Розгортання
руху Опору в Україні

Терор окупаційної влади викликав широкий рух Опору в Україні. «Народ мій
український, – записав 21 червня 1942 р. у щоденнику Олександр Довженко, – чесний, спокійний і працьовитий, який ніколи в житті не прагнув чужого,
страждає і гине, пошматований, знедолений в арійських застінках». На Волині й
Поліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний повстанський рух. Великі надії покладали провідники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь
створені обома напрямами організації – бандерівцями й мельниківцями. Організацію радянського партизанського руху з початку війни було покладено на
працівників НКВС.
Тож до руху Опору в Україні в роки Другої світової війни належали сили,
що обстоювали протилежні політичні позиції, мали різну мету. Об’єднувало їх
одне – боротьба проти нацистських окупантів. Рух Опору складався з: 1) радянського підпілля і партизанського руху; 2) українського націоналістичного
підпілля (ОУН і УПА); 3) польського руху Опору (Армія Крайова, що підпорядковувалася польському еміграційному урядові в Лондоні). Кожна сила мала
власний шлях боротьби з окупантами: одні вели її з першого року війни, інші
почали пізніше; хтось вдався до тимчасового союзу з ворогом, а хтось діяв безкомпромісно. Утім, кожна сила робила свій внесок у перемогу.
Коли територію України було звільнено від німецьких, румунських та угорських окупантів, партизанські загони НКВС розформували й приєднали до
складу Червоної армії. УПА продовжувала вести героїчну боротьбу проти
НКВС на території України аж до середини 1950-х рр. – жертовна боротьба
українських націоналістів тривала впродовж десяти повоєнних років.

20 червня 1942 р.
Створення Українського
штабу партизанського
руху (УШПР)

7 лютого 1943 р. Напад
першої сотні УПА на німецьку
комендатуру в м. Володимирець Рівненської області.
Перша бойова операція УПА

1942
14 жовтня 1942 р. Символічна
дата створення Української
повстанської армії

12 червня 1943 р.
Початок Карпатського рейду
Сумського партизанського
з’єднання С. Ковпака

1943

1944
21–25 серпня 1943 р.
Третій надзвичайний
великий збір ОУН(б)

11–15 липня 1944 р.
Створення Української
головної визвольної
ради (УГВР)

65–66. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

275

1. У чому особливості радянського партизанського руху
29 червня 1941 р. з’явилася директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б), відповідно
до якої партійні й радянські органи розпочали практичну роботу з формування
партизанських загонів. До цієї роботи були залучені й органи НКВС УРСР,
у складі яких створювалися спеціальні підрозділи. Їхню діяльність координував
заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. Основу партизанських загонів складали бійці Червоної армії, що потрапили в оточення.
Щоправда, через швидке просування військ Вермахту створити партизанські загони і мережу радянського підпілля в західному регіоні та правобережних
районах України не вдалося. Цьому також сприяло негативне ставлення багатьох громадян України, особливо в Галичині й на Волині, до радянської влади.
Тож перші спроби налагодити збройну боротьбу в тилу ворога провалилися.
Партизанський рух розгорнувся в лісових масивах Північної України після
налагодження централізованого керівництва. Наприкінці 1941 р. утворилися
партизанські загони О. Федорова на Чернігівщині, С. Ковпака та С. Руднєва на
Сумщині, О. Сабурова – на території Сумської і Брянської областей. На основі
цих загонів згодом було організовано великі партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та розвідувальної діяльності.

Партизани з’єднання Сидора Ковпака

Начальник УШПР Т. Строкач вручає медаль «Партизану
Вітчизняної війни» юному партизанові Рівненського партизанського з’єднання А. Білопольському. Червень 1943 р.

