§ 25. Угорщина

11. Охарактеризуйте політичний розвиток ЧСр у 1920—1938 рр. 12. З’ясуйте особливості еко-
номічного розвитку ЧСр у міжвоєнний період. 13. дайте оцінку політики чехословацького уряду щодо національ- них меншин у 1920—1930-х рр.

§ 25. угорщина

14. Складіть таблицю «Сприятливі та стримуючи чинники економічного розвитку ЧСр у міжвоєнний період». 15. Проведіть дискусію за проблемним питан-
ням: чому стала можливою Мюнхенська угода?
16. Складіть історичний портрет «т. Масарик — творець Чехословацької республіки».

уагроерСьк ВолюЦія 1918 р. Восени 1918 р. Австро-Угор- щина була охоплена демонстраціями й мітингами, учасники яких висували антивоєнні, антиурядові та національні гасла. Уряд фактично втратив можливість управляти країною. Угор- щина також переживала революційну кризу. Її причинами були прагнення виходу країни з війни, важке соціально-економічне становище, бажання відновити національну угорську державу в межах «історичної Угорщини». Лідером угорської ліберальної
опозиції став граф міхай карої.
У ніч на 31 жовтня 1918 р. у Відні та Будапешті одночасно розпочалися революції. Правління династії Габсбургів в Австрії та Угорщині було повалено. В Угорщині було сформовано новий уряд, який очолив М. Карої. Програмою його діяльності став Ма- ніфест 25 жовтня. Одним із його перших заходів було підписання перемир’я з країнами Антанти. 16 листопада 1918 р. в ситуації загального піднесення через повалення влади Габсбургів було оголошено про утворення Угорської республіки.
Уряд М. Карої розпочав здійснення низки реформ. Було оголошено свободу спілок і зборів, загальне виборче право, створення політичних організацій. Надавалася автономія всім національним меншинам. Було розроблено проект земельної ре- форми, за якою держава могла вилучати без компенсації в по- міщиків маєтки від 200 до 500 хольдів (1 хольд — 0,57 га) і розподіляти ці землі ділянками в 5—20 хольдів між селянами на умовах вічної оренди або викупу протягом 50 років. Запро- ваджувався 8-годинний робочий день.
Однак діяльності уряду М. Карої заважав ряд чинників. 24 листопада 1918 р. виникла Комуністична партія Угорщини (КПУ). Її основу становили військовополонені угорці, які повернулися з радянської Росії. Серед них було чимало учасників Жовтне- вого перевороту й громадянської війни, що боролися за владу разом із більшовиками. Комуністи всіляко намагалися дис- кредитувати діяльність уряду М. Карої і прагнули встановити в Угорщині радянську владу.
Держави Антанти ігнорували спроби М. Карої здобути їхню підтримку. Після укладення перемир’я Угорщина мала негайно демобілізувати всі свої збройні сили, крім восьми дивізій. Це породжувало багато проблем для країни. Також країни Антанти були проти збереження у складі Угорщини Словаччини, Хор- ватії та Воєводини. Територіальні претензії до Угорщини ви- сували сусідні країни, підтримувані Антантою. У самій країні стрімко погіршувалася економічна ситуація. Навесні 1919 р.

За Цим Параграфом Ви Зможете: визначати основні події національної революції 1918 р.; характеризувати причини, через які спроба встанови- ти радянську владу в країні зазнала поразки; пояснювати, як було вста- новлено режим М. Горті та які його особливості.
ПригаДайте
1. Як розгорталися події Першої світової війни в 1918 р.? 2. Які об- меження накладалися на Угорщину відповідно до Версальського та трі- анонського мирних договорів?

