С.І.Головащук

Складні

випадки

наголошення

словник-довідник

київ

«ЛИБІДЬ»

1995

ББК 81.2 УКР-4 Г61

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва ваборонено

Рецензенти: д-ри філол. наук Af. А. Жовтобрюх, М. М. Пилинський

Головна редакція літератури з українознавства та соцюгуманітарних наук

Головний редактор М. С. Тимошик Редактор В. В. Мусієнко

Рекомендовано Міністерством освіти України для використання у навчальному процесі

Головащук С. І.

Г61 Складні випадки наголошення: Словник-довідник.— К.: Либідь, 1995.— 192 с.

ISBN 5-325-00697-5.

Пропонований словник-довідник — перше видання такого типу, створене на українському мовному матеріалі. В ньому враховано найскладніші випадки наголошення в сучасній українській літературній мові. Подаються численні тлумачні й синонімічні пояснення, а також додаткові граматичні форми при відмінюваних словах, що дає можливість слов ников і-довідникові виконувати й правописні функції.

Для учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, учителів, викладачів, усіх, хто прагне підвищити свою культуру мовлення.

4602000000—034 224—95

ISBN 5-325-00697-5

Без оголошення

ББК 81.2 УКР-4

© hC. І. Головащук, 1995

ПЕРЕДМОВА

Дотримання норм наголошення й вимови є одним з неабияких показників культури усного мовлення. Як відомо, в українській літературній мові е чимало випадків, де мовці зазнають певних труднощів у доборі правильного наголошення слів,— зокрема й у зв’язку з тим, що акцентологічні норми часто-густо порушуються під впливом інших близькоспоріднених мов.

У цьому словникові-довідникові вибірково (диференційовано) подано слова сучасної української літературної мови, в наголошенні яких найімовірніше трапляються ті або інші утруднення. Здебільшого це.

1. Слова, в яких мовцями найчастіше припускаються акцентологічні помилки, агбнт, акафіст, бобслей, вйпадок, каталог, каучук, івартал, листопаді обіцянка, омела, перепустка, сільськогосподарський, тарантул, український, цемент, центнер.

2 Слова з подвійним наголошенням. У таких словах наводяться обидва наголоси. Хоча словник пропонує для вжитку насамперед перший варіант наголошення, це аж ніяк не означає, що другий уживати не рекомендується. Часто навіть навпаки — є сигналом, що, крім указаного першим, існує ще й інший варіант: весняний і весняний, вітчйзняний і вітчизняний, комбайнер і комбайнер, користування і корйстування, первісний і первісний, щілина і щілина. Коли якийсь із цих наголосів уживається рідше, про це застерігається відповідною позначкою черга і рідше черга, шкереберть і рідше шкереберть.

3. Слова й словосполучення, наголошення яких пов’язане з їхньою семантикою артйкул і артикул, атлас і атлас, кулик і кулйк, ласо і ласо, ніз&що і ні за що та ні за що, паша і паша, пора і пора, характерний і характерний; слова, наголошення додаткових граматичних форм яких різняться залежно від змісту бал (банкет) у множині має наголос балй, балів, а бал (одиниця виміру) — бали, балів; фунт (міра маси) у множині має наголос фунтй, фунтів, а фунт (грошова одиниця) — фунти, фунтів.

4 Дієслова, в яких за допомогою наголосу розрізняються доконаний і недоконаний вид (вйводити і виводити, заклйкати і закликати, навбзити і навозйти, розносити і розносйти), а також віддієслівні іменники з відтінками закінченості і незакінченості дії: вйкористання і використання, склйкання і скликання.

5. Слова з рухомим наголосом. Якщо в закінченні того або іншого непрямого відмінка іменника відзначено перехід наголосу, то це є свідченням того, що в усіх подальших відмінках цей перехід зберігається: багаж, -у, ор -ём і т. д.; трактор, -а, ин -й, -ів і т. д. Граматичні форми множини іменників іноді можуть наводитися й тоді, коли наголос у них хоч і не відрізняється від наголосу в однині, але викликає у мовців

4

певні сумніви: волбшка, д і м -ці, мн -шки, -шок (бо побутує наголос Іволошкй; так само, калюжа, -і, ор, -ею, мн. -южі, -юж; кофта, -и, мн. кбфти, кофт, лопата, -и, мн -ати, -ат; спідниця, -і, ор. -ею, мн. -йш, йць.

