Суцільна колективізація сільського
господарства в радянській Україні.
Голодомор 1932—1933 рр.

Колективізація селянських господарств для сталінського режиму була найскладнішим етапом у створенні командної економіки. Перетворення мільйонів селян-власників на пролетаризованих робітників, які мали працювати за
командою, здійснювалося брутальною силою. Селяни реагували на державний
примус опором. Після колективізації держава могла вилучати будь-яку частку
колгоспного врожаю. Вона користалася цим, щоб привласнити майже всю вироблену в колгоспах продукцію. Колгоспники відповідали на це саботажем,
у результаті чого обсяг хлібозаготівель загрозливо знизився. Тоді держава розпочала терор голодом.
Голод, який панував в Україні в першій половині 1932 р., був спричинений
хлібозаготівлями з урожаю 1931 р. Унаслідок каральних вилучень у селян
України не тільки хліба, а й усіх без винятку продовольчих запасів голод
переріс у жахливий Голодомор. Конфіскація нехлібного продовольства під
прикриттям хлібозаготівельної кампанії була здійснена у два прийоми: у листопаді – грудні 1932 р. – у багатьох селах, поставлених на «чорну дошку», а в січні – лютому 1933 р. – на всій території України. Наслідком терору голодом
стала загибель упродовж листопада 1932 – червня 1933 рр. мільйонів українських громадян.

Вересень 1929 р. Завод
«Комунар» у Запоріжжі
випустив перший
радянський комбайн

1928

1929

30 січня 1930 р.
Постанова ЦК ВКП(б)
«Про заходи у справі
ліквідації куркульських господарств у
районах суцільної
колективізації»

1930

7 серпня 1932 р.
Постанова ВЦВК і РНК
СРСР «Про охорону майна
державних підприємств,
колгоспів та кооперації і
про зміцнення суспільної
(соціалістичної) власності»

1931

1932

1933
1933 р.
Голодомор
в Україні

Листопад 1928 р.
Створення на
Одещині першої
в СРСР машиннотракторної станції
(МТС) ім. Т. Шевченка

180

Листопад 1929 р.
Пленум ЦК ВКП(б)
проголосив курс
на суцільну
колективізацію

Розділ 4. УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

1. Як і навіщо відбувалася суцільна колективізація сільського господарства
ÑËÎÂÍÈÊ
Колективізація сільського
господарства – процес докорінної перебудови аграрного сектору, ініційований
більшовицьким керівництвом наприкінці 1920-х років. Колективізація передбачала перетворення малих
індивідуальних господарств
на колективні підприємства
(колгоспи) для встановлення цілковитого контролю
держави за сільськогосподарським виробництвом і
використання його ресурсів
та потенціалу для індустріалізації країни.

Колективізація мала забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, полегшити
викачування селянських ресурсів до державного бюджету. Вступаючи до колгоспу, кожен селянин передавав свої права на розпорядження
виробленою продукцією голові правління.
А через нього державні установи отримували
можливість визначати, скільки виробленої продукції треба залишити на задоволення потреб
колгоспу й колгоспників, а скільки – вилучити
до централізованого фонду. Уже 1930 р. обмолочений хліб просто з колгоспних ланів вивозили на зсипні пункти та елеватори.

Автомобілі з урожаєм радгоспу «Каховка» на
Херсонщині. 1930 р.

Колгоспи існували в трьох
формах залежно від ступеня відчуження селянської
власності: найменшого (у
товариствах спільного обробітку землі – ТСОЗах),
середнього (артілях, де селяни зберігали за собою
присадибну ділянку, корову
й малу живність – свиню,
вівцю, птицю) і максимального (комунах, де усуспільнювалося абсолютно все).
Радгосп (скороч. від радянське господарство) – державне сільськогосподарське
підприємство, яке влада
розглядала як фабрику з виробництва
землеробської
продукції. Працівники радгоспів мали статус робітників. На відміну від колгоспників, вони отримували
зapoбiтну плaтню вiд держави.

