м,іin г<‘/*. пі.nit позначав свої вироби цим тавром, жив і иртиовав V I,’пі III IIIчі П(» свідчить тавро міста, яке зустрічається на його інорах. .Асортимент виробів майстра дуже великий. Серед них особливо оагато птирів Ь/(ІЛІ. № 393; 398; 409 з написом: «Сей келехт, Д. 3. Л. К. гоо-руікічі кошто.мі. Костантіна пресвітера Нерубанского. 1743 года»; Аг 42о.

041. 1344 .і написом на кожному: «Сей келехт. сооружеіп» до свято Ил,(.\ оицкого моїгастьіря коштомт» ієромонаха Іоакима Двигубского. Року 1743 мосяпа фоуруарія 20 дня»; № 1628; 377; 2739; 353; 350; 1520 з написом: «Сен келих® во Святую Богоявленскую братскую обітель сооружшп. одаде Кієвоіїечерйкія Лаври монахі» Иоакимь Двигубскнй. Року 1740 ме-сяца декабря 18 дня»; КПЛ, Аг 2274; 2270; 2263; 2229 з написом: «Сечі кєлехт» сооружилн монах Иоаким’ь Двигубскнй року 1742, гепваря 17 дня»

№ 2225 теж з написом: «Сої келехт, сооружеіп, до спито Михайловского .монастиря коштом® ієромонаха Іоакима Двигубского року 1743 месяца февруаріп 211 днн»; № 655 з дарчим написом: «Сей келихт, во святую Ни-колаепскую Пустинно Кпєвскуго обител сооруншвт, отдадє Киево-Щчеракой Лаври. Монах Іоакіїмт, Двигубскнй. Року 1740 месяца декабря 18»; № 2230 з написом: «Сия чаша здолана на пещеру преподобнаго Феодоспя тщанієм неромоиаха Тлмофвя блюстителя тоя пеіцери. Року 1751»; № 2243 з написом: «Сія чаша сооружена до церкві Кієво-Подольской Воскресенскоіі коштолп, Уліяні Дмптровиі жоні Васілія Івановича ГІортного прапорщика полку Нежпнского в котороіі чаши вісу себра фунтові, 2 і лотові, 13. Року 1758 месяца марта дня 15»; ,М> 646 з написом: «Сія чаша надана до спятоіі обптелп церквьг ГТе|ерской честиія госпоже Марін Квітковії Игуменіи Мо-пастьіря Хорошевского 1741 года». Друге за кількістю місце серед виробів цього майстра займають чарки у вигляді ковпачка (КДІМ, № ДО69, 1078, 1061, 1062, 1076, 1082, 1086). Крім того, майстрові належить ряд оправ євангелій (КЛЛ, А» 227, 409; КДІМ, № 447 з написом: «Весу еребра фун-тов 6 и лотов 19, на позолоту червоних 10. Честного перосхішонахлИваш Пархацкого»), шатаїікони (КДІМ, № 1477 з написом: «году 1738 гепваря первого ваги ЗО лотов и золотник»), дарохранпльїшці (КДІМ, Де 4492: КПЛ, № 1599 з написом: «сія гробниця коштом пане Агафій Безбородко-вой Гулаковне зделана до церкви святителя христова Николая в село ВоВ гово 1742 года августа 15 дня»), хрести (ЧДІМ, № 2497; КДІМ, «№ 89), ложечки (КДІМ. А7 4634, 4678, 607), тарілка (КДІМ, № 4627), дпекое (КДІМ. А: 1044). стопа (Смоленський художній музей, № 382), стакан (ДІМ. А. 800іц), Фрагмент посоха (КДІМ, № 5) і піддони# двох парних ліхтарів (КДІМ. А 5530, 5528 з написом на кожному: «Сій лихфг за бл.ігогловшшм цренодобнеишего господиня иашего оца Романа Колисвя-тьія І (О воно черг і; і я Лаврн архимандрита. Тояжт» Лавріл в соборную нерпові. УпнчпіЯ мрипштня богородици на великий престол боголюбшш КОШТОМ блаїородия и > мнлости пана Івана Дмитрієвича Двигубского сотника бшішто •, м і * їв і в • іСооруженьї 1735 году марта 25 день. Важать ;| лихт,ірп об,і.мов 21 и 10 лот»).

МПМ т лі;е 11111 [ і1 < виявлено на піддоні від потиру 1773 р.^ (ОД 1 А: 5714). ІКі піт.чопі такий напис: «Сооружена сия чаша Улексешм •

Ь’о.ч Барії. ;мі-.

ДТГЙ

MIIS — по тавро пнявлено на двоярусній дярпхрпнильніїці 1783 р. (ПХМ, •Ms 2040) з наппсом: «Сію гробннцу отмспнль рабі, божий Данило Стулка п жоною своєю Катериною :іа отпущспіс грохоп своихі. в село Ластопніиоі до храму Покрова».

МТ — таке тавро виявлено на свічнику (КДІМ, № 2182).

МАВРОДІЄВ ЗАХАРІЙ МАКСИМОВИЧ — працював у Києві на Подолі, належав до Золотарського цеху. Помер у 1809 р. З виробів майстра відомим маленький свічник (КДІМ, № 4517) з тавром «ЗМ* і пробою — «12».

МАЛАНКОВИЧ ЯН — цехмістер Луцького золотарського цеху, п 1569 р. іірнсягап Люблінській унії. АЮЗР, ч. II, т. 1, стор. 16.

МАЛЬЧУК АНТІН ІВАНОВИЧ — київський майстер, належав до Срібного цеху. Помер у 1808 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. І, 1811 р., арк. 1—3.

МАЛЬДІВСЬКИЙ МАКСИМ ІВАНОВИЧ —жив у Києві иа Михайлів-ській вулиці у власному будинку, мав майстерню. В 1820 р. у нього працювали підмайстер і три учні. У 1821 р. поручався за золотаря Михайло* ського, який клопотав собі річний паспорт на право виїзду з Києва в інші міста. В 1828 р. підписав розкладку подушного податку на цехових. У 1833 р. брав участі, у виборах нового цехмістра Золотарського цеху. Помер у 1853 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 33—37; там же, спр. 21, 1828 р., арк. 5; там же. спр. 52, 1833 р., арк. 1; там же, спр. 62, 1835 р., арк. 21.

