АВД6ЄВ ІВАН — новгород-сіверсьішй майстер, відомий з написів на шатах двох ікон. На першій з них (КДІМ, № 6058) зазначено: «1754 года сентября ЗО дня осоружися сия ша га тщаниямт* сен церкви свящеішіка Василья Пригари і прихожая Марка Гусака, Йвана Лимака и Прокопі., делал сню /лату иконьї Авдесві Золотарь Пагорскнй, житель Новгород-скиіік На другій шаті, що знаходилась у соборному храмі Успіння богоро-диві в Новгороді-Сіверському, вигравірувало: «1748 г. оправлено за прозви-

,0ра Ці матій Томиловского коштом церковньтм; делал’ь Йван Лпдссв По-гарскій». Историко-статистическое описание Черниговской епсірхіш, Чер-006. 1873, кн. в, crop. в.

даМОВИЧ ЙОСИП — це ім’я згадується в документі 1850 р., в якому Київська пробірна палатка зажадала від Срібного цеху уточнення домашньої адреси цього майстра. ЦДІА, ф. 454, on. 1, спр. 158, 1852 р., арк. 25. ДЛЬБРИХ ІВАН ЗОЛОТАР — жив у Стародубі, в 1742 р. зробив для Олександра Корсцького шість ложок і шість кубків, а також оправив сріблом янтарну табакерку для генерального хорунжого Миколи Ханенка. Іаненко, crop. 177.

АНАСТАСЕВИЧ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ—у 1842 р. належав до Київ-і’ького срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 104, 1842 р., aptг. 18.

ШДР66В ІВАН — відомий з напису на євангелії: «Сію книгу священнеє євангеліє отменньїл’ь своимн коштом’ь и стараніем’ь рабі, Божий Іоагш Аядреев сьш Сребреник до храму святьія живоначальньїя Тройцьі вь госу-дарствеїпгую слободу Новоселицу 1782 года месяца марта 26 дня». Євапге-ліс по збереглося. Д. И. Зварпицкий, Запорожская старина.— Труди \11І орхеологического ст>езда в Екатеринославе, т. II, М., 1908, стор. 64.

АНДРІЙ ЗОЛОТАР — стародубськнй майстер, у 1743 р. оправив золотом і сріблом шаблю для М. Ханенка. Ханенко, стор. 220.

АНДРІЙ ЗОЛОТНИК—львівський майстер-золотар. Його ім’я зустрічається у джерелах 1641 р. АІОЗР, ч. І, т. 11, crop. 141.

АНИКІНКїН ГРИГОРІЙ — згадується в 1856 р. у списку майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 184, 1856 р., арк. 6.

АНТІН ЗОЛОТАР — жив у Стародубі. У 1733 р. зробив срібніш келих для М. Ханенка. Ханенко, стор. 103.

АРЕН ДАРЕ ВСЬКИ Й АНДРІЙ ІГНАТОВИЧ — народився у 1770 р. Наприкінці XVIII ст. набув фаху майстра-сріоляра, мав у Києві майстерню, тримав підмайстрів та учнів. У 1826 р. одержав від ремісничої управи спеціальну посвідку, яка надавала йому право виготовляти ювелірні виробила продаж. У 1830 р. його підпис стояв на «Притворе» Срібного цеху про вивіски у майстрів. ЦДІА, ф. 452, on. І, спр. І. 1811 р., арк. 18; там же, сир. 14, І82в р., арк. 28: там же, спр. 28, 1827 р., арк. 12.

АРЕНДАРЕБСЬКИЙ АНТІН у 1856 р. належав до Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 152, on. 1, спр. 184, 1850 р., арк. 5.

АРЕНДАРЕБСЬКИЙ ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ —у 1825 р. зустрічається в списку майстрів Київського срібного цеху. У 1840 р. згадується як почесний майстер. ЦДІА, ф. 452, on. І. спр. ІЗ, 1825 р., арк. 8; там же, спр.

1840 р.. арк. 20.

АРЕН Д АІ ‘ Е1ЮЬК 1-ІЙ ПЕТРО СИДОРОШІЧ — у 1841 р. значиться в списку почесних майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА. ф. 152, on. 1, спр. ЮЗ, 1841 р., арк. 17.