і

101

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

її охопила інфляція, зросло безробіття, багато підприємств за- крилися. У березні 1919 р. Антанта поставила вимогу Угорщині передати 2/3 території сусіднім Румунії, Чехословаччині, Коро- лівству сербів, хорватів і словенців, М. Карої подав у відставку й запропонував соціал-демократам сформувати новий уряд.
2 аугорСьк раДянСька реСПубліка (урр). Соціал-демократи

Міхай Карої

102

вирішили заручитися підтримкою комуністів, лідери яких із лютого 1919 р. перебували під арештом. Під час переговорів у пересильній в’язниці керівник Комуністичної партії Угор- щини бела кун запропонував їм об’єднатися й створити єдину партію на основі програми комуністів. Він запевняв соціал-демо- кратів, що основних противників Угорщини, зокрема Румунію, можна подолати завдяки допомозі радянської Росії. Соціал-де- мократи погодилися. 21 березня 1919 р. у результаті об’єднання цих двох політичних сил утворилася Соціалістична партія Угор- щини (СПУ). Того ж дня було оголошено про створення Угорської Радянської Республіки (УРР). Її уряд — Революційну урядову раду (РУР) — очолив колишній правий соціал-демократ Ш. Гарбаї. На ці події одразу відгукнувся лідер російських більшовиків В. Ленін. Він запропонував створити «військовий союз» радян- ських Росії та Угорщини.
На першому засіданні РУР було скасовано всі чини і зван- ня, ліквідовано посади урядових уповноважених, відокремлено церкву від держави. Нова влада націоналізувала або взяла під контроль державні банки, підприємства, де працювало понад 20 робітників, транспорт, прибуткові будинки в містах, перукар- ні, ремісничі майстерні. Для керівництва економікою утворили Раду народного господарства. Завдяки цим заходам у руках дер- жави були зосереджені майже всі наявні ресурси. Проте спроба розгорнути соціалістичне будівництво за прикладом радянської Росії спричинила втрату урядом УРР підтримки з боку підпри- ємців і власників.
У сільському господарстві проводилися конфіскація та наці- оналізація маєтків, розміром понад 100 хольдів. Проте розподіл земель між селянами не відбувся, їх передали сільськогосподар- ським робітникам на кооперативних засадах. Унаслідок цього безземельні й малоземельні селяни (4/5 від загальної кількості), не отримавши землі, не стали опорою нового режиму. Натомість уряд надав широкі соціальні права робітникам. Проте робітни- цтво становило меншість населення країни.
Новий уряд запровадив 8-годинний робочий день, підви- щив заробітну плату, установив оплачувані відпустки, загальне соціальне страхування від хвороб і нещасних випадків. Сім’ї робітників переселялися в будинки заможних верств населення, у конфіскованих маєтках розміщувалися дитячі садки і ясла, у середніх та вищих навчальних закладах запроваджувалося безкоштовне навчання, безкоштовним стало й медичне обслуго- вування. Замість загального виборчого права можливість обира- ти й бути обраними отримали лише трудящі (чоловіки і жінки) віком від 18 років. У червні 1919 р. на Всеугорському з’їзді рад було прийнято нову конституцію, за якою вся влада переходила

§ 25. Угорщина

до рад. Для захисту УРР утворили Угорську Червону армію (УЧА) кількістю 300 тис. осіб.
Становище нової влади було складним. У РУР постійно спалахували суперечки між комуністами й соціал-демократа- ми. Комуністи вважали, що необхідно вдаватися до нещадного застосування диктатури пролетаріату. Натомість соціал-демо- крати виступали за більш стриману політику та припускали можливість легальної діяльності противників радянської влади. Складним залишалося й міжнародне становище УРР. Із сусідів її визнала і заявила про свій нейтралітет лише Австрія. Також її визнала радянська Росія, але надати допомогу через повстан- ня М. Григор’єва не могла. 20 березня 1919 р. держави Антанти виступили зі спільною заявою («Вікська нота»). Вони проінфор- мували уряд радянської Угорщини, що введуть до країни свої війська для усунення від влади комуністів, які захопили її всу- переч демократичним нормам.
16 квітня 1919 р. Румунія перейшла в наступ із метою оволо-
діти територіями Угорщини, переданими їй Антантою. 2 трав- ня румунські війська зайняли Трансильванію й зупинилися за 140 км від Будапешта. Розпочали наступ і чехословацькі війська, які до початку травня встановили контроль над Словач- чиною і Закарпаттям. 19 травня 1919 р. УЧА перейшла в контр- наступ проти чехословацьких частин й увійшла до Словаччи- ни. Було проголошено Словацьку Радянську Республіку, що заявила про своє приєднання до Угорщини. Однак це державне утворення проіснувало менше місяця.
Політика радянської влади викликала дедалі більше невдо- волення угорського населення. Фактичне копіювання більшо- вицької політики «воєнного комунізму» призвело до перебоїв із продовольством і предметами першої необхідності. У червні 1919 р. влада проголосила країну Угорською Соціалістичною Со- юзною Радянською Республікою. Здійснення масових конфіскацій майна й застосування «червоного терору» проти невдоволених спричинили розкол у СПУ і сприяли консолідації контррево- люційних сил. Заколоти, що спалахували в будапештському гарнізоні й інших містах, жорстоко придушували віддані уряду війська. На територіях, окупованих французькою армією, по- чали збиратися антикомуністичні сили й виник новий уряд. 6 червня в місті Сегед контр-адмірал міклош горті (1868—1957), який обіймав посаду військового міністра, розпочав формування

