ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
(Олександр Іванович Кандиба)
5 грудня 1878 — 22 липня 1944
З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я..
Олександр Олесь
Олександр Олесь реформував україн-
ську поезію, розвинув її неоромантичні
та символічні тенденції, вніс до неї най-
тонший ліричний психологізм і задушев-
ність. Саме за допомогою цієї інтимізації
причастився до загальнолюдської духо-
вної проблематики, спрямував українську
поезію в річище європейської.
Іван Дзюба
Творчість Олександра Олеся — визначне явище в українській лі-
тературі початку XX ст. Поет-лірик із виразним індивідуальним сти-
лем, справжній новатор і реформатор поезії, який підняв її на євро-
пейський рівень. Відомий як тонкий співець кохання і природи. Його
поезії вирізняються глибоким психологізмом, задушевністю, щирістю
і простотою у відтворенні найскладніших людських почуттів.
Знайомство здалеку і зблизька
Родина. Батько майбутнього поета Іван Кандиба працював на риб-
них промислах у Росії, в м. Астрахані. Сім’я жила то в Україні (на
Сумщині), то в Росії (біля Каспійського моря). У родині панувала
атмосфера любові та поваги. Коли Олександру було 11 років, батько
трагічно загинув, тому мати, Олександра Грищенко, вимушена була
повернутися з сином та двома доньками в Україну.
Дід майбутнього письменника по материнській лінії орендував ве-
ликий панський маєток на Сумщині у с. Верхосуля. Щороку Олек-
сандр бував у діда, де й познайомився із сільським життям, піснями,
народними традиціями та звичаями. Як згадував поет, дитинство
було для нього одним золотим днем. І все, що бачив там, у степу,
в саду, на річці Сулі, здавалося йому суцільною казкою природи.
173
Вдача. У дитинстві майбутній письменник був дуже здібним і
надзвичайно доброзичливим, товариським хлопчиком.
Чутливий до краси, він жадібно вбирав у себе музику рідних по-
лів, мелодії народних пісень. Дитячі враження переросли у щиру
любов до рідної землі, до рідного слова, до України.
Захоплення. Олександр рано навчився читати, поступово від-
криваючи для себе чарівну поезію Шевченкового «Кобзаря».
Перший вірш майбутній поет написав російською мовою ще у
9 років.
Олександр захоплювався читанням художньої літератури. Вже
в 11 років він знав напам’ять «Кобзар» Т. Шевченка. Із бібліоте-
ки свого дядька читав твори української класики — П. Куліша,
Марка Вовчка, М. Старицького, Лесі Українки, М. Чернявського.
Познайомився з російською літературою — творчістю М. Некра-
сова, М. Лермонтова. Любив читати твори зарубіжної літератури,
зокрема Дж. Байрона. Сильне враження на нього справили філо-
софські праці А. Шопенгауера та Ф. Гауптмана.
Олександр вивчав різні мови — індійську, польську, болгарську,
сербську.
Майбутній поет цікавився театром. Навіть взимку долав 12
верст пішки заради того, щоб подивитися на сцені українську
п’єсу. Коли працював на Миколаївському заводі, то був одним із
організаторів та акторів аматорського театру.
Дуже любив музику, вмів грати на арфі, лірі та кобзі.
Кохання. Під час перебування на посаді статиста у м. Слов’янську
Олександр познайомився з Вірою Антонівною Свадковською, слухач-
кою Бестужевських курсів. Згодом вони одружилися. Молода дру-
жина називала свого чоловіка Олесем, тому на згадку про ті щасливі
роки поет обрав псевдонім — Олександр Олесь. Після виходу його
першої поетичної збірки «З журбою радість обнялась» він написав
коханій дружині: «Чи ти думала, що наша книжка буде мати такий
успіх, а ім’я, дане тобою, зробиться символом кохання?»
Громадська діяльність. Навчаючись у хліборобській школі,
Олександр займався активною громадською діяльністю, зокрема
брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Перво-
цвіт», у яких публікувалися його перші вірші.
У період навчання у Харківському ветеринарному інституті май-
бутній поет був активним учасником студентського громадського
життя. Під час революції 1905 р. робив переклади російських ре-
волюційних пісень та разом із товаришами-однодумцями розпо-
всюджував революційні прокламації.
Виявляв громадську активність і у перші роки перебування за
кордоном. Редагував емігрантські журнали. Певний час був голо-
вою Спілки українських письменників і журналістів у м. Празі.
174
Сторінки життєпису. Олександр Олесь (справжнє прізвище —
Кандиба) народився 5 грудня 1878 р. в чумацько-селянській сім’ї
м. Білопілля Лебединського повіту, що на Сумщині.
Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15
років (1893) вступив до хліборобської школи, що у містечку Дер-
качі неподалік від Харкова.
Згодом він став вільним слухачем агрономічного відділення Ки-
ївського політехнічного інституту, але через матеріальні труднощі
був змушений залишити навчання.
У 1903 р. Олександр Кандиба став студентом Харківського ве-
теринарного інституту. Згодом здобута професія забезпечувала по-
етові можливість заробляти на прожиття працею ветеринарного
лікаря на Дарницькій скотобійні.
Визначальним фактом у його житті була подорож до Полтави з
нагоди відкриття у 1903 р. пам’ятника І. П. Котляревському. Там
він познайомився з відомими українськими письменниками — Ле-
сею Українкою, М. Коцюбинським та Б. Грінченком.
Незабутніми враженнями збагатила митця подорож Гуцульщи-
ною в 1912 р.
У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії.
Наслідки більшовицького жовтневого перевороту зумовили виїзд
Олександра Олеся за кордон у 1919 р. Вимушена еміграція стала
для поета трагедією всього життя. Він жив у Будапешті, Відні,
Берліні, Празі.
Останні роки життя поета пройняті тугою за рідним краєм. Він
активно цікавився літературним процесом у радянській Україні.
Його пригнічували тривожні думи про сина Олега (відомого укра-
їнського поета та вченого-археолога Олега Ольжича) — активно-
го учасника руху Опору. Відомо, що під час перебування восени
1941 р. у Києві син Олександра Олеся був заарештований та в
1944 р. знищений у концтаборі Заксенгаузен.
