§ 23. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика.

Лексичні запозичення з інших мов

Власне українська лексика — лексика, створена українською мовою після її відокремлення від споріднених мов, а також успадкована нею з попередніх етапів свого розвитку — індоєвропейського, пряслов’янського. спільносхіднослов’янського (давньоруського). Питомих слів у словниковому складі української мови майже 90 відсотків.

До найдавнішого — індоєвропейського — лексичного фонду належать деякі основні назви спорідненості: мати, син, брат, сестра, жона; частин тіла: ніс. око. вухо, зуб, брова, тварин та рослин: вовк, бобер, вівця, миша, дерево, береза, зерно; явищ природи: водо, вогонь, сніг, зима, день, ніч; основних дій людини: жити, доти, сидіти, стояти, лежати, їсти, пити.

Індоєвропейські слова, хоч порівняно и нечисленні, належать до ядра української лексики, означають найважливіші поняття людського життя, часто вживані.

Праслов’янська лексика налічує близько 2 тисяч слів, котрі, як і індоєвропейські, входять до ядра лексики: чоловік, иевістка, отець; серце, чоло, палець; ведмідь, кінь, птиця; пшениця, жито, будяк; острів, долина. У праслов’янський період формується група нвза знарядь та продуктів пряці: барана, вила, ніж. невід, весло, молот, пряжа, борошно, пиво; а також абстрактних понять: блуд, диво, добро, горе, гнів, сором, гріх, душа, правда, свобода.

116

Східнослов’янська, або давньоруська, лексика с слільною для української, російської та білоруської мов: смерд, батько, тулуб, щока, селянин, білка, смородина, урожай, мішок, дешевий, хороший, сорок, дев ‘яносто, зовеш, сьогодні.

Власне українська лексика виникла в давньоруських діалектах, що лягли в основу української мови, і невідома в інших слов’янських мовах: батьківщина, громодкнин. ваюдар. мрія, урядовець, струмінь, взуття, силоміць, мимохіть, вдруге, либонь. До апасне українських слів належать і ті, що в українській мові були тільки переосмислені: дружина (жінка), луна (відлуння), чоловік (муж).

Власне українська лексика може утворюватись і з запозичених морфем: абстрагуватися, коригування, директорка, дипломник.

Запозичення з інших мов це слова, засвоєні українською мовою з інших мов. Запозичення становлять приблизно 10 відсотків лексики української мови.

Більшість запозичень асимілювалась настільки, шо вже не сприймаються мовцями як чужі: хліб, собака, казан, цибуля, поганий, гроші, огірок, тин

Ті запозичення, які зберегли ознаки чужомовності, називають іншомовними словами: деградація, мікроскоп, еволюція, башлик, джемпер, футбол.

Запозичення с результатом економічних, культурних, повітичних контактів українського народу з іншими народами.

До най цінніших запозичень належать германські: меч, щит, шолом, хліб, блюдо, князь, король; грецькі: корабель, лиман, канат, миско, вишня, мак; слова іранських мов: бог, святий, хата, шатро, собівса.

Значна кількість запозичень прийшла з тюркських мов: базар, табір, гарбуз, казан, кайдани, майдан, козак, отаман, гайдук, ковбаса, баран, тютюн.

Із прийняттям християнства давньоруська мова збагачується грецизмами, що позначають релігійні та абстрактні поняття: ангел, апостол, ідол, лодан, монастир. Запозичуються й антропоніми: Олександр, Василь, Федір, Євген.

Величезний вплив на розвиток нашої мови після хрещення Русі справила також старослов’янська мова: учитель, благодать, єдиний, глава, предтеча, молитва, Господь, пророк, су ста.

Із XIV ст„ у зв’язку із завоюванням українських земель Польщею, починається інтенсивний приплив Шілонізмів в українську мову. Польські запозичення проникають практично в усі сфери життя: війт, хлопець, в ‘язепь, міщанин, залога, місто, шати, гудзик, посаг, ліжко, драбина, млин, лічба, хвороба. квапитися, сподіватися, пильнувати, кепський, вельможний.

Через польську до української мови надходять і слова з інших європейських мов: дах. льох, ірунт. куля, пошта, канцелярія та ін.

Латинська, грецька та живі європейські мови: німецька, італійська, французька, англійська тощо — починаючи з епохи Відродження і по сьогодні були для української мови джерелом лексики в галузі науки, культури, техніки, мистецтва, економіки, політики, військової справи: граматика, лексикон, історія, мікроб, дифтонг, електрон, атом (граиькі запозичення); деформація, революція, соціалізм, президент, вірус, інститут, суб’єкт, проекція (латинські); балкон, голерея, акварель, пастель. сценарій, балет, соната, тенор, банк, каса, валюта, газета (італійські); павільйон, салон, етикет, мода, костюм, туалет, ресторан, кафе, мето, гравюра, жанр, п ‘єса. солідний, сенсація, шарм (французькі); верстат, слюсар, край, цех. штепсель, шахта, фартух, єфрейтор, офіцер, фельдмаршал, єгер, штаб, штурм, гросмейстер (німецькі); спорт, чемпіон, футбол, хокей, бокс, джаз.рок, понк, свінг, шоу. хіпі, бізнес, трест, менеджер, конвеєр, танк, міксер (англійські).

Баг ато науково-технічних термінів грецького та латинського походження не запозичувались безпосередньо з латини й грецької, а створювались штучно на основі грецьких та латинських морфем уже в новітній час. Деякі з таких штучних слів є греко-латинськими гібридами: автомобіль, аероплан,

117

телевізор, вірусологія, піктографія (авто-, аеро-, теле-, -логія, -графія — грецькі морфеми, -мобіль, -візор, вірус-, пікшо—латинські).

Дуже тісні контакти українська мова мата з російською. Унаслідок цього постали російські запозичення (значну кількість серед них становлять так звані радянізми, тобто слова, утворені в радянський час): завод, чиновник, рудник, піхота, начальник, паровоз, указ, законопроект, воєнрук, політрук, комсомолець, вищестоящий, передовик, ударник, більшовик, трудодень, суботник, чекіст, комсорг.

Російська мова справила на українську й негативний вплив. У результаті тривалої русифікації в українському мовленні часто вживаються русизми. Інколи неможливо сказати, російська це мова чи українська. Така мішана мова здобула назву суржик.

Українська мова. Комплексна підготовка до ЗНО, 2015, Зовнішнє Незалежне Оцінювання