§ 38. утворення осередків Другої світової війни. Створення блоку берлін—рим—токіо

За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати вплив світової економічної кризи 1929—1933 рр. на міжнародні відносини; розповіда- ти про зародження осередків другої світової війни; пояснювати причини ліквідації Версальської системи.
ПригаДайте
1. Коли була створена Версальська система міжнародних відносин?
2. Які зміни були до неї внесені в 1920-ті рр.?
і

Учасники Лондонської конференції. 1930 р.

Женевський нотаріус із Ліги націй:
«де війна? Яка війна? У мене ніякої війни не зареєстровано!».
Карикатура 1932 р.
150

ВПлиВ СВітоВої економічної криЗи на міжнароДні ВіД- ноСини. Світова економічна криза загострила міжнародні відносини й призвела до появи осередків нової війни. Порівняно з Першою світовою війною‚ у 1930-ті рр. лише незначна кількість держав прагнула війни. Тому можна було усунути загрозу війни в разі спільних дій усього співтовариства. Звичайно, розвиток міжнародних відносин у 1930-х рр. не слід розглядати як єдину тенденцію, спрямовану на підготовку нової війни. Із поглиблен- ням конфліктів наростало прагнення учасників вирішувати їх
не шляхом компромісів, а нав’язуванням своєї волі силою.
Незважаючи на всю гостроту кризи, на початку 1930-х рр. навряд чи хто з тогочасних політиків наважився б стверджу- вати, що до кінця десятиліття може спалахнути нова, більш масштабна світова війна. На той час політиків непокоїли пи- тання, якими зовнішньополітичними кроками можливо хоча б пом’якшити наслідки кризи.
Першим випробуванням здатності світового співтовариства діяти спільно стала економічна криза. Вона була світовою і поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої зусилля на її подолання. Дієвими кроками на цьому шляху вважали зменшення військових витрат (шляхом скорочення озброєнь та армій або створення такої системи міжнародної без- пеки, яка б усунула необхідність у значних витратах на війну) і полегшення фінансового тягаря репарацій та боргів.
У січні 1930 р. у Лондоні відкрилася міжнародна конференція
з обмеження морських озброєнь. На ній було здійснено спробу по- ширити умови «Договору п’яти» на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. У повному обсязі це питання вирішити не вдалося: Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія домовилися щодо крейсерів та ес- мінців дотримуватися співвідношення 5: 5 : 3. Щодо підводних човнів запроваджувався принцип рівності флотів.
У лютому 1932 р. після тривалої підготовчої роботи в Женеві
нарешті відкрилася конференція, присвячена проблемі роззбро- єння. Із самого початку з’ясувалося, що між провідними держа- вами існували серйозні розбіжності в підходах до її вирішення. Так, Франція вважала, що передусім треба створити міжнародну армію під зверхністю Ліги Націй. Її основна суперниця Німеччи- на вимагала скасування всіх обмежень Версальського договору. Англію цікавили проблеми ліквідації підводних човнів і хіміч- ної зброї. США виступали за скорочення сухопутних сил. СРСР вимагав поставити на порядок денний конференції питання про загальне роззброєння або пропорційно поступове. Італія пропо- нувала для початку на рік увести мораторій на нарощування озброєння. Японія як попередню умову вимагала визнання її особливої ролі на Далекому Сході та в басейні Тихого океану.

§ 38. Утворення осередків другої світової війни. Створення блоку Берлін—рим—токіо

Таким чином, кожна з великих держав думала не стільки про вирішення завдань конференції, а насамперед прагнула отри- мати власні вигоди. Конференція закінчилася безрезультатно. Також здійснювалися спроби впорядкувати справи у сфері міжнародних фінансів. У 1931 р. США запропонували оголосити мораторій на один рік щодо виплати боргів та репарацій. Про- позиція була прийнята. У 1932 р. взагалі ліквідували репара- ційні зобов’язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, припинили сплачувати борги США. Здавалося, що розпочалися
колективні дії перед обличчям спільної загрози.
Проте майже одночасно США ввели високі митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту», віль- ного обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити такий обмінний курс фунта, який би сприяв експорту англійських товарів. Такими діями США та Ве- лика Британія спровокували митні й валютні «війни», що дез- організувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу. У 1933 р. в Лондоні була скликана світова економічна кон- ференція. На ній обговорювалися проблеми стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Вона за- кінчилася безрезультатно. Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. У результаті зрос- ло економічне суперництво і зменшилася можливість чинити
спільний опір перед загрозою війни.
Проте деякі держави були готові йти на злам існуючої систе- ми міжнародних відносин і встановлення своєї гегемонії у світі.