З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами у червні 1942 р.
було створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з
Т. Строкачем. УШПР здійснював координацію дій як між окремими загонами,
так і між партизанами й частинами регулярної армії, переправляв літаками у
тил ворога десятки груп, кадри фахівців (радистів, підривників, шифрувальників), зброю, боєприпаси, одяг, медикаменти, пропагандистську літературу тощо.
УШПР керував рейдами великих партизанських загонів і з’єднань по тилах
ворога (у жовтні 1942 р. рейд на Правобережну Україну провели з’єднання
О. Сабурова і С. Ковпака, улітку 1943 р. рейд до Карпат розпочав С. Ковпак).
Одним із завдань партизанських рейдів, якими керувала Москва, була боротьба

276

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Сидір Ковпак (1887–1967)
Від 1937 р. – голова Путивлівського міськвиконкому. Після
нападу Німеччини на СРСР залишений у тилу ворога для
організації партизанського руху. Створив Путивлівський
партизанський загін, на базі якого 1942 р. постало Сумське
партизанське з’єднання.
У червні – жовтні 1943 р. згідно з оперативним планом бойових дій партизанів України здійснив Карпатський рейд.
Від 1946 р. – депутат ВР УРСР, у 1947–1967 рр. – заступник голови Президії ВР УРСР.

С. Ковпак (сидить ліворуч) зачитує партизанам шифровку з Великої землі. Комісар загону С. Руднєв (праворуч). 1942 р.

з «націоналістичними формуваннями» УПА, що, зрозуміло, підривало довіру
місцевого населення до радянського партизанського руху.
Упродовж червня – жовтня 1943 р. відбувся Карпатський рейд Сумського
партизанського з’єднання. Завданням рейду було здійснення диверсій на нафтопроводах і комунікаціях противника й ініціювання партизанського руху в
німецькому тилу. Карпатський рейд був розцінений ЦК КП(б)У і УШПР найблискучішим із усіх рейдів, які здійснювали партизани України.
У 1943 р. розпочалася так звана рейкова війна – десятки загонів на окупованій території Білорусії, Росії і України виводили з ладу залізничні комунікації,
щоб не дати окупантам змоги перекидати підкріплення та військове спорядження під Курськ, де розгорталася одна з наймасштабніших битв Другої світової
війни.
В операціях з вигнання окупантів з України, особливо її Правобережжя, дедалі більшого значення набувала безпосередня взаємодія партизанів із регулярними військами, наприклад, під час витіснення окупантів з Овруча, Луцька,
Рівного, Одеси.
На завершальному етапі радянсько-німецької війни боротьба підпільників і
партизанів у тилу окупаційної армії посилилася. У 1944 р. українські партизани
тісно взаємодіяли з регулярними військами, допомагали партизанам Польщі,
Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Частина українських партизанських груп
діяла на території цих країн.
65–66. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

277

Прочитайте фрагмент статті з «Енциклопедії історії України». На основі наведеної інформації сформулюйте твердження про форми боротьби радянського партизанського руху.
Н
МЕ Т

«За офіційними даними УШПР, які в наш час вимагають переосмислення і можливого
уточнення, партизани України, які перебували на зв’язку з керівними центрами, упродовж 1941–1944 рр. вивели з ладу бл. 470 тис. ворожих вояків та осіб, котрі з ними
співпрацювали. Було підірвано 4959 ешелонів і 61 бронепоїзд, зруйновано 607 залізничних і
1589 шосейних мостів. У боях та диверсіях знищено або пошкоджено 1566 одиниць бронетехніки, понад 800 гармат і мінометів, 1444 трактори та 13 535 автомашин, бл. 2,6 тис. об’єктів
промислового і виробничого призначення. Партизани розгромили 467 штабів, гарнізонів,
комендатур, кущів поліції, захопили з боєм 139 населених пунктів, у тому числі 44 залізничні
станції. Упродовж 1942–1944 рр. від партизан. загонів і з’єднань надійшло до УШПР 3625 повідомлень розвідувального характеру. За підрахунками сучасних дослідників загальна чисельність учасників партизанського руху сягала 230 тис. осіб» (сучасний український історик
А. Кентій).

1

До чого закликали плакати? Які форми боротьби з нацистськими окупантами вони
пропагували?
Згадайте, які події перекреслили плани українських націоналістів з відновлення української державності, що зробило неприйнятною ідею українськонімецької співпраці.

