§ 15. італія

За Цим Параграфом Ви Зможете: визначити особливості становища італії після Першої світової війни; оха- рактеризувати процес здобуття вла- ди італійськими фашистами; аналізу- вати фашизм в італії в 1922—1939 рр.
ПригаДайте
1. Якими були особливості соціаль- но-економічного і політичного розви- тку італії на початку XX ст.? 2. Якою була участь країни в Першій світовій війні та облаштуванні післявоєнного світу? 3. Покажіть на карті атласу територію італії та її колоніальні во- лодіння.
і

Філософ джованні джентіле, один із засновників та ідеологів італійського фашизму

68

нПаеСрліДки Шої СВітоВої Війни Для італії. Італія була се- редньорозвиненою аграрно-індустріальною країною Європи.
У Першій світовій війні загинуло понад 600 тис. осіб, 1 млн було поранено і 700 тис. осіб залишилися інвалідами. Загальні збит- ки від війни склали третину національного багатства країни.
Численні демобілізовані з армії особи не змогли знайти ро- боту й поповнили лави безробітних, яких в Італії налічувалося понад 2 млн осіб. Зовнішній борг країни за роки війни зріс у 4,5 разу, і віддавати його було нічим. Мобілізація сільського населення в роки війни призвела до скорочення рівня виробни- цтва сільськогосподарської продукції та перетворення країни з експортера на імпортера продовольства.
Італія приєдналася до Антанти, сподіваючись задовольнити свої територіальні претензії. Однак держави Антанти оцінили її внесок у війну як дуже низький і не дотрималися своїх обі- цянок, наданих напередодні вступу країни у війну. Отримавши лише західну частину Істрії з портом Трієст, Південний Тироль, Пулу і Горіцію, Італія стала «переможеною серед переможців». Післявоєнне італійське суспільство охопили зневіра й роз-
чарування у «вкраденій перемозі».

італія в 1919—1922 рр. Виникнення фаШиЗму. У 1919— 1920 рр. країну охопила глибока криза, що увійшла в іс- торію як «червоне дворіччя». Учасниками страйкового руху стали понад 2 млн осіб. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, збільшення зарплати, укладення колективних договорів з адміністрацією. У деяких містах через високі ціни на продук- ти страйкарі захоплювали продовольчі магазини й за допомогою профспілок розподіляли конфісковані продукти за низькими цінами. Робітництво для захисту від поліції створювало загони Червоної гвардії, для виконання функцій місцевої влади — фа- брично-заводські ради. У Флоренції, Генуї, Болоньї та Мілані робітники захопили муніципалітети. Серед страйкарів перева- жали прибічники радикальних поглядів, що й обумовлювало їхні симпатії до перетворень у радянській Росії. Цей рух охоп- лював північні промислово розвинені регіони. Державна влада
тут майже не діяла.
Робітничий рух викликав розгубленість уряду, який обіцяв збільшити зарплату робітництву. Проте після повернення за- водів і фабрик під контроль власників останні відмовилися це робити. Страйкарі втратили довіру до уряду, профспілок і лівих партій, що закликали їх припинити боротьбу. Вони не мали сили, на яку могли спертися на час, коли в Італії виник фа- шизм. Одночасно південні регіони Італії охопив селянський рух, де його учасники стали відбирати землі у власників. Це при- мусило уряд піти на поступки й дозволити в деяких випадках передавати селянству захоплені ним землі.
Протестні настрої поширилися на ветеранів і військо- вих, обурених зрадою союзників, що обманули країну. Вони

