Естетичний смак. Естетичне виховання. Естетичні принципи. Естетична теорія.

Естетський. Який стосується естета. Естетська манера. Естетський задум.

ЕСТОНЦІ, -ів, мн. (одн. естбнець, -нця, ор. -нцем, ч.; естбнка, -и, дав. -нці, род. мн. -нок, ж.) ЕСТРАДНО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «естрадний». З наступною частиною пишеться через дефіс: естрадно-симфонічний, естрадно-танцювальний, естрадно-цирковий. ЕТАЛОН, -а. Вимірний прилад великої точності; перен. зразок для порівняння з чимсь. Синоніми: зразок, взірбць, кшталт.

еТИКА — ЕПІЧНІСТЬ. Розрізняються значенням.

Етики, -и. 1. Наука, що вивчає мораль. Курс лекцій з етики. 2. Норми поведінки представників суспільного класу, групи, професії. Лікарська етика.

Етншсть, -ності, ор. -ністю. Властивість етичного. Етичність учинку. ЕТНО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «етнічний». З наступною частиною пишеться разом: етноботаніка, етногеографія, етнопсихологічний, етноцентрйзм.

ЕТРУСКИ, -ів, мн. (одн. етруск, -а, ч.; етруска, -и, дав. -сці, род. мн. -сок, ас.). Од не з племен стародавньої Італії.

ЕТРУСЬКИЙ ЕФЕКТ див. АФЕКТ ЕФЕДРИН [не ефедрін], -у ЕФЕКТИВНИЙ — ЕФЕКТНИЙ. Розрізняються значенням. Ефективний. Дійовий, результативний, корисний, більш досконалий. Ефективні ліки. Ефективні засоби. Ефектний. Який справляє сильне враження; розрахований на те, щоб викликати ефект; зовнішньо показо

вий. Ефектний танець. Ефектна поза. Ефектна гра. ЕФЕКТЙВНІСТЬ — ЕФЕКТНІСТЬ. Розрізняються значенням. Ефектнвясть, -НОСГІ, ор. -ністю. Дійо-вість. Ефективність заходів. Ефективність змагання.

Ефектність, -ності, ор. -ністю. Властивість ефектного, здатність викликати сильне враження. Ефектність стрибка. Сценічна ефектність.

ЕФІРНО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «ефірний». З наступною частиною пишеться через дефіс: ефірно-ацетоновий, ефірно-валеріановий. ЕФІРО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням словам «ефір, ефірний». З наступною частиною завжди пишеться разом: ефіровалеріаювий, ефіроносний, ефіроолійний, ефіроцелюлЬзний. ЕШЕЛОН, -у

є

Є, невідм. Як назва літери вжив, у с. р. Велике с. Може позначати: 1. Два звуки [йе] — на початку слова, після голосного та апострофа: Євген [Йевген], твоє [твойе], п’є [пйе]. 2. М’якість попереднього приголосного: синє Гсин’е], ллє [л’:е]. ЄВАНГЕЛІЯ, -ї, ор. -єю, ж. і ЄВАНГЕЛІЄ, -я, ор. -см, с. Частина Біблії, у якій вміїцено твори, що оповідають про земне життя та науку засновника християнської релігії Ісуса Христа. Пишеться з великої літери.

ЄВАНГЕЛІСТ, -а, дав. -ові, кл. -е, мн. -и, -ів

ЄВАНГЕЛІЧНИЙ — ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ. Розрізняються значенням. Євангелічжи. Який спирається на Євангелію як єдину основу віро

ЄВГЕН

ЖАДАНИЙ

вчення. Євангелічна община. Євангелічна церква.

ЄЬбігельськн. Який стосується Євангелії, пов’язаний з нею. Євангельський текст. Євангельське оповідання. ЄВГЕН, -а, дав. -ові, ор. -ом, кл. Євгене! і рідше ЄВГЕНІЙ, -я, дав. -еві, ор. -єм, кл. Євгбнію! Зменш.-пестл.: Свгенку! Євгбноньку! Єв-геночку! Євгбнцю! Євгбню! Ґ&ню! [не Женя! Женька!]; Свгенович, -а, дав. -у, ор. -ем і рідше ЄвгШйовп [не Євгенієвич]; Євгенівна, -и [не Євгенівно!], дав. -і [не Євгенів ній] і рідше ЄвгбніЗвва (від Євгеній). Працють два Євгени [не Євгена]. Дмитре Євгеновичу! Маріє Євгенівно! ЄВРАЗІЙСЬКИЙ ЄВРАЗІЯ, -ї, ор. -єю ЄВРОПЕЙСЬКО-АЗІАТСЬКИЙ ЄВРОПЕЙЦІ, -ів, мн. {оди. європеєць, -йця, ор. -йдем, ч.; європбйка, -и, дав. -йці, род. мн. -йок, ж.) ЄВСГАХІЄВА ТРУБА. Стійке словосполучення. Пишеться з малої літери.

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ, -я, ор. -ям, нар.-поет. Степовий запашний полин. СТЕР, -я, дав. -еві, ор. -ем, мн. -і, -ів, дав. -ям. Синоніми: мисливець, ло-

ЄГЙПЕТ, Єгйигу ЄГИПЕТСЬКИЙ

ЄГИПТЯНИ, -Ан, мн. (іодн. єгиптянин, -а, ч.; єгиптянка, -и, дав. -нці, род. мн. -нок, ж.)

ЄДИНО… Перша частина складних °лів. З наступною частиною пишеть-ся разом, коли складне слово називає поняття, підпорядковані одне одному: сдиновимірний, єдиновірець, єдиновладдя, єдинодержавний, єдинокровний, єдиноначальний, єдиноріг. Коли до слова єдино можна поставити питання як?, пишемо його окремо: едино правильний. ЄЛИЗАВЕТА [не Єлисавета], -и. кл. ЬлизавЄто! Зменш.-пестл.: Лізо! ЛІзонько! Лізочко! [не Ліза!]