2. Якою була роль УПА як військового формування
в націоналістичному русі Опору
Провід ОУН(б) швидкими темпами розбудовував УПА. Спочатку Головною командою
УПА керував Василь Івахів. Після його загибелі в бою з німцями у травні 1943 р. головним командиром УПА став Дмитро Клячківський.
УПА мала широку підтримку з боку західноукраїнського населення і спиралася на розгалу-

278

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

ÇÀÓÂÀÆÒÅ

Символічним днем заснування Української повстанської армії (УПА) вважають
14 жовтня 1942 р. Від 2015 р.
це державне свято – День
захисника України.

Роман Шухевич (1907–1950)
Член ОУН від 1930 р. Після розколу ОУН приєднався
до бандерівської фракції, увійшов до проводу ОУН(б),
брав участь у створенні «Карпатської Січі». Фактичний
командир батальйону «Нахтігаль» (1941). У серпні
1943 р. на Третьому надзвичайному зборі ОУН його
обрали головою бюро проводу ОУН(б) та головним командантом УПА. У липні 1944 р. він став головою Генерального секретаріату УГВР.

жену, глибоко законспіровану організаційну мережу ОУН(б). Вона налічувала
десятки тисяч бійців (загалом через лави УПА пройшло понад 100 тис. осіб),
які діяли на Волині, Поліссі і в Галичині.
Поступово вдосконалювалася і структура управління й командування УПА.
Бойові формування підпорядковувалися трьом командуванням: УПА-Північ,
яке охоплювало Волинь і Західне Полісся, Житомирщину, Північно-Західну
Київщину; УПА-Захід – Галичину, Буковину, Закарпаття і Закерзоння (Холмщину, Лемківщину, Надсяння); УПА-Південь – сучасну Хмельниччину, Вінниччину, західну частину Черкаської та Кіровоградської областей. Крайовим
командирам цих трьох генеральних воєнних округів («країв») підпорядковувалися воєнні округи, яким підлягали курені (батальйони), кожен з яких складався з 3–4 сотень по 80–200 бійців. Тактичними формами боротьби УПА були
рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обози, сутички з радянськими партизанами, військами НКВС, підрозділами Армії Крайової.
У серпні 1943 р. головним командиром УПА став Роман Шухевич (псевдо –
Тарас Чупринка).
У 1943 р. УПА вела боротьбу на два фронти – проти нацистських окупантів
та їхніх союзників, а також проти партизанських загонів. У жовтні – листопаді
1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти радянських партизанів. Провід
ОУН(б) з осені 1943 р. прагнув стримувати її від активних дій проти нацистів,
намагаючись зберегти сили для боротьби з комуністичним режимом, оскільки
було зрозуміло, що він повертається в Україну. З початком 1944 р. між УПА й
частинами Вермахту остаточно склалися відносини взаємної неагресивності.
Гітлерівський уряд звільнив з концтабору С. Бандеру, А. Мельника та інших керівників ОУН.

Загін УПА.
Хутір Ясенів
(Львівщина).
31 серпня 1944 р.

65–66. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

279

Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УПА з регулярними радянськими військами та частинами НКВС. Під час однієї з них було смертельно поранено командувача Першого Українського фронту генерала М. Ватутіна. Від
початку 1945 р. майже в усіх районах Західної України розпочалися масштабні
операції НКВС, які увійшли в історію під назвою першої «Великої блокади». ЦК КП(б)У
ÇÀÓÂÀÆÒÅ
поставив завдання перед НКВС УРСР завершиДовгі десятиліття ті учаснити розгром УПА до 15 березня 1945 р. Попри веки Другої світової війни, які
ликі втрати УПА лишалася досить чисельною і
боролися в лавах Україндієвою підпільною організацією.
ської повстанської армії,
Третій надзвичайний великий збір у серпні
були зневаженими і забути1943 р. затвердив процес демократизації ОУН,
ми, бо в СРСР згадка про
скасував принцип однопартійності в суспільстві
УПА була небезпечною,
і державі, проголосив УПА не військом ОУН,
учасникам
повстанського
а всеукраїнськими збройними силами.
руху було відмовлено у виВосени 1943 р. командування УПА висунуло
знанні й шанобливому ставідею створення представницького органу, мета
ленні до них. Дослідження
історичних джерел, зокрема
якого – здійснювати політичне керівництво
архівних документів, з яких
визвольною боротьбою в Україні. Після відпоможна довідатися про діяльвідної підготовки у липні 1944 р. поблизу с. Неність УПА, стало можливим
дільна на Самбірщині (Львівщина) відбувся
тільки в незалежній Україні.
Перший великий збір за участі різних українських політичних організацій, які сформували
тимчасовий парламент України – Українську
головну визвольну раду (УГВР) на чолі з К. Осьмаком. Генеральний секретаріат УГВР – Тимчасовий уряд воюючої України – та секретаріат військових
справ очолив Р. Шухевич. УПА була формально підпорядкована УГВР. Представники ОУН(м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями УГВР створювалися органи місцевого самоуправління, система постачання військових формувань
і шпиталів, вишкільні центри, служба пропаганди тощо.