МАРТІНІКО ЗОЛОТАР — у 1G6G р. жив у Сосниці на Чернігівщині. Платив податок — одну полтвну з двору. Ромаповський, стор. 408.

МАСЛОВ ПАВЛО — виконував у 1780 р. на замовлення мопшогорського Вознесенського монастиря різні золотарські вироби. ЦДІА, ф. 166, on. І спр. 46, 1777 р., арк. 14; там же, спр. 49, 1780 р., арк. 1.

МАТВІЙ ЗОЛОТАР —у 1551 р. зустрічається в інвентарі Брдцша В. Пкцтович, Материали для истории Брацлавского староства.—Труди Подольского церковно-археологического обществи, в. XI, стор. 21.

МАТВІЙ ЗОЛОТАР — у 1738 р. зробив для Я. Маркевича срібний піднос вагою 1 фунт. Жерела, crop. 201.

МАТЯШ (МАТВІЙ) ЗОЛОТАР — глухівськнй майстер, на замовлення Я. Маркевича в 1737 р. виконував різні ювелірні роботи, а п 1742 р. оправ ляп дерев’яний хрест для Воздвиженської церкви. Жерем, СТОр. 118, І5І. 202, 356, 366.

МИЖИРИЦЬКИЙ ЗОЛОТАР — у 1769 р. ремонтував кадильницю .гм мотногорського Вознесенського монастиря, за що одержав 50 кіш. ИИ ф. 166, on. 1, спр. 37, 1769 р., арк. 7.

МИЗОЦЬКИЯ СЕМЕН ФЕДОРОВИЧ — київський золотар, помер у 1797 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. І, 1811 р., арк. 1—3.

МИКОЛА ЗЛОТНИК — львівський майстер, згадується в актових № ментах 1448 р. АЮЗР, ч. 1, т. 10, стор. 807.

МИКОЛА ЗОЛОТАР — у 1415 р. відомий як львівський майстер. Щурат, М 27, стор. 2.

МИКОЛА ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий а документів 1520 р. Лозінський, crop. GO—84.

МИКОЛА ЗОЛОТАР — ромен-ськпії майстер, у 1724—1725 рр. оздоблював Я. Маркевичу та судді прилуцькому шаблі. Марковий, стор. 106,121,123, 228.

МИНУЛА ЗОЛОТАР—лубенський майстер, відомий а переписних книг 1660 р. Чтения, стор. 60.

МИТНО ЗОЛОТАР — жив на Зве-нигородщині, за описом мавтлостей Врацлавщнни 1545 р. згадується як підданий Мазурова. АЮЗР, ч. VII, т. 1, стор. 205, 207.

МИТЮК АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ — київський майстер, належав до Срібного доху. Помер у 1807 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. І. 1811 р., арк. 1—3.

МИСКО ЗОЛОТНИК — львівський майстер, згадується в актових документах 1601 р. АЮЗР, ч. 1, т. 11,

crop. ЗО.

МИХАЙЛО ЗЛОТІ!НК — відомий з підпису на дарохраннльниці, яка

<1755 і ода апреля 23 дня зделана… в дерковь свнтосо Архіїстратига Христова Михайла Почепе кую, презвнтра Матфен Туровского, Злотннком Ми хаплом». Трудьі XIV археол. сьезда в Іхазани, т. II, СІІб., 1891, стор. 138.

.МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ЗОЛОТАР — переяславський майстер; :« його тво рів відомий нотнр (КПЛ, Лг 2296) з иашісом: «Сне кслехт» падаль рабі, божп Михайло І Іванович Золотарь житель Переяславе кий до храму свято» Троидн » Перєяслувле… Р. 1713*.

МІІХАЙЛОВСЬКНЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ-народився у 1790 р.. жив у Києві на Олександрійській вулиці у власному будинку. Золотарської

173

•#

з

справи, почав пал чати ся у батька — Теслюка Г. X. Не знаходячи и Ьіііиі роботи, майстер у 1821 р. виклопотав річний паспорт, який дала» npi>»<> па виїзд на заробітки в інші міста. Належав до Золотарського п.г\\. У 1824 р. май двох підмайстрів, роботи виконував на замовлення. і 182<і |» зробив із свого срібли дві шати на наміси і ікони Софійського собор\. М" настир виплатив майстрові по 82 крб. 50 кои. за кожний фунт цнота, В 1828 р. Михай.їовський був цехмістром Золотарського цеху. В 1830 р записав до цехової книги свого учня Григорія Стряхіна строком на вісім років. З 50-х років XIX ст. в документах його ім’я не зустрічані м я. /(,'(/1 ф. 432, on. 1, сир. 1, JS1J р., арк. 1—3; там же, спр. 14, 1820 р., ари 33 її, гам же, ф. 112, on. 1, спр. 57,1820 р., арк. 1.

МІЛЛЕР ЮЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ —уродженець Фінляндії, у (8311 р, -мін у Києві. Належав до Срібного цеху, сплачував акциз 12 крб, ЦДІА, <]> /7“’. on. 1, спр. 80, 1839 р., арк. 1~2.

МОЛЧАНОВСЬКИЙ ІВАН ХАРИТОНОВИЧ ~ у 1820 р. був майстрші Київського срібного цеху. Давав підписку про те, що пробу буде ставити відповідно до якості металу. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 8, 1821 р., арк. 1—2.

МОЩЕНКО В. — київський майстер, у 1738 р. зробив шату па іконі (ЙДІМ, № N92). На шаті є напис про те, що «сія шата сооружи… ріпи 1738 месяца декабря 25 весу 4 фуи.». Він виконав також срібний німб для ікони (КДІМ, № 1358), потир (КПЛ, № 2291) і ще одну шату до ікони (КДІМ, № 1493). На цих виробах виштаюгуваио тавро Києва та ініціалі/ майстра — «ВМ».

НАГОРНИЙ ФЕДІР САМІЙЛОВИЧ — народився у 1776 р„ в 1811 р. належав до Київського срібного цеху. В 1820 р. заплатив 10 крб. подуїшмг» податку. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р., арк. 1—3.

