§ 31. Прикметник як частина мови

Прикметник це самостійна частина мови, що називає ознаку предмета або його належність комусь та відповідає на питання який? яка? яке? або чий? чия? чис?

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Рід прикметників, ужитих у множині, не визначається. Початкова форма прикметника — форма називного відмінка однини чоловічого роду: гарний, золотий, весняний, лисячий. Тетянин

У реченні прикметник найчастіше виступає означенням, рідше — присудком: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина). Яка чудесна кожна мова! (Д. Білоус).

Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні.

Явища езагмопереходу прикметників з одного розряду в інший

За значенням прикметники поділяють на якісні, відносні й присвійні.

Якісні прикметники називають ознаки предмета, які можуть виявлятися більшою чи меншою мірою: високий — вищий — найвищий.

Якісні прикметники мають такі ознаки:

• можуть змінюватися за ступенями порівняння (добрий. добріший, найдобріший);

• утворюють ступені якості (зелений — зеленавий, важливий — архіважливий) та форми суб’єктивної оцінки (новіш — новісінький);

• від деяких якісних прикметників утворюються якісні прислівники з суфіксами -о, -е (низький — низько, солодкий — солодко, добрий — добре) та абстрактні іменники (гордість, висота, синява, довжина);

• окремим якісним прикметникам властиві співвідносні повні й короткі форми: дрібний — — дрібен, ясний—ясен, повний — повен;

• у багатьох випадках якісні прикметники утворюють антонімічні пари: гарний — потворний, близький — далекий, холодний -— гарячий.

Не всім якісним прикметникам властиві названі ознаки в комплексі, проте наявність хоча б однієї з цих ознак дозволяє відмежувати якісні прикметники від відносних і присвійних.

Відносні прикметники називають ознаку предмета стосовно інших предметів або явищ: металевий цвях, весняний день, приміський автобус.

Відносні прикметники мають таки ознаки:

• мають похідну основу, оскільки вони утворені від інших частин мови та словосполучень і речень: дощечка з верби — вербова дощечка, столик для журналів — журнальний столик, прохідна заводу — заводська прохідна;

• не мають ступенів порівняння, не поєднуються з прислівниками міри й ступеня ледь, значно, дуже, від них не можна утворити форм суб’єктивної оцінки, коротких форм;

• не мають, як якісні, антонімів та не утворюють абстрактних іменникіа;

• можуть переходити в якісні й функціонувати в їх ролі: золоте слово, каштанове волосся, залізний характер.

Вкісні та присвійні іменники відповідають на питання який? яка? яке? які?

Присвійні прикметники позначають належність предмете особі або тварині: мамине пальто, бабусині окуляри. Шевченків щоденник. Петрикова книжка. Мурчикова миска. Присвійні прикметники відповідають на пит ання чий? чия? чис? чиї?

Присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ин-, -ЇН-: материн, Танин. Маріїн; -їв-, -ев-: Сашків шарф, Василева сорочка; -ов-, -св-: Петрові ковзани. Георгієві книжки; -ач-, -яч-: мишачий будиночок, лисяча нора. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс: вовчий, ове

198

чий. Присвійні прикметники не утворюють ступенів порівняння, мають короткі форми (Шевченків вірш).

Прикметники можуть переходити з одного розряду за значенням до Іншого.

Якісні прикметники переходять у відносні, якщо втрачають здатність виражати певну якість більшою чи меншою мірою: білий лебідь — біла раса.

Якщо відносні прикметники вживаються в переносному значенні, вони переходять у якісні: оксамитовий костюм — оксамитовий голос.

Присвійні прикметники переходять у відносні та якісні, якщо набувають їхніх ознак: звірячий погляд, осляча впертість, орлиний зір.

Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи іх творення.

Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників

Ступені порівняння — це такі форми якісних прикметників, шо означають різну міру вияву ознаки, якості чи властивості в предметі. Так. при порівнянні в одних предметах ознака виступає меншою мірою (менш сильний), в інших — більшою (сильніший), ще в інших якнайбільшою мірою, якнайповніше (найсильніший).

Розрізняють два ступеня порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння вказує на те, (до певна ознака властива даному предмету більшою мірою, ніж іншому. Наприклад: Ранок мудріший від вечора (Нар. тв.); Осінь танула, як воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою (М. Коцюбинський).