Бела Кун

Документи роЗПоВіДають

бела кун про причини поразки угорської радянської республіки

Короткочасне існування Угорської радянської рес- публіки пояснюється якщо й не виключно, то значною мірою тим, що Комуністична партія, авангард пролетарі- ату, протягом згаданого занадто короткого історичного періоду не встигла стати міцною, твердою організацією… Марними були наші прагнення виправити помилку,
якою було об’єднання із соціал-демократами…

іншою основною причиною, що призвела Угорську радянську республіку до загибелі, була невирішеність селянського питання — питання про землю.
? 1. Чим Б. Кун пояснює короткочасність існування радянської влади в Угорщині? 2. Якими, на вашу
думку, були причини поразки Угорської радянської республіки?

103

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

Міклош Горті.
Художник Янка Олейник. 1942 р.

Агітаційний плакат режиму М. Горті

регент — у монархічних дер- жавах тимчасовий правитель, який виконує обов’язки глави держави замість монарха.

104

нової угорської національної армії. Її командири неодноразово застосовували терор до своїх противників, обґрунтовуючи його необхідністю «наведення порядку».
13 червня 1919 р. прем’єр-міністр Франції Ж. Клемансо від імені держав — учасниць Паризької мирної конференції опри- люднив ультиматум до уряду УРР: зупинити наступ своєї армії та вивести її зі Словаччини, обіцяючи натомість евакуювати румунські війська, що діяли на сході Угорщини. Радянський уряд прийняв ультиматум і відвів свою армію за лінію, встанов- лену Антантою. Однак після цього перед Угорщиною поставили вимогу демобілізувати УЧА, а румунські війська не залишили зайнятої території взагалі. Тоді 20 липня армія УРР перейшла в наступ проти румунських військ, але останні завдяки зрад- никам в угорському генеральному штабі були попереджені про це. Румунські війська завдали поразки частинам УЧА.
Опинившись у складній ситуації й не маючи можливості отримати допомогу від радянської Росії, уряд УРР розпочав переговори з державами Антанти про припинення війни. Спроба Б. Куна та його прибічників підняти повстання проти «зрадни- ків революції» провалилася. 1 серпня РУР подала у відстав- ку. Сформувався новий «профспілковий» уряд, у складі яко- го не було комуністів. Однак через деякий час до Будапешта вступили румунські війська, які роззброїли УЧА й сприяли поваленню «профспілкового» уряду.
У той самий час західною і південною частинами Угорщи- ни оволоділи війська адмірала М. Горті. На цій території роз- почалися переслідування прибічників радянської влади, було ліквідовано її перетворення й відновлено законодавство доре- волюційного періоду.

