Вміло використовуючи світлотіньову гру карбованого рельєфу, а також кольорові контрасти, майстер досяг в оправі великої художньої виразності. Але слід відзначити, що сюжети і композиція цієї оправи дуже подібні до оправи, яку «справнл пан Артемон Холявка — Ніколе Набережному* десь близько 1712 р. Роботу виконував іноземний майстер, про що свідчать тавра міста Бреславль — «W* і невідомого майстра TS (КДІМ, № 4370). Цілком ймовірно, що замовник підказав майстрові саме цей зразок для івосі оправи. Проте тло під клеймами на іноземній оправі не чорнене, як це зробив Білецький, а оксамитове. По-іншому також трактовано корінець і постаті святих.

Другу оправу Білецький зробив у 1738 р. Бона теж має чорнене тло і підпис: «Маістерь сєго дела Бремен Белецькиї» (ДМУМ, № 265). Одна оправа євангелія 1727 р. його роботи експонується в Оружейнііі палаті московського Кремля (Oil, № 15465). Обидві оправи мають свої композиційні відмінності, але за стилем вони такі близькі, що в них дуже легко можна впізнати художній почерк Білецького. Па жаль, за останні тридцять років життя маіістра жодної ііого роботи не виявлено.

117

Чорненим орнаментом захоплювався не тільки І. Білецькпй. У Кисво-Печерському історпко-культурпому заповіднику зберігається срібна оправа 1731 р. з тавром анонімного майстра (AS), яка мас під клеймами чорнено тло з трав’яним узором (КПЛ, № 232). Характер орнаментального візерунка відмінний від оправ Білецького. За спот стилем оправа стоїть значно ближче до виробів І. Равича. Особливо це стосується орнаментального ажуру навколо середників, який настільки подібний до оправи, виготовленої Равичем у 1703 р., що здається її копією. Те ж саме можна сказати про форми наріжників. Але оправа виконана бездоганно. Композиція її логічна, чітка, орнаментальні прикраси чудово поєднані з формами клейм і доповнюють художню виразність оправи. Проробка всіх деталей, і особливо акантового ажуру, доведена до віртуозності. Про високу обдарованість цього майстра свідчать і інші його твори. Так, з його тавром є ще срібний позолочений келих, виконаний у 1738 р. для Києво-Печерської Воскресенської церкви (КДЇМ, № 1574), срібна водосвятті чаша (КПЛ, № 692) плоского карбування в формі казанка, чарка з гравірованим орнаментом на трьох ніжках у вигляді кульок (ЧДІМ, № 3444) і чарка-ковпачок (ДІМ, № 94щ).

Велику художню виразність мас срібна оправа на «Служебнику», яка також оздоблена чорненим узором лід клеймами, але не позначена тавром майстра. З дарчого напису, зробленого на заломі спідньої дошки, видно, що «сен служебншп» сооружеп’ь до святьія Великая Печерскія Лаврьі коштам всечестного господина отца нашого архимаидрита Романа Копія 1732 гола месяна апреля 20 дня» (КПЛ, № 5). Характер чорненого візерунка, стиль акантового орнаменту та інші елементи оправи мають багато спільного з виробами майстра AS.

Срібна чарка-ковпак, кап фар єна.

Майстер ЛН

Перша половина XVIII сг. її ДІМ, ЛІ №

Чільна дошка срібної оправи євангелія, карбована. Майстер ЛН Перша половина XVIII ст. КПЛ, № 409. І

І Надзвичайно цінну спадщину залишив по собі іишиії анонімний вістер, який позначав свої вироби монограмкою з двох літер JVH. таврами цього майстра виявлено в різних музеях України і Росії понад 50 виробів, датованих, в основному, ЗО—50-мн роками W ill ет. Колекція дуже розмаїта, але майже половина речей — це келихи (22 штуки). Творчі іошукн дали змогу майстрові створити оригінальний тип келиха. На відому від Равпча, анонімний майстер не захоплюється акантом, па його виробах не рева Пхають мотиви місцевої флори груші, яблука, виноград та [типізовані квіти.

Келихи мають дуже цікаві форми, гармонійні пропорції, приємне оздоблення. Характерно, що майже всі чаші цих келихів циліндричної форми

Фрагмент царських врат Успенського собору Іхиссо-Лсчерської лаври.

Майстер М. Юревич. 1748 р. КПЛ, А? 1235.

