Додаток З

ЗІ СЛОВНИКА ІНШОМОВНИХ СЛІВ

Абонемент, -а, ч. (фр. abonnement). Право користуватися чим-небудь, за плату чи безплатно (телефоном, поштовою скринькою, книжками з бібліотеки тощо) протягом певного часу. Я маю бібліотечний абонемент.

АвантіЬра, -и, ж. (фр. aventure — пригода). Ризиковані дія, справа, розраховані на випадковий успіх. Подорож була справжньою авантюрою.

Бароко, невідм., с. (італ. Ьагоссо — химерний). Стиль у європейському мистецтві та архітектурі, що вирізняється складною, примхливою, пишною декоративністю. Дерев’яний храм у стилі козацького бароко побудований без єдиного цвяха.

Бонна, -и, ж. (фр. bonne — служниця, нянька). Вихователька дітей у багатих сім’ях. Тато каже, що сьогодні бонна і няня — це практично одна й та сама особа.

Брутто, незм. (італ. brutto — грубий, брудний). Вага товару з упаковкою. На упаковці мого комп’ютера зазначена вага брутто в кілограмах.

Вілла, -и, ж. (латин, villa — сільський будинок, маєток). Розкішний будинок на околиці міста. З вікон вілли відкривається чудовий краєвид.

Вітрйж, -а, ч. (фр. vitrage — уставляння шиб). Картина або узор з кольорового скла (у вікнах, дверях). Вітраж робить будь яке приміщення загадковим, святковим.

Гросмейстер, -а, ч. (нім. від grofi — великий і Meister — майстер, фахівець, чемпіон). Найвище спортивне звання в шахах і шашках. Гросмейстер В. Іванчук — переможець турніру.

Джинси, -ів, тільки мн. (англ. jeans від італ. Janua (Генуя) — назва генуезької тканини для виготовлення вітрил). Цупка бавовняна тканина, а також штани з цієї тканини. Мені подарували модні джинси.

Епізод, -у, ч. (грец. epeisodion — вставка, додаток). 1. Випадок, незначна подія. 2. Відносно закінчена частина художнього твору. Цей епізод фільму вразив усіх.

Ефектний, -а, -е (латин, effectus — виконання, дія). Людина (явище, подія, предмет та ін.), яка справляє сильне враження. Виступ із фристайлу був дуже ефектний.

Журі, невідм., с. (латин, juro — присягаю). Фахівці, які присуджують нагороди учасникам на конкурсах, змаганнях. Журі було строгим, але справедливим.

Зодіак, -у, ч. (грец. zodiakos kyklos — звірине коло). Сукупність дванадцяти сузір’їв, через які пролягає річний шлях видимого руху Сонця. Мій знак зодіаку — Водолій.

Імунітет, -у, ч. (латин, immunitas — звільнення від чогось). Несприйнятливість організму до збудників інфекційних хвороб та отрут. Основоположником учення про імунітет є англійський лікар Едуард Дженнер.

Іподром, -у, ч. (від грец. hippos — кінь і dromos — місце для бігу, біг). Обладнане місце для кінноспортивних перегонів. Я беру уроки верхової їзди на іподромі.

Конфлікт, -у, ч. (латин, conflictus — зіткнення). Різке зіткнення протилежних поглядів, інтересів, сил. Конфлікт між дітьми виник через гойдалку.

Кур’єр, -а, ч. (фр. courrier — гонець). 1. Службовець, який розносить ділові папери. 2. Особа, яку відряджають кудись у термінових справах. На канікулах я працював кур’єром на пошті з восьмої до дванадцятої години.

Лексика, -и, ж. (грец. lexikos — словесний, словниковий). Сукупність слів якоїсь мови. У виданому словнику зафіксовано 140 тисяч слів.

Лекція, -ї, ж. {латин, lectio — читання). Усний виклад якоїсь теми навчального предмета (у навчальному закладі), а також публічний виступ з певного питання. Ми слухали лекцію про Червону книгу України.

Мадонна, -и, ж. (італ. madonna — моя пані). У католицтві — назва Богородиці, а також її зображень. Картина «Мадонна з немовлям» — прекрасна.

Макраме, невідм., с. і незм. {фр. macrame, від араб. — тасьма, бахрома). Техніка вузликового плетіння. Дочка любить плести макраме.

Олімпіада, -и, ж. {грец. Olimpiados — власна назва). 1. Найбільші міжнародні спортивні змагання (за головними видами спорту). 2. Змагання в тій чи іншій галузі, конкурс. Завтра я йду на олімпіаду з англійської мови.

Оратор, -а, ч. {латин, огаге — говорити). 1. Людина, яка виголошує промову; промовець. 2. Той, хто має дар красномовства. Видатним оратором був Гай Юлій Цезар — засновник Римської імперії, полководець, політик, письменник.

Парфумерія, -ї, ж. {фр. parfum — пахощі). 1. Ароматні та косметичні вироби. 2. Галузь легкої промисловості, яка виготовляє косметичні вироби. Учора відбувся великий розпродаж парфумерії.

Раціональний, -а, -е {латин, rationalis — розумний). Доцільний, розумний, правильний. У наших п’ятикласників раціональний розклад.

Редагувати, -ую, -уєш {латин, redactus — приведений у порядок). Виправляти, опрацьовувати зміст і форму будь-якого тексту. Новачкові доручили редагувати газету.

Синоптик, -а, ч. {латин, synoptikos — здатний усе оглянути). Фахівець, який вивчає фізичні процеси в атмосфері, що визначають стан погоди. Щодня в телевізійних новинах синоптик дає прогноз погоди.

Стимул, -у, ч. {латин, stimulus — загострена палиця, якою підганяли тварин). Спонукальна причина для здійснення чогось. Щоб добре вчитися, потрібний стимул.

Унікальний, -а, -е {латин, unicus — єдиний у своєму роді). Неповторний, винятковий, рідкісний. Це унікальний куточок природи.

Феномен, -а, ч. {грец. phainomenon — те, що з’являється). 1. Незвичайне, рідкісне, виняткове явище. 2. Дуже талановита, видатна людина. Багатьох цікавить феномен сонячного затемнення.

Цейтнот, -у, ч. {нім. від Zeit — час і Not — потреба). 1. У шахах і шашках — нестача часу на обдумування ходів. 2. {перен.) Узагалі нестача часу. Перед іспитами випускники були в цейтноті.

Шлягер, -у, ч. {нім. Schlager). Модна на певний час пісенька, мелодія. З вікна лунав цьогорічний шлягер.

Шосе, невідм., с. {фр. chaussee). Автомобільна дорога з твердим покриттям. Якісне шосе проклали між Києвом та Одесою.

Додаток 4

ІЗ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА

Балахон, -а, ч. Просторий і довгий одяг, що одягається для захисту від пилу. Узагалі широкий, не підігнаний у талії одяг. На маскарад він прийшов у білому балахоні.

Бильця, -лець, мн. (одн. бйльце, -я, с.) 1. Невисока огорожа по краях сходів, балкона тощо; поручні. До билець балкона прикріпили вазони. 2. Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка; бокові обводи колиски. На бильці колиски висять брязкальця.

Вирій, -ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко).

Вушко, -а, с. 1. Зменш, пестл. до вухо. Якщо болить вушко, діти стають дратівливими. 2. Отвір у голці для просилення нитки. Також отвір у пристрої, у який щось уставляють. Вишивальниці бачать світ крізь вушко голки. 3. Варенички з яловичиною, які варять у юшці. Борщем заливають у тарілках вушка — маленькі варенички.

Драголюб, -у, ч. 1. Багаторічна ароматична трав’яниста рослина родини зонтичних, корені та листя якої використовуються в народній медицині. Драголюб, м’ята кінська, котячка — це все народні назви м’яти польової. 2. Приворотне зілля. Я наварила м’яти, драголюбу… Вже скоро день, що їм іти до шлюбу… (Л. Костенко).

Жайворонок, -нка, ч. 1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. Защебетав жайворонок, угору летючи (Т. Шевченко).

2. Виріб із тіста, що формою нагадує жайворонка. По хатах печуть пшеничні жайворонки із дзьобиком і крильцями (Ю. Яновський). 3. Про людину, яка найактивніша, найбадьоріша, найпрацездатніша в першій половині дня. «Жайворонки» живуть за біоритмами природи, що впливає на їхній настрій, працездатність і — що найважливіше — здоров’я.

Копанка, -и, ж. 1. Невелике водоймище з ґрунтовою водою, викопане для господарських потреб. Недалеко від землянки чорніла яма, обставлена очеретом. То — копанка для води (Панас Мирний). 2. Криниця без зрубу. Тут була, мабуть, копанка, бо від села сюди тяглася луками стежка (Петро Панч). 3. Те саме, що годулка (гадулка, ганилка, цигул-ка, кемене) — болгарський струнний смичковий музичний інструмент. Болгари співають народних пісень у супроводі гадулки чи копанки.