Диктатура м. горті. Після повалення радянської влади прибічники відновлення монархії проголосили правителем Угорщини ерцгерцога карла IV габсбурга, але держави Антан- ти виступили проти цього й підтримали М. Горті. 14 листопада 1919 р. його 50-тисячна армія урочисто увійшла до Будапешта. М. Горті тоді представляв єдину реальну загальнонаціональну силу в країні. Незабаром він сформував коаліційний уряд і про-
вів вибори до парламенту — Національних зборів.
1 березня 1920 р. Національні збори прийняли рішення про відновлення в країні монархії. Антанта й держави — спадкоє- миці Австро-Угорщини (Румунія, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців) виступали проти повернення влади Габсбургів в Угорщині. Зрештою Національні збори заборонили Карлу IV посісти угорський престол до обрання нового монарха й призначили регентом М. Горті. Перш ніж погодитися на цю посаду, він висунув умови про розширення повноважень, що були прийняті. Ставши главою держави, М. Горті зберіг посаду головнокомандувача армії. Від його згоди залежало затвердження законодавчих рішень у питаннях війни та миру. М. Горті пред- ставляв країну перед зовнішнім світом. Свої виконавчі функції він реалізовував через призначуваний ним уряд. М. Горті корис- тувався правами законодавчої ініціативи, скликання й розпуску

§ 25. Угорщина

парламенту. Політична опозиція зберегла можливості для легаль- ної діяльності, але діяльність усіх лівих сил, за винятком Угор- ської соціалістичної партії, була заборонена. Вибори до представ- ницьких органів влади зберігалися, однак на них застосовувалося відкрите голосування. Під час свого правління М. Горті спирав- ся на створену в 1921 р. Партію національної єдності, систему легальних і таємних товариств, якою він керував через «Раду семи вождів». Фактично в Угорщині сформувалася диктатура М. Горті, що мала характер авторитарного режиму.
У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втратила 77 % території і 59 % на- селення. На неї було покладено обов’язок виплати репарацій. Загальна кількість збройних сил обмежувалася 35 тис. осіб. За Тріанонським договором економічні втрати країни були величезними: 58 % залізниць, 60 % протяжності доріг, 84 % лісових ресурсів, 29 % вугілля. Більша частина промисловості Угорщини (обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була зо- середжена в Будапешті й не зазнала значних руйнувань. Про- те нові кордони відмежували її від постачальників сировини й традиційних ринків збуту, що робило економіку Угорщини
дуже вразливою від дій сусідів.
У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися вчинити заколот, щоб відновити на престолі Карла ІV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закон, що позбавляв його права на престол. Отже, у 1921 р. в Угорщині було встановлено авто- ритарний режим М. Горті, який спирався на систему легаль- них і таємних союзів і товариств («Союз пробудження угорців»,
«Екса» тощо). Із 1921 до 1931 р. уряд Угорщини очолював граф іштван бетлен. Цей період в історії Угорщини називають «ерою Бетлена». Він припинив терор проти учасників революції‚ уклав угоду із соціал-демократами про легалізацію діяльності партії та звільнення політичних в’язнів. Водночас було обмежено де- мократичні права і свободи, вводилися відкрите голосування та освітній ценз. Саме прем’єр-міністр став ініціатором створен- ня двопалатного парламенту, що базувався на багатопартійній системі та став одним з основних інститутів режиму М. Горті. Депутатів нижньої палати обирали, а верхньої призначали. Хоча регент у своїй політиці загалом дотримувався консервативного курсу, за його правління в Угорщині зберігалися представниць- кі, демократичні інститути влади, діяла права та ліва опозиція. В економічному розвитку Угорщина в середині 1920-х рр. досягла довоєнного рівня. Виникали нові галузі виробництва, але країна залишалася аграрно-індустріальною. Було проведено
часткову аграрну реформу.
У міжнародних відносинах Угорщина прагнула перегляду умов Тріанонського договору та зменшення обсягу репарацій. У 1927 р. Угорщина почала зближення з Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією був підписаний Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку в перегляді Вер- сальської системи.
Криза сільського господарства, що охопила країни Східної Європи наприкінці 1920-х рр., економічна криза 1929—1933 рр.

авторитаризм — держав- ний лад, для якого характерні режим особистої влади, дик- таторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.

риСи реЖиМУ М. ГОрті
 Консерватизм;
 обмеження демократичних прав і свобод;
 збереження представниць- ких, демократичних інститутів влади;
 легальне існування опозиції, обмеження діяльності лівих сил;
 панування традиційної еліти (земельної аристократії);
 необмежена влада;
 відсутність масової партії — опори правлячого режиму;
 монархічна, націоналістична демагогія.