НЕДІЛЬСЬКИЙ ГРИГОРІЙ — львівський майстер-золотар. У 1691 р. виконував роботи на замовлення Львівського братства. В 1098 р. був цеш стром. Щурат, № 22, стор. 2.

НИКОН ФІНІФТЯНИК — київський майстер XVIII ст. Провідник стор. 529.

НОВИЦЬКИЙ ТИМОФІЙ ВАСИЛЬОВИЧ — жив у Києві на Олексаїл-рівській вулиці, у власному будинку. З 1821 р. був у списках майстри! Срібного цеху. В 1831 р. притягався до відповідальності за несплаті’ по датку. В 1833 р. брав участь у виборах цехмістра. З 1835 р. в цеховій документах його ім’я вже не зустрічається. ЦДІА, ф. 452, on. І, спр. 1-І. 1826 р., арк. 33—37; там же, спр. 39, 1831 р., арк. 2, 3.

ОЛІІІІЕВСЬКИЙ СТЕФАН — київсьКНЙ .мі/ца/імн, маіістер сріб/шх і ;мо-тих справ. Мав сипа Максима, 1724 р. народження, який у 1742 р. навчався пробірної справи в Москві. ЦДІА, ф. 59, on. І, спр. 835,1742 р., арк І»

ОСТАФІСВИЧ ГРИГОРІЙ — львівський золотар, чотири роки вчився \ краківського майстра Марніла Жяреького. В 1595 р. стаї яйетром, але до паху iw належав, бо не був католиком. Лозіпськиіі, стор. 82.

Срібний кухоль. Майстер І. Равич.

ЧДІМ, Л 3424.

ОХОНЕНКО ВАСИЛЬ КІНДРАТОВИЧ—київський майстер. Знання це одержав у 1812 р. Навчався золотарської спраїш у майстра І, В. Вінішковського. ЦДІА, ф. 447, on. 1. спр. 941, 1842 р., арк. 12—13.

ЛАВЛИН ЗОЛОТАР — жив у 1851 — 1856 рр. на території Києво-Лечерської лаври; вважався вправний майстром, монастир доручав йому виготовляти різні речі.

В 1857 р. виїхав невідомо куди.

ПЛІ А, ф. 128, on. 2 (заг.), спр. 184,

1850 р., арк. 12, 40.

ІЇАВЛО ЗОЛОТАР — в 1593 р. був серед тих «бунтарів», що зреклися юрисдикції брацлавсьКого і вінницького старосто. Жив у Брацлаві.

В. Якутович. Материальї для исто-рии Брацлавского староства.—

Грудьі ГІодольского церковно-археологического общества, в. XI, стор. 20.

ПАВЛОВСЬШІЙ АНТІН ІВАНОВИЧ — у 1811 р. належав до Київсгжого срібного цеху, мав 58 років. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1.

ПАВЛУШЕНКО ПЕТРО ФЕДОРОВИЧ — жив у Києві на Волостевій вулиці у будинку свого батька. Належав до Срібного цеху. Мав у 1826 р. підмайстра і учнів. У 1840 р. одержав почесний титул громадянина Києва. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14, 1826 р., арк. 33—37; там же. спр 90, 1840 р. арк. 52.

ЛАНЧЕНКО ЙОСИП ДАНИЛОВИЧ—київський майстер, номер v і 700 с ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1841 р., арк. 1—3.

ПЕРЕДЕРІЙ ІВАН — прилуцький золотар, у 1713 р. обвинувачуваної у виготовленні фальшивих грошей. В. А. Дядиченко, Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII сг.. Іі. 1959, crop. 338.

ІШСЛЯКОВСЬІШЙ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ — ромонськпй наипер, У WS8 р. разом з майстром Івановичем виготовив срібну oujmhv на еиаше-ліс (ПХМ, № 9287).

ПЕТЕРМАХЕЛЬ ВБНЦЕЛЬ — австрієць з походження. Працював \ Кп.

«і, належав до Срібного цеху. В 1828 р. мав підмайстрів і учиш. Як іію.ю іець енлачував акциз. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр 19, 1828 р., арк. 60.

Фрагмент срібимЧ**

ЧЩ, Л* №

ПЕТРАІІІ ЗОЛОТАР — майстер з Галича, згадується в джерелах 1і*# ■ АЮЗР, ч. І, т. 10, crop. 268.

ПЕТРО ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий з документів 1520 •

Лолінський, crop. 61.

ПЕТРОВ ГРИГОРІЙ — київський «золотник», народився в 1667 р, ^ у приході церкви св. Василія. У сповідному розписі за 1737 р. згадуетц його дружина Феодора Григорівна, сорока років. На той час у xafer-були посполиті сусіди Іван Дядечко, сімдесяти років, і ного дружина НЇ стасія Іванівна, сорока років. ЦДІА, ф. 127, on. 1015, спр. 2, 1737 в. Ік 107.

ПИЛИП ЗОЛОТАР — у 1694 р. подарував Києво-Печерській лаврі г, *. ний потир (КДІМ, № 1522), роботи аугсбурзького майстра, па яки такий наппс: *Року 1694 месяца декабря 20 сей сосудь надалі, ра’т, V жни Филнт, Золотарь п женою своєю Ефроспниею за отпущение греьп своііхт» до Успеїшя пресвятий боюродица у Києве граде».

ПИЩАЛКА ЗОЛОТАР—стародубськин майстер; відомий з джерел 1733; Ханенко, стор. 129.

ПОЖАРСЬКИП ВАСИЛЬ — у 1856 р. був у списку майстрів Квікш-г

срібного цеху. ЦДІА, <ft. 452, on. 1, спр. 184, 1856 р., арк. 1.

фу*гжнт срібного кухля.

ЧДШ. М 3424

ПОЛУЯНОВ СЕМЕН — майстер срібних справ з Верезпп на Чернігівщині. Виготовив «всенощник серебряиньїй» для Чернігівського Сііасо-Преобра-

хенського собору. Иеторико-статистическое описание Черниговской епар-zuu. кн. 5. Чернигов, 1873—1874. crop. ЗО.