з ажурною сіткою, яку утворює плетений сухуватий рослинний орнамент. На сітці часто укріплюються медальйони з сюжетними композиціями і вплітаються в орнамент горельєфні голівки ангелів. Під дном чаші — боровші. На стержні одне яблуко грушовидної форми з різьбленим рослинним орнаментом та голівками ангелів. Седес конічний, шестигранний (зрідка круглий), на заокруглених лопатях накладні або карбовані медальйони.

І рані прикрашуються плетінкою з стрічки. Нижня випукла частина, що відділяється від лопатів східчастим золотим пояском, орнаментована гронами плодів і голівками ангелів з розчепіреними крильцями (КДІМ, № 041, 353).

Серед цих виробів є окремі келихи, які вирізняються своїм стилем, зокрема, келих, датований 1751 р. (КПЛ, 2230). На чаші він має не ажурну, а суцільну сітку з чудовим карбованим рослинним орнаментом у вигляді пагінців з ніжним листям та плодами. На трьох медальйонах 120 л примхливим обрамленням зображено розп’яття іі постаті двох печорських

lAV

-■мг“Г"Я‘.Т»!гі

Медальйон із зображенням євангеліста Луки.

Майстер М. Юревич.

1751 р. КПЛ, .\? 3730.

святих. Між медальйонами викарбувало три голівки херувимів з розчепіреними крильцями. На стержні масивне, майже круглої форми, орнаментоване соковитими плодами і двома медальйонами з різьбленими сюжетними композиціями, яблуко. Над яблуком сплющена нукля. Верхня частіша седеса, на відміну від інших, мас круглу конусоподібну форму, нижня -піднята й членується но горизонталі профільованою золотою стрічкою. Вся поверхня орнаментована стилізованим листям, гірляндами плодів; орнаментальні прикраси доповнюють три голівки херувимів і три медальйони з зображенням релігійних сцен. Краї піддону мають вигляд хвилястої золотої стрічки, на якій вигравірувано тавра майстра іі міста, а також напис: «Сия чаша сделана на исщеру лриподобпого Феодосия тщаипе.м иеромо* наха Тимофея Блюстителя тоя нещери: року 1761».

Майстер Ж, на відміну під інших зо-югарів, не захоплювався пишною орнаменте», навіть у тих випадках, коли це 5уло зручно. Наприклад, його срібна опра-,1 на євангеліє московського друку 1735 р. (КІІЛ. Л® 409) має досить стримане оздоблення. в ньому відсутня пишнота, орнаментальна переобтяженість. Але разом з тим оправа дуже оригінальна й високохудожня. На малиновому оксамиті обох дощок прикріплено овальні середники в дубових вінках, навколо яких викарбуваио орнаментальне обрамлення з соковитих плодів Наріжники трикутні, внутрішня сторона хвиляста і має стримане обрамлення у вигляді вигнутих акантових пагінців. Євангелісти. трактовані в реалістичній манері, викарбувані чітко іі виразно. Простір між клеймами на чільній дошці оживляють вієш розкиданих золотих зірок і дві ромбовидні вставки з рубінами. По краях оправи, між наріжниками, трилпснпкова зубчатка.

Збереглося сім чарок у формі ковпачка роботи цього майстра (КДІМ, № 1069). Всередині чарка, а також смужка під вінцями. позолочені. Вся зовнішня поверхня, нижче пояска, канфарепа, що усуває бліки металу.

Від ранніх робіт майстра Ж (два парних ліхтарі) збереглися лише піддоння (КДІМ,

Лї 5530, 5528). Кожний з них мас значні розміри і стоїть на трьох ніжках у вигляді звіриних лапок з галькою в пазурах; поверхня напівсферичної форми, но горизонталі членується профільованими стрічками.

На одній з таких стрічок укріп

Срібний келих, карбований. Майстер Ф. Лввицький. 1756 р. КДІМ, Л? 1567.

Дискос, карбований. Майстер Ф. Левицький. 1758 р. КПЛ, № 2331.

124

лені три масивні литі постаті ангелів, які руками підтримують гірлянди овочів. Трохи вище цих фігур — три постаті херувимів з чотирма крилами кожнпіі. Все тло багато орнаментовано складним візерунком у вигляді плетіння стилізованого тонкого листя рослин та стрічки (такі .мотиви часто зустрічаються на виробах цього майстра). По краю піддоння вигравірувано тавро майстра й напис: «Син лнхтар за благословением прпвнлебнепшего господпна нашего оца Романа Копі святьія Кневопечерския Лаврьі архп-мандрнта. Тояж Лаври в соборную црков Успения присвятьія богороднцн на великий престол, боголюбивьі коштом благородия его милостивого Пана Йвана Дмнтрпевпча Двигубского сотника бьівшаго Змневского. Сооружеїш 1735 року Марта в 25 день. Важать син лнхтарп ободва фунтов 21 і 10 лот».