оСереДок Війни на Далекому СхоДі. Перший осередок війни виник на Далекому Сході. У 1927 р. прем’єр-міністр Японії Танака в меморандумі імператору виклав програму тери- торіальних завоювань на Далекому Сході й знищення могутності
США в Тихому океані.
Восени 1931 р. японські війська окупували територію Мань- чжурії — важливу в стратегічному й економічному відношенні частину Китаю. Напад на Маньчжурію стався після провокацій- ного вибуху на залізниці неподалік Мукдена, влаштованого япон- цями 18 вересня 1931 р. Протягом кількох місяців було окупова- но всю територію Маньчжурії, хоча кількісний склад японської армії становив 14 тис. осіб, у той час як китайська налічувала 100 тис. осіб. Китай обмежився поданням скарги до Ліги На- цій. На загарбаній території Північно-Східного Китаю японський уряд у 1932 р. створив маріонеткову державу Маньчжоу-Го, при- значивши її правителем останнього китайського імператора Пу I. Виправдовуючи агресію‚ Японія заявляла про загрозу про- никнення СРСР у цей регіон і як приклад наводила китайсько- радянський конфлікт 1929 р. та підтримку Радянським Союзом китайських комуністів. Такі дії Японії спонукали світове то- вариство вжити відповідних заходів. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення цієї пробле- ми. Вона рекомендувала вивести японські війська й передати Маньчжурію під міжнародний контроль. Проте Японія не була

Солдати імператорської армії Маньчжоу-Го. 1933 р.

Японські солдати з елітного підроз- ділу «Череп» у Маньчжурії. 1933 р.

Заява японського представника про вихід із Ліги націй. 1933 р.

151

розділ Vі. Передумови другої світової війни

італійська армія вступає в ефіопію. 1930-ті рр.

ШЛЯХ А. ГітЛерА дО СВітОВОГО
ПАнУВАннЯ

Перший етап
Перегляд і ліквідація Версальської системи

Другий етап
Об’єднання всього німецького народу в одній державі

Третій етап
Завоювання «життєвого простору» на Сході

Мета
Світове панування

Підписання радянсько- чехословацької угоди. 1935 р.
152

засуджена як агресор. Ліга Націй заявила, що Маньчжурія є невід’ємною частиною Китаю, і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не були запроваджені. США та Англія домоглися укладення між Японією й Китаєм компромісного миру: Японія виводить свої війська із Шанхаю, а Китай визнає Маньчжоу-Го. Уперше в історії агресія залишилася безкарною.

агреСія італії Проти ефіоПії. Італія вважала себе обділе- ною результатами Першої світової війни й не приховувала
загарбницьких планів‚ зокрема щодо Ефіопії.
3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіа- цією і танками, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила завзятий опір. Проте сили були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів ор- ганізації застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи ви- явилися малоефективними. США та Велика Британія заявили про нейтралітет і відмовилися постачати Ефіопії сучасну вій- ськову техніку. Тим самим жертва й агресор були поставлені на один рівень.
У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіо-
пії. Вона була об’єднана з Еритреєю та Італійським Сомалі в Іта- лійську Східну Африку. Народ Ефіопії розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилася звільненням країни за підтримки Англії в 1941 р.

агреСія німеччини. лікВіДаЦія ВерСальСької СиСтеми.
Після приходу до влади А. Гітлера Німеччина приєдналася до групи держав-агресорів. До 1933 р. становище Німеччини в межах Версальської системи було значно полегшено. Вона пе- рестала сплачувати репарації. На переговорах щодо роззброєння в 1932 р. їй обіцяли рівні права з іншими державами в озбро- єнні. Навіть обговорювалося питання про повернення Німеччині колоній. Важливим кроком на шляху до подальшої ліквідації Версальської системи стало підписання в липні 1933 р. за про- позицією Б. Муссоліні «Пакту чотирьох» між Англією, Францією, Італією та Німеччиною. Цей документ передбачав широке спів- робітництво держав у питаннях перегляду Версальської системи та юридично закріплював рівність Німеччини в озброєнні. Од- нак ратифікацію цього договору було зірвано.
Перегляд умов Версальського договору був для А. Гітлера лише першим кроком на шляху до світового панування. Дру- гим кроком мало стати об’єднання всього німецького народу в одну державу, а це передбачало приєднання Австрії, населе- них німцями районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Поль- щі та Литви. Третім кроком він бачив завоювання «життєвого простору» на Сході. Заволодівши сировинними й аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку А. Гітлера, зможе перемогти в боротьбі за світове панування.
Таким чином, визначений А. Гітлером шлях передбачав не просто перегляд Версальської системи, а й повну ліквідацію

§ 38. Утворення осередків другої світової війни. Створення блоку Берлін—рим—токіо

