§ 24. Чехословацька республіка

Національного комітету діяла сформована у вересні Соціаліс- тична рада, у якій об’єдналися соціал-демократи й Чеська со- ціалістична партія. Наприкінці вересня Національний комітет було створено і в Словаччині. Отже, з’явилися структури, які у сприятливий момент проголосили б утворення Чехословацької республіки.
Восени 1918 р. правлячі кола Австро-Угорщини, передчу- ваючи свою поразку, почали вивозити із чеських земель про- довольство, промислове обладнання, транспортні засоби. Це пограбування зачіпало інтереси всього населення. Національ- ний комітет доручив Соціалістичній раді провести одноденний страйк протесту. Його учасники вступали в сутички з військами та поліцією, проголошували гасло «Хай живе Чехословацька республіка!». Проте Соціалістична рада не взяла на себе ініці- ативу щодо створення чехословацької держави, вважаючи це справою Національного комітету. Лише 28 жовтня 1918 р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє існуван- ня, Національний комітет проголосив створення Чехословаць- кої республіки. 30 жовтня Словацька національна рада заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини й визнала право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної не- залежності. Водночас вона проголосила словацьку націю час- тиною єдиної чехословацької нації в культурному та мовному відношенні. Проголошена в червні 1919 р. Словацька Радянська Республіка (СРР) була ліквідована.
Перший уряд республіки сформувався на основі «всенарод- ної коаліції» чеських і словацьких правих і націоналістичних партій та соціал-демократів. Він обіцяв провести «соціалізацію» промисловості, запровадити 8-годинний робочий день, визна- ти право на страйки. В умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановив максимум земельного володіння у 250 га, або 150 га ріллі залежно від регіону.
20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли конституцію,
що закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки. У її основу було покладено принцип захисту приватної власно- сті. Усі громадяни отримали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні Національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Націо- нальні збори обирали президента терміном на сім років. Він мав широкі повноваження. Першим президентом було обрано Т. Масарика.
Виходячи з тези про єдину чехословацьку націю, конститу- ція відкидала самобутність словацького народу. Рівноправність націй трактували лише як мовно-культурну. Отже‚ Чехословач- чина стала унітарною державою, що в подальшому й спричини- ло розгортання сепаратистських рухів. Так, із 13,5-мільйонного населення чехи складали 7 млн, німці — 3 млн, словаки — 2 млн, угорці — 750 тис., поляки — 100 тис., українці (руси- ни) — 450 тис. осіб.
У квітні 1920 р. в Чехословаччині відбулися перші парламент-
ські вибори, на яких перемогли соціал-демократи й соціалісти.

томаш Гарріг Масарик

97

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

«Чоботар» томаш Батя

98

Кордони республіки було визначено відповідно до післяво- єнних (1919—1920 рр.) мирних договорів країн Антанти з Ні- меччиною, Австрією та Угорщиною. До складу нової держави за Сен-Жерменським договором на правах автономії увійшла Закарпатська Україна. У Чехословаччині її називали Підкар- патською Руссю. Проте реалізація автономії була відкладена на невизначений термін.