6. Вибірково — в складніших випадках — похідні утворення, в яких наголошення відрізняється від наголошення вихідного сло* ва абетковий (хоч абетка), заліковий (хоч залік), перетрймати (хоч тримати), щогловйй (хоч щогла), докорінний (хоч коріннйй), заморський, приморський (хоч морськйй), навкісний і навскісний (хоч скіснйй), пристінний (хоч стіннйй)

7 Слова української мови, наголошення яких відрізняється від наголошення їхніх прямих лексичних відповідників у російській мові: веретено (рос веретено), веселенький (весёленький), вітчйм (отчим), коромисло (коромысло), кропива (крапйва), олень (олень), петля (петля), подруга (подруга), прйчіп (прицеп), просіка (просека), решето (решето), тополя (тополь), ускочити (ускочйть), черпати (черпать). У таких випадках, як правило, наводяться також слова російської мови, а при потребі й їхні додаткові граматичні форми, при іменниках подаються закінчення називного та родового відмінків множини, рідше — родового однини, до зайці, зайців — рос. зайцы, зайцев; до пісні, пісень — рос песни, песен; до малахая — рос малахая; при дієсловах фіксуються особові закінчення, а також закінчення граматичного роду в минулому часі до дзвоню, дзвониш, дзвонять — рос. звоню, звонйшь, звонят; до обіллю, обіллєш ; мин. облйв, облила, облило — рос оболью, обольёшь; мин бблйл, облила, облило Звичайно, зіставляються тільки ті слова обох мов, які є ідентичними за своєю будовою і являють собою семантичні відповідники Так, до українського слабйй подано рос слабый, а до слабкйй не подається, бо зовнішня форма слів неоднакова За цією ж ознакою не порівнюються слова срібло і серебро, імення і ймя, кишковйй і кишечный Щодо семантичної відповідності, то для зіставлення беруться навіть ті слова, значення яких збігаються частково з українським яр (западина, прірва) порівнюється російське яр, що має два значення — стрімчастий берег і те, яке відповідає українському слову, порівнюються думка і думка, кривенький і крйвенький, значення яких багато в чому розходяться. Якщо ж семантика російського слова повністю не відповідає семантиці українського, у словникові таке російське слово не наводиться: жалкий (який жалить) — рос. жалкий (жалюгідний тощо), жалоба (скорбота, сум) — рос жалоба (скарга), потребувати (відчувати нестачу чогось і ін.) — рос потребовать (зажадати), родйна (сім’я) — рос. родина (вітчизна), численний (наявний у великій кількості) — рос. чйслен-ный (еквівалент українського «числовий»). Для зіставлення з українськими словами беруться тільки ті російські лексичні одиниці, які зафіксовані сучасними загальномовними російськими словниками.

У цьому словнику-довіднику враховано й деякі інші випадки, де мовці можуть сумніватися в правильності вибору наголошення слова чи його додаткової граматичної форми, зокрема якщо аналогічні лексичні утворення мають відмінні наголоси: чорнозем (але глинозем), безперестанку (але безперестану), напровесні (але навесні), прадід (бо в множині прйдіди, але дідй).

У словникові не подано дієслів, що закінчуються на -ся (бйти подано, а бйтися ні), а також префіксованих дієслів, що не мають акцентологічних особливостей у порівнянні з тими, від яких вони утворе-

5

НІ: бити (б’ю* б’єш, б’є, б’ємо, б’єте, б’ють) наведено, а убити, добити, забйти, иабйти, побити і т. д. не наводяться. Але відбити, збити, оббити вміщуються, бо, починаючи з 2-і особи однини, в їхніх закінченнях з’являється ще один наголос: відіб’єш і відіб’єш, зіб’єш і зіб’єш, обіб’єш і обіб’єш. З огляду на це, як правило, не подаються префіксо-вані та складні іменники, парк є, а слів автопарк, гідропарк, зоопарк немає.

Відприкметникові прислівники на -о наводяться тільки в таких випадках: а) коли прислівники мають подвійне наголошення — вйсоко і високо; б) коли мовці найчастіше помиляються — переважно тому, що наголошення прислівників інакше, ніж прикметників, від яких вони походять, або через те, що аналогічні російські прислівники мають інші наголоси — глйбоко (хоч глибокий), легко (хоч легкйй), холодно (хоч холодний), далеко (рос далеко), шйроко (рос. широко)

Природно, що через брак місця словник не подає вузькоспеціальних термінів, рідковживаної, застарілої, діалектної лексики та слів зниженого стилю (фамільярних, жаргонних тощо).

