Тест № 9

1. Укажіть справжнє прізвище Г. Квітки-Основ’яненка*

А Квітка;

Б Основ’яненко;

В Основа;

Г Конотопський. □

2. Укажіть назву населеного пункту, де народився Г. Квітка-Основ’яненко.

А М. Харків;

Б с. Основа на Харківщині;

В м. Полтава;

Г с. Чорнухи на Полтавщині. □

3. Який творчий метод обрав Г. Квітка-Основ’яненко для написання першої української повісті «Маруся»?

А Романтизм;

Б класицизм з орієнтацією на єдність часу, місця, дії;

В сентименталізм;

Г імпресіонізм. Q

4. Визначте жанр твору «Маруся».

А Сатирична повість; В сентиментально-реалістична повість;

Б соціально-побутова повість; Г соціально-психологічна повість. П

5. З якою метою письменник вводить у текст ліричні відступи?

А Щоб наблизити епічний твір до ліричного;

Б розпочати нову сюжетні лінію;

В дати портретну характеристику героям;

Г виявити своє ставлення до героїв, створити певний настрій у творі. Q

6. Визначте тему твору «Маруся».

А Емансипація жінки;

Б кохання зі щасливим завершенням — весіллям героїв;

В соціально нерівне кохання;

Г трагічне кохання;

Д розповідь про звичайну сільську дівчину, що знайшла своє щастя

в самоосвіті та служінні громаді. 0

7. Розв’язкою твору «Маруся» є:

А хвороба Марусі;

Б смерть Марусі;

В смерть Василя;

Г відмова Наума віддати Марусю заміж за Василя;

Д одруження Василя і Марусі. О

8. Герой повісті «Маруся» після смерті коханої стає;

А ченцем;

Б лікарем;

В кріпаком;

Г мандрівником;

Д військовим. □

51

9. Який художньо-виражальний засіб ужито в характеристиці Марусі «веселенька, як весіння зіронька»?

А Антитеза;

Б порівняння;

В океюморон;

Г метафора;

Д символ .0

10. Укажіть жанр фольклору, який Г. Квітка-Оенов’яненко використав під час змалювання обряду поховання Марусі.

А Дума;

Б балада;

В історична пісня;

Г голосіння;

Д легенда. □

11. Установіть відповідність між фрагментом твору Г. Квітки-Основ’яненка і художньо-виражальними засобами, використаними в ньому.

1 Маруся «невесела, мов у воду опущена»;

2 «Марусенько, моя лебідочко, зіронько моя, рибочко, перепілочко!»;

3 «Ось рідесенький туманець пав на річечку»;

4 «Казав пан, кожух дам, та слово його тепле»;

5 «Аж ось прийшла до неї бабуся, така старенька. .. >

А епітет Б фразеологізм В зменшено-пестливі слова Г метафора, зменшено-пестливі слова

Д порівняння

2

12. Розмістіть сюжетні компоненти твору «Маруся» в порядку їх розміщення у творі А Смерть Василя Ь Сватання Василя до Марусі;

В Розмова Василя з Наумом Дротом щодо одруження;

Г Хвороба Марусі;

Д Василь на заробітках.

2. Літературний процес 40 — 60-х років XIX ст.

Під впливом національно-визвольного руху та загальноєвропейського романтизму в літературі виникає національне піднесення культури України Друге українське Відродження.

Особливості

* Вихід альманахів:

«Український альманах» (1831 р., м. Харків);

«Запорожская старина», «Сніп» (1841 р., м. Харків);

«Молодик»(1843 р., м. Харків);

«Ластівка» Євгена Гребінки (м. Петербург);

журнал «Основа».

Виникнення української школи в середовищі польських письменників (Богдан Залєсь-кий, Северин Гощинський, Міхал Чайковський та ін.), які демонстрували у своїх творах героїку селянських повстань, зображували запорозьке козацтво;

* Активний період творчості Миколи Гоголя («Тарас Бульба»), Миколи Маркевича («Українські мелодії»), Петра Гулака-Артемойського (байка «Пан та Собака» та ін.)

Цей період характеризується розвитком романтичної течії.