Невдовзі після звістки про загибель сина, 22 липня 1944 р.,
Олександр Олесь помер. Поета було поховано на Ольшанському
кладовищі в Празі, а у 2017 р. його прах перепоховали в Києві,
на Лук’янівському кладовищі.
Запитання і завдання
1. Що вас зацікавило в біографії поета? Які риси його вдачі імпонують
вам найбільше? Чим? Обговоріть це питання з друзями.
2. Які запитання виникли під час опрацювання розділу підручника і роз-
повіді вчителя? Зафіксуйте їх. Задайте вчителеві, однокласникам та
однокласницями. Чи отримали ви відповіді на свої питання? Чи задо-
вольнили вони вас?
3. Якими були читацькі вподобання та мистецькі захоплення майбутнього
поета-лірика?
175
4. Які факти біографії письменника свідчать про його активну громадян-
ську позицію?
5. Що ви дізналися про період еміграції митця?
6. Назвіть поезії Олександра Олеся, відомі вам зі шкільного курсу літера-
тури. З якими творами поета ви ознайомилися самостійно? Поділіться
своїми враженнями від прочитаного.
Довідник читача
Контраст (від фр. соntraste — протилежність) — різко окреслена проти-
лежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. Цей
прийом здавна використовується у фольклорі (казка «Правда і Кривда»), у
мистецтві та художній літературі.
Мотиви, побудовані на антитезах, поширені у світовій літературі, зокрема
образ Дон Кіхота уособлює контрастне зіткнення дійсності й уяви. В укра-
їнській літературі початку ХХ ст. контрастні образи яскраво представлені у
творчості М. Коцюбинського, В. Винниченка, Олександра Олеся.
Культурно-мистецький контекст
Поезія Олександра Олеся сповнена мотивами, які не
залишали байдужими українських читачів початку ХХ
ст. Його творам притаманні елегійні інтонації, глибина
та щирість емоцій, музичність слова. Вони приваблю-
вали читача своєю пісенністю.
Запитання і завдання
1. Прослухайте фонозаписи творів М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового,
С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, Д. Ревуцького, Г. Верьовки,
О. Білаша, Г. Майбороди (на вибір), написаних за віршами Олександра
Олеся. Поділіться своїми враженнями від почутого.
2. Підготуйте повідомлення про композитора, твір якого за поезією
Олександра Олеся вразив вас найбільше.
3. Прослухайте романс «Чари ночі» у виконанні Дмитра Гнатюка або Ніни
Матвієнко. Чи вдалося співакам вокальною майстерністю увиразнити
мотив твору?
4. Чи доводилося вам чути виконання творів Олександра Олеся «Айстри»,
«Хтось близький мені приснився» сучасною українською співачкою
Марійкою Бурмакою? Поділіться своїми враженнями від почутого.
Художній світ творів Олександра Олеся
Романтичне світосприймання, щедро напоєне народнопоетичною
образністю, музичним ладом народної пісні, динамічно визрівало до
вершин бездоганного словесного інструментування.
М. Жулинський, літературознавець
Олександр Олесь та епоха модернізму. З іменем Олександра
Олеся пов’язана ціла доба української літератури. Українські мит-
ці високо цінували його як талановитого поета-лірика, що у своїй
творчості зосереджувався на романтичних мотивах.
176
Літературний критик із діаспори М. Неврлий називав Олексан-
дра Олеся виразним представником першої, модерністської, фази
символізму — пре-символізму.
Митець лише частково поділяв ідейно-естетичну концепцію єв-
ропейського символізму. Зокрема поет не акцентував на темі тра-
гічного світовідчуття людини в добу панування сил зла. На відміну
від М. Вороного, він не закликав до осягнення вищого, духовно-
го світу, не захоплювався штучно ускладненими метафорами та
багатоплановими образами. У творах Олександра Олеся символі-
ка переходила в алегорії, асоціації були легкими й прозорими.
Б. Лепкий вважав Олександра Олеся «одним із тих щасливих
поетів, що модерні напрямки зуміли пов’язати з щирою україн-
ською поезією. Читаючи його вірші, почуваються все нові тони,
нові акорди, бачаться нові краски і нові малюнки, але вони не
навіяні чужиною, а виростають органічно з українського ґрунту,
зв’язуються нерозривно з нашою поетичною минувшиною». Ви-
користання традиційних фольклорних сюжетів для вираження
символістських ідей, соціальна проблематика поезії — характерні
особливості його модерністської манери.
Творчий доробок. Творча спадщина Олександра Олеся — це поезії,
драматичні, прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, бі-
лоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської,
арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
Олександр Олесь почав публікувати твори в 1905 р. в альманасі
«Багаття». У 1907 р. поет видає збірку «З журбою радість обня-
лась», що стала яскравим зразком неоромантичної поезії. У його
поезіях знайшла художнє відображення й естетика символізму як
одного з напрямів модернізму. Світоглядну означеність поетичної
збірки увиразнюють протилежні образи: журба — радість, сльо-
зи — сміх, ранок — ніч, летить — спиняє, що розгортають зміст
твору від єдності контрастів до їх зіткнення й протиставлення.
Поезія Олександра Олеся полонила читача безпосередністю та
відсутністю моралізаторства. Наступні його збірки під загальною
назвою «Поезії» вийшли в 1909 та 1911 рр.
У 1912 р. поет пише драматичну поему «По дорозі в Казку».
Враження від подорожі до Гуцульщини поет передав у поемі «На
зелених горах» (1915), у якій «країна див» асоціюється з вільним
духом українського народу.
Шедеврами мариністичної лірики стали вірші «Мов келих срібно-
го вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»,
написані Олександром Олесем у 1913 р. під час подорожі до Італії.
Відгуком на революційні події в Україні, національне понево-
лення народу є «Юнацькі пісні» (1915), що присвячені синові —
майбутньому відомому поетові Олегу Ольжичу.
177
У 1914 р. з-під пера поета з’явилися «Драматичні етюди. Книга
IV».
У 1917 р. митець видає збірку поезій, у якій особливу увагу
привертає цикл «З щоденника», що передає дух боротьби за на-
ціональну самостійність.
