§ 26. румунія
румунія В ПерШій СВітоВій Війні. У серпні 1916 р. ко- роль Румунії Фердінанд I, заручившись обіцянками країн Антанти про передачу його країні частини територій Австро- Угорщини, оголосив про вступ у Першу світову війну. На та- кий крок його спонукав успішний наступ російських військ (Брусиловський прорив). Проте слабо озброєна румунська ар- мія зазнала поразки, і 6 грудня війська Центральних держав вступили до Бухареста. Лише підтримка Росії, яка спрямувала
500-тисячну армію, урятувала Румунію від повного розгрому. У 1917 р. революційні події в Росії, заворушення серед сол-
датів Румунського фронту, повстання селян проти поміщиків поставили румунський уряд перед необхідністю пошуку виходу зі складного становища. У грудні 1917 р. було укладено угоду з Ні- меччиною та Австро-Угорщиною про припинення бойових дій. Цим уряд виконав одну з вимог населення — завершити війну. Одночасно Румунія домоглася виведення з її території російських частин, деморалізованих революційною агітацією більшовиків.
Скориставшись розпадом Російської імперії, у січні 1918 р. румунські війська окупували Бессарабію під гаслом об’єднання всього румунського народу. Поразка УНР у Першій війні з біль- шовицькою Росією наблизила Червону армію до кордонів Бесса- рабії. Уряд Румунії, побоюючись агресії з боку радянської Росії, у березні 1918 р. уклав угоду про виведення військ із Бессара- бії протягом двох місяців. Проте ця угода не була реалізова- на. Скориставшись підписанням Брестського миру між Росією та Центральними державами, а також вступом німецьких та ав- стро-угорських військ в Україну, Румунія анулювала договір із радянською Росією та анексувала Бессарабію.
У той самий час Румунія уклала із Центральними держа- вами Бухарестський мир, за яким вона передавала Болгарії Пів- денну Добруджу, а Німеччині в користування на 50 років — усі природні багатства, порти, залізниці, дороги.
Через тяжке економічне становище, принизливі умови мир- ного договору уряд стрімко втрачав авторитет. Усвідомлюючи це, він пішов на суттєві поступки населенню: було відновлено діяльність профспілок; скасовано воєнний режим на підприєм- ствах; у серпні 1918 р. прийнято проект аграрних реформ, який передбачав передачу землі селянам в оренду. Ця реформа від- вернула селянство від комуністичної агітації.
Після поразки Центральних держав Румунія анулювала Бухарестський мир, який не був ухвалений королем. Австро- німецькі війська було виведено з країни. 10 листопада 1918 р. Румунія знову оголосила війну Німеччині. Ця «одноденна ві- йна» і прихильність лідерів Антанти дали змогу Румунії пре- тендувати на свою частку в розподілі Східної Європи.
Розпад Австро-Угорщини призвів до розгортання руху за об’єднання всіх земель, заселених румунами. Цей рух було використано правлячим режимом для зміцнення влади. У лис- топаді 1918 р. до складу Румунії було включено Буковину, хоча

§ 26. румунія

За Цим Параграфом Ви Зможете: дізнатися про розвиток румунії в 1920—1930-ті рр.; визначити тери- торії, які увійшли до складу румунії в 1918—1920 рр.; проаналізувати причини встановлення авторитарно- го режиму в країні.
ПригаДайте
1. Коли румунія здобула незалеж- ність? 2. на боці якого союзу руму- нія воювала в Першій світовій війні?

і

Король румунії Фердінанд I. Художник Константин Паскалі

107

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

Йон Братіану. 1920-ті рр.