ЄЛИСЕЙСЬКІ ПОЛЯ. Обидва слова пишуться з великої літери як назва однієї з головних вулиць Парижа. У перен. знач, «чудесна країна вічної весни, вічного миру і благоденства» з великої літери пишеться перше слово.

СМЕН, -у [не Йемен] ЄМЕНСЬКИЙ [не Йєменський] ЄМЕНЦІ, -ів, мн. (одн. Єменець, -нця, ор. -нцем, ч.\ єменка, -и, дав. -нці, род. мн. -нок, ж.) [не йеменці, йеменець, йеменка]

ЄНА, -и [не ієна]

ЄПИСКОП [не єпіскоп], -а, дав. -ові, кл. -е, мн. -й, -Ів ЄПИТРАХИЛЬ, -і, ор. -ллю. Частина одягу священика у вигляді довгої смуги.

Єресь, -і, ор. -ссю, мн. -d, -сей ЄРЕТИК [не єрбтик], -А, дав. -бві, кл. -у, мн. -й, -Ів

ЄРЕТЙЧКА [не єретичка], -и, дав. -чці, род. мн. -чок

ЄСЕНТУки, -ів, мн Як загальна назва на означення мінеральної води пишеться з малої літери, як власна назва на означення міста пишеться з великої літери.

ЄСЕНТУЦЬКИЙ

ж

Ж [же], невідм. Як назва літери вжив, у с.р. Мале ж. Як назва звука вжив, у ч. р. Твердий ж. Вимова. Звук [ж] вимовляється звичайно твердо (жито, жати, жест, жовтий, жук, ніж), тільки перед 0Q та при подовженні— напівм’яко (ж’інка, Запо-ріж’: а).

ЖАБО, невідм., є. Оздоба з мережива або тонкої тканини на блузці, сукні, чоловічій сорочці Шле жабо. Багате жабо.

ЖАГА, -і, дав. -зі ЖАДАНИЙ

ЖАДАННЯ

8

ЖЕЛАТЙНОВИЙ

ЖАДАННЯ, -я, ор. -нням ЖАДІБНИЙ і ЖАДІБНИЙ. Ке-

р у в а н н я: чого, до чого. Жадібний втіхи. Жадібний світла. Жадібний до тепла. Жадібний до знань. ЖАДІБНІСТЬ, -ності, ор. -ністю і ЖАДІБНІСТЬ ЖАДІБНО і ЖАДІБНО, присл. ЖАДОБА, -и. Керування: чого, до чого і з інфін. Жадоба наживи. Жадоба до книг. Жадоба працювати. ЖАЙВІР —ЖАЙВОРОН—ЖАЙВОРОНОК. Збігаються у знач, «польова чи степова співуча пташка», але розрізняються вживанням: жінвір і ж&йворон вжив, рідко, перев. поет., жайворонок —часто .Перший проліс розплющив око, Перший жайвір увись злетів (Малишко). Високо вгорі співатимуть жайворони (Скляренко). Тільки жайворонок вжив, у знач, «виріб з тіста у формі жайворонка». Пшеничні жайворонки.

ЖАКЕРІЯ, -ї, ор. -єю. Антифеодальне селянське повстання 1358 року у Північній Франції.

ЖАКеТ, -а

ЖАЛІБНИЙ — ЖАЛОБНИЙ. Збігаються у знач, «траурний». Жалібний марш. Жалобний похід. Жалобна сукня.

Тільки ж&гібнни вжив, у знач, «такий, що виражає тугу, печаль; журливий». Жалібна музика. Жалібний голос. Жалібні пісні.

ЖАЛІСЛИВИЙ — ЖАЛІСНИЙ.

Збігаються у знач, «співчутливий». Жаліслива (жалісна) людина.

Тільки жУслия вжив, у знач, «сповнений суму, горя». Жалісливий погляд. Тільки жАліснин вжив, у знач, «який виражає біль, муку, слабість». Жалісний звук. Жалісна пісня.

ЖАЛО, -і і ЖАЛО, -а, мн. жила, жал ЖАЛОБА, -и, місц. (у) -і. Траур; чорний одяг, пов’язка на знак скорботи.

ЖАЛЬ, ж&лю і жалю, ор. жалем, місц. (у) жалю, мн. жалі, жалів

ЖАЛЮЗІ, невідм., с. і мн. Віконниці, штори або пластини для регулювання світла і повітряного потоку в приміщенні. Матове жалюзі. Жовті жалюзі.

ЖАНР, -у

ЖАР, -у, місц. (на, у) жару ЖАР-ПТИЦЯ, жар-птиці, ор. жар-птйцею

ЖАРО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «жар». З наступною частиною пишеться разом: жарознижувальний, жароміцний, жаростійкий, жаротривкий.

ЖАРТ, -у. Вдалий жарт [не вдала шутка].

ЖАРТУВАТИ, -ую, -уєш. Керування: з кого-чого у знач, «насміхатися, глузуватися». Жартувати з хлопця [не шуткувати з хлопця]. ЖАТИ, жну, жнеш, жнемб, жнете, жнуть; нак. жни, жнім(о), жніть ЖАТКАР, -і, дав. -бві, ор. -ем, кл. -£рю, мн. -і, -ів, дав. -ям ЖБУРНУТИ, -ну, -неш, -немб, -нете, -нуть

ЖВАВЕНЬКИЙ

ЖДАТИ, жду, ждеш, ждемб, ждете, ждуть; мин. ждав, ж далі, ждалб, ждали; нак. жди, ждіть. Керуван-н я: кого і рідко на кого. У Підпори Гафійку ждала цілоденна робота (Коцюбинський).

