§ 12. Сполучені Штати америки

За Цим Параграфом Ви Зможете: визначати особливості становища США після Першої світової війни; характеризувати становище країни в період економічної кризи 1920— 1921 рр.; пояснювати, якими були особливості розвитку США в добу
«проспериті»; аналізувати вплив «ве- ликої депресії» на країну; характе- ризувати «новий курс» Ф. рузвельта.
ПригаДайте
1. Якими були особливості соціально- економічного і політичного станови- ща США на початку XX ст.? 2. Як США вступили до Першої світової війни?
3. Яку позицію обстоювали США під час Паризької мирної конференції?

і
ПеріОдиЗАЦіЯ рОЗВитКУ США в 1920—1939 рр.

Період Роки
економічна криза 1920—1921 рр.
«Проспериті» («процвітання») 1922—1929 рр.
«Велика депресія» 1929—1933 рр.
«новий курс» Ф. рузвельта 1933—1939 рр.

Воррен Гардінг, 29-й президент США
52

СтаноВище СШа ПіСля ПерШої СВітоВої Війни. Сполучені Штати Америки в післявоєнний період закріпили за собою становище економічно наймогутнішої країни світу. Оскільки на території Американського континенту не вели бойових дій, країна не зазнала масових руйнувань і людських жертв, як це було в Європі. Війна сприяла підйому економіки. Загальний чистий прибуток монополії в 1914—1919 рр. досяг 33,6 млрд доларів. Це дозволяло особам, які займалися підприємництвом, здійснювати капіталовкладення в розвиток промисловості, ство-
рювати нові робочі місця тощо.
У результаті до 1920 р. США видобували 50 % вугілля, 66 % нафти, виробляли 3/5 чавуну й сталі та 85 % автомобілів у світі. Значно зріс експорт капіталів. На початку 1920-х рр. дер- жавні військові позички іншим країнам досягли 11 млрд до- ларів. За період війни вдвічі збільшилися приватні інвестиції США за кордоном. Країна перетворилася з боржника на най-
більшого світового кредитора.
Адміністрація Демократичної партії і президент В. Вільсон оголосили в 1917 р. курс на здобуття світового лідерства. Його шляхом реалізації стала вже згадувана програма «14 пунктів». Проте рішення Паризької конференції 1919 р. стали роз- чаруванням для адміністрації президента. США не отримали жодної з мандатних територій, а в роботі Ліги Націй провідне становище посіли Франція та Велика Британія. Це свідчило, що зовнішньополітичний курс В. Вільсона не мав достатньої підтримки. У США республіканці, заявивши про свою опозицію до уряду, дотримувалися позицій ізоляціонізму й заперечували ратифікацію Версальського договору й участь країни в діяльнос- ті Ліги Націй. Республіканці виступали за політику «свободи рук» для США, сподіваючись, що зростання військово-політич- ної могутності забезпечить перевагу США над європейськими державами. Гострі суперечки між республіканцями (ізоляціоніс- ти) і демократами (експансіоністи) відображали різне бачення
шляхів завоювання США гегемонії у світі.
У березні 1920 р. Версальський договір не був ратифікова- ний, і стало зрозуміло, що зовнішньополітичний курс В. Віль- сона зазнав краху.
Поразка В. Вільсона на президентських виборах 1920 р. за- блокувала проведення подальших соціальних реформ у внутріш- ній політиці, а в зовнішній політиці запанував ізоляціонізм.

економічна криЗа 1920—1921 рр. Початок ПраВління реСПубліканЦіВ. Улітку 1920 р. у США розпочалася гли- бока економічна криза, що швидко поширилася на всі галузі промисловості та сільське господарство. Кількість безробітних