§ 15. італія

Віктор еммануїл III

із захватом підтримали гасла фашистів про відновлення на- ціональної величі й захоплення територій для включення їх до складу «Великої Італії».
Ситуація в Італії відображала кризу тогочасної італійської державності у формі конституційної монархії. Фактично дер- жава була неспроможна подолати труднощі післявоєнної доби. У листопаді 1919 р. відбулися перші післявоєнні вибори. Пере- могу на них здобули соціалісти. Проте через міжпартійні чвари новообраний парламент змінити життя в країні не міг.
Італійський фашизм виник у 1919 р., спираючись на ідеї ре-
ваншизму, антикомунізму й соціальної демагогії. Він об’єднав усіх незадоволених ситуацією в країні. За своєю ідеологією фашизм представляв праворадикальні сили національно-кон- сервативного характеру й виступав за першість інтересів нації та держави над інтересами людини.
Робітничий рух фашисти вважали ворожим, а тому закли- кали відновити порядок у країні й зберегти «велику націю». Вони відверто розпалювали реваншистські настрої в суспільстві. Так, восени 1919 р. загін, очолюваний Г. д’Аннунціо, захопив порт Фіуме, який обіцяла передати Італії Антанта, але не зро- била цього. Це сприяло сприйняттю фашистів у суспільстві як самовідданих патріотів.
У 1919—1920 рр. фашисти не становили небезпеки. На ви- борах 1919 р. вони не здобули жодного місця в парламенті. Однак погіршення ситуації та нездатність влади змінити її по- ступово збільшували кількість їхніх прибічників.
У листопаді 1921 р. на з’їзді своїх союзів у Римі вони створили Національну фашистську партію, яку очолив беніто

Б. Муссоліні на першій сторінці італійської газети. 1920-ті рр.
69

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

Документи роЗПоВіДають

Витяг із реформи політичного представництва (1928 р.)

Стаття 1. Кількість депутатів для всього Королівства встановлюється в 400 осіб…
Стаття 2. Вибори депутатів проводяться таким чи- ном: а) представлення кандидатів у депутати організаці- ями, вказаними у статтях 3 і 4; б) призначення депутатів Великою національною радою фашистів; в) схвалення депутатів виборцями.
Стаття 3. Право висувати кандидатів у депутати на- самперед належить офіційно визнаним Конфедераціям профспілок…
Стаття 4. Крім того, висувати кандидатів у депу- тати мають право офіційно визнані організації ви- ховного, культурного, освітнього, пропагандистського

і доброчинного характеру, які мають загальнонаціональ- не значення…
Стаття 5. Секретаріат і Велика рада фашистів… скла- дають список призначених депутатів способом вільного вибору зі списку кандидатів…
Стаття 6. Голосування з метою схвалення списку призначених депутатів… здійснюється бюлетенями… за формулою: «Чи схвалюєте ви список депутатів, при- значених Великою національною радою фашистів?». Голосування відбувається відповідями «так» або «ні»…

? Які факти свідчать про антидемократичність фашист- ської реформи політичного представництва?

муссоліні (він прийняв титул дуче — вождь), і проголосили курс на здобуття влади. Італія стала ареною насильства. Фа- шисти безкарно громили робітничі організації, зривали мі- тинги, влаштовували бійки й терор політичних противників. Спроби соціалістів їх зупинити були невдалими. Проте бага- тьом італійцям зухвалість послідовників Б. Муссоліні подо- балася. На виборах 1921 р. фашисти вже здобули 35 місць у парламенті. Втомлена безвладдям, економічними негаразда- ми, низьким рівнем життя й відсутністю перспектив розвитку країна прагнула «сильної влади». «Демократія для ситих»,— так казали італійці.
27 жовтня 1922 р. Б. Муссоліні віддав наказ про «похід на Рим». Через три дні 25 тис. «чорносорочечників» дуче ко- лонами вступили в Рим і влаштували там справжній погром. Король Віктор Еммануїл прийняв Б. Муссоліні й запропонував йому посаду голови уряду. Так Італія опинилася під владою фашистів.

