СКОРИКОВ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ — у 1838 р. просив київську ремісничу управу перевести його з Крамарського в Срібний цех, бо, мовляв, «торгівлею не займаюсь, а маю золотарське ремесло». В 1856 р. був уже в списку майстрів Срібного цеху. ЦДІА, ф. 447. on. 1. сир. 770, 1838 р.. арк. 1.

СК0РНІ1К АНДРІЙ ОНУФРІЙОВИЧ—жив у Кисті, належав до Срібного цеху. В 1842 р. записав до цехової книги свого підмайстра Г. О. Анп-

Срібна гробниця * формі триярусної башти. Майстер К Чижевський. 17$7

КІ1.1, М :>757.

кіикіаа, а і 1845 р.— підмайстра G. М. Лягвшюпкп. У 1856 р. останній раз зустрічається п списку майстрів Срібного цеху. ЦД1А, ф. 452, on. 1, спр. 03, 1835 р . при 7,10; там же. спр 184. 1850 р . ари 1—2.

СКРИПЧПНСБКИЙ СТЕПАН КОІЮ1ЮІЗИЧ — кпііи ькпй майстер, иаро-дшіся у 1770 р. В 1811 р. був у списку Золотарського доху. В 1833 р. брав участі. у виборах цехмістра, а п І840 р. був у списку почесних громадян Кінміа. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., ари. 1—3; там же, спр. 96, 1840 р , ари. 80

СПІШНІЇ СЕМЕН МАТВІЙОВИЧ — майстер накладного срібла но міді. Видом з Калузької губернії, п 1846 р. жив у Кисні. В тому ж роді записав до цехової книги свого підмайстра С. С. Доценка. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр.ОЗ, 1835 р., при 17—18.

СОРОКИІ ПИЛИП МИХАЙЛОВИЧ — жив у Києві, помер у 1808 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р., арк. 1—3.

СТАСЬ ЗОЛОТАР жив у 1552 р. в Луцькому замку «серед людей про-бощовнх», тобто залежних від католицького священнослужителя. АІОЗР, ч. VII, т. 1, crop. 176.

СТЕФАН ЗОЛОТАР — київський майстер, жив на Подолі. В 1632 р. зробив ля замовлення Семена Татарина для Братського монастиря срібну лампаду, за що одержав 9(3 злотих. Мухін, crop. 69.

СТЕФАН0ВІ1Ч ПЕТРО — в 1726 р. жив у Стародубі «до найманих дворах», неписьменний. Соловій, crop. JI0.

СТРЕЛЕВСЬК11Й ІВАН ФЕДОРОВИЧ — київський майстер, належав до Срібного цеху. Помер у 1808 р. Мав брата Льва. який у 1808 р. невідомо куди зник. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ МАКАР ІВАНОВИЧ — народився у 1771 р. в Києві, номер досі, у 1837 р. В 1795 р. буй цеховим майстром, мав підмайстрів і учнів.

У 1836 р. брав участі, у виборах нового цехмістра. ЦДІА, ф. 152, on. 1, спр. 1. 1811 р., арк. 1—3; там же, спр. 52, 1893 р., арк. 1.

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР САМСОНОВИЧ — київський майстер брильянтових справ. Жав у будинку свого батька на Хрещатлцькій вулиці.

13 1826 р. мав двох підмайстрів і двох учнів. З Ного робіт відома архієрейська митра, виготовлена для Києво-Печерської лаври у 1829 р. Митра зроблена з срібла, оксамиту, золота і оздоблена брильянтами, рубінами та іншим коштовним камінням. Чотири фініфті, що прикрашали митру, виготовлялись у Москві. Митра оцінсіі,і в 21511 крб. G0 коп. Майстер одержав за роботу 3826 крб. 80 коп. З 1835 р. відомостей про майст ра немає. /////.1.