Гарні форми й соковитий рослинний орнамент мас срібна гробниця (КПЛ, «Ns 1599), яка «коштом пане Агафіи Безбороді,ковой Гулаковне зделана до церкви святителя Хрстова Николая в село Воигово 1742 года авіуста 15 дня». Гробниця нагадує невеличку, квадратну в плані, одноярусну башту на чотирьох ніжках у формі звіриних лапок з галькою в пазурах. Увінчує її красивий верх, поставлений на чотири кульки. В рослинних стриманих орнаментах переважають мотиви — груша, яблуко, вино-

яеЯкпх ”ІСЦЯХ 3аСТ0‘ Іичому він мало по-

<о »«8ВІР

< XVIII СТ. припадає

^Н.^Салаяовихого майстра жй Р°зКВТ п Його спадщина ^"’Лоревняа. П>

^тпшс окремими зразка-

ти

до кращих майстрів , І°РеВ,Чга0 мистецтва України. За і.іотар Cb*°ZZCJ. про ЖИТТЯ Юре-

,тарськ°г0 — життя Юре-

раком -теР. — мало. По ньому іча ми знаємо да<аі _ це

,а5я/ь тільки дві пам’ятки-це |«И,|ЛІ, В І „пата Успенського со-рібяі Ц»РС „ _____„ „„у лавин, карбо-

Сво-Печерської лаври, кароо-

5 ЛїІ8 р.. а також оправа голов-: престолу того ж собору, впкона-

° Колії ^царські врата Успенського іору, зроблені в 1700 р. на кошти ф б. П. Шереметєва, оуло по-іодкєно під нас пожежі 1/18 р. і ня стали непридатними для щопно будованого іконостаса, духовний бор лаврп замовив М. Юревичу нові іата. Однак в процесі роботи вняви-іся. іцо срібла з старих врат для ,ого буде замало. Тоді монастир іернувся до сина покійного донатора Б. Шереметєва з проханням допо-огтп сріблом. На це прохання цар->кіш вельможа вислав лаврі грошей 190 крб., 2 пуди 5 фунтів срібла на рата і 26 брильянтів на «чудотвор-у» ікону Але різні обставини заримували роботу, зокрема, обов’язки

Срібний келих, карбований. Майстер В. Мощенко.

Перша половина XVIII ст. КПЛ, w

ЦДІА, ф. 128, он. І (заг.), сир. 84, 17‘й р., арк. 10.

майстра по магістрату. Це викликало занепокоєння духовного собору. Щоб прискорити роботу, архімандрит звернувся до магістрату з вимогою звільнити Юревича від обов’язків «медового шафаря», причому попередив, щі, коли він найближчим часом не буде звільнений, монастир змушений буде повідомити свого високого покровителя. Після цього робота над нратами пожвавішала, і через деякий час вони були готові.

Па жаль, від царських врат залишилась тільки фотографія (КПЛ,

№ 1235), а від престолу — фрагменти, знайдені в 1953 р. серед руїн Успенського собору, знищеного гітлерівцями в 1941 р. (КІІЛ, № 3730).

З фрагментів і довоєнних фотографій цих пам’яток видно, що Юрсвич був надзвичайно вправним карбувальником. Буйні форми рослинного орнаменту у вигляді акантових розводів, соковиті бутони квітів, вигадлива й химерна плетінка з стрічок та листя, бездоганна ироробка всіх деталей, виразність постатей — усе це доведено до віртуозності. Особливо приємне враження справляє орнаментальна кайма оправи престолу, трактована в дусі українського гаптування. З великим смаком виконані накладні медальйони чотирьох євангелістів на престолі. Кожна постать має свою портретну індивідуальність і зображена в урочистій натхненній позі. Обрамлення навколо медальйонів має вигляд багета з красивими вихлястими краями, оздобленими архітектурними деталями та скупим рослинним орнаментом. Верхи медальйонів завершують голівки херувимів з віялом і пишними завитками акантового листя. В акантові завитки царських врат вплітаються фініфтеві постаті святих. Щоправда, фініфті не відзначаються високою майстерністю.

