Тест № ЗО

1. Яку назву має автобіографічна повість В. Сосюри?

А «В годину гніву»;

Б «Червона зима»;

В «Осінні мелодії»;

Г «Третя Рота». □

2. Яка поезія В. Сосюри ознаменувала перехід від російськомовного письма до українського?

А «Чи вже не пора»;

Б «Серце»;

В «Два Володьки»;

Г «Так ніхто не кохав». Q

3. Укажіть, яка тема є центральною у творчості В. Сосюри.

А Нещасливе кохання;

Б тема Вітчизни;

В боротьба молодого покоління 20-х років за соціальну справедливість;

Г складні процеси пристосування людини до умов соціалістичної дійсності. Q

4. Укажіть слова, у яких міститься головна ідея поезії В. Сосюри «Любіть Україну*.

А Примножуйте багатства рідної Батьківщини;

Б любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну Батьківщину;

В захищайте природу;

Г боріться з фашистськими зайдами. Q

5. Укажіть, з якої поезії слова:

І в обох ще незнаний,

Невиданий хист, -Рвали душу мою Комунар І націоналіст…

«Любіть Україну»;

«Два Володьки»;

«Ластівки на сонці»;

«Катрусі на спомин»;

«Україно моя». П

Що спонукало В. Сосюру написати поезію «Любіть Україну»?

Наступ радянської влади на українську культуру і мову; події Другої світової війни; ювілей Т.Г. Шевченка; замовлення Л. Кагановича;

довготривале перебування поета за межами Батьківщини. □

7. Під час громадянської війни В. Сосюра був:

А петлюрівцем, перейшов до червоних;

денікінцем, перейшов до махновців; махновцем, перейшов до червоних; чапаєвцем;

петлюрівцем, перейшов до махновців. Q

8. Який літературний прийом покладено в основу образності поезії «Так ніхто не кохав…*?

А Іронію; метонімію; гіперболізацію; паралелізм;

алегорію. □

‘ — — — — = 211 — — — ~

А

Б

В

Г

Д

6.

А

Б

В

Г

д

Б

В

Г

д

Б

В

Г

д

9. Який стилістичний прийом використовує В. Сосюра в уривку з поезії «Любіть Україну*, щоб досягти високого рівня емоційності, розширити свою думку:

Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці й пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах, і в стягів багряному шумі,..

А

Градацію; Г

гіперболу;

Б

В

епітет; Д метафору;

евфемізми.

10.

Який з наведених творів В. Сосюри не належить до інтимної лірики?

А

«Білі акації будуть цвісти»;

Б

«Так ніхто не кохав»;

В

Ґ

«Катрусі ва спомин»; «Ластівки на сонці»;

д

«Той молот б’є, а серце стало*.

11.

Установіть відповідність між назвою твору і його жанром.

1

«0 мово моя!»

А повість

1

2

«Мазепа»

Б поема

2

3

«Третя рота»

В поезія

3

4

«Смерть отца* (рос. мовою)

Г оповідання

4

5

« Червоногвард ієць »

Д роман у віршах

5

12.

Установіть відповідність між

цитатою з поезії В. Сосюри і художньо-виражальним

засобом, ужитим у ній.

1 «Скільки нас отаких біля муру Од червоної кулі лягло*

(поезія «І пішов Я ТОДІ до Петлюри»)

2 «І пісня в душі наростає і спіє,

Мов вирватись хоче нестримно на волю», (поезія «Катрусі на спомин»)

3 «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання»

(поезія «Так ніхто не кохав…»)

4 «Ось вона йде у вінку, як весна»

(поезія «Білі акації будуть цвісти…»)

А персоніфікація Б епітет В порівняння Г гіпербола

Теоретико-літературні поняття

Епос

Епос — один із трьох родів літератури (поряд із лірикою і драмою), у творах якого життєвий зміст розкривається у формі авторської розповіді про людей і події.

Епічний твір (від грец. «розповідь, слово») — художній твір, у якому зміст розкривається у формі авторської розповіді про події зовнішнього світу, основним предметом художнього відтворення є соціальне буття людей у його найрізноманітніших проявах і причинно-на-слідкових зв’язках.

Новела — один із видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю розвитку сюжету, несподіваністю розв’язки; властивий глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу персонажів, відступи від норм усталеної побудови.

1 —- — —— 212 1 : “

Оповідання невеликий епічний твір про одну чи декілька подій з життя персонажа, іцо відіграють важливу роль у його долі. Для оповідання характерні відсутність широкої мотивації подій, стислість або відсутність описів, представлення персонажів переважно у сформованому вигляді.

Повість розповідний прозовий твір, більший за обсягом від оповідання, менший від роману, що має однолінійний сюжет, головних і другорядних персонажів.

Роман — великий і складний за будовою епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. За змістом роман може бути: соціальний;

— соціально-побутовий; історичний; психологічний; філософський;

— сатиричний; пригодницький;

— біографічний;

фантастичний (науково-фантастичний і фентезі);

автобіографічний;

готичний;

— химерний; детективний.