Додаткові граматичні форми в словнику-довіднику подано в такому обсязі, щоб вони давали вичерпне уявлення про всі зміни в наголошенні слова; наприклад, словникова стаття череда має такий вигляд: череда, -й, зн -еду, ор. -ою, мн. -реди, -рід, д. -редам // череди худоби; але дві череди (щоб не створилося уявлення, що наголошення двоїни іменників буває тільки з числівником два, в словникові іноді подаються числівники три, чотйри, п’ять, МІЛЬЙОН І 1H.)

У зв’язку з потребою якнайширшої акцентологічної характеристики іноді подаються всі особові закінчення дієслів: жйти, живу, дживеш, живе, живемо, живете, живуть (паралельні, але рідше вживані закінчення першої особи множини -ем (-єм), -им (-ім, -ім) — живём, маєм, сидйм, стоїм — у словнику не фіксуються). Якщо особові закінчення дієслів уживаються з подвійним наголосом, вони подаються за такою схемою: надпйти, надіп’ю; надіп’єш, надіп’є, надіп’ємо, надіп’єте, надіп’ють і надіп’ю, надіп’єш, надіп’є, надіп’ємо, надіп’єте, надіп’ють. У минулому часі дієслів здебільшого показано наголошення тільки родових закінчень чоловічого й жіночого роду, наприклад запріг, запрягла; це означає, що й у середньому роді та в множині наголос будв на закінченні — запрягло, запряглй.

Коли на якійсь додатковій граматичній формі знака наголосу немає, то це означає, що він має бути на попередньому складі (ночви, -чов, д. -чвам, хвалйти, -лю, -лиш) або на тому складі, на якому він був у вихідній формі (п’ятнадцять, -ти і -тьох, д. -ти і -тьбм).

У складних і складноскорочених словах наводиться тільки основний наголос, а побічний, як правило, не фіксується: високогірний, будь-що-будь, віч-на-віч, держидерево, водонепроникнйй, сільськогосподарський; це саме стосується й словосполучень* світ за очі, зо сміху.

Зважаючи на те, що довідник з наголошення певною мірою! має виконувати й правописні функції (як і орфографічний — функції словника наголосів), додаткові грамати іні форми при відмінюваних словах подаються дещо ширше, ніж того потребують вимоги акцентології,— за принципами, виробленими сучасною українською лексикографією для правописних словників і посібників. Тобто додаткові граматичні форми наводяться в такому вигляді, щоб вони відбивали не тільки зміну наголосу, а й чергування, випадіння, подвоєння звуків, асиміляцію й спрощення^ групах приголосних тощо.

6

При відмінюваних словах обов’язково подаються такі додаткові граматичні форми: при іменниках — родовий відмінок однини, а коли наводиться множина, то й множини; при іменниках м’якої й мішаної груп, при кількісних числівниках подаються також закінчення деяких Інших непрямих відмінків; при прикметниках та дієприкметниках — закінчення жіночого й середнього роду; при дієсловах — перша та друга особи однини або третя особа однини та множини, якщо перша та друга практично не вживаються. Невідмінювані й незмінювані слова супроводжуються ремарками невідм. і незм>

Деякі орфоепічні уваги *

Вимова голосних

1. Ненаголошений звук е за вимовою певною мірою наближається до и; звук и в ненаголошених позиціях має вимову, близьку до е: меине, *еидол’а, сеило, миснати (іноді ненаголошені е та и у вимові зовсім не розрізняються).

Примітка. Ненаголошені е та и переважно вимовляються виразно: а) коли вони несуть граматичне навантаження (наприклад, виступаючи закінченнями іменників, прикметників, дієслів), а також уживаються як сполучні звуки у складних словах: пбле, сани, гарний, ходйти, мореплавство, п’ятизначний;

б) е на початку слів іншомовного походження* елемент, ефір;

в) и перед й: карний, мирний.

2. Вимова ненаголошеного у після голосного перед приголосним може наближатися до вимови у нескладового (в): а^т (аут), аудитор (аудитор). Нормативною є варіантна вимова початкового ненаголоше-иого у (як і прийменника у), що в багатьох словах української мови після приголосного та при збігу приголосних переважно вимовляється як у, а після голосних як у: укривати і вкривати, урожай і врожай. Останнє правило стосується також ненаголошеного і, який в аналогічній позиції може вимовлятися як ї (й): імен’.а і ймен’:а, ітй і йти.