населення Північної Буковини на народному вічі висловилося за возз’єднання з Україною. 1 грудня 1918 р. було оголоше- но про об’єднання Трансильванії з Румунією. Румунія також окупувала південні райони Закарпаття з містом Сигіт (Марамо- рош). На Паризькій мирній конференції румунська делегація, посилаючись на таємну угоду 1916 р. з країнами Антанти, домоглася визнання приєднання цих та інших територій.
20 березня 1919 р. Верховна рада Антанти поставили уль- тиматум уряду Угорщини погодитися на окупацію частини її території Румунією та Чехословаччиною. Це призвело до по- чатку війни між Румунією та Угорщиною. Румунія, підтри- мувана Антантою, допомогла придушити радянську владу в Угорщині, за що отримала всі окуповані території. Територі- альні придбання Румунії було закріплено в Сен-Жерменському, Нейїському і Тріанонському договорах. У 1920 р. Англія, Франція, Італія та Японія підписали конвенцію про визнання приєднання Бессарабії. Отже, територія Румунії збільшилася зі 138 до 295 тис. км2, а населення — із 8 до 16 млн осіб.
На приєднаних територіях проживало чимало угорського- та українського населення, яке зазнавало національного гноб- лення. Румунію стали називати «Причорноморською міні-ім- перією».
Приєднання територій не змінило характер Румунії, що була аграрною державою: 80 % населення було зайнято в сільському господарстві. У власності іноземного капіталу перебувало 80 % промислових підприємств, 50 % землі було власністю поміщи- ків, яких у Румунії називали боярами.

румунія В міжВоєнні роки. «ПричорноморСька міні- імПерія». Після Першої світової війни перед румунським суспільством відкрилося обнадійливе майбутнє. Тепер усе за- лежало від того, чи зуміє правляча еліта скористатися вдалою
нагодою модернізувати країну.
У 1919—1920 рр. становище в країні було нестабільним: робітники виступали за 8-годинний робочий день, введен- ня мінімальної заробітної плати; селяни вимагали аграрної

ЧинниКи, ЩО ВПЛиВАЛи нА рОЗВитОК рУМУнії

Позитивні Негативні
 територія і населення країни збільшилися майже вдвічі.
 історичні суперники румунії — Угорщина та росія — були знесилені й зазнали територіальних втрат на користь румунії.
 румунія отримала повний контроль над гирлом дунаю.
 румунія уникла революційних змін влади; збереглася наступність влади, що забезпечувало внутрішню стабільність.
 румунія стала одним із ключових союзників Антанти у Східній Європі  новоприєднані території суттєво відрізнялися від старого королівства (регату): економічно, етнічно, ментально тощо. Ці території потрібно було інтегрувати, придушивши сепаратистські та національні рухи (30 % нової румунії складали національні меншини).
 економічна відсталість.
 Засилля старої, традиційної земельної аристократії, пов’язаної з королівським двором.
 територіальні придбання за рахунок сусідів породжували в останніх реваншистські настрої.
 Перетворення румунії на ланку санітарного кордону навколо СрСр суттєво вплинуло на внутрішньополітичне життя (гоніння на ліві сили, обмеження демократичних свобод тощо)

108

§ 26. румунія

реформи. Під тиском виступів вимоги робітників були задо- волені, а в 1920—1921 рр. було прийнято закон про аграрну реформу, за яким максимум землеволодіння встановлювався в розмірі 100 га для Бессарабії та 200—500 га для інших ра- йонів країни. Надлишки землі передавали селянам за викуп (20 % від її вартості).
У зовнішній політиці Румунія орієнтувалася на Францію та була членом Малої Антанти. Також румунський уряд устано- вив союзницькі відносини з Польщею. Румунія була частиною санітарного кордону проти СРСР.
На початок 1920-х рр. становище в країні стабілізувалося. Цьому сприяли позики країн Англії та Франції румунському уряду. Ці країни також вкладали значні інвестиції в розвиток румунської промисловості, особливо нафтодобувної (контро- лювали 49 %). До 1927 р. було завершено аграрну реформу, унаслідок якої селяни отримали 3 млн га. На 1930 р. кількість землевласників, розмір земельних володінь яких становив понад 100 га, складала 15 %.
У період із 1922 до 1928 р. влада в країні належала На- ціонал-ліберальній партії (у 1922—1926 рр. прем’єр-міністром був Йон Братіану, а в 1927—1928 рр. — його брат Вінтиле Братіа- ну). Значним її здобутком було прийняття конституції 1923 р., яка закріпила всі демократичні свободи, але на практиці вони не реалізовувалися.
Основними політичними противниками лібералів були партії націоналістів і цараністів (селянська партія). У 1927 р. після смерті короля Фердінанда I між його сином Каролем та онуком Міхаєм спалахнула боротьба за румунський престол. Принц Кароль був позбавлений трону через родинні негараз- ди. Королем став 6-річний Міхай, а Регентську раду при ньому очолив В. Братіану.
Націоналісти й цараністи об’єдналися в єдину партію. Вони розпочали рішучу боротьбу з лібералами й перемогли на ви- борах 1928 р. Націонал-цараністська партія прийшла до вла- ди в несприятливий момент: у країні спалахнула економічна криза, яка охопила всі галузі виробництва, крім нафтодобув- ної. У Румунії налічувалося 600 тис. безробітних. Протягом 1929—1933 рр. змінилося десять урядів. На початок 1934 р. національний дохід країни складав 49,4 % порівняно з 1929 р. Скориставшись нестабільністю, принц Кароль проголосив себе королем під ім’ям кароль II.
У роки кризи зросла популярність правоекстремістських організацій, таких як «Залізна гвардія», що використовували націоналістичні гасла, поєднані із соціальною демагогією. Взір- цем для своєї діяльності вони вважали італійських фашистів. Активізувала свою діяльність і комуністична партія Румунії, яка стала організатором страйків, що іноді перетворювалися на криваві сутички.
У 1934 р. Румунія поступово виходила з кризи. Неспро- можність запобігти негативним явищам у суспільстві парла- ментськими методами штовхала правителів до встановлення
«влади твердої руки». До влади прийшли нові ліберали, тісно