§ 12. Сполучені Штати Америки

у 1921 р. досягла 5,7 млн осіб. Ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися у 3—4 рази, що спричинило розорення багатьох фермерських господарств.
Республіканці вміло скористалися невдоволенням владою в суспільстві й здобули перемогу на президентських виборах 1920 р. Новим президентом США став республіканець Воррен гардінг (1921—1923 рр.). Він узяв курс на повернення до дово- єнних порядків. Загалом курс В. Гардінга позитивно вплинув на економіку. З одного боку, відбувалося стрімке зростання економіки, з іншого — накопичувалися проблеми.
Ще в 1919 р. республіканці заблокували реформу, що на- давала робітникам право на страйк. Адміністрація В. Гардінга була проти політики державного регулювання економіки й ство- рювала умови для збільшення прибутків великих підприємців. У 1921 р. було скасовано податок на надприбутки. Корупція державного апарату набула небачених розмірів. Дії багатьох членів республіканської адміністрації, наближених до президен- та, мали просто скандальний характер. Лише раптова смерть у 1923 р. врятувала В. Гардінга від суду й ганьби.
У січні 1920 р. було прийнято поправку до Конституції, що
запроваджувала «сухий закон» — заборону виготовлення та про- дажу горілчаних напоїв у США. Це сприяло зростанню органі- зованої злочинності — контроль над нелегальним горілчаним бізнесом перейшов до гангстерських угруповань. Війни між ними охопили великі міста США. Легендарну славу «короля» зло- чинного світу здобув гангстер аль капоне.
У південних штатах знову процвітав Ку-Клукс-Клан. Набула поширення расова сегрегація. Фактично єдиним позитивним ре- форматорським заходом республіканців стало надання в 1920 р. виборчих прав жінкам.
У зовнішній політиці республіканці прагнули досягти світо- вої гегемонії США новими методами. У 1921 р. було підписано сепаратний договір із Німеччиною. Його положення закріплю- вали за США всі права, надані їм Версальським договором.
Економічна експансія США до Китаю загострила відносини з Великою Британією та Японією. Це стало поштовхом до скли- кання Вашингтонської конференції 1921—1922 рр., яка стала першою великою дипломатичною перемогою республіканців. Стосовно радянської Росії адміністрація президента відмови- лася відновлювати економічні й дипломатичні відносини, поки не буде здійснено докорінних змін у її устрої.
Економічна криза 1920—1921 рр. активізувала соціальні протести. Улітку 1922 р. найбільшого розмаху набув страйко- вий рух.
Важливе місце серед тогочасних протестів посів негритян- ський рух. На початку 1920-х рр. радикальний рух афроамери- канців «Назад в Африку», очолюваний маркусом гарві, об’єднав мільйони людей.
Проте через деякий час М. Гарві було заарештовано за фі- нансові махінації та засуджено на десять років (але звільнено достроково й вислано зі США). Після цього він втратив свій вплив на рух.

Альфонсе Габріель Капоне, більш відомий як Аль Капоне. Фотокартка з архіву ФБр. 1939 р.

Ку-Клукс-Клан у Чикаго в 1920 р.

гангстер (від англ. — бан- дит) — учасник бандитського угруповання. термін вживаєть- ся переважно стосовно орга- нізованої злочинності в США.
Сегрегація — політика при- мусового відокремлення якої- небудь групи населення за ра- совою або етнічною ознакою. Один із видів расової дискри- мінації.

Маркус Гарві в 1922 р.
53

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

Доба «ПроСПериті» («ПроЦВітання») 1922—1929 рр. У 1922—1929 рр. у США відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Тут вироблялося 44 % промислової продукції Західного світу. Цей період отримав назву ««проспе-
ріти» («процвітання»).
У промисловості запроваджували нові виробничі техноло-
гії. На автомобільних заводах дгеанрі фор в Детройті розпоча-

Генрі Форд поруч з автомобилем
«Ford Model T», також відомим як
«Tin Lizzie» («Жерстяна Ліззі»)

біржа — торговельно-фінан- совий заклад ринкової еконо- міки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цін- ними паперами.

Кальвін Кулідж-молодший, 30-й президент США. 1923 р.