/2(?, ол. 1 (заг.), спр. 1604, 1824 р., арк. 38, 39; там же, спр. 1528,1829 р.. арк 13.

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ САМ СОН ІВАНОВИЧ — один з найшшулярншшх київських майстрів кінця XVIII — першої чверті XIX ст. Жив на Хреща-тнцькій вулиці у власному будинку. Мав сина Олександра (майстра брильянтових справ). Роботи виконував на замовлення і на продаж. ІЗ 1793 р.

фрагмент срібної гробниці. КПЛ, Л? ‘757.

шгготоїшн для Ь’исво-Мнхиплівського Золотоверхого монастиря 1500 перепік та інші дрібні речі, а також багато різних виробів на замовлення Києво-Печерської лаври. Так, у 1801 р. він зробив із срібла замовника два великих свічники вагою по пуду кожний до предмісннх ікон сиаситоля і богоматері; у 1802 р.— срібні царські врата « Миколаївську церкву Поль-инчиого монастиря Києво-Печерської лаври; у 1803 р.— свічник для архієрейських відіграв вагою 10 фунтів. У 1823 р. зробив срібну шату на ікону св. Нолоднмира в Усіїеиськиіі собор Києво-Печерської лаври; у 1820 р. разом із своїм сином виготовив срібний круг на «чудотворну» ікону Києво-Печерської лаври. В 1820 р. у нього працювало три підмайстри і два учні. З творів цього майстра зберігся лише потир (КДІМ, № 423) з написом: «Архнмандрнта Варлаама Кринецкого собетпепньїм ь его коштом ь 1823 года мав дня» і велике срібне блюдо (ДДІМ, As 1842), на якому виштампувано, крім тавра Стрсльбнцького«СС». тавро іншого майстра — «ГК». ЦДІА, ф. 128. on. 1 (заг.). спр. 284. 1703 рарк. 3; го.м .we. сир. 1102. 1801 р., арк. 8: там же. спр. 1590, 1823 р.. арк. 9; там же. ф. 452. on. 1. спр. 14. 1820 р.. арк. 33—37.

СУЛИМОВСЬКИЙ КРИШТОФ — київський майстер, жив на Подолі, де мав будинок з подвір’ям, яке межувало з садибою Братського монастиря. Згадка про це с в дарчо му записі Гальшки Гулевічевої ||>15 р. Памятники. изданньїе времепною комиссиею для разбора древнії.х актов. т. 2. 1840,

ИЗ

crop. 11.

СУРЯН СЕМЕН ТРОХІШОВИЧ — народився у 1759 р. в Києві, в 1811 р. був цеховим майстром. Помер десь між 1820 і 1820 рр. З його виробів відоме лише срібне піддонна від хреста (КДІМ, Д° 4782) з написом: «Соору-;кися сей кресть 1803 года в церковь святую Влади миреную» і тавром майстра *СС». ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 18/1 р., арк. 1—3: там же, спр. 8, 1821 р., арк. 1—2.

ТМ — це тавро виявлено на потирі XVIII ет. тавра, певно, був київським золотарем.

(КПЛ, № 2248). Власник

TAPAHOBChKJJfl СЕМЕН ~ київський .майстер, автор дарохраішльниці (КДІМ. Дз 4.545) з написом: «Сія нрисвятой богородпци за трудолюбивими старательстволгь тояжь соборний церкви начальствующаго нресвитера Алексея Софроновича. А еребра в означеної! гробници 12 проби фун-тов 13. Особливожь в позолоте чирвоних 3 одноіі ІІиен Кондратієвон ме-щанки кневскоіі. Дела.ть Семен Тарановский» та мідної моделі, за якою були виготовлені у 1747 р. сріблі ца])гькі врата для Софійського собору. Кузьмін, стор. 4.

ТЕРЕЩЕНКО ДАНИЛО ФЕДОРОВИЧ — майстер з Остра. У 1842 р. жив у Києві на Подолі в будинку Тараса Козаченка. Виготовляв срібні речі на продаж, як «іноземець» платив акциз 8 крб. 48 коп. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 132, 1848 р., арк. 1.