Селяни артілі «Надія» здають зерно на склад. 1930 р.
43–44. СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ. ГОЛОДОМОР 1933 р.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

181

Гасло суцільної колективізації офіційно проголосив листопадовий 1929 р.
пленум ЦК ВКП(б). У січні 1930 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про темп
колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Згідно
з ним Україна ввійшла до групи регіонів, у яких колективізацію планували
закінчити восени 1931 р. або навесні 1932 р.
Проблему модернізації сільськогосподарського виробництва розв’язували
шляхом будівництва державних машинно-тракторних станцій (МТС). Першу в
СРСР МТС створено в 1928 р. в Україні, у радгоспі ім. Т. Шевченка Березівського району на Одещині. Розгортання мережі
ÇÀÓÂÀÆÒÅ
МТС відбувалося надзвичайно швидко. Від жовтня
1930 р. до кінця 1932 р. у середньому щодва дні
Наприкінці 1932 р. в
з’являлася нова МТС.
1. Роздивіться фотографії українських селян, уміщені в тексті параграфа. Які відчуття
вони у вас викликають? Оцініть за зовнішнім
виглядом селян їхні статки. 2. Дайте відповідь:
1) чому селяни не вірили, що в колгоспах житимуть
краще; 2) чому заходи влади, здійснювані з метою
колективізації, справляли деморалізаційний вплив;
3) чому в СРСР на довгі роки утвердилося зневажливе
ставлення до селян?

Україні діяло 594 МТС,
які мали у своєму розпорядженні 25 630 тракторів і багато іншої сільськогосподарської техніки. МТС обслуговували
77 % колгоспного масиву орних земель.

Допит незаможника, звинуваченого в «куркульській пропаганді». Сумщина. 1929 р.

Ударники праці колгоспу
«Червоний молочар», що на
Донеччині, засипають зерно у
торби перед сівбою. 1932 р.

Перша районна конференція селянок з питання колективізації. Харківщина. 1930 р.

182

Розділ 4. УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

2. Чому селяни чинили опір колективізації та чому і якими методами
влада боролася із заможними селянами – «куркулями»
Щоб загнати селян у колгоспи, було вирішено знищити «куркулів» – найзаможніший прошарок селянства, котрий опирався з особливою силою. Незаможних, які не погоджувалися йти в колгоспи, оголошували «підкуркульниками» і
теж репресували.

Розкуркулення селян в с. Удачне на Донбасі.
1931 р.
Роздивіться фотографію. Якого настрою сповнені селяни?

ÑËÎÂÍÈÊ
«Ліквідація куркульства
як класу» – назва здійснюваної 1930–1931 рр.
керівництвом СРСР політики примусового відчуження майна у найбільш
заможних селян та ізоляції тих, хто чинив опір,
через насильницьке вислання з місць проживання або фізичне знищення.
Перегини (від рос. перегибы) – пом’якшена назва
в пропагандистських текстах найжорстокіших, часто відверто терористичних методів.

У таємній постанові ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі
ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» власники господарств, що підлягали ліквідації, поділялися на три категорії. До першої
включали «учасників й організаторів антирадянських виступів і терористичних
актів». Вони мали бути ізольовані в тюрмах або таборах. До другої категорії
належали ті, хто здійснював «менш активний опір» кампанії розкуркулення.
Їх разом із сім’ями виселяли в північні регіони СРСР. Розкуркуленим сім’ям,
які не чинили опору, мали надаватися невеликі земельні ділянки за межами
колгоспних масивів, у спеціально збудованих висілках. Будівництво висілків
потребувало коштів, а тому виявилося мертвонародженою ідеєю. Проблему
розв’язали у найпростіший спосіб: почали висилати за межі України всіх розкуркулюваних.
За роки суцільної колективізації в Україні було експропрійовано приблизно 200 тис. селянських господарств. Фактично ж розпалося майже вдвічі більше, причому чимало – з ініціативи самих селян. Не погоджуючись з новим
порядком, селяни розпродавали майно й виїздили на новобудови в міста, зокрема за межі України.
Після визнання адміністративного тиску на селян перегином масштаби
колективізації різко зменшилися. Однак восени 1930 р. розпочався новий наступ на село. Колективізація не перестала бути примусовою. До кінця 1932 р.
43–44. СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ. ГОЛОДОМОР 1933 р.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

