Великі вовняні хустки носили на всій Україні. Таку хустку несли складеною на руці, а в холод чи дощ нею прикри вали голову, плечі і спину. На початку XX ст. хустки також в’язали на спицях або гачком 2|4.

Як і інші головні убори хустки виступали показником соціального стану. Багатші жінки купували дорогі фабричні

215 Ga/ek J. Zarys

etnograf iczny zachodniej cz$sci Podola. К ul tu ra

materialna.— Lublin; Polonia, 1947.—

S. 98—100.

… Експедиційні матеріали 1986 p. свідчать, що в селі Стеблів Корсунь-Шевчепківського район\ (Черкащина) ще в 30-ті роки XX ст хустки виготовляли на продаж.

216 ХІМ Фонд тканин.— 28, ТК/13.

217 Волинський краєзнавчий музей.— Фонди.— Р-2/313.

шовкові та вовняні хустки. Хустки вказували і на вікову різницю жінок. Молодші носили білі, яскраві, а старші жінки — темні хустки 21В.

На початку XX ст. білі полотняні хустки домашнього виготовлення іще активно побутували в центральних і західних областях України, зокрема, в тих місцевостях, де було розвинуте ткацтво *.

Експонати Харківського історичного музею засвідчують побутування на Слобожанщині білих полотняних хусток, вишитих гладдю синіми і червоними нитками заполоччю ~16, але на початку XX ст. тут вони вже вийшли з ужитку.

В західних областях України хустки ткали з тонкої вовняної нитки на льняній або конопляній основі. Хустка мала форму прямокутника, оздобленого на вужчих кінцях. Іноді декорували всю хустку, її частину217.

На Поліссі в XIX ст. хустки з грубого домашнього полотна оздоблювали червоними смугами («засновані» хустки). Згодом їм на зміну прийшли «пописані», переткані вздовж і впоперек тоненькими червоними смужками, що утворювали червону клітину (західне, центральне Полісся) 2|8. Проте й вони вийшли з ужитку. Жінки почали від-

218 Савченков И. Старое и новое в народном убранстве и одежде.— С. 117.

2,9 Там же.

220 МАП України — Фонд одягу.—

.No 293-38; 0-2592.

221 ПКМ,—Фонд тканин. № 7285; Фототека.—

.No 1/5478.

222 Позначений Б. С. Одежда

малороссов.— С. 184.

223 Кульчицька О. Народний одяг Західних областей УРСР — Табл. 1.

давати перевагу «картатим» хусткам — із льняних ниток, наполовину з червоною заполоччю, у великі клітини (західне, центральне Полісся) 2|9, чорно-білі (центральне Полісся) 22°, сіро-білі (Полтавщина) 22‘.

У XIX ст. широко розповсюдились куповані шовкові та вовняні кольорові хустки, які почали проникати з півдня України та із Західної Євроїш. Цей процес особливо інтенсивно проходив в другій половині XIX ст. Тоді в селах вперше з’явились білі хустки у дрібну клітинку, а згодом — у дрібні квіткові мотиви; в західних областях України (зокрема в Галичині) — великі сині або квітчасті червоні хустки (№ 1285, 1657, 1372) 222. На півдні України на початку XX ст. вироби московських мануфактур почали витісняти

• 224

домоткані

За способом ношення жіночі головні убори розрізняють самостійні (хустка, очіпок) і такі, що поєднуються з іншими

(очіпок, збірник з двома платовими уборами). В XIX — на початку XX ст. на Україні побутувало два типи зав’язування хустки: кінцями спереду, кінцями на потилиці. При першому способі зав’язували хустку під підборіддям, над чолом, ховаючи кінці або залишаючи їх, щоб вони стирчали як ріжки. Пов’язування хустки кінцями назад має такі різновиди: схрещують на шиї кінці і зав’язують поверх кінців, які звисають на спині; зав’язують під кінцями, що покривають

146, 147

224 Чугай Р. В. Народне декоративне мистецтво

Яворівіцини. — С. 48.

225 Маслова Г. С. Народная одежда русских, украинцев

и белорусов в XIX— начале XX в.

С. 666.

спину; кінці не перехрещують на шиї, а накриваючи голову, скроні і вуха, зав’язують на потилиці. В усіх випадках хустку складали по діагоналі. Верх хустки стискали па «дзьобик», «на коник»,— коли виступали два дзьобики 224. Інколи гострі кінці великої хустки (червоної, квітчастої) перехрещували під підборіддям і не зав’язували на потилиці, а закидали на спину, лишаючи вільно спадаючими.

Неоднакові за розмірами, забарвленням, матеріалом, хустки надзвичайно урізноманітнювали жіноче наголовне вбрання. У випадках, коли поєднували два і більше тинів убору, виникало складне вбрання.

Один із поширених складних способів пов’язування — обкручування хусткою всієї голови таким чином, що хустку пропускали під підборіддям як намітку. Інший спосіб на голову, вже зав’язану однією хусткою, пов’язували ще й іншу під підборіддям, зав’язуючи на тім’ї (північні райони Львівської області, Київщина, Полтавщина, Полісся).

Цей спосіб пов’язування хустки відомий у всіх східнослов’янських жінок 225. Коли хустку складали для зав’язу-

148, 149

226 Gajek J. Zarys etnograficzny zachodniej cz$sci Podola.— S. 100; JIB ІМФЕ.— Фонд одягу.— ЕП/21426.

227 Стеновой Н. Малорусская народная одежда: Козелецкий уезд.