ТЕСЛЮї; (МИХЛПЛОВСЬКИЯ) ГРИГОРІЙ ХОМИЧ — київський майстер. помор у 1707 р. ЦДІА, ф. 452, on. !, спр. 1. 181J р., арк. 1—3.

фрагмент найми ;і головного престолу Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Майстер М. Юревич. 1731 р. КПЛ, Л? 3730.

ТИМОФІЙ ЗОЛОТАР—жив у Миргороді в Івана Короля. Відомий з переписних книг ІНШІ р. Чтения, crop. 99.

ГЛІЦЕНКО ПАНТЕЛЕЙМОН — київський манстер-золотар. У 1833 р. навчався золотарської справи у майстра Тараспма ГІроненка. В 1856 р. був у півсну майстрів Срібного цеху. ЦДІА. ф. 452, on. 1, спр. 46. 1832 р.,

дрк. 3.

ТОНОФ ІВАН АНДРІЙОВИЧ — у 1726 р. жив у Стародубі по найманих

квартирах, неписьменний. Соловій, crop. 111.

ТОІЮЛЬСЬКПП ХОМА ТАРАСОВИЧ — народився у 1772 р., жив у Києві. і 1811 р. відомий як майстер Срібного цеху, а в 1821 р. був обраний і цехмістром. З 1842 р. відомостей про нього немає. ЦДІА, ф. 452. on. 1, спр. 1. 1811 р.. арк. 1—3: там же. спр. 62, 1835 р., арк. 77.

ГРОХІШОШ1Ч ДМИТРО — золотар з Погара, виготовляв у XVII ст. для місцевої Миколаївської церкви деякі речі, але вони не збереглися. Соловій.

І сюр, 115.

ТШНОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ЙОСИПОВИЧ — жив у Києві на Андріївській вулиці у власному будинку, мав майстерню. В 1834 р. записав до . тової киши снаго учня з Ста роду ба Ііоппхови Г. їх., а в 1815 р.— підмайстра Андрій Дому. У 1814 р. мав контракт з Києво-Печерською лаврою І на виготовлення з міді престолу для Різдвобогородицької церкви. В 1826 р.

І ту цеховому списку майстрів. V 1829 р. заплатив внесок у сумі 50 кой. влапотреби цеху. ЦДІА, ф. 452, on. І, спр. 14. 1826 р.. арк. 33—37: там же.

•і пр. 46, /832 р.’, арк. І. 5; ф. 128. on. 1 (заг.), спр. 264. 1814 р., арк. 84.

m

l > і ІІЮВСЬКИЙ ІВАН майстер юлотобій. N 1779 p. мав контракі : І»т in’ito’iopChKoio лаврою mi ииготовлення листів золота з червіннін. N I7SH і>. ш цик ли контракт і Ліідубиці.ким монастирям про ііанчнння ю .і*»гііпіііяін спрлнк мопастпрськпх підданих з села Літкп Олексія Шибем мит і Яконл Лтлп. ЦД1 і. ф ІЗО, яя. сл/>. 6/0, /750 р.. ярк. 7’Я.чІЛ‘гс. ;/* /-‘V ля. І (заг ), спр. 535, 1779 р., арк. 61.

ІІІІІСЬІПІП ІВАН ЯКОВИЧ маіістор Київського срібного цеху, п<> меру 1790 р. Мого брат Лук’ял теж був мансі ром золотарем. //,// 1. о// / / ///>. 1, 1811 р., арк. 1—

І !ІІІ< ККИИ ЛУК’ЛН ЯКОВИЧ — київський золотар, був у цеховом\ сппсм майстрів, номер у 1798 р. ЦДІА, ф>. 152, on. 1, спр. 1, 18/1 р.. ари

І / •>’

<7>І /f / і * ЮЛОТАР жив \ Києві на Подолі, ліан на Виговському плат «ллнбу і njдннок. V 1055 р. зробив для Кнсво-Псчерської лаври срібну панагію в формі медальйона-складня (КПЛ, № 1898). У 1870 р. виготовив нпр.ип п а сван геліб. Мухін, стор. 115.