лося масове виробництво конвеєрним методом. Завдяки цьому лише в 1927 р. випустили 15 млн автомобілів. Через два роки США стали виготовляти 5/6 світового виробництва автомобілів. На підприємствах набув поширення такий спосіб організації виробництва, як тейлоризм. Він ґрунтувався на поділі праці й раціональній системі рухів, що сприяли підвищенню ефек- тивності праці.
Крім автомобільної, найбільш інтенсивно в цей період роз- вивалися машинобудівна, електротехнічна, хімічна й авіаційна галузі. Дедалі більшу роль набували об’єднання акціонерів то- вариств і корпорацій — своєрідні форми колективного бізнесу. До 1929 р. корпорації об’єднали близько половини фабрик і за- водів країни.
У 1920-х рр. на найбільшій у світі Нью-Йоркській фондовій
біржі спостерігався справжній бум, пов’язаний із купівлею і про- дажем акцій. Усі прагнули придбати акції, щоб потім їх продати з вигодою. Однак після піку спекулятивного буму розпочалося обвальне падіння цін на акції, а потім — криза.
Саме в цей період набули популярності реклама та звичка жити в кредит. Упевненість у майбутньому сприяла перекона- ності в тому, що можна купувати більше, ніж дозволяє дохід. Люди охоче брали кредит і вкладали гроші у справу, щоб від- давати борг за рахунок майбутніх прибутків.
Зовнішній блиск доби «проспериті» приховував чимало проблем. Економічне піднесення не охопило цілу низку галузей. Сільське господарство перебувало в затяжній кризі. У країні налічувалося 1,5—2 млн безробітних.
У 1924 р. президентом США було обрано республіканця каль- віна куліджа. Своїм девізом він проголосив «Справа Америки — бізнес». Виступаючи за невтручання держави в економіку, він сприяв зростанню прибутків корпорацій, знижував для них по- датки й надавав державні субсидії. Однак законопроект про дер- жавну допомогу фермерським господарствам він двічі відхилив.

Документи роЗПоВіДають

уривок із Послання конгресу президента СШа к. куліджа (4 грудня 1928 р.)

…Ще жоден Конгрес Сполучених Штатів, зібравшись, щоб розглянути стан держави, не мав перед собою та- ких приємних перспектив, які ми бачимо нині… Велике багатство, створене нашою підприємливістю й промис- ловістю та збережене нашою ощадливістю, якнайширше розподілилося серед нашого народу та ще й потекло неперервним потоком, аби послужити добродійництву й бізнесу цілого світу. Потреби існування перейшли

з норм потреби в розряд розкоші. дедалі більше вироб- ництво споживається все ширшим попитом усередині країни й зростаючою закордонною торгівлею. Країна із задоволенням може дивитися на сучасне, оптиміс- тично сподіваючись на добре майбутнє…

? Як К. Кулідж оцінював стан США в 1928 р. та їхні перспективи на майбутнє?

54

§ 12. Сполучені Штати Америки

В останній рік «проспериті» К. Кулідж переконано заявляв, що США можуть бути задоволені своїм сьогоденням і сподіва- тися на добре майбутнє.
Перемога республіканців на виборах 1928 р. привела на по- саду президента герберта кларка гувера (1929—1933 рр.), який обіцяв знищити злидні й забезпечити кожному заможне життя. У зовнішній політиці, не відмовляючись від ізоляціоніз- му, США фактично перейшли до фінансово-економічного екс- пансіонізму. Пропонуючи «план Дауеса» і «план Юнга», вони сприяли проникненню американського капіталу в Європу. Бо- ротьба за ринки, сировинні ресурси й морське протистояння ускладнювали відносини США з Великою Британією. США брали участь у придушенні національно-визвольної боротьби в Китаї, здійснювали збройну інтервенцію в Центральній Аме- риці та басейні Карибського моря. США залишалися єдиною з провідних держав, що не визнали СРСР, хоча й не пере- шкоджали своїм підприємцям розвивати з ним торговельні
відносини.

«Велика ДеПреСія» 1929—1933 рр. 29 жовтня («чорний вівто- рок») 1929 р. стався крах на Нью-Йоркській фондовій біржі. Розпочалася небувала за глибиною та наслідками економічна криза — «велика депресія». Лише за один день сума падіння ціни акцій досягла 10 млрд доларів. Тисячі банків, промислових і торговельних компаній збанкрутіли. Промислове виробництво до 1932 р. скоротилося вдвічі. Завдяки державній підтримці
залишилися лише великі корпорації.
Стрімко зросло безробіття, досягнувши рекордних для кра- їни 17 млн осіб. На околицях міст з’явилися «гувервілі» — по- селення безробітних, що втратили житло. Голодуючі вишику- валися в довгі черги біля благодійних пунктів за безкоштовною їжею. Доведені до відчаю люди здійснили два «голодні походи» на Вашингтон, вимагаючи роботи, припинення звільнень, до- помоги безробітним, збереження заробітків працюючих, ство- рення профспілки безробітних тощо. У більшості американців, що вірили у вічність свого «проспериті», криза викликала роз- губленість. Через відсутність у США дієвої системи соціального захисту більшість працюючого населення країни покладалася на державу, втручання якої в економічну ситуацію здавалося єдиним шляхом виживання.
Ускладнювало ситуацію те, що адміністрація Г. Гувера вва- жала причинами кризи розлад світового господарства після вій- ни, а американську економіку — абсолютно здоровою. Тому «пре- зидент, вірний принципу вільного підприємництва», пропонував для покращення ситуації розширити приватну благодійність і допомогу нужденним, примирити бізнес і профспілки тощо. Неспроможність адміністрації Г. Гувера подолати кризу при-
звела до падіння авторитету республіканців у США.