У період еміграції було створено збірки віршів «Чужиною»
(1919), «Кому повім печаль мою» (1931), сповнені ностальгією за
Батьківщиною.
Поетична оповідь про князів Київської Русі «Минуле України
в піснях. Княжі часи» була написана у 1920 р.
Збірка «Минуле України в піснях», у якій поет осмислює події
громадянської війни в Україні, з’явилася у 1930 р.
Голодомор 1933 р., репресії над українською інтелігенцією стали
поету імпульсом для написання драми «Земля обітована» (1935).
В еміграції (1919—1944) Олександр Олесь видав книги поезій
«Чужиною» (1919), «Княжі часи. Минуле України в піснях»
(1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою…» (1923), «По-
езії. Кн. Х» (1931).
Яскравою сторінкою творчості митця є його твори, написані для
дітей: «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя», «Імени-
ни», поеми «Грицеві курчата», «Водяничок».
У творчому доробку письменника є переклади казок В. Гауфа,
«Пісні про Гайявату» Г. Лонгфелло, арабських казок тощо.
Олександр Олесь є автором драматичних творів «По дорозі в
Казку», «Над Дніпром», «Ніч на полонині».
Ознаки символізму в творах Олександра Олеся: символ осно-
вний художній прийом; використання фольклорних образів; опти-
містичні та песимістичні настрої; громадянський пафос.
Ознаки неоромантизму в творах Олександра Олеся: домінуван-
ня чуттєво-інтуїтивного підходу щодо відтворення дійсності; мак-
симально емоційне розкриття душі героя твору; посилена увага
до краси — краси природи, краси людських почуттів; нехтування
буденним життям; порив до свободи, до ідеалу, гармонія ідеалу з
життєвою правдою; емоційне напруження; використання симво-
ліки.
Отже, творчість Олександра Олеся стала яскравою сторінкою в
історії української літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст.
Запитання і завдання
1. У чому виявлявся новаторський характер творчості Олександра Олеся?
2. Які характерні ознаки неоромантизму і символізму знайшли художнє
відображення у творах Олександра Олеся?
3. Наведіть приклади використання контрасту в художніх та фольклорних
творах. Розкрийте роль цього художнього прийому.
178
Неоромантичні, символістські тенденції у збірці
«З журбою радість обнялась…»
«З журбою радість обнялась…» (1907) — перша збірка віршів
Олександра Олеся, яка відразу принесла йому читацьке визнання.
Радість і журба, сподівання й розчарування, почуття щастя й біль
розлуки — ці стани людської душі проймають його творчість. Мо-
дерністське світобачення поета художньо виявилося у контрастах
природи і людської долі. Сила контрастів і порівнянь, до яких
вдавався поет, дає підстави вважати його символістом.
У вірші «З журбою радість обнялась» (1906), що дав назву всій
збірці, визначено поетичне кредо Олександра Олеся. Поет був лю-
диною контрастного світовідчуття, тому в творах передавав екс-
тремально протилежні відчуття й емоції — захоплення й розпачу,
радості й смутку, щастя і муки. Відповідно до символістського сві-
тосприйняття, єдність і боротьба цих протилежностей і є сутністю
людського буття у контрастному світі. Ліричний герой перебуває в
пошуках особистого щастя, він охоплений протиборством почуттів.
Життєві негаразди часто породжують зневіру й самотність. Між
цими дуалістичними відчуттями точиться вічна боротьба:
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я….
Олександр Олесь висловив думку, що його серцю в однаковій
мірі близькі журба і радість. Ці почуття дорогі поетовому, бо вони
наснажують і живлять його творчість.
Вірш будується як художній монолог у двох строфах — двох
етапах сповіді. Ліричний сюжет розвивається на контрастах: зі-
ставляються настрої і почуття душі героя-мрійника. Художня па-
літра твору забарвлена чарівною милозвучністю, що досягається
алітераціями та асонансами, збагачується символістським прийо-
мом недомовлення, риторичними та анафоричними запитаннями.
У вірші розкривається складна діалектика почуттів ліричного ге-
роя, силу яких увиразнюють антитези, порівняння, зокрема сліз
із перлами. Журба і радість уособлюються, поміж них з’являється
ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, надчасовим, ви-
творюючи багатозначний образ художнього світу.
Отже, основна ідея твору — осмислення життя у взаємозв’язку
контрастів і антитез, що є актуальним і для сучасного читача.
Запитання і завдання
1. Поділіться своїми враженнями від поезії «З журбою радість обня-
лась…».
2. Які контрастні думки увиразнюються у творі Олександра Олеся?
179
3. Розкрийте роль антитези в ідейному змісті вірша.
4. Які образи-символи використовує автор у цій поезії?
5. Назвіть фонетичні, лексичні та синтаксичні художні засоби, використані
у вірші. Розкрийте їх роль для вираження головної думки твору.
6. Чому поезія Олександра Олеся є зразком модерністської лірики?
«Чари ночі» —
шедевр української інтимної лірики
Уже у ранній творчості Олександр Олесь досяг високого рівня
поетичної майстерності. Назва вірша «Чари ночі» (1904) вказує на
основний мотив твору — насолода щастям неповторної миті життя.
Виразно окреслюється неоромантична ідея поезії — гармонійність
буття людини і природи.
«Чари ночі» — це поезія, красу якої порівнюють з красою кві-
тів: «Є квіти, до яких не можна доторкнутися навіть люблячою
рукою. Від дотику вони в’януть. Такі інтимні поезії Олександра
Олеся. Настрій більшості з них неможливо передати. При спро-
бі перекласти його на мову прози, він в’яне і зникає…», — пише
літературознавець В. Яременко.
Твір складається з 12 строф, причому остання підсилюється по-
вторенням першої. Кожна строфа демонструє майстерність автора у
відтворенні сильних емоцій ліричного героя, зароджених у полум’ї ко-
хання. Визначальною рисою поезії є тяжіння до філософських розду-
мів про банкет весни і молодості, що є неоромантичною особливістю.
Бурхливі любовні переживання і чарівна краса весняної ночі вказують
на гармонійність життя, що також є основною ознакою модернізму.
