§ 34. Дієслово як частина мови

Дієслово — це самостійна частина мови, яка означає дцо або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслова мають такі граматичні категорії: час, число, особу, рід, вид, спосіб.

У реченні дієслова найчастіше виконують роль присудків: Материна молитва з дна моря пятує (Нар. тв.).

Дієслово має п’ять основних форм:

• неозначена форма (інфінітив);

• особові форми;

• дієприкметник;

• безособова форма на -ио, -то;

• дієприслівник.

Форма дієслова

Загальне значенин

Відповідає на питання

Приклади

неозначена форма

дія, стан або процес поза часом,

що робити?

писати

способом, числом, особою

що зробити?

написати

особові форми

дія, стан предмета

що роблю? що буду робити? що робив?

сиджу буду сидіти сидів

дієприкметник

ознака предмета за дією

який? яка? яке? які?

посивілий, зроблений, вшитий

безособова форма на -но, -то

дія, яка сприймається як результат

що зроблено?

ухвалено, розбито

дієприслівник

додаткова дія, ознака, обставина дії

що роблячи? що зробивши?

сидячи

написавши

Форми дієслова бувають дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, ([юрми на -но. -то).

Початкова форма дієслова — інфінітив (неозначена форма). Це незмінювана дієслівна форма, яка називає дію, стан або процес, але не вказує на час, особу, рід, число, спосіб, інфінітив відповідає на питання шо робити? що зробити? Неозначена форма на кінці завжди має суфікс -ти (-ть): писати, замовити, співати.

У реченні інфінітив може бути будь-яким членом речення:

• підметом: Жити — Батьківщині служити (Нар. тв.);

• ирисудком: Життя прожити — не поле перейти (Нар. та.);

• додатком: Він пропонував (що?) виждати ворога і раптовим наскоком з усіх боків (що?) РОЗбити (Ю. Яновський);

• означенням: Сагайда подав команду (яку?) в’ючитись (О. Гончар);

• обставиною: Черниш зупинивсь (з якою метою?) перепочити (О. Гончар).

Найчастіше інфінітив виступає в ролі головного члена речення в односкладному безособовому

реченні: Писати тільки правду. Не зраджувати іУ ні за яких обставин (О. Довженко). Також інфінітив може бути частиною складеного дієслівного присудка: Нам попа для України жить (і. Франко).

Особові дієслова змінюються за особами, числами, часами (я писав, пишу, писатиму; ми писали, пишемо, будемо писати: ти писав, пишеш, писатимеш, ви писали, пишете, будете писати; він писав.

236

пише, писатиме; вони писали, пишуть, будуть писати). У формі минулого часу особові дієслова змінюються за родами і числами (писав, писала, писало, писали).

У реченні особові дієслова с присудками: Сидить удодик. пір ‘ям грає, він черв’ячка собі знайшов (В. Сосюра).

Безособові дієслова

Безособові дієслова виражають стан безвідносно до участі в ньому дійової особи На відміну від особових форм дієслова, вони не можуть сполучатися з іменником чи іншою частиною мови, вжитою в ролі підмета. Семантичні групи їх такі:

• дієслова стану природи: смеркає, вечоріє;

• дієслова фізичного стану людини: морозить, лихоманить, нудить;

• дієслова психічного стану: спиться, сниться, не сидиться;

• дієслова міри наявності: бракує, вистачає;

• дієслова на означення стихійних явищ: вигоріло, затопило, замело;

• дієслова успіху: фортунить, не щастить, таланить.

Безособовість цих дієслів не передбачає лексично вираженого суб’єкта дії (Світає. Розвидняється), проте він може бути виражений додатком у давальному, знахідному чи орудному відмінках: йому болить, його пече, замело снігом. Безособові дієслова не змінюються за особами, мають форми інфінітива: Стало благословлятися на світ. 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часу: засніжить, буде бракувати, вистачає, везе, а також середнього роду минулого часу й умовного способу: підморозило. задощило, пощастило б.

У безособовому значенні можуть вживатися особові форми дієслів: Приємно пахло море (особове). — Приємно пахло морем (безособове); Сорока тріщить несамовито (особове). — Сильно тріщить у трубці телефону (безособове).

Безособові слова є присудками в безособових реченнях: Сутеніло помалу (Є. Плужник).