«ноВий курС» ф. руЗВельта. У 1932 р. новим президен- том було обрано демократа франкліна Делано рузвельта

Безробітний у пошуках роботи в 1930 р. (напис на оголошенні:
«Я фахівець із трьох спеціальностей, володію трьома мовами, воював три роки, маю трьох дітей і не
маю роботи три місяці. Проте мені потрібна лише одна робота»)

(1933—1945 рр). Його політика започаткувала глибокі реформи
55

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

Франклін делано рузвельт
під час радіозвернення до нації 30 вересня 1934 р.

56

американського суспільства для подолання кризи та увійшла в історію під назвою «новий курс».
На початку своєї діяльності Ф. Рузвельт реалізував нагальну програму порятунку банківської системи країни. Одні банки отримали допомогу, інші були ліквідовані. Після цього було здійснено перший етап банківської реформи — запроваджено страхування дрібних і середніх депозитів до 5 тис. доларів. У 1934 р. проведено девальвацію долара й створено комісію з торгівлі акціями, що контролювала діяльність фондової біржі з метою припинення спекуляцій за завищеною вартістю.
Центральне місце серед заходів, здійснених у перші 100 днів президентства Ф. Рузвельта, посіли закони про поліпшення становища в сільському господарстві та промисловості. Згідно з першим, у сільському господарстві створювався механізм, зо- рієнтований на скорочення виробництва основних видів сіль- ськогосподарської продукції. За це особи, що займалися фер- мерським господарством, отримували компенсацію з особливого фонду, створеного за рахунок нового спеціального податку. Другим законом запроваджувалися державне регулювання умов промислового виробництва, трудових відносин, допомога без- робітним особам тощо.
Перші заходи «нового курсу» сприяли певній стабілізації економіки. Загалом вони означали втручання держави у приват- не підприємництво шляхом встановлення рівних і зрозумілих для всіх умов. Між підприємцями мав діяти «кодекс чесної конкуренції», що визначав обсяги виробництва, розподіл рин- ків, рівень оплати праці тощо.
Були здійснені також соціальні заходи. Запроваджувалися державна система надання допомоги вдовам, сиротам та лю- дям з інвалідністю, страхування безробітних осіб і пенсійне забезпечення. У 1935 р. було прийнято національний акт про трудові відносини — закон Вагнера. Він закріпив право робіт- ництва на організацію профспілок, проведення страйків і за- провадив систему державного регулювання трудових відносин. Поряд з Американською федерацією праці, що була основним профспілковим об’єднанням, виник Конгрес виробничих проф- спілок.
Почалися реформи системи оподаткування — було збіль- шено ставки податків на надприбуток, спадщину й дарчі. Федеральна резервна система після встановлення державно- го контролю перетворилася на своєрідний центральний банк США, що завершило банківську реформу. Було розширено систему громадських робіт, якою опікувалася спеціальна ад- міністрація.
На виборах 1936 р. противники «нового курсу» різко ви- ступили проти Ф. Рузвельта, однак переконлива перемога за- свідчила суспільну підтримку його політики.
У 1937 р. Ф. Рузвельт намагався реформувати Верховний суд, що став головною опорою опозиції «новому курсу», однак зазнав поразки. У 1937 р. Верховний суд визнав закон Вагнера й закон про соціальне забезпечення такими, що відповідають Конституції США.