чСр у 1920—1930-ті рр. Чехословаччина успадкувала 4/5 про- мислового потенціалу імперії Габсбургів і в 1920—1930-х рр. перетворилася на високорозвинену європейську державу. Вона посіла місце в десятці найбільш промислово розвинених країн світу. Економічну й політичну стабільність країни забезпечував значний прошарок середнього класу: 13 % працездатного насе- лення було охоплено підприємницькою діяльністю. Швидкими темпами тут розвивалися провідні галузі виробництва, особливо важкої промисловості. Проте слід зауважити, що промисловість ЧСР ніколи не працювала на повну потужність через вузькість
внутрішнього ринку й залежність від експорту.
У важкій промисловості провідним було акціонерне товари- ство «Шкода», що випускало машини, літаки, верстати, облад- нання, зброю тощо. Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80 % виробництва взуття в країні. Значна його частка екс- портувалася. Філіали концерну були розташовані майже на всіх континентах. Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого становила 20 % усіх інвестицій в економіку. Проте словацькі й закарпатські землі були розвинені набагато гірше, ніж чеські та моравські. У них переважав аграр- ний сектор економіки. Життєвий рівень там був значно нижчим, що породжувало невдоволення та соціальну напруженість.
У політичному розвитку Чехословаччина була найдемокра- тичнішою державою Європи. Тут діяло близько 20 основних партій. Найбільшою підтримкою користувалися центристські й лівоцентристські партії, які утворювали урядові коаліції. Ста- білізуючу роль у політичному житті відігравали неформальні зустрічі президента країни Т. Масарика з лідерами провідних партій, під час яких усувалися найсерйозніші розбіжності.
У 1930-ті рр. впливовою політичною силою в країні стали національні партії (німецькі, словацькі, угорські, українські), які виступали за розбудову федеративної держави в унітарній ЧСР. На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Фран- цію, а в 1920—1921 рр. разом із Румунією та Королівством сербів, хорватів і словенців створила Малу Антанту. Незмінним керів- ником зовнішньої політики ЧСР у 1918—1935 рр. був Едуард Бенеш, якого після відставки Т. Масарика обрали президентом. Економічна криза 1930-х рр. завдала серйозного удару по ЧСР. Вузькість внутрішнього ринку, велика залежність від екс-
порту призвели до значного й тривалого спаду виробництва.
Найбільше падіння виробництва припало на 1933 р. — 44 % порівняно з 1929 р. Безробітних налічувалося близько 1 млн осіб. Щоб вийти з кризи, уряд отримав надзвичайні повноваження. Під державний контроль було поставлено діяльність 25 концернів,

§ 24. Чехословацька республіка

до яких входило 75 % підприємств. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. Зрештою становище поступово стабілізувалося, і з 1936 р. почалося зростання виробництва.
Під час економічної кризи 1929—1933 рр. загострилися со- ціальні, а особливо національні суперечності в країні. Райони, де проживала німецька меншина, найбільше постраждали від кризи. Цим вирішив скористатися А. Гітлер. У Чехії було ство- рено Судето-німецьку партію на чолі з конрадом генлейном, яка домагалася автономії Судетської області, заселеної переважно німцями. На Німеччину орієнтувалася також Словацька націо- нальна партія Глінки, що вимагала автономії Словаччини. Для відриву цих земель від ЧСР нацисти влаштували гібридну війну: засилання провокаторів і терористичних банд, вчинення без- порядків, шалений пропагандистський і дипломатичний тиск, погрози збройної агресії тощо.
На землях Карпатської України та Словаччини угорські національні партії виступали за приєднання цих територій до Угорщини. Поряд із ними діяли політичні партії, які праг- нули автономії для Карпатської України.
лікВіДаЦія чехоСлоВаччини. У березні 1938 р. А. Гітлер заявив, що не бажає миритися із гнобленням німецького народу в Чехословаччині, і розгорнув гібридну війну проти неї. На території Судетської області влаштовували провокації, які мали довести світовій громадськості, наскільки пригнобленим є становище німців у ЧСР, а також їхні прагнення приєднатися
до Німеччини.
Велика Британія спочатку заявила, що відмовляється нада- ти гарантії Чехословаччині, та закликала її лідерів піти на по- ступки Німеччині. Така позиція Англії спонукала А. Гітлера до рішучих дій.
У травні 1938 р. Німеччина почала зосереджувати війська на кордонах Чехословаччини. Уряд країни оголосив часткову мобілізацію. А. Гітлер змушений був відступити. Проте конфлікт

Обкладинка журналу «тайм»
із портретом едуарда Бенеша. 1938 р.

гібридна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агре- сором у державі, обраній для агресії, внутрішніх суперечнос- тей та конфліктів із подальшим їх використанням для досяг- нення політичних цілей агре- сії (як правило, за допомогою звичайної війни).