Кохання поетизується автором як апофеоз молодості. Символіст-
ська специфіка домінує у печальних роздумах поета про скороми-
нущість людського життя на тлі вічної краси та гармонії Всесвіту:
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
На думку В. Яременка, «це не повчання, а вибух надзвичайної
сили емоцій, народжених у душі ліричного героя полум’ям кохання».
Звідси й заклик поета забути на якийсь момент «сум, думки, і горе»
і влити струмінь власної душі у буйне, «шумляче море» природи.
Символіка твору сприймається через асоціації з образами при-
роди — «земля в палких обіймах ночі», «відбились зорі у воді»,
«летять до хмар тумани».
Більшість образних визначень є багатими за змістом метафо-
рами. Поет надає перевагу прозорим і влучним порівнянням та
образам, майже не використовуючи ускладнених символів-загадок.
Великої емоційної сили надає поезії символістський прийом
персоніфікації:
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
180
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани….
Ці рядки поглиблюють розуміння краси людського кохання,
підтверджують необхідність ловити «летючу мить життя».
На багатство художніх засобів твору вказують вишукані мета-
фори (що також є неоромантичною особливістю) — «б’ють пісня-
ми в груди», «лови летючу мить життя», «ллються пахощі густі»,
«налагодь струни золоті».
Алітерації створюють виразну звукову інструментовку вірша.
Майже всі рядки закінчують на голосні звуки, тому твір звучить
дуже мелодійно. Цей ефект досягається перехресним римуванням.
Значущими для життєствердного пафосу вірша є дієслова на-
казової форми: залиши, улий, лови, чаруйся, хмілій, впивайся, за-
кохайся, гори, налагодь, йди тощо, за допомогою яких передано
спонукання до рішучих дій. Поет оспівує кохання як велику на-
дихаючу силу, що мотивує людину до звершень, окрилює її, надає
наснаги, робить щасливою.
Жанр твору — ліричний романс. Поезія захоплює глибиною по-
чуттів, емоційністю, зворушливістю, пісенною мелодійністю. Вона
сприймається як гімн юності, коханню, як уславлення органічної
єдності людини й природи. Розквіт світлого почуття людини і ча-
рівна краса весняної ночі взаємодоповнюються, передають гармо-
нійність буття.
Запитання і завдання
1. Висловіть враження, що викликав у вас вірш «Чари ночі».
2. Поясніть значення заголовка вірша для розуміння сенсу поезії.
3. Які почуття відтворює автор? Виберіть відповідну інтонацію для ви-
разного прочитання твору.
4. Охарактеризуйте художні засоби неоромантичної та символістської
поезії, використані автором у творі.
«О слово рідне! Орле скутий!..» — поетичне
осмислення ролі рідного слова в долі народу
Вірш «О слово рідне! Орле скутий!..» (1907), що увійшов до збір-
ки «Будь мечем моїм» (1909) — це зразок громадянської лірики,
пристрасний гімн рідному слову.
Поезія побудована як монолог-звертання ліричного героя до
рідного слова. Громадянський пафос вірша поєднано з глибокою
задушевністю, ліричністю.
Продовжуючи традиції Т. Шевченка і Лесі Українки, Олександр
Олесь возвеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну
пам’ять нації. Він вдається до ремінісценцій7 Шевченкового по-
7 Ремінісценція — елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочита-
ного, почутого або побаченого твору мистецтва.
181
етичного послання «І мертвим, і живим…». Для поета рідне сло-
во — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Зображуючи
поетичний образ неповторної краси української мови, він висловлю
власне творче кредо:
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
У контексті естетики символізму поет вдається до міфологічно-
біблійних образів — сонця, неба, зірок та судних днів, що очистять
рідний край від зла. В інтерпретації поета-модерніста меч символі-
зує войовничу грань українського слова, отже, і національної душі;
сонце — красу, що освітивши рідний край, вселяє надію в без-
смертя народу. Автор переконаний, що мовне, національне відро­
дження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.
Образи твору: ліричний герой — патріот, який любить рідну мо-
ву й займає активну громадянську позицію; діти — українці, які
відцуралися рідного слова; чужинці; образи природи: орел, дерева,
зорі, Дніпро, сонце, дощі; образи предметів і явищ: слово, шум,
музика, спів, рев, меч.
Символічні образи твору: скутий орел (символ великої сили й сво-
боди, яка неприродно скута); сонце (символ нового життя); судні до-
щі (символ покари за гріх безпам’ятства); меч (символ сили слова).
Композиційно твір складається із трьох строф, що поділяють
його на три умовні частини: тезу, антитезу та їх синтез.
Теза зашифрована в першій строфі вірша:
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
У чотиривірші використано антитезу «батьки — діти» для того,
щоб показати, що між ними немає наступності: те, що було як
«співочий грім» для батьків, та, на жаль, «безпам’ятно забутий»
звук для дітей.
Друга строфа — це наскрізна антитеза, що впливає на розгор-
тання сюжету твору:
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
У третій строфі поет узагальнює і синтезує свою задекларовану
позицію.
Композиційну єдність та змістову наповненість твору увираз-
нює анафора «О слово рідне!», що повторюється на початку кожної
182
строфи. Цей авторський прийом передає щирість ліричної оповіді,
схвильованість героя, його патріотичні почуття та зумовлює ора-
торські інтонації вірша.
Поет майстерно використовує художні засоби виразності. Красу,
мелодійність, багатство української мови розкрито через емоційно
насичені епітети та метафори «співочий грім батьків моїх», «шов-
ковий спів степів широких»,«музика зір блакитнооких», «Дніпра…
левій рев», «дощі судні», а також риторичні звертання «О слово
рідне! Орле скутий!»
Запитання і завдання
1. Які враження справив на вас вірш «О слово рідне! Орле скутий!»?
2. Які образи-символи вказують на модерністську естетику вірша?
Розкрийте їх зміст.
3. Назвіть художні засоби, використані у творі. Охарактеризуйте їх зна-
чення для розкриття ідейно-художнього змісту поезії.