147

CD

і 48

АРЕНДАРЕІЗСЬКИЙ ЯКІВ — київський майстер. Зберігся документ про те. що п 1801 j). з невідомих Причин пін пуп підданий до суду, але суд не відбувся, бо майстер помер. ЦДІЛ, ф. 452, on. J, сир. 211, 1801 />., арк. 13.

АТАНАЗЕБИЧ ШЛИ МИХАЙЛОВИЧ — один з найбільш плідних киїп-д! ських майстрів другої половини XVIII ст. Жив на Подолі у власному будинку. Вже у 1708 р. був відомий як досвідчений майстер і мав широку клієнтуру. У 1770 р. зробив шляхтичеві Головенському срібне блюдо і са-харницю. У 1802 р. голова Київської управи ремісничих цехів. На своїх виробах ставив підпис або тавро — «ІА». З його творів відомі: срібна чарка (ЧДІМ, № 3573) з тавром майстра, ополоник срібний (ДІМ, № 14232 щ) з таврами майстра і міста Києва, срібна оправа євангелія (КПЛ, № 388) я написом: «1708 году сіє євангеліє коштом доброхотиьіхт, дателей зделаио, а старанному Захарів Долиного п Грпгория Балабухи, майстерством Йвана Атаназевича до храму Георгия и Дмитрия в Киевское подгородье Преварку. Вссу в лом 3 фунта і 22 лота и 2 зол.»; хрест срібний (КПЛ, № 2412) з написом: «Стараиієм и коштом!» сен Возиесенскія церквє свящояікомі, Басиліємт» Гілаксовскиму и Печерского жителя Івана Ситка сей кресту сооруясену; 1772 года, марта І дня; весу і номт» 14 фунтова» и лотові» 4» та підписом автора: «Майстерствому Івана Атаназевича Кієвско-го мещашша»; дарохранильниця (КПЛ, № 2760) з підписом: «Спя гробница здолана трудами Йвана Атаназевича 1766 года» і тавром майстра; дарохраппльншш (КПЛ, N° 2759), підписана: «Спя гробница зделана рукоделему Йвана Михайловича Атаназевича 1788 апреля 20 в Киевское нодгороде Преварку до храму Георгія и Дмитрия. Весу в ней еребра 5 фунтов и 20 лотов коштому доброхотньїху дателей. А строениему Заха-рия Долниого и Григория Бальбухи»; потир срібний (КДІМ, № 1009) з таврами майстра і міста Києва й написом: «1809 года месяца марта в село Черняхов до храму вел иком учені на Дмитрія чаша куплена ценою за 85 рублеіі весу в неп фунт и 44 золотников»; кадило срібне (КПЛ, № 1443) з тавром майстра. ЦДІА, ф. 59, on. 1, спр. 9220> 1779 р., арк. 1; там же, ф. 447, on. 1, спр. 18, 1804 р., арк. 1.

АТАНАЗЕВИЧ МИХАЙЛО — жив у Києві па Куренівці, де мав власний будинок з садибою. Помер близько 1782 р. А. Апдриевский, Исторические материали, в. З, К., 1882, crop. 65.

Ж) БМ — це тавро виявлено на парних свічниках XVIII ст. (КДІМ, № 4493,

Ш 4523).

БАРАНОВИЧ ФЕДІР — київський майстер. У 1778 р. мав підмайстра IJ Івана Понятковського, учнів Антона Шніуру, Дмитра Якубовського і Микиту Балковського. Пізніше вони втекли від нього в Глухій, де влаштувались у місцевих золотарів на вигідніших умовах. Па своїх виробах майстер ставив тавро «ФБ». З його творів збереглися: потир (КПЛ, № 673), даро-хранильниця (КДІМ. N° 1046) з написом: «1775 года шоня 27 дня спя гробница зделана в Києве на Подоле весу еребра 8 фунтов і лотов 8, меди 2 фунта і лотов 26», а також піддон від потиру (КДІМ, № 28), на якому вигравірувано: «1777 году протопопа села Супреяовка. Becv 2 фунти

Чільна дошка срібної оправи євангелія, карбована.

1768 р. Майстер І. Лтаназевич. /і/7.7, ЛЗ 388.

її 14 лотов». ЦДІЛ, ф. 54, on. 1 (Вторая Малорос. Кол.), спр. 2924,1780 р., арк. 1; А. Андриевский, 11 з жизни Києва в XVII/ веке, К., 1894, стор 7 в-77.

