ЗАГОРОДИШ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ — київський майстер-золотар, у 1825 р. зустрічається в списку цехових майстрів. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 12,1825 р., арк. 24.

ЗАГУЛІН ВІЛЬГЕЛЬМ іноземний майстер, у 1855 р. належав до Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 184, 1856 /?., арк. 1.

ЗЕЛІНСЬКПЙ МАРКО — народився у 1757 р. в Києві. Належав до Київського золотарського цеху. Після смерті, яка сталась у 1844 р., залишив блнзгко 6000 крб. боргів. ЦДІА, ф. 452, on. /. спр. 136, 1847 р., арк. /.

^ ЗЕЛІНСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ — київський майстер, номер у 1797 р. ‘p+j 3 виробів відома шата ікони (КДІМ, № 2316) з написом: Сію икону оукраси раб’ь божій Тимофей ІІикоріца помещик села Тимофесвкн с жоною своєю Пуліяпіізо Гервасісшюю і постави ігь еєле свосмт. вт> церковг Покрова Пресвятій Богоматере 1801 года месяца шоля 20 дня. Здолана оу городе Києве маистером Феодором’ь Зеленським’ь» і тавром — «ФЗ». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ЗЕМЛЯНИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ жив у Києві, належав до Срібного цеху. Помер \ 1790 р. ЦДІА, ф. 452, on. /, спр. 1, 1811 />., арк. 1—3.

а

ЗІНОВ’ЄВ ЯКІВ відомий з підпису на срібному чорненому середнику • чотирьох наріжниках оправи євангелія: «(1701) іяобразил Яков Зннопев» (ОП, .\« 20308).

ИЄЛ — таке тавро с на срібному хресті XVIII ст. (КДІМ, № 150).

11C — таке тавро виявлено па потирі 1774 р. (КДІМ, № 344). На потирі g також тавро міста Києва і напис: «1774 года июля 7 для сей потир с диско-

сом і шездою куплен за сто пятдесяі рублев в церков і > соборную Коио…..

скую Рождества».

ІВАН ЗОЛОТАР з міської книги ніжинської ратуші 1082 р. відомо, що він жив \ Ніжині на плацу ратушному. Труди Черпиговского предвари тельного комитета по устройсгву XIV археологического сьезда а г. Черни-юве, Черпигов, 1908, crop. 127.

ІВАН ЗОЛОТАР- — ста роду бськиіі майстер, у 1733 р. позолотнії генеральному хорунжому Миколі Хаиеику шаблю. Ханенко, crop. 127.

ІВАН ЗОЛОТАР київський майстер. У 1737 р. на замовлення архімандрита Киево-Михайлівського Золотоверхого монастипя nw^……….

, . .піїт кістяну патерицю, за що одержав десять золотих.

. „п. спр. 1. 1737 р„ арк. 2.

11 И {0,’іОТЛІ* — ста роду бський майстер. У 1760 р. продав свою комо-ihvmh.omv юварпшу Михайлу Шярайому за ЗО крб. Помер близько ;л іимін ншве дружину Ганну, п’ятдесяти років, чотирьох СИНІВ І / І К Дім . ередні СИНИ — Андрій, двадцяти шести років, і Леоптій. ин.ицнгії років, були також «злотниками». Старший син Прокіп, три и рикін. служив у стародубському магістраті писарем. ЦДІА, ф. 57. пР.;/. 1760 р.} арк. 93; Ції Б, від. рук., II, М 18622—18625, арк. 336.

\І! .uviOTAl* -чернігівський золотар, родич ієромонаха бдецького шря. \ я кого майстер у 1768 р. позичав гроші. Згадується також у імпорти депутатів від Чернігова в комісію по складанню Уложен-д ‘ року. ЦДІА, ф. 205, on. 2У спр. III. /768 р., арк. 1; «Накази Мало-,.ним спій і гам 1767 и акти о виборах депутатов в комиссию со-Ь’.іолгші.ч», к., 1869, crop. 198.

^ 6* ЯII майстер-золотар, в 1726 р. жив у Стародубі в найманій

І:’.і[‘і IIрі. ( . стор. 210.