Документи роЗПоВіДають
уривок із заяви міністра за- кордонних справ чехословач- чини каміля крофта до по- слів англії, франції та італії (вересень 1938 р.)
для нас це катастрофа… Я не знаю, чи отримають ваші країни переваги від прийнятого в Мюнхені рішення. В одному ми впевнені: ми, звичайно, не остан- ні, після нас постраждають інші.
? 1. Аргументуйте позицію че- ського міністра закордонних
справ К. Крофта. 2. Які на- слідки мала Мюнхенська угода для Чехословаччини? 3. Хто був наступною жертвою агре- сорів німеччини?

99

розділ IV. держави Центрально-Східної Європи

ЧеХОСЛОВАЧЧинА
в 1920—1930-ті рр.

не було ліквідовано. Для розв’язання кризи прем’єр-міністр Ве- ликої Британії Н. Чемберлен двічі зустрічався з А. Гітлером. Вони домовилися, що справу буде вирішено на міжнародній конференції. 29—30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбулася зустріч керівників урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії. Пред- ставників Чехословаччини на цю зустріч не запросили. Фактич- но було прийнято вимоги Німеччини, подані Чехословаччині у вигляді ультиматуму. Головною з них була передача Німеч- чині території Судетської області, де, за словами А. Гітлера, катують німців і їх треба захистити.
Чехословаччина, залишившись сам-на-сам із Німеччиною, змушена була поступитися тиску. Виконання договору між СРСР і Чехословаччиною, укладеного в 1935 р., залежало від дій Франції. Остання, підписавши Мюнхенську угоду, фактично зрадила Чехословаччину. Додатковий протокол до радянсько- чехословацького договору передбачав, що допомога у випадку агресії надаватиметься лише за умови, що Франція підтримає жертву нападу.
У жовтні 1938 р. німецькі війська окупували Судетську об-
ласть. ЧСР змушена була віддати Польщі Тешинську Силезію. У листопаді 1938 р. за рішенням І Віденського арбітражу Угорщи- ні було передано частину Словаччини та Карпатської України. Чехословаччина втратила 1/3 своєї території з населенням
5 млн осіб, а також прикордонні укріплення і 40 % проми- словості. ЧСР було перетворено на Чехо-Словацьку федеративну республіку (ЧСФР). Вона опинилась у залежності від Німеччини. 14 березня 1939 р. Словаччина стала незалежною. Уряд очолив Йозеф Тісо.
15 березня 1939 р. було проголошено незалежність Карпат- ської України на чолі з Августином Волошиним, але вона відразу зазнала агресії з боку Угорщини. Того самого дня президент ЧСР Еміль Гаха підписав акт про ліквідацію республіки, і на територію країни вступили німецькі війська. Чехію та Моравію було оголошено протекторатом Німеччини.

 Після Першої світової війни на політичній карті Європи виникла нова держава — Чехословаччина. Вона успад- кувала значну частину промислового потенціалу Австро- Угорської монархії, ставши однією з найрозвиненіших країн Європи.
 Засновники держави взяли курс на побудову країни як демократичної унітарної республіки. Проте цей курс виявився помилковим.

 Загострення національних проблем під впливом еко- номічної кризи 1930-х рр. і зовнішні чинники призвели до кризи унітарної моделі розвитку ЧСр.

 Мюнхенська угода та I Віденський арбітраж сприяли перебудови ЧСр на федеративних засадах. Однак ЧСФр ви- явилася нежиттєздатним утворенням і 15 березня 1939 р. припинила своє існування.

1як. инйа блок переважно орієнтувалися чеські по — літичні сили в роки Першої світової війни? 2. Хто
став лідером боротьби чехів і словаків за національне визволення? 3. Як було проголошено незалежність ЧСр? 4. Які землі увійшли до складу ЧСр? 5. Які між- народні угоди сприяли оформленню кордонів молодої

100

держави? 6. У якому році було прийнято конституцію ЧСр? 7. Хто став першим президентом ЧСр? 8. Які землі були найбільш економічно розвиненими в Чехословаччи- ні? 9. Які чинники загострювали національну проблему ЧСр у 1930-ті рр.? 10. Які чинники відіграли вирішальну роль у припиненні існування ЧСр: зовнішні чи внутрішні?