БАСОВИЧ МИКИТА — майстер-срібляр з Глухова. У 1780 р. переманив до себе Антона Шигуру, учня київського майстра Барановпча. А. Андри-евский, /Із жизни Києва в XVIII веке, К., 1894, стор. 76—77.

БАУЕР ХРИСТИЯН — іноземний майстер, деякий час працював у Києві. У 1717 р. зробив мідну раку для мощей Феодосія у Києво-Печерську лавру (не збереглася). За роботу одержав 2110 талерів. Документи підписував німецькою мовою. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. З, 1704 р., арк. 20—22.

БЕЗСМЕРТНИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ — у 1820 і 1835 рр. згадується у списку майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 8,1821 р., арк. 1—2; там же, спр. 62, 1835 р., арк. 77.

БЕРКУТ МИКИТА КОРНІЙОВІІЧ — у 1836 р. взяв для навчання золотарської справи учня Івана Чернявського строком па десять років, а у 1839 р.— М. В. Пожарського строком на шість років. У 1840 р. згадується як почесний громадянин Києва. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 46, 1832 р., арк. 10, 15; там же, спр. 96, 1840 р., арк. 52.

БИШЕВСЬКИЙ МАКСИМ МАТВІЙОВИЧ — київський майстер. У 1838 р. працював підмайстром у золотаря І. Вінниковського. У 1844 р. він, уже як майстер, записав до цехової книги Київського срібного цеху своїх учнів: К. П. Хотяповською строком на п’ять років, Олександра Проценка строком на одинадцять років, а також підмайстра ІЗ. С. Танаєвського, кріпака з Орловської губернії, і в 1866 р.— підмайстра Григорія Стороженка. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. 63, 1835 р., арк. 5, 12; там же. спр. 231, 1866 р., арк. 1—3.

БІЛЕЦЬКИЙ ІЄРЕМІЙ СТЕФАНОВИЧ — київський золотар, жив на Подолі, де мав власну садибу і будинок. У 1733 р. канцелярист генеральної військової канцелярії Стефан Лукомський згадує в автобіографії ніццького «Ярему Золотаря», який може підтвердити правдивість цієї біографії. Після смерті майстра (1768) садибу відібрав магістрат і продав за 401 крб. ковальському цеху. Будинок залишився дружині небіжчика-Марії Білецькій і його сипові Василю. З виробів Білецькшо збереглися: срібний потир (КПЛ, № 611) з тавром майстра — «ІВ» і написом: «Сей келих’ь надал рабі, божий честній ієромонаха Петроній склсзіарха нещері ирсіюд. Антоляя тут же до храму Воздвіженія честного креста 1719»; дерев’яний хрест (КДІМ, А2 4571) з підписом: «Сей прості» госнодеи пале п, рабі» божий Ієремей Стефанович Белецкин злотлик кіевскііі 1720. анр, Ь; срібна з черню оправа (КДІМ, .Y° 4371) з таким підписом на спідній дошці: «Сіє євангеліє делал Ієремей Белецкин злотими Кисвскиіі» із написом: «Року 1722 декабря 2 сооружісн сіє євангеліє до обителі Печері кой за благословенієм пречестного отца Іанікія Сенятоїшча архиман-дрита Печерского стараиіем чести аго ієромонаха Артомия Арешкіевича із Шь.юиа»; оправа євангелія (ДМУМ, № 205) з підписом: «Маістерт» ссго

I

доля Бремоя Полоцькі»; єпангеліє, оправлене майстром у 1727 р. ПНІ № 15465). ЦДІЛ, <ф. 62. on. 4. спр. 1. 1769 р, арк. І; О. //. Левицкий, Автобиографическая «скалка» малороссийского летописателя Стефапа Лу-комского.— «Киевская старина», 1890. сентябрь, crop. 484.

Б1ЛОУСОІШЧ МІІХЛШІО — київський майстер фініфтевих справ. У 1775 р. па замовлення Києво-Печерської лаври виготовив чотири фініфтевих медальйони — таємна вечеря, умивання ніг, моління у Вертограді та покладення в трупу. За кожний медальйон майстер одержав по п’ятнадцять карбованців. Фініфті не збереглися. ЦДІА, (fi. 128, on. 1 (гаг.), спр. 467,1775 р., арк. 2.

БІЛЯВСЬКПЙ МИХАЙЛО — київський майстер, мав підмайстрів і учнів. У 1780 р. його учень Федір Терпплов робив спробу втекти в Глухій, але був затриманий. А. Андриевский, ІІз жизни Києва в XVIII веке, К., 1894, crop. 76—77.

