§ 33. індія

 У 1920—1930-ті рр. народу Китаю довелося вирішувати ті завдання, із якими не змогла впоратися Сіньхайська революція: ліквідацію напівколоніальної залежності, здій- снення модернізації країни. За це взялася партія Гоміндан, яка здійснила національну революцію 1925—1927 рр.

 Проте Гоміндан так і не виконав поставлених завдань. Значною мірою це було зумовлено агресією Японії та гро- мадянською війною, що спалахнула між Гомінданом та КПК.

1. Чи брав Китай участь у Першій світовій ві- йні? 2. Що стало поштовхом до виникнення «руху
4 травня»? 3. Кого в Китаї називали «мілітаристами»?
4. У якому році між Гомінданом і СрСр був укладений союз? 5. У якому році Японія захопила Маньчжурію? Як називалася маріонеткова держава, утворена Японією на за- гарбаній території? 6. У якому році розпочалася японо-ки- тайська війна? 7. Що примусило Гоміндан і КПК у 1937 р. припинити відкриту збройну боротьбу та об’єднати свої сили?
8. Якими були результати «руху 4 травня»? 9. Який вплив мав радянський Союз на розвиток подій
у Китаї? 10. Як можна оцінити події в Китаї в 1925— 1927 рр.? Чому саме так? 11. Охарактеризуйте політику

§ 33. індія

Чан Кайші щодо комуністів. 12. Якою була мета реформ Чан Кайші? 13. із якою метою КПК здійснила «Великий похід»? 14. Як вплинула агресія Японії на відносини між КПК і Гомінданом?
15. Якими були особливості економічної політики Гоміндану? Складіть тези. 16. Порівняйте аграрні перетворення Гоміндану і КПК. 17. Об’єднайтеся в групи та складіть хронологію подій історії Китаю 1920—1930-х рр.

18. Чому національна революція 1925—1927 рр. у Китаї призвела до громадянської війни? дайте
розгорнуту відповідь. 19. Підготуйте презентацію на тему
«Протистояння між Гомінданом і КПК в 1920—1930-ті рр.».

наСліДки ПерШої СВітоВої Війни. Перша світова війна призвела до соціально-економічних зрушень, які спричи- нили нове загострення суперечностей між індійським народом та англійськими колонізаторами. Під час війни колоніальна влада обіцяла надати Індії самоврядування. Проте сподівання індійського народу не виправдалися. Це дало новий поштовх до антиколоніальної боротьби, яку очолили індійська інтелі-
генція та підприємці.
Індійські підприємці в роки війни отримали можливість швидкого збагачення. Зокрема, зросли прибутки в галузі ба- вовняної промисловості, чому сприяли військові замовлення та скорочення імпорту англійських тканин. Розширювався мета- лургійний завод Тата, що отримав значні замовлення для армії.
Індійські промисловці в період війни вкладали свої капітали в подальше виробництво. Відчутною була залежність від по- стачання обладнання з Англії. Імперська політика гальмування промислового розвитку Індії шляхом підвищення цін на облад- нання обмежувала підприємницьку діяльність. Унаслідок цього зростали суперечності між індійською національною буржуазією та англійськими колонізаторами у сфері економіки.
Ситуація загострилася і в політичній сфері. Так‚ індійська еліта підтримала військові зусилля Англії, сподіваючись після війни розширити свою участь в управлінні країною. Індійський національний конгрес (ІНК) допомагав вербувати солдатів до ан- глійської армії та сприяв поширенню військових позик. Споді- вання на поступки не виправдалися, Індія й далі потерпала від політичного безправ’я. Війна погіршила становище населення. У містах зростала вартість життя, зменшилася заробітна плата.

За Цим Параграфом Ви Зможете: характеризувати зміст гандизму; розповідати про акції громадянської непокори в 1920—1930-ті рр.; визна- чати роль Магатми Ганді в національ- но-визвольній боротьбі народів індії. ПригаДайте
1. Чому індію називали «перлиною Британської корони»? 2. Коли було створено індійський національний конгрес?

