Отже, іще на початку XX ст. у весільних головних уборах побутували рудименти давньої складної системи символічних знаків, які у формі пережитків дійшли навіть до наших днів.

Весільний вінок на голові дівчини з давніх часів і майже до нашого часу — це знак молодої, який відрізняє її від інших дівчат на весіллі, основний атрибут у складному комплексі головного убору нареченої, який у багатьох етнографічних зонах України так і називається— «вінок». Інколи вінком називали невелику складову частину весільного головного убору, компонент, який наділяли магічним і обереговим значенням. Виготовляли його спеціально для кожної нареченої. Це могли бути розетки із червоної стрічки, які чіпляли на скронях (Середнє Подніпров’я), або маленька’ квіточка, яку чіпляли спереду до вінка (Гуцульщина, зокрема Космач). Весь головний убір можна було позичати, а «віночок» не

позичали ніколи. Головний убір нареченої в Україні, як і в багатьох інших слов’янських і неслов’янських народів, був надзвичайно складним і гарним.

Весільний головний убір становив більш чи менш високий твердий заквітчаний обруч, подібний до того, який носили дівчата на виданні, значно більше прикрашений.

У весільному вінку особливо важливе значення відігравала знакова атрибутика. Форма вінка, вибір квітів, колір квітів і стрічок завжди відповідали світоглядним уявленням народу. Побутував звичай, за яким у головний убор чи у маленький «віночок» потрібно було додати ті чи інші трави — магічні предмети. Найбільш поширеними в Україні були весільні вінки із барвінку, що знайшло відображення у весільних піснях:

Дай, мати, голку,

Ще й ниточку шовку,

Пришпилити віночка,

Ще й зеленого барвіночка |46,

Ой вінче, мій вінче,

Ти хрещатий барвінче 147.

Не бануй, городчику, за своїм насінячком,

Зеленим барвіночком |48.

До барвінку додавали м’яту, руту, інші трави і квіти. Листочки барвінку, з якого сплітали вінки, мастили медом, додавали кілька зубців часнику, що мало вберегти молодих

. • • • • . і4Q

від усього злого, в інших місцях вплітали китиці вівса — як символ багатства.

Про те, з яких компонентів складався вінок в південних районах Бойківщини (село Лолин Долинського району) дізнаємося із запису, зробленого Ольгою Рошкевич в кінці XIX ст., зокрема із весільної пісні:

146 Архів ЛВ ІМФЕ.— Ф. 1.—

Оп. 2.— Од. зб.— 234а.— С. 21.

Добрий день, городчику,

Що в тобі за зілечко? —

Єдно маю зілечко — барвіночок, Друге зілечко — часничок,

Третє маю зілечко — васильок. Із барвіночку вінки в’ють,

147 Весілля.— Ки. 2.—С. 215.

А часничком накичують,

А під васильком шлюб беруть… Ой вінку ж ти, мій вінку,

148 Там же.— С. 75.

3 часника та барвінку 1 .

149 Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні.— С. 84.

Ні одну квітку чи траву не встромляли у вінок наперекір традиції. Очевидно, що барвінок, м’ята, волошки, рум’янок, часник протягом століть служили надійним засобом ліку

160 Весілля.—

Кн. 2 — С. 74, 78.

вання, тому й наділялись народними світоглядними уявленнями магічною силою і виступали як обереги. За допомо

151 Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні.— С. 84.

гою певних квітів і трав, за народним повір’ям, можна було причарувати парубка або чоловіка. Менш імовірно, що барвінок символізував вічність кохання та шлюбу, як це зазначає Н. І. Здоровега 151.

174, 175

Вінкоплетинам у багатьох регіонах України надавали великого значення. В XIX — на початку XX ст. в багатьох регіонах України обряд вінконлетин — одна з важливих складових частин весілля.

Цікаво проходили вінкоплетини на Буковині (Заставнів-ський район). Там свашки «полоскали барвінок, а неньо і мама виміряли від порога до образів, себто до протилежної

152 Весілля.—

Кн. 2.— С. 297, 303.

153 Маслова Г. С. Народная одежда

в восточнославянских традиционных обычаях…—

С. 186—187.

стіни, нитку. При шитті нитка ця не повинна розірватися, бо яка довга нитка, таке довге повинно бути життя. Свашка, яка не свариться з чоловіком, брала плетення (плетену солом’яну стрічку, з якої звичайно шили капелюх), приміряла молодій до голови, а потім до стрічки пришивали листочки барвінку. Шити починала мати: пришивала до плетіння зернятко, насіння часнику, дрібну монету, маленький кусочок калача або зеренце жита, мати приносила позлітку, свашки золо-

• • Ы • 1 БО

тили вінок і клали його на столі на жевну» .

Як правило, вінок виготовляли свашки, дружки, мати нареченої, жінка з родини — «матка». Нареченій виготовляти вінок заборонялось традицією.