Вимова приголосних

1. Сполучення літер дж і дз вимовляються як один звук: джбан,

/їжура, дзбан, дзвонйти. У словах, префікс яких закінчується на д, й корінь починається з ж або з, правописні дж або дз вимовляються як окремі звуки: від-жахнути, від-звук, від-значити.

2. Літерою г в українській мові позначається дзвінкий гортанний фрикативний приголосний звук (h): ганити, генерал, говорйти Літс-

* Знак ‘ угорі справа від літери відбиває м’якість позначува-иого нею звука; дужка над двома літерами, що стоять поряд (над

дж, дз), означає вимову цих літер як один звук, довготу позначено двома крапками (:).

7

ра ґ (g) уживається для позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного ґава, ґанок, ґудзик, ґеилґотати

З Дзвінкі приголосні б, г, ґ, д,"дж/"дз, з наприкінці слів і в кінці складів перед глухими вимовляються дзвінко (не оглушуються): дуб, б’Ігти, ст’аг, об’ід, морж, мороз, казка

4. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляються дзвінко* бород’ба (боротьба), воґзал (вокзал).

5. Префікс з-, як і прийменник з, перед глухим приголосним вимовляється як с: сц’ідйти (зцідити), с ц’ікав’іст’у (з цікавістю).

6. Префікси без- і роз- перед глухими приголосними мають паралельну вимову бес- і без-, рос- і роз-: беспёчний і безпечний, бесхребёт-ний і безхребетний, росказати і розказати, роскв’іт і розкв’іт, росче-сати і розчесати. Перед с префікс роз- частіше вимовляється як роз-: розсилати, рбзстр’іл Префікс без- переважно вимовляється із дзвінким з.

7 Приголосний р наприкінці складів і слів вимовляється твердо: комар, г’іркйй; у середині слова перед голосними можлива і тверда і м’яка вимова драма, робота, р’аднб, р’аснйй, тр’ох.

8 Приголосні д, т, з, с, ц, л, н перед і будь-якого походження здебільшого пом’якшуються д’іти, тТл’ки, з’ї’л’л’а, с’ім, ц’івка, л’іки, н’і

9 Приголосні д, т, н, л, с, ц, з, дз перед м’якими приголосними здебільшого пом’якшуються ж’ін’ц’і, зн’ан’:а,5с’огбдн’і, дз’ін’. Завжди пом’якшуються зубні приголосні перед кінцевим основи прикметників м’якої групи хатн’ій — ха’тн’ого, ран’-.ій — ран’:ого.

10. Звичайно не пом’якшуються приголосні на межі морфологічних частин слова, зокрема у префіксах від-, над-, перед-, під-, без-, роз-тощо. в’ідвесій, надкусйти, передбачати, п’ідгл’адати, безмежний, розтинати Не пом’якшуються, як правило, д, т, з, дз перед б’і, в’і, м’і, п’і у вішалках, де і походить з о і звичайно чергується з ним дв’ір — двору, тв’ір — твору, зб’ір — збори» дзв’ін —дзвони. Префіксальний приголосний д перед м’якими д, т, н переважно пом’якшується: ш’ і-д’:іл, в’ід’т’ати, в’ід’н’ати

11. Два однакові приголосні на межі префікса й кореня або кореня й суфікса вимовляються як довгий приголосний звук: в’ід’гачити (віддячити), туман: ий (туманний).

Словник-довідник укладено за джерелами* М. /. Погрібний Орфоепічний словник (К., 1984), Українська літературна вимова і наголос (К., 1973), Тлумачний словник української мови (т. I—XI, К., 1970— 1980), Орфоэпический словарь русского языка (М , 1985), а гакож за іншими акцентологічними та лексикографічними працями різних типів.