Перехідні й неперехідні дієслова

За значенням і відношенням до сяів інших частин мови дієслова поділяють на перехідні та неперехідні.

Перехідні дієслова означають дію, що прямо переходить чи спрямована на предмет — об’єкт дії. Вони можуть мати лрнмий додаток (іменник або займенник у знахідному відмінку без прийменника): зустрічати друзів, виорати поле, прочитавши книжку, готуючи питання, виконано роботу. Наприклад: Той, хто зерно в плодючу землю сіє, пшеницю косить, садить дерева, той на плечі планету підійме й несе в майбутнє (В. Сосюра). У цьому реченні всі дієслова перехідні, бо кожне з них означає дію, яка переходить на певний предмет, виражений іменником-додатком у знахідному відмінку без прийменника: сіє (що?) зерно, косить (що?) пшеницю, садить (що?) дерева, підійма й несе (що?) планету.

Перехідні дієслова можуть виражати:

а) конкретну дію, спрямовану на якийсь предмет, що зазнає певних змін внаслідок цієї дії або є її результ атом (збудувати фабрику, зібрати урожай, посадити дерева, вирити яму);

б) дію в прямому або переносному значенні, від якої предмет, на який вона спрямована, не зазнає змін (вивчити вірш, розв ‘язати питання)-,

в) дію. що означає сприймання, відчування тощо (чути голос, переживати горе).

У деяких випадках при перехідних дієсловах іменник-додаток може вживатися в родовому відмінку:

237

а) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину (купити цукру, з ’їсти хліба, випити води);

б) коли перед дієсловом наявна заперечна частка не: Не знаю я труда такого, як труд підземний шахтаря (В. Сосюра).

Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти в кіно пішки; вчитися добросовісно у школі; дякувати Богові щодня; зустрічатися з однокласниками часто.

Неперехідними є всі слова з постфіксом -ся: вмиватися щодня, вчитися на відмінно, усміхатися приязно.

Види дієслів. Творення видових форм

Дієслова бувають двох видів: доконаного і недоконаного.

Дієслова доконаного виду означають дію, уже завершену, і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, необмежену в часі та відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити? що робитиму?

Дієслова доконаного та недоконаного видів зазвичай утворюють видові пари: робити — зробити. варити — зварити, вмирати — вмерти.

Переважно таку пару утворюють спільнокореневі слова, іцо розрізняються префіксами або суфіксами: писати — написати, затримувати — затримати. Інколи спільнокореневі дієслова різних видів відрізняються ще й наголосом: насипати — насипати. У видових формах дієслів можуть чергуватися голосні звуки (привезти — привозити: витерти — витирати) або приголосні (зарядити — заряджати; розморожувати розморозити).

Деякі видові нари дієслів мають різні основи: брати —узяти; ловити — піймати.

Деякі дієслова не мають видових пар (сподіватися, розмовляти, розговоритися, насидітися).

Дві основи дієслова

Усі дієслівні форми творяться від двох основ: основи інфінітива та основи теперішнього часу.

Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти, а також -сти: чрацюва(ти), говори(ти), позелені(ти), бра(ти), жи(ти), чу(ти), мог(ти), розцві(сти), опа(сти)\ але: нес(ти),рос(ти), тряс(ти).

Від основи інфінітива творяться:

• форми минулого часу (працював, брав. жив);

• умовний спосіб (працював би, жив би);

• активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий, опалий, зігнилий);

• пасивні дієприкметники з основою на а (прочита(ти) — прочитаний, поча(ти) — початий) та відповідні форми на -но, -то (прочитано, почато);

• дієприслівники доконвного виду (позеленівши, почавши, розцвівши).

Основу теперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особове закінчення -е (-є) або -ить (-іть): жив(е), почн(е), розцвіт(е), прагроЩе), умій(е). нозеленій(е), говор(ить), лов(ить). прос(ить), стой-іть. гой-іть.

Від основи теперішнього часу творяться:

• форми наказового способу (живи, почни, працюй, умій);

• активні дієприкметники недоконаного виду (живучий; працюючий, стоячий);

• дієприслівники недоконаного виду (живучи, працюючи, квітнули, стоячи, гоячи).