ЖДУЧИ, дісприсл.

ЖеВРШНЯ, -я, ор. -нням ЖеВРГГИ, жбвріє, жеврпоть ЖЕЗЛ, -а, мн. жезли, -Ів. Паличка особливої форми як символ влади; паличка в руках регулювальника вуличного руху.

ЖЕЛе, невідм., с. Вишневе желе. Яблучне желе.

ЖЕЛАТИН, -у, ч. і техн. ЖЕЛА-ТЙНА, -и, ж. Додати желатину. Фотографічна желатина. ЖЕЛАТИНОВИЙ і техн. ЖЕЛА-ТЙННИЙ. Желатинова маса. Же-латитий папір.

ЗУЕниТИ

жити

1 9

ЯСЕниТИ, женю, жениш; нак. жени, женім(о), женіть

ЖЕНИТИСЯ, женюся, женишся. Керування: з ким. То скажіть своїй матері, що я буду женитися із вами (Нечуй-Левицький). ЖЕНЬШеНЬ, -я, ор. -ем ЖЕРДИНА, -и, спорт. Стрибати з жердиною [не з шестом]. ЖеРДКА, -и, місц. (на) -дці, мн. -дки, -дбк, але дві жердки, п’ять жердок

ЖЕРли, -і, мн. жерла, жерл. Дуло, ствол; вузький і глибокий отвір. ЖЕРСТЯНИЙ, -Й, -е ЖЕРСТЯНИК, -а

ЖЕРСТЙНО-ШТАМПУВАЛЬ-

НИЙ

ЖеРТВА, -и, род. мн. жертв ЖеРТВУВАННЯ, -я, ор. -нням ЖеРТВУВАТИ, -ую, -уєш. Керування: що і чим. 1. що. Приносити в дар матеріальні цінності. Жертвувати гроші. 2. чим. Відмовлятися від усього або від багато дечого на користь чого-небудь, нічого не шкодувати. Жертвувати життям. ЖЕСТ, -у

ЖИВ ЙТИ, живлю, живиш ЖИВ ЙТИ СЯ, живлюся, живишся ЖИВОКІСТ, -кбсту, ч. і рідко ЖИВОКІСТЬ, -кості, ор. -кістю, ж. ЖИВОПИС, -у, місц. (у) -сі ЖИВУЧЙ, дісприсл.

ЖИГУЛІ, -ів, мн.

ЖИЛАВИЙ — ЖИЛЬНИЙ. Розрізняються значенням.

жилшй. 1. Який має багато сухожилок або випнуті жили. Жилаве м ясо. Жилаві руки. 2. Міцний, мускулистий, цупкий. Жилавий кулак. Жилаве дерево.

Жильнім. 1. Виготовлений з жили. Жильна тетива. 2. Пов’язаний з жилою, гірською породою в тріщині. Жильна форма залягання породи. ЖИЛКА, -и, місц. (на) -лці, мн. -juch, -лбк, дав. -лким, але дві жилки, п ять жилок

жиЛЬНИЙ див. жиЛАВИЙ ЖИР, -у, місц. (на) жир£, мн. жири, -ів

ЖИРАФА, -и, ж. і рідко ЖИРАФ, -а, ч. Звичайна жирафа. Звичайний жираф.

ЖИТеЙСЬКИЙ — ЖИТІЙНИЙ.

Розрізняються значенням. Жнгейськни. Який стосується життя; життєвий, повсякденний, буденний. Житейська суєта. Житейська мудрість.

Житійній, літ., іст. Який стосується опису чийогось життя, найчастіше святого. Житійна література. жиТИ — МеШКАТИ. Збігаються у знач, «перебувати, проживати де-небудь», але розрізняються вживаністю: жиги виступає часто, мешкати — рідко. Мої батьки жили у селі Мешкають [нащадки запорожців] по багнючих місцях та захлюпаних селах славетної… Полтавщини (Панас Мирний).

Тільки жити, -ву [не жию], -веш [не жиєш], -вемб [не жиємо], -вете [не жиєте]; мин. жив, жили, жилб, жили; нак. живи, живім(о), живіть вжив, у значеннях: 1. Бути живим, існувати. Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюбинський). 2. Проводити життя в якийсь спосіб. Жили собі тихо і мирно (Панас Мирний). 3. перен. Бути, існувати, мати місце. Потреба краси, що жила в душі Антона викликала у нього потребу скрізь шукати її, але дійсність давала мало (Коцюбинський).

Жив собі, жив-поживав [не жив-був собі].

Тільки мешкатн, -аю, -аєш вжив, у значеннях: 1. Жити, проживати у певному приміщенні. Вілла, де я мешкаю, в кращій, тихішій і теплішій частині острова (Коцюбинський). 2. Жити в гнізді, лігві. …сказали йому [горобчикові], що вона [сова] в сухому дубі в дуплі мешкає (Леся Українка).

житися

120

ЖОВКНУТИ

жиТИСЯ, живеться [не жнеться], мин. жилбся, безос.

ЖИТІЙНИЙ див. ЖИТеЙСЬКИЙ ЖИТЛО, -а, мн. житла, -тел ЖИТЛО… Перша частина складних слів, яка відповідає за значенням слову «житловий». З наступною частиною слова пишеться разом: житлобудівний, житлобудівництво, житловідділ, житлокооператйвний, жит-лоуправлЬмя, житлофонд. ЖИТЛОВИЙ, -d, -е. Житлова площа [не жила площа].

ЖИТЛОВО… Перша частина складних слів, яка відповідає за значенням слову «житловий». З наступною частиною завжди пишеться через дефіс: житлово-будівельний, житлово-експлуатаційний, житлово-кооперативний, житлово-орендний, житлово-побутовий, житлово-санітарний.

