§ 41—42. Початок Другої світової війни
Причини, ПереДумоВи, характер Війни. У Другій світо- вій війні брали участь понад 72 держави, на території яких проживало 80 % населення Землі. Бойові дії точилися в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн км2 і на просторах Сві- тового океану. За роки війни до армій воюючих держав було призвано 110 млн осіб. На фронтах загинуло, за різними під- рахунками, від 50 до 65—67 млн осіб, 95 млн було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило мирне
населення. Матеріальні витрати склали 4 трлн доларів.
Несправедливість Версальсько-Вашингтонської системи по- ставила багато народів у принизливе становище, унаслідок чого до влади прийшли сили, які прагнули реваншу — нового пе- реділу світу. Найбільшою мірою це проявилося в політиці Ні- меччини, Італії та Японії. Вони й стали підпалювачами війни. Економічна криза 1930-х рр. загострила суперечності між країнами, що позбавило їх можливості об’єднати зусил- ля в боротьбі за збереження миру. Cистему безпеки, створену
в 1920-ті рр., було зруйновано.
Розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а та- кож ізоляція США. Прийнявши закон про нейтралітет, Спо- лучені Штати фактично самоусунулися від впливу на розви- ток подій у світі.
Чималу роль у розв’язанні війни відіграв СРСР. Підписавши з Німеччиною Пакт про ненапад і таємний протокол до нього (про поділ сфер впливу у Східній Європі), він відкрив Німеччині шлях для нападу на Польщу.
Держави-агресори прагнули розширення власних терито- рій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. Головною їх метою було світове панування. Вони вели несправедливу

За Цим Параграфом Ви Зможете: пояснювати причини, передумови і привід до початку другої світової війни; визначати ключові події почат- кового етапу війни та періодизацію другої світової війни; характеризува- ти перебіг бойових дій, цілі основних учасників війни.
ПригаДайте
1. Які країни в 1930-ті рр. проводили агресивну політику на розпалювання нової світової війни? 2. Коли між німеччиною та СрСр було укладено Пакт про ненапад і таємний додат- ковий протокол до нього?

ПеріОдиЗАЦіЯ дрУГОї СВітОВОї ВіЙни

Період Дати Події
і Вересень 1939 — червень 1941 р. Початок другої світової війни. Вторгнення німецьких військ у країни Західної Європи

іі
Червень 1941 — листопад 1942 р. напад німеччини на СрСр. розширення масштабів війни,
крах гітлерівської доктрини бліцкригу й міфу про непереможність німецької армії
ііі Листопад 1942 — грудень 1943 р. Корінний перелом у перебігу другої світової війни. Провал наступальної стратегії Центральних держав

іV
Січень 1944 — травень 1945 р. розгром блоку Центральних держав, вигнання німецьких військ та їх союзників за межі СрСр, створення другого фронту, звільнення від окупації країн Європи, цілковита поразка німеччини та її беззастережна капітуляція
V травень—вересень 1945 р. розгром Японії, звільнення народів Азії від японської окупації.
Завершення другої світової війни

