Після того як пісня закінчилась, дві свахи скидали з голови молодої вельон і вінок, зав’язували їй на голову хустку 284. В деяких селах центральних областей України

283 Весілля.—

Кн. 2,— С. 289.

284 Там же.— С. 408, 409. 411.

285 Там же.— Кн. 1.— С. 141.

286 Там же.—С. 432, 433.

обряд покривання голови нареченій називали «підгилюван-ня». Головна дійова особа у цьому обряді дружко. Він брав ціпок і тричі стукав у стіну, націлюючись на молоду, а пізніше ціпом знімав з її голови намітку. Помахавши тричі наміткою у молодих над головами, віддавав намітку свек-русі — як дарунок від невістки .

В степовій Україні обряд покривання молодої проводили таким чином. Брали шовкову шаль чи намітку — «кісію», ставали на лаву, на якій сиділи молоді. З боку від молодої її сестра чи родичка, а з другого боку від молодого — його сестра чи родичка розправляли намітку над головами молодих, піднімали її і опускали. Потім знімали з молодої вінок, одягали його на голову старшій дружці, у молодого знімали букет і віддавали його старшому бояринові. Молодій розплітали косу, підбирали волосся під очіпок і запинали голову шаллю, наміткою, хусткою, легенько стукали молодих головами і сходили з лави. Після покривання молода вже не ходила з відкритим волоссям 286.

Українці та білоруси цей обряд проводили, посадивши попередньо молоду на діжку, або вивернутий кожух, або подушку 28‘. Обрядове покривання голови нареченої відоме не тільки у слов’ян, а майже у всіх народів індоєвропейського кореня. і

Обряд покривання голови молодій, крім його основної мети — засвідчити цнотливість молодої, означає перехід дівчини в інший стан — стан заміжньої жінки і її підлеглість волі чоловіка. Наявні тут і елементи, пов’язані з іншими уявленнями, такими, як бажання родючості і багатства (хліб, льон, вивернутий кожух), залучення молодої і молодого до домашнього вогнища, елементи контактної магії, очищення, єднання молодих.

Семантика головних уборів в елементах весільної, поховальної та іншої обрядовості

287 Маслова Г. С. Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях…— С. 59.

288 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

On. 2.— Од. зб. 259,— Зош. 2.— С. 43.

289 Там же,— С. 50.

290 Там же,— С. 56.

Давні звичаї та обряди, в яких зафіксовано розуміння народного одягу і головних уборів, зокрема, як своєрідних символів, протягом багатьох віків зберігалось в глибинах пам’яті наших предків і у формі звичаїв, обрядів дійшли до нашого часу. Багато цих звичаїв та обрядів ще на початку XX ст. були пов’язані зі стрічками, вінками, шапками, хустками, намітками. Давня магія переплітається тут із залишками язичництва, які нашарувались на християнство.

За народними уявленнями, магічними властивостями наділялись стрічки, які відігравали значення символу в багатьох обрядах, в тому числі і весільному.

Повсюди в Україні після того як з молодої зняли вінок і якщо в неї не було молодшої сестри, стрічки роздавали. В центральних областях України (село Стеблів Корсунь-Шевченківського району) стрічки роздавала молода дружкам з родини 288, в південних районах Середнього Подніпров’я (село Хохітва) стрічки з вінка молода роздавала всім дружкам 289, а в селі Теліжинці (Тетіївський район) стрічки знімала мати молодої і також роздавала дружкам:

Приступи, матінко, до дочки,

Зніми з неї биндочки,

Хай походять дружечки 290.

Хто б не знімав з молодої стрічки, обряд зводився до того, щоб роздати їх незаміжнім дівчатам. Тут знову-таки маємо справу з контактною магією. Магічна дія стрічок повинна була допомогти дівчатам швидше вийти заміж.

291 Милорадович В. Житье-бытье лубенского крестьянина.— С. 68.

292 Архів ІН АН України.— Ф. 1.

Оп. 2.— Од. зб. 259.— Зоні. 2.— С. 21.

293 Там же.

294 Там же.— С. 96.

295 Там же.— С. 92.

296 Чубинский П. П. Труды…— Т. 4.—

С. 585.

297 Весілля.—

Кн. 1.— С. 254.

298 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Оп. 2.— Од. зб. 259.— С. 95, 122.

299 Весілля.—

Кн. 1.— С. 377.

300 Архів ІН АН України.— Ф. 1.—

Оп. 2.— Од. зб. 259.— Зоні. 2.— С. 6, 25,

1 Там же.— С. 12.

Стрічка в косі дівчини виступала як знак, як символ. На Полтавщині голуба або зелена стрічка у волоссі дівчини означала піст. Червону стрічку в піст не носили 291. Червона стрічка у весільному обряді означала, що дівчина чесна В селі Адамівка (Крииичанський район, Дніпропетровська область) ще й тепер пам’ятають, що як молода була чесна, то молодому до грудей чіпляли «красну ленту», а як нечесна — голубу 293. В селі Вільбівне Острозького району Рівненської області чесній дівчині чіпляли червону стрічку на шию. Крім того вузеньку коротеньку червону стрічку молода чіпляла кожному гостеві до гудзика 294, а в селі Курозвани Гоїцансь-кого району цієї ж області молодій у такій ситуації в коморі пов’язували на голову намітку, а зверху — червону стрічку 29й. По вплетеній у волосся стрічці можна було розпізнати — чи дівчина мала батьків. На Полтавщині, якщо в нареченої є батьки, то в кінці коси вплітали багато стрічок — кісників, якщо вона була кругла сирота, то косу не заплітали,

ч _ • •_ 296

а волосся зав язували на потилиці стрічками .