270 Весілля.—

Кн. 2,- С. 69.

271 Архів ІН АН України.— Ф. І.—

On. 2,— Од. зб. 259.— Зош. 2.— С. 88.

272 Там же.— С. 90.

зав’язувала поверх очіпка хустку. Поверх хустки як начільну пов’язку прикріплювала червону стрічку, а до неї над чолом—кілька кульок-«китичок» з кольорової вовни.

Молода рвала свої стрічки і роздавала музикантам, які при-5 … . 270

в язували їх до інструментів .

В іншому населеному пункті Волині (село Ромашківка Ківерцівського району) ще й тепер пам’ятають, що молоду покривали наміткою («намітцем»). Один кінець намітки закривав обличчя і груди, а другий — тім’я голови й потилицю, звисав на плечі та спину, і дружба тримав його в руках. Коли молода сиділа за столом, скрипаль скидав смичком «намітець» з обличчя молодої 71.

На Волині (село Курозвани Гощанського району Рівненської області) мати накидала намітку на шию, перехрещувала жінці на грудях і зав’язувала їх ззаду. На голову накладала молодій хустку, скріплюючи кінці під підборіддям22.

На західному Поліссі (село Дубчиці, Зарічненський район Рівненської області) обов’язковим компонентом покривання голови молодої був кусок полотна (3—3,5 м), так зване «перекривало». Перед тим як накрити голову молодої, полотнище прикріплювали до палиці і обходили з ним, наче з прапором, всіх гостей. На знак поваги до

нареченої і її рідних гості обтирали цим полотном обличчя 273.

У селі Ветли (західне Полісся) після того, як з голови нареченої зняли вінок, їй одягали складний головний убір — «кокошицю», назва якого походить від давньоруського слова «кокошь», тобто курка 274.

Цей головний убір включав такі компоненти — три метри білого полотна, різнокольорові стрічки, скляне намисто

273 Там же.— Од. зб. 251а.— С. 31.

274 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.— Т. 1.—

С. 1248.

275 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Он. 2.— Од. зб. 251.— С. 47.

276 Там же.— Од. зб. 234а.— С. 31.

277 ГМЭ.—Фонд одягу.— 1388-31. (Придбано в селі Баничі Глухівського повіту Чернігівської губернії.)

(«блискучі пацьорки»), півняче пір’я, фарбоване у червоний колір. Спочатку на голову накладали кибалку, обшиту червоними стрічками і намистом. З обох боків над скронями прилаштовували по одному пучку півнячого пір’я, яке власне й називалося кокошицею, і це дало назву всьому комплексу. Наміткою обвивали голову так, щоб кінці були зав’язані збоку на вусі 275.

У західному Поліссі (село Шахи Дубровицького району) наміткою покривали не лише молоду, а й молодого. Іще однією наміткою зав’язували їх разом, «щоб усе життя вкупі трималися».

У центральних районах Українського Полісся молодій підносили свіжу хлібину, на яку вона схиляла голову. Мати молодої приносила пасмо льону, очіпок і хустку, тобто все необхідне для обряду. Три жінки — сестра, тітка, хрещена мати (або хтось із рідних) накручували волосся на пасмо, поливали його свяченою водою (щоб захистити молоду від усього злого) посипали голову житом (щоб молода сім’я жила дружно і у статках). Накладали на голову очіпок. Після цього наступав відповідний момент пов’язування голови хустками 276.

У східному Поліссі (Глухівський район) молодій на голову одягали очіпок, пов’язаний червоною з різнокольоровими квітами хусткою, яка повністю закривала обличчя 277, а в Східному Поділлі для обряду покривання голови на стіл кла-

278 Весілля.—

Кн. І — С. 328.

279 А. Ждаха.

« Молоду покривають ». Початок 1900-х років.

280 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Оп. 2 — Од. зб. 259,— Зош. 2.— С. 3.

281 Там же.— С. 7.

282 Милорадович В. Житье-бытье лубенского крестьянина.— С. 72.

ли хліб, зверху каптур (вишитий очіпок). Мати вносила і клала на стіл хустку. Дві молодиці знімали вінок, стрічки-«бинди» з голови молодої, а потім, взявши за краї квітчасту тернову хустку, що лежала на тарілці, накривали нею обох молодих, повільно помахуючи над їх головами. Свашка молодого клала на стіл каптур, а дружки силоміць починали закручувати їй волосся на кибалку і одягати на голову каптур, хоча вона при цьому кілька разів скидала його з голови і кидала геть. Зрештою вона погоджувалась, і тоді молодиці надівали каптур, зав’язували голову хустиною, зверху клали вінок з однією чи двома стрічками 2ТН. Тут бачимо поєднання дівочого і жіночого головних уборів: вінка (але вже тільки з двома стрічками), очіпка і хустки. Вінок і далі залишався атрибутом-символом, який відрізняв наречену від інших дівчат і молодиць.

У селі Райгород (Немирівський район Вінницької області) молоду покривали увечері. Свахи брали хустку за чотири кінці і помахували нею. Саме такий момент обряду покривання молодої зафіксував художник А. Ждаха в кінці XIX ст. в акварелі «Молоду покривають» 274. Молодий сидів на вивернутому кожусі, а молода сиділа в нього на колінах. Помахавши над молодою хусткою, знімали вінок. Волосся закручували на кичку, одягали очіпок, а потім хустку 280.

У селі Ризине (Звенигородський район Черкаської області), покриваючи молоду, махали, як і в попередньому випадку, хусткою. Потім скидали з нареченої вінок, накладали їй на голову чорну або сіру смушеву шапку. Шапку обводили по горизонталі червоною стрічкою, зав’язуючи з правого боку бант. Коли приходили до молодого, молода з молодим сідали за стіл. З голови молодої знімали шапку і зав’язували на голову хустку. Старші жінки пам’ятають, що давніше їх мамам одягали під хустку очіпок-«чушку» 28‘.

В описах весілля початку XX ст. на Східному Поділлі намітка не згадується. Під час експедиційних обстежень 1986 р. інформатори із Східного Поділля відповідали, що намітки не пам’ятають. Згадка про намітку є у записі В. Милорадовича, зробленому на Полтавщині в кінці XIX ст. Він відзначав, що «колись поверх очіпка прикріплялась ще й кисея — «намітка», тепер її’ можна побачити тільки на Матяшовських хуторах, де такою кисеєю обгорнута коса нареченої» 282.

Обряд покривання молодої побутує у трансформованому вигляді до наших днів. На Східному Поділлі (Вінницька область) звичай покривати молоду відомий ще у 60-х роках XX ст.

Так, у Могилів-Подільському районі мати молодого саджала молоду на стілець, скидала з неї квітчасту хустку, потім вінок з вельоном, зачісувала і заплітала їй косу. Потім виймала із скрині гарну косинку і пов’язувала

на голову молодій 283. У Вінницькому районі в 60-х роках XX ст. покривали молоду дві свахи. Вони брали велику тернову хустку за чотири кінці і, ставши на ослін, на якому сиділи молоді, співали весільні пісні, опускаючи і піднімаючи хустку над головами молодих.