4. Підготуйтеся до виразного прочитання твору. На яких словах, на вашу
думку, необхідно акцентувати увагу? Який настрій потрібно передати?
Виберіть відповідну інтонацію для декламації кожної із композиційних
частин вірша.
«По дорозі в казку» — зразок символістської драми
Ціною досягнення високої мети є сміливість, подвижництво і
жертовність героя, що обирає для себе роль лідера. Проблемі вза-
ємовідносин вождя і народу присвячено драматичній етюд Олек-
сандра Олеся «По дорозі в Казку» (1908).
Основний мотив твору — пошуки дороги із темного лісу. У пер-
шій картині змальовано вбоге, жалюгідне життя людей у темному
лісі, без сонця та мрії. Автор створює узагальнений образ юрби:
«Убрання не має ознаки нації і часу». Люди не знають, що са-
ме прагнуть відшукати, і просто інтуїтивно намагаються знайти
стежку, що виведе їх із мороку.
Темою драматичного етюду є взаємини героя, яскравої індиві-
дуальності й натовпу, конфлікт між мрією та дійсністю, ідеалом і
реальністю. Місцем розгортання подій є густий, непроглядний ліс.
Цей твір є одним із яскравих зразків української символістської
драми. Символічною є навіть його назва, зокрема, образ дороги та
образ Казки. Символічність образу Казки багатогранна. Казка сим-
волізує не лише мрію, казкову країну, а водночас і світле майбутнє,
добро, благо, державу і землю обітовану — тобто все те, що манить і
тривожить, спонукає до руху вперед. Однак наявні й інші символи.
Так, вагому роль відіграють у творі ліс та крила, терновий вінець,
каміння, сонце, папороть, мак, кров. Символіка є наскрізною: чер-
воні маки — символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне
покращити життя людей; дороговказ до мети, дорога — очищення
183
тощо. Можливо саме дорога до Казки є метою блукань, що харак-
теризує її як символ страждань, можливість очищення від темряви.
Персонажі твору не мають конкретних імен, оскільки узагаль-
нюють людські характери: Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу
набувають абстрактної символіки. Хлопчик, який прийшов із Каз-
ки, символізує нове покоління, якому належить творити майбутнє.
Він мав намір зірвати квітку папороті, що в українському фоль-
клорі є символом щастя та безсмертя народного волелюбного духу.
Центральним образом драми є Герой. Він не має імені, біо-
графії, власної історії. На відміну від традиційного романтичного
героя, який незадоволений дійсністю і прагне відшукати ідеал
в іншій реальності, неоромантичний герой Олександра Олеся не
тільки йде сам до цього ідеалу, а й хоче вивести до нього інших.
Люди, засліплені прагматизмом, лінощами та страхом змін, блу-
кають лісом, у якому немає нічого «рідного й знайомого», а Герой
прагне вивести їх із темряви. Однак головному героєві затісно
в хаті, де «ніде й крил розправить». Сутність психології маси,
яка думає тільки про сьогодення, а не про майбутнє, розкриваєть-
ся в словах: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем».
У творі представлено типовий неоромантичний образ героя. Ав-
тор поєднав європейську неоромантичну тенденцію самопожерт-
ви заради людей та власне українську традицію, що символізує
довгий шлях блукань у пошуках кращої долі для свого народу.
Герой Олександра Олеся, породжений людською масою, веде її до
світлої мети і гине, залишившись не сприйнятим цією ж масою.
Драма «По дорозі в Казку» має схожий сюжет із оповіданням
Максима Горького «Стара Ізергіль», драмами М. Метерлінка
«Сліпі» та Г. Ібсена «Брант».
У Олександра Олеся лише головний герой бачить, що Казка
існує, а зневірений натовп вбиває свого поводиря та повертається
назад, у лісові хащі. Причина того, що юрба обирає темний ліс,
а не світлу Казку, всередині кожного з цього натовпу.
В етюді показано, що захопити народ певною ідеєю значно лег-
ше, ніж зберегти його душевний запал. Порив до Казки швидко
виснажує, заганяючи людей у ще густішу темряву. Сам же про-
водир, щоб залишатися лідером, повинен завжди перебувати на
самоті, відмовлятися від найменших людських утіх, не піддава-
тися жодним сумнівам. Закохавшись, Герой ніби роздвоюється у
власних думках та прагненнях, у ньому прокидаються сумніви,
що позбавляють можливості продовжити замислену справу. Юрба
жорстоко розправляється з колишнім лідером. Вінок нового про-
водиря кладуть на голову людини, яка схожа на горилу.
У такому контексті символічними постають образи і Дівчини,
і Хлопчика. Дівчина — символ вагання між примарною мрією та
184
дійсністю. Дівчина на певному етапі пошуку дивовижної країни
вступає в суперечку з Героєм, однак остаточно не зневірюється
в існуванні Казки. Хлопчик років десяти, який справді живе в
Казці, є доказом того, що вона існує. Найголовніше смислове на-
вантаження цього образу в тому, що для того, аби потрапити в
Казку, треба бути як дитина духовно чистим, відкритим до всього
нового, вірити в свої сили, довіряти самому собі, чого не виста-
чило навіть Героєві.
В етюді «По дорозі в Казку» відчутний вияв філософії двох сві-
тів — матеріального й духовного. І хоча духовний світ є вищим,
ціннішим, однак перемагає матеріальний, звідси й песимістичний
фінал твору, адже до Казки не потрапив ніхто. Автор залишає
відкритим питання, чи вдасться комусь із тих, хто повернувся
назад у темряву, побачити цю Казку. Водночас фінал драматично-
го етюду Олександра Олеся залишає світле враження, бо Країна
Казка існує.
Довідник читача
Драматичний етюд (фр. etude — вивчення, нарис) — невеликий, як
правило, одноактний віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому
представлено епізод чи фрагменти, а дійові особи зображуються лаконічно,
пунктирно, стаючи образами-символами.
Талановитим представником цього жанру був Олександр Олесь. У 1914 р.
видано збірку Олександра Олеся «Драматичні етюди», до якої увійшли етюди
«Трагедія серця», «Осінь», «При світлі ватри», «На свій шлях», «По дорозі в
Казку».
