На жаль, нам не пощастило встановити, в кого навчався золотарської справи І. Равич, але з написів на його виробах видно, що він до цього мистецтва прилучився з малих літ. Завдяки неабияким здібностям і сумлінній праці він за короткий час блискуче опанував складну професію золотаря. Вже на 23 році життя Равич став одним з наіїпонуляриішнх майстрів на Україні. Як майстер, він формувався в умовах бурхливого розвитку мистецтва після народно-визвольної війни. Равич був допитливим і вдум-лпвнм, він не замикався в коло вузько фахових питані., його глибоко хвилювало народне мистецтво, скульптура, гравюра, архітектура. Равич знайомився з ювелірною справою в російських столицях. Він вивчав також це мистецтво в Німеччині у 1740 р.1 Все це позитивно позначилося на зростанні майстерності Равича. Але основою його творчого натхнення були художні традиції народу й золотарська спадщина вітчизняних майстрів.

Саме це і був той грунт, на якому зросла іі пишно розцвіла оригінальна й самобутня творчість видатного митця.

Равич залишив по собі велику спадщину, яка дає можливість більш конкретно розглянути художню еволюцію майстра.

В музеях України і Російської Федерації виявлено понад 60 пам’яток з тавром або підписом Равича, здебільшого це великі предмети вагою по кілька фунтів срібла. Ця колекція складається з виробів, які відносяться до різних періодів життя майстра, що дас змогу простежити весь творчий шлях Равича — від часу його становлення й до кінця життя.

Равич був не просто ремісником, а великим майстром своєї справи, мав тонкий художній смак і бездоганно володів пуансоном і штихелем.

Серед відомих його пам’яток найбільш раннім є срібний кухоль, виготовлений на замовлення гетьмана Мазепи десь на рубежі XVII— XVIII ст.

(ЧДІМ, № 3424). Кухоль невеликих розмірів, ного форма циліндрична, з кришкою; тулуб зовні прикрашений трьома круглими медальйонами, в яких по-народному викарбувані чапля, голуб та білка; рослинний орнамент у вигляді пагінців аканта з квітами обрамляє медальйони і водночас заповнює простір між ними. На красивій вихлястій ручці знизу вигравірувано па геральдичному щитку герб Мазепи. Проте кухоль цей не можна відносити до цілком зрілих виробів, поверхня його оброблена грубувато, не відчувається ще вправної руки митця.

1 ЦДІА, ф. 128, on. 1 (маловажливі), спр. 10, 1740 р., арк. 1. 105

СріОіши келих а фініфтям Майстер 1. Равич. І(ДІ.\/, д; 3

на євангеліє, apofre^fPiS

1703,РВсі клеі,ма .,акладеі ат"-м, 9 новин оксамит, яким обтятій донгкн. Оправа, порівняно Л ‘ °<Чі внрооамн цього майстра ма ""“"«ч орнаментальні прикраси „в СТр"Ма"’

головними клеймами вільпнГЛ «* м’ятка ЇКЛШ Vn і с<4 /\ • 1 Дя тіа

чається чистотою обробки В|Дапа-

Тв°Рч,,Й Р°аквіт Івана Рав,ІЧа падає па 10—50-і роки XVIII с п"’ «проби відзначаються монуМента^° стю, сміливістю композиційних заду^ винахідливістю й вишуканістю Д і авпч кохався в рослинному ориаме1ІТІ‘ він любив оздоблювати речі буйними акантовими розводами з великими квіт новими бутонами в завитках, гірлянда ми соковитих плодів тощо. Для пожвап-лення виробів, надання їм урочисто піднесеного настрою й барвистості майстер широко використовував скульптуру ма-,ІИХ Форм, сюжетні композиції, картуші, медальйони, барвисті фініфті тощо. Равич захоплювався карбованим рельєфом, рідко брався за штихель. Всі прикра-сиорнамент, фігури, сюжетні компо-ЗІ,ЦІЇ,чаРтУші — виконував пуансоном.

Д<ть олизько 1715 р. Равич зроби» Для переяславського полковника С. Tomb ри срібний чайник, який вражає своєю нормою, ясністю композиційного рішсп-

!v LT’l4U?" доско,,аліс™ (КПЛ,

Чай,,нк невеликого розміру, < >°рм,і нагадує гарбуз із чудовими

гусяі°і)ЦІЯМІГ,,0СИК схо>кий на голівку у акаРучка е»ергійно вигнута й має

гг\-тт\’б чайника і оздоблюй ч.тко продер*0** Орнаментальними смугами >’,,МН Р т1,ва стрічок, вправно І »"гЛЯЯ1 плоским карбуванням.

