Орнаментальні мотиви

Народний майстер вишивки ніколи не робить заздалегідь ескізів на папері. Малюнок створюється поступово, в процесі роботи з голкою, повороти якої виводять нові узори, матеріал підказує нові художньо-виражальні засоби. Саме безпосередність спілкування з матеріалом і наповнює виріб неповторністю. Ось чому один і той самий поширений мотив завдяки індивідуальним нюансам творчості кожного разу сприймається по-новому, свіжо, не викликаючи відчуття механічного повтору.

Для полтавської вишивки характерні рослинний, рослинно-геоме-тризований і геометричний орнаменти. Рослинним вишивають рушники, скатертини, хусточки, прикрашають кожухи, керсетки, рослин-

59. ЛИШТВА ОРІШИНА.

но-геометризовашш — жіночі сорочки, блузки, сукні; геометричним — чоловічі сорочки, рідше — жіночі блузи, скатертини.

Значне місце в полтавській вишивці посідає геометричний орнамент, в основі якого лежать найпростіші за своїми абрисами фігури: косий та прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник і т. ін. Найрізноманітніші поєднання цих фігур зумовлюють варіантність композиційних побудов. Характерною особливістю полтавського орнаментування є віртуозність внутрішньої розробки геометричного мотиву, що досягається насамперед різноманітними техніками виконання. Так, мотив ромба, вишитий вирізуванням, має чіткі, прямокутні окреслення, безчисною мережкою — легкі, витончені контури, лиштвою — опуклі рельєфні форми, з деталізованою розробкою всередині.

Той самий мотив ромба, виконаний зерновим виводом, набуває площинного характеру, справляючи враження мерехтливої поверхні. Мотиви, виконані зерновим виводом, посідають другорядне місце в загальній композиції, підкреслюючи і виявляючи інші елементи орнаменту.

Полтавська орнаментика відзначається поєднанням лінії зі складними елементами. «Колір і лінія.— це сили, і в грі цих сил, в рівновазі їх прихована таємниця творчості» 40,— писав А. Матісс. В цілому лінія домінує, вона об’єднує всю композицію, підкоряє собі будь-яке зображення, створює абсолютно точно вивірений, спокійний ритм. Це — прямі, ламані, зигзагоподібні, меандричні лінії. Усі композиції геометричного орнаменту мають безперервний ритм руху, важко знайти його початок. Орнаментальні композиції — це

GO. ЛИШТВА.

61. ЛИШТВА ПОРІЧКОВА.

62. ЛИШТВА «БЕРІЗКА».

63. ЛИШТВА ОРЛОВА.

6’*. ЛИШТВА «МІІРОНКА».

Со. ЛИШТВА ..РЕШІТКА»,

безконечний ланцюг, в якому одні частини елементів виступають частинами іншпх. Ось чому можна розглядати узор як поєднання ромбів і водночас як сполучення коснх кутів або двох зигзагоподібних ліній чи як ланцюг ромбів та ін.

Орнаментальні композиції будуються за точною лічбою ниток основи і піткання, воші взаємозв’язані органічно завдяки зчепле-ності одних елементів з іншими. В орнаментації переважають пря-

66. ЛИШТВА «ВИНОГРАД».

67. ЛИШТВА «ЛАМАНЕ ДЕРЕВО».

мокутні форми, іноді, але зрідка, зустрічаються кола, овали. Поширеним є мотив ромба, простий варіант якого ускладнюється перехрещенням двох його діагоналей, двох перпендикулярних ліній, вміщенням всередині ромбів, що все зменшуються, квадратів. Мотив ромба — один з основних елементів в загальній композиційній схемі орнаменту. За своїм зовнішнім виглядом він може набувати різних окреслень — витягнутий по горизонталі, зі зрізаними кутами, ажурний або ущільнений за формою.

Мотив ромба ускладнюється не тільки за рахунок внутрішнього простору, а й завдяки зміні зовнішніх контурів. Частіше всього видовжуються чотири сторони до взаємного перетинання і утворення в кутах двох ліній, сторони також мають додаткові 2—3 відростки. Цей мотив ромба з відростками поширений в українському ткацтві, вишивці і має назву «осьмиріжка» 4|. В російському народному мистецтві відомий як «городчатий ромб» 42.

