Портрет Симона Петлюри на тлі епохи
Практичне заняття № 5

1. Як у наочній агітації
більшовиків відтворено
останній етап Української
революції
Роздивіться плакати і зробіть висновок, яким напрямам політики більшовиків у
1919–1920 рр. вони присвячені. Які
художні засоби використано для втілення пропагандистських ідей?

Чому пильна увага більшовицьких пропагандистів у 1919–1920 рр. була спрямована саме на постать С. Петлюри, зокрема карикатуризацію його образу?
Виконайте завдання 1. На прикладі одного з плакатів поясніть, як пропагандисти маніпулювали історичними фактами. Чому пропаганда не передбачає
вільний обмін думками, позиціями, інтерпретаціями? Наведіть 2–3 аргументи, які спростовують позицію пропагандистів.

2. Як сучасники оцінювали риси вдачі та діяльність Симона Петлюри
Прочитавши свідчення учасників подій, підготуйте розповідь про С. Петлюру
за планом: 1. Завдяки яким особистим якостям С. Петлюра став одним з лідерів Української революції? 2. Яка риса в його світогляді найбільше вражала сучасників? Наскільки ця риса є важливою для політика? 3. Які риси характеру справляли на сучасників суперечливі враження? 4. Яке враження справили
розповіді сучасників про С. Петлюру на вас?

140

Розділ 3. РОЗГОРТАННЯ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Симон Петлюра (1879–1926)
Відігравав ключову роль у подіях Української революції.
Член Центральної Ради, голова Українського генерального військового комітету (УГВК), входив до першого складу Генерального секретаріату. З листопада 1918 р. – член
Директорії та Головний отаман Армії УНР. З лютого
1919 р. до кінця 1920 р. – голова Директорії УНР, фактично одноосібний лідер Української революції.
Після радянсько-польської війни 1920 р., коли можливості
подальшої боротьби були вичерпані, Петлюра емігрував до
Європи. У 1926 р. підступно вбитий більшовицьким агентом у Парижі.
Н
МЕ Т

1

Сергій Єфремов писав у щоденнику: «Петлюру я знав, либонь, з 1905 р.
У Центральній Раді в 1917–1918 рр. він був одним з найбільш вдумливих
і розвинених політиків. Після того як уступив він до Директорії, я з ним
мало зустрічався, але кожного разу робив він гарне враження. Люди, що з ним
працювали за останніх, найважчих для України часів, кажуть, що це був справжній державний муж з умінням поводитися з людьми, обернутись в трудних обставинах, підбадьорити серед бою, виказати особисту кмітливість, що так чарує
простих людей. В усякому разі… це була єдина безперечно чесна людина в діях,
що їх революція винесла у нас на поверх життя. Грушевський – боже, що з його
сталося; Винниченко крутиться, мов тріска в ополонці; решта просто дрібні
людці. Один Петлюра стояв на своїй позиції, не похитнувшись, і коли б не переможні сили, то свого був би досяг. Та, мабуть, ще не доросли ми до того, щоб
самі собі радити. Як нам колись вибивали очі московські бояри й особисті зусилля не могли загальної нікчемності подолати. Один козак із мільйона свинопасів нічого не вдіє… І, може, трагічна смерть єдиного козака тисячу нових
народить».
Н
М Е Т Ісаак Мазепа у своїй праці «Україна в огні й бурі революції» розповідав про
С. Петлюру: «В українській визвольній боротьбі часів революції Петлюра
був історичною особою. Він був головним творцем української армії. Це
він своїм ентузіазмом, енергією і глибокою вірою в українську справу більше, як
хто інший з тодішніх українських провідників, допоміг відродити століттями
приспане національне почуття і дух боротьби за власну державність у нашім народі. І в смутній добі найбільшого політичного хаосу на Україні, на початку
1919 р., коли захиталися в своїй вірі в сили українського народу Грушевський,
Винниченко й інші, Петлюра зостався на своїм місці, вів дальше непримиренну
боротьбу проти московських окупантів. Найбільша заслуга Петлюри в тім, що
він тоді врятував український фронт проти більшовизму від остаточного розкладу й розпорошення: дальша боротьба української армії та праця уряду УНР
поглибили національну свідомість в українських народних масах і зміцнили в
нашім народі волю і стремління до незалежної державності. У другу добу революції українська боротьба, під проводом Петлюри, провадилась виразно й непохитно під прапором незалежної української держави. Під цим прапором тисячі
й тисячі найкращих синів України положили тоді свої голови за волю України і
майбутнім поколінням залишили заповіт боротися до останньої перемоги за
наш національний ідеал».