Карл I, імператор Австро-Угорщини, король Богемії (під ім’ям Карл III), король Угорщини (під ім’ям Карл IV), король Галичини та Володимирії
з династії Габсбургів

105

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

завдали сильного удару по економіці Угорщині й особливо по сільському господарству. У 1931 р. уряд очолив Дюла Гембеш. У період його перебування при владі (1931—1935 рр.) було значно зменшено демократичні права, а саме: скорочено кількість ви- борців; розширено права верхньої палати парламенту; обмежено діяльність опозиційних політичних партій. Активізували діяль- ність ультраправі сили, зокрема націонал-соціалістична партія
«Схрещені стріли» на чолі з Ференцом Салаші. У зовнішній політиці
було взято курс на зближення з Німеччиною. Відроджувалися гасла відновлення «історичної Угорщини» та реваншу.
У 1936 р. прем’єр-міністром став граф Пал Телекі, який про-
водив політику зближення з Німеччиною.
У 1938—1939 рр. Угорщина взяла участь у розділі ЧСР і при- єдналася до Антикомінтернівського пакту.
6 квітня 1941 р. Угорщина вступила в Другу світову війну, здійснивши разом з іншими державами-агресорами напад на Югославію. Граф П. Телекі на знак протесту проти розділу Югославії наклав на себе руки. На його місце було призначено Ласло Бардоші.
За період 1938—1941 рр. до Угорщини було приєднано знач- ні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпат- ську Україну, Трансильванію та частину Югославії (Воєводину, Банат). Угорці вважали, що завдяки М. Горті стосовно їх краї- ни було відновлено справедливість, якою знехтували в 1919— 1920 рр. у Парижі. Проте подальші події довели, що шлях, який обрала Угорщина для позбавлення тягаря Версальської системи, завів країну до національної катастрофи (1945 р.).

 Становлення нової Угорщини започаткувала національ- на революція 1918—1919 рр., за результатами якої було проголошено республіку. Перед новою державою постали питання миру, кордонів, влади, налагодження післявоєн- ного життя, вирішення соціальних проблем, проведення аграрних перетворень тощо. ні уряд М. Карої, ні радян- ський уряд не змогли впоратися із цими проблемами.

 Угорщина була змушена підписати тріанонський до- говір (1920 р.), за яким вона втратила 2/3 своєї території.
 режим М. Горті головним своїм завданням вважав скасування умов тріанонського договору й об’єднання всього угорського народу в межах однієї держави. таке прагнення призвело до зближення Угорщини з гітлерів- ською німеччиною.

1. Коли Угорщину було проголошено республі- кою? Хто очолив її уряд? 2. Який характер мала революція 1918—1919 рр. в Угорщині? 3. Які дві партії об’єдналися й утворили Соціалістичну партію Угорщи- ни? 4. Коли було проголошено радянську владу в Угор- щині? 5. Які держави брали участь у війні з Угорською радянською республікою? 6. Коли було встановлено диктатуру М. Горті? 7. Які території втратила Угорщина за тріанонським договором? 8. Яку назву мала націонал-
соціалістична партія Угорщини?
9. Які методи діяльності угорські комуністи за- позичили в російських більшовиків? 10. Чому
спроба утвердити в Угорщині радянську владу зазна- ла поразки? 11. Яку внутрішню й зовнішню політику
106

проводив М. Горті? 12. З’ясуйте особливості режиму М. Горті. 13. Яким чином Угорщина позбулася умов трі- анонського договору?
14. Проведіть дискусію за проблемними питання- ми: 1) У 1918—1919 рр. в Угорщині відбулися дві революції (демократична і соціалістична) чи одна (націо- нальна)? 2) Що відіграло вирішальну роль у встановленні радянської влади в Угорщині? 15. Порівняйте російську революцію 1917 р., Листопадову революцію 1918 р. в ні- меччині та Угорську революцію 1918 р. результати роботи
подайте у вигляді таблиці.

16. Підготуйте презентацію «наслідки тріанонсько- го договору для Угорщини».