Б. Рибаков, досліджуючи семантику геометричного орнаменту, виявив його глибоку міфологічну основу, тісний зв’язок з язичеськими віруваннями слов’ян. Увагу вченого привернула «ромбокрап-кова композиція», що до нашого часу зустрічається на дуже широкій території у різних народів. Це ромб або косо поставлений квадрат, поділений навскіс на чотири маленькі квадрати чи ромби. В центрі кожного квадрата зображення невеликої крапки. Б. Рибаков, аналізуючи орнаменти вишивок і ткацтва, залучаючи широке коло археологічних, історичних пам’яток, фольклорних та міфологічних відомостей, робить «хронологічний зондаж в археологічну глибину тисячоліть», доводить виникнення цього мотиву до епохи енеоліту і пов’язує його з трипільською землеробською символікою —

41 Українське народне декоративне мистецтво. Декоративні тканини. К., 1956, с. 13.

42 А.чброз А. К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа.— Советская археология. 1966. № 1, с. 15.

68. ЛШТІТВА «ДУБОВЕ ЛИСТЯ».

6Я. ЛИШТВА МЕТЕЛИКОВА.

43 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. М., 1981, с. 49—50.

44 Рыбаков Б. А. Семантика трипольского орнамента. Тезисы докладов первого симпозиума по археологии и этнографии Юго-Запада СССР. Кишинев, 1964, с. 11—13; Рыбаков Б. А. Отражение земледельческого мировоззрения в искусстве трипольской культуры.— Вестник АН СССР. 1964, № 7, с. 51—52; Рыбаков Б. А. Орнамент — мудрость тысячелетий.— Советская культура, 1964, 9 мая.

45 Амброз А. К. Раннеземледельческий культовый символ («ромб 3 крючками»),— Советская археология, 1965, № 3, с. И, 22.

«як ідіограма зораного поля (чотири зімкнуті ромби) або засіяне насінням поле (ромби з крапками в їх середині)»43. Ця теза була висловлена Б. Рибаковим ще в його ранніх роботах 44.

Таку саму думку в свій час відносно поділеного ромба висловив А. Амброз. Він назвав «ромбо-краикову композицію» — «шашковим ромбом» і відзначив, що це «скоріше всього знак землі, обробленої для сівби… крапки могли зображувати насіння» (в таблиці А. Амброз подає 76 варіантів подібного «ромбу з гачками» як знак ран-ньоземлеробського культу) 45.

Б. Рпбаков доводить, що географія поширення «ромбо-крапкової композиції» в оздобленні жіночого одягу, поясів, головних уборів дуже широка . Часто відростки на ромбі бувають гачкоподібними, що надає ажурності узору. В кутах ромба іноді зустрічається мотив «заячі вуха» або ж попарно розміщене листя клена, хмелю, калини. Лінія набуває різноманітних окреслепь. Вона йде або уступами, або меандрами, або рядами мініатюрних трикутників. Розташовуються чотири ромби навколо одного центру, основний мотив ускладнюється приєднанням до вершин невеликих ромбів.

Ромбоподібні мотиви простої і ускладненої форми характерні для орнаментики східних слов’ян. Це один з найбільш популярних мотивів вишивки і ткацтва Волині, Поділля, Гуцульщини. Від поєднання цього мотиву з певного технікою виникає різноманітний художній ефект. Якщо низь, набирування на Волині, Поділлі, низинка на Гуцульщині створюють враження крупних, чітких ліній, то на Полтавщині техніка лиштви подрібнює контур на ряд невеликих фігур, завдяки цьому вишивальниці досягають світлотіньового ефекту рельєфної поверхні.

З інших орнаментальних мотивів геометричного плану виділяються зіркоподібні і хрестовидні. Зіркоподібний мотив — це розетка, що складається з восьми витягнутих паралелограмів, з’єднаних попарно. Між парами паралелограмів існує невеликий ромбоподібний просвіт. Це характерно для орнаментації Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, а на Волині та Поліссі парн паралелограмів з’єднані разом.