183

ÇÀÓÂÀÆÒÅ

у республіці було колективізовано майже 70 % селянських господарств, понад 80 % посівних площ.
1 березня 1931 р. колЗа працю в колективному господарстві селяни не
госпами було охоплеодержували майже нічого, вироблену продукцію факно 2,3 млн селянських
тично цілком забирала держава. Облік праці в колгосдворів, тобто 48,4 %
пах переводився не в грошові, а в трудові одиниці –
від їх загальної кільтрудодні. Спочатку трудоднем уважали звичайний
кості в Україні.
вихід на роботу. З весни 1930 р. почала діяти система
нарахування та оплати праці за нормами виробітку,
але в трудоднях. Трудодні обраховували за виконання різних категорій праці (їх
було від 7 до 9): колгоспникові, який виконав денну норму найпростішої праці,
записували 0,5 трудодня, за працю 9-ї категорії – 4,5 трудодня.
У 1930–1931 рр. занепад колгоспного виробництва позначався не стільки на
поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян. У першій половині 1932 р., коли хлібозаготівлі з урожаю 1931 р. завершилися і в селян забрали
все, у багатьох районах України спалахнув справжній голод з випадками канібалізму й загибеллю десятків тисяч людей. Замість того щоб відмовитися від спотворених виробничих відносин, Сталін та його найближче оточення вдалися до
репресій. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і про зміцнення
суспільної (соціалістичної) власності». Згідно з нею розкрадання колгоспного
майна каралося розстрілом, а за «пом’якшувальних обставин» – позбавленням
волі на строк не менш як 10 років. За півкишені зерна, принесеного з поля для
сім’ї, що голодувала, селянин діставав повний строк у концтаборі. У народі цей
драконівський акт охрестили «законом про п’ять колосків».

Про що свідчать гасла на плакаті? До чого вони закликають? Які три плани використав художник-пропагандист? Яку інформацію вони мали навіювати селянам? Чому
портрет Сталіна значно більший за все, що зображено на плакаті?
Про яких «парикмахерів» (перукарів) ідеться у фрагменті газети? Як ви оцінюєте
таку кару?

184

Розділ 4. УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

3. Чому Голодомор 1932—1933 рр. кваліфікують
як геноцид українського народу
Втрати зерна з урожаю 1932 р. виявилися величезними через нестачу посівного зерна, яке вивезли під час хлібозаготівлі й голоду, що вже лютував у третині районів України. До жовтня
1932 р. із колгоспників та одноосібників вдалося
витиснути 132 млн пудів хліба, тобто менш ніж
половину скороченого, порівнюючи з попереднім
роком, плану. Тоді Сталін надіслав в Україну з
надзвичайними повноваженнями хлібозаготiвельну комісію на чолі з головою радянського
уряду В. Молотовим. Молотовська комісія викачала із села весь хліб для хлібозаготівель, але не
виконала плану. Тоді задля покарання боржників вона запровадила «натуральні штрафи» м’ясом та картоплею. Одночасно за розпорядженням Кагановича в
Україні було запроваджено систему «чорних дощок». Господарства, занесені на
«чорні дошки», оточували збройні загони. З них вивозили всі продовольчі та
насіннєві запаси, було заборонено торгівлю і постачання будь-яких товарів.
1 січня 1933 р. керівники УСРР у Харкові одержали телеграму за підписом
Й. Сталіна, яка започаткувала кампанію повсюдного пошуку хліба. У всіх регіонах України, крім прикордонних, з активною участю комнезамівців і відряджених на хлібозаготівлі робітників із міст (яким говорили, що їхні сім’ї голодують
через куркульський саботаж хлібозаготівель) почалися подвірні обшуки.
Конфіскували запаси будь-якої їжі – сухарів, картоплі, сала, солінь, фруктової
сушні, цибулі тощо. Забирали все продовольство, яким селяни мали харчуватися до нового врожаю. Конфіскація продовольства тлумачилася як справедлива
кара за «куркульський» саботаж. Вона здійснювалася відкрито, з висвітленням у районних газетах. До того ж існувало законодавство про «натуральні
штрафи».
У березні 1933 р. Генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор написав Сталіну доповідну записку з інформацією про підготовку до весняної сівби. У ній
він ужив фразу, яка пояснює причини терору голодом: «Те, що голодування не
навчило ще дуже багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підготовка до сівби саме в найбільш неблагополучних районах».
Під «найбільш неблагополучними» малися на увазі райони з величезною
смертністю від Голодомору, який уже лютував в українському селі. Косіор бідкався, що навіть голод не примусив колгоспників працювати на державу.
Організаторам голоду треба було вдавати, що його не існує. Принаймні у
стенографічних звітах пленумів ЦК КП(б)У та протоколах політбюро ЦК слово
«голод» не згадувалося. Конкретні заходи партійних організацій, які пов’язувалися з голодом на українських теренах, проходили в документації через «особливі теки». Табу на слово «голод» щодо тогочасних подій дотримувалися в
СРСР до грудня 1987 р.
Щоб адміністративно «прив’язати» селян до колгоспів, Сталін запровадив
із грудня 1932 р. внутрішні паспорти для населення міст і новобудов. Жителі