ЖИТНІЙ, -я, -є ЖИТО, -а, мн. житі, -Ів ЖИТОМИРЯНИ, -&Н, мн. (одн. житомирянин, -а, ч.; житомирянка, -и, дав. -нці, род. мн. -нок, ж.) і ЖИТОМИРЦІ, -ів, мн. (одн. житбмирець, -рця, ор. -рцем, ч.; житбмирка, -и, дав. -рці, род. мн. -рок, ж.) ЖИТТЄВИЙ і ЖИТТЬОВИЙ, -Я, -е ЖИТТЄВІСТЬ, -вості, ор. -вістю ЖИТТЄВО НЕОБХІДНИЙ ЖИТТЄПИС, -у, місц. (у) -сі ЖИТТЄЗДАТНИЙ ЖИТТЄРАДІСНИЙ ЖИТТЙ, -я, дав. -ю, ор. -Ям, місц. (у) житті, род. мн. життів ЖИТТЙ-БУТАЙ, ор. життЯм-бут-тЯм

ЖІНКА — ДРУЖИНА. Збігаються у знач, «заміжня особа стосовно до свого чоловіка», але розрізняються вживаністю: жЬпса вживається часто, дружина — рідше, при цьому переважно в офіційно ділових ситуаціях. — Галю, будь мені жЬисою та поїдь ізо мною,— каже козак (Марко Вовчок). Заколисаний родинним щастям

з любою дружиною, Семен забув за свої колишні турботи (Коцюбинський). Президента України з дружиною тепло вітали.

Тільки жінса, -и, дав. -нці, мн. -нки, -нбк, дав. -нкЯм, але дві жінки, п’ять жінок ужив, у значеннях: 1. Особа жіночої статі Жінки жито жали, а чоловіки в’язали. 2. Доросла, на відміну від маленької дівчинки. Налякані діти починали ревіти, жінки їх гамували і витирали сльози руками (Коцюбинський).

Тільки дружина вжив, у значеннях:

1. Загін, група, добровільне об’єднання людей, створене з якоюсь метою. Санітарна дружина. Народні дружини. 2. У стародавній Русі — збройний загін як постійна військова сила князя. З дружиною малою вийшов князь з Переяслава (Франко).

ЖМеНЯ, -і, ор. -ею, род. Am. жмень ЖМУРИТИ, -рю, -риш ЖМУРИТИСЯ — ЖМУРИТИСЯ Розрізняються значенням. Жмуритися, -рюся, -ришся; нак. жмурся. Мружитися. Жмуритися від яскравого світла.

Жмуритися, -рюся, жмуришся; нак. жмурйся. Грати в жмурки. ЖМУРКИ, -рок, мн. і ПІЖМУРКИ ЖМУТОК, -тки, місц. (у) -псу, мн. -тки, -тків

ЖНЕЦЬ, женця, дав. жеш^ві, ор. -ем, кл. женче, am. женці, женців ЖНИВАР, -6, дав. -бві, ор. -ем, кл. -&рю, мн. -І, -ів, дав. -6м ЖНИВАРСЬКИЙ — жнивний. Розрізняються значенням. Жниварський. Який стосується жниваря, пов’язаний з ним. Жниварський інструмент. Жниварський заробіток. Жнивний. Пов’язаний з жнивами. Жнивна пора. Жнивні пісні ЖНУЧИ, дісприсл.

ЖОВКНУТИ, -ну, -неш; мин. жовк і жбвкнув, жбвкла і жбвкнула, жбвкли і жбвкнули

ЖОВНІР

ЖУРНО

1 1

ЖОВНІР, -а, дав. -ові, мн. -и, -ів і ЖОВНІР

жиВТІ ВОДИ, Жбвтих Вод. Назва міста. Обидва слова пишуться з великої літери.

ЖОВТО… Перша частина складних слів, яка відповідає за значенням слову «жбвтий». З наступною частиною пишеться: 1. Разом, коли складне слово називає підпорядковані одне одному поняття: жовтоголовий, жовтодзьобий, жовтозілля, жовтолиций, жовтошкірий. 2. Через дефіс, коли означає поєднання кількох кольорів в одному предметі: жовто-зелений, жовто-синій,

жовто-фіолетовий, жовто-червоний, жовто-чорний. Але: жовтогарячий (оранжевий)

ЖОВТОБРЮХ—ЖОВТОБРЮХА. Розрізняються значенням і родами. Жовтббркох, -а, ч. Велика неотруйна змія з жовтуватим черевом. Жовтобрюха і жовтббрюха, -и, ж. Маленька пташка з жовтим черевцем.

ЖОВТОВОДСЬКИЙ. Прикм. до Жбвті Вбдн.

ЖОВТОЦВІТ, -у і ЖОВТОЦВІТ ЖОВТУВАТО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «жовтуватий». З наступною частиною завжди пишеться через дефіс: жовтувато-білий, жовтувато-рожевий.

ЖОВТЙВИЙ і ЖОВТАВИЙ ЖОВТЯниЦЯ, -і, ор. -ею. Захворіти на жовтяницю [не жовтуху].

ЖОВЧ, -і, ор.-чю

ЖОВЧНОКЛМ’ЯНА ХВОРОБА. Стійке словосполучення. Пишеться з малої літери.