Майже в один час з М. Юревичем працював Федір Левнцьішн. З виробів нього майстра збереглися келихи, гробниця, оправи євангелій, лампада, дискос, чарки тощо — всього тринадцять предметів. Левицький бездоганно володів усіма видами золотарської техніки. Проте більшість його речей виконана в техніці карбування. Чудовий гравер по міді, віч часто під час виготовлення срібних речей користувався також штихелем. Залежно від форми виробів та способу їх оздоблення, майстер застосовував відповідні технічні прийоми. Ці обставини, між іншим, утруднюють розпізнавання речей цього майстра, але при уважному розгляді у них можна віднайти й багато характерних рис, властивих саме Левнцькому. Він застосовував в орнаментальних прикрасах стрічкові мотиви, трилисник, чотирипелюсткову квітку, виділяв окремо соковиту грушу, квітковий бутон троянди, але не любив високого рельєфу.

Крім оправи, виконаної за проектом Б. Маркіиноннча, з таврами цього 126 майстра виявлено в музеях три потири. За стилем і технікою виконання

ДОСИТЬ відмінні. Однії з них іНДіМ, 1567) виготовлений у ,’5б р. для Воздвнженської церкви Подолі в Києві. Потир маг. краси- пропорційні форми, оздоблений упиним орнаментом і плетінкою з :річкн. Край сітки на чаші обведено -0ЛЯГТПМ профільованим пояском. Сітку прикрашає прорізна плетінка з такого акантового листя, в яке милені два круглі медальйони з сюжетами композиціями. Яблуко на гержні оздоблено гронами соковитих плодів, квітковими бутонами, а також стрічками. Седес має конічну шестн-гранну форму.

Роком пізніше Левпцькіш зробив другий потир для Голосіївського ски-п (КПЛ, № 2281). Цеп потир мас стрункішу композицію, хоч ного про-ЕОрЦІЇ трохи сплющені, поверхня -зроблена надзвичайно майстерно в техніці плоского карбування й різь-‘аення. Майстер знайшов оригінальні фордів, які відіграють головну роль у •творенні художнього образу. Орна-їентальні прикраси скупі іі виступань головним чином у вигляді стрічними мотивів. На чаші потиру, що «асциліндричну форму, чітко вирізь-шно чотири людські постаті п трічковому вихлястому об рамленні. Всі воші трактовані в реалістичній мері. На апостолі Павлі справжній козацький кунтуш, поверх якого кшшеиа кирея; чоботи гостроносі,

Срібна двоярусна гробниця, карбована. Майстер С. Симигиповський. 1756 р. КДІМ, № -i486.

ліпа рука покладена на ефес вигнутої шаблі, що впирається носком у землю. Яблуко стержня мав форму перевернутого глечика. Поверхня ного гладенька, без всяких прикрас. Седес конічний, десятигранний, нижня частина-присадкувата. Між округлими лопатями вирізані зубці, які разом з лопатями утворюють на піддоні зубчастий уступ. Грані, як і яблуко, не орна-монтовані. Лише по краю лопатей та на випуклості піддону — різьблений орнамент у вигляді стрічкової плетінки. Такою технікою Левицькпй виконав у 1768 р. дискос на Ближні печери Київської лаври (КПЛ, № 2331).

Своєрідна творчість київського майстра В. Мощенка. Свої вироби він оздоблював квітчастим народним орнаментом, подібніш до гаптування на коштовних тканинах. Орнаментальними мотивами для його виробів служать груша, яблуко, виноград, квітки лілій з трохи розкритими чашечками й плетінка з стрічок. Вироби карбувались чітко, виразно, високим рельєфом крупного малюнка. Ця особливість майстра дуже яскраво виявлена на срібному келиху, датованому першою половиною XVIII от. (КПЛ, № 2291). Проте художніми якостями ного вироби дещо поступаються перед роботами таких майстрів, як 1. Раппч, І. Білецький, М. Юревнч та ін.

Більшість з відомих робіт цього майстра дійшла до нас у фрагментах, зокрема, шата ікони, зроблена ним у 1738 р. На шаті с такий напне: «Син шат і оміружн его коштом от доброхотноїо дателя за пречестішх презви-торей тон церкви Георгпя Городецкого и Василия Дбчинского також и ктп-торей Григория Иленка Михайла року 1738 месяца декабря 25. Вссу 4 фун.» (КДІМ, № 1492).