161

розділ Vіі. друга світова війна

і загарбницьку війну. Для країн, які зазнали агресії та були окуповані, війна була визвольною. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період із 17 вересня 1939 до 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднав- ши до себе значні території, які на той час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країни Балтії. Однак після нападу Німеччини СРСР ніс на собі основний тягар боротьби з нею.
Початок Війни. наПаД на Польщу. Друга світова війна
2 розпочалася з нападу Німеччини на Польщу. Польща як-
найкраще підходила для випробування на практиці стратегії бліцкригу («блискавичної війни») — війни, успіх у якій передба- чалося досягти швидкими діями, захопивши противника знена- цька, не давши йому отямитися й організувати ефективний опір. Спільний польсько-німецький кордон простягався на 1750 миль, і захистити його не могла жодна армія світу, оскільки противник міг розпочати наступ у будь-якому місці з будь-якого напрямку. Серйозних оборонних споруд і природних перешкод на польсько- німецькому кордоні майже не існувало.
За німецьким планом «Вайс», затвердженим ще у квітні 1939 р., стратегічне зосередження й розгортання німецьких військ завершилося 25 серпня, але наступ було відкладено че- рез виявлену готовність Англії виступити на боці Польщі та не- рішучість Італії.
Загалом на польському кордоні вермахт (війська нацистської
Німеччини) зосередив понад 50 із 75 наявних дивізій кількістю 1,5 млн осіб. Німецьким військам протистояла польська армія, що налічувала понад 1 млн солдатів та офіцерів, але мала об- маль танків, літаків, гармат.
До війни також готувався Радянський Союз, якому згідно з таємним протоколом мала відійти територія Польщі до річки Вісли.
Вторгнення німецьких військ на територію Польщі розпо- чалося 1 вересня 1939 р. Йому передувала провокація Німеччини у прикордонному містечку Глейвіц.
Уже в перші дні наступу опір польської армії було злама- но. До 8 вересня її головні сили були розгромлені, незважаючи на відчайдушний опір. Значна їх частина опинилася в оточен- ні або була захоплена в полон. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона півострова Вестерплятте, міст Варшави, Кракова, Гдині.
17 вересня, коли крах Польщі став уже очевидним, а поль- ський уряд залишив країну, польський кордон перейшли ра- дянські війська. Для здійснення вторгнення до Польщі було

СПіВВіднОШеннЯ СиЛ СтОрін на 1 вересня 1939 р.

Держави Солдати (млн осіб) Танки Гармати/міномети Літаки
Німеччина 1,5 2533 13 500 2231
Польща 1,0 887 4300 824
СРСР 0,617 4733 4959 3298

162

§ 41—42. Початок другої світової війни

створено два фронти — Український та Білоруський. На вимогу А. Гітлера Червона армія форсовано просувалася в напрямку Коломиї—Косова, щоб перетнути шлях відступу польським солдатам і біженцям до Румунії. Після 12-денного маршу і ко- ротких боїв із деякими польськими частинами (командування польською армією віддало наказ не чинити опір) Червона армія вийшла на Західний Буг і Сян, де й зупинилася.
Відповідно до домовленостей, досягнутих на переговорах
23 серпня 1939 р. і зафіксованих у таємному протоколі, ні- мецьке командування відвело свої війська за демаркаційну лі- нію (лінію розмежування) від Львова й Бреста. Напередодні у Бресті, Гродно, Ковелі й Пінську відбулися спільні паради військ-переможців (німецьких і радянських).
Підсумком агресії Німеччини та СРСР стало укладення між ними 28 вересня 1939 р. у Москві Договору про дружбу і кордон, до якого додавалися таємні протоколи про поділ сфер впливу і співпрацю між двома країнами. Цей договір зафіксував розділ Польщі та уточнив лінію радянсько-німецького кордону. За до- мовленістю його було пересунуто на схід порівняно з умовами таємного протоколу від 23 серпня 1939 р. Ця межа проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одного боку, українців, білорусів — з іншого («лінія Керзона»). Землі з виключно польським населенням залишилися у складі Німеччини, а натомість СРСР отримав у свою сферу впливу Литву. Таким чином, до Німеччини відійшло 48,6 % території Польщі й 69,9 % її населення, а до СРСР — 51,4 % території і 30,1 % населення.
Незважаючи на всі недоліки такого поділу, він мав і пози- тивну рису: нарешті дві частини братніх народів, українського й білоруського, об’єдналися в єдині республіки, хоча і в ме- жах сталінського репресивного режиму. Такі зміни дали змо- гу радянському керівництву називати агресію й поділ Польщі як «визвольний похід» заради возз’єднання Західної України й Західної Білорусії відповідно з УРСР та БРСР. Вони також свідчили про небажання радянського керівництва давати привід Англії та Франції до оголошення війни СРСР, тому що Червона армія так і не перетнула «лінію Керзона», яку самі англійці визначили як оптимальний радянсько-польський кордон ще в 1919 р.