Б. Рибаков, досліджуючи появу і семантичне значення солярних знаків у вигляді чотирьох-, шести- і восьмипелюсткової розетки в колі, їх поширення в різьбленні російських хат, гуцульських та полтавських скринь і особливо порохівниць, вважає, іцо ці солярні знаки можуть виражати ідею сонця, небосхилу, кругозору 47.

Цікаво відмітити, що восьмикутні хрестоподібні розетки зустрічаються в орнаментації рушників деяких сіл Черкаської області (Ве-реміївка, Мошни, Тимченки).

Розетка на Полтавщині називається «зірка», частіше всього зустрічається в комбінації з мотивом «ключі». Дві «зірки», розташовані поряд, мають назву «вітряки». «Зірки» в техніці вирізування або мережки застосовувались для вишивання жіночих, а частіше чоловічих сорочок. Поширені були половинки восьмипелюсткової розетки як додатковий орнаментальний мотив, що заповнює простір між ромбами. Доповненнями до ромбоподібних мотивів виступали трикутники, косі лінії, прямі і похилі хрестики у вигляді двох ліній, що перетинаються під прямим кутом.

У полтавській вишивці геометричні мотиви комбінувались, створюючи величезну різноманітність узорів. Проте існували і сталі композиції, за якими були строго закріплені назви залежно від мотиву, що складає узор. Вони виконувались в техніці лиштви, внаслідок чого орнамент мав назву — лиштва стібкова, яблучкова, ягід-кова, вербова, хмільова, клинцева, гребінцева, лялькова, порічкова, метеликова, миронка, решітка, човничкова, виписна, ключова, вось-мирічкова тощо.

70. ЛИШТВА ЯГІДКОВА.

Такі геометричні мотиви, як ромб, розетки, хрестоподібні фігури, стали основою геометричного східнослов’янського узору, що виконувався від Білого моря до Карпат різноманітними технічними засобами 48. Геометрпчнпй орнамент поступово збагачувався як завдяки загальному розвитку, так і зв’язкам із сусідніми народами. Проте, користуючись близькими мотивами, кожний народ урізноманітнював їх, надаючи узорам не лише національного, а й місцевого забарвлення 49.

Б. Рибаков в своїй монографії «Язичество древніх слов’ян» зробив глибоко аргументоване наукове відкриття відносно виникнення і значення геометричного орнаменту. Він доводить, що таке розповсюдження, довготривалість його протягом десятків тисячоліть не можуть бути пояснені лише легкістю зображення.

Спираючись на повідомлення В. Бібікової 50 і аналізуючи ряд пам’яток кам’яного і бронзового часів, Б. Рибаков доводить, що «ромб з’явився в пізнєпалеотичному мистецтві як усвідомлене відтворення мамонтової кістки, як узагальнений символ мамонта-блага… Завдяки ритуальній татуїровці (коли прості печатки створювали на тілі дуже складні варіанти меандричного узору) ромбічний орнамент пережив побутування мамонтової кістки і дожив до землеробської епохи» 51. В землеробських культурах Європи ромбо-меандричний орнамент застосовувався як магічне загальне тло на ритуальних речах і як окремий знак, символ земної, рослинної родючості.

У мисливців і скотарів ромбо-меандричний орнамент перетворився на ромб з трикутниками по боках («мальтійський хрест») як доброзичливий символ 52.

Побутування геометричного орнаменту в сучасному народному мистецтві росіян, білорусів та українців свідчить про те, що «глиби-

71. ЛИШТВА «ОВЕСИК».

72. ЛИШТВА ВОСЬМЕРИКОВА.

46 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян, с. 43.

47 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян, с. 248.

48 Шухевич В. Гуцулыцпна.— В кп.: Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1899, т. 2, с. 98— 103.

49 Динцес Л. А. Историческая общ

ность русского и украинского народного искусства.— Советская

археология. 1941. № 5, с. 39.

50 Бибикова В. И. О происхождении

мезинского палеолитического ор-иамента.— Советская археология. 1955, № 1. с. 3—8.

51 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян, с. 92.

