§ 39. Політика «умиротворення» агресора та її крах

За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати суть політики «уми- ротворення»; розповідати про ан- шлюс Австрії та Мюнхенську угоду щодо Чехословаччини; визначати прояви й наслідки політики «уми- ротворення».
ПригаДайте
Які поступки на міжнародній арені були зроблені німеччині в першій половині 1930-х рр.?

154

Причини Виникнення Політики «умиротВорення». В умовах, що склалися, мир означав збереження Версаль- сько-Вашингтонської системи, яка, незважаючи на всі недоліки, забезпечувала відносну стабільність і визнавала силу права. Ця система містила принцип запобігання міжнародним кризам. Він передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Про- те спільної відсічі не вийшло. Насамперед це пов’язано з тим, що здатність країн Заходу до колективних дій проти агресора знизилася через загострення взаємного суперництва в пошу- ках шляхів подолання економічної кризи. До того ж скрутне економічне становище відвертало увагу суспільства й політиків
на внутрішні проблеми. Вирішення їх було пріоритетним.

§ 39. Політика «умиротворення» агресора та її крах

Колективний опір агресорам потребував застосування різно- манітних, у тому числі силових методів. Захист миру за тих умов вимагав мужності, волі й готовності до певних втрат. Од- нак людей лякала навіть думка про війну. Громадськість в Ан- глії та Франції була налаштована категорично проти викорис- тання сили. Китай та Ефіопія здавалися занадто далекими, щоб вбачати в них загрозу колективній безпеці. Розуміння ціліснос- ті й неподільності світу не було притаманним для тогочасної суспільної свідомості. Такі настрої знайшли своє відображен- ня в політиці «умиротворення», яка вела країни до пасивності й зайвої обережності.
Прихід А. Гітлера до влади не відразу почали вважати поворотним у політиці Німеччини. Тривалий час у ньому вбачали лише сильного національного лідера, який прагне відновити для Німеччини справедливість. Плани нацистської Німеччини про переділ світу спочатку не сприймали серйозно. Лідери Англії та Франції не бачили причин для зміни політич- ного курсу, який активно впроваджувався в 1920-х рр. і був спрямований на поступове послаблення тягаря Версальсько- Вашингтонської системи. Нацизм у Німеччині ще не встиг по- казати свого хижацького обличчя. Країни Європи не зазнали жахів окупації. А. Гітлер здавався політиком, із яким можна домовитися.
Насправді А. Гітлер висував нові й більш зухвалі претензії. Вони ставали об’єктами міжнародного обговорення, і врешті всі територіальні прагнення Німеччини задовольнялися.
анШлюС аВСтрії та мюнхенСька угоДа. Кульмінацією по-
2 літики «умиротворення» стали аншлюс (приєднання) Ав-
стрії та Мюнхенська угода щодо Чехословаччини.
Приєднання Австрії було одним із важливих завдань політи- ки Німеччини. У лютому 1938 р. канцлер Австрії К. Шушніг під- писав із Німеччиною угоду, яка поставила Австрію під контроль Німеччини. 12 березня 1938 р. німецькі війська за підтримки австрійських нацистів окупували Австрію. Наступного дня ав- стрійський уряд оголосив про возз’єднання Австрії з німецькою імперією. Ні великі держави, ні Ліга Націй не відреагували на це. Протест проти таких дій висловив тільки СРСР.
Наступним об’єктом нацистської агресії стала Чехословач- чина. Німеччина вимагала віддати Судетську область, де про- живало 3 млн німців. 13 вересня 1938 р. судетські нацисти вчинили заколот. Після його придушення Німеччина стала за- грожувати Чехословаччині розправою.
Однак у той час співвідношення сил було не на користь Ні- меччини. Чехословаччина мала добре озброєну й підготовлену армію із 45 дивізій, яка спиралася на прикордонні оборонні споруди. Німеччина мала 47 недостатньо озброєних дивізій. До того ж уряд СРСР відповідно до договору 1935 р. запропо- нував Чехословаччині всебічну допомогу.
Виникла міжнародна криза, для подолання якої Н. Чембер- лен двічі зустрічався з А. Гітлером. Вони домовилися, що кон- флікт буде вирішено в Мюнхені. Під час цієї зустрічі А. Гітлер
155

розділ Vі. Передумови другої світової війни

Поглинення Чехословаччини німеччиною. Карикатура 1938 р.

заявив, що Судетська область — остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Англія та Франція висунули чехословаць- кому уряду ультиматум про негайну передачу Німеччині те- риторій ЧСР, населених німцями. За спиною Чехословаччини главами урядів Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії 29—30 вересня 1938 р. було укладено Мюнхенську угоду.
Наслідком угоди стало відторгнення від ЧСР на користь Німеччини всіх прикордонних західних і північно-західних районів. ЧСР втратила 20 % населення і майже 50 % важкої промисловості, усі прикордонні укріплення. Кордон із Німеч- чиною тепер проходив за 40 км від Праги.
Мюнхенська угода зобов’язала ЧСР задовольнити претензії Польщі та Угорщини. Польщі була передана Тешинська Силе- зія, Угорщині за І Віденським арбітражем — частина Словач- чини та Карпатської України. Чехословаччина перетворилася на федеративну державу.
Мюнхенська угода означала перетворення Німеччини на найсильнішу державу Центральної Європи. Усі малі держави цього регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Англія та Франція не можуть гарантувати їхній суверенітет, і пішли на зближен- ня з Німеччиною. У цьому розумінні Мюнхенська угода була стратегічною поразкою Англії та Франції й наблизила початок війни.
Проте на той час на Заході результати змови сприйняли з полегшенням. Повернувшись до Лондона, Н. Чемберлен за- явив, що привіз мир цілому поколінню. До того ж 27 лютого 1939 р. уряди Англії та Франції визнали режим Ф. Франко в Іспанії, який активно підтримували Німеччина та Італія.
Однак узимку 1938—1939 рр. лідери Англії та Франції зро-
зуміли, що помилялися.
Тим часом Німеччина не залишала часу на роздуми. 15 бе- резня 1939 р. німецькі війська окупували Чехію й Моравію, Словаччина була проголошена незалежною, а Угорщина захо- пила всю Карпатську Україну.
Далі Німеччина почала домагатися від Польщі згоди на пе- редачу їй Данцига і побудову через польський коридор екс- територіальної траси, яка б зв’язала Німеччину з Пруссією. Німецькі війська вступили в Мемельську область (Клайпеда),

Документи роЗПоВіДають

Заява В. черчилля 21 вересня 1938 р. для преси щодо мюнхенської угоди

розчленування Чехословаччини під тиском Англії та Франції рівносильно повній капітуляції західних де- мократій перед нацистською загрозою застосування сили. такий крах не принесе миру або безпеки ні Англії, ні Франції. навпаки, він поставить ці дві країни в ста- новище, за якого ставатиме все слабше і небезпечні- ше. Сама лише нейтралізація Чехословаччини означає звільнення 25 німецьких дивізій, які загрожуватимуть Західному фронту. Крім того, вона відкриє нацистам шлях до Чорного моря. Йдеться про загрозу не тільки

Чехословаччині, але й свободі й демократії всіх країн. думка, наче можна гарантувати безпеку, кинувши малу державу на поталу вовкам, — фатальна помилка. Вій- ськовий потенціал німеччини зростатиме значно швид- ше, ніж Англія та Франція зможуть завершити заходи, необхідні для їхньої оборони.

? 1. Чому В. Черчилль виступив проти Мюнхенської угоди? Які він наводить аргументи? 2. Чи справди-
лися прогнози В. Черчилля?