Жанрові різновиди роману:

роман виховання (присвячений проблемі формування особистості)

— роман із ключем (персонажу відповідає конкретний прототип у житті);

— роман-подорож (різновид пригодницького чи сенсаційного романів, сюжет якого побудований на розповіді про подорож);

роман у новелах (не має цілісної композиції, складається з кількох автономних новел, об’єднаних спільною ідеєю або темою);

роман-епопея (розповідь про масштабні події всенародного значення, створення силь-і них характерів); f — роман-хроніка;

— роман у листах; роман-ріка.

І- роман-балада жанровий різновид роману, який містить ознаки балади (зокрема, домінування мотиву кохання жінки з демонічним єством у чоловічій подобі тощо).

Комічне

Комічне (від грец. «смішний, веселий») — це естетична категорія, яка поєднує в собі смішне в житті та способи його відображення в художній творчості; це життєва суперечність, що стає у мистецтві об’єктом емоційно й естетично забарвленої критики ~ осміяння.

(Суперечності, що породжують комізм, різноманітні: невідповідність потворного прекрасному, мети засобам, форми змістові, дій обставинам, внутрішньої порожнечі привабливій зовнішності І т.д.)

Основні форми комічного:

Фарс — обмеження смішного лише зовнішніми діями, зовнішньою потворністю (будь-яка незграбність, смішні звички, недоліки у зовнішності, недоладні пригоди тощо).

Дотеп влучний, стислий, часто афористичний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Комічне в дотепі ґрунтується на несподіваності паралелі образу, переосмисленні вислову тощо.

Основні типи комічного:

Гумор (від лат. «волога, рідина», тобто смішне до сліз) — вид комічного, коли про серйозне говориться із посмішкою, коли доброзичливому осміянню піддаються вади в характері, поведінці, зовнішньому вигляді людей, беззлобно-добродушне, жартівливе зображення смішних явищ (наприклад, Г. Квітка-Основ’яненко «Сватання на Гончарів ці», І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»). _

Сатира (від лат. «суміш, усяка всячина») — спосіб художнього відображення явищ дійсності, який знаходить вияв у різкому висміюванні негативного в суспільному житті й людських характерах; непримиренне, гнівне осміяння всього потворного (наприклад, І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», Г. Квітка-Основ’яненко «Конотопська відьма»).

Гротеск вищий ступінь комічного, художній прийом у мистецтві, заснований на на-рочисто карикатурному спотворенні, порушенні форм і розмірів предметів, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного чи страшного з комічним, смітним.

Найпоширеніші види гумору і сатири: жарт (доброзичливий сміх); іронія (приховане глузування);

— сарказм (гнівне, дошкульне висміювання чогось).

Основні засоби створення конічних ситуацій та образів:

— бурлеск;

— травестія;

пародіювання — висміювання або дискредитування когось через наслідування; гротеск;

— каламбур (від франц. «гра слів») — дуже стислий твір, побудований на комічному використанні багатозначності якогось слова чи вислову або звукової подібності слів;

— шарж зображення кого-небудь у навмисне спотвореному чи смішному вигляді.

Трагічне

Трагічне — зображення у художньому творі нещастя, страждання, безвихідного становища або загибелі людини.

Стародавня Греція

Причина трагічного — втручання фатуму у долі людей, які не могли цьому протистояти.

Епоха Відродження.

Причина трагічного — невідповідність, суперечність між прагненнями героя і несприятливими суспільними обставинами.

Класицизм

Трагічне як наслідок конфлікту між почуттями героя та його обов’язками перед державою, народом.

Реалізм

Причина трагічного — несприятливі суспільні умови, реакційність громади тощо.

Романтизм, модернізм

Причина трагічного невміння людини згармонізувати різні грані своєї душі, рівні буття.

Героїчне

Героїчне найвище піднесення людського духу, відданість загальнолюдським ідеалам добра і справедливості, що виявляється у саможертовній боротьбі за їхню перемогу.

Драма

Найхарактерніші жанри драми:

Трагедія драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, незвичайний герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і часто гине (І. Кар-пенко-Карий «Сава Чалий»).

Комедія — драматичний твір, у якому сатиричними й гумористичними засобами відображається смішне в житті, висміюються потворні суспільні й побутові явища, негативні риси людей (М. Кропивницький «Пошились у дурні»).

Власне драма драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, напружену боротьбу й складні переживання персонажів, але розв’язка не має трагічного характеру, відсутня свідома настанова на комічне (Т. Шевченко «Назар Стодоля», І. Франко «Украдене щастя»).

— 214 ~ ~ —:

Жанрові різновиди драматичних творів

Мелодрама повчально-моралізаторський, підкреслено емоційний драматичний твір з гострою фабулою, в якому персонажі різко діляться на добрих і лихих; незвичайна доля позитивних персонажів, виняткові почуття і страждання викликають розчулення, щаслива кінцівка — почуття радості (М. Кропивницький «Дай серцю волю…»).