Запитання і завдання
1. Поділіться враженнями, думками і запитаннями, які викликав у вас
етюд «По дорозі в Казку».
2. Визначте тему та головну думку твору.
3. Розкрийте символіку окремих образів та драми загалом.
4. Назвіть ознаки неоромантизму, втілені у драматичному етюді.
Порівняйте особливості зображення героя романтичного та неоро-
мантичного творів.
5. Чому героям твору не вдалося потрапити у Казку? Які якості характеру
повинна мати особистість, щоб досягнути поставленої мети?
6. Чи вважаєте ви, що проблеми, порушені в драмі «По дорозі в Казку»,
є актуальними й нині? Аргументуйте свою думку.
7. Підготуйте письмове повідомлення «Характерні особливості художньо-
го стилю Олександра Олеся».
8. Розкрийте символічне значення образів журби, радості, весни, сонця,
що знайшли художнє втілення у творах Олександра Олеся.
9. Випишіть рядки з віршів Олександра Олеся, які сподобалися, чимось
вразили, можуть стати вашим життєвим кредо. Свій вибір аргументуйте.
10. Поясніть роль контрастів і антитез у поезії Олександра Олеся.
Відповідь проілюструйте цитатами з творів
185
Повторюємо, узагальнюємо,
осмислюємо вивчене
Читацькі діалоги
…Осмислити — значить наділити певний об’єкт, предмет, явище особис-
тісними смислами. Кінцевим результатом навчання має бути відповідь на
запитання: «Що особисто для мене значить вивчення курсу української літе-
ратури ІІ половини ХІХ століття? Якими знаннями й уміннями оволодів за цей
рік? Який досвід читацької діяльності набув? Що я вмію робити, чого не вмів
на початку навчального року? У чому змінився як читач? Як особистість?»
Пропонуємо також осмислити свій читацький шлях: «Яким він був? Чим
запам’ятався? Чи вдалося досягти визначених цілей? Що сприяло успіхові
чи, навпаки, стало причиною невдачі?» Відповіді на ці та інші запитання свід-
читимуть про рівень вашу готовність керувати власним розвитком і загалом
життям, тобто про рівень компетентності..
У кінці ХІХ століття українська література, як і літератури єв-
ропейські, відзначалася повнотою і цілісністю. Поняття «повнота
літератури» означає, що в ній наявна розгалужена система родів,
жанрів і жанрових форм. Об’єктом художнього дослідження було
життя у всій різноманітності його проявів. Література розвива-
лася як невід’ємний компонент загальноєвропейського процесу.
Завдячуючи перекладам знана у світі і сама засвоювала кращі
надбання. Її невпинний пошук рефлексувався й оцінювався лі-
тературознавством як окремою галуззю.
Чи не перебільшуємо ми значущість цього факту? Чи не почи-
наємо гордитися здобутками лише тому, що вони наші? Адже та-
кими були й інші європейські літератури. Ні, не перебільшуємо!
Аби ствердитися в цьому, давайте пригадаємо пройдений шлях
у зіставлені із зарубіжним досвідом.
Нова українська література розпочинається «Енеїдою» І. Котля-
ревського (1798 р.). У цей час зарубіжна література була вже «до-
рослою». Скажімо, сентименталізм у Європі розпочинає відлік від
1768 р. (поява «Сентиментальної подорожі по Франції та Італії»
Л. Стерна), в Україні — 1832 р. (написана «Маруся» Г. Квітки-
Основ’яненка; надрукована в 1834 р.). Романтизм «спізнився» уже
лише років на десять-двадцять. Серед низки причин виокремимо
бездержавність України, її колоніальне становище, постійні пере-
слідування й заборони основи будь-якої літератури — мови. Якщо
європейські письменники ХІХ століття спиралися на творчі здо-
бутки Данте Аліг’єрі (1265 — 1321), Ф. Петрарки (1304 — 1374),
М. де Сервантеса (1547 — 1616), В. Шекспіра (1506 — 1612),
186
Ж.-Б. Мольєра (1622 — 1673), Й. Шиллера (1759 — 1805),
Й.-В. Гете (1749 — 1832), то українські митці мусили переко-
нувати у придатності української мови для передачі емоцій, ду-
мок, почуттів особистості. Так, Г. Квітка-Основ’яненко свідчив,
що поштовхом до створення «Марусі» було прагнення довести,
що й українською мовою можна написати щось «і звичайне, і
ніжненьке, і розумне, і полезне». З’ясувалося, можна. Поезія Т.
Шевченка ствердила українську літературу як історичний факт,
хоча і в подальшому раз-по-раз доводилося відстоювати її право
на існування, доводити, що це не провінційна частина якоїсь ве-
ликої літератури, а самостійне явище.
У ІІ половину ХІХ століття українська література входила з
оповіданнями й повістями Марка Вовчка, історичним романом П.
Куліша «Чорна рада» і його літературно-критичними працями, по-
езією і драмою «Назар Стодоля» Т. Шевченка. У подальшому роз-
виток ішов «у глибину» і «в ширину», створювалася розгалужена
структура, що, як уже згадувалося, притаманне літературі розви-
неній. Означимо найважливіші явища, факти, імена.
Це час розвою реалізму. Поряд із ним побутують натуралізм,
романтизм. Кожен зі стильових напрямків і всі разом вони ви-
значають загальні риси літератури, її роль у національно-визволь-
ному русі.
Українська література цього періоду розвивається на основі
загальнолюдських і національних цінностей. Вона шукає відпо-
відь на складні філософські, світоглядні, життєсмислові питання,
відображає український світ у всій його складності, мінливості,
багатобарвності.
Відбувається розширення тематики. Об’єктом дослідження стає
життя і внутрішній світ представників різних соціальних груп
та прошарків: духовенство, інтелігенція, заробітчани, куркулі,
підприємці, промисловці та ін. (І. Нечуй-Левицький).
Причому в цих дослідженнях щораз більш помітне поглиблення
психологізму, прагнення передати найтонші нюанси душевних пе-
реживань персонажів (у прозі), відтінки настрою, емоцій (у поезії).