«ДиВна Війна». Англія, а згодом і Франція після марних спроб схилити А. Гітлера стати на шлях переговорів і ви- вести війська з Польщі й окупованої частини Чехословаччини оголосили Німеччині війну. Проте переходити в наступ союзни- ки не поспішали. Період війни між 3 вересня 1939 та 10 травня 1940 р. дістав назву «дивної війни», оскільки, оголосивши війну,
жодна сторона її фактично не вела.
Французькі війська залишалися за «лінією Мажіно» (110 ди- візій), до яких стали прибувати ще й англійські дивізії. Ні- мецькі війська розміщувалися за «лінією Зігфріда» (23 дивізії). На захід від кордону з Бельгією союзники споруджували нову лінію укріплень аж до самого Північного моря. Не бажаючи

«Парад переможців» у Бресті (Білорусь) 22 вересня 1939 р. після вторгнення в Польщу військ німеччини та СрСр. на трибуні — німецький генерал Хайнц Гудеріан і радянський командир танкової бригади Семен Кривошеїн

Британські та французькі військові під час «дивної війни». 1939 р.

163

розділ Vіі. друга світова війна

«Лінія Мажіно»

Протитанкові надовби вздовж німецької «лінії Зігфріда» в 1938 р.

Залишки «лінії Маннергейма». Сучасний вигляд

Карл Густав Маннергейм
164

втягуватися в тривалі криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини й СРСР та рейди бомбардувальників на промислові центри Німеччини. Одразу після розгрому Польщі А. Гітлер наказав генера- лам вермахту готуватися до негайного наступу на заході. Про- те навіть зібравши всі свої війська, німецька армія поступала- ся союзникам. Тому було розроблено план на основі стратегії бліцкригу. Передбачався наступ через Арденнську ущелину на стику кордонів Бельгії—Люксембургу—Франції в обхід «лінії Мажіно» з півночі з виходом ударних танкових груп у район Кале—Дюнкерк. Цей план («Грюн») отримав образну назву «удар серпом» — він мав відрізати, оточити та знищити угруповання союзників на північному фланзі. Далі ударні групи мали повер- нути на південь і вийти в тил частин, що обороняли «лінію Ма- жіно». Реалізацію цього плану було відкладено до весни 1940 р.

наПаД СрСр на фінлянДію («ЗимоВа Війна»). Тим часом бойові дії спалахнули на півночі Європи між СРСР та Фін- ляндією. Тривалий час між двома країнами велися перегово- ри, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда та узбережжям Фінської затоки в обмін на боло- тисті й лісисті території на півночі. Проте це зовсім не ком- пенсувало втрату Виборга та стратегічно важливої оборонної
«лінії Маннергейма» — системи фінської оборони, спорудженої
в 1927—1939 рр. Уряд Фінляндії відхилив цю пропозицію.
На світанку 30 листопада 1939 р. радянські війська атакували прикордонні укріплення фінської армії.
Угруповання радянських військ налічувало 240 тис. осіб, 1915 гармат різних калібрів, 1131 танк та 967 бойових літаків. 140-тисячна фінська армія мала на своєму озброєнні 400 гармат, 60 танків і 270 літаків.
Здавалося, що долю Фінляндії вже вирішено. Проте стало- ся непередбачуване. Невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть завдала поразки деяким радян- ським частинам. 30 грудня наступ радянських військ припинив- ся. Й. Сталін вжив жорстоких заходів для наведення порядку у військах. Почалися нещадні бомбардування фінських міст. Фінляндія фактично опинилася наодинці з агресором. Жодна з країн не надала їй дієвої допомоги.
11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ,
що завершився проривом «лінії Маннергейма». У наступальних діях брали участь 1,5 тис. танків і 3 тис. літаків. Ціною значних втрат (234 тис. осіб убито, поранено та взято в полон) радянські війська домоглися перемоги. Головнокомандувач фінської армії карл густав маннергейм погодився на переговори.
12 березня 1940 р. СРСР і Фінляндія підписали мирний до-
говір, за яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни проживало 450 тис. осіб, тобто 1/8 насе- лення країни. Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу, ускладни- лися його відносини практично з усіма європейськими країнами