ЛОТА 11 ЗОЛОТАР — київський майстер, жив на Податі, мав свою хату і надвір’я. V I 552 та 1571 рр. ного ім’я іусірічміїся в актових докуиен-

тн. АЮЗР. ч. 17/. т. 1. стор. 116.

ПРАВЕДНІШ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ — київський майстер-золотар. у 182.» |». вперше внесений до списку майстрів Срібного цеху. В 1833 р. записав до цехової кпиш свого учня обер-офіперського сина Лосина ВоГще-ііїського строком на сім років, а в 1834 р.— учнів С. В. Логвіщького і Ада-\и Куракова. В 1835 р. в його майстерні працював підмайстер Іван Ярославський. В архівній справі за 1841 р. зберігається його атестат на званая майстра золотих і срібних справ, виданий майстром Самсоном Строльби-цьким ЦДІА. ф. 452. on. 1. спр. 13. 1825 р., арк. 24—25: там же, спр. 46. 1832 р.. арк. 5, 6: там же, спр. 103.1841 р.. арк. 1.

ПРИЙМАК ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ — жнв у Києві, в 1842 р. був цехмістри Срібного цеху. ЦДІА. ф. 452, on. 1. спр. 63. 1835 р., арк. 6.

ПРОЦЕНКО ГАРАСИ.М ГРИГОРОВИЧ — жив у Києві на Хрестовоздви-жснській вулиці у власному буднику. Належав до .Золотарського цеху.

і; 1828 і 1829 рр. був цехмістром. У 1832 р. записав до цехової ьшіп’

\ чия брсмія Лнтвпненка строком на дев’ять років, у 1833 р. \ іпг II

Iі

" имоііа і пщенка —на десять та Медведського — на дев ять : їм* ‘ І І"’ і< і в. У 1839 р. прийняв для навчання Івана Спчевського, а и І4-* —

І її. Закрецького. З 1840 р.—почесний громадянин Києва. * : — и-

і • • і >нпп і подарував мідну посріблену дарохраннльницю до і • • і*•• • >ї мгрквп loan на Великомученика. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 14, ls~r> :■. к.

37; там же, спр. 4(1. 1832 />.. арк, 2. II. 22; там же. <j /Jv / і <>:.), спр. 783,1832 р., арк. 1.

©

МІ’ПЦЕНКО ГРИГОРІЙ — київський майстер, у 1800 р. обіцяв і.іл Ь J ІЬ морської лаври безкоштовно виготовити чотири зображеним ‘ і . і І і ;їм па мідній блясі. Того ж року він зробив срібну шату на ікону д І’і] іинбогородицької церкви, шати на намісні ікони в Успенським < <*■’•• і І //.7/.4, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. Зо, 1806 р., арк. 1.

ІІГ’ЩИК ЗОЛОТАР — у актових книгах 1070 р. записаним мі; м — J міста Кобеляки, де мав садибу, хату і пару волів. Лктовьія кип и t > городового уряда XVII века, в. Ill. Чернигов, 1014. crop *>2. І’М’.ІІЧ ІВАН АНДРІЙОВИЧ — наипонулярнішіш і нанта.і.іп н; І ь іїнськшї золотар. Народився у 1677 р. в Києві, жив на II д J м ннком і рай нею магістрату. Виконував найвідповідальніші дмтіи. J монастирів, козацької старшини, українських гетьманів І. Мазепи і К i j м міського, а також російських вельмож. У 1740 р. був у Нічеччн 1 орученням КивВО-ПечОрської лаври закуповував книги І! ч 17і р.. лишивши по собі великі борги. Равич мав два тавра. Його р.шн е1

І її позначені писаними літерами — «JR». пізніші —друкованими—-IP.

І v чеях України і Росії зберігається понад 50 виробів з піди по >м І і Івана Равича. Серед них: потири (КДІМ: Де 628, 158′

■ *634, 15 В — 1607 з написом: «Сий келехі. нададг ‘і

Івана Равича. Серед них: потири (КДІМ: № 628, 1586. ЇЦЇ7 ~ 634, 1548, 624, 395, 1607 з написом: «Син келехь надалі, і а’і ‘ Грофимовнчі* мещанині» киевскнй . 1«» церкви Рождепьа Хри,-;,. ва в Києве ж*ь. Року 1731»; КДІМ, N° 310 з написом: «Сен келехь на і" храму Благовещешія пресвято» богородицьі в село Остап ику ь р І7__ ; Лз 436 з написом: «Сен нотіїр до церкви свято Мнхайловсьуіч І ,

\ і сю надала вдовствующая сотнекова Крнска Ннкифорошіа іикт-і свонм року 1738»; КИЛ. № 1122, 2249 з написом: «Кфвтомь іі|*

‘ ч о господина оца Ньїкифора Грибовского архимандріпа лонаттим )Ь ІІавловского Глуховского зде.тан ь года 1749 ноября 6 дня Вічу j >: !»; ПХМ, № 2253 з написом: «1749 года син чаша зіел.ша в а.: г ігііцм до церкви Предитечн старательством і прикладем і. к ш-‘І>еодора Тихоновича жителя того села»; ЧДІМ. Д? 486’и, чарки ковпачка (ЧДІМ, .V 3620, 3610, 3600, 3576. 3517, 355(1. ‘і|14

ДІМ. ІІОщ, 691 щ; КІІ.’І, .V .;7І. і0), срібні оправи до книжок (К’ДІМ Д • 18; КПЛ, J4 іс спангелн охкрасися коштом ж монастирекпмі. и знаїнимь ьь | » мило< ти пана І ригорін Алексеенича Каилонского. іок\ ih Іосафе Краковском» — Равич переробив цю оправу в Іі4< р;\.І » з написом: «Сіє євангеліє сооружнся року 1721 дня 20 аи{ч

Еіюдо кругле, карбоване. Майстер І. Равич.

1723 р. КДІМ. М 4599.