2

33–34. ПОРТРЕТ СИМОНА ПЕТЛЮРИ НА ТЛІ ЕПОХИ
Практичне заняття № 5
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Осип Назарук у праці «Рік на Великій Україні. Конспект споминів з української революції» розповідав: «Петлюра літ близько 38, сухий, середнього
росту, з вигляду симпатичний. Освіта: якийсь російський духовний семінар і короткий час філософічного факультету у Львові як надзвичайний слухач.
У правильнім війську, як воєнний старшина, ніколи не служив. Справляв враження чоловіка слабого, але на гріш не ласого. Говорив без запалу і неясно – як
дипломат старої школи. Від часу, як я з ним розстався в університеті, аж до часу
зустрічі на початку повстання знав я замало його розвиток, щоб судити, чи спосіб його творення був наслідком слабого знання чи обережності.
Аргументація його в різних дискусіях була все слабка, непереконлива. Але в
українську справу вірив навіть тоді, коли все валилося й коли всі втратили віру.
В кожній його бесіді без винятку приходили слова: “Я певний, я глибоко переконаний в цьому” і т. д. І та віра, якої він зрештою аргументувати не умів, була
найкращим у нім».

3

Прочитайте джерела, пригадайте: а) причини укладення Варшавської угоди;
б) основні положення політичної та військової конвенції; в) ставлення до угоди
сучасників. Поміркуйте, чому ця угода була таємною. Чи можна договір назвати взаємовигідним та рівноправним?
Н
МЕ Т

Ісаак Мазепа в «Україні в огні й бурі революції 1917–1921» писав: «Польсько-український союз 1920 р. був наслідком трагічної ситуації, що створилася на українському фронті восени 1919 р. Під впливом надзвичайно
несприятливих умов нашої тодішньої боротьби галицькі провідники вважали,
що тільки в союзі з тою чи іншою російською владою можна було знайти вихід
для української справи. У можливість порозуміння з поляками галичани не вірили. Наддніпрянські провідники, навпаки, ставилися з недовірою як до “червоної”, так і до “білої” Росії, а тому після листопадової катастрофи 1919 р. стали
шукати порозуміння з сусідніми державами на Заході – Польщею та Румунією.
Більше того, при переговорах у Варшаві представники Наддніпрянської України пішли на великі поступки полякам, аби тільки не припиняти боротьби. Цю
ситуацію поляки використали у своїх інтересах: вони продиктували представникам Наддніпрянської України договір, якого самі хотіли…
Ті відомості, які я одержав у Могилеві, давали яскраву картину того, чим був
польсько-український договір з 22 квітня 1920 р. Не було в мене сумніву, що на
Україні цей договір не знайде симпатій і в народних масах викличе лише нове
незадоволення українським державним центром… 9 травня я рано приїхав на
могилевський вокзал, щоб зустрінути Петлюру. Вулиці в Могилеві по дорозі з
вокзалу були порожні. Тільки невеличка група людей біля самого вокзалу зійшлася для зустрічі свого Головного отамана. Після прийняття в міській Раді
Петлюра і я поїхали на відведене для нього приміщення, де відбулася моя
перша розмова з ним після його приїзду з Варшави. Поздоровивши мене з
успішним закінченням Зимового походу, Петлюра зараз же перейшов до польсько-українського союзу. У довгій розмові він доказував, що за тих умов, які
склалися на нашому фронті після листопадової катастрофи, якогось іншого порозуміння з поляками не можна було досягнути.
Я відповів, що після всього того, що сталося, не вірю полякам і думаю, що вони,
не вважаючи ні на які умови і договори, робитимуть на Україні, що захотять.

142

4

Розділ 3. РОЗГОРТАННЯ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

На це Петлюра сказав: “Я не дивлюся на справу так песимістично. Наш договір з поляками підписаний за активною допомогою Франції. Отже, поляки не
зможуть нам безконтрольно диктувати свою волю. До того ж Пілсудський є
прихильник самостійної України. Я певен, що ви самі переконаєтесь в цьому,
коли познайомитесь з ним. Взагалі, – додав Петлюра, – мусимо дивитися на
Варшавський договір як на тимчасовий вихід із тяжкої ситуації. Треба нам
якось зміцнити свої сили для того, щоб продовжувати боротьбу з нашим головним ворогом – Московщиною”».
1. Як, за спостереженням І. Мазепи, сучасники оцінювали політичну ситуацію кінця 1919 – початку 1920 р.? Чому С. Петлюра вважав перспективним
союз із Польщею? 2. Висловіть свою думку щодо перспектив Варшавської
угоди і шансів збереження Української держави. Як на місці С. Петлюри вчинили б ви?
Виконайте завдання 2. Дайте стислі відповіді на запитання. 1. Чому, як на
вас, ім’я Петлюри стало одним із символів у боротьбі за українську незалежність? 2. Висловіть припущення щодо того, як сам С. Петлюра оцінював
шанси Української революції. Чому він не зрікся розпочатої справи?
3. Чому С. Петлюра не зміг утілити в життя задуми з відродження УНР?

3. Якими були причини поразки Директорії УНР
! Несприятлива міжнародна ситуація для українського державотворчого процесу. Директорія опинилася між двох вогнів – російських білогвардійців,
яких підтримувала Антанта, і російських більшовиків, які спромоглися за рік
побудувати міцну владну вертикаль у центральних регіонах колишньої імперії й створити багатомільйонну Червону армію.
! Ахіллесовою п’ятою Директорії була Армія УНР, яка складалася переважно
із селянських партизанських загонів. Вони не бажали віддалятися від району
проживання й досить легко піддавалися більшовицькій агітації. Тим більше
що Директорія не могла і навіть не бажала суперничати з радянською Росією
в популістській політиці.
! Брак твердо усталених поглядів на тактику і стратегію виживання в несприятливій міжнародній ситуації.
! Конфліктні стосунки між членами Директорії паралізували її дієздатність як
верховного органу влади, яким вона стала неочікувано для себе самої.
! Обґрунтованість рішення С. Петлюри укласти воєнний союз з відроджуваною (у тому числі на українських землях) Другою Річчю Посполитою й досі
ставлять під сумнів вітчизняні історики (хоча воно є одним з наріжних каменів для зміцнення українсько-польських відносин у сучасну епоху).
Виконайте завдання 3. З-поміж наведених тверджень про причини краху
Директорії й загибелі УНР як незалежної держави оберіть ті, з якими погоджуєтеся. Які з причин, на вашу думку, є суперечливими або потребують додаткової аргументації? Свої міркування обґрунтуйте.

Хто, на ваш погляд, мав більше шансів на створення й розбудову незалежної української держави: УЦР, гетьман П. Скоропадський чи Директорія С. Петлюри? 2. Чому, попри поразку визвольних змагань, ця сторінка історії
України замовчувалася за часів СРСР? Складіть перелік позитивних результатів
Української революції. 3. Що зрештою, як на вас, зумовило трагічний фінал революції – історичні обставини чи брак відповідальних провідників? Позицію обґрунтуйте.