З’являється «новий герой». Його змалювання відзначається
чіткістю і рельєфністю. Він упізнаваний, «із плоті і крові», і
цим приваблює читача. Це особистість із активною громадською
позицією, сформованою національною самосвідомістю, герой-шу-
кач, герой-протестант, герой-борець проти соціальної несправед-
ливості, за національне й особистісне визволення (І. Франко, Леся
Українка).
Як відомо, «нове життя нового прагне слова». Таким «новим
словом» стали зміни в засобах художнього відображення дій-
сності.
187
Активно розвивається жанрова система, насамперед епічні
жанри (роман, повість).
Класичними набутками прози стали соціально-побутова повість
«Кайдашева сім’я» й історичні романи І. Нечуя-Левицького, со-
ціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Панаса Мирного.
Сюжет прозового твору, який здебільшого будувався на прин-
ципі хронологічно-послідовного викладу подій, ускладнюється.
У ньому чергуються картини теперішнього і минулого, докумен-
тально точне відтворення фактів і художній домисел, події пода-
ються «очима» різних оповідачів, акцент робиться на заглиблен-
ня в психологію героїв (Панас Мирний).
Набувають нових ознак жанри драматичних творів: видозміню-
ється комедія, у якій усе голосніше починають звучати соціальні
теми, з’являється «драма настрою» («Олеся» М. Кропивницько-
го), драма-притча, філософська драма (Леся Українка), сатирична
комедія (І. Карпенко-Карий).
Важливим фактором активізації культурного життя стало ство-
рення професійного театру (принагідно відзначимо, що у Європі
він існував із ХVІ століття).
Феноменальним явищем не лише української, а й світової лі-
тератури і культури є творчість І. Франка. Викликає подив і за-
хоплення навіть перелік напрямків мистецтва і науки, у яких
працював Каменяр: фольклор, етнологія, історія, економіка, фі-
лософія, політологія, літературознавство, релігієзнавство.
Одна з вершин української і світової літератури — творчість
Лесі Українки, — «титанічний хід по велетенських уступах, не
рушених людською ногою, де кожен крок, кожен твір відкриває
перед громадянством все нові перспективи мислі…» (М. Грушев-
ський).
Знакові імена митців, які вводили українську літературу в
контекст світової, задавали єдиний зі світовою літературою алго-
ритм розвитку: М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська,
М. Вороний, Олександр Олесь, В. Винниченко.
У ІІ половині ХІХ століття набувають самостійного значення
літературна критика і літературознавство.
Прагнення увійти в контекст загальноєвропейського розвитку
літератури обумовили бурхливий розвиток перекладацької спра-
ви. Помітним явищем стали переклади І. Франка («Фауст» Й.
В. Гете, «Каїн» Дж. Байрона), П. Куліша (п’єси В. Шекспіра),
Б. Грінченка («Марія Стюарт» В. Шекспіра), поетичні переклади
В. Самійленка, П. Грабовського та інші.
Кінець ХІХ століття ознаменований розвитком модернізму
(М. Коцюбинський, Леся Українка, В. Стефаник, О. Кобилянська,
188
М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко та ін.). Він приніс із со-
бою розширення тематичних обріїв, збагачення жанрової системи,
стильових прикмет.
Зауважимо, що всі досягнення відбулися «не завдяки, а всу-
переч» обставинам історичного буття. Як і в попередні століття
українські письменники вимушено брали на себе обов’язки «бу-
дителя народу», «захисника покривджених, «вождя мас».
І все ж і в цих умовах, у гарячих суперечках народників і
модерністів про те, якою має бути українська література, мит-
ці спромоглися сягнути своєю творчістю нових вершин, ввести
українське мистецтво образного слова в контекст загальноєвро-
пейського розвитку.
Що відчуваєте, юні друзі, перечитуючи ці рядки? Ми, автори, горді здо-
бутками митців слова: їм вдалося поставити велику мету і сягнути її.
А як ви реалізували заплановане? Чи навчилися керувати читацькою ді-
яльністю і читацьким розвитком? Наскільки ви наблизилися до бажаної мети?
Прийшов час провести підсумкову рефлексію.
Читацький самоконтроль
1. Напишіть есе «Я на шляху до життєвого успіху», у якому
зосередьтеся на запитаннях: «Чи досягнуті визначені цілі? Який
семестр був для успішнішим? Чому? Що сприяло роботі? Що було
перешкодою? Який ваш найбільший успіх? Які найбільші трудно-
щі? У чому ви змінилися як читач? А як особистість? Що зрозу-
міли про себе, світ, своє місце у світі? Ви задоволені результатами
своєї роботи? Як плануєте працювати далі?».
Обміняйтеся міркуваннями і враженнями з однокласниками
і однокласницями, рідними.
189
Ваші читацькі проекти
1. Повість  І.  Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» в ілюстраціях Анатолія
Базилевича і Лєри Схємки.
2. Запропонуйте однокласникам провести диспут на тему: «Конфлікт між
Кайдашами не має вирішення».
3. Проведіть серед друзів і знайомих у соціальних мережах («Українці»,
Tumblr, Instagram, Facebook, Twitter, Google+ та ін.) опитування щодо ак-
туальності порушених у повісті «Кайдашева сім’я» проблем. Орієнтовні
запитання: Ви любите свою сім’ю? Ви конфліктуєте, коли вас не розу-
міють? Ви завжди розумієте рідних? Якщо ні, то чому? Чи цікавляться
батьки вашим життям, інтересами і вподобаннями? А ви не байдужі до
життя своєї родини? Чи знаєте ви приклади сучасної «кайдашевої сім’ї»?
4. Підготуйте віртуальну екскурсію до музей письменника/письменниці,
творчість яких вивчалася упродовж навчального року. Проведіть її для
однокласників/однокласниць або учнів середніх класів. Якими були їхні
враження?
5. Проведіть дослідження і підготуйте повідомлення на тему: «Мовно-
стилістичне багатство прози (поезії) улюбленого митця /мисткині».
6. Часто життя людини уподібнюється дорозі, яку повинен пройти кожен.
«Людина на дорозі життя…» — під таким кутом зору простежте еволю-
цію творення одного із образів-персонажів роману «Хіба ревуть воли,
як ясла повні?» (на вибір).