иіятелії святой Лубенскон Магорскій… Сребра во всій оправо гривен 26 І а на позолоту червонцов 13. Fecit loan Ravicz Kiova*; КДІМ, Лі 4363 з иппсом: «Святос євангеліє сіє соружнся і сребром оковася в Кієве року божого 1717 до обителі! святого архангела Михайла Вндубнцкой Киев-скй… Сребра гривен 21 її лотов 5. Червоних 13. Few Ioannes Ravicz Kijouix*), дві шати до ікон (ДМУМ, Лі 213 з підписом:«Fecit loan Ravicz Кіот. 1724»; Державшій російський музей в Ленінграді, Лі 12207). свічнії пі (КДІМ. Лі .1498 з написом: «Сії лнхторн надалі, в богу превелебний ієромонах Вагчілнй наместник свито Михайловскнй Вкідубнцкий до тей жеобетелн року 1721 септембря Fecit loan Ravicz Kiovie»; КДІМ, Лі 4784, 4785 з написом; «Сіє гнєишнки сооружнл честнім моим Гордій послушник вятой обите.тн Іхієво-Иечорской и в той же обителі! начал до великий церкви Утопія пресвятий богородици на престол. Року 1721 месяца марта U; КИЛ. Лі 1626, 1627 з написом; «Прнказом і тщаннем господіша ця Влрлаома Лащевского богословий є в рейс кого п греческого язиков учителя м Академії! Кнсвской префекта иждивенігм же соб|іанія свещннк єн весен 3 фун. 21 лот в храм тогож собрания здолав 17*7 года февраля»; 6П. .\і 1361.1, 15618 з написом на кожному: «Сребра в обох лехторях два Фунта в З золотника. Fecit loan Ravicz Kiova»), дарохрлнвльшіця (КПЛ, •V 2896 з написом: «Занречестнон госпожн єгуменн Нісші баронеси

179

Доакантші сооружоиа сі»; гробниці» 1743 гола*), ас.шал іюдо» шиїм ні:

(КДІМ, \ 2150) чайник (КПЛ, .V 2203), блюда (І*’ДІМ. V сом: «Чуло спитого \рхістратигп Міхаила. Соорхаиісн п» »’чн»с> про ч ести ом иеромонасе Феодоспп Комонно игумсис Ііі.ід\бсцк»»ч І» монАСтпрским року 1723»; ОП, .V 19680, 15622), мат.» (ДМУЧ V. ‘ я написом: «Здолана чаша сій року 1720. Сробра а ти і ритмі і. ірт и пить і дванадцять лотові» на поволоту, червоїщхіі диадиать н>сс\ бот\ «и і рипни їй» дна рмпктс. Fecit loan Цахіс/ Kuna»). к\»иаі І і .V> 2119, ЧД1М, As 3424), стакани (ДІМ. № 749іц. ЬД1\1 А і«;і. і>11 .V 12*0 і І). ЦДІА, ф. /27. on. 1015, спр. 2. 1757 р. при ІЗ; гам -• <п спр. 66. 1760 р., арк. І: там же. ф. 12S. on. І (ма.икпіж.шві). спр. /". І’і арк. І: гам ач1, on, І (аас ). спр 233, 1762 />.. арк I IS; on /. спр. 2410, 1753 р . арк 6: «КиевСКОЯ січрпни •*. IS’Jl. апрель Я. Анбриевский, Исгорические матершиш, в. 1<к /»*.. ISS6. crop. в.

РАДКОВ ОРТЮШКА майстер-волотар, в 1(ИН> р. лат \ Мені а ГІВЩННІ. Був у СПИСКУ бобнлів і Нідсусідків, пла ни; податок і о\\и і \ ипьіи*. Романовський. crop. 3S6.

РАЄВСЬКИЙ СТЕПАН ОПАНАСОВИЧ — ки…» . .а… майстер. v \ 1807» р. ЦДІА. </». /52. on. І. спр. 1, IS 11 /»., арк. ‘—5.

PF.3H1KOB ІЛЛЯ МАКАРОВИ1! ннїііськпі. маіитер. \ 187*1 ;

обраний цехмістром Срібного цеху. ЦДІА. ф. 452. on. І. спр. 140. іу арк. І.

РОГАТПНСЬКНІІ ЗЛ0ТН11К майстер Хачмського оратстиа П вробив срібний хрест (ДІМ. Лі 7239) а підписом ».и»*тник Ротатій

РОДЮН ЗОЛОТАР майстер а Полтави, мак днір і хату. Зп у 1763 р. і списках реиілії. ЦДІА. ф. 94, on. 2. спр. 03. 1763 р . арк 1 РОЖА (ВАН народився в Переяславі у 1706 р Man сипа Трохи дочки Основним васобом ДО Існування було вол отарі і.кс ромічл.» У \7, инготовнв опрапу для євангелія (КИЛ. № 237) а написом: «Р.іісіл снлніс.тие долано на паточнніі храм Уснеиіія 11 річ ніїтин боїом.»ге; і-пов іамкоиую нрпходскую… жителем Переяслоіи КИМ серніцнніїк ‘ ном Рожею 1770 года декабря » ;няь.ЦДІА,[І 57, on. І, спр. 27$ арк. 7(1. 71.

РОМІНСЬКИЙ ЯКІВ МАТВІЙОВИЧ — кінт і.мт Maun»!

і; [‘ і цеху. В 1861 р. видав ПОСВІДКУ ОВоїчу синові- і И , цюці про ,г. ЩО гой навчався В НЬОГО ІОДОарсі.кої іпрани щччн V рокії І ремесяо добре //.//А,Ф 152. on І. спр 231. IS66 .

І чи ПІНСЬКИЙ САМ 1ЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ .кип у Іок-ні. \и ;н».іі будинок і мніїстернкі. Найбілі.іи крупні Дон» робити срібна | ,

1 пуд* і 4 фунти, ннготовлена у 1787 р. для моїщ и си. Плркари \оліїлися її Кпі’.во Mnvaii.mici.KoMN Золотоверхим\ монастирі, і ср"і’1 ,. t, євангелія, і роблена в 1796 р. для цього и. монастиря. Маікп ншотонлнн пер ні» дукачі, сережки, вищих нан рі “Н Л ЙОГО виробім і’"’»’ріГС1І грібшім потир (КД1Ч v !