43–44. СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ. ГОЛОДОМОР 1933 р.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

185

сільської місцевості, яким паспортів не видавали, вже не могли легально влаштуватися в місті.
Паспортизація населення вимагала певного часу і не могла одразу виявити
втікачів із села. Потік утікачів припинили за допомогою внутрішніх військ.
Україна була оточена за периметром своїх кордонів загороджувальними загонами, щоб перешкодити появі голодних селян в інших республіках. Без спеціального дозволу селянам не можна було пересуватися залізницями.
У січні 1933 р. було видано декрет ЦК ВКП(б), який повністю забороняв виїзд селян «за хлібом» з УСРР.
Жертвами Голодомору 1932–1933 рр. в раÑËÎÂÍÈÊ
дянській Україні стали мільйони українців.
28 листопада 2006 р. Верховна Рада УкраїГеноцид – дії з наміром нани
ухвалила Закон України «Про Голодомор
вмисного створення для чле1932–1933
рр. в Україні». Згідно з першою та
нів будь-якої національної,
другою статтями Закону, Голодомор 1932–
етнічної, расової чи релігійної
1933 років в Україні є геноцидом українського
групи населення таких життєвих умов, що розраховані на
народу, публічне заперечення якого визнано
повне або часткове її знищеннаругою над пам’яттю мільйонів жертв, прининя (стаття ІІ Конвенції ООН
женням гідності українського народу і є проти«Про запобігання злочину геправним. Те, що Голодомор є геноцидом
ноциду і покарання за нього»
українського народу, доведено в судовому повід 9 грудня 1948 р.)
рядку і відображено в Постанові Апеляційного
суду м. Києва від 13.01.2010.