ФЕДІР ЗСн /ОТЛР жив \ Чернігові, в 1708 р. золотив дукати. С. ,7- Щср-бака. Дс.ю о краже украшений с чудотворноїі иконьї в Елецком Чернигов-ском монастшре во второй пол. XVIII века.— Грудні XII археологического сгс.иіа с Чсрнигове, т. II/. стор. 383.

ФЕОДОСІЯ ФІНІФТЯНИЙ київський майстер XVIII ст., виготовляв фініфті Провідник, стор. 529.

ФЕРРЕ КАРЛ іноземний .майстер, у 1850 р. належав до Київського

срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 184,1856 р., арк. 1.

КрЩфІЛПЮВІІЧ ГРИГОРІЙ І РИГОРОВИЧ київський майстер, виток В-Ядяв різні речі .і срібла. В 1782 р. підрядився по золотити купол Успенського собору Кисію-Шсчерської лаври. Помер у 1808 р. Збереглися два хрести роботи цього майстра (КДІМ. № 4572 і 478G) з написом: «Сей кресть зде-лапь вт» село Олшанку стараниемі, священника Михайла Тхоревского до храму Михайла». Спої твори майстер позначав тавром — «ГФ». ЦДІА, ф>. І28. on. і (заг.), спр. 535, 1779 р., арк. 34.

ФРАНЦІ6В ПЕТРО — ніжинський майстер-золотар XVIII ст. ЦДІА. ф. 128 опис І /вотчинні), спр. 3821,1762 р., арк. 34.

0ХС — тавро, ипшташгувапе па срібному стакані XVIII ст. (КДІМ,

Х62І8).

Х\НД< ОПТИКО ПИЛИП вФРЕМОВИЧ — майстер Київського золотар-і.кого Пслу. Помер у 1797 р. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ХЧТЛКНІІІІККИП ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ — народився у 1775 р., жив у Киш. належав до Срібного цеху. З 1826 р. відомості про нього не зу-пріч.пчп.пі. ЦДІА. 452, on. 1, спр. І, 1811 р., арк. 1—3.

ЛНМ’оі;и,І.ІІИ ІВАН- майстер-золотар. Після довгих поневірянь у 1705 р. іюнерт.іспся до Києва і просить духовиті собор Києво-Печер-

Срібна оправа євангелія, оздоблена черню. Майстер AS. 1731 р. КПЛ, М 232.

ької лаври прийняти його в підданство, за що погоджувався виконувати удь-яку роботу. З документів видно, що лавра задовольнила прохання айстра, але невідомо, скільки він прожив у монастирі. ЦДІА, ф. 128, ч.І (маловажливі), спр. 155,1765 р., арк. 2.

\0MKA ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий з джерел 1601 р. АЮЗР,

11, стор. 32.

1ЕРНИК ПИЛИП ЯКОВИЧ — народився у 1781 р., жив у Києві. Належав до Срібного цеху. Починаючії з 1833 р. відомостей про нього не зу-грічається. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ІЕРНЯВСЬКИІІ КИРИЛО — у 1802 р. був цехмістром Київського золо-арського цеху. ЦДІА, ф. 447, on. 1, спр. 34,1802 р., арк. 1—2.

ІЕРНЯВСЬКИЙ СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ — народився в 1768 р. Був май-тром Київського золотарського цеху. Останні відомості про нього прппа-іють на 1820 р. ЦДІА, ф. 452, on. І, спр. 1, 1811 р.у арк. 1—3.