ЬДІІОВ 3- Ю І ИІїКОВ — канівський майстер* згадується в документах Ч* ( уооогник или поминник храма Преображення г. Канева 1671 ро-

IliijiKotiuii архів Інституту археології АН УРСР, ф. 9 (архів ]! ‘ ■ ч.кого), № 113.

J МІ1М1ГА—глухівськнй майстер, у 1732 р. виконував золотар*

111,0"п,п ми Миколи Ханенка. Ханвнко, стор. 143.

ІЬЛІІОНОї і \ц — глухівський майстер. N 1780 р. переманив до себе від міішз.ки х .>( і. и 11 з рів підмайстра Івана ионятовського га учнів — Дмитра ‘’І!>уо<»т-і.коіі Микиту Па ікоиського. І Андриввский, Из жизни Києва в

М/// .07,V. її . /894, стор. 77.

Л> М І< Ч * 1111 мггонщ — роменський майстер-золотар. У 1688 р. разом м.іПі і рим Андрієм Васильовичем Песляковським вробив срібну оправу і іі.піі їм і* (ііхм, № 9287). На оправі в напне: іОкю роботу робив Ан-"ііиіі 111.. 111«* і і 11 м майстер, жител Роменський», а також: «Сіє євангеліє \ лм. п рок\ 1688 в мес і в Ромне до храм} Усленжя пресвятая богоро-

vhiui м і і. і р. 111 <\ і оіо мнлосгн мана Максима Ідншонко і ктнторс Гане ІЧ о.ша и \ 11 11 >,я Мартиновича і Григоріїв Феодоропнча за протопопа

Дими І рим М пчап.іовича».

11 ц І мій ) о. ікпчпй ТИМОФІЙОВИЧ один 8 найподудярншшх київ J.9 , ,.|-ЦЧ , |,,й.іирш МИНИ Will початку \І\ от. Жив на Но (ОДІ, виконував Ьіі имііп.іеііпн, в основному Києво-Печерської лаври і Києво-Мн-vnVlilulfK0ln .н>.юговврхого монастиря. Найбільш ранні його роботи при ,1, 178(1 р Тоді віл позолотив купол Успенського собор} Кш ВО м‘ !;ІІ<1,1,0і іанри. за що одержав 178 крб. У 1784 р. виготовив срібні цар

» ’ 1 .. . ‘ , По.ідвиженської церкви. Десь в —……" …….-■ 1

….. ….пір (КПЛ, № 2299), а в 17Ї

І"’"1 1 .її і дг> 411) і оздобив їх одпиадцят

гнаїпс.і’Я Ч’їм.

останній чверті XVI11 от. 785 р. оправив міддю дошки дцятьма фініфтнмп. Для Києво-

б)

Михайлівського Золотоверхого монастиря виготовив десятипудовий підняв «уборі (оправу) на престол. У 1790 р. зробив срібну шату на ікону Варвари та панікадило, у 1791 р.— срібне івееноїцве» блюдо, вагою 12 ф. 13 лотів і 2 золотники. Вів був також автором багатьох інших виробів, що не збереглися. В ного майстерні працювали підмайстри і учні. Свої вироби він позначав тавром «АИ». Помер у 1811 р. ЦД1Л, ф. 128, on. 2 (заг.), спр. 17. 1786 р.. арк. 2—8: том же, on. 1 (заг.), спр. 900, 1791 р., арк. 2; гам же, спр. 1054, 1798 р., арк. 1; там же, спр. 535. 1779 р., арк. 55; там же. спр. 588, 1782 р., арк. 142; там же, ф. 169, on. 1, спр. 11, 1794 р., арк. 20; там же. спр. 21, 1791 р.. арк. 2: там же. спр. 15. 1790 р.. арк. 2, 3; там же, спр. 7, 1790 р.. арк. 5: там же, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1.

ПОСИФІВ ДАНИЛО — манстер-золотар, в 1726 р. жив у Стародубі, був пешісьмепшш. Соловій, стор. 104.

Кї —таке тавро виштампувано на келиху (КДІМ, Л° 2037), виготовленому в першій половині XIX ст.