52 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян, с. 93.



73. ТИПОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ РОСЛИННИХ

ТА РОСЛИННО-ГЕОМЕТРИЧНИХ МОТИВІВ:

1 — сокирпки; 2 — берізка;

З — калина; 4 — гарбузове листя;

5 — хміль; 6, 9 — терен;

7, 33 — дубове листя; 8 — дубок;

10 — без назви; 11 — яблучко;

12 —ягідки; 13 — колосочки;

14 — пшеничка; 15 — гречечка;

16 — виноград; 17 — калинка;

18 — без назви; 19 — курячий брід; 20 — горобина;

21—26 — ляльки, або п’яні баби;

27 — полунички; 28—ЗО — троянди;

31 — тюльпани; 32 — орішина;

34 — порічка;

35 — бруньки берези, березовий цвіт;

36 — барвінок; 37 — овесик;

38 — виноград.

на народної пам’яті вимірюється десятками тисячоліть. Звичайно, нам дуже важко вловити той історичний момент, коли зникає зміст того чи іншого символу і коли починається безсвідома традиція збереження однієї зовнішньої форми без змісту зображуваного» 53.

В орнаментації полтавської вишивки зустрічаються мотиви геометричних окреслень, народна термінологія котрих свідчить про близький зв’язок їх з конкретними образами реальності. Це такі мотиви, як «метелики», «жабки», «ляльки», «дзвоники», «заячі вуха», «баранячі ріжки», «конячі голови», «вітряки». Утворились вони, очевидно, шляхом спрощення і схематизації первісного зображального мотиву, поступового перетворення його із зображального в не-зображальний геометричний мотив. Це дало право Т. Разіній охарактеризувати геометричний орнамент як одну «з форм художнього узагальнення в декоративному мистецтві» 54.

Так, порівняльний аналіз мотиву «ляльки», поширеного в селах Вечірки, Великі Будища, свідчить про те, що модифікація йде по

лінії дедалі більшої схематизації, повільного переходу в геометризований мотив. Проте, незважаючи на різну трансформацію мотиву, його назва зберігається.

Можливий також інший шлях створення орнаментальних мотивів, коли в процесі вишивання виникає мотив, котрий в подальшому осмислюється майстринями як образ реальної дійсності.

В орнаментиці полтавської вишивки наявна значна кількість геометричних мотивів, що своїм корінням сягають глибокої давнини. Вони втратили своє первісне магічне значення, символіка їхня вже забута в народі, але внаслідок асоціації з якимось іншим предметом за ними закріпились нові назви.

Як уже відзначалось, в полтавській народній вишивці існують зображальний та незображальний орнаменти. До першого належать рослинний, рослинно-геометричний орнаменти, до другого — геометричний. Проте, як відзначав М. Каган, образний зміст орнаменту полягає не в тому, що його мотиви можуть «створювати», а насам-

74. ТИПОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ МОТИВІВ:

I — ромб; 2 — поділений ромб;

З — без назви; 4 — осьмнріжка;

5 — ромб з вусиками; 6 — гребінці;

7—9 — без назви; 10 — ромб з меандром;

II — 19 — без назви; 20,

21 — розетка; 22 — млин; 23 — зірка;

24 — жабки; 25 — дзвоники;

26 — оленяча голова; 27 — оленячі роги; 28 — волові очі; 29 — конячі голови;

ЗО — мушки; 31 — жабки; 32 — бджілки; 33 — жучки; 34 — метелики;

35 — бруньки берези, березовий цвіт;

36 — баранячі роги; 37—39 — ключі; 40—44 — клинці, сповиті клинці;

45—49 — без назви; 50 — ключ;

51 — човник.

53 Там же, с. 95.

54 Разина Т. М. Русское народное творчество. М.. 1970, с. 46.

75. ВАРІАНТНІСТЬ МОТИВУ «ГІЛКА».

55 Каган М. С. О прикладном искусстве. Некоторые вопросы теории. Л., 1961, с. 102.

56 Каган М. С. О прикладном искусстве. Некоторые вопросы теории, с. 100.

Полтавська народна вишивка, 1983