ІІІ<<,Я8Тедальйон, в якому викарбу-УзоР ‘ й власника, поволочеш. По-1,3,10 ГЄІ> .юЛота з сріблом оживляє еяяа",ІЯ„‘чайника і підкреслює його »0ВЄРХНІйже такої ж форми і чай-

…… У 43» 9; *™~-

анонімним майстром З тавром Равнча виявлено в му-„„V вісімнадцять срібних чарок у ірмі ковпачка. Дві чарки такого ти-v. з тавром Равнча й героом гетьмана Розумовського зберігаються в Дер-канному історичному музеї в Москві ідім, № 69ІЩ, 235Ющ) і одна в Оруженній палаті (ОП, № 15640). Всі інші чарки-ковпачки експонуються в Чернігівському історичному музеї. Серед них є кілька чарок з гербом київського митрополита Тимофія Щербацького (ЧДІМ, № 3620) та декого з козацької старшини.

Равич виготовляв на замовленні іі інший столовий посуд, освітлювальні прилади та побутові прикраси. Але більшість його колекції становлять вироби культового характеру: дарохра-нильннці, потири, оправи єваи-■’‘•iii, шати і кой і т. п. Всі вони зроблені з великою майстерні-(||,), мають ефектні форми іі ^агате оздоблення.

Срібний келих З ажурною сітшо» на чаші 1 і ceded. Мяисгер 1- І 4

1749 р. XU’1‘ А* —/9

Гру

дьі I II\І її \ vn

Серед цих речей високомистецькою є срібна водосиятиа чаша у фор мі великого кубка (ДМУМ, Л6 218). З напису, вигравіруваного на піддоні чаші, видно, що вона зроблена «року 1720. Сребра в ней гривень тридцять п пять і дванадцять лотов, на позолоту червоицуві», двадцать вусемт, за работу от гривни по два рубьле. Feocit Joan Ravicz: Kiova».

Чаша масивна і має оригінальну форму великого кубка з заокругленим дном: за ніжку для неї править лита постать ангела, який підтримує тулуб чаші головою та зведеними догори руками і крильми. Зверху чаша прикрита кришкою, увінчаною скульптурною постаттю св. Софії. Тулуб чаші, поверхню кришки й се-деса оздоблено рослинним орнаментом у вигляді виткого листя аканта. купок соковитих плодів, квітів та го-

Чаша срібного келиха. КПЛ, рельєфних голівок ангелів. На чаші

№ 2249. два великих круглих медальйони з

складними сюжетними композиціями на релігійні теми. За своєю формою ця водосвятна чаша значно ближча до кубка, ніж до культового предмета.

Зроблена Равичем у 1717 р. срібна оправа на євангеліє для Впду-бпцького монастиря (КД1М, № 43G3) відрізняється від попередніх значно впщпм мистецьким рівнем. Середник на чільній дошці цієї оправи мас овальну форму і обрамований дубовим вінком, на якому чітко викарбувало високим рельєфом на тлі хмар і архітектурного пейзажу розп’яття з пристояними. Навколо середника — вісім овальних маленьких медальйонів з зображенням знарядь тортур Христових, які підкреслюють драматизм події. Наріжники викарбувані у формі видовжених овалів, на яких вперше замість євангелістів зображені їх емблеми в образі шестикрилих серафимів з головою ангела, бика, орла та лева. Зверху, між наріжниками в овальному медальйоні — постать архістратига Михаїла, який енергійним змахом про-Ю8 бивас списом камінь. Праворуч від нього, на тлі церкви, типової для укра-

m XVII ст., постать ченця в ., ,-ої аРхіТЄК j ]\Пж нижніми наріжниками Н*°вИІЙ “валі па баскому копі Георгія По-Vefl° «кий пронизує списом змія.

6іДОІ,осдЯма пов’язуються в єдине гармонш-ВСІ клед>м‘и „лткими паростями аканта, що,

„е Діл6 вплітаючись, заповнюють весь прос-плапн° ,1С.Р азаМІІ. Зелене тло оксамиту, який тір МІ,І< ° ь орнаментальний ажур, в поєднанні виді10 КР13И1ІМ сріблом створює великий ефект.