КАЛИНОВСЬКІШ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ — народився у 1780 р. Жив у Києві на Олександрівській вулиці у власному будинку. У 1811 р. згадується у цеховому списку як майстер. В його майстерні у 1836 р. працювали підмайстри Іван Роговин та Павло Завадськнй, а в 1844 р.— підмайстер Іван Хівроненко. У 1833 р. Калиповськпп записав свого учня Пплнпа Лп-твпнова до цехової книш строком на десять років, а трохи пізніше, строком на чотири роки — учня Івана Любенького, який після закінчення навчання працював у свого вчителя підмайстром. У 1809 р. майстер зробив для Успенського собору Києво-Печерської лаври дві срібні шати на ікот св. Євдокії та інші речі. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 2—3; газі же. спр. 14, 1826 р., арк. 33—37; там же, спр. 46, 1832 р., арк. 3. 10. 18; там же, спр. 63,1835р., арк. 2, 7, 10; там же, ф. 128, on. 1 (заг.). спр. 1252,

1809 р., арк. 1.

КАМШЕПЬК’ИЛ В. С.— майстер Київського срібного цеху. У 1840 р. згадується у списку майстрів цеху, які мали почесний титул громадянина Києва. ЦДІА, ф). 152, on. 1, спр. 96, 1840 р., арк. 36.

КАНІВСЬКИЙ ДАВИД — у 1826 р. жив у Києві на Московській вулиці в будинку громадянина Замуловського, мав підмайстра і учня. ЦДІА. ф. 452. on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 36. 37.

КАРАСЕВИЧ ГНАТ ~ київський майстер, належав до цеху. В 1794 р. був поручителем у золотаря Ростовського, коли тон укладай договір з Києве Михайлівським Золотоверхим монастирем. У 1802 р. обраний цехмістром. ЦДІА, ф. 169, on. 1, спр. 19,1794 р., арк. 1.

КАРПЕНСЬКИЙ ТРОХИМ — київський майстер, у 1789 р. мав контракт з Пустннно-Миколаївеькнм монастирем на позолоту чотирьох куполів на церкві за 80 крб. ЦДІА, ф. 131, on. 2, спр. 17,1789 р., арк. 4.

КАСШНОІ1ИЧ АНДРІЙ ТИМОФШОШЇЧ — видатний львівський майстер першої половини XVII ст. До цеху не належав, бо не був католиком.

Вперше у .міських актах зустрічається в 1638 р. Жив на посаді, зазнавав

І VTncKiB від міського уряду, у 1638 р. на замовлення Львівського fun ‘m виготовив срібний хрест на седесі; на хресті є напис: «Сей кресгь Лужень єсть вь начаток року рождества христова 1638 общин* сове-глп. ктьітаровь в Ставрошігіи патріаршой храма Успенія Пресвятий Бо-лродпцьі… Рукоделіемь многогрешнаго раба божія Андрея Каеіяновпча І утавлепь бметь». Хрест зберігається в Успенській церкві міста Львова.

ІБ1645 р. майстра вже не було в живих. Лозінський, стор. 106—111.

КЕПНІН КАРЛ ЯКОВИЧ — працював у Глухові, в 1760 р. па замовлення гамана Запорізької Січі, виготовив срібне панікадпло вагою 4 з половиною пуда. А. Скальковский.—«Киевская старина». 1882, декабрь, стор. 535.

ШСІЛЕВСЬКИП МИКИТА СЕМЕНОВИЧ — київський майстер-золотар, залежав до цеху. Помер у 1796 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1. 1811 р., арк. 1.

ЛІНЯ ІЗРАЇ, ІЬ — у 1826 р. працював у Києві, жив на Московській вули-( л у будинку Мінтерші. Виробляв дрібні речі на замовлення. ЦДІА, ф. 452, я. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 36—37.

ШЧКОВСЬКИП МАКСИМ ГРИГОРОВИЧ —народився в 1736 р., жив і Ьіісві. Останній раз зустрічається в списку майстрів Срібного цеху .. Р* ^ав сш,а Пилипа, 1773 р. народження, який також був майстром-грюлярем. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р., арк. 2—3.

ШЧКОВСЬКИЙ ПИЛИП МАКСИМОВИЧ — київський .маіїстер-золо-І ^ народився в 1773 р. Останні відомості про нього відносяться до 1820 р. цМА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р., арк. 2—3.