8

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

виг.— вигук

д.— давальний відмінок див.— дивіться

дієприкм.— дієприкметник; також рос. причастие дієприсл.— дієприслівник; також рос. деепричастие дієсл — дієслово док — доконаний вид ж.— жіночий рід займ.— займенник зн.— знахідний відмінок ім.— іменник кл.— кличний відмінок м — місцевий відмінок майб.— майбутній час мин.— минулий час, також рос. прошедшее время

мн.— множина, також, рос. множественное число н — називний відмінок нак.— наказовий спосіб невідм.— невідмінюване слово недок.— недоконаний вид незм.— незмінюване слово одн.— однина ор.— орудний відмінок ос — особа

прикм.— прикметник; також рос* прилагательное присл.— прислівник р.— родовий відмінок; також рос* родительный падеж ссередній рід men.— теперішній час ч.— чоловічий рід числ.— числівник

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Аа (а) Бб (бе) Вв (ве) Гг (ге) Ґґ (ге) Дд (де) Ее (е) Єє (е) Жж (же) Зз (зе) Ии (и) Іі (і) Її (ї) Йй (йот) Кк (ка) Лл (ел) Мм (ем) Нн (єн) Оо (о) Пп (пе) Рр (ер) Сс (ес) Тт (те) Уу (у) Фф (еф) Хх (ха) Цц (це) Чч (че) Шш (ша) Щщ (ща)

Іь (знак м’якшення) Юю (ю) Я я (я)

А

абетковий, -а, -е абйде, приел. абйколи, приел. абйкуди, приел. абйхто, абйкого

абйчий, абичийого; ж абйчия, абичиєї, с абичиє, абичийого, мн абйчиї, абичиїх абйщо, абичого абйяк, присл.

абиякий, абиякого; ж. абияка, абиякої, с. абияке, абйякого; мн. абйякі, абйяких абордаж, -у, ор -ем абощо, частка абразія, *і, ор. -єю абулія, -і, р. -єю

авіазаводськйй, -а, -є — рос. авиа-заводский і авиазаводской авіаз’єднання, р. мн. -ань авізо, невідм , с.

автаркія і автаркія, -і, ор. -єю авто, невідм , с.

автозаводськйй, -а, -є — рос. автозаводский і автозаводской автократія, -і, ор. -єю автометрія, -і, ор. -єю автонім, -а

автор, -а, мн. -й, -ів // авторй словника, але обйдва автори — рос. мн. авторы, -ов автотипія, -і, ор. -єю автотомія, -і, ор. -єю ага, аги, д і м. азі, ж. (велетен-ська жаба) ага 1, виг., частка ага 2, аги, д і м. азі, ч. (титул;

ввічливе звертання) агамія, -і, ор. -єю агент, -а агектствог -а агентськім, -а, -є

агнозія і агнозія, -і, ор -єю аграфія, -і, ор -єю агрономія, -і, ор. -єю адаптер, -а адоніс, -у

адрес, -а, мн. -й,-ів//Ювілярові вручено вітальні адресй, але два адреси (писане привітання)

адреса, -и, мн. -еси, -ес (позначення місця проживання) адресний, -а, -е(від адрес) адресний, -а, -е (від адреса) адсорбент, -у адсорбер, -а аерометр, -а аерометрія, -і, ор. -єю ажуровий, -а, -е

аз, аза, мн. азй, азів — рос аз, аза

азбест, -у азбестовий, -а, -е азотобактер, -а аїр, -у айва, -й акафіст, -а

акваметрія, -і, ор. -єю акрополь, -я, ор -ем акселерометр, -а аксонометрія, -if 0ptfeio актинометр, -а актинометрія, -і, ор -єю алкоголічка, -и, д і м -ці, р. мн. -чок

алкоголь, -ю, on. -ем алло, виг.

алометрія, -і, ор -єю алопатія, -і, ор. -єю алотропія, -і, ор -єю алфавіт, -у алфавітний, -а, -є альвеола, -и

а ль

10

аят

альвеолярний, а, -е альт, -а, мн -й, -їв альтиметр, -а альтиметрія, -і, ор. -ею альтовий, -а, -е аміак, -у аміаковий, -а, -е амнезія, -і, op. -ею амоніак, -у амоніаковий, -а, -е амоній, -ю, ор. -єм амонійний, -а, -е ампер, -а

ампераж, -у, ор. -ем амперний, -а, -е амперометрія, -і, ор. -єю амфора, -и

анаболія, -і, ор. -ею аналог, -а анамнез, -у анапест, -а анатом, -а анафема, -и анафора, -и ангстрем, -а

андантино, незм і невідмс. анемометр, -а анемометрія, -і, ор. -єю анемофілія, -і, ор. -ею анізащо, присл анізомерія, і, ор. -ею анізометрія, -і, ор. -єю аніколи, присл аніс, -у

