Жінки розчісували вимите волосся звичайним роговим, а на Західному Поліссі — інколи дерев’яним гребінцем. Якщо волосся випадало або сіклося, то його умовно розчісували гребінкою, призначеною для чесання волокна. Цією ж гребінкою, внесеною в хату по закінченні різдвяних свят, жінки зачісували волосся, щоб не хотілось спати під час прядіння, ткання або іншої хатньої роботи 44.

Гребінець ніколи не клали на стіл, діжку, вікно. Жіноче волосся, як і волосся після першого підстригання дитини, спалювали, закопували, тобто ретельно ховали.

Волосся у весільних обрядах

На початку XX ст. давня зачіска із розплетеного і опущеного на спину волосся, побутувала вже як обрядова. В XIX — на початку XX ст. наречена з розпущеним волоссям ходила з дружками по селу від хати до хати, запрошуючи на весілля 45. Те, що наречена була з розплетеним волоссям, відзначає Д. К. Зеленій . Розплітали косу у передвесільний день, або у день шлюбу 47.

В українців і білорусів обряд розплітання коси проводили, посадивши наречену на діжку, або на стілець, на якому були покладені подушка чи вивернутий кожух. Інколи клали конопляне пасмо. За народними уявленнями, вказані атрибути повинні були зробити молоду працьовитою, багатою і щасливою.

Обряд розплітання коси нареченій мав на Україні локальні варіанти. В одних етнографічних регіонах косу розплітали чоловіки-—брат, дядько, в інших—тільки жінка

48 Чубииский П. П. Труды…— Снб.,

1877. — Т. 4.—

С. 577.

49 Там же.— С. 183.

60 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

On. 2.— Од. зб. 259.— Зоні. 1.— С. 61.

51 Там же.— С. 81.

52 Весілля.— Кн. 1.— С. 180, 233.

53 Весілля.— Кн. 1.— С. 377.

54 Весілля. — Кн. 2.— С. 48.

55 Архів ІН АН України.— Ф. 1.

Он. 2.— Од. зб. 259.— Зош. 1.— С. 19.

56 Там же.— С. 32.

57 Чубинский П. П. Труды…— Т. 4.—

С. 585.

58 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Он. 2,— Од. зб. 259,— Зош. 2.— С. 50.

59 Весілля.— Кн. 1.— С. 257.

60 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Он. 2,— Од. зб. 259,— Зош. 2.— С. 70.

61 Яблоновский В. Свадьба в селе Отоках // Киевская старина.— 1905.—

Т. 89,— С. 212.

62 Весілля.— Кн. 1.— С. 77.

(сестра, дружка, мати, сваха). В більшості випадків косу розплітав родич по чоловічій лінії, а якщо їх було кілька, то розплітали косу по старшинству. В деяких місцевостях косу розплітали перед тим, як іти до шлюбу, в інших тоді, коли знімали з нареченої вінок. Відрізнявся й сам ритуал розплітання коси. Наприклад, у деяких селах Віниичини косу мочили горілкою 48. На Хмельниччині волосся змащували медом, вплітали кілька монет, шматочок хліба, зубок часнику. В деяких районах північної Київщини косу розплітав обов’язково брат нареченої, а коли його не було, то хтось із близьких нежонатих родичів 49. В селі Горностаївка (Ріпківський район Чернігівської області) косу розплітали парубки в перший день весілля увечорі 50. В селі Старосілля (Городнянський район), якщо наречена виходила заміж за пасічника, косу їй розплітали обов’язково в його домі, щоб краще водились бджоли» 51. Подекуди косу починав розплітати брат, а продовжували цей обряд дружки 52. В багатьох селах Українського Полісся косу починав розплітати не брат, а наречений 53.

В XIX — на початку XX ст. в деяких місцевостях розплітання коси нареченій проводилось також кимось із членів сім’ї по жіночій лінії. Подекуди збереглась традиція, щоб розплітала косу старша дружка, дружки 54 чи мати. В селі Рудня (Поліський район) обряд розплітання коси доручали жінці — хорошій дружині, в якої міцна сім’я 5,1. В селі Товстий Ліс (Київське Полісся) косу розплітали сестра і тітка молодого 56.

Розплетене волосся іноді було своєрідним знаком, по ньому впізнавали, чи у нареченої є батьки, бо в деяких регіонах (Середнє Подніпров’я) нареченій-сироті косу розплітали тільки до половини 5\ На півдні Київської області (Бо-гуславський район) дівчині-сироті розплітали косу повністю і скріплювали волосся на потилиці стрічкою 58.

Обряд розплітання коси нареченій побутував на Україні у трансформованому вигляді ще у 70-х роках XX ст. Так, в 1963 р. у Вінницькій області зафіксоване розплітання коси нареченій двома батьками, а згодом по черзі — всіма присутніми дівчатами 59. Такий же звичай вдалось записати в 1986 р. у селі Серебрія Вінницької області 60. Як бачимо, вже не обов’язково, щоб обряд виконував хтось із родичів по чоловічій або жіночій лінії. Тут уже забулось первісне значення обряду, давні пережитки матріархату і патріархату зміш ались.

На Україні відомий звичай розчісувати волосся перед шлюбом не тільки нареченій, а й нареченому. У журналі «Киевская старина» було вміщено публікацію, з якої дізнаємося, що всі присутні на весіллі проводили один раз гребінцем по голові нареченого і співали: «Подай, матінко, гребінець, розчесати кучерики під вінець» 61. Про те, що нареченому розчісували волосся, повідомляв Г. Червінський 62.

63 Маслова Г. С. Народная одежда

н восточнославянских традиционных обычаях…— С. 47; Шейн П. В.

Великорус в своих песнях, обрядах, верованиях, сказках, легендах и т. п.— Спб., 1900.—Т. 1.— Вып. 2.— С. 581.

64 Болтарович 3. Є. Україна в дослідженнях польських етнографів

XIX ст.— С. 31.

65 Архів Ш АН України.— Ф. 1.—

Он. 2.— Од. зб. 251 — С. 27.

66 Там же. Од. зб. 259.— Зош. 2.—

С. 144, 149, 150.

67 Там же.— С. 4 I.

68 Весілля.— Кн. 1.— С. 253.

69 Прилипко И. П. Етнокультурні зв’язки болгар і східних слов’ян.—К., 1964.— С. 83.

70 Зеленин Д. К. Женские головные уборы восточных (русских) славян.—

С. 318.

71 Заполнений М. П. Белорусская свадьба в культурнорелигиозных пережитках // Этнографическое обозрение.— 1893.— № 1/2,— С. 43; Никольский Н. М. Происхождение и история белорусской свадебной обрядности.-