Крім вінків-обручів виготовляли й масивні барвінкові вінки. На Західному Поділлі (село Настасів Тернопільського району) техніка їх виготовлення була складною накладали листочок на листочок і золотили. До такого вінка зверху голови нареченій кріпили багато різнокольорових стрічок. На початку XX ст. в згаданому селі до барвінкового вінка вже чіпляли ззаду лише одну білу стрічку |б8.

На Лемківщині, у селах, де підтримували культурні контакти з словаками, нареченій виготовляли головний убір — «корону». Над чолом пов’язували стрічку — «басанунку», на якій були нашиті бісеринки — «коралики» і дрібні квіточки — «брошки». Над «басанункою» клали віночок із штучних квітів, дрібненьких намистинок, блискучих листочків, прикріплених до тонких дротиків — «спружинок». і коли молода повертала голову, вони рухались і блищали. На віночок

182, 183 із штучних квітів клали ще грубілий в діаметрі барвінковий.

з-під якого було видно заплетену кіску. Нижче до вінка при віщували довгі стрічки, які сягали аж низу спідниці, а зверху по них — стрічки, які прив’язували до вінка двома кінцями і вони спускались петлями— «засівками» на плечі ІЬІ.

До начільних вінків можна віднести і підкоповодібні. Вказані вінки побутували у центральних східних і південних областях України, в деяких районах Волині і Карпат.

У східних і центральних областях України ці вінки ви готовляли з парафіну — «білого воску», пучків барвінку, аспарагусу, розмарину. Додавали невеликі п’ятипелюсткові паперові восковані квіточки — рожеві, блакитні, червоні. Як правило, такий вінок носили, накладаючи зверху на голову, 169 Там же.—С. 136. від вуха до вуха (підковоподібно) —як корону. Згадані

вінки купували на базарах, тому вони майже не відрізнялись на всій території їх побутування. Такий вінок з степової України описала в кінці XIX ст. ГІ. Білецька 17°. В середині XX ст. такі вінки зафіксував Я. П. Прилипко у селі Топо-рівка Садгірського району Чернівецької області 171.

Підковоподібні вінки побутували також і в Карпатах, але тут їх виготовляли з різних матеріалів — дрібненьких квіточок, дзеркалець, намистинок, різноманітних блискіток,

184, 185

170 Весілля.—

Кн. 1,— С. 426.

171 Прилипко Я.

З народного одягу Чернівецької області // НТЕ.— 1960.— № 1,—

С. 85.

172 ІН АН України,— Фототека.—

№ 11557;

Кульчицька О. Народний одяг Західних областей УРСР.— Табл. 29.

173 Зеленчук В. С. Молдавский национальный костюм.— С. 139.

174 Архів ІН АН України.— Ф. І .-

Оп. 2,— Од. зб. 259,— Зош. 2,— С. 148.

нашитих на тверду основу в вигляді корони, із штучних квітів, між якими встромляли по вертикалі високе пір’я, із білих розеток, із дрібного пір’я і пуху. На Львівщині підковоподібний вінок робили із довгих зелених галузок та штучних квітів. Вінок виступав високо над чолом (20 см і більше),172. Трохи нижчим робили вінок подібної форми на Полтавщині із різнокольорових вовняних кульок, розміщених в кілька рядів. Подібні вінки носили дівчата в Молдавії |73.

У деяких місцевостях Західного Поділля (Монастирись-кий район) наречена одягала на голову миртовий вінок, а зверху — «корону», вигнуту з дроту, прикрашеного дрібненькими білими квіточками. Над чолом корона мала вищий виступ, з боків — два нижчі 174.

Весільний підковоподібний вінок нареченої на Волині (село Курозвани Гощанського району Рівненської області) мав опущені через всю голову на спину дві рожеві стрічки. В тому місці, де стрічки стикаються з вінком, на них нашивали дві великі квітки |75.

Поряд із описаними в ряді областей України як весільний головний убір відомий вінок-зав’язка. Він мав форму невисокого циліндра, утвореного із білої хустки, згорнутої по діагоналі, а потім іще кілька разів у вигляді смуги, висотою 10—12 см. Зверху по утвореній із хустки смузі нашивали розетки — «вінки» із червоних стрічок довжиною 15—17 см. Кінці хустки зав’язували на потилиці, лишаючи тім’я відкритим. На спину разом з кінцями хустки опускали стрічки

(північні райони Волинського Полісся) |,ь. На Бойківщині замість хустки на голову накидали довгий білий прямокутний шматок полотна. Його кінці вільно звисали на спині. Зверху по ньому пов’язували червону стрічку, а над нею клали вінок із квітів. Стрічки від обох, нез’єднаних ззаду кінців вінка опускали на спину. На шию вішали намітку, кінці якої опускали на груди. Вздовж намітки клали червону стрічку 177.

175 Там же.— С. 91.

176 Там же.— Од. зб. 251.— С. 8.

177 Кульчицька О. Народний одяг Західних областей УРСР.— Табл. 47.

178 ГМЭ.—Фонд одягу.— № 3548-1.

179 Там же.—

№ 1388-45.

180 ці

Там же.—

№ 2206-1.

181 дні;

ім. В. Стофаника. Відділ мистецтв. — .№ 1376.

182 Там же.—

№ 1517.

У південних районах східного Полісся (Кролевецький район) для вінка-зав’язки «квітку» виготовляли не з білої, а з червоної хустки, складеної і пов’язаної так, як це робили у північних районах Волинського Полісся. До такої пов’язки прикріпляли крупні розетки із червоних і зелених шовкових стрічок. Висота цього весільного головного убору становила 16 см |78. Різновид такого вінка знаходиться в колекції ДМЕ. Він складається із червоної вовняної з різнокольоровою каймою хустки, пов’язаної на картонний каркас висотою 14 см, на зовнішній стороні якого, над чолом розміщені два рядки стрічок і розеток меншого діаметру

• • 179

із зелених, червоних, синіх стрічок