Мсьє Жак та квітнева риба
Всі ми знаємо, що десь колись перед кимось точно зави-
нили. Можливо, мимохіть чи випадково. Йдеться мені не про
ті провини, за які сварить бабуся чи часом карає батько
розбиті шибки, подерті черевики, підбите око сусідського
хлопчини, підстрижена лялька чи кепська оцінка з матема-
тики.
Бо найгірша провина скривдити когось, образити чи-
їсь добрі почуття. Або ще просто залишитися до когось
байдужим, обійти своєю увагою. Коли я забуваю бути до лю-
Катерина Бабкіна
дей уважною, чемною і доброю, мені щоразу пригадується
мсьє Жак.
Одна з книжок письменниці допомагає
Мсьє Жак приїхав зі школи в паризькому передмісті.
Впродовж цілого березня він замість нашого вчителя мсьє
важкохворим дітям боротися за видужання.
Анатоля навчав нас французької мови.
Як? Частина коштів з продажу йде
Він не був поганий чи прикрий, але сталося так, що ці-
на благодійність. Загалом Катя часто бере
лий клас узяв собі за звичку постійно кепкувати з мсьє
участь у заходах, які покликані підтримати
Жака. Старий і вайлуватий учитель французької був дуже
добрий і лагідний до дітей. Його домашні завдання можна
дітей у скрутних ситуаціях. «Благодійність
було відкладати тижнями, він дозволяв під час відповіді за-
це допомагати тим, хто потребує, саме в тому,
глядати до підручника чи в зошит. Він ніколи не сварив нас
чого людина потребує. Це розуміння чужої
за спізнення і ніколи не починав уроку, допоки всі-всі не збе-
потреби й осмислена робота. Моя улюблена
руться. Тоді ми підводилися і мляво мимрили «бо-онжу-ур,
благодійність це придумувати кращі та
мсьє-є Жа-ак»1. І хтось обов’язково додавав щось на кшталт
«старий їжак» чи «дірявий піджак». Мсьє Жак трішки недо-
веселіші шляхи допомогти людям усвідомити
чував, та й мало що розумів українською, тому так кепкуючи
необхідність комусь допомагати».
з нього, ми нічим не ризикували.
1 Французькою мовою: «Доброго дня, пане Жак».
112
113
Він же замість диктантів і обридлих вправ охоче розпо-
відав нам цікаві французькі казки та вірші, вчив пісеньок
та ігор, що в них бавиться паризька малеча. І неодмінно на
кожному уроці ставив комусь дванадцятку.
Наприкінці березня мсьє Жак розповів нам про одну
цікаву французьку традицію. Напередодні першого квітня
всі готують квітневих риб вирізаних із паперу, розмальо-
ваних власноруч і обписаних добрими жартами й щирими
привітаннями. Рибу таку належить першого квітня непо-
мітно почепити на спину тому, до кого почуваєш симпатію,
кого поважаєш і маєш за друга. Виходить одночасно і жарт,
і вияв прихильності. Значно краще, ніж почепити комусь на
спину табличку «Штурхни мене» абощо.
Ідея нам дуже сподобалася. Звісно, усі заздалегідь при-
готували таких риб для однокласників. А тридцять першого
березня Мирослав приніс до школи картон і фломастери, які
були лише в нього одного цілих вісімдесят різних кольо-
рів! Бо ми вирішили приготувати квітневу рибу для кожного
з учителів.
Мсьє Жакові ми сказали, що не маємо охоти до фран-
цузької мови. Він не заперечував, щоб цілий урок ми
малювали й вигадували привітання, і всміхався, спогля-
даючи нашу веселу метушню. І тільки наприкінці уроку
загадково попросив Мирослава залишити йому фломастери
до завтра.
А наступного дня було перше квітня, день дотепів
і бешкетів. Усім учителям на двері ми почепили красиво
розмальованих картонних риб зі щирими вітаннями від
4-А класу, і вони, вчителі, були втішені й зворушені. Останнім
уроком у нас була французька.
Цілий урок мсьє Жак розповідав нам французькі драж-
нилки та різні смішні віршики й скоромовки, і навіть не
наполягав, щоб ми записали невідомі слова. А коли урок
115
скінчився, повернув Мирославові фломастери і подякував
і ми наліпили на нього всі-всі марки, необхідні для переси-
нам за спільну працю: наступного дня він відлітав до Парижа.
лання з України до Франції.