52

Романтизм художній метод у літературі й мистецтві першої половини XIX ст., коли реальній дійсності, що не задовольняє митця, протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю. Характерні особливості: виняткові характери у виняткових обставинах, ліризм, фантастика, увага до історичного минулого, героїв-лицарів, звернення до фольклору.

Український романтизм демонстрував повернення до правди, простоти і народності (національності), що дало окрилені образи, простір живому вираженню письменницької індивідуальності .

Український романтизму поділяється на три періоди:

1) 1835 1844 рр. — харківський;

2) 1840 1847 рр. — київський;

3) 1855 1862 рр. — петербурзький.

Українські романтики:

Євген Гребінка (1812 1848) прозаїк, байкар, лірик (байки «Ведмежий суд», «Ри

балка», «Ячмінь», «Сонце та Хмари», пісні «Очи черньїе, очи страстньїе», «Ні, мамо, не можна нелюба любить» та Ін.);

Левко Боровиковськиіі (1811 1889) — перекладач, поет (збірка поезій «Байки і приба-

ютки*); автор романтичних балад, написаних на сюжети українських народних переказів;

Амвросій Метлинський (1814 1870) — автор етнографічних збірок («Южиьій русский

сборник»), романтичних віршів («Думки і пісні та ще дещо Амвросія Могили»), співець героїчного минулого українського народу (поезії «Гетьман», «Козача смерть», «Степ» та ін.);

Микола Костомаров (1817 1885) — поет, прозаїк, драматург, учений-історик. Голо

вна праця Костомарова «Книга буття українського народу», у якій підноситься національна свідомість, гідність українського народу, християнська мораль як основа суспільства;

Віктор Забіла (1808 1869) — автор романтичних поезій про нещасливе кохання (ста

ли піснями «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі», «Туга серця» та ін.); Михайло Петренко — автор пісні «Дивлюсь я на небо»;

Олександр Афанасьев-Чужбинеький — автор романсу «Скажи мені правду»;

Марта Писаревеька;

Ганна Барвінок та інші.

Основоположником критичного реалізму в українській літературі є Тарас Шевченко.

Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») художній метод у мистецтві й літературі, що характеризується увагою до повсякденного суспільно-побутового життя, типізацією, епічністю; провідний критерій художності — вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя. Критичний реалізм художній метод, для якого характерне сміливе викриття вад суспільного устрою, заперечення законів існуючої системи.

* Українська поезія представлена творчістю Т. Шевченка, Л. Глібова, С. Руданського, П. Куліша, Ю. Федьковича.

* Українська проза — творчістю Марка Вовчка, П. Куліша, О. Стороженка, А. Свидни-цького.

Становлення нової літератури в Галичині

Історичне підґрунтя

З 1772 р. територія Наддніпрянщини перебувала під владою Австро-Угорщини.

1848 р. скасовано кріпацтво. Але особливо гостро відчувався національний гніт.

1834 р,- у Львівській духовній семінарії організовано нелегальний літературний гурток «Руська трійця», засновниками якого були Маркіян Шашкевич (псевдонім — Руслан), Яків Головацький (Ярослав), Іван Вагилевич (Далібор). Пізніше до гуртка приєднався Григорій Ількевич (Мирослав).

Девіз гуртка — слова народної пісні зі збірки Михайла Максимовича «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде».

__ — ; 53 ===^====

Клятва, яку давали ті, хто вступав до гуртка: «Чесним словом протягом усього життя працювати на користь народу і відродження національної літератури».

1833 р. — члени гуртка уклали рукописну збірку «Син Русі»;

1834 р. — фольклорно-літературна збірка «Зоря» (заборонена цензурою).

1837 р. збірку «Зоря» під назвою «Русалка Дністровая», видано в Будапешті. На звороті титульної сторінки містилися слова чеського вченого Яна Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розквітає надія». Збірка підносила дух народу, будила його національну й соціальну свідомість, зміцнювала віру в гідне існування рідного слова, яке звучатиме не тільки на рідній землі, а й буде «скрізь світу казати» про українську славу.

Теми, яких торкалися митці:

— рідна мова і література;

— тяжке становище українського народу;

— історія України;

— фольклор та ін.

Українська література 9-10, готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання