ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
27 листопада 1863 — 21 березня 1942
Відбір і підшукування красивого і благо-
родного, розкривання благородного і ге-
роїчного — це й є мистецтво як таке!
Ольга Кобилянська
Чи на вершинах, чи в долинах, —
Де б не лягла стезя твоя, —
В душі — Краса і Україна,
Як двоєдиная зоря.
Олекса Стефанович
Творчість Ольги Кобилянської є одним із безцінних надбань у
скарбниці української літератури. У творах письменниці утвер-
джуються модерністські принципи художнього освоєння дійсності:
естетизм, індивідуалізм, міфологізм та фемінізм. Її герої сповнені
пошуком краси та гармонії, одвічним прагненням досконалості,
вони наділені характером сильної, вольової особистості з тонкою
душею. Все це засвідчує європейський рівень української літера-
тури кінця XIX — початку XX ст.
Знайомство здалеку і зблизька
Портрет. Ольга Кобилянська була брюнеткою з оксамитовими
очима, мала струнку постать, яку зберегла до глибокої старості.
Вирізнялася тонким смаком, цікавилася новинками моди, тому
завжди вишукано одягалася.
Освіта. Ольга Кобилянська чи не все своє життя шкодувала, що
не здобула повноцінної освіти, а тому намагалася замінити її від-
сутність читанням науково-мистецької та філософської літератури.
Однак, як згодом зізнавалася, не могла повністю осягнути її зміст.
Вдача. Щоденник О. Кобилянської розкриває її як вразливу й
емоційну натуру. Особистий душевний біль майбутньої письменниці
став тим життєвим матеріалом, що згодом знайшов відображення в
її творах. «Межи моїми ровесницями і знакомими, котрих в мене
було небагато, не було жодної, котрій я б була могла відкрити свою
душу з її тайнами. Їх ідеал був мужчина і заміжжя, тут вже все
кінчалося… Мені хотілось широкого образовання, і науки, і ширшої
арени діяльності», — згадувала письменниця в автобіографії.
Захоплення. Ще у дитинстві Ольга виявляла хист до музики,
навчилася грати на фортеп’яно. Дівчина брала участь в аматор-
ських виставах, любила співати, багато читала — переважно твори
101
німецьких і швейцарських авторів. Тому й літературну діяльність
О. Кобилянська розпочинала як німецькомовна письменниця. Під
впливом подруг-феміністок її творчість стала україномовною. Од-
ним із імпульсів писати рідною мовою була закоханість Ольги
в брата української громадської діячки Наталі Кобринської —
Євгена Озаркевича.
Кохання та приватне життя. Найщирішим почуттям у жит-
ті письменниці стала любов до Осипа Маковея. У листах до ко-
ханого О. Кобилянська писала: «У нас споріднені душі. Ми обоє
письменники. Я б могла тобі допомагати. Корегувати твої праці.
Ти пишеш, що утримуєш свою матір і тому не зможеш утриму-
вати ще й мене. Я заробляю на життя своїм пером». О. Мако-
вей був одним із перших редакторів і критиків її творів. Деякий
час вони навіть жили разом. Однак дослідники допускають імо-
вірність, що О. Маковей по-справжньому не кохав О. Кобилян-
ську, а лише захоплювався її письменницьким талантом. Тому
він одружився на іншій жінці, але не був щасливим у шлюбі.
Після розриву з коханим О. Кобилянська заміж не вийшла, а
його листи знищила.
Єдиною розрадою в особистому житті письменниці була племін-
ниця Галина-Олена, яка стала її прийомною донькою.
Сторінки життєпису. Народилася Ольга Юліанівна Кобилян-
ська у містечку Ґура-Ґумора, що в Південній Буковині. Вона була
четвертою дитиною в багатодітній сім’ї.
Батько Ольги, Юліан Якович Кобилянський, дрібний урядовець,
належав до шляхетного роду, який походив із Наддніпрянщини.
Мати, Марія Вернер, походила зі спольщеної німецької родини.
Щиро кохаючи свого чоловіка, вона вивчила українську мову, при-
йняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані
та любові до українства. Від матері Ольга успадкувала такі риси
характеру як лагідність, ніжність, а також музичний дар.
Батьки привчали дітей до праці, вимагали акуратності у вико-
нанні будь-якої роботи.
Відомо, що один із братів майбутньої письменниці — Степан —
став художником, інший — Юліан — був автором підручників із
латини.
Постійні переведення батька по службі примушували велику
родину змінювати місця проживання в карпатському передгір’ї:
Сучава, Садгора, Кимпулунг.
Початкову освіту майбутня письменниця здобула німецькою мо-
вою, оскільки в Південній Буковині, заселеній переважно румуна-
ми, українських шкіл у ті роки не було. Батько своєчасно подбав,
щоб дочка приватно вивчала й українську мову. З дитинства вона
також знала ще й польську мову.
102
У 1891 р. родина Кобилянських переїхала на постійне прожи-
вання до Чернівців. Саме в цей час Ольга захопилася ідеями жі-
ночої емансипації, що згодом знайшли художнє відображення у
повісті «Людина» — першому україномовному творі письменниці.
О. Кобилянська писала оповідання, займалася перекладацькою
роботою, вела активне громадське життя в «Товаристві руських
жінок».
Повість «Царівна» (1895) принесла авторці визнання, отримала
схвальні відгуки в літературній критиці, зокрема І. Франка.
У 1898 р. письменниця побувала на святкуванні 25-річного ювілею
творчої діяльності І. Франка, де познайомилася з В. Стефаником.
Роком пізніше, відвідуючи Київ і Канів, О. Кобилянська на-
лагодила приязні стосунки з письменниками М. Коцюбинським,
М. Старицьким та композитором М. Лисенком. Дружба і творча
співпраця зав’язалася у письменниці з Лесею Українкою.
1903 р. став для письменниці часом
випробувань: захворіла мати, сім’я пе-
реживала матеріальні труднощі, виник-
ли проблеми з власним здоров’ям.
У 1908 р. О. Кобилянська закінчи-
ла роботу над повістю «В неділю рано
зілля копала…», у якій поєднала ре-
алістичні й романтичні тенденції ху-
дожньої творчості.
У 1914 р. під враженням подій
Першої світової війни письменниця
створює цикл антивоєнних новел.
1929 р. у її творчій діяльності озна-
менувався виданням повного зібрання
художніх творів.
О. Кобилянську було прийнято до
Спілки письменників України і навіть
встановлено пенсію, хоча вона й про-
Ольга Кобилянська та Леся
живала на території Румунії.
Українка. Фото (1901)
На початку Другої світової війни
профашистський румунський уряд намагався віддати видатну
письменницю під трибунал, але 21 березня 1942 р. після тяжкої
хвороби вона померла. Поховали О. Кобилянську в Чернівцях.
У Чернівцях створено Літературно-меморіальний музей О. Коби-
лянської, що знаходиться у будинку, де вона проживала з 1925 р.
до своїх останніх днів.
У 2006 р. було засновано щорічну літературно-мистецьку премію
імені О. Кобилянської, що присуджується за найкращий літератур-
ний твір і наукові праці щодо питань гендерної політики в державі.
103
Запитання і завдання
1. Що вас зацікавило в особі письменниці? Які риси її вдачі імпонують
найбільше? Чим? Обговоріть це питання в класі.
2. Які запитання виникли під час опрацювання розділу підручника і роз-
повіді вчителя? Чи отримали ви відповіді на них?
3. Підготуйте і презентуйте перед однокласниками й однокласницями
усний журнал «Цікаві факти з життя Ольги Кобилянської».
4. Що вам відомо із уроків зарубіжної літератури та предметів естетичного
циклу про неоромантизм як європейський мистецько-художній напрям?
Довідник читача
Неоромантизм (від грецьк. νέος — молодий, новий і фр. romantisme) —
стильова течія модернізму, що визначилася на межі 1880—90-х рр. у бер-
лінському мистецькому середовищі. Неоромантизм передбачав оригінальну
модифікацію романтичного типу творчості.
Основні ознаки неоромантизму: змалювання яскравої, неповторної інди-
відуальності, яка вирізняється з маси і протистоїть злу; герої характеризуються
внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу; головна
увага зосереджується на відтворенні духовного світу людини, а не суспільно-
соціальних подій; використання умовних, фантастичних образів, ситуацій та
сюжетів; символічний зміст образів та ситуацій, відмова від їх типізації.
Читацькі діалоги
Романтизм як мистецький напрям кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. генетично
пов’язаний зі стильовою течією модернізму, що отримала назву «неороман-
тизм», оскільки порив особистості до ідеального, виняткового є спільним у
розумінні романтизму і неоромантизму.
Неоромантики, як і представники романтизму, возвеличували подвиг
особистості, оспівували мужність, відтворювали романтику пригод, часто
обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Для неоромантизму
характерні пошуки ідеалу в повсякденній дійсності, «відкриття» героя у зви-
чайній людині. Неоромантики віддавали пріоритет чуттєвій сфері людини,
емоційно-інтуїтивному пізнанню, відтворювали потаємні прагнення душі.
Неоромантичний герой — сильна особистість, якій притаманні риси «над-
людини»; іноді це вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач
романтики та пригод. Сюжет неоромантичного твору напружений, із еле-
ментами небезпеки, боротьби з таємничими або надприродними подіями.
Неоромантичні тенденції знайшли відображення у творчості письменників за-
рубіжної та української літератури, зокрема Р. Кіплінга, Г. Ібсена, Кнута Гамсуна,
Джека Лондона, М. Гумільова, представників угруповання «Молодої Польщі», пові-
стях «Людина», «Царівна» та новелістиці О. Кобилянської, поетичній збірці «Зів’яле
листя», поемі «Мойсей» І. Франка, поезіях М. Вороного та Олександра Олеся.
Запитання і завдання
1. Проведіть роботу в одній із груп (на вибір), що передбачає дослі-
дження характерних ознак романтизму та неоромантизму. На основі
результатів власного пошуку та презентації іншої групи узагальніть ін-
формацію та визначте спільні й відмінні ознаки цих художніх напрямів.
2. Назвіть стильові особливості неоромантизму в художніх творах, ви-
вчених у курсі зарубіжної літератури.
104
Художній світ прози Ольги Кобилянської
У її творах тонкі обрисування людської психіки,
глибокий аналіз і знання людської душі.
Г. Хоткевич, письменник
Ольга Кобилянська та епоха модернізму. Українська літерату-
ра кінця ХІХ — початку ХХ ст. перебувала під впливом західноєв-
ропейських літературних тенденцій, однак тривалий час вітчизняне
літературознавство намагалося не акцентувати на їх яскравому ви-
явленні у творчості О. Кобилянської. Письменницю особливо ціка-
вили філософські праці Ф. Ніцше, імпонувало його розуміння іде-
ально-абстрактної, романтичної надлюдини, яка намагається чинити
опір обставинам буття й утверджує себе всупереч цим обставинам.
Літературний критик С. Єфремов вважав, що О. Кобилянська з
усіх українських письменників початку ХХ ст. найближча до мо-
дерністських європейських напрямів. Герої О. Кобилянської — це
«аристократи духа», вони хочуть вживити в собі ідеал «надлю-
дини». О. Кобилянська, пояснюючи свою світоглядну позицію, у
листах до О. Маковея писала: «Відбір і підшукування красивого і
благородного, розкривання благородного і героїчного — це й є мис-
тецтво як таке».
Для О. Кобилянської розуміння модернізму як художнього на-
пряму передовсім пов’язувалося з поняттям фемінізму. На форму-
вання емансипованих поглядів письменниці мали вплив декілька
прогресивних жінок, які здобули європейську освіту та виявляли
радикальні переконання щодо ролі жінки в суспільстві. Серед них
були Софія Окуневська-Морачевська — доктор медицини Цюріхсько-
го університету, яка першою в Австро-Угорській монархії здобула
медичну освіту, художниця Августа Кохановська та Наталя Кобрин-
ська — письменниця, організатор жіночого руху в Західній Україні.
На зборах Товариства руських жінок на Буковині в 1894 р.
О. Кобилянська виступила з промовою «Дещо про ідею жіночого
руху». Письменниця відстоювала ставлення до жінки як до осо-
бистості, що має право «індивідуальної свободи, поваги людської
і справедливості». Розповідаючи про важке життя жінки на Бу-
ковині, вона закликала жінок боротися за свою людську гідність,
вказувала на їхнє право здобувати освіту, бути здатними працюва-
ти за покликанням. Захоплення письменниці жіночим рухом було
недовготривалим, однак і в подальшій творчості їй не вдалося по-
збутися феміністичної ідеології.
Творчий доробок. Твори О. Кобилянської раннього періоду
(1880-1887) — це написані німецькою мовою вірші, оповідання
«Гортенза, або Картина з життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»,
«Видиво», «Людина з народу» та повість «Вона вийшла заміж» (у
другій редакції — «Людина»).
105
Переїхавши до м. Чернівці у 1891 р., О. Кобилянська пише
україномовні повісті та оповідання «Він i вона», «Царівна», «Що
я любив», «Нiоба», «Некультурна», «Природа», «Земля», «У не-
ділю рано зілля копала…», «Через кладку», «За ситуаціями»,
«Апостол черні», у яких виявляється неоромантично-символіст-
ська естетика модернізму.
Сповідуючи філософію Ф. Ніцше, письменниця зображувала лю-
дину як неповторну особистість — мислячу, горду, відважну, здатну
творити добро, відстоювати право на щастя. Для О. Кобилянської
такою особистістю є жінка. У її творах зображено жінку з повно-
цінним особистісним світовідчуттям, із багатим внутрішнім світом,
наділену відкритим розумом, щирим серцем, волею та правом на
щастя. Неоромантичний ідеал утілено в жіночих образах повістей
О. Кобилянської «Людина» (1892), «Царівна» (1895), музичних но-
вел «Impromptu phantasie» (1894) та «Valse melancolique» (1894).
У повісті «Земля» (1901) висвітлено проблеми взаємин батьків і
дітей, злочину й кари, людини і землі. У творі на прикладі родини
Федорчуків художньо інтерпретовано вічний мотив братовбивства.
Повість вирізняється художньою довершеністю, глибоким психо-
логізмом і символізмом у розкритті образів.
Повість «У неділю рано зілля копала…» (1908) — одна із най-
видатніших у творчій спадщині письменниці. В основу твору по-
кладено мотив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та
й на вечорниці».
У творчості письменниці періоду з 1915-1923 рр. домінують
мотиви трагічної безвиході, страждання особистості, її душевного
болю, обумовлені зокрема й подіями Першої світової війни.
Отже, творчий доробок О. Кобилянської — це новизна пробле-
матики, глибокий психологізм, музичність художньої оповіді.
Запитання і завдання
1. Прослідкуйте вплив філософських концепцій рубежу віків на форму-
вання творчої індивідуальності О. Кобилянської.
2. Чому феміністична проблема стала актуальною в неоромантичній твор-
чості авторки?
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Ольга Кобилянська і західноєвро-
пейська література».
4. У чому виявляється новаторство творчості письменниці?
Культурно-мистецький контекст
Яскравим представником неоромантизму в українському живописі є
Олександр Мурашко.
Картина О. Мурашка «Портрет дівчини у червоному капелюсі»
(1902-1903) — ідеалізація позитивного, возвеличення жіночої краси
засобами живопису. Червоний колір на полотні передає всепереможну
життєствердну енергію.
106
Поетика неоромантизму яскраво вираже-
на у творчому доробку композитора Миколи
Лисенка. Так, у камерній «опері-хвилинці»
«Ноктюрн» виразним є художнє відтворен-
ня неоромантичної концепції двох світів —
ідеального й реального, мрій та буденності.
Перед слухачем постають барвисто-картинні
музичні образи «пісні ночі», що переносять
у чисті таїни дитинства та юності.
Олександр Мурашко. «Портрет дівчини
у червоному капелюсі» (1903)
Запитання і завдання
1. Підготуйте презентацію репродукцій картин художників-неоромантиків.
Охарактеризуйте один із їхніх творів у контексті естетики неоромантизму.
2. Прослухайте «Ноктюрн» М. Лисенка та назвіть його неоромантичні
ознаки.
Довідник читача
Експромт (від лат. expro(m)tus — готовий) — вчинок, вислів, твір без
попередньої підготовки.
Музичний експромт — лірична п’єса для фортепіано або скрипки,
створена як імпровізація.
Польський композитор Ф. Шопен написав чотири музичні п’єси
в жанрі експромту. Його попередником був австрійський композитор
Ф. Шуберт, якого і вважають основоположником музичних експромтів.
Літературний експромт — прозовий або віршований твір, створе-
ний миттєво, без попереднього обдумування.
Ліризм і музичність художнього нарису
«Impromtu phantasie»
Схожість неоднакових за соціальним і професійним статусом
дійових осіб написаних у різний час творів О. Кобилянської у музичних
чуттях, відчуттях, поглядах на довколишнє… у сприйнятті музики
наводить на думку, що за її героями стояла одна людина, вони мали
спільного прототипа і тим прототипом була вона сама…
О. Мацяк, дослідниця творчості О. Кобилянської
Специфічною рисою художнього мислення О. Кобилянської є
музичні асоціації, через які вона розкриває емоційно-чуттєвий світ
персонажа. Особливо яскраво це виражено в новелах «Impromptu
phantasie» та «Valse melancolique», у яких музика є суголосною
душевному стану героїв.
Музика відігравала важливу роль у житті письменниці. Музи-
кально обдарованою була вся родина Кобилянських. Сама вона
107
ще замолоду співала в хорі, вокальному дуеті, виконувала укра-
їнські, російські, німецькі пісні та романси, а також грала на різ-
них музичних інструментах — фортепіано, дримбі та цитрі. Серед
уподобань О. Кобилянської були композиції Ф. Шопена, Ф. Ліс-
та, Р. Шумана, Л. ван Бетховена, Ф. Мендельсона, В. Моцарта,
Й. Брамса, М. Лисенка, однак відсутність належної музичної осві-
ти не дозволяла їй виконувати твори улюблених композиторів.
Музика яскраво позначилася на сприйнятті письменницею сві-
ту. Це мистецтво приносило їй моральне та естетичне задоволення,
підбадьорювало у хвилини розпачу та зневіри, надихало на твор-
чість. О. Кобилянська чутливо сприймала і майстерно вводила у
свої художні твори тему музики. Нереалізований повною мірою
музичний потенціал письменниці сприяв створенню сповнених му-
зикою новел, художніх образів, народжених взаємодією словесно-
го й музичного мистецтва. Персонажі деяких творів трактуються
письменницею у їх музичному самовираженні. Сприйняття особис-
тістю музики — одна із основних тем у творчості О. Кобилянської.
Назва художнього нарису «Impromtu phantasie» (1894) викликає
асоціацію з однойменним експромтом Ф. Шопена — улюбленого
композитора письменниці. Нарис має структуру сонатної форми:
експозиція, розкриття теми, реприза (повторення одного з розді-
лів). У творі прослідковуються основні особливості сонати — роз-
виток, повторюваність, контраст. Відтворення сонатної музичної
форми відбувається шляхом ускладнення побудови літературного
тексту елементами музичного твору.
На думку дослідників, слово «impromtu» у назві твору свід-
чить про спонтанну реалізацію письменницею художнього задуму,
а «phantasie» — це та вільна музична форма, завдяки якій вона
зуміла виразити свій характер. Підзаголовок — нарис — вказує на
особливості твору, як такого, що позбавлений чіткої, завершеної
форми. Аналогії між однойменними творами Ф. Шопена та О. Ко-
билянської виявляються також і в однаковій кількості компози-
ційних частин, градації фраз і циклічності фразування.
В основу композиції покладено типовий для сонатної форми
контраст двох тем: зображення тонкої пристрасної натури в екс-
позиції та відтворення нереалізованих можливостей головної ге-
роїні в репризі.
Наскрізні теми твору розгортаються в експозиції. Лейтмоти-
вом експозиції нарису є «торжественні, поважні звуки дзвонів»,
що загалом налаштовує читача на відповідне сприйняття інших об-
разів. Так, розвиток характеру героїні показано через сприйняття
нею музики. Образ дзвонів передає її дитяче відчуття: «Вслухува-
лась у дзвоніння якогось стародавнього історичного монастиря, —
вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабала».
108
Перехід від стриманого, ліричного вступу до напруженого роз-
витку теми з її багатством емоційних тонів також відбувається за
законами форми сонати. Виконання етюду Ф. Шопена «Impromtu
phantasie» «переїжджим стройником фортеп’ян» у часи дитинства
героїні та згодом, коли вона «виросла… була розумна, дотепна, не-
звичайно багата натура», спричиняє сильний емоційний вплив на
неї, що виявляється у лейтмотиві образу сліз: «Я ніколи, ніколи
не могла «Impromtu phantasie» сама грати! Але коли чую її, як
другі грають, то душа моя наповняється слізьми. Що се такого?»
Короткі абзаци з мінімальною кількістю речень створюють ві-
зуальний ефект акордів, імітують гру на фортепіано. Письменниця
звертає особливу увагу на техніку виконання етюду: «Почав грати.
Зразу недбало, немовби бавився, і одною рукою, більще «piano». То-
ни звучали, немов здавлений, пристрастний сміх, так, немов сміх
жіночий, одначе не сміх щасливий… Опісля — обидвома руками. І
тепер розляглись тони пориваючої, неописаної, якоїсь немов моро-
зячої краси… Те, що грав, була пристрасть, як грав — зраджувало
його як людину…».
Головна героїня твору уособлює поетичну й емоційну натуру,
яку вразив «Impromptu phantasie» Ф. Шопена. Вона — особистість
«ніжна, вразлива мов мімоза, з сумовитими очима», яка водночас
«бувала пристрасною, глибоко зворушеною істотою, що пригадує
молодих арабських коней».
Опис виконання шопенівського етюду пробуджує у читача емо-
ції, викликає враження від опису мелодії, дозволяє зрозуміти ду-
шевний стан героїні: «Зразу стало їй холодно, а опісля — сама не
знала, як се прийшло, — почала плакати. Тихо, але цілою душею».
Запитання і завдання
1. Які емоції викликав у вас нарис О. Кобилянської «Іmpromtu phantasie»?
2. Прослухайте композицію Ф. Шопена «Іmpromtu phantasie». Передайте
свої враження. Охарактеризуйте сприйняття цієї композиції головною
героїнею твору О. Кобилянської. Чим схожі, а чим відмінні ваші вра-
ження?
3. Розкрийте образ головної героїні нарису. У чому виявляється краса
її душі?
4. Чому «Іmpromtu phantasie» є автобіографічним твором? Відповідь об-
ґрунтуйте відомими вам фактами з життя О. Кобилянської, зверніться
до щоденників, епістолярної спадщини письменниці.
5. Як феміністичні переконання О. Кобилянської позначилися на образі
головної героїні?
6. Які морально-етичні проблеми життя інтелігенції актуалізовано у творі?
7. Доведіть, що нарис «Іmpromtu phantasie» О. Кобилянської є неоро-
мантичним твором.
8. Визначте жанрові особливості художнього нарису. Порівняйте цей
жанр з іншими малими жанрами прози.
109
Культурно-мистецький контекст
Польський композитор Фрідерік Шо-
пен збагатив західноєвропейську музику
слов’янськими мотивами та колоритом, роз-
робив лаконічні музичні форми.
Він є автором музичних творів різного
жанру — етюдів, прелюдій, скерцо, нок-
тюрнів, балад, музичних експромтів, рондо,
вальсів, мазурок і полонезів.
Музика Ф. Шопена була внутрішньо
близькою для багатьох модерністів. Зокре-
ма, душевну спорідненість із творами мит-
ця відчувала й О. Кобилянська. До музики
Ф. Шопена вона звертається у повісті «Лю-
дина», романі «Апостол черні». Музичні
новели «Valse melancolique» та «Іmpromtu
phantasie» письменниця називає аналогічно
до творів польського композитора.
Фрідерік Франсуа Шопен
У центрі Києва встановлено пам’ятник
(1810-1849) —
Ф. Шопену у вигляді білого роялю з черво-
польський композитор
ними квітами — кольорів прапора Польщі.
та піаніст
Новела «Valse melancolique» —
«музично-пластична поема в прозі»
(Леся Українка)
Новела О. Кобилянської «Valse melancolique» була опублікована
у 1898 р. в «Літературно-науковому віснику», хоча її німецькомов-
ний варіант написано чотирма роками раніше.
Сюжет. «Valse melancolique» — історія життя трьох талано-
витих дівчат — вчительки Марти, художниці Ганни та піаністки
Софії, світовідчуття та життєва позиція яких не відповідали того-
часним уявленням про роль жінки в суспільстві.
Тема. Основною темою новели «Valse melancolique» є художнє
зображення долі талановитої жінки, яка присвятила своє життя
служінню мистецтву.
Зміст новели розкривається через художнє відтворення думок і
почуттів жінок-естеток. Героїні твору — сильні, вольові, самодос-
татні, горді та незалежні жінки, які прагнули утвердитися в па-
тріархальному світі. Вони не боялися залишитися незаміжніми, а
особисте щастя вбачали у мистецьких пошуках. У цих жінок різний
характер, але об’єднує їх здатність до милування красою, прагнення
до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості.
Починається твір сповіддю Марти. Її емоційна оповідь вводить
читача у світ музики, з яким асоціюється постать Софії. Дві подру-
ги — Марта та Ганна — мали схожі погляди на життя, мешкали
110
разом. Після підвищення орендодавцем оплати за квартиру, дівчата
були змушені шукати третю співмешканку, якою стала піаністка
Софія. Знайомство з дівчиною відбувається опосередковано — служ-
ниця повідомляє про неї, акцентуючи увагу на деталях її гардеробу,
зокрема подертих рукавичках та гудзику від пальта, що тримається
на одній нитці. Згодом перше упереджене враження про нову спів-
мешканку кардинально змінюється після зворушливого виконання
нею етюду Ф. Шопена. Дівчата розуміють, що Софія — глибока
особистість, яка має вразливу душу і талант до музики.
Долі дівчат складаються по-різному. Марта виходить заміж і
стає дбайливою матір’ю. Ганна виїздить до Риму, де знайомиться
з чоловіком, зв’язок із яким не скріплюється справжніми почут-
тями та швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає,
сином опікується сама. Найтрагічнішою виявилася доля Софії. Во-
на не мала можливості сповна реалізувати свій талант, оскільки
не зуміла покрити великі видатки, потрібні для здобуття музичної
освіти у Відні. Смерть матері, відмова рідного дядька у допомозі
завдали дівчині великого душевного болю. Звук розірваної струни
фортепіано став останнім акордом для змученого серця.
У літературній критиці були неоднозначні судження щодо ро-
зуміння ідейно-художнього змісту новели О. Кобилянської «Valse
melancolique». Так, письменник О. Маковей сприйняв твір як пози-
тивістський портрет трьох жінок — «простодушної», «зламаної» і
«відважної». У радянські часи акцент робився на прагненні жінок-
інтелігенток стати на шлях духовного розвитку, що на рубежі ві-
ків було недопустимим явищем. Сучасна дослідниця Т. Гундорова
позиціонує цей твір лише як «жіночий духовний роман».
За жанром «Valse melancolique» — «музична новела». Основними
засобами розкриття психології персонажів є музичні образи та музич-
ні переживання. Використовуючи неоромантичні засоби, О. Кобилян-
ська створює образ естетки — творчої, духовно багатої особистості.
Письменниця першою в українській літературі зобразила євро-
пейський тип жінки-інтелігентки, яка є аристократкою духу, має
високу життєву мету, прагне до власного вдосконалення, сповідує
світові культурні цінності.
Новела «Valse melancolique» значною мірою має автобіографіч-
ний характер. О. Кобилянська порівнювала своє життя із життям
однієї з героїнь твору, а саме Софії Дорошенко.
Художні образи. Софія — творчо обдарована особистість, лі-
рична й емоційна. Зазнавши нещасливого кохання, дівчина шукає
розради у мистецтві. Саме мистецтво стає для неї засобом само-
розкриття, джерелом відновлення духовних сил.
Марта — втілення любові. Вона стримана, терпляча, жіночна,
«ладна обійняти весь світ».
111
Ганна — емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак на-
туру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась
добротою та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом, не
переймається суспільною думкою про себе.
Отже, жінки у творах О. Кобилянської — сильні інтелекту-
ально, психологічно, морально, а також надзвичайно емоційні й
чуттєві. Такий неоромантичний ідеал вольової й незалежної осо-
бистості — важлива прикмета світовідчуття та художньої манери
письменниці. Персонажі наділені характером сильної, небуденної
особистості, психологічно витончені, що спонукає читача до по-
шуку в повсякденному житті гармонії, краси та досконалості.
Запитання і завдання
1. Поділіться своїми враженнями від новели «Valse melancolique».
2. Визначте головну думку твору. Як авторка поєднує тему жіночої еман-
сипації та тему мистецтва?
3. Чому естетизм є життєвим кредо Софії та Ганни? Обґрунтуйте свою
думку, враховуючи неоромантичні особливості зображення письмен-
ницею героїнь.