Вищий ступінь порівняння має просту і склодену форми.

Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: молодий — молодший, синій — синіший, білий — біліший. Від девких прикметників вищий ступінь утворюється за допомогою обох суфіксів: тихий — тихший, тихіший; тонкий -— тонший, топкіший. Такі паралельні форми можуть розрізнятися своїм значенням: старший (за посадою), старіший іза віком).

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек-випадають: тонкий — тонший. широкий •— ширший, далекий — дальший.

Перед суфіксом -ш- вищого ступеня кореневі приголосні [г], [з] змінюються на [ж], а [с] — на [ш]. Суфіксальний звук [ш] змінюється на [ч]: дорогий —» дорожший -» дорожчий, вузький —> вуж-ший —> вужчий; високий —> вишший —> вишчий (пишемо: вищий). Суфіксальний [ш] змінюється на [ч] також при таоренні вищого ступеня від прикметників, основа яких закінчується на [ж]: дужий -» ду-жший —» дужчий.

У деяких прикметників вищий ступінь утворюється від інших основ: гарний — кращий, поганий — гірший, великий — більший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слова більш: більш спокійний. Уживання цієї форми в українській мові обмежене.

Слово менш у складеній формі вищого ступеня прикметника виражає міру спадаючого вияву ознаки: менш здібний, менш зручний.

Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву певної ознаки у предметі порівняно з іншими предметами. Наприклад: Єднання — найкраща сила (Нар. тв.).

Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най— найбільший, найвищий, найкращий.

Складна форма утворюється додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів як-, що-: якнайбільший, щонайдавніший, якнайдужчий, щонайшвидший.

199

Складена форма утворюється за допомогою прикметника найбільш (найбільш зручний, найбільш ясний).

УВАГА! Не можна зміщувати просту і складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння (не можна вживати більш вищий або найбільш м ‘якший, слід казати більш високий, найбіїьш м ‘який

Слово самий із прикметниками ніколи не вживається: слід казати найдобріший замість самий добрий, найгарніїиий замість самий гарний.

У мовленні краще користуватися простими формами ступенів порівнянн

Найвищий ступінь порівняння може виражатися описово: вищий від усіх, молодший від усіх.

Деякі якісні прикметники не утворюють ступенів порівняння:

• прикметники, що називають масті тварин: буланий, гнідий, вороний, чалий, рябий-,

■ прикметники, що називають абсолютну якість або сталу ознаку: мертвий, живий, сліпий, глухий, кривий, кульгавий, лисий, босий, голий, хворий, сивий, порожній;

• прикметники із суфіксами -ав- (-яв-), -уват-(-юват-), -ут (-ющ-), -еньк-, -есеньк-, -енн-: золотавий, русявий, чорнявий, білуватий, синюватий, худющий: загребуищй. гарненький, тонесенький. здоровенний;

• прикметники із префіксами пре-, архі-, ультра: прегарний, архіважливий. ультраправий.

• складні прикметники, які виражають якість з додатковим відтінком, а бо поєднання двох і більше кольорів: світло-зелений, жовтогарячий

• прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до інших предметів: малиновий, вишневий

Усі ці прикметники вказують на таку ознаку, яка не може порівнюватися з такою ж ознакою в іншому предметі.

Відмінювання прикмети иків

Залежно від кінцевого пригол то ови і закінчень прикметники поділяють на дві групи: тверду і м ‘яку.

До твердої групи належить більшість прикметників, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення -ий, -а, -е (твердий, тверда, тверде; сильний, сильна, сильне). Сюди належить також усі присвійні прикметники {батьків, материн, Петрів, Марію, Олексіїв) з нульовим закінченням.

До м’якої групи належать прикметники: а) з м’яким кінцевим приголосним основи на -н- і закінченнями -ій, -я, -с {синій, синя, синє; дорожній, дорожня, дорожче). Цих прикметників порівняно небагато. Найуживаніші з них: синій, сусідиш, верхній, передній, задній, вечірній, крайній, давній, останній, ранній, середній, художній, вчорашній, колишній, торішній та ін.; б) прикметники з кінцевим приголосним основи на -й- (безкраїй, безкрая, безкрає; довгошиїй, довговіїй).