Кирило Осьмак (1890–1960)
На початку 1917 р. працював у Київському губернському земстві, від якого увійшов до Української Центральної Ради. У 1928 р. був заарештований. У 1930 р. за обвинуваченням в участі в «СВУ» засуджений на три
роки концтабору. У 1938–1940 рр. був ув’язнений за обвинуваченням у підготовці терористичного акту й антирадянській агітації. У січні 1941 р. приїхав до Києва, де
перебував до 1943 р. З вересня 1943 р. мешкав у Західній Україні, брав участь в організації УПА. У липні
1944 р. був обраний головою УГВР. У 1944 р. заарештований, перебував в ув’язненні у Львові, Дрогобичі, Києві. 1948 р. засуджений до 25 років ув’язнення, яке відбував у тюрмі у Владимирі (Росія). Помер у в’язниці.

280

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Роздивіться листівки, прочитайте коментарі до них. 1. Яке ставлення до
персонажів відображають карикатури? 2. Яку оцінку явищ вони демонструють? Чи згодні ви з нею? 3. Які ідеї та політичні погляди обстоює
автор? Чому ви так думаєте? 4. Визначте основні ідеї карикатур і назвіть художні засоби, які їх утілюють.
Прочитайте джерело. 1. З якою метою було створено УПА? Які завдання
мала УПА під час війни й після неї? 2. Які зміни в діяльності УПА політичного та економічного характеру передбачено за цим документом? Які із завдань відповідають демократичним засадам? 3. Які із завдань прийнятні сьогодні,
а які – ні? 4. Які з тез листівки, на вашу думку, найбільше дратували комуністичну
владу?
Н
МЕ Т

Із листівки УПА «За що бореться Українська Повстанська Армія» (1943): «Українська
Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб
кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. УПА бореться
проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить Україну
від усіх “опікунів” і “визволителів”… # За… індивідуальне та колективне користування землею
в залежності від волі селян. # За те, щоб велика промисловість була національно-державною
власністю, а дрібна – кооперативно-громадською. # За загальний 8-годинний робочий день.
# За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства… # За вільну
працю, вільний вибір професій. # За національно-державну організацію великої торгівлі, за
громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.
# За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов’язках. За державну
охорону материнства… # За обов’язкове середнє навчання. За вільний доступ молоді до всіх
вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, помешканнями та навчальними приладдями. # За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства. # За пошану до праці інтелігенції. # За повне забезпечення всіх працівників
на старість та на випадок хвороби чи каліцтва. # За свободу друку, слова, думки, переконань,
віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм.
# За повне право національних меншостей плекати свою власну за формою і змістом національну культуру. За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов’язках, за рівне право на заробіток і відпочинок…»

2

65–66. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

281

Порівняйте тексти джерела та підручника. 1. Яку нову інформацію отримали? Як ви думаєте, чому саме в умовах війни став можливим організаційний
розвиток УПА? 2. Як діяльність УПА зміцнювала ідею відродження української національної держави? 3. Використовуючи матеріали пам’ятки й тексту підручника, складіть порівняльну таблицю «Рух Опору на українських землях у Другій
світовій війні». Критерії для порівняння оберіть самі.
Н
МЕ Т