Семен Симнгниовський це. мабуть, один з тих київських майстрів, який найбільш свято зберігав народні традиції в золотарстві. В тон час, коли в 20—50-х роках XVIII ст. акант буяв своїми пишними розводами на виробах майже всіх київських майстрів, Сіімигішовськин ніби свідомо оберігав себе від акантової спокуси. Майстрові до душі були мотиви місцевої флори груша, яблуко, ніжні польові квіти з стеблами. Для нього була близькою й зрозумілою стрічка, якою українські дівчата любили заплітати коси. Серед відомих нам виробів майстра с чудовнії карбований хрест (КДІМ, А» 83), точніше тільки ного седес, проте іі цей фрагмент переконливо свідчить про велику вправність майстра. З напису видно, що хрест зроблений у 1751 р. З таврами цього майстра відомо ще 13 речей. Це — триярусна гробниця, зроблена для Ближніх печер Київської лаври в 1750 р. (КПЛ, А? 683); двоярусна гробниця 1750 р. Кнс.во-Подольської церкви Миколи Доброго (КДІМ, № 4480); гравірований келих 1758 р.. вклад до Києво-Подільської Преображенської церкви (КПЛ, As 2279): 128 карбований келих без дати (КДІМ, As 2741); другий келих з ніжним

Срібна оправи, карбована, з дарчим написом кошового отамана Запорізької Січі 11. Іхалнишевського. Роменський краєзнавчий музей, Л* S803.

карбованим орнаментом (КДІМ, № 5022) і вісім чарок-ковпаків з гербом у вигляді двох перехрещених пальмових гілочок з короною зверху; між гілками літери «ІЗВ» і тавро майстра (КДІМ, № 1063).

Серед виробів цієї групи своїми формами виділяється срібна позолочена гробниця 1756 р. (КДІМ, № 4486). Вона має вигляд двоярусної, в плані чотирикутної, дзвіниці, увінчаної грушовидною банею з маківкою, дуже подібною до купола Ковніровської дзвіниці на Дальніх печерах Кпсво-Почерської лаври. Форми гробниці легкі, граціозні, витримані в пропорціях.

Сішипшовський більшість своїх виробів не підписував, а тільки ставив на них тавро. Слід зауважити, що подібними ініціалами позначали свої вироби також майстри: С. Суряп, С. Стрельбицькші, С. Спнявський і С. Скрипчиисі.кий. Але стиль їх творів різний, та іі форма щитків тавр не однакова. 1

1 «Україна», ки. І і її, К., 1917. сюр-100-115. Л

1 () Д. і и к о л а й ч и к, Город ор1 мончуг, СІШ., 1891, СТО]). 181

Фрагменти срібної оправи. Роменський краєзнавчий музей, Л? SS03.

У першій половині XVI11

мало було золотарів також в СТЧн~

містах. Значним центром худ0.,!,ІШпх

ремесла на початку XVIц ст г ПЬ°Го

приклад, Стародуб. У 1726 п ‘ ВПа‘ . — . к* « міст;

працювало 1 / іконописців, 8

рів, коперштихн, інтролегаторц зГ^’

ярі, різьбярі по дереву тощо *. в сеР°

дині XVIII ст. в місті відомі як май’

стри-сріблярі Іван Золотар, Андрій

Іванович, Леонтій Іванович та Просі

Золотар.

У XVIII ст. значне місце в золотарському виробництві займав Кременчук, де працювало 14 золотарів2.

У 1795 р. в Ніжині були досить популярними майстри-сріблярі Петро Корсакевпч, Петро Францієв.

Серед переяславських золотарів виділяються свосло майстерністю Михайло Іванович, Іван Роженко, Антін Садовський та ііі.

Творчість периферійних майстрів, як і майстрів Києва, стояла близько до народного мистецтва, воші часто наслідували орнаментальні мотиви народної архітектури, різьблення на дереві й камені, гаптування тощо. Це, між іншим, полегшує визначення локальних груп золотарства навіть у тих випадках, коли вироби не підписані майстрами. Наприклад, про келих, що зберігається

Середник спідньої дошка

срібної оправи. Роменський краєзнавчий

музей, № 8803.

Maa’Z TZZҐес1

p !■ Лтаиазевич. lm p. Km M 2m

I

Фрагмент срібного хреста

Срібний потир, карбований, з фініфтями.

Майстер О. І щепко. Друга половина XVIII ст. КПЛ, Л? 2209.

Срібний келих, карбований. Майстер Д. Любецький.

Друга половина XVIII ст. КПЛ, Л?