італія в 1922—1939 рр. Уряд, який очолив Б. Муссоліні, був коаліційним. Однак дуче навіть не припускав думки,
що хтось матиме іншу позицію, ніж він.
У 1924 р. відбулися парламентські вибори. Напередодні за наполяганням фашистів було прийнято новий виборчий за- кон, за яким партія, що набирала 50 % плюс один голос, отри- мувала дві третини місць у парламенті. Вибори відбувалися в умовах терору і провокацій. Оголошену перемогу фашистів у новообраному парламенті піддав сумніву депутат-соціаліст Дж. Маттеоті, за що був убитий. Опозиційні сили утворили
«Авентинський блок», вимагаючи відставки Б. Муссоліні й роз- пуску парламенту. Проте дуче його просто розігнав і розпочав погроми опозиції.
У 1925 р. Б. Муссоліні заявив про початок другої хвилі бо- ротьби за владу й висунув гасло: «Усю владу фашистам!». Після усунення з парламенту опозиції він у 1926 р. провів через пар- ламент низку надзвичайних законів. Відповідно до них голову
70

§ 15. італія

уряду призначав король, а не парламент. Від відповідальності перед останнім так само звільняв монарх. Уряд отримав право видавати замість законів декрети, місцеві органи влади були замінені префектами, яких призначав дуче. Старі профспілки та всі політичні партії, крім фашистської, заборонялися. Було відновлено смертну кару над ворогами держави, створювалися трибунал і таємна поліція, запроваджувалося заслання за по- літичні погляди без суду й слідства. У країні встановилися те- рор і однопартійна система. Лише за один день у країні було заарештовано і репресовано 12 тис. комуністів.
У 1928 р. фашисти провели Реформу політичного представни-
цтва, за якою отримали величезні можливості впливати на склад депутатів парламенту.
У 1927 р. було прийнято «Хартію праці», яка проголо- сила страйки кримінальним злочином і започаткувала за- провадження «корпоративної системи» в економіці держави.
«Корпоративна система» мала забезпечити «спільні національ- ні інтереси». У 1934 р. в країні існувало 22 корпорації, що об’єднували промисловців, трудящих через нові, контрольова- ні послідовниками дуче профспілки, і посадовців фашистської партії. Уряд було замінено на Велику фашистську раду, а пар- ламент — на Палату фаший та корпорацій. Дуче проголосив, що «фашистська держава може бути лише корпоративною, інакше вона не буде фашистською». Взаємовідносини особи і держави в тогочасній Італії Б. Муссоліні стисло висловив у гаслі: «Усе в державі, усе для держави і нічого поза дер- жавою».
Корпоративна система стала специфічною формою запро- вадження державного регулювання економікою в поєднанні з фашистською владою. Пряме втручання корпоративної держави в економіку дало змогу мобілізувати ресурси, подолати кризові явища, модернізувати економіку й досягти економічної неза- лежності Італії.
Поза контролем фашистів залишалася лише церква, на конфлікт із якою дуче не наважувався, усвідомлюючи, що більшість італійців є ревними католиками. У 1929 р. Б. Мус- соліні уклав із Папою Римським «Латеранський конкордат» про взаємне визнання Ватикану та Італійського королівства суве- ренними державами. Церква зберігала свій вплив на сімейні відносини та освіту, а італійський уряд виплачував Папі Рим- ському значні грошові компенсації за відмову від претензій на весь Рим.
Значну роль послідовники Б. Муссоліні приділяли ідеології. 9 травня 1936 р. Італію проголосили імперією. Дуче поставив за- вдання «піднести на імперський рівень усе національне життя країни». Почалося масове військово-патріотичне виховання ді- тей із чотирьох років. Створювалися нові молодіжні організації, що мали прищеплювати культ сили і волі. Насаджувався культ особи Б. Муссоліні. Скрізь встановлювали його пам’ятники, ві- шали портрети й гасло: «Дуче завжди правий!». Навіть бокс, який подобався диктатору, оголосили «винятково фашистським засобом самовираження».