КОВБАСА ДАНИЛО НАУМОВПЧ — жив у 1726 р. в Стародубі «по чужих І дворах», працював но найму в золотарів, був неписьменним. Соловій. і Щ. 111.

КОВБАСА МИКИТА НАУМОВПЧ — у 172 6 р. жив у Стародубі, непись-иеняпй. Соловій, стор. 110.

І КОЗЛОВСЬКІІП ІВАН КИРИЛОВИЧ — народився в 1781 р. Належав до Київського срібного цеху. В 1820 р. згадується у цехових документах.

Ш, Ф- 452, on. 1, спр. І, 1811 р.у арк. 1.

КОЛОН ОН ПСИ М —київський золотар, у 1762 р. зустрічається в архівних документах Києво-Печерської лаври. Після смерті майстра 1\івпча за Дорученням магістрату описував майно небіжчика. ЦДІА, ф. 128. on. 1 і. ,/<■// 233, 1762 і> . арк. 2—5.

КОМА НІЦЦЬКИЙ Г.—київський майстер-фініфтяр. З його виробів в і до- Гаї ма шата ікони XVIII ст. (КДІМ, № 2334), а також хрест (КДІМ, № 109) * ■ ^ .і написом: «О здряпай Іоанна і Анастасіга сочади 1804 года», з тавром майстра: «ГК». Провідник, стор.

529.

І лровськиґї ІВАН ЯКОВИЧ — дворянин з походження. Жиг» у Ки-! V «утиці Боричів Тік у власному будинку. У 1840 р. видав довідку І ЄВІ Ш\ о Я. Туміщьком} про то, що тоіі протягом 1831 — 1837 рр.

своєму > ,І|)10тапСЬКої’справи і добро засвоїв її. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр.

‘ навчався зо.їй».і,

96, 1840 р, арк. 49.

163

КОНЄСАРІВ ЙОСИФ — майстер з Ніжина, у 1786 р. належав до Ніжинського цеху срібників, про що є згадка на цеховому прапорі (ЧДІМ, №2714).

К0РНІ6НК0 НМКИФОР — народився у 1728 р. в селі Білогородці, п сім’ї кріпака Києво-Софійського монастиря. За Румянцевським описом 1706 р„ майстер був підсусідком вахмістрів Івана і Федора Вншневськпх, які жили в Києві. Мав хату, сім’я ного складалася з чотирьох чоловік. Основним засобом до існування було золотарське ремесло. Майстер платив консисторських від однієї хати 1 крб. і 2 коп. на рік. ЦДІА, ф. 57, on. 1, спр. 278. 1786 р., арк. 72-73.

КОРНЮШЕНОК ДЕНИС КОРНІЙОВИЧ — майстер-золотар, у 1726 р. жив у Стародубі «по чужих хатах», був неписьменним. Соловій, crop. Ill

КОРОБКА ЗАХАРІЙ ПАВЛОВИЧ—київський майстер-срібляр. У 1820 р був у списку Срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 8, 1821 р., арк. 1—2.

КОРОБКА МАТВІЙ — київський майстер-золотар. У 1743 р. купив паКу-ренівці у міщанки Левпцької хутір, з хатою, двома коморами, водяним млином та впннппею. У 1754 р. був записаний у парафії церкви Миколи Доброго па Подолі. Мав спна Леонтія, який загинув у 1764 р. А. Андриев-ский, Исторические материали, в. З, К., 1882, crop. 67; ЦДІА, ф. 127, on. 1024, спр. 905,1754 р., арк. 1; там же, ф. 130, on. 1, cap. 134, 1764 р., арк. 1.

КОРОБКА МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ — народився у 1791 р., жив у Києві. В 1821 р. одержав річний паспорт, який давав право на виїзд з Києва на заробітки в інші міста. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3; там же, спр. 7, 1821р., арк. 11.

КОРОБКА ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ — київський майстер, народився у 1790 р. В 1820 р. був у списку майстрів Срібного цеху. В 1821 р. поручався за свого брата Михайла в справі одержання річного паспорта. Останні відомості про майстра припадають на 1855 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк, 1—3; там же, спр. 7, 1821 р., арк. 11; там же, спр. 184, і64 1856 р., арк. 1.