§ 41—42. Початок другої світової війни

та США. СРСР опинився в міжнародній ізоляції. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдна- лася до агресивної «осі» Берлін—Рим—Токіо і взяла участь у ві- йні проти СРСР («війна продовження», як її називають фіни). Також війна показала всю слабкість і непідготовленість ра- дянської армії до сучасної війни. Це згодом дало привід А. Гіт-
леру говорити, що СРСР — це «Колос на глиняних ногах».
окуПаЦія німеччиною Данії, ніДерланДіВ, бельгії

5 та люкСембургу. ПораЗка франЦії. Події на півночі Єв-
ропи спонукали Англію та Францію до рішучих дій. Спочатку
країни прагнули сильніше стиснути блокаду навколо Німеччини (припинити вивезення залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвік і блокувати німецький флот у Балтійському морі). Вони почали мінування прибережних вод Норвегії і 8 квітня спрямували туди транспорт з армією. Проте німецькі війська випередили своїх противників. 9 квітня 1940 р. Німеччина без оголошення війни напала на Данію та Норвегію (операція «Ве- зерські навчання»). Данія відразу капітулювала, Норвегія чинила опір агресії. Однак у командуванні норвезькою армією активі- зувалися прихильники нацистів на чолі з колишнім військовим міністром В. Квіслінгом. У червні 1940 р. у зв’язку із загрозли- вим становищем на Західному фронті десант союзників було ева- куйовано до Англії. Уся Норвегія була окупована німецькими військами. Незважаючи на поразку, бойові дії в Норвегії мали для союзників і позитивне значення: німецький флот зазнав настільки відчутних втрат, що так і не зміг відновити свою силу. Це був один із чинників, який примусив Німеччину від- мовитися від десанту в Англію.
10 травня 1940 р. німецька армія вторглася в Бельгію, Ні-
дерланди й Люксембург. Англо-французькі війська прийшли їм на допомогу. У цей момент головні сили німецьких військ завдали головного удару в Арденнах, які союзники вважали непридатними для дій танків. Прорвавши на цій ділянці слаб- ку оборону, німецький танковий клин генерала Г. Гудеріана, обійшовши «лінію Мажіно», повернув на північ і 20 травня вийшов до Ла-Маншу. У районі Кале—Дюнкерка було відрізано й притиснуто до моря 40 англійських, бельгійських і французь- ких дивізій (близько 400 тис. осіб). Ще 15 травня капітулювали Нідерланди, 28 травня склала зброю Бельгія. Спроби англо- французького командування організувати контрудари успіху не мали. Однак несподівано Г. Гудеріан отримав особистий на- каз А. Гітлера зупинити війська. Це дало змогу забезпечити евакуацію солдатів та офіцерів союзників на Британські острови (операція «Динамо»).
5 червня німецькі війська розпочали наступ на південь.
Спроби генерала Шарля де Голля організувати лінію оборо- ни на підступах до Парижа успіху не мали. 10 червня уряд Франції переїхав до міста Бордо, а 14 червня німці увійшли в Париж. Уряд Франції подав у відставку. Новий голова уряду маршал Анрі-Філіпп Петен 22 червня 1940 р. підписав із Німеч- чиною перемир’я. Щоб принизити французів, перемир’я було

Полонені бельгійські солдати під німецьким конвоєм у травні 1940 р.