ЛІайсггр

я дошка ояряяи “*"**1Ь-гемко. It ТО р- hll.I. Л»

«1795 года за упокой раба божисго Свмвона Торновюта» і дискос. (КДІМ. № 551) а написом: «1795 года an здраппв рабові» божнхт» Стефана Горна, вюта и Ириньї жсньї сго сочади». На своїх виробах майстер ставив тавро— «СР». ЦД1Л, ф. 128, on. 1 (маловажливі), спр. 037, 1700 р.. арк. 2; там же, </>. 169» on. 1, спр. 46, 1797 р.. арк. З, 7; там же, спр. ЗО, 1797 р., арк. 20; там же, спр. 11, 1796 р.. арк. 1. 2, 5.

РУБІН МИХАЙЛО ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ — київський майстер-золо-тар, народився у 1732 р., жив а батьком на Подолі у власному будинку ЦДІА, ф. 57, on. 1, спр. 414,1700 р., арк. 27.

РУБІН ПАНТЕЛЕЙМОН — народився у 1700 р. в Києві. Жив на Податі у власному будинку, який стояв на землі Братського монастиря. Сім’яного складалася з п’яти чоловік. ЦДІА, ф. 57, on. 1, спр. 414, 1700 р., арк. 2?

РУСИН МИКОЛА — у 1618 р. був у списку львівських золотарів. Щі/рпт. А? 21, crop. 2.

РУСИН CJIMEOH —згадується у документах 1631 р. як львівський золотар. До цеху не належав, бо не бажав переходити у католицьку віру, за що зазнана в переслідувань з боку міського уряду. Щурат, № 21, crop, і

РУСИН ЯЦКО — львівський мпйстср-злотник, відомий з документів 1384р. Щурат, А" 21, crop. 1.

РУСИН ЯЦКО — львівський золотар, у 1579 р. засуджений як фальшивомонетник і спалений на вогнищі разом з Леонардом Мотняшком, що Cvi його співучасником. Щурат, № 21, crop. 2.

РЯБУСЬКИЙ МИХАЙЛО — у 1763 р. виготовив напрестольний трест (КДІМ. № 107) з написом: «Состроино кресть сей іскуствомь золотаря Ріабускаго Михайла, а коштом Татиани Трепачихи до церкви свнатителя христова Нпколая 1763 года мая 8 дня».

СК — це тавро виявлено на сріблій оправі євангелія московського 1763 ]). (ЧДІМ, № 211). Оправа зроблена, напевно, теж у XVIII ст.

СС — київський майстер, на що вказує міське тавро, яке стоїть на його виробах. З них відомі: дарохранильниця (КИЛ, № 683) 1756 р., що її він робив спільно з іншим майстром «IPR», з написом: «Сія гробішцаздолана на Ближнюю пещеру нреподобного Аптонія в храмі» Воздвшкешш честнаго креста господня… 1756 года ноября 13 дня. А в сей гробниці1 весі 7 фунтові, 15 лотові» і 1 золотник»; дарохранильниця (КДІМ, № 4486) з написом: «Син гробішца сооружена Йваном Бовткомт» со жеяою ЛІаріїю за отлуїцелие греховь своихь до храму святітєля христова Нпколая Добро го 1756 году декабря 10 числа. А несу в ней 3 фунта і 10 золотішков. а це на сей гробницм 70 рублеіі»; хрест (КДІМ, № 83) з написом про те. що <1751 года за благословешіем’ь памесніка ієромонаха Вакіфа Мазано вича за свяценшіка Іоана Куиріс.влча коштом!» Якова Сапущенка і жені єго Меланін і сочади лх здслані» кресть вь мостечко Бронаре і церк-ьь спитім, верховніхь Петра і Павла»; срібні чарки-коавачіш 1064—1067, 1070, 1077, 1084) та два дотирл (КДІМ, № 3141 і 56—)

це тавро виявлено на потирі (КПЛ, № 2279) з таким написом: года щоля 20 сій чаша церкви Преображенскоії Кієво-Подольской ііеределана з старинной чаши церковиой… В коей весу 2 фунта и 5 лотові» роки 12 я па злоцснє 4 червоних пошло. За настоятеля тоєйже церкви (іШ Якова Сичевского наместппка протонопин Кпевоподолскоіі*. Потир яозтиешгіі тавром міста Києва.

СС- таке тавро є на потирі (КДІМ, № 1533), зробленому в XVIII ст.

ССК — де тавро виявлено на срібному потирі (КДІМ, № 365) з написом: гей келехт» зделаїп» коштомт» раба божій Еспфа Пнроцкого і жени его \ияьі 1757 май 27».

САБОТОВИЧ ВАСИЛЬ — працював у Києво-Печерській лаврі. Помер v 1755 р. Виконував різні .малярні і позолотні роботи, а також виготовляв гріопі речі. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (маловажливі), спр. 58, 1755 р., арк. 2.

САВЕЛІ6В МАТВІЙ — київський золотар, народився в 1713 р.. жив па Подолі в парафії Борнсо-Глібської церкви, у 1737 р. сповідався, про що с помітна в сповідному розпису церкви. ЦДІА, ф. 127, on. 1015, спр. 2. і/З/ р.. арк. 70.

САВІІЦЬКИЙ АНТІН ПАВЛОВИЧ-у 1811 р., коли йому минуло ЗО роки). оув у списку майстрів Київського срібного цеху. В 1820 р. сплатив подушний податок у сумі 10 крб. ЦДІА. ф. 152, on. і, спр. /. 1811 р.,

Орк. 1—3.

САВИЦЬКІІІЇ ІВАН ЛЬВОВРІЧ — у 1842 р. зустрічається в списку Іпш.ського срібного цеху. Відомий також з цехових документів 1866 р. ІЦІЛ, ф. 452. on. 1, спр. 96.1840 р., арк. 36.

САШЩЬКИЙ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ-у 1840 р. був у сипску почесних майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 96, 1840 р.,

орк. 36.

САВИЦЬКИИ ІІЕТі’О — їіого ім’я вперше зустрічається в 1855 р. у енра-па\ Київського срібного цеху. У 1868 |>. мав підмайстра Івана ІІІатков-іького, який скаржився на свого хазяїна до ремісничої управи за те. що іон не хотів його відпустити. ЦДІА, ф. 452. on. 1, спр. 1S4, 1856 р., арк. 1.