аніхто, анікого аніщо, анічого

аніякий, аніякого, ж. аніяка, аніякої, с. аніяке, аніякого; мн аніякі, аніяких анонім, -а анофелес, -а антиномія, -і, ор. -ею антипатія, -і, ор. -єю Антігуа, невідм антонім, -а, мн -и, -їв антонімічний, -а, -е антонімія, -і, ор. -ею антрепренер, -а антрепренерський, -а, -е антропометрія, -і, ор. -єю антропонімія, -і, ор. -єю

апартамент і апартамент, -у, мн*

-и, -їв

апокаліпсис, -у апокриф, -а апокрифічний, -а, -е аполог, -а

апоплексія / апоплексія, -і, ор.

-ЄЮ

апостроф * апостроф, -а — рос.

апостроф апофеоз, -у арахіс, -у арахісовий, -а, -е арбітраж, -у, ор. -ем арго, невідм., с. аргумент, -у ареометр, -а арешт, -у арик, -а

ариковий, -а, -е

аритмія, -і, ор. -єю

арійка, -и, д. і м. -ці, мн. -йки,

-йок (від арія)

арійка, -и, д. і м. -ці, мн. -йки,

-йок (до арієць) аркушевий, -а, -е артйкул, -а (стаття закону; тип

виробу)

артикул, -у (рушничний прийом) асиметрія, -і, ор. -єю асорті, невідм., с. астматйчка, -и, д. і м. -ці, р мн.

-чок

астраханський, -а, -е

Астрахань, -і, ор. -нню

астрометрія, -і, ор. -ею

астрономія, -ї, ор. -єю

атестаційний, -а, -е

Атлас, -у (географічний альбом)

атлас, -у (тканина)

атласний, -а, -е (від атлас)

атласний, -а, -е (від атлас)

атлет, -а

атмометр, -а

атрофія, -ї, ор. -єю

аудйтор, -а

афазія, -і, ор. -єю

афгані, невідм., ж. і с.

афінянин, -а, мн -яни, -ян

афонія, -і, ор, -єю

аятола, -й

баб

11

бан

Б

баба, -и, мн. бабй, баб і бабів // Посходилися бабй й дідй; але обидві баби — рос. мн. бабы,

баб

бабак, -а

бабйнець, -нця, ор. -нцем бабйсько, -а

бабй ще, -а — рос. бабища бабка, -и, д і м. — ці, мн -бкй, -бок // понакликали бабок, але дві бабки — рос. мн бабки, -бок

бавлячи, діеприсл. бавовниковий і бавовниковий, -а,

бавовняний і бавовняний, -а, -е бавовняр, -а, ор. -ём, кл. -яре, мн -і, -ів, д. -ам багаж, -у, ор. *ем багатенький, -а, -е — рос. богатенький

багатйр, -я, ор. -ём, кл -йрю, мн -і, -ів, д. -ям (багач) багатирня, -і, ор. -ею багатій, -я,’ ор. -єм, кл. -ію, мн -і, -їв

багатоголосний, -а, -е багатоплемінний, -а, -е багаторазовий, -а, -е багатоскладовий, -а, -е багатоциліндровий, -а, -е багатошаровий, -а, -е багер, -а

багно, -а, -гна, -гон // гатити багна, але два багна багновище, -а багрець, -ю, ор. -ём багрити, -рю, -риш (витягати багром)

багрйти, -рйть, -рйть (червонити) багріти, -іє, -іють багровіти, -ію, -іеш багрянистий, -а, -е багрянити, -нйть, -нять багряніти, -іе, -іють бадьоренький, -а, -е бадьорйстий, -а, -е баєчка, -и, д і м -ці, мн -чкй, -чок // розповідати баєчкй; але дві баєчки

бажаний і бажаний, -а, -е базарйще, -а

базарювати, -юю, -юєш і базарувати, -ую, -уєш байдак, -а

байдуже і байдуже, присл. байдужий, -а, -е байдужіти, -ію, -ієш байка, -и, д. і м. -ці, мн. -йкй, -йок//писати байки, але дві байки (твір; вигадка) — рос. мн байки, баек

байкар, -я, ор -ём, кл. -арю, мн -і, -ів, д -ям бак, -а, м (у) -у, мн. -и, -їв бакйнський, -а, -е баклаг і боклаг, -а бактерійний, -а, -е бактометр, -а бакштов, -а

