§ 3 Іменник

Пригадаймо!

1. На які питання відповідають іменники?

2. Іменники належать до самостійних чи службових частин мови?

1. Спишіть текст. Підкресліть іменники, визначте їх рід, число та відмінок.

Символ життя, святості, любові, вічності — усе це мама. Слово «мама» утворилося з перших складів дитячої мови: ма ма.

Серце матері… Чи є на Землі щось щасливіше й етражденні-ше від нього?

Руки матері… Чи є на світі те, що могло б зрівнятися з ніжністю й ласкою материнських рук? Жодної хвильки не знаючи відпочинку, вони знаходять роботу: миють, варять їсти, білять, перуть, шиють.

2. Складіть за малюнком розповідь про маму.

Це цікаво!

Українська мова багата на пестливі слова. Ось як можна звертатися до мами: мамо, мамочко, мамусенько, мамусю, мамцю, матінко, матусенько, матусю, нене, ненечко.

Спишіть речення. Підкресліть іменники. Визначте назви істот і неістот, поставивши питання до кожного іменника.

1. Сліпе щеня й те до матері лізе. 2. На сонці тепло, а біля матері добре. 3. У дитини заболить пальчик, а в матері — серце.

4. На світі знайдеш усе, крім рідної матері. 5. Одна мати — вірна порада (Народна творчість).

Пригадаймо!

Назви свят, імена, імена по батькові та прізвища людей, назви організацій, географічні назви пишуться з великої букви.

1. Спишіть текст. Поясніть, у чому полягає відмінність між написанням іменників — власних назв та іменників — загальних назв.

Перший День матері відсвяткували 10 травня 1908 року в Америці. Його запровадила американка Анна Джарвіс на знак любові й пошани до своєї матері. Згодом це свято прийняли жінки Європи, а 1929 року його вперше відсвяткували в Галичині з ініціативи Союзу українок. Згодом це свято поширилося по всій Україні (О. Сапеляк).

2. Випишіть іменники — власні назви. Поясніть уживання великої букви, використавши підказки з довідки.

Довідка: назва держави; назва регіону країни; перше слово офіційної назви свята; неофіційна назва країни; назва населеного пункту; ім’я та прізвище; назва континенту; перше слово назви громадської організації.

Пригадаймо!

Називний відмінок (хто? що?)

гість

гості

Родовий відмінок (кого? чого?)

гостя

гостей

Давальний відмінок (кому?

гостеві,

гостям,

чому?)

гостю

гостям

Знахідний відмінок (кого? що?)

гостя

гостей

Орудний відмінок (ким? чим?)

гостем

гостями,

гостями,

гістьми,

гістьмй

Місцевий відмінок (на кому?

на гостеві,

на гостях,

на чому?)

гостю, гості

на гостях

Кличний відмінок (—)

гостю!

гості!

1. Прочитайте вірш. Сформулюйте за ним правило.

Як чергуються голосні

В переливах елів ми раді відтінити тут одне: там, де і в закритім складі, у відкритім — о та е.

У закритім складі кінь, у відкритому — коня.

Поміркуй над цим, прикинь — не поїдем навмання.

У закритім складі гість, у відкритім — гостя жди!

У закритім складі шість, у відкритому — шести.

Не кінець тут прикладам, — ще зразки вам викладем: лебідь — лебедя, обід — обода, невід — невода, чобіт — чобота…

А є й виняток: хобот — хобота й ще сучасніший: робот — робота.

Д. Білоус

2. Складіть речення зі словами: шість, шести, робот, робота.

3. Провідміняйте слово кінь. Складіть речення з іменником кінь у місцевому відмінку.

1. Прочитайте вірш. Про яку пору року розповідає автор?

З чого хату будувати?

Лосеня і лисенятко збудували в лісі хатку.

З чого стіни?

З павутиння!

З чого дах?

Із хмаровиння!

А підлога?

Із травинок!

А віконця?

Із рослинок!

Вітер двері відчиняє, по хатині тій гуляє: де ж поділось павутиння, де ж поділось хмаровиння?

Зникли стіни, дах, віконця, п’є росинки промінь сонця.

Лосеня і лисенятко залишилися без хатки.

Не підкажете, хлоп’ята, з чого хату будувати?..

Л. Біленька

2. Випишіть іменники, що означають назви: а) істот; б) неістот.

3. Випишіть іменники, які мають форму однини, визначте, до якого роду вони належать.

21 Запишіть подані іменники в родовому відмінку однини за зразком. Зразок. Стіна — стіни.

Стіна, пісня, межа, круча, груша, вівчар, слюсар, школяр.