Кадр із кінофільму «дюнкерк»
(2017 р., режисер Крістофер нолан), події якого відбуваються в 1940 р. під час евакуації формувань британських та французьких військ у ході битви за дюнкерк

165

розділ Vіі. друга світова війна

підписано у вагончику маршала Ф. Фоша, який спеціально для цієї події привезли в Комп’єнський ліс із музею. Під впливом успіху німецьких військ війну союзникам оголосила Італія, яка прагнула взяти участь у поділі Франції. Напередодні перемир’я італійські збройні сили перейшли кордон Франції. Проте зу- стрівши опір, війська Б. Муссоліні не змогли просунутися впе- ред. У боях за Францію німецькі війська зазнали таких втрат: 27 тис. убитими, 111 тис. пораненими, 18,4 тис. осіб зникли безвісти.
За умовами перемир’я Франція втратила понад 2/3 своєї те- риторії, що переходила під контроль окупаційної влади. Ельзас і Лотарингія увійшли безпосередньо до складу Третього рейху. Маріонетковий уряд А.-Ф. Петена контролював так звану «віль- ну зону», що мала вихід лише до Середземного моря, а не до Ат- лантики. Місцем його розташування було обрано містечко Віші, від якого влада маршала отримала свою назву — «режим Віші». А. Гітлер свідомо зберіг французьку державу, забезпечивши собі контроль над величезною французькою колоніальною імперією та її флотом.
Деякі французи не погодилися на капітуляцію. Центром їх об’єднання став Французький національний комітет, утворений генералом Ш. де Голлем у Лондоні. 7 серпня 1940 р. між В. Чер- чиллем і Ш. де Голлем було укладено угоду, яка давала право формувати в Англії французькі збройні сили.

Доля ЗахіДної україни, ЗахіДної білоруСії, ПіВнічної бу- коВини, беССарабії, ДержаВ балтії. У той час як Німеч- чина була зайнята на заході, СРСР «упорядковував» свою зону впливу, відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р. Західна Україна була включена до складу УРСР, а Західна Білорусія — до складу БРСР. На цих терито-
ріях активно запроваджували заходи радянізації.
Наступним об’єктом експансії СРСР стали країни Балтії. 28 вересня 1939 р. в Москві було підписано пакт про взаємодо- помогу з Естонією, за яким СРСР отримав право ввести на її територію свої війська. Такі договори було підписано також із Латвією і Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи держав Балтії. Також СРСР передавав Литві Віленську область, яку в 1920 р. окупувала Польща.
Влітку 1940 р. СРСР висунув урядам країн Балтії необґрун- товані ультиматуми про порушення зобов’язань. На територію Литви, Латвії та Естонії увійшли додаткові радянські війська. Під наглядом окупаційної влади в країнах було проведено ви- бори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. ці республіки увійшли до складу СРСР.
У 1940 р. ускладнилися відносини СРСР із сусідньою Ру- мунією. Користуючись тим, що головні сили вермахту були зосереджені на заході, радянські війська зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини. Це викликало обурення в Бер- ліні, оскільки територію Буковини не було зазначено в таємно- му протоколі як зону впливу СРСР. До того ж радянські війська
166

§ 41—42. Початок другої світової війни

підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які забезпечували німецьку армію пальним.

ЗміЦнення блоку ДержаВ-агреСоріВ. ВіДноСини між СрСр та німеччиною. 27 вересня 1940 р. Німеччина, Італія
та Японія уклали між собою пакт. Таким чином було завершено формування блоку держав-агресорів і розподілу між ними сфер впливу.
Німеччина почала готуватися до війни із СРСР. Щоб утри- мати СРСР у межах своєї політики до вирішення ситуації з Ан- глією, А. Гітлер вдався до складної дипломатичної гри. У жовтні 1940 р. він надіслав Й. Сталіну листа із запрошенням здійснити офіційний візит. Пропозицію було прийнято. 12 листопада 1940 р. до Берліна прибув нарком закордонних справ СРСР В. Молотов. А. Гітлер запропонував СРСР приєднатися до пакту для веден- ня спільних бойових дій проти Великої Британії. Він пообіцяв СРСР вихід до Перської затоки, передачу нафтових промислів на півдні Ірану. Також Німеччина брала на себе зобов’язання врегулювати відносини між Туреччиною і СРСР у питаннях ви- користання чорноморських проток. Такі пропозиції позитивно зустріло радянське керівництво, яке навіть почало підготовку до «кидка на південь».
Таким чином А. Гітлеру вдалося виграти час для підготов- ки нападу на СРСР у зручний для нього час. Однак у плани Німеччини втрутилися події на Балканах.

Зміна Політики СШа. Воєнна катастрофа, якої зазнала Франція, викликала занепокоєння в США. Кількість при- хильників політики ізоляціонізму невпинно зменшувалася. Що стосується президента Ф. Рузвельта, то він одразу після початку Другої світової війни взяв курс на зміну законодавства щодо нейтралітету США на користь Англії. Спочатку було запрова- джено принцип «кеш енд кері» («плати і вези»), який дозволяв закуповувати зброю в США й вивозити її на англійських суднах. У вересні 1940 р. було досягнуто домовленості про передачу Ан- глії 50 американських есмінців в обмін на отримання в аренду строком на 99 років військово-повітряних і військово-морських баз у Вест-Індії (Багамські острови, Ямайка, Карибські острови тощо), на Бермудських островах та Ньюфаундленді. Після свого переобрання на третій термін у листопаді 1940 р. Ф. Рузвельт рішуче взявся за ліквідацію закону про нейтралітет. Зрештою в березні 1941 р. було прийнято закон про ленд-ліз. Він перед- бачав надання зброї та іншого військового спорядження в борг або оренду тим країнам, оборона яких є важливою для інтересів США. Це дало змогу Англії, фінансові ресурси якої вже були вичерпані, отримувати достатньо зброї, продовольства, сировин-
них ресурсів для продовження війни з Німеччиною.

ПоВітряна Війна наД англією. боротьба За атлантику. Після поразки Франції Англія залишилася сам-на-сам із Ні- меччиною. 16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план операції «Мор- ський лев», яка передбачала завоювання Англії. Можливостей

Сабуро Курусу (представник Японії), далеаццо Чіано (італії)
та Адольф Гітлер (німеччини) під час підписання пакту в Берліні 27 вересня 1940 р.

Президент США Франклін делано рузвельт підписує законодавство про ленд-ліз для надання допомоги, зброї та іншого військового спорядження в борг або оренду тим країнам, оборона яких є важливою для інтересів США. Березень 1941 р.
167

розділ Vіі. друга світова війна

німецький адмірал Карл деніц на обкладинці журналу «тайм». 1941 р.
168

здійснити масову висадку військ на Британські острови в Німеч- чини не було. У неї не вистачало потрібної кількості плавучих засобів. Тоді Німеччина вдалася до повітряного наступу на ан- глійські міста з метою примусити Велику Британію капітулю- вати. Наступ розпочався 15 серпня, а завершився пізньої осені. Англія вистояла, зазнавши значних матеріальних і людських втрат (понад 30 тис. осіб). Повітряна війна над Великою Бри- танією, або «битва за Англію», коштувала Німеччині приблизно 2 тис. літаків і життя 1 тис. досвідчених льотчиків.
Іншим серйозним випробуванням для Англії була боротьба за Атлантику. Країна отримувала водними шляхами 50 % стра- тегічної сировини й продовольства. Проте Німеччині не вдалося перерізати атлантичні комунікації.
Завоювання Франції, Норвегії, Данії дало можливість Ні- меччині перейти в рішучий наступ. Вирішальну роль у цій боротьбі було відведено лінкорам «Бісмарк», «Тірпіц» тощо. Проте вона зазнала поразки‚ не завдавши значних втрат Англії. Успішніше діяли німецькі підводні човни, якими команду-
вав адмірал К. Деніц. Навесні 1941 р. для боротьби з англій- ськими конвоями німецькі підводники застосували тактику
«вовчих зграй» (відкрита атака відразу декількох підводних човнів). Англійський флот зумів вистояти, а після вступу у ві- йну США союзники поступово відновили контроль над Атлан- тикою.

агреСія В ПіВнічній африЦі та на балканах. Війна набирала масштабів, захоплюючи нові регіони світу.
Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великої Бри- танії становила не лише Німеччина, а й Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово-морські та повітряні сили.
Влітку 1940 р. Італія розпочала воєнні дії проти Англії у Східній Африці. Італійські війська мали в Ефіопії 300 тис. солдатів та офіцерів проти 30 тис. англійських воїнів у Сома- лі, Кенії та Судані. У липні італійська армія зайняла частину Кенії, ряд пунктів у Судані й захопила Британське Сомалі. Од- нак у Судані й Кенії італійським військам не вдалося досягти успіху, і вони змушені були перейти до оборони. Головні сили вони кинули на захоплення Єгипту та Суецького каналу, спо- діваючись встановити свій вплив на всьому Близькому Сході. У вересні 1940 р. італійські війська завдали удару з Лівії (Кі- ренаїка, Триполітанія) у Єгипет і просунулися в глиб країни на 90 км, але були зупинені англійською армією.
Ще 28 жовтня 1940 р. під час «битви за Англію» Б. Мус- соліні без попередніх консультацій з А. Гітлером розпочав наступ із території Албанії на Грецію, прагнучи реалізувати плани створення Середземноморської імперії. Прем’єр-міністр Греції І. Метаксас оголосив загальну мобілізацію й звернув- ся по допомогу до Великої Британії. Англія була стурбована становищем у Єгипті й переживала не найкращі часи. Проте вона перекинула в Грецію та на острів Крит деякі сухопут- ні й авіаційні частини і надіслала на допомогу кілька кораб- лів. Італійський наступ дуже швидко здав позиції, і грецька

§ 41—42. Початок другої світової війни

армія, перейшовши в контрнаступ, відкинула італійські дивізії за кордон Албанії.
Між Великою Британією та Італією тривала боротьба за Се- редземне море. У листопаді 1940 р. англійські торпедоносці завда- ли вирішального удару італійському флоту, влучивши по голо- вній військово-морській базі Італії Таранто. Італія втратила три лінкори. Італійський флот більше не наважувався на активні дії, а Англія змогла утримати свої бази в Гібралтарі, а особливо на острові Мальта. У січні—травні 1941 р. англійські війська ви- гнали італійську армію з Британського Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії. На початку лютого 1941 р. раптовим контрударом ан- глійські солдати оточили італійські війська в Єгипті та оволоді- ли Кіренаїкою. Італійські війська були повністю деморалізовані й ледве стримували наступ британських частин у Триполітанії. Таким чином, плани Б. Муссоліні створити Середземноморську імперію зазнали поразки.
У січні 1941 р. А. Гітлер мав намір надати Б. Муссоліні допомогу в Греції. Проте втягуватися у війну на Балканах на- передодні війни із СРСР він не бажав. У вирішенні цієї справи він поклався на дипломатію. Однак проанглійський переворот в Югославії перекреслив ці плани.
У відповідь німецькі війська напали на Югославію (операція
«Маріта»). Спільно з ними діяли армії Болгарії та Угорщини, до агресії проти Югославії приєдналася Італія. Лідер хорват- ських усташів А. Павелич оголосив про утворення Незалежної Хорватської держави (НХД), що згодом приєдналася до держав
«осі». Королівство Югославія припинило своє існування.
Майже одночасно німецька армія завдала удару по Греції. Грецька армія капітулювала. Англійські війська, що перебували в Греції, відступили на Крит. Щоб оволодіти цим стратегічно важливим островом, 27 травня 1941 р. німецьке командування здійснило масштабну повітряно-десантну операцію. Обидві сто- рони зазнали значних втрат. Німецькі повітряно-десантні вій- ська так і не відновили свою колишню кількість і боєздатність, тож надалі їх не застосовували як самостійну бойову одиницю, а лише у взаємодії із сухопутними військами.