Німецька пам’ятка про рух Опору на території України (1944 p., листопад):
«Суть і цілі УПА. УПА (Українська Повстанська Армія) – це військова організація у
теперішній час найсильнішого українського політичного руху, що називається ОУН
(Організація Українських Націоналістів), яка хоче створити Українську незалежну державу в боротьбі проти “окупантів” на українській національній території. Головним та історичним ворогом українського народу уважається Радянський Союз або Росія і Польща.
ОУН–УПА переконана в тому, що українське питання стало міжнародною політичною
проблемою (яка може бути вирішена позитивно в ході сучасної Другої світової війни під час
конфлікту з Радянським Союзом), розв’язаною хоча б під керівництвом Німеччини або західних держав.
Походження і розвиток УПА. УПА була створена в кінці 1942 р. на Волині після
об’єднання різних військових груп, що були до цього незалежними. Вона на початку 1944 р.
поширилася на територію Галичини у формі УНС (Українська Національна Самооборона) й
отримала тоді теперішню структуру і політичну орієнтацію через приєднання до ОУН (Бандери), яка з авторитетом досягла визнання в українському політичному житті. Від неї (ОУН) УПА
прийняла основний політичний напрямок дії, який полягав у тому, щоб: а) вести безкомпромісну боротьбу у військовому плані проти Радянського Союзу і Червоної армії; б) у політичному плані – зберегти національну субстанцію українського народу.
Організація і чисельний склад УПА. Поділ УПА на групи Захід, Північ і Схід, проведений
улітку 1944 р., відповідає історичним відмінностям українських територій – Галичина, Волинь
і Радянська Україна (в кордонах 1943 p.), а також географічним особливостям військового характеру цього простору.
Організація військ і навчання переважно здійснюються за німецькою моделлю. Чисельний склад УПА можна оцінити приблизно:
а) 80–100 тисяч бойовиків регулярної армії (військове ядро, що пройшло військовий вишкіл);
б) цифри можливої загальної сили повстанської армії встановити неможливо. Українські
дані коливаються між 400 тис. і 2 мільйонами вояків.
Діяльність УПА. Діяльність УПА підпорядкована політичній лінії ОУН. Після боротьби, що
велась проти німців і, як виглядає ззовні, усунення конфронтації з поляками головні зусилля
докладаються до боротьби проти Радянського Союзу і Червоної армії. Ця боротьба ведеться
переважно у формі обмеженої війни або партизанської війни на радянський спосіб (напади,
саботаж, агітація, знищення радянських службовців, пропаганда і т. ін.). За деякими ознаками
можна припустити, що УПА ще не пустила в хід усі свої сили.
Діяльність ОУН становить серйозну
проблему для радянського керівництва,
що застосовує проти неї немалі сили
(війська НКВД і військові одиниці аж до
дивізії). Паралельно робляться спроби політичними поступками скерувати український націоналізм на рейки радянської
політики».

3

Вояки УПА під час служби Божої
просто неба

282

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

3. У чому суть українсько-польського протистояння
часів Другої світової війни
Воєнні дії «проти всіх» в умовах Другої свіÇÀÓÂÀÆÒÅ
тової війни загострили проблему українськоЗа польськими підрахункапольських відносин. Ще 1941 р. розпочалися
ми, під час Волинської тратерористичні акції польської Армії Крайової
гедії з польського боку заги(АК) проти українського населення Холмщинули щонайменше 35 тис.
ни і Підляшшя. Згодом вони перекинулися на
осіб (здебільшого польських
Галичину і Волинь. АК намагалася контролюселян), з яких 18 тис. – із
вати землі, втрачені Польщею 1939 р. У 1943–
встановленими прізвищами;
1944 рр. частини АК за допомогою польської
з українського боку загинуполіції і добровольчих загонів із місцевого нали до кількох тисяч осіб.
селення знищили тільки на Холмщині близьВ Україні подібних до польських підрахунків не провоко 5 тис. українців та спалили десятки сіл. На
дили. На думку українськопропозиції командування УПА розпочати пего історика Ю. Шаповала,
реговори та звернення митрополита А. Шеп«у цьому кривавому протитицького припинити винищення українців
стоянні поляки втратили
польські сили не відповіли. Воєнний спосіб
до 40 тисяч, а українці – до
розв’язання конфлікту призвів до збройної
16 тисяч осіб».
конфронтації. Наказом Р. Шухевича було
створено Холмський фронт. Унаслідок трагічних подій обидва народи зазнали великих втрат, загинули тисячі мирних жителів краю.
Одним із найболісніших епізодів українсько-польського конфлікту була Волинська трагедія 1943 р. Навесні 1943 р. Крайовий провід ОУН(б) на Волині
ухвалив рішення про вигнання з Волині місцевих поляків. На той час українці
становили до 80 % населення Волині, поляки – 15 %. Обґрунтовуванням такого
рішення стала потреба перешкодити планам польських політичних сил
повернути повоєнній Польщі Західну Україну. Мала прихильників також ідея
покарання місцевих поляків за співпрацю з гітлерівцями чи радянськими партизанами, тобто ідея відплати за кривди українцям. Тож дії УПА підтримувала
частина місцевих українців. Спочатку акції українських повстанців були спрямовані проти польських співробітників гітлерівської адміністрації, та поступово
вони поширилися також на польських селян. 11–13 липня 1943 р. стався виступ
проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували десятки польських поселень. Польські партизанські загони та польська допоміжна поліція
відповіли на події 11 липня масовими нападами на українські села.
Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку історика. Наведіть
кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.
Н
МЕ Т

