кладали довгими пасмами, які згодом збивали і виплітали з них шапки у формі усіченого конуса. Можливо, це і був той спосіб виплітання клобуків, який практикували в давнину київські монахи 36.

Форма шоломка нагадує усічений паралельно основі конус, на якому зверху покладений невеликий кружечок. Тулію шапки робили темно-коричневою, кружечок — білим. Верхню частину тулії прикрашали довкола зеленими або

синіми вовняними шнурами, а нижній край декорували червоними 5‘. Навколо околиша шапки прокладали (паралельно) два шнури. Інколи між ними викладали різноманітні геометричні елементи: трикутники, круги, півкру-ги 38. Шоломки носили не лише з круглим, а й з квадратним верхом .

У північно-західних районах Українського Полісся ці шапки називали по-різному: «магерка», «яломок», виготовляли їх із грубої вовняної тканини — сукна, зваляного валюшах.

У північних районах центрального Українського Полісся шапки із чорного, сірого, білого, світло-коричневого сукна називали «шоломок», «ярмулка», «магерка». Тут вони були найбільш поширеними 40. Денце цієї шапки було плоским і прямокутним (18X20 см), висота шапки, як правило, 12—16 см. Центр прямокутного денця декорували або червоною китичкою, або червоним кантом. Кути прямокутника виступали за край околиша. Околиш шоломка робили з іншого за кольором сукна. Наприклад, якщо денце шоломка біле, то околиш сірий або коричневий . Верхній край околиша найчастіше прикрашали двома рядами червоного або синього і червоного вовняних шнурів 42. В Луцькому повіті Волинської губернії (тепер Волинська область) інколи застосову-

вали для декорування обшлага зелений шнур і синьо-червону

. ……44

вишивку у вигляді кривої ЛІНИ .

Шапку з чотирикутним денцем називали також «рогатів-кою» 44, «рогаткою», «рогулькою» 45. В шапках-рогатівках околиш робили з овечого хутра 46. Шапка з чотирикутним денцем була поширена в Білорусії, а також у Смоленській, Тверській, Ярославській, Архангельській губерніях Росії. Рогатівки носили і західні слов’яни, наприклад поляки 47.

Циліндричні шапки — єломок, вальонка — інколи теж називали «шоломок». Тип цього головного убору мав форму звуженого догори циліндра (14—17 см висотою), виготовляли його з білого, валяного із овечої вовни або коров’ячої шерсті сукна, з щільно прилягаючими вилогами, які сягали майже верха головного убору 48. В XIX — на початку XX ст. цей головний убір був найбільш поширений у північній частині східного Українського Полісся. В південних районах

97, 98, 99

вказаної місцевості цю шапку називали «яломок». Згаданий головний убір побутував також у білорусів («магерка», «ковпак» 49) і росіян Брянської, Калузької, Орловської областей («шолом», «яломок», «валенка» 50). Цікаву етнографічну деталь відзначив Д. Святський, який вважав, що по тулії шапки можна було визначити етнічну приналежність селянина. Українці носили шапку з коричневими чи сірими вилогами, а росіяни виготовляли повністю білу 51.

Крім сукняних циліндричних шапок, побутували в Україні й циліндричні смушеві («стовбаті») шапки — із суконним

48 гм:).— Фонд

одягу.— JMo 1388-7.

49 Молчанова Л. А. Материальная культура белорусов. Минск, 1968.—

С. 174.

50 Маслова Г. С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в XIX начале XX в. — С. 598.

51 Святский Д. Крестьянские костюмы в области соприкосновения Орловской, Курской и Черниговской губерний // Живая старина.— 1910.—

Т. 1/2, кн. 73/74.—

С. 16.

52 ГМЭ.—Фонд одягу. — JMo 1303-43. (Придбано в селі Локачі Волинської області.)

53 Головацкий И.

О народной одежде и убранстве…

С. 48.

54 Zelenin I). Biissische (Ostlawische) Volkskunde.— S. 226.

55 Ibid.— S. 226.

56 ГМЭ. Фонд одягу.— JVIo 1003-3; 1003-4; Морачевич И. Село Кобылье, Волынской губернии, Новоград- Волынского уезда.— С. 298.

57 ГМЭ,— Фонд одягу.— JMb 2148-43; 1003-44.

58 ЦН Б АН України.— Відділ рукописів.

Ф. VIII —Од. зб. 187.— Арк. 638, 692, 820, 1180.

59 Чубипский П. II. Труды…— Т. 7.— С. 44.

0 Архів НІ АН України.— Ф. 1.—

Он. 2.— Од. зб. 251.— С. 78; Од. зб. 251а.

С. 23.

61 Там же.— С. 38, 45.

синім або зеленим наголовком та розрізом ззаду або збоку, тому у верхній частині вони здавались ширшими. Зверху розріз зав’язували зеленими (Волинь) 52 або червоними (Поділля) стрічками. В південній частині Волині ці шапки називали «шапка» або «мазниця», в північно-західних районах Східної Галичини — «шапка на завісах» 53. Д. її. Зеленій подає ще й назву «крисатка» 54. В білорусів вказаний головний убір називався «капуза» 55.

62 Афанасьев-Чужбинский А. С. Поездка в Южную Россию. Очерки Днепра.— Спб., 1863,—С. 15.

Високі циліндричні шапки, але без розрізу ззаду і значно нижчі від попередніх, відомі по всій Україні. Локальні різновиди шапок виявлялись у різній висоті і різних матеріалах для наголовка. Найпоширенішими були циліндричні високі (22 см) шапки із сивих або чорних смушків з оксамитовим, так званим «ночаївським» верхом 56, або наголовком із сірого сукна, який робили випуклим, сферичним.

Смушеві циліндричні (висотою ІЗ—14 см) 57 головні убори були поширені в тих районах, де побутували циліндричної форми суконні шапки, тобто на півночі України. Вони були досить високими, що добре видно на малюнках Делафліза 58. На Київщині ці шапки називали «круглі шапки» 59, в Ровенській області — «ковбанка», «папаха овеча», «кучма»60, у Волинській області—«кучма», «кримка» 61. Високі смушеві циліндричні шапки носили також і в Середньому Подніпров’ї — суконні або із смушевим верхом 62.