художнього тексту розповідного характеру

з елементами опису тварини

1. Які ознаки художнього тексту?

2. На яке питання відповідає розповідне висловлювання?

Як підготуватися до переказу тексту

1. Уважно прослухайте або прочитайте текст.

2. Визначте тему та основну думку тексту.

3. Поясніть, чому текст має таку назву.

4. Визначте мікротеми тексту.

5. Запишіть тематичні речення, кожне з яких буде пунктом

689а 1 ■ Прочитайте текст. Дайте назву. Визначте тему та основну думку.

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить, бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється, хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить. Аж ось біжить Оленка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радіеіньке.

2. Визначте мікротеми тексту. Запишіть тематичні речення.

^______^________… зказ тексту — якомога точніше переказу

вання змісту тексту. У переказі потрібно зберегти послідовність подій, про які розповідає автор, особливості його мовного стилю.

Усний переказ того самого тексту відрізняється від письмового. У ньому коротші речення, можливі повтори слів, уточнювальні вислови.

Пригадаймо!

Запам’ятаймо!

плану.

590 v 1 ■ Прочитайте текст. Яка його тема й основна думка? Який заголовок ви могли б дати текстові?

Живе в нас сірий пухнастий кіт. Звати його Мурчик. У нього довгі білі вуса, сіро-зелені очі, якими він допитливо дивиться на світ. На шиї в Мурчика — біленький комірець, а на лапках — такі самі шкарпеточки. Лапки має м’які, приємні, але пазурі в котика дуже гострі. Сидіти котик любить на підвіконні, а спати — у кріслі.

Пухнасту шубку на спинці іноді так хочеться погладити, але Мурчик не любить, щоб до нього торкалися. Він сам вирішує, коли й до кого підійти, умоститися на колінах і поворкотіти свою котячу пісеньку.

2. Усно перекажіть текст за планом.

1. Сірий пухнастий кіт Мурчик.

2. Очі та вуса.

3. Лапки й шия.

4. Звички кота.

Це цікаво!

Чи здатні тварини платити людині добром за добро, тобто бути вдячними? Так, особливо приручені. Собака, наприклад, коли дадуть йому їсти, махає хвостом, намагається лизнути руку, кіт — муркоче й треться об ноги.

1. Прочитайте вірш. Як називають слова, що вимовляються й пишуться однаково, а значення мають різне?

Сонечко

У нашій хаті сонечко живе.

Але не те, що в небі, а живе!

Воно таке маленьке, червоненьке, із цяточками чорними, гарненьке. У нашій хаті сонечко живе.

Воно б, напевно, і не дивина, коли б надворі літо чи весна.

Та зиму треба якось переждати, і залетіло сонечко до хати.

І залетіла разом з ним весна.

Тепер літає в хаті залюбки, сіда на підвіконні на квітки.

А стріло раз мою малу сестричку і сіло їй довірливо на щічку!

Зима. Мороз. Хурделиця реве.

А в нашій хаті сонечко живе.

С. Цушко

2. Випишіть з вірша речення, змістом яких є опис сонечка. Які назви цієї комахи вам відомі? А як ви її називаєте?

692 \ 1 ■ Прочитайте текст. Придумайте заголовок. Складіть план.

Батько прийшов додому й скликав усіх нас докупи.

— Ну, діти, дивіться, — сказав він.

З картуза на широку лаву талапнулося щось маленьке, сіре, пухнасте. Воно розчепірило лапки, мов на льоду, а вушка злякано прищулило. Ми зачаровано дивилися на зайченя, яке боялось і ворухнутись. Тільки світило блискучими оченятами, тільки тремтіло.

— Нагодуйте молоком, — порадив батько, — воно їсти хоче.

Блюдечко з молоком підсунули зайченяті під самісінький носик, тільки воно чомусь і не глянуло.

Принесли трави, поклали коло блюдечка, але воно й не понюхало.

— У неволі не їстиме, — сумно сказав батько. — Доведеться випустити…

Уже вечоріло, коли опинилися на околиці села… Батько зігнувся, розтулив свого картуза, і маленьке зайченя випало на стежку. Думали, що зразу дремене, а воно сиділо й злякано щулило вуха.

— І тут боїться, — сказав батько. — Давайте відійдемо вбік. Зайченя якось дивно ворухнуло передніми лапками — і таки стрибнуло. М’яко, легенько стрибнуло, наче й не вірило у свою волю. І скоро зникло у вівсі.

— Хай біжить, — сказав батько. — Мабуть, зайчиха вже заждалась.

Після того дня ми дуже часто згадували своє зайченя… (За Є. Гуцалом).

2. Перекажіть текст (письмово) за складеним планом.

693 \ Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Відповідь обґрун-туйте. Підготуйте переказ.

Щойно я був присутнім на … концерті. Почалося все з того, що над головою раптом почув стрекотання сороки. Підвів голову — ніякої сороки й близько немає. Що за дивина?

Сорока закричала ще раз. Десь просто над головою. Почав уважно придивлятися й побачив … шпака. Увесь чорний, блискучий — ніби фрак одягнув. А сорочка — перламутрова, у крапочку. Пір’я так і мерехтить на грудях…

Якусь мить шпак мовчки сидів на гілці, чистив пір’я, яке й так бездоганно блищало. Ну справжній тобі артист перед виходом на естраду, який оглядає свій костюм — чи все гаразд.

Шпак меланхолійно підняв голову, трохи схилив її набік — і ось уже полинули з його широко розкритого дзьоба ніжні звуки флейти. А потім видав такі звуки, наче хтось заплескав у долоні. Отакої! Виходить сам собі й аплодує. А що ж, по-вашому, мусить робити, коли немає слухачів? (За С. Мацюцьким).

Прочитайте текст. Випишіть речення, змістом яких є опис тварини.

Vv Підготуйте усний переказ.

…Лишилося три корови, і Миколка почалапав своїми жовтими чунями до них.

Але ті дві корови були продані, а третя стояла за возами така, що до неї ніхто й не підходив. Те, що вона була вся геть-чисто чорненька, — півбіди. Миколці навіть сподобалося, що вона вся чорненька й ріжки віночком. Але вона хиталася од вітру і світила ребрами, і вим’я під нею було як маленьке яблучко, — ну просто тобі і не корова, і не коза!..

Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі й спитав:

— А як тебе звати?

Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось таке, як ото, бувало, у матері над батьковим листом, що він живий і здоровий.

— Ну, синочку, бери її та веди, та гляди ж її там удома, бо вона була в мене смирненька, не билась, не перебирала. — І тіточка віддала Миколці налигач, хворостину та віхоть сірої торішньої трави (За М. Вінгранов-ським).