Куритися, -иться. 1. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим, аромат. Призирається на двір старого Кирика… чи не куриться в нього з труби (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Підніматися клубками вгору (про дим). Гомін стоїть по всій логовині, куряться кізякові димки (О. Гончар).

3. Укриватися вихорами пилу, снігу тощо. Куриться довгий шлях, і вершник мчить у брязкоті металу (В. Сосюра).

Луна, -й, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; те, що доноситься зда-

леку; відгомін. Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Т. Шевченко). 2. Перен., розм. Те саме, що слава. Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок).

ЛіЬдний, -а, -е. Який складається з великої кількості людей; такий, у якому живе багато людей. Містечко тут велике, людне (Панас Мирний).

Лібдяний, -а, -е. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Мушу признатись, що ті люди такі цікаві, такі добрі й людяні, що душа з ними одпочиває (М. Коцюбинський).

Метушня, -і, ж., розм. 1. Шум, гамір, пов’язані з безладним, поспішним рухом. Метушня на вулиці була така, що годі було щось зрозуміти. 2. Перен. Дріб’язкові справи, турботи. Пролинула ціла епоха в химерній авантюрницькій метушні (О. Довженко).

Моторний, -а, -е. 1. Прикметник, утворений від мотор. Йшов моторний човен (М. Трублаїні). 2. Спритний, жвавий. Еней був парубок моторний (І. Котляревський).

Нетямитися, -млюся, -мишся; мн. нетямляться. Утрачати самовладання від хвилювання тощо, не пам’ятати себе. Хмельницький нетямився від гніву (Я. Качура).

Підбиватися, -аюся, -аєшся. 1. Рухаючись у повітрі, підійматися вгору; сунутися, переміщуватися вгору, спереду назад; віддалятися від обрію (про сонце, місяць); перен. Виростати; наближатися до якої-небудь часової межі. Курява підбилася вгору, мов хмара (І. Нечуй-Левицький). 2. Стомлюватися, знесилюватися від довгого ходіння, тривалої їзди в сідлі тощо; натруджувати ноги, розбивати їх довгим ходінням; перен. Змінюватися від довгих літ життя; старіти, дряхліти. Вже і ноги геть підбились (звісно; вік не парубочий) (О. Гуреїв). 3. Під кого, до кого. Здобувати прихильність, запобігати ласки, знаходити підхід, добиваючись чого-небудь. Уже Вулкан розм’як, як кваша, Венера те собі на ус; За діло, ну! — бере, бач, наша! Тепер під його підіб’юсь (І. Котляревський).

Серпйнок, ч. 1. р. в. -нку. Легка прозора тканина. Анеля відкинула серпанок з мольберта… (3. Тулуб). 2. р. в. -нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини (шарф). Перед ним стояла його суджена Зінька, сановита молодиця, у грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком (О. Стороженко). 3. р. в. -нка. Те саме, що вуаль — прозора тканина (сітка), закріплена на капелюшку, щоб закривати обличчя. Бачу, єгиптянок очі сміються з під чорних серпанків (Леся Українка). 4. р. в. -нку. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена. Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (М. Старицький).

Талйн, -у, ч. Доля, життєвий шлях кого-небудь. Всього надбав, роботяга, та не придбав долі! Талану того святого… (Т. Шевченко).

Талйнт, ч. 1. р. в. -а. У Стародавній Греції, Месопотамії, Сирії — вагова та грошова одиниця. Ще й подарунків, як гостю належить, йому

надавав я — золота гарного виробу сім йому дав я талантів (Гомер). 2. р. в. -у. Видатні природні здібності людини; хист, обдарування. Я такий прихильник Вашого таланту (М. Коцюбинський). 3. р. в. -а. Людина з видатними природними здібностями. Серед молоді є чимало талантів.

Цеберка, -и, ж. Звужена, переважно дерев’яна, посудина з дужкою для носіння й зберігання рідини; відро. Чути, як ґелґочуть гуси і дзенькають цеберки (О. Донченко).

Шпилька, -и, ж. 1. Предмет для заколювання волосся у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Вона сколювала шпильками розпущене волосся. 2. Невелика металева голка з круглою голівкою для приколювання чогось. Вона висмикнула з коси золоту шпильку. 3. Перен. Уїдливе зауваження; ущипливе слово. Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? (О. Ковінька). 4. розм. Тонкий каблук. У множині — черевички з такими каблуками. Вона була взута в червоні шпильки.