Заповніть таблицю в зошиті й запишіть подані іменники в орудному відмінку однини у відповідні стовпчики за зразком.

Зразок

Орудний відмінок однини

Закінчення

Закінчення

Закінчення

з літерою е

з літерою є

з літерою о

землею

лінією

столяром

Землею, межею, кручею, Софія, тишею, конем, ножем, армія, мечем, споришем, лінія, гай, вівчар, слюсар, геній, мелодія, школяр, Марія, маляр, столяр, планетарій, батько, син, Владислав, Київ.

23 Розгадайте кросворд у зошиті. Заповніть клітинки поданими словами, поставивши їх в орудному відмінку однини.

Тінь, ніч, молодь, любов, Об, верф, матір, якість, повість.

У давальному відмінку однини в іменниках чоловічого роду закінчення -ові, -еві, -єві і -у, -ю вживаються паралельно: братові і брату, господареві й господарю, Олесеві й Олесю, коневі й коню, Сергієві й Сергію, звичаю і звичаєві, краю і краєві.

Якщо в тексті є поряд кілька іменників у формі давального відмінка однини, бажано уникати одноманітності закінчень: панові Президенту або пану Президентові, поету Шевченкові або поетові Шевченку.

1. Прочитайте текст, поясніть відповідь дідуся. Хто виявився справжнім сином? Розкажіть про своє ставлення до матері, допомогу їй.

Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Сивенький дідусь присів на камені перепочити.

Ось одна жінка каже:

— Мій синок спритний і сильний, ніхто його не подужає.

— А мій співає, як соловейко, ні в кого такого голосу немає, — каже друга.

А третя мовчить.

— Чого ж ти про свого сина нічого не скажеш? — питають її сусідки.

— Що ж казати? Нічого особливого в нього немає.

Набрали жінки повні відра та й пішли. І старенький за ними.

Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає вода. Ломить спину.

Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню співає. Заслухалися жінки. А третій до матері підбіг, узяв у неї важке відро й поніс.

Питаються жінки в старенького:

— Ну що? Як вам наші сини?

— А де ж вони? — відповів старий. — Я лише одного сина бачу (В. Осєєва).

2. Випишіть із тексту іменники, вжиті у множині. Провідміняйте слова рука, жінка в однині та множині.

Пригадаймо!

Як виконуєш завдання,

Не забудь про чергування: Як поріг — то на порозі, Ну а ріг — пиши: на розі, Коли вухо — то у вусі,

А кожух — то у кожусі, Як урок — то на уроці, Око — порошинка в оці.

А. Свашенко

[г] ^-► [з’]

[X] ^-► [С ]

[к] ^► [ц ]

1. Прочитайте текст. Чому деякі слова в тексті пишуться з великої букви?

Чарівний ціпок

П’ятеро хлоп’ят — Петро, Іван, Максим, Василь і Гнат — м’яча ганяли на подвір’ї. І трапилась біда — м’ячем вікно розбили. Утікати пізно, бо на ґанок дід Панас вже вийшов і винуватого шукає:

— Ану, кажіть, хто це зробив?

Усі п’ятеро мовчать, голови поопускали.

— У такому разі його знайде мій ціпок, — примружив очі дід. — Беріться кожний за ціпок.

Зробили так, як дід сказав.

— Усі взялися? — дід питає.

— Усі, — відповідають хлопчаки.

— А той, що вікно розбив?

— Узявся! — крикнув Гнат (М. Галагуза).

2. Запишіть власні назви в давальному та місцевому відмінках однини за зразком, використавши паралельну форму.

Зразок. Н. в. Ярослав

Д. в. Ярославові та Ярославу М. в. на Ярославові і на Ярославу

Це цікаво!

Слова-імена мають свою історію.

Зрозумілими для нас є давні слов’янські імена Володимир, Всеволод, Любов, Віра, Надія, Мирослав, Святослав. У слов’янському імені Ярослав або Ярослава «заховалося» ім’я слов’янського бога сонця Ярила, утворене від староукраїнського слова яр, що означало: гарячий, ясний, блискучий. Весна в давній Русі-Україні теж звалася яра.

Багато наших імен — латинського, давньоєврейського, грецького походження. Так, у латинській мові Віктор — це переможець, Костянтин — стійкий, Максим — найбільший, Марина — морська, Наталка — рідна.

26 \ Дізнайтеся, що означає ваше ім’я або ім’я когось із ваших родичів.

1. Пригадайте, коли власні назви пишуться в лапках. Наведіть приклади.

2. Запишіть, користуючись малюнками, 4-5 речень, у яких власні назви писалися б у лапках.