Б. Муссоліні скирдує снопи під час
«битви» за врожай в італії

т—ерпоорлітика залякуван-
ня, придушення політичних противників насильницькими методами, що використовуєть- ся як засіб досягнення якої-не- будь мети.
репресія — захід державного примусу, покарання, у тому числі за ідейні переконання, нерідко позасудовим шляхом.
корпоративна держава — одна із форм авторитарного режиму (наприклад у фашист- ській італії)

71

розділ III. держави світу у міжвоєнний період (1918—1939 рр.)

Плакат, присвячений другій
італо-абіссинській (ефіопській) війні 1935—1936 рр.

У 1938 р. в Італії з’явилися расові закони. Чиста арійська італійська раса оголошувалася вищою над іншими. Однак та- ких жахливих дій для реалізації цієї ідеї, як німецькі нацисти, італійські фашисти не чинили.

ЗоВніШня Політика італійСького фаШиЗму. Зовніш- ньополітичний курс фашистів у 1920-х рр. був досить обе- режним. Спроба захопити острів Корфу зазнала невдачі, але в 1924 р. італійські сили нарешті заволоділи портом Фіуме. Були встановлені дипломатичні відносини із СРСР. Через два роки було досягнуто домовленості з Великою Британією про
перерозподіл сфер впливу в Ефіопії на користь Італії.
У 1930-х рр. дуче перейшов до відверто агресивної зовніш- ньої політики боротьби за «національне розширення». Фашисти заявляли, що прагнуть відродити Римську імперію й перетво- рити Середземне море на «mare nostrum» («наше море»), як казали давні римляни. Реалізувати ці плани вони збиралися через загарбницькі війни.
Свою «цивілізаторську місію» в Африці фашисти розпо- чали з Ефіопії, яку окупували в 1935—1936 рр. Однак агресія проти Ефіопії унаочнила слабкість Італії, що й підштовхнуло її до зближення з ідеологічно близькою Німеччиною. Разом з останньою Італія втрутилася в громадянську війну 1936—1939 рр. в Іспанії, підписала Антикомінтернівський пакт у 1937 р. і взяла участь у Мюнхенській конференції 1938 р. Союз фашистської Італії і нацистської Німеччини закріпив укладений у 1938 р. «Сталевий пакт». У квітні 1939 р. Італія окупувала Албанію, яку також вважала сферою своїх інтересів.

 італія завершила Першу світову війну серед перемож- ців, проте не отримала очікуваного від участі в ній.

 1919—1922 рр. стали добою нестабільності, коли в кра- їні склалися певні умови, за яких стало можливим виник- нення італійського фашизму.

 італійський фашизм як форма державного правління став різновидом тоталітарної диктатури. Його ідеологія склалася на основі поєднання засад націоналізму, соціа- лізму, католицизму і традиціоналізму.
 Зовнішня політика італійських фашистів відображала їхнє прагнення повернути втрачене й відродити «велич нації» шляхом загарбницьких війн.

1. Якими були збитки італії від Першої світової ві- йни? 2. Якою була кількість учасників страйково-
го руху в 1919—1920 рр.? 3. Коли Б. Муссоліні здійснив
«похід на рим»? 4. Що таке «Авентинський блок»? 5. Що було проголошено «Латеранським конкордатом»? 6. Яку країну італійські війська окупували в 1935—1936 рр.?
7. Чим відрізнялося становище італії після війни, а чим було схожим з іншими країнами Антан-
ти? 8. Які умови зробили можливим виникнення фашиз- му в італії? Як це відбулося? 9. Що змінилося в італії під

владою фашистів у 1922—1939 рр.? 10. Охарактеризуй- те зовнішню політику італійських фашистів.
11. Покажіть на карті атласу об’єкти агресії фашист- ської італії. 12. Складіть тези на тему «італія під владою фашистів у 1922—1939 рр.». 13. Об’єднайтеся в малі групи й обговоріть питання: якими були особли-
вості фашизму в італії?
кл1ад4і.тСь історичний портрет «Б. Муссоліні — дуче фашистської італії».

72