М. Ганді, д. неру, А. К. Азат (зліва направо) — лідери інК

131

розділ V. держави Азії та Латинської Америки

Селяни були пригнічені податками. Усі незадоволені існуючим ладом стали в опозицію до англійської влади. Проте єдності в опозиційному русі не було.
Англійська колоніальна адміністрація в боротьбі проти ви- звольного руху знаходила підтримку в індійському суспіль- стві — раджів (князів), великих землевласників, а також ак- тивно розпалювала релігійні та кастові суперечки.
наЦіонально-ВиЗВольний рух. камПанії громаДян-

Прапор індії із зображенням прядки

2 Ської неПокори. Революційний рух у Європі мав величез-
ний вплив на індійське суспільство. Безпосереднім поштовхом
до піднесення національно-визвольного руху Індії в 1918— 1921 рр. були заходи, якими англійська влада намагалася за- кріпити колоніальне становище цієї країни.
На чолі національно-визвольного руху залишався ІНК, лі- дером якого був могандас ганді. Ідеологією індійського націо- нального руху став гандизм. Він поєднував у собі політичні, морально-етичні та філософські концепції, які базувалися на ін- дійській культурі.
Гандизм із його соціальними ідеями про створення суспіль- ства на засадах справедливості (сарвадайя) знаходив відгук в ін- дійського селянства й міських низів. Заслугою М. Ганді було те, що ідеї боротьби за незалежність і перетворення суспільства він виклав у доступних і прийнятних для більшості населення образах. У народі його називали Магатмою, що означає «Вели- ка душа». Широку підтримку здобули методи боротьби, які за- пропонував М. Ганді (бойкот, мирні демонстрації, відмова від співробітництва тощо). Вони не передбачали насилля. Важливим було те, що протест він поєднував із терпимістю до колонізаторів (сатьяграха). В Індії з її багатонаціональним населенням, строка- тим релігійним і соціальним складом ненасильницькі дії були єдиним прийнятним засобом для організації спільної боротьби. У 1918 р. ІНК перетворився на масову загальноіндійську партію. Організовані ним акції мали широку підтримку в на- селення. Крім ІНК‚ свою діяльність розгорнула Мусульманська
ліга, яка іноді вдавалася до збройних акцій.
Післявоєнне піднесення національно-визвольної боротьби розпочалося з масових страйків у великих промислових цент- рах — Бомбеї, Мадрасі, Канпурі, Ахмадабаді.

ПринЦиПи ГАндиЗМУ

Сарвадайя Сатьяграха
 Повернення до витоків, до «золотого віку», коли індійці жили в гармонії з природою, панували селянська община, взаємодопомога.
 Захист людини від руйнівного впливу індустріальної цивілізації.
 національне й духовне визволення від колоніалізму.
 Соціальна рівність і соціальна справедливість.  Відданість релігійним, філософським і культурним національним традиціям.
 Протест проти колоніального статусу в поєднанні з терпінням і терпимістю (толерантністю).
 ненасильницькі методи боротьби (ахімса) за неза- лежність: мітинги, демонстрації, відмова від
участі в роботі колоніальної адміністрації, бойкот англійських товарів, як крайній засіб — демонстра- тивне порушення законів колонізаторів тощо

132

§я 33. інді

Англійська колоніальна адміністрація, щоб приборкати сти- хійний рух, за пропозицією міністра у справах Індії Е. Мон- тегю, вдалася до реформи управління. У 1919 р. англійський парламент прийняв закон про управління Індією. Він підтвер- джував колоніальний статус Індії, але передбачав розширення індійського представництва в раді при віце-королі Індії та гу- бернаторів провінцій, а також збільшення кількості виборців з 1 до 3 %. Водночас було прийнято закон Роулетта, який ви- значав покарання за антиурядові акції.
Дії колоніальної адміністрації, а особливо закон Роулетта, дали могутній поштовх до розгортання масового руху громадян- ської непокори. 6 квітня 1919 р. М. Ганді закликав до припи- нення будь-якої ділової активності й закриття магазинів на знак протесту проти закону Роулетта.
Відповіддю колонізаторів стало насилля. 13 квітня 1919 р.
в Амрітсарі (провінція Пенджаб) англійці розстріляли мирну демонстрацію. Загинуло понад 1 тис. осіб, 2 тис. осіб було по- ранено. Ця акція могла спровокувати стихійний бунт, але за- вдяки М. Ганді його вдалося уникнути.
Восени 1919 р. на з’їзді ІНК було ухвалено рішення про бойкот виборів за законом Монтегю. Бойкот досяг своєї мети.
Під впливом подій 1919 р. М. Ганді дійшов думки про необ- хідність чіткого плану подальшої боротьби. Він виробив тактику ненасильницького опору колонізаторам. На першому етапі пе- редбачалася кампанія бойкоту колоніальних установ і товарів; на другому — ухилення від сплати податків. Це вже означало відкритий конфлікт із колоніальною адміністрацією.
Кампанія ненасильницького опору розпочалася 1 серпня
1920 р. Її очолили ІНК, який на той час налічував 10 млн чле- нів, і Мусульманська ліга.
На початку 1922 р. сталися події, що змусили припини- ти кампанію. В одному селищі натовп селян спалив живцем кількох поліцейських. У мусульманських районах спалахну- ло повстання. Колонізатори кинули проти повсталих війська. М. Ганді засудив такі дії та оголосив про припинення акції.
Період стабілізації (1922—1929 рр.) Індія пережила без значних заворушень, хоча саме в той час один із лідерів ІНК Джавахарлал Неру висунув програмове гасло «пурна сварадж» — повна незалежність.

Проблеми ДеколоніЗаЦії та майбутнього країни. Світо- ва економічна криза тяжко вразила економіку Індії. Впа-
ли ціни на її головні експортні товари. Розорення й зубожіння значної частини селян і підприємців спонукали до розгортання нової хвилі національно-визвольного руху. Новий період ан- тиколоніальної боротьби вирізнявся більшою організованістю й чіткістю мети — «незалежність і конституція».
Поштовхом до боротьби став приїзд комісії британських по- літичних діячів на чолі із Джоном Саймоном, які мали виробити нову конституцію для Індії. Громадськість Індії була обурена тим, що від цього процесу було усунуто індійських діячів. Усі індійські організації бойкотували роботу комісії.
133

розділ V. держави Азії та Латинської Америки

М. Ганді під час «соляного походу» в 1930 р.

Документи роЗПоВіДають
Виступ м. ганді на «показово- му суді» (1922 р.)
Я вважаю добром бути нело- яльним щодо уряду, який завдає шкоди більше, ніж усі попередні йому… Я знаю, що найгідніших синів нашої Батьківщини було засуджено за цією статтею. тому звинувачення за цією статтею я вважаю для себе честю… не- насилля допускає добровільне підкорення покаранню за від- мову співпрацювати зі злом. Це покарання може бути накладене на мене за те, що, згідно із за- коном, є свідомим злочином, що є для мене вищим обов’язком громадянина.
Єдиний шлях для вас, суддів і присяжних, полягає ось у чому:
 або піти у відставку й цим відмежуватися від зла, якщо ви розумієте, що закон, здій- снювати який ви покликані, є злом і що насправді я не- винний;
 або накласти на мене най- суворіше покарання, якщо ви вірите, що уряд і закон, якому ви служите, є благом для народу цієї країни і що, як наслідок, моя діяльність шкодить загальному благу.
? 1. Які ідеї М. Ганді знайшли місце в промові на суді?
2. Як ви поставилися б до слів М. Ганді на місці суддів?

134

За рішенням ІНК розпочалася нова кампанія громадян- ської непокори. Вона проходила за тією самою схемою, що й у 1920-ті рр. 26 січня 1930 р. було проголошено днем неза- лежності Індії. Сигналом до початку другого етапу кампанії мало стати демонстративне порушення існуючої в Індії моно- полії колоніальної влади на видобування і продаж солі.
У березні 1930 р. М. Ганді в супроводі своїх послідовників вирушив у тритижневий похід до узбережжя Аравійського моря, щоб випарити сіль із морської води. Цей «соляний по- хід» мав величезний вплив на індійську громадськість. У де- яких містах почалися стихійні повстання. Заворушення по- ширилися і на армію. Колоніальна влада оголосила ІНК поза законом. Близько 60 тис. учасників походу було заарештовано. Проте рух не припинявся та набув ще більшого розмаху. По всій країні населення протестувало проти арешту свого ліде- ра. Учасники масових демонстрацій, що були віддані запові- там М. Ганді, не застосовували сили, навіть коли їх жорстоко били.
21 травня 1930 р. газета «Нью-Йорк таймс» про події в Джа- харасані писала: «Несподівано загін місцевої поліції накинувся на демонстрантів і почав бити їх оббитими залізом киями. Жо- ден із демонстрантів навіть не підняв руки, щоб захиститися від удару. Я чув моторошні звуки ударів киями по черепах і бачив, як люди падають на землю з пробитими головами. На їх білому одязі швидко розпливалися плями крові. Інші, не порушуючи рядів, рухалися вперед до тих пір, доки перед шеренгою по- ліцейських не утворилася безперервна купа скривавлених тіл, що ворушаться».
Проте багато учасників руху відходили від принципів сатья- грахи, вступаючи в сутички з поліцією, влаштовуючи справж- ні повстання (у містах Шолапур, Алігарх, Пешавар). Хвиля насильств змусила колонізаторів та лідерів ІНК піти на пере- говори.
У 1931 р. було укладено угоду, за якою колонізатори припи- няли репресії та звільняли ув’язнених, ліквідували монополію на сіль, а ІНК згортав кампанію громадянської непокори. Ві- це-король Індії едвард Вуд (лорд Галіфакс) дав обіцянку в май- бутньому надати Індії незалежність.
М. Ганді дав згоду на участь у конференції, скликану в Лон- доні для обговорення проблем Індії. Отже, боротьбу було пере- несено за стіл переговорів. На конференції ІНК подав проект конституції під назвою «Про основні права та обов’язки гро- мадян Індії». Він містив такі пункти:
 введення в Індії демократичних свобод;
 визнання кастової та релігійної рівності;
 адміністративно-територіальна перебудова країни з ураху- ванням релігійного чинника;
 встановлення мінімуму заробітної плати;
 обмеження орендної плати за землю;
 зменшення податків.
Конференція завершилася повним провалом. Тоді ІНК у 1932 р. оголосив нову кампанію громадянської непокори.

§я 33. інді

У відповідь колонізатори заборонили ІНК і кинули до в’язниці М. Ганді.
Проте англійський уряд розумів, що не зважати на Індію небезпечно, оскільки із часом індійці самі вирішать пробле- му незалежності на свою користь. Тому в 1935 р. британський парламент прийняв Акт про управління Індією, за яким Індій- ська імперія мала перетворитися на федеральний домініон, що складався з окремих штатів. Виборче право отримали 12 % на- селення, було розширено права місцевих законодавчих органів, проте колоніальне становище зберігалося.
У 1937 р. було проведено вибори, які засвідчили авторитет ІНК. Членами ІНК були 5 млн осіб. Він здобув більшість у вось- ми з 11 провінцій і сформував місцеві уряди. Це був великий крок уперед у здобутті влади і накопиченні демократичного, парламентського досвіду. Незважаючи на такий успіх, ІНК не міг об’єднати людей усіх релігійних конфесій Індії. Мусуль- манська ліга закликала своїх прихильників боротися за ство- рення окремої мусульманської провінції — країни Пакистан («Країни чистих»).
Після початку Другої світової війни віце-король Індії ого- лосив країну у стані війни. Індія виступила на боці антигітле- рівської коаліції. Реалізацію положень Акта 1935 р. було від- кладено.

Обкладинка журналу «тайм», присвячена міністру закордонних справ Великої Британії
джону Олсбруку Саймону

 У 1920—1930-ті рр. розгорнувся новий етап національ- но-визвольної боротьби в індії.
 Головну роль в індійському національно-визволь- ному русі відігравав М. Ганді. Вироблена ним ідеологія і запропоновані методи боротьби виявилися найбільш

ефективними й дали змогу уникнути значних людських втрат.
 Хоча національно-визвольний рух в індії не досяг своєї мети — здобуття незалежності країни, він примусив ан- глійських колонізаторів піти на значні поступки.

1. Які заходи англійських колонізаторів сприяли розгортанню масового національно-визвольного
руху в індії після Першої світової війни? 2. Хто очо- лив національно-визвольну боротьбу в індії в 1920— 1930-ті рр.? 3. Які методи застосовував інК у боротьбі за незалежність індії? 4. Коли і які акції громадянської непокори провів інК? 5. Якою була мета «соляного по- ходу»? 6. У якому році було ухвалено конституцію індії?
7.Чому символом сатьяграхи стала прядка? 8. Оха- рактеризуйте механізм проведення акції грома-
дянської непокори. Чому вона виявилася ефективнішою за зброю? 9. Якими методами англійські колонізатори намагалися приборкати національно-визвольний рух в ін- дії? 10. Що спонукало англійський уряд обіцяти індії не- залежність? 11. Чому лідери Китаю в антиколоніальній боротьбі шукали активної підтримки в СрСр, а індія — по- розуміння з англійськими колонізаторами?
12. З’ясуйте основні етапи національно-визвольної боротьби індійського народу в 1920—1930-х рр.
13. Охарактеризуйте ідеологічну основу боротьби

індійського народу за незалежність. 14. Охарактеризуй- те політику англійської колоніальної адміністрації щодо національно-визвольного руху індії. 15. Обговоріть у групах, яким був результат національно-визвольної бо- ротьби народів індії в 1920—1930-х рр. 16. Заповніть таблицю «національно-визвольна боротьба в індії».

Акції громадянської непокори
Привід до проведення акції
Суть акції.
Масштаби, методи боротьби
Основні вимоги
Реакція колоніальної адміністрації
Результати, наслідки

17. У чому сила ненасилля? Поясніть свою думку у вигляді есе. 18. Підготуйте презентацію на тему
«М. Ганді — лідер національно-визвольної боротьби на- родів індії».

135

розділ V. держави Азії та Латинської Америки