4. Прослухайте етюд Ф. Шопена «Valse melancolique». Які емоції викли-
кала у вас музика? А якими були враження Ганни та Марти після ви-
конання цієї музичної композиції Софією?
5. Прослідкуйте еволюцію життєвої позиції Марти. Дайте коротку харак-
теристику її основних етапів.
6. Поміркуйте, чому Леся Українка визначила жанр «Valse melancolique» як
музично-пластичну поему в прозі. Прокоментуйте думку письменниці.
7. Які ознаки неоромантичної стильової течії знайшли яскраве вираження
у творах О. Кобилянської?
8. Визначте ключові слова для характеристики О. Кобилянської як осо-
бистості та письменниці.
9. Назвіть декілька слів (фраз) із вивчених творів, що вважаєте важли-
вими для осягнення їх змісту. Свій вибір аргументуйте.
10. Чи вплинуло вивчене на ваше сприйняття й розуміння себе, лю-
дей, світу? Над якими питаннями ви замислилися, читаючи твори
О. Кобилянської? Чи знайшли відповідь на них?
11. Напишіть творчу роботу на тему: «Неоромантичний ідеал талановитої
особистості» в новелі «Valse melancolique» О. Кобилянської».
Культурно-мистецький контекст
В атмосфері естетичних ідеалів модернізму формувався талант україн-
ського художника Олекси Новаківського (1872-1935).
Його творчість характеризується багатством ознак мистецтва модер-
нізму: монументальністю зображення, виразністю ліній, багатозначністю
символів, яскравою колористикою.
Особливістю творчої манери О. Новаківського, що споріднює його з
символізмом, є міфологізація реальності. Художник перевтілював дій-
сність в ідеальні образи, які черпав із української народної міфології
(«Дзвінка», «Русалка»), з грецького епосу («Леда»), з біблейської історії
112
(«Мойсей», «Мати Милосердя», «Благовіщен-
ня», «Українська Мадонна»).
Символічного звучання в інтерпретації
О. Новаківського набувають соковиті, напо-
єні світлом і барвами життя мотиви квітів,
фруктів та овочів
(«Багатство України»,
«Хризантеми», «Азалія», «Квіти», «Натюр-
морт» та інші).
Палітра його полотен настільки багата й на-
сичена дзвінкими кольоровими сполученнями,
що живопис мимоволі асоціюється з музикою.
«В кожному своєму творові, — наголошу-
вав сам художник, — стараюся шукати му-
зики… Під час малювання чую цілі симфонії.
Тоді хотів би я віддати свої візії в милозвуч-
них гамах, чистих тонах, в глибокім акор-
Олекса Новаківський.
ді». «Музикальність» творів О. Новаківського
«Музика квітів.
була тією визначальною рисою, що викликала
Каштани і бузок» (1916)
визнання і захоплення його сучасників. Поет
М. Вороний, відвідавши в 1926 р. майстерню
художника у Львові, так описував свої вражен-
ня: «Новаківського не можна оглядати, його
треба слухати… Його динамічні фарби, наси-
чені пристрасною музикою, дзвонять, гойда-
ються потужними акордами… Він передусім
маляр-симфоніст і творить образи-символи…»
На полотні «Музика. Портрет дружини»
(1929) художник зобразив свою дружину Ан-
ну-Марію, яка була для нього музою і стала
персонажем багатьох його полотен. В образі ко-
ханої дружини митець відтворив ідеал жінки
як втілення душевної краси, моральної чисто-
ти та ніжності почуттів, красу материнства.
О. Новаківському вдалося створити осо-
бливий тип портрета, що вирізняється глибо-
Олекса Новаківський.
кою психологічною характеристикою людини,
«Музика. Портрет
дружини» (1929)
змістовністю символіки деталей і пейзажного
тла, характером освітлення.
Запитання і завдання
1. Яке враження справили на вас твори О. Новаківського? Чим саме вони
вам імпонують?
2. Підготуйте і проведіть віртуальну екскурсію до музею О. Новаківського
у Львові. Попросіть однокласників і однокласниць висловити враження
від такої екскурсії.
4. Чому живопис художника асоціюється з музикою? Порівняйте, якими
засобами передає ставлення до музики О. Новаківський у творах жи-
вопису й О. Кобилянська у своїх «музичних новелах». Чи досягають
митці поставленої мети?
113