триВАЛіСть ВОЄнниХ КАМПАніЙ ніМеЧЧини ПрОти КрАїн ЄВрОПи в 1939—1941 рр.

Країни Дата Кількість днів
Польща 1 вересня — 5 жовтня 1939 р. 35
Данія 3 квітня 1940 р. 1
Норвегія 3 квітня — 10 липня 1940 р. 63
Люксембург 10 травня 1940 р. 1
Нідерланди 10—14 травня 1940 р. 5
Бельгія 10—28 травня 1940 р. 19
Франція 10 травня — 22 червня 1940 р. 44
Югославія 6—18 квітня 1941 р. 13
Греція 6 квітня — 1 червня 1941 р. 52

німецькі танки під час військової операції «Маріта» на Балканах.
1941 р.

169

розділ Vіі. друга світова війна

угдарсвітова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. на- падом німеччини на Польщу.
 Причинами війни стало прагнення німеччини, Японії, італії переділу світу та світового панування.
 Заволодівши стратегічною ініціативою на початку ві- йни, німеччина до літа 1941 р. встановила свій контроль над континентальною Європою (крім СрСр).

 німеччині не вдалося зламати опір Англії. італія зазна- вала постійних поразок в Африці. США, маючи потужний промисловий потенціал, усе більше схилялися до підтрим- ки Англії. розгортався рух опору поневолених народів. Усе це вело німеччину до майбутніх поразок, але поки що вона вважала себе непереможною.

1. Якими були причини й передумови другої світо- вої війни? 2. Який характер мала війна? 3. Що
таке бліцкриг? 4. Коли почалася друга світова війна?
5. Яка країна першою зазнала нападу нацистів?
6. Чи можна події вересня 1939 р. називати «чет- вертим поділом Польщі»? 7. Чому німеччині вда-
лося відносно швидко захопити данію, норвегію, Бельгію, нідерланди, Люксембург, Францію? 8. Завдяки чому Ве- лика Британія вистояла в боротьбі з німеччиною? Як від- бувалася боротьба за Атлантику? 9. Чим була зумовлена агресія на Балканах? Яким був перебіг подій у цьому регіо- ні? 10. Що завадило німеччині скористатися перемогами на Балканах і в Африці в 1941 р.?
11. дайте оцінку «дивній війні». Складіть тези.
12. розкрийте причини та наслідки війни між СрСр та Фінляндією. Відповідь подайте у вигляді таблиці.

13. У 1939 р. військово-політичний діяч А. Мех- ліс говорив: «товариш Сталін поставив завдання:
у випадку війни примножити кількість радянських респуб- лік». Як це завдання Й. Сталіна реалізовувалося в 1939— 1941 рр.? Чи можна говорити, що СрСр у 1939—1941 рр. був союзником німеччини? 14. Чому напад на Польщу вважають початком другої світової війни? Обґрунтуйте свою відповідь. 15. 22 серпня 1939 р. А. Гітлер під час на- ради з вищим генералітетом вермахту заявив: «Я дам про- пагандистський привід для розв’язання війни, а чи буде він правдоподібним — значення не має. Переможця потім не запитають, говорив він правду чи ні. для розв’язання й ведення війни важливо не право, а перемога». Який привід вибрав А. Гітлер для вторгнення в Польщу? Якими були основні причини другої світової війни?