КОРОНКА ПАВЛО ФЕДОРОВИЧ — київський майстер-золотар, народився у 1751 р. Мав трьох синів: Нааара, Олександра і Михайла (останні двоє були золотарями). У 1790 р. займав посаду цехмістра Іконописного цеху, до якого тоді входили і срібники. Після 1811 р. відомостей про нього немає. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3; А. Апдриевский, Пз жизни Києва в XVI/І веке, К., 1894, стор. 25.

КОРОБКА ТИМОФІЙ — київський майстер, у 1823 р. переробив срібну ризу на гробниці Аятонія в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 1604,1823 р., арк. 9.

КОРОБКА ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ — один із най популярніших майстрів ІГІГМ першої половшій XIX ст., зять відомого майстра Олексія Іщепка. Жив у U Києві па Олександрійській вулиці у власному буднику. Мав майстерню, в якій постійно працювали підмайстри та учні. У 1847 р. видав посвідчення за своїм підписом і печаткою Козловському Григорію Івановичу про те, ідо останній у нього навчався з 1820 по 1835 р., а потім працював підмайстром до 1839 р. У 1838 р. записав свого учня Андрія Боженка до цехової книги строком на десять років. Неодноразово обирався цехмістром Срібного цеху. У 1834 р. мав почесне звання громадянина Києва, обирався членом магістрату, у зв’язку з чим був виведений із списку цехових майстрів. З 1816 по 1823 р. виконав на замовлений Ниєво-Печерськоі лаври такі роботи: мідні іконостаси для Варлааміпської та Введенської церков (у печерах), срібну шату на образ Аитонія (1818—1819), дві срібні шати на ікони собору преподобних отців (1820), срібну шату на образ св. Варвари (J822) для Хрестовоздвиженської церкви і п’ять лампад із срібла.

За роботу одержав 35737 крб. Крім мідних іконостасів, до нашого часу збереглася шата ікони (КДІМ, № 6715) з написом: «По благословенно святеіішаго нравительствующаго еннода члена вьісоко-иреосвященейшего Серапіона митрополита Киевского і Галицкого священно-архіїмандрнта Киево-Печерския лаврьі і разньїх орденов кавалера устроена сня риза вь Киево-Софийский собор на образ спаснтеля Інсуса Хрнста коштом лю-бецкого жителя Йвана Мельникова; весу в неп 8 фунт, и 48 зол. 1821 года генваря 10 дня. Ф. Коробка», а також лампада (КДІМ, № 5546) з тавром майстра: «ФК». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 33—37; там же, ф. 172, on. 1, спр. 62, 1820 р., арк. 1; там же, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 1624,

1824 р., арк. 1—9.

КОРСАКЕВИЧ ПЕТРО—ніжинський майстер-срібляр, у 1786 р. належав до Срібного цеху, про що свідчить напис на мідному цеховому знаку (ЧДІМ, № 2714). З його виробів зберігся лише потир (КДІМ. № 5703), виготовлений у 1795 р. На потирі є підпис майстра і дарчий напис: «Вь граде Неживе сооружена сіп чаша рабомь божіимь Басилиемь сь женою Агафе-евой сочади і родо.мь Глушков за отіїуіцоние греховь 1795 года февраля 7 дня майстром Петром Корсакепнчемь».

КОСТЯНТИНОВИЧ ДМИТРО — київський майстер, у 1779 р. спільно з Біляевіїм виготовляв на замовлення Києво-Печерської лаври листи золота а червінців. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 535, 1779 р., арк. 34.

165

КОТИРІЄНЇЮ ДЕМИД ІВАНОВИЧ — київський золотар, у 1846 р. записав свого учня С. Г. Акимовя до цехової книги строком на сім раків. У 1850 р. його ім’я зустрічається у списках майстрів Срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, сир. 184, 1856 р., арк. 1.

КРАВЧЕНКО ІВАН — київський майстер, у 1866 р. був обраний Цехи і стром Срібного цеху, але незабаром просип управу ремісничих цехів звільнити ного під цієї посади, бо вола, мовляв, забирає багато часу, що відбивається на ного матеріальному становищі. ЦДІА, ф. 417, on. 1, спр. 1124. 1866 р., арк. 63.

КРАВЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ — у 1840 р. значився у списку по. чесних майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 96, 1840 р., арк. 36.

КУНАКОВНЧ ВАЛЬНО — жив у Києві на вулиці Боричів Тік у будшщ єврейської школи. Мав майстерню, у 1826 р. в нього навчався учень. Робот майстер виконував на замовлення. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14,1826р. арк. 33—37.

КУНАКОВНЧ ОЄШКО — майстер-золотар, у 1826 р. жив у Києві, у Фро-лівському провулку в будинку В. Музичніша. Мав майстерню, у нього навчався учень. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 33—37.

ІхУНАШ ЗОЛОТАР — у 1552 р. згадується в описі Вінницького замка як місцевий .майстер-золотар. АІОЗР, ч. VII, т. 1, crop. 605.

КУРБАТОВ МИРОН — жив у 1786 р. в Чернігові, мав майстерню, робот виконував на замовлення. Хижняков, Черпиговсксія старина.— «Іхиевскан старина», 1899, июпь, стор. 396.

КУЧЕРЯВІШ СТЕФАН — чернігівський золотар, жив у 1739—1752 рр. па подвір’ї Єлецького монастиря. Виготовляв речі з срібла, а також оздоблював дорогоцінними металами зброю. ЦДІА, ф. 205, on. 2, спр. 27,1752р.. арк. 1.

ЛБ — цс тавро виявлено на срібній чарці XVI1J ст. (ЧДІМ, М 3444).

ЛАВРЕІІТШ ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий з джерел 1460р. ІЦурат, ЛІ 21, стор. 2.

ЛАВРУЯІ ЗОЛОТАР — у 1593 р. був серед тих міщан Брацлаиа, які зреклися юрисдикції брацлавського і вінницького староств. В. Нкубович, Потерпали для истории Брацлавского староства.— Труди ТІодольского церков-но-археологического общества, в. XI. Камянец-ТІодольск, 1911, стор. 21.

ЛАЗАРЕВИЧ МИКИТА — київський майстер, жив на Подолі у власному будинку. В 1774 р. Києво-Печерська лавра купила у нього 6 фунтів срібла.

З його виробів відомі: дарохранильниця (КДІМ, № 1042), срібна чарка (КДІМ, № 1178), потир з емалевими прикрасами (КИЛ, № 2221). На виробах с тавро .майстра: «NL». ЦДІА, ф. 128, on. І (заг.), спр. 440, >> Т арк. 43, 76.

OD

ЛЕВИЦЬКИЙ ФЕДІР — київський золотар і гравер першої половини XVIII ст. Свої золотарські вироби позначав тавром «ФЛ» і тавром міста Києва. З його творів відомі: дарохранильпиця (КДІМ, № 1145), лампа,:, (КДІМ, № 1951), кадило (КДІМ, № 6674), потир (КДІМ, № 355), оіі|іаІ; євангелія (КПЛ, № 413), інша оправа євангелія (КДІМ, № 1511) і на лисом: «…Сіє євангеліє состроиси коштом ієромонаха Алимиія Галина начальника малярского року 1749 месяца октября 23»; потир (КДІМ № 1567) з написом: «1756 сей келехи а к ссмужт» келеху и звезду и л-> ЖИДУ сооружилт, СОбсТПСШІЬШІ» СВОИМЬ КОШГОМЬ надало» доброхотно І церкви Воздвнжеиия Киево-ІІодольскоії Петро» Дещенко пз женою своо. Аллою за отлуїцелпе грехоїгь»; хрест напрестольний (КДІМ, .V» 6615) написом: «Сен кресть сооружень коштомо» Павла Шкурупея и жсньї ого Анастаснн 1757 года месяца марта»; потир (КПЛ, №2281) з написом: лан сен келехь в голосеевский скитоко» изь церковного сребра старавісмг начальника неромонаха Грнгорня 1757 года май 20 дня»; дискос (КПЛ № 2331) з написом: «Сей дискост, зделанг па ближнюю пещеру преподобного Антонпя коштомо» таяжт» пещерьт духовннка честнаго ієромонаха Ля дрения 1758 року июня 7 числа» і чарка (КДІМ, № 5394), датовані 1753 р. Павло Попов, Матеріали до словника українських граверів К 1926, стор. 81.