«Чи можна характеризувати антипольську акцію УПА як геноцид польського населення “кресів”? На нашу думку, – ні. Оскільки однією з найважливіших рис геноциду є
цілковита безоборонність знищуваних. Польське населення не тільки боронилося,
а й займало агресивну позицію щодо українських етнічних земель як території
Польщі, проводило наступальні акції проти українських сіл, користувалося допомогою
німецької адміністрації та радянських партизанів, а згодом – і радянської адміністрації для
боротьби з українським визвольним рухом. Також упродовж війни мали місце переговори

4

65–66. РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

283

між українським і польським підпіллями, встановлювалися перемир’я тощо. В історії невідомі
випадки, коли між стороною, яка здійснює геноцид, і населенням, проти якого він ведеться,
велися б переговори…» (сучасний український історик І. Патриляк).

Чому польсько-український конфлікт так гостро виник саме на Волині, а не,
приміром, у Східній Галичині, де відсоток польського населення був більшим?
Прочитайте фрагмент джерела. 1. Як у ньому пояснено причини українсько-польського конфлікту 1943 р.? 2. Про що, на вашу думку, може свідчити наскрізне вживання поняття «польські імперіалістичні провідники»?
3. Що вказує на пропагандистський характер джерела?
Н
МЕ Т

Зі звернення ОУН до поляків (липень 1943 р.): «Поляки! Однакове становище, спільні вороги і спільні цілі повинні б скерувати обидва народи до спільної боротьби в одних
лавах супроти імперіалістичних загарбників. Дивним і незрозумілим є факт, що сьогодні, коли польський народ стогне у ярмі німецького нападника і коли Росія також планує
нову окупацію Польщі, польські імперіалістичні керівники проголошують безжалісну війну
українському народові, відмовляючи йому в праві на власне державне буття. Чого прагнуть
польські провідники? На підставі різних їхніх видань можна ствердити, що тут ідеться про Західно-Українські Землі, які вони називають “Нашими Східними Землями”. Однак при цьому
дехто з них поширює це поняття також і на східні українські землі, аж до ріки Дніпро включно. Усі ці терени, як вони вважають, мали б бути включенні до польської держави. Українського характеру Західної України ніхто заперечити не може, бо ж тут у переважній більшості
мешкає українське населення. Поляки творять незначну меншину, і то переважно у містах.
На жаль, цієї нашої позиції не хочуть зрозуміти польські імперіалістичні провідники. Вони не визнають права української нації на
ÑËÎÂÍÈÊ
власну державу, вони закликають польські маси до війни з українФольксдойчі –
ською нацією. Вони навіть використовують німецького окупанта з
етнічні німці.
метою знищення української нації. Польські Sonderdienst, Bahnschutz, Biegenschaft, польські фольксдойчі допомагають німцям поневолювати український народ… Водночас ми не допустимо, аби
польські імперіалісти поневолили хоча б частину українських земель. На території української держави залишаться тільки ті з вас, хто добровільно освідчить, що хоче зостатися. Ми
гарантуємо їм цілковиту свободу, безпеку та рівні права, такі ж, як і в усіх громадян української національності».