Водевіль — невелика, часто одноактна весела п’єса, в основу якої покладено анекдотичну подію і в якій розмови героїв чергуються з жартівливими піснями, танцями; характерні проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, гострота реплік.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому поєднані риси трагедії і комедії (І. Карпен-ко-Карий «Мартин Боруля»).

Містерія — масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд.

Драма-феєрія драматичний твір з казково-фантастичним сюжетом і персонажами

(Леся Українка «Лісова пісня»).

Особливості композиції драматичних творів

Основу драматичних творів становлять монологи, діалоги, полілоги (тобто репліки) персонажів і авторські ремарки.

Репліка — кожне окреме висловлювання персонажа п’єси

Ремарка — авторське пояснення для режисера й акторів, у якому описано обстановку на сцені, зовнішність героїв, їхні дії, жести, інтонації тощо.

Особливості п’єси:

композиція: дії поділяються на яви (сцени, картини); j портрети, пейзажі, авторські відступи, інтер’єри, екстер’єри відсутні або винесені в ремарки;

— розміщення розв’язки ближче до кінця драми.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, характерів і обставин, яке покладено в основу дії: конфлікт може відбуватися між особою та суспільством, між персонажами, у свідомості героя; може бути явним чи прихованим, зовнішнім чи внутрішнім.

Прототип (прообраз) реально існуюча конкретна особа, життя, характер, діяльність якої покладені письменником в основу створеного ним художнього образу.

Художня типізація — художнє узагальнення певних життєвих явищ у конкретних, індивідуальних образах і картинах. Відбираючи істотне, суттєве, властиве багатьом людям і явищам, письменник за допомогою образної уяви і художнього вимислу втілює це типове в індивідуальному образі.

Тип це яскравий художній образ — персонаж, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним.

215

Відповіді до тестів

1

2

3

. 4

5

6

7

8

9

10

її

12

1

А

Г

Б

В

В

А

В

В

А

В

ЗА

ЗБ

2

Б

Б

В

А

В

А

д

Г

Б

г

ЗБ

ЗГ

3

Б

А

В

В

Г

А

А

Г

В

А

ЗГ

ід

ЗГ

5БІ

4

А

Б

Б

В

г

В

Г

В

А

В

ід

ЗГ

ЗА

5

Б

Г

В

А

Б

В

А

Г

В

В

ід

ЗВ

ЗА

6

В

Б

Г

Г

В

Д

Б

А

В

А

ЗБ

зд

5А J

7

А

Б

Б

Б

В

А

Б

д

Б

А

ЗГ

ЗА

8

Б

В

Б

Г

в

Г

А

Б

Б

В

ід

ЗВ

ЗГ

5Д1

9

А

Б

В

В

г

Г

В

А

Б

Г

ід

ЗГ

ІБ

ЗД

10

Б

А

Г

А

Б

В

д

Г

Д

А

ЗБ

ЗА

11

А

В

Б

В

А

г

д

А

Д

Г

ЗА

ЗГ

12

В

А

Б

Б

В

г

В

Г

А

А

ІД

ЗБ

ЗГ

13

А

А

Г

Б

В

Б

в

В

д

д

ЗГ

ЗД

14

Г

А

Б

А

А

Г

А

В

в

А

ЗА

ЗВ

15

В

А

В

Б

Г

Г

Г

Б

Б

В

ЗВ

ЗГ

16

В

Б

Г

В

В

Б

А

В

В

г

ЗГ

ЗА

17

В

А

А

В

А

В

д

Г

г

в

ЗГ

ЗБ

18

Б

Г

А

А

В

В

А

Б

г

г

ЗА

ЗА

19

Г

Г

А

А

В

Б

В

Б

А

в

ЗБ

ЗА

20

Б

Б

В

Г

Б

Г

Б

В

г

г

ЗА

ЗВ

21

А

Б

А

В

Б

А

Б

Б

А

д

ЗД

ід

ЗГ

22

А

Б

Б

г

В

В

А

Б

Г

А

ЗБ

ід

ЗБ

23

В

А

В

А

Г

А

Б

д

Б

Г

ЗГ

ЗВ

24

Г

В

А

А

А

А

А

д

Б

В

ід

ЗА

ЗГ

25

В

Б

Б

В

Б

А

Г

Б

Г

Б

ЗВ

ЗА

26

А

Б

Б

В

В

Г

д

В

д

А

ЗГ

ЗБ

JLSJ

27

А

Б

Б

Б

Г

В

А

г

В

А

ЗА

Ж.

ЗГ

ЗД

28

А

Б

А

В

Д

Г

А

в

г

В

ЗА

ЗА

Ж

29

В

А

Б

А

А

Б

Б

Д_

А

А

ЗА

Ж.

ЗБ

ЗО

Г

А

Б

Б

Б

А

А 1 В

А

ж

їв

ЗА

ж.

ЗГ

216