БІЛЯЄВ ФЕДІР — київський майстер, спільно з іншим золотарем Костянтиновичем у 1779 р. виготовляв листи золота з червінців. У документах називається «золотобосм». ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 535, 1779 р., арк. 34.

БІЛЬЧЕНКО ЮВ ПИЛИПОВИЧ-у 1820 та 1835 рр. згадуєтья в списках .майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 8,1821р., арк. 1—2; там же, спр. 62, 1835 р., арк. 80—81.

БЛОК ЕРИ ЕСТ ОТТОВИЧ-у 1839 р. значився в списку іноземних майстрів Київського срібного цеху. Жив на Московській вулиці, мав свою майстерню й підмайстра-саксонця Генріха Отто. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 89 1839 р.у арк. 2.

БОГДАНІКО ФЕДОРОВИЧ — Острозький золотар, згадується в докумен- І іах 1666 р. Платив податок 1 крб. з двору. Романовський, crop. 348.

БОРОДАТИЙ ЗОЛОТАР — жив у Ромнах, у 1724 р. виконував золо- І тарські роботи для генерального підскарбія Марковича. Марковим crop. 154, 159. ’ І

БОЯРСЬКИЙ НИКИФОР ВАСИЛЬОВИЧ — київський майстер, у 1799р. І 8 невідомих причин втік з Києва. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р. арк.1 І

БРЕЗГУНОВ ГРИГОРІЙ — київський майстер XVIII ст. Провідник crop. 529. І

БРЕЗГУНОВ ЗАХДРІЙ київський майстер, дворянин. У 1809 р. зробив І для Києво-Печерської лаври велику золоту оправу на євангеліє, оздоблену І коштовная камінням, за що одержав 3012 крб. 25 кой. У 1813 р. виготовив (■пивно з Ю. Бреагуповим (мабуть братом) мідний іконостас з позолотою І церкви Аитонія і ижяіх вечерях (вберігся до нашого часу) я І яжки. ЦДІА, ф>. 128, on. 1 (заг.), спр. 1149, 1805 р., арк. 29; тс. же, спр. 1310, 1813 р., арк. 1. І

КРЕЗІ УНОВ ЮРІЙ — київський майстер, дворянин. У 1813 р. mas І у Києво-Печерській лаврі біля Нижніх воріт. Виконував для монастиря 1

15 2

Срібна оправа євангелія, оздоблена черню. Майстер І. Білецький. 1722 р. Б ДІМ, ,\? 4271.

роботи з дорогоцінних та кольоро-Ч металів, серед них — мідний шоно-І ДЛЯ церкви Антонія на Ближніх печерах, який зберігся до нашого часу, у створенні іконостаса брав участь З Брезгуиов. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (гаг.), сПр. 1310,1813 р., арк. 1.

БРУСКОВ ФЕДІР — український срібляр XVII ст. Провідник, crop. 527.

БУГДеВСЬКИЙ МАКСИМ — майстер Київського срібного цеху. У 1861 р. склав контракт з якоюсь Г. Василев-(‘ькою, за умовами якого мав за сім років шівчнтп її сина золотарської справи. ДО, ф. 452, on. 1, спр. 184, 1856 р., арк. 1; гам же, спр. 231, 1866 р., арк. 2.

БУТЕНКО ЗОЛОТАР—належав до Київського срібного цеху. Помер у 1823 р.

ДО, ф. 452, on. 1, спр. 11, 1823 р., арк, 10.

БУТУРЛІН ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ — \ І82(і і і 833 рр. був у списках майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 13, 1826 р., арк. 20; там же, спр. 52,1833 р., арк. 1.

ВАСИЛІВ ПЕТРО — глухівськпй майстер, у 1732 р. робив для якогось полковника срібну табакерку. Ханенко, crop. 35. ВАСИЛЬ ЗОЛОТАР — межнгірськнй майстер, у 1767 р. зробив срібний хрест Для місцевої церкви. ЦДІА, ф. 160, on. /, спр. 34, 1767 р., арк. 20.

ВАСЬКО ЗОЛОТАР — київський майстер, жив на Подолі, де мав у 1571 р. садибу і будинок. Поблизу мешкав інший золотар — Потапов. Георгіївський, 103. 13АІІІЕИКО ІВАН ЮХИМОВИЧ — на-

Срібний келих, карбований. Майстер І. Білецький. Перша половина XVIII ст. КПЛ, Л? 611.

