МИ Й ОДНАКОВІ, І РІЗНІ

Сергійко і Марійка збираються відвідати свою тітку Тамару, яка нещодавно народила дитину.

Дорогою до лікарні діти усвідомлять те, що, незважаючи на фізичні відмінності, чоловіки та жінки можуть робити все однаково.

Ми й однакові, і різні

umv-^ШКШШвШвШШШШШШШ

Одного дня мама Сергія та Марії повернулась додому дуже задоволена. Річ у тому, що її рідна сестра народила того дня доньку.

— Діти, хочете познайомитись зі своєю маленькою сестричкою?

— Так! — закричали хором Марійка та Сергійко.

Вони вирушили до магазину дитячого одягу, щоб купити подарунок для новонародженої. Сергій одразу помітив чарівну маленьку сукню блакитного кольору.

— Краще купити одяг рожевого кольору, — зауважила мама, — адже це для дівчинки, а не для хлопчика.

— А чому не блакитного? Невже дівчата не можуть носити одяг такого кольору?

— Звичайно, можуть, любий, але за давнім звичаєм заведено вдягати дівчат у рожеве, а хлопчиків — у блакитне.

Звичаї, які нас відрізняють

— Чому?

— Річ у тому, що всі маленькі діти дуже схожі, але якщо вдягти їх у рожевий та блакитний одяг, то всі з легкістю зможуть зрозуміти, якої статі дитина.

— А коли я був маленьким, мене теж вдягали у блакитне? — зацікавлено запитав Сергій.

— Так. А Марію вдягали у рожеве, хоча в неї був одяг різних кольорів. Коли повернемось додому, переглянемо ваші фотографії, коли ви були ще зовсім маленькими.

— Але Марія інколи вдягає блакитну блузу, — наполягав Сергійко.

— Сонечко, але Марія вже доросла дівчинка і ніхто вже не сплутає її з хлопчиком, так само, як і тебе — з дівчинкою. Колір одягу — це тільки звичай.

Ми й однакові, і різні

Відверта розмова про «це» Перший підручник про секс для вашої дитини 2006