та докорінні зміни міжнародних відносин‚ що склалися. Це був шлях до війни.
Свідченням рішучих намірів А. Гітлера став вихід Німеччи- ни з Ліги Націй у жовтні 1933 р. У 1934 р. була здійснена спроба приєднати Австрію. Цьому завадила Італія, яка загрожувала прямим воєнним втручанням. А. Гітлер тимчасово відступив.
У 1935 р. стався перелом. Після виплати Франції компен- сації за вугільні шахти земля Саар за результатами плебісциту відійшла до Німеччини. Остання відмовилася від статей Вер- сальського договору, які забороняли їй мати військову авіацію, оголосила про запровадження загальної військової повинності й формування армії із 36 дивізій.
Між Великою Британією й Німеччиною в 1935 р. було
укладено військово-морську угоду. За цією угодою Німеччи- ні дозволялося збільшити тоннаж німецького флоту в 5,5 разу та будувати підводні човни. Тим самим Німеччина могла мати флот більший, ніж французький. Угода була вже двостороннім порушенням Версальської системи.
Така ситуація занепокоїла найближчих сусідів Німеччи- ни. Європейська дипломатія почала активно обговорювати ідею створення системи колективної безпеки. У 1934 р. СРСР було прийнято до Ліги Націй. У травні 1935 р. СРСР і Фран- ція уклали угоду про взаємодопомогу. Аналогічний договір був підписаний між СРСР і ЧСР. Проте ратифікацію цьо- го договору Франція відкладала, використовуючи сам факт його підписання як засіб тиску на Німеччину. На Заході ще були досить стійкими антирадянські настрої. Зрозумівши це, А. Гітлер наважився на більш рішучі дії: у березні 1936 р. ні- мецькі війська були введені в Рейнську демілітаризовану зону. Ні Англія, ні Франція не застосували передбачені в цьому ви- падку заходи.
У Німеччині нарощувалося виробництво озброєнь, здійсню- валися програми створення синтетичного бензину й каучуку, що зменшило б залежність країни від імпорту. Йшла відкрита під- готовка до війни. Таким чином, створена після Першої світової війни недосконала система колективної безпеки була ліквідована.

СтВорення блоку берлін—рим—токіо. Спільні інтереси Японії, Італії та Німеччини швидко зблизили країни. 25 лис-

Вступ німецької армії в рейнську демілітаризовану зону. 1936 р.

топада 1936 р. Німеччина та Японія підписали Антикомінтернів- ський пакт, а 6 листопада 1937 р. до нього приєдналася Італія. Утворилась «вісь» Берлін—Рим—Токіо. Сторони зобов’язалися ін- формувати одна одну про діяльність Комінтерну й вести проти нього спільну боротьбу. На додаток до договору вони дали обі- цянку у випадку війни однієї з країн із СРСР не робити нічого, що могло б полегшити становище СРСР.
Цей блок агресорів не був міцним. Між Німеччиною та Іта- лією травало суперництво в Австрії. Крім того, обидві держави претендували на гегемонію на Балканах, перш ніж їм вдалося домовитися про розмежування сфер впливу в цьому регіоні. Тоді ж Німеччина визнала завоювання Італією Ефіопії. Після цього Німеччина й Італія активно координували свою політику
153

розділ Vі. Передумови другої світової війни

Загадка Гітлера.
Художник Сальвадор далі. 1938 р.

та спільно провели ряд міжнародних акцій. У 1936 р. вони під- тримали заколот націоналістів в Іспанії, який у 1939 р. привів до влади Ф. Франко.
Відносини Німеччини та Японії ускладнювалися тим, що Японія захопила німецькі колонії в Тихому океані та Китаї і не збиралася їх повертати. Німеччина й Італія під час агресії Япо- нії 1937 р. проти Китаю продавали зброю китайському уряду. Обидві країни розташовувалися далеко одна від одної та праг- нули зберегти свободу дій у своїй сфері інтересів.
До середини 1930-х рр. Німеччина, Італія та Японія стали на шлях прямого порушення умов післявоєнного врегулюван- ня. Над усією Версальсько-Вашингтонською системою виникла загроза. Альтернативою їй був запропонований Німеччиною, Італією та Японією «новий порядок», заснований на пануванні сили. Він зводився до розподілу світу між цими державами. Шлях до «нового порядку» йшов через війну.

 Виникнення перших осередків війни наблизило світ до небезпечної межі нового глобального збройного конфлікту.

 Однак лідери провідних країн світу не змогли знайти дієвих засобів, щоб зупинити його ініціаторів.

1. Що стало приводом до перегляду Версаль- сько-Вашингтонської системи міжнародних від- носин? 2. де виник перший осередок другої світової війни? 3. Які акти агресії були здійснені в другій по- ловині 1930-х рр.? 4. Коли було укладено Антикомін- тернівський пакт? 5. Коли було скасовано репараційні платежі німеччини? 6. Які держави уклали між собою
«Пакт чотирьох»? 7. Коли Японія й німеччина вийшли з Ліги націй? 8. Якою була реакція європейських держав на зростання могутності німеччини?
9. Як вплинула економічна криза 1929—1933 рр. на розвиток міжнародних відносин? 10. Що дало
змогу німеччині відмовитися від дотримання статей Вер- сальського договору? 11. Який план розробив А. Гітлер

для досягнення світового панування? 12. Чому СрСр був прийнятий до Ліги націй? 13. доведіть суперечли- вість зовнішньополітичних інтересів європейських країн та США. 14. Охарактеризуйте роль Ліги націй у міжна- родних відносинах 1930-х рр.
15. Об’єднайтеся в групи та обговоріть, що збли- жувало німеччину, італію, Японію. 16. Якими
є головні відмінності між передумовами Першої та другої світових війн? Складіть таблицю.

17. Чи можна дії німеччини на міжнародній арені в 1933—1936 рр. характеризувати як акти агресії?
дайте розгорнуту відповідь.