родився у 1777 р„ жив у Києві на вулиці 1>оричів Тік, у 1811 р. був у списку майстрів Срібного цеху. У 1326 р. мав підмайстра і учня. У 1828 р. під

писав спр

ав розкладку податку на підлеглих цехові міщан. ЦДІА, ф. 452, on. І,

14. 1811 p-у арк. 3; там же, спр. 21, 1828 р., арк. 3; там же, спр. 14,

т-1 ми КОВСЯКИЙ ЯКІВ ВАКУЛОВИЧ — київський майстер. З його

і „ , мї: дарохраішльшщя (КПЛ, № 2766), датошша 21 жовтня ЧЦ/

виробів (КДІМ, № 1572) з написом: «1802 года месяца ноября

17/9 р*і я

25 дня сип сосу,д кнепопечсрския лаврьі чеснаго монаха Инкитьі сооружеин до храму святого апостола Иолина Богослова села Каменой Гребле, чаша, дискос. звезда п ложнца носом всего три фунта, проби двенадцатой. Майстра Кігсвоподолского Я нот, Величковский». На своїх ви робах ставив також тавро — <А\У». ІІомор у 1806 р. ЦДІА, ф. 452, on. J, спр. 1, 1811 р., арк. 3.

ВЛШЛЕПСЬКИЙ ДАНИЛО ІВАНОВИЧ — у 1820 р. був у списках маіістрів Київського срібного цеху. У 1839 р. записав свого учня А. Де му до цехової книги строком на два рони. Останні відомості про майстра відносяться до 1856 р. ЦДІА, ф>. 452. on. /. спр. 8, 1821 р., арк. 1—2; там же. спр. 46,1822 р., арк. 15; там же, спр. 184, 1856 />., арк. /.

ВІННИНОВСЬКИІЇ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ—дуже популярний київський майстер-срібляр першої половінні XIX ст. /Кпи у Фрол і всякому провулку в будинку міщанина Д.митра Лоти нова, мав майстерню, в якій працювали підмайстри та учні В ЗО—40-х роках XIX ст. його підмайстрами були: остсрськті міщанин Василь Федорович Француз, якому майстер платив но 185 крб. на рік, Антін Маньковський, Микита Карамазинський, М. М. Би шевський, М. Я. Малецький, Микола Любецький, Іван Сидоренко, А. Г. Дема (мабуть, син майстра-золотаря Деми Г. В.). Іван Сичевський, стародубськлй козак Йосип Синпця, кріпак княгині Рєпніної Павло По-пельнпк та ія. У 1837 р. записав свого учня І. Ф. Хівренка до цехової книги строком на два роки, а в 1844 р.— учня М. І. Богаєвського. У нього також навчався золотарської справи В. К. Охоненко. В 1823 р. був обраний до місько і комісії урядників. З 1842 р. мав почесний титул громадянина міста Києва. Останній раз його ім’я зустрічається у 1856 р. в списку майстрів Срібного цеху. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 33—37.

ВІННИЧЕНКО ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ — народився в 1778 р., жив у Києві. У І8ІІ р. значився в пінену майстрів Золотарського цеху. Після І820р. відомостей про нього нема. Його син — Вінпиченко Л. І.—також був майстром-золотарем. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 2—3.

ВІННИЧЕНКО ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ — київський золотар, відомий з цехових списків 1835 р. У 1836 р. записав свого учня Івана Хівровта до цехової книги строком на чотири роки. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 46, 1832 р., арк. 8.

ВІННИЧЕНКО МИКИТА — київський майстер. У 1820 р. за підробку пер< вів магістрат нри< удив йому 25 нагаїв і віддав у солдати. ЦДІА,ф

on. 1, спр. 4,1820 р., арк. 32.

154

ВОЗНЕНКО ГНАТ СЕМЕНОВИЧ — київський маіїсте|)-золотар першої половини XIX ст. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. І, 1811 р., арк. 1—3; тим же.

ф. 447, on. 1. спр. 109, 1809 р., арк. 1.