Усі прикметники твердої групи відмінюються за зразком прикметника жовтий, а прикметники м’якої групи відмінюються як прикметник синій.

Тверда група

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Множина

Н. в.

жинтчящ

жовтЩ

жовт^

жовт$

Р. в.

жовлірщ

жовпгрго1

жовт|щ)

жовп)^х\

Д-В.

жовт\о.щ\

жовп^о.щ\

жовпщїі\

жовтні и|

3. в.

= Н. або Р.

= Н. або Р.

жовп^

= Н. або Р.

О. в.

жовнамj

жовпщлц

жовтрщ

жовтиш и|

М. в.

жо (іт\>му^ -[ш)1)

жовіwjiwj

жовтіилj

200

М’яка група

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Множина

Н. в.

сіш|гй]

CU/<y

cuifj)

Р в.

синь|ого|

синьїогої

CWHfcjflij

єт/і<!іх|

Д- В.

синьрм)\

синьрм}\

син|/й)

синjuij

3. в.

— Ц або Р.

= Н. або Р.

сіащ

= Н. абоР

0. в.

CUhfaJl

Clfflb|ofo|

сцг«І£нц|

М. в.

синь|аж^(-Й)

cw'{d

Прикмет ники зі складовою частиною -лиций (блідолиций. повнолиций) мають закінчення твердої групи (у називному, знахідному й орудному відмінку однини чоловічого і середнього родів і в усіх відмінках множини) і м’якої групи в інших відмінках усіх трьох родів.

Прикметники на -лиций

Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Множина

Н. в.

білолиі^/Щ

біюлиіЦ

біюлиі/У

біюлш$

Р. в.

білолицьірг^

білолт/ь(агоІ

білолицьої

біюлиі^іх]

Д-в.

6ілолищ)рм)\

біюлиц^рм^

білолиції

білолш^иЛ

3. в.

= Н. або Р.

— Н. або Р.

білолиі^і

Н. або Р.

0. в.

білолті/иі)

біюлиі}рл\

біюлиць}рт

біюлш^ім^

М.в.

(ми) білолиц -|йГ|)

(на) білолиц>Ьм\Н. -Ієні)

(на) білолги^

(на) білолиі^іл\

Правопис суфіксів прикметників

-Н(ИЙ), -Н(іЙ)

1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, природний, фабричний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед ним суфіксом ж, ш: б.тжній. вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колишній, мужній, поздовжній. порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній-, але: потужний.

Слово зворотний (зворотній) може вживатися з обома суфіксами.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(мй), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ратай, туманний-

-АНН(ИЙ. -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ)

2. Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний., але: жаданий. Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ин), -ен(нй): бажаний. незлічений, неоціиений. неподоланий, несказаний, нескінченніі.

ИЧН(ИЙ), -іЧН(ИЙ) І-ІЧН(ИЙ)!

3. Складні суфікси -нчн(ин), -ічн(ий) (-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від сяів іншомовного походження; при цьому пісяя кінцевого основи Д, т, З, С, Ц, Ж, Ч, IU, р ужи-

201

ваеться -ичн(ий): історичний, класичний, математичний, ортопедичний; після решти приголосних — -ічн(нй): академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний; після голосних -їчн(ий): архаїчний, героїчний, прозаїчний.

-ин, -їн

4. У присвійних прикметниках, утворених віл іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: баба бабин, Галя — Галин, Коля — Калин, Маруся — Марусин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин; пісяя голосних — -їн: Марія — Маріїн. Софія — Софіїн.

Примітка. Приголосні г, к (іик), * перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольокин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин. сваха—свашин.

-ИН(ИЙ), ЇН(ИЙ)

5. У прикметниках із значенням присвійності, утворених віл назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний; після голосних і апострофа -їн(ий): зміїний, солов’їний.

-ист(ий),-їст(ий)

6. Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних: барвистий, голосистий, іскристий. перистий (пірчастий; але: перістий — рябий), променистий, урочистий; після голосних — -їст(ий): вибоїстий, гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий.

ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), -ОВ(ИЙ)

7. Суфікс -ев(кй) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березневий, грушевий, овочевий, ситцевий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які и, т або й, пишеться -св(ий): алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й. причому наголос падає на закінчення: бойовий, гайовий, грошовий, дійовий. дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-, (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер — майстрова, майстрове; Петро — Петрова. Петрове; робітник — робітникова. робіпишкове; Шевченко — Шевченкова, Шевченкові, суфікс -ев- (після голосного -та-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної іруп: Андрій Андрієва, Андрії і, . Ігор — Ігорева, Ігореве; кобзар — кобзарева, кобзареве; скрипаль — скрипалева, скріталеве; сторож — сторожева, сторожеве; товариш — товаришева, товаршиеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева — Василів, майстрова—майстрів. Опексієва — Олексіїв.

-УВАТ(ИЙ), |-ЮВдТ(ИЙ)|, -ORAT(Hfl), ОВІ1Т(ИЙ)

8. Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -и>ват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий.

Суфікс -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плисковатий, стовбоватий.

202

Суфікс -овит(нй) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, гроию-єитий, талановитий.

шшш.

ВПРАВА 128. Визначте розряд прикметників за значенням. якісн. вщн. присв.

Зразок: чоловічий вчинок, чоловічий костюм, чоловіків светр.

Кавова чашка, колискова пісня, Оксанчина усмішка, ведмежа послуга, здібний учень, міський трамвай, друкарський верстат, пшоняна каша, джерельна вода, здобне тісто, мідний казан, сьогоднішня газета, шкіряні чоботи, чоловічий вчинок, солом’яна іграшка, сиве волосся, шкільна перерва, ялинкова прикраса, лебедина вірність, заяча шуба, чудовий подарунок, чоловіків светр, лляна скатертина, осінній день, чоловічин костюм, поганий настрій, картинна галерея, математичний знак, кам’яна хата, смачна страва, дерев’яна ряма. літня спека, цегляний будинок, свіжа газета, український правопис, офіцерська спілка, золотий ланцюжок, материна сукня, золоте серце.

ВПРАВА 129. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники. Поясніть правопис.

Андрій, Юля, Мелашка, І Іараска, дочка, лікар, Таня, Марійка, Марія, Євгенія, Євгеній, свекруха, Микола, Івасик, дідусь, донька, Палажка, листоноша. Настя, Тарас, Андрійко, Світланка, Анастасія, Ольга, Оля, Іванко, Іван, Соня, бебуся, Олександр, Олександра, Ярослав, мати, Олексій, Ілля, Сергій.

ВПРАВИ

ВПРАВА 130. Утворіть просту форму вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Зразок: малий — менший, найменший.

Малий, чорний, дужнй, жорсткий, густий, холодний, відомий, зручний, гіркий, чіткий,рідкий, великий, солодкий, далекий, спокійний, короткий, мудрий, дзвінкий, тяжкий, тихий, глибокий, старий, красивий, широкий, здоровий.

203

ВПРАВА 131. Випишіть ті прикметники, від яких ступені порівняння на утворюються. Обґрунтуйте свій вибір.

Новий, товстий, чорноокий, карий, швидкий, вишневий, авторитетний, блакитний, буланий, жовтавий, зеленавий, німий, темно-червоний, гострокрилий, гнідий, невмирущий, кульгавий, добрий, сміливий, мертвий, жовтогарячий, чорнявий, шоколадний, синьо-жовтий, довгогривий, стрункий, лисий, вороний, глухий, босий, чудовий, голий, невиліковний.

ВПРАВА 132. Визначте групу поданих прикметників.

Тугий, тямущий, східний, потужний, семирічний, будній, верхній, внутрішній, ближній, безкраїй, братній, дружний, дружній, природний, блідолиций, повнолиций, спідній, весняний, вечірній, поздовжній, прийдешній, довговіїй, круглолиций, довголиций, обідній, Марин.

ВПРАВА 133. Провідміняйте в чоловічому роді однині прикметники дружний і дружній. Виді-"■"’ь закінчення. Обґрунтуйте відмінності.

дружний дружній

н. в.

Р в.

Д.В.

3. в.

О. в.

М в.

Українська мова. Комплексна підготовка до ЗНО, 2015, Зовнішнє Незалежне Оцінювання