бал г, -а, мн. -и, -ів (одиниця виміру)

бал 2, -у, м. (на) -у, мн. -й, -ів II давати бали, але два бали (танцювальний вечір) балакун, -а, кл уне, мн -й, -ів баланда, -й — /?ос баланда балансер, -а (# земноводних) балансер, -а (акробат) балансйр, -а (важіль, регулятор) баластер, -а

балачка, -и, д. і м -ці, мн. -чкй,

-чок

балик, -у баликовий, -а, -е

балка, -и, д. і м -пі, мн. -лкй, -лок і -лки, -лок // довгі бал-кй; але дві балки — рос. мн. балки, -лок

балочка, -и, д. і м. -ці, мн. -чкй, -чок // але дві балочки Балтимор, -а

Балхаш, -а, ор. -ём (місто) і -ашу, ор. -ашем (озеро)

Бамако, невідм. бамбук, -а бамбуковий, -а, -є бандаж, -й, ор. -ём

бйнджо, невідм., с. банка, -и, д. і м. -ці, мн. -нки, -нок І -нкй, -нок II бйнкй кон-

баи

12

без

сервів; але три банки — род. мн банки,-нок

баночка, -и, д. і м -ці, мн. -ночки, -ночок і -ночкй, -ночок// порожні баночки, але три баночки — рос. мн. баночки, -чек

банту, незм. і невідм., ж. банька, -и, д. і м. -ці, мн. -нькй, -ньок // поналивати банькй водою, але дві баньки бараж, -у, ор. -ем баран, -а, кл. -ане, мн. -й, -їв — рос баран, -а, мн. -ы, -ов Барбадос, -у барботер, -а барвлячи, дієприсл. барвний, -а, -е барвнйк, -а барда, -и (тесак) барда, -й (відходи спиртового виробництва, гуща) — рос. барда барель, -і, ор. -ллю, рш мн. -елей Баренцове море

баржа, -і, ор. -ею — рос. баржа баржевий, -а, -е — рос. баржевой і баржевый

барйль, -і, ор -ллю, р мн. -йлей барйтися, -рюся, -ришся барйш, -у, ор -ём барковйй, -а, -є

барлг, -лоту і -лота, м (у) -лозі і -лоту, мн -лоти, -лотів і -логй, -Л0Г1 в

барложйтися, -жйться, -жаться барограф, -а барометр, -а

барочний, -а, -е (від барка) барочний, -а, -е (від бароко) бартер, -у бартерний, -а, -е бас, -а, мн -й, -ів // співають баси, басй акордеона; але два бйси

басйти, башу, басйш, басйть, басимо, басите, басять баскйй, -а, -є баско, присл. басма, -и (фарба) басма, -й (металева пластинка) басовий, -а, -е батиметрія, -і, ор. *єю батометр, -а

батрак, -а, кл. -аче, мн -й, -ів батьківство, -а батьківський, -а, -е батьківщина1, -и (спадщина від батьків)

батьківщйна і батьківщина3, -и

(вітчизна)

батько, -а, мн. -й, -ів бачачи, дієприсл. баштан, -ану і -ана, мн. -ани, -анів і -анй, -анів — рос. баштан, -а баштанище, -а

бджілка, -и, д і м. -ці, мн. -лкй, -лок // дзвенять бджілкй; але дві бджілки

бджола, -й, мн. бджоли, бджіл //

літають бджоли, але дві бджо-лй

бджолянйй, -а, -6

бджоляр, -а, ор. -ём, кл. -яре, мн -і, -ів, д. -ам

безадресний, -а, -е безвйізний, -а, -е безвилазний, -а, -е безвйхідний, -а, -е безвйхідь і безвихідь, -ході, ор.

-Х1ДДЮ

безвісний, -а, -е

безвісність, -ності, ор. -ністю безвісти, присл. безголосний, -а, -е безготівковий, -а, -е бездиханний, -а, -е бездовідний і бездовідний, -а, -е бездоглядний, -а, -е бездротовйй, -а, -є безе, невідм., с. беззахисний і беззахйсний, -а, -е — рос. беззащйтный безквітковий, -а, -е безклопітний, -а, -е безклопіття безкорйсливий, -а, -е безкрай, -ю, ор. -єм бёзлад, -у без ладу і без ладу безмаль, присл. безмін, -а — рос, безмен безмір, -у

13

бід

.без