ЖОКеЙ-КЛУБ, жокей-клубу ЖОЛОБ, -а, мн. -й, -Ів, але два жблоби, п’ять жблобів ЖОЛУДЬ, -я, ор. -ем, мн. жблуді, -їв, дав. -ям і жолуді, -Ів, дав. -йм, ор. -дьмй, місц. (на) -ях, але два жблуді, п’ять жблудів

ЖОЛУДДЯ, -я, ор. -ддям, с., збірне ЖОНГЛеР, -а, дав. -ові, ор. -ом, мн. -и, -ів

ЖОНГЛеРСБКИЙ ЖОНГЛЮВАТИ, -юю, -юєш ЖбРНО, мн. жбрна, жбрен ЖОРСТКИЙ. Жорстке волосся [не шорстке волосся].

ЖРЕЦЬ, жерця, дав. -бві, ор. -бм, кл. жерче, мн. жерці, -Ів ЖРИЦЯ, -і, ор. -ею ЖУВАТИ, жую, жуєш, жуємб, жуєтб; нак. жуй, жуйте

ЖУЖІЛЬ, -желі, ор. -жіллю, мн. жужелі, -ей, ж. і ЖУЖІЛЬ, -желю, 0/7. -ЖЄЛЄМ, мн. жужелі, -ів, ч. ЖУЖЕЛИЦЯ, -і, ор. -ею ЖУК, -й, дав. -бві і -</, кл. жуче, мн. -й, -Ів

ЖУК-НОСОРІГ, жуки-носорбга

жуль-веРнтський

ЖУПАН, -пйна і -пані, мн. жупани, -Ів

ЖУРАВеЛЬ, -вли, дав. -бві, ор. -ем, кл. журйвлю, мн. -І, -Ів ЖУРАВКА див. ЖУРАВЛИЦЯ ЖУРАВЛИНИЙ — ЖУРАВЛИННИЙ. Розрізняються значенням. Журавлиний. Який стосується журавля, пов’язаний з ним. Журавлина пісня. Журавлине пір*я. Журавлишшй. Який стосується журавлини. Журавлинний сік. ЖУРАВЛИЦЯ, -і, ор.’ -ею і ЖУРАВКА, -и, дав. -вці, род. мн. -вок, поет.

ЖУРИТИСЯ, -рюся, журишся, журяться; нак. журйся, жур!м(о)ся, журіться

ЖУРІ, невідм., с. Група спеціалістів, яка вирішує питання про присудження премій та нагород на конкурсах, змаганнях і т.ін. Театральне журі [не жюрі].

ЖУРНАЛ, -у

журнАльно-газетний

ЖУРНО, присл.

з

22

ЗАВБАЧУВАТИ

з

З [зе], невідм. Як назва літери вжив, у с.р. Велике з. Як назва звука вжив, у ч.р. Приголосний з. М’який з.

З — ЗІ — В, прийм. Вживання: прийм. зі, із вжив, перед словами, які починаються на з, с та шиплячі, а також після паузи. В усіх інших випадках вжив, прийм. з. Зі школи на майдан вивалила дітвора (Голов-ко). По неспокійній ночі Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (Коцюбинський). І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевченко). Поїзд зупинився на якійсь великій станції з високим пероном, з вокзалом (Гуреїв). ЗАБАГАНКА, -и, дав. -нці, ми. -нки, -нок. Синонім: примха. ЗАБАРВИТИ, -влю, -виш, -влять; пак. -ірв, -ірвте

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ — ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Розрізняються значенням. Забезпеченість, -ності, ор. -ністю. Ступінь забезпечення ким-, чим-не-будь. Недостатня забезпеченість сільських шкіл методичною і довідковою літературою. Матеріальна забезпеченість.

Забезпечення, -я, ор. -нням. 1. Створення надійних умов для здійснення чого-небудь; задоволення кого-, чого-небудь у якихось потребах. Забезпечення учнів підручниками. 2. Матеріальні засоби до існування. Пенсійне забезпечення.

ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ, -ую, -уєш. 1. кого-що чим. Задовольняти потреби в чомусь. Забезпечувати учнів словниками. 2. кому що. Гарантувати кому-небудь щось. Забезпечувати мешканцям міста порядок.

ЗА БеЗЦШЬ. Синоніми: недброго, за півдірма, дешево.

ЗАБИТИ, заб’ю, заб’єш, -б’ємб, -б’ете, -б’ють ЗАБІГ, -у, мн. -и, -ів

ЗАБІЙ, -ббю, ор. -ббєм ЗАВІЙКА, -и, ч. і ж. Відомий (відома) забіяка. Синонім: задиріка. ЗАБлиЗЬКО, присл.

ЗАБОБОН, -у, род. мн. -ів. Синоніми: марновірство, передсуди. ЗАБОЛІТИ, -лить. Керування: у кого. У батька заболіла рука. ЗАБОЛОЧЕНІСТЬ — ЗАБОЛОЧЕННЯ. Розрізняються значенням. Заболбчегість, -ності, ор. -ністю. Наявність боліт. Заболоченість лісів. Заболбчеиия, -я, ор. -нням. Перетворення на болото. Заболочення ґрунту. ЗАБРЕСТИ, -ред£, -редеш, -реде, -редемб, -редете; мин. забрів, забрели, забрелб, забрели ЗАБРИНІТИ, -нить, -нять ЗАБРОДИТИ — ЗАБРОДИТИ. Розрізняються значенням.

Забрідати, -бджу, -бдиш, недок. 1. Бродячи, заходити куди-небудь. Весною, коли спадає вода, забродить туди пастися худоба (Тютюнник).

2. Заходити, залізати у воду, іти вбрід. Забродить (Оксана) по кісточки в чисто-прозору воду (Цюпа). Забродити, -одйв, док. Почати бродити, ферментувати. Компот забродив.