З по3°ЛО’підній ДОШЦІ, у великому овальному се-викарбувано високим рельєфом сюжет-рСД1іИІ!Уознцію ЩО зображує релігійну легенду ‘гГовіЩення’-.. Довкола овала середника -шин акантовий прорізний орнамент. По ку-" L чотири пуклі з рослинним орнаментом і т?* застібкп мають впгляд видовжених ‘мї’Гішх медальйонів з рельєфними зображеними архангелів. Корінець оправи поділено на шість частин, орнаментованих гронами соковитих плодів та квітів. Напис свідчить: «Святое євангеліє сіє с-ьоружнся п сребром оковася в Кісве року божого 1716 до обптєлн святого Архаггла Михайла Вндубицкой Кпєвской тща-нієм всечест. Ігумена Видубицкого Лаврентія Горки коштом мігьрским сребра гривень 21 и лотов 5 червоніх 13 Fecit Ioannes Ravicz Kijuix*.

Трохи пізніше майстер виготував другу оирану, яка своєю композицією дуже близька до попередньої, міняються лише деякі сюжети в медальйонах (КДІМ, № 448). Крім того, по-іншому трактуються зображення на наріжниках — никарбувані євангелісти з своїми символами. Проте в цій оправі є досить характерна особап-|11(ть: тло між образами дано не оксамитове, а •ріоне, з чорненим візерунком (густа трава на фібненькому малюнку), подібне до емалевого T’opN на оправі Хрнстофора.

Свічник. Майстер /. Ровач. 1747 р. КПЛ, д; 162ь.

9

У 1723 р. на замовлення Впдублцького монастиря Равич викарбував велике срібне блюдо з позолотою (КДІМ, № 4599), яке вражає сміливістю ц урочистістю орнаментальних прикрас. Плюдо мілке, форма його кругла, на дні, п медальйоні, високим рельофом викарбувало патрона монастиря архістратпга Ммхаїла. По краю медальігона вигравірувано: «Чудо святого архістратига Михайла. Сооружися сне блюдо при всечестном неромо-насе Феодосії» Хоменко игумене Вьідубецком. Коштом мопастьірским. Року 1723».

Усе поле бортів і дно блюда щедро оздоблені рослинним орнаментом. Кругла форма предмета підказала майстрові замкнуту композицію орнаменту. Від композиційного центра акантового розводу, що знаходиться на дні під медальйоном, в обидва боки стрімко розходяться довгі виткі парості

акантового листя. Від вінець вони, спор гійно вигинаючись од боків медальйона, стелять своє розкішне віття на полі. Зверху обидві парості сходяться докупи, а потім знову розходяться в протилежні боки іі роблять енергійні, останні завитки, в яких викарбувати соковиті квіткові бутони. Борти оздоблені орнаментом такого ж характеру. Все це надає блюду великої художньої виразності іі логічної завершеності.

Цікаво трактована срібна шата ікони, зроблена майстром у і 724 р. (ДМУМ, № 213). Все її поле прикрашене карбованим рослинним орнаментом у вигляді вільно розкиданих пагінців з бутонами квітів.

Серед виробів Равпча велику групу становлять келихи (потири), оригінально трактовані. Келихи дають чималий простір для творчої уяви майстра, особливо тут великі можливості для створення форм, а разом з тим і орнамен-

С/ибпа соусниця, карбована.

Майстер І. Равич.

Перша половина XVIII ет. КИЛ, ,\? 2119.

А

Срібний келих, карбований. Майстер І. Павич.

■ 1760 р. КПЛ, № 746.

тальннх прикрас. Равич саме на цих виробах вдається до різноманітних технічних прийомів, які допомагають йому підсилювати художні ефекти. Він мав велику практику по виготовленню келихів. З його таврами виявлено таких пам’яток близько двадцяти. Один з кращих келихів експонується в Державному історичному музеї УРСР (КДІМ, № 340). Б пі,ому гармонійно поєднуються вишукані форми з багатством орнаментальних прикрас. Келих, як і раніше, складається з двох головних частин — чаші п седеса. Чаша має дещо видовжені, але приємні пропорції, вінця трохи розширені, денце заокруглене. Знизу на чашу надіта суцільна сітка з карбованим трав’яним орнаментом. В сітку вправлено чотири круглі живописні фініфтеві .медальйони з погрудним зображенням святих. Фініфті підсилюють кольорові контрасти і надають келиху великої мальовничості. Між медальйонами, по краю сітки, чітко викарбувані горельєфи голівок ангелів. Седес, на відміну від

попередніх келихів, має не конічну, а круглу форму, нижня його частина сферична, вподовж почленована боровкамн, а по горизонталі — профільованою золотою смужкою. Вся поверхня прикрашена рослинним орнаментом у вигляді пагінців виноградної лози іі жмутиків квітів та плодів місцевої флори, а також чотирма фініфтевими медальйонами. Чаша з седесом зв’язується стержнем, на який насаджено яблуко, схоже на гранчасту вазу. Всі деталі пророблені чітко, виразно.