У 1938 р. Ф. Рузвельт запропонував Конгресу подальші ре- форми. Серед них були заходи з державного регулювання сіль- ського господарства, закон про справедливі умови праці, яким було остаточно заборонено дитячу працю, та ін.
У 1939 р. Ф. Рузвельт відмовився від нових реформ. Аж до вступу в Другу світову війну в 1941 р. його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені реформи «нового курсу».
Зовнішня політика в період президентства Ф. Рузвельта була другорядною порівняно з подоланням наслідків «великої депресії». Однак і тут відбувалися певні зрушення.
У 1933 р. США визнали СРСР і встановили з ним дипло- матичні відносини.
Під тиском прибічників ізоляціонізму Конгрес у 1935—
1937 рр. прийняв три Закони про нейтралітет. Вони забороняли продаж зброї воюючим сторонам (без урахування того, хто агре- сор, а хто об’єкт нападу).
У 1937 р. Ф. Рузвельт виступив із так званою «карантинною промовою». Він закликав влаштувати «карантин для хворих», якими вважав агресивні диктаторські режими, що виникли в Європі. На початку наступного року він відверто назвав ці держави — Німеччина, Італія та Японія. Навесні 1939 р. їхню агресію проти малих країн було визначено як тотальну загрозу безпеці США. Тоді ж він надіслав А. Гітлеру й Б. Муссоліні пропозицію надати гарантії безпеки 31 державі Європи та Азії на десять років. Однак відповіді він не отримав.

§ 12. Сполучені Штати Америки

 Втрати від участі в Першій світовій війні для США були незначними, але наслідки — доленосними. США закріпили за собою першість в економічному розвитку та розпочали активну діяльність на міжнародній арені.
 республіканці, здобувши владу, проголосили курс на ізоляціонізм. Вони розвивали фінансово-економічну експансію, розширюючи вплив США у світі.
 У 1922—1929 рр. у США відбулося стрімке економічне зростання. Проте цей період супроводжувався й низкою проблем, на які намагалися не звертати увагу.

 «Велика депресія» унаочнила, що соціально-економічна система країни потребує реформування, яке республіканці не змогли здійснити.
 «новий курс» став своєрідним знаком в історії США XX ст. Уперше держава взяла на себе роль гаранта со- ціальної захищеності американців, значно розширивши свої функції.
 держава також зосередила у своїх руках основні важелі регулювання економіки. Завдяки цьому було подолано кризу й забезпечено подальший розвиток країни.

1. Який відсоток від загальної кількості автомобілів у світі було вироблено в США? 2. Хто став пре- зидентом США в 1921 р.? 3. Що таке сегрегація? 4. Що проголосив своїм девізом президент К. Кулідж? 5. Якою подією розпочалася «велика депресія»? 6. Коли США
встановили дипломатичні відносини із СрСр?
7. Яким було становище США після Першої світової війни? 8. Охарактеризуйте становище США в пе-
ріод економічної кризи 1920—1921 рр. 9. Що було харак- терно для розвитку країни в період «проспериті»? 10. Як
«велика депресія» вплинула на США та їхніх громадян?
11. Якими засобами «лікував» країну в період «нового курсу» Ф. рузвельт?

12. Проведіть дискусію за проблемним питанням: як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на аме- риканську модель цивілізаційного розвитку? 13. Скла-
діть таблицю «розвиток США в 1918—1939 рр.».

Період Характерні риси

14. У радіозверненні до американського народу в 1938 р. Ф. рузвельт сказав: «демократія зникла
в інших великих націй… тому, що вони втомилися від без- робіття й невпевненості в завтрашньому дні, постійного голоду їхніх дітей та опинилися безпорадними в умовах

57

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

безвладдя й недієздатності уряду… Ці народи відмови- лися від свободи заради шматка хліба. Але ми впевнені в тому, що демократичні інститути можна ще врятувати і примусити працювати». Поясніть, як ви розумієте цю дум- ку. доведіть, що Ф. рузвельт своїми діями врятував ідеа- ли демократії в США. 15. Складіть історичний портрет

Ф. рузвельта. 16. Виберіть одну із запропонованих тем проектів і виконайте його впродовж вивчення розділу: 1) Геополітична ситуація в Європі в період між світовими ві- йнами; 2) Осмислення реалій суспільного життя міжвоєнної Європи в тогочасних наукових працях або літературних творах.