Король румунії Кароль Iі. Художник Філіпп де Ласло. 1936 р.
109

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

пов’язані з фінансовими колами й королівською сім’єю. Однак установити порядок у країні вони не спромоглися. Економічна криза 1936—1937 рр. ще більше загострила становище, і на ви- борах 1937 р. жодна з політичних партій не набрала більшості. При цьому за «Залізну гвардію» голосувало вже 16 % виборців. 10 лютого 1938 р. Кароль II здійснив переворот. Було при- йнято нову конституцію, за якою король отримував усю владу, а парламент перетворився на дорадчий орган. Конституція та- кож закріплювала привілеї для румунів. Ліквідовувалася ба- гатопартійність, створювалася єдина офіційна партія «Фронт національного відродження» (Партія нації). Узявши за зразок Італію, Кароль II здійснив корпоратизацію промисловості. Го- ловною опорою короля в його політиці були армія та «Залізна гвардія». Проте між генералітетом і лідерами «Залізної гвар- дії» існувала непримиренна ворожнеча. У листопаді 1938 р. Кароль II розправився з лідерами «Залізної гвардії» і зосере- див у своїх руках усю повноту влади. Так, будь-яка опозиція
в країні була придушена.
У зовнішній політиці Румунія дотримувалася союзу з Анг- лією та Францією. Проте після Мюнхенської угоди вона почала схилятися до співробітництва з Німеччиною як провідною си- лою в Європі. Крім того, Німеччина була головним торговель- ним партнером Румунії.
ПОЛітиЧниЙ рОЗВитОК рУМУнії

Етапи Роки Основна характеристика

I етап
1918—1928 домінування в політичному житті націонал- ліберальної партії. Прем’єрство братів Братіану (1922—1928 рр.)
II етап 1928—1930 Перебування при владі націонал-цараністської партії
III етап 1930—1940
(1938—1940) Правління короля Кароля II (королівська диктатура)
IV етап 1940—1944 диктатура Й. Антонеску

Диктатура й. антонеСку. Із кожним роком існування коро- лівської диктатури в суспільстві наростав опір. Вирішальними стали поразки Румунії на зовнішньополітичному фронті. У черв- ні 1940 р. до СРСР відійшли Бессарабія та Північна Буковина. Згідно з ІІ Віденським арбітражем (серпень 1940 р.) Румунія також втрачала Трансильванію на користь Угорщини, а згодом і Добруджу на користь Болгарії. Це остаточно підірвало віру населення в короля, відбулися масові виступи. У цих умовах Кароль надав право сформувати уряд генералу йону антонеску,
який був відомий своєю жорстокістю.
6 вересня 1940 р. під тиском Й. Антонеску Кароль ІІ був зму- шений зректися трону на користь Міхая. Останній був майже відсунутий від влади. У Румунії було встановлено диктатуру Й. Антонеску. Розпочалися антисемітська кампанія, румуніза- ція власності та бізнесу, вводився поліцейський режим. Дер- жаву було проголошено легіонерською, а Й. Антонеску став
110