238

Основа інфінітива й основа теперішнього часу, як правило, різняться між собою. пша(ти) — пиш(е), кува(ти) — куй(е), бра{ти) — бер(е), мог(ти) — мож{е), гпа(ти) — жен(е). іноді ці основи можуть збігатися: плив (ти) — плив(е), вез(ти) — вез(е), нефпи) ~ нес(е).

Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній

Дієслово мас три форми часу: минулий, теперішній, майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення. Дієслова в теперішньому часі відповідають на питання що роблю? що робиш?

Дієслова теперішнього часу змінюються за особами і числами.

Особа

Однина

Множина

Перша

роблю, малюю

робимо, малюємо

Друга

робиш, малюєш

робите, малюєте

Третя

робить, малює

роблять, малюють

Дієслова поділяють на дві дієвідміни: першу і другу.

Дієвідміну визначають за закінченнями третьої особи множини теперішнього часу.

Дієслова, які мають у цій фпрмі закінчення -уть або -ють, належать до першої (і) дієвідміни: несуть, малюють.

Ддєслова із закінченнями -ать або -ять належать до другої’ (II) дієвідміни: лежать, стоять.

Дієслова першої дієвідміни в усіх особових закінченнях мають літеру е або є: пишеш, розмовляєш.

Дієслова другої дієвідміни в особових закінченнях мають літери и або ї: прости, стоїш.

Минулий час означає дію, яка відбувалася до моменту мовлення. Дієслова в минулому часі відповідають на питання що робив? що зробив?

Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: розповів, розповіла, розповіло, розповіли.

Дієслова минулого часу утворюються додаванням до основи неозначеної форми суфікса -в у чоловічому роді та суфікса -л- у формі жіночого й середнього роду та у множині: малювати — малював, малювала, малювало, малювали

Минулий час дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: бігти — біг, везти — віз, допомогти — допоміг.

Майбутній час означає дію, які відбуватимуться після моменту мовлення. Відповідає на питання

що зроблю? що робитиму?

Розрізняють форми майбутнього часу доконаного і недоконаного виду.

Дієслова доконаного виду мають одну — просту форму майбутнього часу: (що зроблю?) прочитаю. розкажу, принесу.

Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну і складену

Складна форма

Складена форма

що робитиму?

що буду робити?

утворюється додаванням до неозначеної форми суфікса -м-та особового закінчення: писатиму, сидітиму.

утворюється сполученням неозначеної форми й особової форми допоміжного дієслова бути: буду писати, буду сидіти.

239

Особа

Однина

Множина

роблю, малюю

робимо, малюємо

робиш, малюєш

робите, малюєте

робить, малює

роблять, малюють

Дієслова в майбутньому часі відмінюються так:

Число

Особа

Доконаний вид

Недоконаиий вид

проста форма

складна форма

складена форма

Однина

Перша

зроблю

робитиму

буду робити

Друга

зробиш

робитимеш

будеш робити

Третя

зробить

робитиме

буде робити

Множина

Перша

зробимо

робитимемо

будемо робити

Друга

зробите

робитимете

будете робити

Третя

зроблять

робитимуть

будуть робити

Дієслова недоконаного виду можуть ужинатися в усіх формах часу. Дієслова доконаного виду можуть уживатися лише у формах минулого та майбутнього часу

Способи дієслів

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності. Дієслова бувають дійсного, умовного і наказового способів.

Дійсний спосіб означає дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься. Саме у зв’язку з цим дієслова дійсного способу мають форми теперішнього, минулого і майбутнього часу, особи і числа, а для минулого часу — також й форми роду. Наприклад:

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов чи бажану. Наприклад: Хотіла б я піснею статну цюю хвилину ясну (Л. Українка).

Умовний спосіб твориться від дієслів минулого часу за допомогою частки би (б). Дієслова умовного способу мають лише форми роду і числа. Форма особи виражається за допомогою займенників, а категорії часу взагалі відсутні. Наприклад:

Однина

Множина

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід.

Я ходив би

ходило б

ходила б

ми ходили б

Ти ходив би

ходило б

ходила б

ви ходили б

Він ходив би

воно ходило б

вона ходила б

вони ходили б

Частка би вживається після дієслів, які закінчуються на ориголосний: ходив би, косив би, читав би, частка б після дієслів, що закінчуються на голосний (ходила 6, ходили б).

Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради виражає спонукання до дії, яка реально ще не існує. Наприклад: За рідний край життя віддай (Нар. та).

Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи (2-ї однини, 1-ї і 2-і множини), числа і не мають категорії часу.

Форми наказового способу утворюються від основ теперішнього часу за допомогою закінчень.

2 ос.

однини

= 0 (нульове закінчення)

і ос.

множини

-ІМ{0)

-мо

2 ос.

множини

-іть

-те

240

1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:

а) під наголосом: бери, 6ерім(о), беріть; живи. живілі(с), живіть; іди, ідім(о), ідіть, печи, пе-чім(о), печіть; припусти. припустім{о), припустіть;

б) у дієсловах із Наголошеним префіксом ви-: вибери. вйберімір), виберіть; вижени, вйжеиім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос, бери, берімо), беріть; жени. женім(о). женіть;

в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни. кивнїм{о), кивніть; крикни. крикнім{о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукпім{о), стукніть;

г) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслило), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте: стій, стіймо, стійте; ший. шиймо, шийте;

б) після приголосних б, її, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб{ся), не горбте{сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж. ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш. рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте;

в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо. сядьте: трать, тратьмо, тратьте; злазь, злозьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Словозміна дієслів І та 11 дієвідміни І дієвідміна

Особа

Однина

Множина

Перша

idQ

колУ

icjje.voj

ко.і\емі^

ч) |смо|

Друга

і$еи^

когіри^

ЧИ™!

/дієте]

ко^ет^

Третя

коЦ

/діутаї

ко.4роть1

чу^оть|

II дієвідміна

Особа

Однина

Множини

Перша

роблУ

боч^

гоЩ

родимої

бачиші,

Друга

ро6ри\

боч|иш|

робрт^

бачрт^

Третя

робить1

ба^итьі

го^ть|

роб^япи\

баріть,

го|ятб)

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів на дієвідміни

За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) дієслова поді.іяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова становлять окрему групу {їсти, дати, відповісти, бути).

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еиі (-єні), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-сте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -пш (чш), -ить (чть), -имо (їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

УВАГА! Зворотні дієслова і дієвідміни (з постфіксом -ся; у 3-й особі однини мають закінчення -гт». |-‘ім п не; н т ор]еті\-ся пов&нпа-\гті^ся, .’мива-їгтїі-ся.

24 і

16* ftwfbKU О Укр. мова. Комплексна підготовка доЗНО

Зміни приголосних у дієсловах, діє прикметниках і віддієслівних іменниках

1. У дієсловах і дієвідміни відбувається зміна приголосних: г —* ж, к —» ч, х —* ш, з —* ж, с —» ш, т —» ч, сі —* щ, ск —»шв усіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в і-й особі однини: могти—можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш: свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.

2. У дієсловах іі дієвідміни в 1 -й особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на жлж, щ: водити воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.

3. Приголосні г, з змінюються на ж; к. т —» ч; с —» ш; д, зд —* дж; сг, ск —» щ:

а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуд жений, виїжджений, вимощений, пущений;

б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати. принаджувати, виїжджувати, вимощувати, походжати, саджати; але заважати, хоч завадштг. заваджу,

в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення розходження, розгніждження. спрощення; але перед-1ин(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.

Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж. ж чергується з г. з. а дж чергується і д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу—возити, лажу — лазити; воджу — водити; ладжу’ — ладити, ходжу, розходження — ходити.

Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед в. » з’являється я. куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловзю. ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:

• у дієприкметниках на -сн(ий): зроблений, куплений, розграфлений;

• у дієприкметниках на -ач(мй): гублячий, роблячий;

• у дієприслівниках на -ячи. гублячи, люблячи, роблячи;

• у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.

Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й мод.), ЬУТИ

Чотири дієслова: дати. їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти. розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу.

Однина

1 ос.

дай

відповім

2 ос.

даси

їси

відповіси

Зос.

дасть

їсть

відповість

Множина

і ос.

дамо

їмо

відповімо

2 ос.

дасте

їсте

відповісте

3 ос.

дадуть

їдять

відповідять

Українська мова. Комплексна підготовка до ЗНО, 2015, Зовнішнє Незалежне Оцінювання