ЗАБУЛЬКОТАТИ, -оч£, -бчеш, -бчуть; пак. -очй, -очім(о), -очіть і ЗАБУЛЬКОТІТИ, -очу, -отйш, -отять; пак. -отй, -отім(о), -отіть ЗАБУРМОТАТИ, -очу, -бчеш, -бчуть; тк. -очй, -очім(о), -очіть і ЗАБУРМОТІТИ, -очу, -отйш, -отйть; нак. -отй, -отІм(о), -отіть ЗАВАНТАЖЕНИЙ. Завантажена машина [не загружена машина]. ЗАВАНТАЖИТИ, -жу, -жиш, -жать; нак. -іж, -іжмо, -іжте. Завантажити вагон [не загрузит вагон]. ЗАВАРИТИ, -арю, -іриш, -ірить, -іримо, -ірите, -ірять ЗАВБАЧУВАТИ, -чую, -чуєш і ЗАВБАЧАТИ, -чаю, -чаєш. Синоніми: передбачіти, догідуватися, зніт наперед.

ЗАВБІЛЬШКИ

123

ЗАВИТОК

ЗАВБІЛЬШКИ, присл.

ЗАВВИШКИ, присл.

ЗАВДАВАТИ, -даю, -даєш, -даємб, -даете, -дають. 1. Керування: чого [не що]. Робити комусь щось неприємне. Завдавати страждань. 2. кому що, розм. Допомагаючи комусь підняти щось. Завдавати батькові на плечі мішок.

ЗАВДАННЯ — ЗАДАЧА. Розрізни-ються значенням.

Завдання [не завдання], -я, ор. -нням, мн. завдання, -йнь. Те, що визначено або заплановано для виконання. Домашнє завдання. Бойове завдання [не бойова задача].

Задіча, -і, ор. -ею, мн. -і, зад&ч. Питання, переважно математичного характеру, яке розв’язують обчисленням за визначеною умовою. Розв’язувати задачу.

ЗАВДАТИ, -дім, -даси, -дість, -дамб, -даете, -дадуть. Керування: чого [не що]. Завдавати шкоди. Ненормативним є вислів нанести шкоду.

ЗАВДОВЖКИ, присл.

ЗАВДЯКИ, прийм., з дав. відм. Уживається для позначення причини, що викликає бажаний результат. І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Луки Назарівни (Гончар). Неправильним є вживання прийм. завдяки для називання негативної причини. Учень не прийшов у школу завдяки хворобі. Треба: через хворобу. ЗАВДЯЧУВАТИ, -чую, -чуєш. Керування: кому-чому, чим у знач, «бути зобов’язаним комусь або чомусь чим, за що». Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (Гончар). Свою перемогу спортсмен завдячує тренерові.

ЗАВЕЗТИ, -зу, -зеш, -земб, -зете; мин. завіз, завезлі, завезло, завезли; нак. -везй, -везім(о), -везіть ЗАВЕРНУТИ, -ну’, -вернеш; нак. -верни, -вернім(о), -верніть

ЗАВЕРШЕНІСТЬ — ЗАВЕРШЕННЯ. Розрізняються значенням. Завершешсть, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось. Українська комедія у своїх найкращих зразках завжди відзначалась… завершеністю і виразністю комічних характерів (3 журналу).

Завершення, -я, ор. -нням. Здійснення, доведення чогось до остаточного кінця і закінчення. Завершення будівництва метро.

ЗАВЕРШИТИ, -шу, -шиш, -шить, -шимб, -шите, -шіть і ЗАВЕРШИТИ, -шу, -шиш, -шить, -піймо, -шите, -шать

ЗАВЕРШИТИСЯ — ЗАКІНЧИТИСЯ. Розрізняються значенням. Завершитися, -йться, -йться, вжив, у знач, «довести здійснення чого-небудь до остаточного кінця». Матч завершився перемогою столичних футболістів. Змагання завершилося перемогою п ятикласників. Закінчитися, -йться і закінчитися, -йться, вжив, у знач, «довести до кінця різні види робіт, діяльності, навчання тощо». Закінчилися жнива. Закінчилася війна. Закінчилося свято. Вечір закінчився великим святковим концертом.

ЗАВЕСТИ, -веду, -ведеш, -ведемб, -ведете; мин. завів, завели, завелб, завели; нак. -ведй, -ведіть ЗАВЖДИ і рідше ЗАВЖДИ, присл. Синоніми: повсякчас, зівсіди, постійно.

ЗАВЗЙТТЯ, -я, ор. -ТТЯМ, род. ми. завзять

ЗАВИВАНЕЦЬ, -нця, ор. -нцем ЗАВИДНА, присл. Синонім: зісвіт-ла.

ЗАВИСНУТИ, -ну, -непі; мин. завис і рідше зависнув, зависла і рідше зависнула, зависли і рідше за-виснули

ЗАВИСОКО, присл.

ЗАВИТОК, -тка і ЗАВИТОК, -тки

ЗАвиХОРИТИ

124

ЗАГОРІТИ

ЗАвиХОРИТИ, завихорить і ЗАВИХРИТИ, завихрить і завихрить ЗАвиЩИТИ, -щу, -щиш, -щать; пак. -йщ

ЗАВІДУВАТИ. Керування: чим. Завідувати лабораторією. Завідувати аптекою.

ЗАВІДУВАЧ, -а, дав.-еві, ор. -ем, кл. -у. Керування: чого [ие чим]. Завідувач кафедри. Завідувач магазину. Бажано уникати нехарактерної для української мови форми завідуючий.

ЗАВІЗ, -вбзу

ЗАВМеРТИ, замру, замрет, замре, замремб, замрете, замруть; нак. замрй

ЗАвиД-АВТОМАТ, завбду-авто-мйта, мн. завбди-автомйти ЗАВОДЬ, -і, ор. -ддю, род. мн. -дей ЗАВОЛЖЯ, -я, ор. Завблжям ЗАВОЛЗЬКИЙ. Прикм. до Завбл-жя.