САВРАСОВ МИХАЙЛО київський майстер, іустрічасгься в документах середини XIX ст. У 1868 р. в нього працювали підмайстри — воронезький міщанин Іван Лазарєн і австрійський підданий Ванцентіс Горвіт. ЦДІА, ф. 152, on. 1, спр. 231, 1866 р., арк. 1—5.

САДОВСЬКПЙ АНТІН — нереяславський майстер. У 1786 р. зробив даро-\раішльішцю (КПЛ, .V’ 2753) для переяславської Успенської церкви з написом: «Сія дароносица церкви Усіїенской Переяславской несу в ней тесть фунтові» и лотові» 20. Проби 10. Зделанна жь перєяславскнмт» майстром!» Аніоном ь Садовскнмт» 1786 года августа 12 дня».

< \МОЙЛОВИЧ ІВАН — був підданим Києво-Печерської лаври. У 1760 р.

|||нм ||В духовнші собор лаври звільнити його під «иідданицьких повинно- 183

184

стей*, оскільки піп праним, на користі» лаври як майстер-золотар. Гри Р’^ жив при малярні. Працював у Василькові. Викопував різні малярські ■’ позолотні роботи, а також виготовив срібним кіот та інші речі. До мова’ ги ря вступна десь у 1757 р. Починаючи з 1765 р. відомостей про нього немає. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (маловпжливі), спр. J03, 1760 р., арк. 1—2.

САФОПОВ ГРИГОРІЙ козелецький майстер-золотар, у 1666 р. платні» податок но 3-й статті — І крб. 50 кон. з двору. Романовський, crop 370

СЕМЕН ЗОЛОТАР — у 1767 р. був у списку виборців депутатів від Черні-гова в комісію по складанню Уложепня. Показі,і малороссиіїскіш депутатам 1767 г. і/ актьі о відборах депі/татов в 1C оми сси ю сочипения Уложепня. 1C., 1869, crop. 197.

СЕМЕНІВ СЕМЕН — у 1666 р. жив у Кисні, платив податку «со двора п с избьі» но «11 і алтпн і 4 дбньїи». Романовський, crop. 321.

СКНГУРОВСЬКИЙ ІВАН — київський майстер. Жив на Подолі, мав свій будинок і майстерню. У 1769 р. пожертвував церкві Миколи Доброго tpiuffjiif Хрест я дарчим написом: «ото надал в 1769 году Піти Сеигуров-ский* (в архівних джерелах — Сішдуровський). У 1777 р. він дробив на замовлення Кисво-ГІечерської лаври срібну шату на ікону Іоаіша .Златоуста. ІЗ 1779 р. позолотив один купол на Успенському соборі Києво-Печерської лаври ;щ 150 крб.

СЕРГІЙ ЗОЛОТАР — жив у Стародубі, мав замовлення на золотарські вироби від Миколи Хаиоика. Хаиенко, crop. 128.

СЕРГУН ІВАН ЯКОВИЧ — жим у Стародубі, де мав власний будинок У 1721) р. належав до «Общестна гражданского». У 1733 р. виготовляв речі для Миколи Ханенкя. Соловій, crop. ПІ; Ханепко, crop. 129.

СИДОРІВ УСТИМ — був у списку майстрових Київської губернії за 1712 р. ЦДІА, ф. 59. on. 1, сир. 10, /712 р., арк. 1.

симигиновськип макар Федорович — київський майстер-змо-

тар. спи майстра Симипшоїи ького Ф. С. У 1855 р., як людина похилого віку, прогин Думу звільниш його від податків. ЦДІА.ф. 452,on, 1, спр Ж 1855 р., арк. 186.

СИМИГИНОВСЬКИП СЕМЕН — київський майстер. У 1762 р. за дору ченшш київського магістрату описував майно золотаря Івана Равичапісля його смерті. Мав синів Романа і Федора, які померли у 1811 р. V 1787/> уклав договір з Кнсво Печорською лаврою на виготовлення речей. З йог» виробів відома лише шата ікони (ІіДІМ, № 6808), на якій е напне: «Бив шой госпоже по.ікошище Феодогии Донской старшшш, а ііьше нокршіаш монашеского чина имя і;й Слисннсп», ні» Киеію-Еогословский денячегші монастирі, коштом!/ гобстненньїм’ь с»я здолана серебряная шата Івану Погослону. И(‘го\п, фунтові» 18, 6 лотові», проби 12; за госішже ігумени»

•ininfniн Протанской і при свяіцімиїнкахт» тогожт» монастиря Петра І}ім скою. Лосифя Коклоешкого. II всей шате лодиисано. 1780 года мкеи фивралн 20 дня. А золочена 1781 года месяца іюия. Чорвонцовт.

позолоту А деланп іп» майстра Сомо і Сниііпитопского». ЦДІА, ф. /28, л.І(заг.),спр. 774, 1787 р., арк. 186,

симигиновськип федір се-

НЕЖШИЧ — київський майстер зо-мтар, жив з батьком, теж майстром нютяреької справи; буя у списках «метрів Золотарського цеху. Помер 11811 р. ЦДІА, ф. 152, on. І, сир. 1, !Шр.,арк. 1—3.

С/ЖЕЛЬНШЇОИ ШЛИ ПЕТРОВИЧ — київський майстер, у 1841 р. ire цехмістром Срібного цеху. ЦДІА, і 152, on. І, сир. /03, 1811 р., арк. 5.

ШВСЬКИП СИЛА САМІЙЛО-ІІЧ — київський майстер-срібляр. а початку XIX ст. за підробку срібні речей буї» покараний і засланий юСибіру. ЦДІА, ф. І52,оп. І, спр. !, 11р., арк. 1—3.

іІІДАІІ ФЕДОС — романський зо-мар, відомніі з підпису на срібній ■ віті ікони «всох скорбпщих радость»,

‘ що була п Київському Троїцькому Іоніїшм монастирі:«1822 сія риза зде-ана Ннколаем ІІпаповичем Посто-юйтоиьім… іп, городе Ромне майстром Федотом Скиданим». Є також тавро шетра — «Ф. С.». Науковий архів петитугу археологи А П УРСР, ф. 9 лріів Д. .1/. ІЦербаківського), № 13.