ВОЗНЕНКО СЕМЕН ЛУК7ІНОВИЧ — київський майстер-золотарвводився у 1756 р. Жив у власному будинку, мав сина Гната, також майстра-•олтаря. У 18(і2 р. записав до цехової книги свого учня Петра Грниев-( LKOJO, який навчався у нього вісім років, але золотарської справи такі не іасґ.оїн. Останні відомості про майстра відносяться до 1834 р. З його иир*

вів відомий потир (КДШ. Ms 352) і тавром майстра — «СВ» та написом: «Сню чашу здслали госпожа майоріла Георгиева Липа Степановна с сьшом гвопхт» Степаном Костянтиновичем. Весу в ней ф. 28. 1784 года декабря 12 для». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3; там же, ф. 447, on. 1, спр. 109,1809 р., арк. 1.

ВОЛИНСЬКИЙ ЙОСИФ — роменський майстер-срібляр. З його творів відомий срібний хрест (КДІМ, Мі 138), підписаний автором: «Сяє ученил 1818 года згесяца люня 2 дня долане сен кресгь в городе Розше Иосифомі, Вольїнским».

ВОЛКОВЕДСЬКИЙ ДАМІАН — київський майстер фініфтевих справ. Ж її в на Подолі. Зробив три фініфтевих медальйони на оправу євангелія московського друку 1759 р. Медальйони .мають підписи майстра: «1764 ієрей Даміан», «1765 іерсіі Даміан Волковедский», «1766 Даміан». Георгіївський. crop. 81.

ВОЛОХ ПЕТРО — народився в 1699 р. у Валах і ї. У 30-х рр. XVIII ст. переїхав до Києва і оселився на Подолі. З цього часу відомий як майстер* золотар. У 1747 р. разом з Іваном Завадовським виготовив срібні царські врата до Софійського собору в Києві. Румяяцевський опис 1766 р. застав майстра на Печорську вже підданим Києво-Печерської лаври, на землі якої він мав будинок з двох кімнат і комору. Панщину відробляв своїм ремеслом. Помер у 1768 р. ЦДІА, ф. 57, on. І. спр. 414, 1766 р., арк. 110; там же, ф. 128, on. 1 (вотчинні), спр. 3140,1768 р., арк. 1; Кузьмін, стор. 4.

ВОЛОШЕНКО ГРИГОРІЙ — київський золотар, сші майстра Петра Волоха. Народився у 1738 р. в Києві, був підданим Києво-Печерської лаври. Жни на Печорську, де мав будинок, комору, майстерню. У 1766 р. тримав

(п’ятьох учнів: Григорія Дроженка, п’ятнадцяти років, та Олексія Єлченка. десяти /шків (обидва з Правобережної України), киян Івана ГІлвлова, чотирнадцяти років, та Василя Кучерявця, дев’яти років, Григорія Дубов-ішкова з м. Лохвиці, десяти рокіп. Панщину на монастир відробляв своїм ремеслом, консисторських на рік сплачував 1 крб. 6 коп. Помер 1770 р. від сибірки. Майстер зробив шість срібних стаканів для митрополита Павла Тобольського, а також багато речей для Києво-Печерської лаври. ЦДІА. ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 426, 1771 р., арк. 1; там же, ф. 57, on. 1. спр. 414, 1766 р., арк. 110.

Пі — таке тавро виявлено на потиріXVIII ст. (КПЛ, Де 2293).

ПО— тавро, виштамиуваие на дарохраншшшці (КДІМ, № 4477) з написом: «Року 1752 месії ця тонн 14 дня сня гробнице здолана до храму святих страстотерпецт» князем Роешіекіїх Воріса и Глеба в Нігжнемт> городе Києве… За свящепства і его старанієм’ь Даніпла АІянкевича»; а також на чарці (КДІМ, № 1127) — у виготовленні її брав участь майстер «BJ». тавро якою також виїнтампувано на ній. Тавро міста Києва, яким позначена чарка, говорить про те, що автори її працювали в Києві.

ГАВРИЛОВ ЛЕВКО — згадується у документах 1666 р. Жив у Києві на території Фроловського жіночого монастиря. Романовськіш, стор. 320.

53

S3

155

Срібна чарка, карбована. Перша половина XVIII ст. КДІМ, № 1127.

ГАЛІН ЯІхІВ — у 1856 р. належав до Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 184, 1856 р., арк. 1.

ГАЛКІН ДМИТРО ХАРИТОНОВИЧ—київськиймайстер-золотар,у 1840р. був у цеховому списку почепіих майстрів. ЦДІЛ, ф. 452, on. 1, спр. 96, 1840 р., арк. 36.