ЗАВОЛОКТИ, -очу, -очеш; мин. заволік, заволокли, заволоклб, заволок-ли; нак. -очй, очіть ЗАВОЛОДІВАТИ, -вию, -виєш, не-док., ЗАВОЛОДІТИ, -Ію, -їєш, док. Керування: чим [не що]. Заволодівати увагою присутніх. ЗАВОРОжиТИ, -ожу, -бжиш, -бжать; нак. -ожи, -ожІм(о), -ожіть ЗАВОРОТ, -у і ЗАВОРОТ ЗАВОРУПІЙТИ, -ушу, -ушать

ЗАВТОВШКИ, присл. ЗАВТРАШНІЙ, -я, -є ЗАВШИРШКИ, присл.

ЗАВ’ЯЗКА і ЗАВ’ЯЗКА, -и, мн. зйв’язки, -зок і зав’ізки. Те, чим зав’язують що-небудь (мотузок, стрічка).

Тільки зав’йзка, -и, мн. зав’йзки, -зок. Початок, вихідний пункт, дія чого-небудь; епізод, яким починається розвиток сюжету в творі. Зав ’язка твору. Се була перша і тривка зет ’язка моєї кореспонденції з Драго мал ювим (Франко).

ЗАВ’ЯЗЬ, -і, ор. -ззю, мн. -і, -зей

ЗАГАДКА, -и, місц. (у) -дці, мн. -дки, -док

ЗАГАЛЬНИЙ — СПІЛЬНИЙ. Роз-різняються значенням.

Загальний. 1. Який охоплює, стосується всіх. Загальна мобілізація. Загальне роззброєння. 2. Головний, основний, без деталей, без спеціалізації. Загальний висновок. Загальна освіта. Загальне враження. Спільний. Властивий, належний кільком або багатьом, усьому загалові; такий, яким користуються двоє або більше осіб. Спільна квартира. Спільна справа. Спільні інтереси.

ЗАГАЛЬНО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «загальний». З наступною частиною завжди пишеться разом: загальновживаний, загальновизнаний, загальновідомий, за-галыювстановлений, загальногосподарський, загальнодемократичний, загальнодержавний, загальнодоступний, загальгюсвропейський, загальнозрозумілий, загальномЬвний, загальнонародний, загальнонаціональний, загальнообов ’язкдвий, загальноприйнятий. ЗАГАЛЬНОКОРИСНИЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ, -я, -є ЗАГАсиТИ, -ашу, -йсиш, -йсимо, -йсите, -йсять; нак. -гаси, -гасім(о), -гасіть

ЗАГАСНУТИ, -гйсне; мин. загйс і загаснув, загйела і загйснула, загйели і загйснули

ЗАГАТЙТИ, -ачу, -йтиш, -йтить, -йтимо, -йтите, -йтять ЗАГІР’Я, -р’я, ор. -р*ям, род. мн. -р*їв ЗАГНУЗДАТИ, -йю, -йєш ЗАГОВОРИТИ, -орю, -бриш, -брять; нак. -орй, -орім(о), -оріть ЗАГОЄННЯ, -я, ор. -нням ЗАГОЇТИСЯ, -бїться, -бяться ЗАГОЛОВОК, -вка і ЗАГОЛОВОК ЗАГОЛОсиТИ, -ошу, -бсиш, -бсять ЗАГОРІТИ, -рю, -рйш

ЗАГОРОДА

125

ЗАДОВОЛЬНЯТИСЯ

ЗАГОРОДА — ЗАГОРОДА. Роз-різняються значенням.

Загорода. Огороджена ділянка в господарстві, у полі, на випасі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. На ніч пастухи загнали худобу в загороду.

Загорбда. 1. Тин, паркан, стіна та ін., чим огороджене щось; огорожа. 2. Спеціальна перешкода для перекриття підступів до чого-небудь. ЗАГОРОДЙТИ, -одж£, -бдиш, -бдять; нак. -бдь, -бдьте ЗАГОРЯННЯ і ЗАГОРАННЯ ЗАГОТІВЕЛЬНО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «заготівельний». З наступною частиною пишеться через дефіс: заготівельно-виробничий. заготівельно-збутовий.

ЗАГОТІВЛЯ — ЗАГОТІВКА Заготівля вжив, у знач, «готування, виготовлення чого-небудь заздалегідь, до настання потреби». Заготівля кормів [не заготовка кормів]. Заготшка вжив, у знач, «напівпродукт у промисловому та ін. виробництві». Хромові заготівки. ЗАГОТОВЛЯТИ, -яю, -яєш і ЗАГОТОВЛЮВАТИ, -юю, -юєш ЗАГРАВА, -и і рідше ЗАГРАВА ЗАГРЕБТИ, -бу, -бЄш, -бемб, -бетЄ, -буть; мин. загріб, загреблі, загреблб, загребли

ЗАГРИЗТИ, -зу, -зЄш, -земб, -зетЄ ЗАГРОЖУВАТИ — ПОГРОЖУВАТИ. Розрізняються значенням. Загрбжуватя. Становити небезпеку, створювати небезпеку. Суперечка загрожувала перейти в сварку (Колесник). Тепер небезпека загрожувала підводному човнові (Трублаїні). Артамонову загрожувала сліпота (Дмитерко).

Погрбжувати. Залякувати чим-не-будь, нахвалятися, грозити покаранням. Погрожувати розстрілом. Погрожувати кулаком.

ЗАГС, -у. Скорочення: запис актів громадянського стану. Пишеться малими літерами.