СКОРІ1КОВ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ—у 1838 р. просив київську ре-шсяичу управу перевести його з Крицарського л Срібнпіі цех, бо, мовляй, ігоргівлею не займаюсь, а маю золо-ирське ремесло». ІЗ 1856 |і. був уже і списку майстрів Срібного цеху. ДО, ф. 447, on. /, спр. 770, 1838 р.. щ. і

ШОРНИК АИДІЧП ОІІУФРІПО-ВИЧ-жио У Кисві, належав до Сріб lore цеху. ІІ 1842 /). записав до цехо-іоікниги свого підмайстра І. О. Ани-

формі триярусної

t рЧ"іи . г’.. ігижввськии. 11ST башти. Монстер Л. I"* /{// / ^ .yj/

Срібна гробниця

стен», оскільки піп працює іія користі, л а при як мпйстор-золотар. Гри ртьн >і*ші при Мйлярні. 11рацкжии у Василькові. Никоиунаи різні малярські та позолотні роботи, а також шпотонпи срібним кіот та інші речі. До монастиря ііетупип десь у 1757 р. Починаючи я 1765 р. підомостей про нього немає. ЦДІА, ф. 128, оч. 1 (маловажливі), сир. 103, 1700 р . ари. /—2

САФОНОВ ГРИГОРІЙ — коаслецькпй майстер-аолотар, у 1666 р. платив податок по 3-й статті — 1 крб. 50 кой. і двору. Романовський, стпр. 370

СЕМЕН ЗОЛОТАР — у 1767 р. буй у списку виборці» депутатів від Чериі-гови и комісію по складанню Уложешін. Накази малороссийским оепута-там 1707 г. и акти о виборах депутатов в Іхомиссию сочинепия Уложенші, /(*., 1869, crop. 197.

СЕМЕНІВ СЕМЕН — у 1666 р. жни у Кисні, платив податку «со двора п с избьі» по «16 алтнп і 4 дсиьін». Романовський. crop. 321.

СЕНГУРОВСЬКНЙ ІВАН — київським майстер. ‘Жив на Подолі, мав спій будинок і майстерню. У 1769 р. пожертвував церкві Миколи Доброго срібний хрест з дарчим написом: «сіо падал в 1769 году Йван Сенгуров-‘ ь п и» (в архівних джерелах — Сиидуровсі.кнн). У 1777 р. він зробивші замовлення Києво-Печерської лаври срібну шату на ікону Іоадпа Злато уста. В 1779 р. позолотив один купол на Успенському соборі Кнєво-Печер ської лаври за 150 крб.

СЕРГІЙ ЗОЛОТАР — жив у Стародубі, мав замовлення на золотарські вироби під Миколи Ханенка. Качечко, crop. 128

СЕРГУН ІВАН ЯКОВИЧ — жив у Стародубі. де мав власний будинок У і 726 р. належав до «Обіцества і ражданского». У 1733 р. виготовляв речі ДЛЯ Миколи Ханенка. Соловій. crop. Ill; Качечко, crop. 129.

СИДОРІВ УСТІ І.М — був у «писку майстрових Київської губернії u 1712 р. ЦДІА, ф. 59, оч. 1, счр. Ю, 1712 р.. арк. 1.

СИМИГИНОВСЬКИЙ МАКАР ФЕДОРОВИЧ — київський майстер-™, тар, син майстра Симнгиновсі.кого Ф. С. У 1855 рм як людина поииоп віку, просив Думу звільнити пою під податків. ЦДІА,ф.452,on. 1.спр Ш, 1855 р.. арк. 186.

СИМИГИНОВСЬКИЙ СЕМЕН — київський майстер. У 1762 р. за дорученням київського магістрату опік ував майно золотаря Івана Павичапк його смерті. Мав синів Романа і Федора, які померли у 1811 р. У 1787 уклав договір з Києво-Печерською лаврою на виготовлення речей. З и; виробів відома лише пінта ікони (КДІМ, № (>808), на якій є напис: «Біг шой госможе полковнице Феодосии Допской старшини, а ньше покріпиш монашеского чина имя єіі Слисннсп,, ні. Киено-Вогословскшї дешевші .монастирі» конітом ь собствеїіпьімь єн зделана ссребряная шата іве Ногослову. Весомт, фунтові. 18, (і лотов і., проби 12; за госилже ігушк Заифии Протанской і при гишценпнках’Ь тогожт. монастиря Петра Тую ского, Иосифа Коклоевскою. 11 всей шате иодпксаио. 1780 года «>-184 февраля 20 дня. А золочена 1781 года месяца ікшя. Червонцояг 18о

І позолоту. А долам «і in. майстра Семена Сіїмпгпновского*. ЦДІА, ф. 128, дп, 1 (заг), спр. 774, /787 р., арк. 186.

СИМНГИНОВСЬКИП ФЕДІР СЕМЕНОВИЧ — київський майстер золотар. жив і батьком, теж майстром золотарської справи; був у списках майстрі в «Золотарського цеху. Помор У1811 р. ЦДІА. ф. 462, on. І. спр. 1, /811 р., арк. 1—3.

СИНЕЛЬНИКОВ ІВАН ПЕТРОВИЧ — київський майстер, у 1841 р. був цехмістром Срібного цеху. ЦДІА, ф.452, on. І, спр. 103, 1841 р., арк. 5.

СИНЯВСЬКИЙ СИЛА САМІЙ ЛОВИ11 — київський майстер-срібляр. На початку XIX ст. за підробку срібних речей був покараний і засланий до Сибіру. ЦДІА, ф. 452, on. 1. спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

СКИДАН ФЕДОС — роменський золотар, відомий з підпису на срібній шаті ікони «всех скорбящнх радості.», що була в Київському Троїцькому Іон її її і м монастирі: <• 1822 сій риза здолана Николасм І Івановичем Посто-вонтовьім… ні. городе Ромі і с майстром Федотом Скиданим». Є також тавро майстра — «Ф. С.». Науковий архів Інституту археології АН УРСР. ф. 9 (архів Д. М. ІЦербаківського), № 13.