4. Як склалася доля колгоспного ладу після 1933 р.
На січневому (1933) об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) Сталін заявив,
що настав час відмовитися від політики прискорених темпів індустріалізації,
тому що, мовляв, її завдання виконані. Насправді треба було рятувати охоплене
кризою сільське господарство. Поворот в економічній політиці мав наслідком
заміну продрозверстки на податок, а також дозвіл колгоспам та одноосібникам
реалізовувати вироблену продукцію, окрім твердо зафіксованої податкової норми, за цінами вільного ринку. Сталінський режим відмовився від суворого й неухильного втілення в життя комуністичної доктрини, яка прирікала селян на
рабську працю в примусово створених комунах. А селяни (не одразу, а тільки
після кампаній розкуркулення й терору голодом) змирилися з необхідністю
працювати в сільськогосподарській артілі, коли їм дозволили розпоряджатися
частиною виробленої в ній продукції.
У середині 1937 р. в Україні налічувалося 27 347 колгоспів, у яких працювало понад 7 млн селян. На той час ще залишалося 154 тис. одноосібних дворів,
або менш ніж 4 % від загальної кількості. «Суцільна колективізація» стала реальним фактом. Позбавлені землі й засобів виробництва, прив’язані до сільської місцевості на все життя безпаспортним статусом, селяни були зобов’язані
випрацьовувати «обов’язковий мінімум трудоднів». У колгоспах з 1933 р. організовували бригади з постійним складом працівників, за якими закріплювалися
машини, реманент, робоча худоба. У рільничих бригадах, які спеціалізувалися
на вирощуванні технічних культур, створювали ланки. Згодом ланкова система
організації праці поширилася на вирощування зернових культур. Була запроваджена індивідуальна та дрібногрупова (ланкова) прогресивно-відрядна оплата

186

Розділ 4. УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

праці. Матеріальна зацікавленість позначилася на продуктивності праці у громадському господарстві. У 1935 р. бригадир Старобешевської МТС на Донеччині П. Ангеліна стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад. Тоді
ж ланкова колгоспу в с. Старосілля (тепер Городищенського району Черкаської
області) М. Демченко взяла зобов’язання виростити по 500 ц цукрових буряків
з гектара. У країні почалося змагання п’ятисотенниць.
Запровадження матеріальної зацікавленості в господарюванні виявилося
для держави набагато вигіднішим, ніж відбирання всього вирощеного врожаю
насильницькими методами. У 1933 р. Україна дала державі 317 млн пудів хліба,
в 1935 р. – 462 млн, у 1938 р. – 545 млн. Зростання хлібопоставок відбувалося
паралельно з певним підвищенням життєвого рівня колгоспного селянства.
Проаналізуйте схему. Серед наведених тверджень про наслідки «суцільної
колективізації» в Україні оберіть три, які вважаєте найістотнішими. Свій
вибір обґрунтуйте конкретними фактами. Які з наслідків вважаєте суб’єктивними? Чому?

!
СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ
НАСЛІДКИ СУЦІЛЬНОЇ
КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ
В УКРАЇНІ

!

!
!
!

Ліквідація приватної власності селянина на засоби виробництва,
тобто встановлення його економічної залежності від держави
Забезпечення переходу створюваного в сільському господарстві національного доходу в галузях, прискорений розвиток
яких мав для держави особливе значення (важка індустрія,
військово-промисловий комплекс)
Поширення на сільське господарство директивного планування
Закріпачення селян у колгоспах через запровадження паспортної системи з обов’язковою пропискою паспортів лише для
населення міст і новобудов
Перетворення селян на найману робочу силу, змушену працювати там і тоді, де і коли їм накажуть бригадири й ланкові

1. Установіть хронологічну послідовність подій: Ухвалення «закону про п’ять колосків» Проголошення курсу на суцільну колективізацію пленумом ЦК ВКП(б)
Початок «ліквідації куркульства як класу».
2. Покажіть на карті регіони, які найбільше постраждали від Голодомору.
3. Складіть речення, використавши поняття та терміни: колективізація сільського господарства, колгоспи, ТСОЗ, артіль, комуна, «чорна дошка», радгосп, «куркулі», «підкуркульники», «ліквідація куркульства як класу», трудодні, «натуральні штрафи»,
«закон про п’ять колосків», колгоспні бригади.
4. Укладіть порівняльну таблицю «Становище сільського господарства радянської
України за доби непу та першої п’ятирічки».
Доба непу

Перша п’ятирічка

Відмінне
Спільне
1. «Ліквідація куркульства як класу», формування єдиної соціальної верстви –
колгоспного селянства. 2. Використання ринкових методів та механізмів, свобода
торгівлі хлібом та іншими сільгосппродуктами. 3. Виокремлення сільгоспкооперації. 4. Відчуження виробника не лише від засобів виробництва, а й від
43–44. СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ. ГОЛОДОМОР 1933 р.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