Щоб усунути блікн металу іі зробити чіткішим контур орнаменту, простір між узором канфарепнй.

Другий келих (КПЛ, № 2249). як це видно з напису, виготовлений ((Коштом преподобного господіша оца Ннкнфора Грибовского архнмандрн-та монастиря Петра-Павловского Глухо вено го… юда 1749 ноября б дня. Весу фунти 3». 15 цьому келиху чаша має вигляд циліндра, по-іншому трактовано і яблуко. Проте головне — це оригінальність орнаменту, який виконано м формі прорізного густого сплетіння тонкого акантового листя, причому сітка зроблена не рельєфною, а плоскою, ніби відшліфована.

НІ

Yvn,a dTnn‘ WrfnoX оправи «Служебника». А VIII сг. /і ПЛ, № 5.

Фрагмент срібної оправи «Служебника». КПЛ, Л5 5.

В ажур чаші іі седеса вмонтовано по чотири гравірованих медальйони. Все це робить келих досить оригінальним і високомистецьким.

На замовлення префекта Київської академії Варлаама Лащевського Раїшч зробив у 1747 р. два парних свічники, які відзначаються високими художніми якостями (КПЛ, № 1626, 1627). Обидва воші мають красиві форми і ефектне, але стримане декоративне оздоблення. До цього часу відносяться також два парні срібні стакани з гербом невідомого власника роботи І. Равнча. Один з них зберігається в Оружеішін палаті (ОП,

№ 15641), другий — у Державному історичному музеї УРСР (КДІМ,

№ 461).

Але, мабуть, апофеозом творчості майстра с. срібна позолочена даро-храшільниця, яка «за нречестной госпожн егуменн Елеин баронеси Де-зантин сооружена… 1743 года» для Києво-Печерської лаври (КПЛ,

■V 2896). Дарохрашільнпця являє собою двоярусну, в плані чотирикутну башту, на звіриних ланках з галькою в пазурах, увінчану гранчастою банею. [ із

Форми дарохрашільніші надзвичайно вишукані, легкі, сповнені ного руху. Майстер знайшов чудові пропорції, які гармонійно п І,0Стр,,м-з багатими й різноманітними за характером орнаментальними прп ПУі°ТЬся На площинах стінок внкарбувані складні сюжстпі композиції, ofJKpac«Mn. рослинним орнаментом. В оздобленні дарохранильпиці майстерРам°в,и,і використав скульптуру малих форм. Всі кути заповнені численним!,,ІПР°Ко мічннми фігурами зі списами, мечами, сувоями, розкритими книгам,, ДИіІа~ Сяйво довкола «Воскресіння», що увінчує баню, схоже на вибух начебто стався внаслідок напруження й стрімкого руху башти вгору Ж""

Проте слід відзначити, що серед переважної більшості чудових т майстра зустрічаються також окремі речі, які не відзначаються висок РіВ художніми якостями. До таких виробів можна віднести, зокрема, Сп-г’ІП соусницю (І\ПЛ, № 2119) та карбований келих (КИЛ, № 746). В Кел ХОЧ І зберігаються ще форми, ТИПОВІ ДЛЯ СТИЛЮ КІНЦЯ XVII — першої По ловішп XVIII ст., але в орнаментальних мотивах немає вже логічної чіт кості, відчуваються пошуки чогось нового, майстер став скупим на орна ментальні прикраси, з’явилися сухі мотиви, властиві рококо. Занепад творчості майстра пояснюється головним чином тим, що з 60-х років XVIII ст. в українському золотарстві почали формуватися нові художні ідеї, які аж ніяк не сприяли його дальшому розквіту.