7. «Краще ніякої літератури, ніж така»,— сказав одного разу Панас
Мирний про сучасну йому літературу. Проведіть дослідження, резуль-
татом якого стала б відповідь на питання: «Що могло викликати таку
негативну оцінку письменника?».
8. Підготуйте разом з однокласниками міні-виставу чи інсценізацію одно-
го з вивчених творів.
9. Тернистий шлях кохання
(за поезією, листами, спогадами
М.  Коцюбинського, Лесі Українки, І.  Франка, О.  Кобилянської та інших
митців).
10. Творчість класиків української літератури в музиці композиторів ХХ-ХХІ ст.:
11. Образи сонця, вогню, дороги в літературі, живописі і музиці.
12. Створіть мультимедійну презентацію про життєвий та творчий шлях
одного з виучуваних письменників/письменниць, взявши за основу
один з епіграфів розділу підручника.
13. «Відбір і підшукування красивого і благородного, розкривання благород-
ного і героїчного — це й є мистецтво як таке»,— вважала О.  Кобилянська.
Підготуйте творчий проект про мистецьке кредо письменниці.
14. Імпресіоністські риси прози М.  Коцюбинського та експресіоністські —
В.  Стефаника: спільне та відмінне у творчості українських модерністів.
15. Імпресіонізм у полотнах В.  Винниченка-маляра.
16. Складний шлях до себе у творчості В.  Винниченка.
17. Неоромантизм у поезії і драматургії Лесі Українки.
18. М. Вороний — поет-естет та поет-патріот: дві іпостасі однієї творчої
особистості
19. Журба і радість у художньому світі поета-модерніста Олександра Олеся.
20. Неоромантизм і символізм Олександра Олеся: загальноєвропейське
та національне.
190
Читацьке дозвілля
1. Перегляньте комікси за мотивами одного з виучуваних творів, на-
приклад, повісті І.  Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»» ілюстратора
Наталі Таробарової. Поділіться враженнями з однокласниками, за ба-
жання створіть власні.
2. Створіть літературний буктрейлер до одного з виучуваних творів. Для
цього розробіть сюжет, здійсніть розкадрування епізодів, «начитайте»
звукову доріжку, створіть загальний фон проміжних і ключових кадрів.
Оцініть проект за самостійно сформульованими критеріями. Ознайомте
з ним однокласників, зберіть відгуки. Чи збігаються ваші оцінки? Що
ви зміните, якщо будете виконувати такий проект у майбутньому?
1. Подивіться екранізацію чи відвідайте одну з театральних вистав за ви-
учуваними творами. Створіть макет афіші. Напишіть відгук.
2. Підготуйте комп’ютерну презентацію на тему «Пейзаж у літературі, му-
зиці, живописі». Обґрунтуйте свій вибір відповідного твору мистецтва.
3. За творами О.  Кобилянської знято художні фільми: «Земля» (1954),
«Вовчиха» (1967), «Царівна» (1994) та «Меланхолійний вальс» (1990).
Перегляньте фільм «Меланхолійний вальс». Порівняйте розкриття го-
ловної теми твору засобами літератури та кіно.
4. Підготуйте запитання до інтелектуальної гри «Експресіонізм (імпресіо-
нізм, символізм) в українському мистецтві». Проведіть таку гру в класі
або влаштуйте шкільний турнір для старшокласників і вчителів.
5. У 1968 р. режисером Л.  Осикою за мотивами новели створено фільм
«Камінний хрест», який увійшов до скарбниці найвизначніших укра-
їнських кіношедеврів. Перегляньте фільм та підготуйте повідомлення
«Екранізація експресіоністичного твору».
6. Перегляньте відеозаписи фільмів, знятих за мотивами драми-феєрії
Лесі Українки «Лісова пісня»: В.  Івченка (1961) та Ю.  Іллєнка (1981).
Чиє мистецьке бачення ближче до вашого сприйняття та уявлення
про твір і його героїв? Знайдіть серед однокласників однодумців, об-
міняйтеся з ними міркуваннями. Якщо в класі є прихильники іншої
екранізації, спробуйте переконати їх у правильності вашого вибору.
7. Доберіть аудіозаписи музичних творів символістів для мелодекламації
поезії М.  Вороного.
8. Відвідайте інтернет-сайти світових картинних галерей. Зробіть добір
репродукцій символістських творів живопису для візуалізації мультиме-
дійного супроводу виразного читання лірики І.  Франка (М.  Вороного,
Олександра Олеся, Лесі Українки).
Література
1. Агеєва В.  Українська імпресіоністична проза / Віра
Агеєва.— Київ: Віпол, 1994.— 160 с.
2. Єфремов С.  Історія українського письменства
/
С.  Єфремов.— Київ: Femina, 1995.— 685с.
3. Жулинський М.  Із забуття — в безсмертя (сторін-
ки призабутої спадщини) / Микола Жулинський.—
Київ: Дніпро, 1990.— 447 с.
191
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Фасоля Анатолій Миколайович,
Яценко Таміла Олексіївна,
Уліщенко Віолетта Валентинівна,
Бійчук Галина Леонідівна,
Тименко Валентина Миколаївна
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
(рівень стандарту)
підручник для 10 класу
закладів загальної середньої освіти
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено.
За редакцією авторів
Верстка — Мирогчик Ю. П., Штефан Ю. В.
Обкладинка — Лук’яненко Л. В.
(Дизайн обкладинки втілення задуму авторів підручника.
Використано кольоровий офорт «Пісні кохання» із серії «Народні джерела».
Автор — Микола Савович Кочубей, Заслужений художник України.)
Підписано до друку 27.07.2018. Формат 70×100 1/16
Гарнітура «Шкільна». Друк. офсетний. Папір офсетний.
Ум. друк. арк. 15,6. Обл.-вид. Арк.15,13
Наклад 16680 прим.
Видавництво «Педагогічна думка»
04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-а, корп. 2;
тел./факс: (044) 481-38-82
e-male: book-xl@ukr.net
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до
Державного реєстру видавців, виготовників,
розповсюджувачів видавничої продукці
Серія ДК № 3563 від 28.08.2009