ІТ.НГ. ДАВИД — іноземний майстер, жив у Києві. У 1717 р. зробив па за-мовлення Києво-Печерсько! лаври речей із срібла загальною вагою 120 j ривень б лотів і одна восьмушка. За роботу одержав 900 талерів. До-кументи підписував німецькою мовою. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (ваг.), спр. S, 1717 р., арк. 19.

ГИЛЕВИЧ ГРИГОРІЙ —належав до Київського срібного цеху. У 1868 р. мав учня Н. Грип . який перейшов до іншого майстра — Ашікіїїкіїи ще до ‘закінчення строку навчання. Про цс Гилєвич скаржився до цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 231,1866 р., арк. 2.

1 ОЛЯРОІЗИЧ ЗЛОТНИК львівський майстер, згадується у документах р. АЮЗР, ч. І, т. 11, crop. 457.

ГРПНІЩЬ ЗОЛОТАР — у 1562 р. рахувався за Вінницьким замком, як майстер-золотар. АЮЗР, ч. VII, т. 1, crop. 604.

ГРПЦАЄНКО ВАСИЛЬ 011А ПАСОВІЇ Ч — майстер Київського срібного ;н-ху. Помер у 1807 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ГУК МАКСИМ — срібника Корона на Чернігівщині. У 1817 р. зробив дискет (КИМ, Ліг 5740) з такими написами: «Сей дискост» стараніемг ккош*

чоць за походженням, працював у Києві. У 1800 р. зробив на «чудотвор-! лу# ікону Києво-Печерської лаври золотий кіот, прикрашений коштовним камінням, і срібний круг вагою 1 пуд, оздоблений 1073 брильянтами, 124 алмазами і 19 яхонтами. За роботу одержав 1960 крб. У 1803 р. разом з КарломФреєм виготовив срібний хрест до ризниці того ж монастиря. Його твори не збереглися. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 1089, 1800 р., арк. PIUS; там же, спр. 1116,1801 р., арк. 2.

ДАВИД ЗОЛОТАР — ніжинський майстер, у 1723 р. виготовив срібний потир (КДІМ, № 5710) для Воскресенського храму в Ніжині. На потирі є написи: «Давиді, Золотарі» робив сто чашу року 1723 месяца ноеврия дня 1», а також: «сия чаша создася року 1723 месяца ноеврия дня І за ста-раипем пречесного оца Іоана Томашевского пресвитра свято Воскресенско-го намесника. Сшо чашу сорюжила братня стареческая Хороскин Юрко совсеею братиею». У 1760 р. майстер був ктнтором цієї ж церкви і зробив безкоштовно срібну оправу на євангеліє, про що свідчить напис: «Сооружи-ся С1,е с,штое евангелне року 1760 месяць март дня 21 до храму святого Воскресения старанпемт» отца Иоана Малютка и арах’ьвиян’ь Сидорі» Ма-каровичт» далі» рублей 10. Сне евангелне робив!» ктнтарт» Давид Золотарі» оесденеж’ьно за которое євангелію надлежало рюбьлей 19.?’». Збереглися окремі частини цих речей з підписами майстра (І\ДШ, № 6663).

Д/ШИДЕНКО КЛИМЕНТ ЯКОВИЧ — київський майстер, деякий час жпв * нрлцював у Москві. У 1858 р. був висланий етапом з Москви до Києва як «ноблагонадійний» з забороною в’їзду до «обох російських столиць». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 191,1858 р., арк. 1.

ДАВИДОВИМ ІВАН — майстер-золотар. З його творів відома срібна оправа євангелія (КДІМ, № 444) з написом: «Апреля дня 18 anno 1716 Іоанн

Давпдович».

ДАНИЛО ЗОЛОТНИК — київський майстер-золотар, у 1615 р. мав на Подолі поряд із Братським монастирем садибу, недалеко від мешкання золотаря Криштофа Сулнмовського. Мухін, crop. 831.

У 1811—1835 рр. був у списках майстрів Срібного цеху. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. /—3.

ДІАМЕ1ІТ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ — майстер Київського срібного цеху. Жив на Московській вулиці, де наймав квартиру у громадянина Иокров-ського. Мав майстерню, тримав підмайстра і учнів. У 1831 р. скаржився

ДЕМА ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ—народився у 1780 р., жив > Києві.