Равнч був надзвичайно працьовитим; незважаючи на похилий вік, він не кидав свого ремесла до останніх днів життя. Але робота не забезпечувала його матеріально. Він терпів нужду й помер у злиднях в 1762 р.1 Нили його смерті виявилися великі борги клієнтам, серед яких були Києво-Печерська лавра, Слободського Сумського полку суддя Олексій Са-вич. бунчуковий товариш Андрій Полетика, Полтавської прототипі місіє-чка Ьобелякп церкви П’ятницької священик Яків Горднпський, Ново-инжарова піп Юхим Базилепський, бориспільської Миколаївської церкви гвященик асиль Лавриньов та іп. Всі вони звертались до магістрату зпрог £ І,І,ЯМ вжитя заходів і повернути борги. Особливу ластирливісті. щодо ці.о-■. ,ИВрЯЛа Uu,Wi~ °,,(‘Р(‘ька лавра. Магістрат описав рухоме й нерухомо

тГ: :Н,,,,а И ГР0Дав його 3 прилюдних торгів. Але виявилося, що ви-торговаиих грошей не вистачило для покриття всіх боргів.

майстрів золг тя 3аКІ,,,И,0(Ь /,ИГТЯ одного :і найвидатніших українських народу. ‘ ЯКИИНІС ЗНаЧНИЙ вклад в культурну спадщину свого

1 ПЛІЛ, ф. 128. оп. 1 (заг.), сир. 233, 1702 р., ар„. 2.

Пев’шп *елих» карбований. Майстер Ж ерша половина XVIII ст КДШ, М 853.

( рівний келих, карбований. Майстер Ж Перша половина XVIII ст. КДІМ, Д? 641.

Іворчість Равича відіграла велику роль у розвитку українського золотарства, збагатила його новими формами іі засобами оздоблення і допомогла йому піднестися на вершину свого розквіту.

Чудовим і оригінальним київським золотарем був також Іеремій Сте-фанович Білецький. На жаль, про ііого життя ми маємо дуже скупі відомості. Жив він на Подолі в Добромикільській парафії, мав там власним будинок з садибою. Після його смерті, яка сталася в 1708 р., магістрат зажадав від дружини небіжчика — Марії Біленької — прав на садибу. Оскільки вона не могла подати документи, які загинули під час пожежі и 1742 р., магістрат продав садибу, залишивши сім’ї майстра будинок1.

Коли саме Білецький почав займатись золотарством, по відомо, бо навіть не встановлено рік ііого народження. Найдавніша ііого праця — так званий благословенний дерев’яний хрест у срібній оправі з гравірованим акантовим орнаментом — припадає на 1720 р. (КДІМ, № 4571). Крім згаданого хреста, збереглося ще три срібні оправи книг, які свідчать про високу майстерність їх автора. Білецький, як і Павич, кохався в пишному акантовому орнаменті, проте художній почерк у них був зовсім різпліі. Білецький любив давати тло під клейма на оправах книг не оксамитове, а з суцільного срібла, часто з чорненим орнаментом у вигляді ніжної густої трави. Другою характерною рисою оправ Білецького є те, що головні образи — розп’яття і чотири євангелісти — вправлені в овальні віночки.

Оправа євангелія (КДІМ. N°. 4371), виготовлена майстром для Києво-Печерської лаври у 1722 р., має композиційну схему, подібну до оправ XVII ст. На чільній дошці п’ять головних клейм — середник з розп’яттям і чотири наріжники з євангелістами. Всі зображення вправлено в овальні віночки. Довкола середника викарбувало суцільний орнамент з соковитих плодів і голівок ангелів. Наріжники трохи зсунуті до середини, а ззовні їх оточують пишні акантові нарості, які об’єднують окремі медальйони в одне іармонійне ціле. Між наріжниками укріплено чотири маленьких овальних медальйони з образками. Тло під клеймами срібне, з чорненим орнаментом у вигляді густої трави. На спідній дошці теж чорнено тло з ніжним малюнком. Середняк такого ж характеру, як і на чільній дошці. Міняються лише зображення. Тут викарбувала на повний зріст постать сн. Миколи з суворим обличчям. Довкола середника на чорненому тлі розміщено шість голівок ангелів, по кутах — чотири пуклі, які зв’язані між собою шинними виткими пагінцями аканта. Корінець оздоблюють сім овальних медальйонів з квітами іі овочами.

116

1 ЦДІА, ф. 64, он. 4, сир. 1, 1769 р., арк. 2.

Підпис майстра зроблений на заломі спідньої дошки оправи: «Сіє євангелію делал Іеремеіі Белецкніі злотими Кіевскій».