5

1. Установіть хронологічну послідовність подій: Початок Карпатського рейду Сумського партизанського з’єднання С. Ковпака Створення Української головної визвольної ради (УГВР) Створення Української повстанської армії.
2. Покажіть на карті території, на яких розгорнули діяльність радянські партизани та
УПА. Встановіть причиново-наслідкові зв’язки між теренами дій руху Опору та
географічними особливостями регіонів, режимом різних окупаційних зон тощо.
3. Складіть речення, використавши поняття та терміни: рух Опору, націоналістичний
повстанський рух, УПА, радянські партизани, Український штаб партизанського
руху (УШПР), «рейкова війна», Українська головна визвольна рада (УГВР), Армія
Крайова.

284

Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

4. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях 1942–1944 рр.: Т. Строкач, С. Ковпак, Р. Шухевич, К. Осьмак.
5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.
Із наказу СД – нацистської секретної служби безпеки (листопад 1941 р.): «…Незаперечно
встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна), мета якого –
створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники».
З рапорту СД райхскомісаріату «Україна» (квітень 1942 р.): «…На Західній Україні (Волинь,
Поділля)… серед різних етнічних груп, треба уважати український націоналізм найсильнішою політичною течією. Рух Бандери, найбільш активний і найважливіший з усіх націоналістичних груп, став організацією переважно антинімецькою і нелегальною».
Зі звіту уповноваженого райхсміністра окупованих територій Сходу при головнокомандуванні групи військ «Південь» (19 лютого 1944 р.): «…Особливе зацікавлення викликає те, що
поряд з радянськими та національно-українськими бандами з’являються польські, для
яких спільною є боротьба проти Німеччини, однак між ними бувають запеклі бої. У зв’язку
з цим повідомляється, що: а) радянські банди борються проти Німеччини за вказівкою з
Москви. Вони не терплять руху ні за самостійну Україну, ні за самостійну Польщу… Багаторазово виявлено змішування з регулярними підрозділами Червоної армії; б) національноукраїнські банди борються за самостійну Україну; їхня боротьба спрямована як проти
Німеччини, так і проти радянської Росії, однак визначити чітку лінію не можна… в) польські
банди борються за самостійну Польщу. Вони усвідомлюють, що з допомогою Німеччини у
них немає жодних перспектив на самостійність. Їхньою надією є Англія та Америка, тому
ставлення до Німеччини чітко негативне. У боротьбі проти радянської Росії простежується
розкол. Частина польських банд воює на колишній польській території з радянськими
бандами та підрозділами, інша частина тим часом симпатизує совєтам. Підсумовуючи,
можна сказати, що польський бандитський рух у районі армії незначний і в порівнянні з
іншими напрямками відіграє другорядну роль».
Із відозви проводу ОУН (Волинь і Полісся) до польського населення (травень 1943 р.): «У теперішній час наша адміністрація полишила свої пости, щоб німці не мали доступу до наших
сіл і не могли б нас нищити, як це було досі. Ви першими добровільно зголосилися зайняти її місце і допомагаєте німцям проводити їхню бандитську роботу. Зараз ви є сліпим знаряддям в німецьких руках, яке спрямоване проти нас. Але пам’ятайте, якщо польська
громадськість не вплине на тих, котрі пішли в адміністрацію, поліцію та інші установи з
тим, щоб вони їх полишили, то гнів українського народу виллється на тих поляків, які мешкають на українських землях».
6. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження історика.
«Перед наступом Червоної армії західноукраїнські землі стали тереном, де взаємно поборювали одна одну водночас чотири сили: німецькі окупанти, Українська Повстанська
Армія, польська Армія Крайова та “червона партизанка”. Кожній з цих сил йшлося про завоювання (чи збереження) свого військово-політичного контролю над Західною Україною,
щоб у майбутньому втримати її у своїй державі» (сучасний український історик Я. Грицак).
7. Прокоментуйте тезу, у якій утілено основну ідею діяльності ОУН(б) у 1942 р.:
«У час, коли на Сході стоять ще мільйонні більшовицькі армії, всяка наша збройна
акція проти німців була б поміччю Сталіну». Узагальніть, у чому суперечність
руху Опору в Україні. У чому полягає його значення?