ЗАГУБЙТИ, -губліЬ, -гФбиш ЗАГУДІТИ і ЗАГУСТИ, -гуду, -гудвіл; мин. загудів і загув, загуділа і загулі, загуділи і загули ЗАГУРКОТІТИ, -очу, -отйш, -отйть, -отять; нак. -отй, -отім(о), -отіть ЗАГУРКОТАТИ, -очу, -бчеш, -бче, -бчуть; нак. -очй, -очім(о), -очіть ЗАДАРМА і ЗАДАРМА, присл. ЗАДАТИ, -дім, -даси, -дість, -дамб, -дастб, -дадуть; мин. задів, задалі, задалб, задали ЗАДАЧА див. ЗАВДАННЯ ЗАДеРТИ і ЗАДРАТИ, -деру, -де-рбш, -ремб, -ретЄ, -руть ЗАДЗВОНИТИ [не зазвонити], -дзвоню, -дзвбниш. Ненормативним є вислів задзвони до мене. Треба зателефонуй до мене.

ЗАДИРАКА, -и, ч. і ж. Завзятий задирака. Маленька задирака. Синонім: забіяка.

ЗАДИРКА — ЗАДИРКА

З&дщрка, -и, місц. (на) -рці, мн. -и, -рок. Задерта шкірочка біля нігтя. Зіднрка і задирка, -и, місц. (на) -рці, мн. -рки, -рок. Шершавість на гладкій поверхні чогось (металу, дерева). ЗАДИХАТИ, -йхаю і -иш£, -йхаєш і -йшеш; нак. -йхай і -йш ЗАДИШКА, -и, місц. (у) -шці ЗАДНІЙ, -я, -є

ЗАДНЬО… Перша частина складних слів, що відповідає за значенням слову «зідній». З наступною частиною пишеться разом: задньо під-небЬтий, задньоязиковий.

ЗАДНЯ

ЗАДОВОЛЬНЯТИ, -йю, -яє. Мене (його) це не задовольняє [не мене (його) це не влаштовує]. ЗАДОВОЛЬНЯТИСЯ, -яюся, -яєш-ся, не док. і ЗАДОВОЛЬНИТИСЯ, -нюся, -нишся, -нимбся, -нитЄся, док. Керування: чим. Задовольнятися малим. Задовольнитися успіхами.

ЗАЄЦЬ

126

ЗАКОЛИСАТИ

ЗАЄЦЬ [не заяць], зайця, дав. -еві і -ю, ор. зійцем, мн. зайці, зайців, але два зййці, п’ять зайців ЗАЖеВРГГИ, -іє

ЗАЗДАЛЕГІДЬ, присл. Синоніми: завчйсу, завчасно, наперед. ЗАЗДРИТИ, -рю, -риш, -рять. Керування: кому. Заздрити сусідові. ЗАЗДРІСНИЙ

ЗАЗЕМлиТИ, -лк>, -лиш, -лимб, -лите, -лять

ЗАЗНАВАТИ, -знаю, -знаеш, -зна-ємб, -знаете, недок. і ЗАЗНАТИ, -йю, -&єш, док. Керування: чого. Зазнавати щастя. Зазнати поразок. Зазнати збитків. Ненормативним є вислів понести збитки. ЗАЗНАЧАТИ див. ВІДЗНАЧАТИ ЗАЗНАЧИТИ, -зничу, -значиш і ЗАЗНАЧИТИ, -значу, -значиш; нак. -знич, -зничмо, -зничте і -значй, -значім(о), -значіть ЗАЇЖДЖИЙ [не заїзжий] ЗАЇКНУТИСЯ, -нуся, -нешся, -не-мбся, -нетеся

ЗАЇР. 1 .род. -у. Назва країни. Населення Заїру. 2. род. -а. Грошова одиниця Заїру.

ЗАЙВИЙ. У кого с зайвий квиток? [не у кого є лишній квиток?]. ЗАЙВИНА, -й

ЗАЙНЯТИ, -йму, -ймеш; мин. зайняв, зайняли, зайнялб, зайняли ЗАЙНЯТИЙ [не зайнятий, зайнятий] ЗАЙНЯТІСТЬ, -тості, ор. -тістю ЗАКАВКАЗЗЯ, -я. ор. -ззям ЗАКАВКАЗЬКИЙ ЗАКАЗУВАТИ — ЗАМОВЛЯТИ. Розрізняються значенням. Заказувати, -зую, -зуєш, недс::.г заказати, -кажу, -кижеш, док. Ужив, у знач, «забороняти комусь щось, рішуче радити не робити чого-небудь». Та й де той пан, що нам закаже і думать так і говорить? (Шевченко). Мати заказала синові купатися в холодній воді.

Замовляти, -ляю, -ляєш, недок., за-Мовигн, -влю, -виш, док. Ужив, у зна

ченнях: 1. Доручати комусь виготовити, виконати щось у певний термін; просити принести які-не-будь страви або напої у їдальні чи ресторані; домовлятися на телефонній станції про розмову з кимсь. Замовляти меблі. Замовити обід. Замовити Київ. 2. етн. Промовляти магічні слова з метою чинити вплив на когось, виліковувати когось. Замовляти рани. ЗАКАРПАТТЯ, -я, ор. -ттям ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЗАКВІТЧАТИ див. УКВІТЧАТИ ЗАКИНУТИЙ і ЗАКИНЕНИЙ ЗАКІНЧЕННЯ, -я, ор. -нням, род. мн. -ень

ЗАКІНЧИТИ, -чу, -чйш, -чйть, -чи-мб, -чите, -чйть; нак. -кінчй, -кінчіть і ЗАКІНЧИТИ, -кінчу, -кінчиш, -кінчить, -кінчимо, -кінчите, -кінчать; нак. -кінч

ЗАКІНЧИТИСЯ див. ЗАВЕРШИТИСЯ

ЗАКЛАДКА — ЗАКЛАДАННЯ.