187

виробленої продукції. 5. Добровільна колективізація – створення на добровільних засадах великих колективних підприємств. 6. Дозвіл оренди і найманої праці.
7. Малі (індивідуальні) селянські господарства – основа сільськогосподарського
виробництва. 8. Експорт хліба з метою одержати валюту, щоб оплатити замовлене
за кордоном устаткування для новобудов важкої індустрії. 9. Запровадження
продовольчого податку на селянську продукцію. 10. Мобілізація коштів на капітальне будівництво об’єктів важкої промисловості за рахунок села. 11. Нееквівалентний обмін між містом та селом, заниження цін на сільськогосподарську
продукцію – «ножиці цін». 12. Періодичні хлібозаготівельні кризи внаслідок цілеспрямованого порушення ринкових засад товарообміну між містом і селом.
13. Створення системи споживчої кооперації, яка здійснювала заготівлю та збут
продукції. 14. Створення умов для розвитку великих, технічно оснащених господарств і витискання малих селянських господарств. 15. Суцільна колективізація:
усуспільнення майже 70 % селянських господарств, понад 80 % посівних площ,
утвердження колгоспно-радгоспної системи. 16. Терор голодом, унаслідок якого
стався Голодомор. 17. Утвердження командно-адміністративної системи управління та директивного планування сільського господарства.
5. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність тверджень. Масове усуспільнення селянської землі, худоби, реманенту, утвердження артільної організації праці в
колгоспах, які здебільшого завершилися восени 1931 р., означали радикальну зміну
соціально-економічного укладу повсякденного життя в українському селі. Селянин, крім постійної прописки в колгоспі, був «прикріплений» до рільничої бригади.
Голодомор є наслідком терористичної діяльності партійно-радянської системи
влади, яка для селян свідомо створила умови, несумісні з життям.
6. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.
«Ось таке вислухайте, тов. Сталін! Село має 317 дворів, колективізоване на 100 %. Село виконало план на 65 %, колгосп вивіз весь хліб до фунта, всі культури. Зараз коням ні в зуб,
лише пшенична січка, вже загинуло 56 коней. І починають вмирати з голоду люди, пухнуть, діти кажуть: “Хліба, хліба”. Не думайте, шановний керівник, що не робили люди
(і вдарно), але був недорід, який до уваги ніхто не бере. Минулого року урожай був середній, і то ледве прожило населення, і план був 38 тис. пуд., а зараз 57 тис. пуд. Зараз бригада
86 осіб ходить 3 місяці й нічого не зроблять, день у день ходять під кожну хату. Від початку
кампанії уже перешпарили разів 60 кожну хату. Забрали до фунта всі городні [культури].
Нема з чим готуватися до весняного посіву, насіння ні фунта немає, ніякої культури… І буряки, і капусту квашену забрали, і курей забирають» (з листа комсомольця Пастушенка із
с. Полонисте (нині Голованівський район Кіровоградської області), 10 лютого 1932 р.).
7. Прочитайте народні частівки. Яким реаліям їх присвячено? Як селяни ставилися
до політики партії? Чому попри таке ставлення суцільна колективізація стала реальним фактом?

188

Був господарем при непі,
А у созі, як в халепі:
Хто як хоче поганяє,
Бо за дурня тебе має.

Працювала вісім день,
заробила трудодень.
А від того трудодня
голодую я щодня.

Сидить баба на рядні
та й рахує трудодні:
– Трудодень, трудодень,
дайте хліба хоч на день.

Чом село так лементує?
То буксир1 в нім хазяйнує:
У людей хліб забирає –
Хай село все вимирає.

Розділ 4. УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/
та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua

Голод, холод в нашій хаті,
Ніщо їсти, ніде спати,
Наш сусід уже здурів
І дітей своїх поїв.
1Бригада

з «передового»
господарства, яка «брала
на буксир» господарство, що відставало у
справі виконання хлібозаготівельного плану.