ЛЕВКО ЗОЛОТАР — майстер з Конотопа, відомий із джерел 1737 р. Ло-м’янники, Конотоп, 1737.— Науковий архів Інституту археології цц УРСР, ф. 9 (архів Д. М. ІДербаківського), №> 113.

ЛЕВКО ЗОЛОТАРІВ — канівський майстер, відомий із джерел 1674 р Субботник, или помииник храма Преобраоїсенил г. Канева 1674 г.-lk повий архів Інституту археології АН УРСР, ф. 9 (архів Ц. М. Щербті ського), № 113.

ЛЕПКЙЙ ЯКІВ —львівський майстер-золотар. У 1574 р. виступав садком у судовій справі золотарів. Щурат, № 21, стор. 3.

ЛЕСКО ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий з джерел 1601 -А103Р, ч. І, т. 11, стор. ЗО.

ЛИСІЩИН Ф.— київський золотар першої половини XVIII ст. Ери-ник, стор. 527, 529.

ЛУК’ЯНОВИЧ МИХАЙЛО САМІЙЛОВИЧ-у 1811 р, був у шш* ївгььих золотарів. ЦДІА, (ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1-І

ЛУК’ЯНОВИЧ САМІЙЛО МИХАЙЛОВИЧ — київський майстер-»/; помер у 1806 р.: його сини — Семен і Михайло також були зодоирш ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ЛУК’ЯНОВИЧ СЕМЕН САМІЙЛОВИЧ-у 1826 р. був у складі ( іріп «золотих і срібляних справ», які самостійно виколупали роботі ;лі(‘ііііого пропита лип». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 13,1825 р., арк. 2S.

ЛІОБЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ДЕМ’ЯНОВИЧ — син відомого кііївськогоу ст ра Любенького Д. Ф. Народився у 1778 р. Золотарської справи

Срібна чарка з держачком. Майстер Д. Любецький.

Друга половина XVIII ст. ІЇДІМ, Л5 1257.

у свого батька. Належав до Срібного цеху, у 1833 р. брав участь у виборах цехмістра. Помер у 1835 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 52. 1833 р., арк. І.

ЛЮБЕЦЬКИЙ ДЕМ’ЯН ФЕДОРОВИЧ — у 1780 р. разом з іншими золотарями подавав скаргу до магістрату про те, що глухівські сріблярі переманюють підмайстрів та учнів київських майстрів. З його робіт відомі: срібна оправа євангелія з фініфтевими прикрасами (КДІМ. № 1516) з написом: «Сіє святоє євангеліє сооружено 1780 году коштом православного украииского Веницкого протопопа Ілпи Голоскевнча п сина его Тнмофея. Весу в лей сребра три фунта с половиною проби одинасятой; финпфтов пить. Работано вт> Києве подоле в майстера Демяна Любецкого»; потир (КПЛ, № 675) з тавром майстра — «ДЛ», пробою і написом: «Сия чаша зделана в цєрковь Курєновскую Первоверховньїхт. Петра і Павла стара-нием той церкви священника Иоаиа Бозанского да порутчика Стефана Шипшина от доброхотинхт, дателей в ней весу два фунта і 12 золотннков»; срібна чарка (ЧДІМ, № 3581). А. Андриевский, Пз живші Києва в XVIII веке, К., 1894, crop. 76—78.

ЛЮБЕЦЬКИЙ 1ВЛІІ — учень майстра Калпновського М. І. Був у списку майстрів Київського срібного цеху 1856 р. ЦДІА. ф. 452, on. І, спр. 184, 1856 р., арк. 1.

ЛЮБЕЦЬКИЙ ФЕДІР — київський майстер (певно батько Дем’яна Лю-бецького), жив на території Братського монастиря. Після смерті майстра, it 1770 р., його садиба була конфіскована монастирем і продана з торгу київському купцеві Захаревському за 100 крб. Мухін, crop. 401.