Відтак поставив усім хороші оцінки, вислухав наше «оре-
Після уроків ми цілим класом пішли на пошту і вки-
вуа-ар, мсьє-є Жа-ак» 1, забрав свого рудого портфельчика
нули цього велетенського листа у скриньку. І нам зробилося
й вийшов із класу. Ми й собі заходилися збирати речі.
легко, і ми перестали почуватися винними перед мсьє Жа-
Та в тебе риба на спині! крикнула Галка Ігореві.
ком за те, що не були такими ж добрими, як і він.
І в тебе! відказав їй Мирослав.
І тільки коли я стала дорослою, то зрозуміла, що навіть
І в тебе, поглянь, і в тебе, загомоніли всі.
у дуже великому конверті не можна переслати закордон
Мсьє Жак прилаштував крихітних паперових риб до
тридцять одну велетенську картонну рибу. Такий вантаж
спинок стільців, а до кожної причепив двосторонній скотч.
уже потрібно відправляти міні-бандеролями. Той наш лист
Зовсім крихітний шматок, щоб не попсувати нашого одягу.
просто затримали на пошті десь між Францією і Україною.
Коли ми всідалися на початку уроку, риби поприклеювалися
Принаймні це пояснює, чому мсьє Жак так і не відписав
нам до спин.
нам на листа з рибами. Бо я точно знаю він відписував
Кожному він написав щось хороше, щось таке, що
на усі листи, бо намагався нікого не кривдити і бути до всіх
можна було сказати тільки про цю людину. Мабуть, він малю-
уважним. І нехай опосередковано, але мсьє Жак навчив
вав і вирізав їх до пізньої ночі. «Ти дуже гарна й розумна, та
цього і нас.
головне уважна, чуйна і добра, Катрін, написав він на моїй
рибі, залишайся такою завжди». Мабуть, саме через ці зав­
важені ним якості я перша помітила, що ми не приготували
квітневої риби лише для мсьє Жака…
Наступного дня всі принесли з дому гарно розмальо-
ваних картонних риб. Усі раптом пригадали, як цікаво було
слухати оповіді мсьє Жака, як багато він нас навчив. Про це
й писали на рибах.
А ще про те, що кепкували з нього і просимо за це
вибачення.
А ще що будемо сумувати за ним і дуже хочемо, щоб
колись він прилетів ще.
Але мсьє Жак уже був у Парижі.
У мсьє Анатоля ми взяли адресу школи у Франції, де
працював мсьє Жак. Моя мама купила великого конверта,
Ілюстрація Марії Фої.
1 Французькою мовою: «До побачення, пане Жак».
116
117
Як диварлики
віднайшли у собі гідність
Жоден мандрівник поки що не натрапив на Країну
Диварликів, хоча лежить вона в Україні, на звичайному ост­
рівці в Чорному морі.
З неба острівець можуть помітити лишень гострозо-
рі птахи та швидкісні літаки. Проте ні ті, ні інші нічого не
повідають людям. А з глибин моря острів бачать тільки
найуважніші риби, а також шпигунські підводні човни. Та
вони теж тримають його існування у таємниці.
Лариса Денисенко
А тимчасом у Країні Диварликів живе дуже багато нез-
вичайних істот. Звати це дивовижне плем’я диварликами.
Крім манної каші та пінок в молоці, я не
У кожного диварлика є своє ім’я зовсім як у нас, у людей.
Звідки взялися диварлики? Їх колись вигадали діти
любила прибирати в кімнаті. Я була з тих
намалювали чи нафантазували. У кожного диварлика є своя
дівчаток, у яких охайні красиві сукні, стильні
особлива риса характеру. Вони не дуже лагідні, не надто
комбінезончики але завалені казна-чим
симпатичні, багато хто з них страшенно вередливий! Може,
полиці шафи і барикади на столі. А ще інколи
тому що ніхто не дбає про їхнє виховання. Ніхто не бавиться
з диварликами і не любить їх. Тож вони живуть так, як
я домальовувала кумедні личка геометричним
живеться. Сваряться диварлики щодня…
фігурам та ріжки людям в підручниках, але
Діти вже й забули про них, а диварлики живуть собі на
олівцем! Щоб потім витерти цей злочин!
своєму острові та вірять у те, що їх коли-небудь хтось знайде.
(Загалом краще, коли під рукою є кілька
Нещодавно в гості до диварликів завітала дівчинка
симпатичних блокнотиків.)
Леся, яка спочатку потрапила в халепу. Її підхопив Велетен-
ський Птах і довго не відпускав, аж поки Леся з допомогою
диварликів не порозумілася з ним.
Так вона познайомилася з мешканцями острівця. А ще
розповіла їм про цінність життя. І залишилася погостювати
на острові…
118
119