Наріжник чільної дошки срібної оправи євангелія. /і //»/,*V$*

Фрагмент спідньої дошки срібної оправи євангелія.

КПЛ, Л? 232.

ЧЕЧИК ІВАН СТЕПАНОВИЧ — київський срібляр, у 1820 р. вперше зу-1 стрічається в цехових документах. З 1833 р. відомостей про нього нема. ІЦІА, ф. 452> on. 1, спр. 8, 1821 р., арк. 1—2.

ЧЕЧИК СТЕПАН ПЕТРОВИЧ — належав до Київського срібного цеху. Помер у 1806 р. ЦДІАу ф. 452, on. 1, спр. 1,1811 р., арк. 3.

ЧИЖЕВСЬКІІЇЇ ГРИГОРІЙ — діяльність цього майстра припадає на другу половину XVIII ст. З атестата, виданого Києво-Печерською лаврою, ешдно, іцо він виконав на замовлення монастиря такі роботи: у 1782 р.— золоту ковану митру, оздоблену чотирма фініфтямн, коштовним камінням і перлами, та срібний круг до «чудотворної» ікони Успіния; у 1783 р.— срібні прикраси для ікони, що була подарована царською родиною Києво-Печерській лаврі; у 1784 р. виготовив для Різдвобогородицької церкви Києво-Печерської лаври срібні царські врата з позолотою; у 1785 р.— потир, днскос і зірку. Майстер любив прикрашати свої вироби черню. В 1785 р. він згадується як ктнтор церкви Миколи Доброго на Подолі. ад/,1. ф. 128, on. 1 (заг.), спр. вві, 1785 р., арк. 1—4.

193

ЧЛЖЕВСЬКИП ЖДИ —у 1782 j>. разом а іншими сріблярами позолотив купол головної лаврської дзвіниці. На дзвіниці позолочено було 120 блях, на що витрачено 784 червінці. За роботу майстри одержали 477 крб. ЦДІА. ф. 728. on. 1 (ваг.), спр. 838, 1771У />., орк. 34.

ЧНЖЕВСЬКІШ КЛПМЕНТ — жив у Києві, проте клієнтів мав далеко за його межами. У 1787 р. зробив дарохраинльнпцю (КИЛ, .Ys 2757) для перепела вського Воянесенського монастиря. і 1791 j). для цього ж монастиря він виготовив сріблу року для мощей Макарій. З архівних джерел відомо, що Чпжевськпіі робив на замовлення Києво-Печерської лаври срібну тату па ікону, яку архімандрит подарував генерал-губернаторові II. М. Кре-четпикову. ЦДІА, ф 128. on. 1 (заг.), сир. 874. 1790 р., арк. 2; 11. Ф. Пав-ловский, /і истории Полтавской епархии, Полтава, 1916, crop. 101—102.

ЧІІЖЕВСЬІШЙ ОПАНАС— у 1825 р. був у списку майстрів Київського срібного цеху. ЦДІА, ф. 482, on. І, спр. ІЗ, 1828 р., арк. 24, 28.

ЧИЖЕВСЬКІІЙ ФЕДІР — київський міщанин, срібних справ майстер. У І8Н р. виконував роботи но ремонту срібних речей у Києво-Печерській лаврі. ЦДІА, ф. 128, on. З, спр. 68, 1811 р., арк. 33.

ШАФІРОВ ПЕТРО — довгий час працював майстром у Києво-Печерській лаврі. Помер у 1766 р. За вказівкою архімандрита Зосима Валькевпча майстра поховано біля Успенського собору. ЦДІА, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 310, 1766 р., арк. 1.

ШВАРЦ АДАМ ГРИГОРОВИЧ — у 1827 р. був у списку майстрів Київського срібного цеху. У 1834 р. записав до цехової книги свого учня В. А. Праведного строком на три роки, а наступного року — учня Василя Фесенка. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 46, 1832 р., арк. 4.

ШЕМЯЧЕННО ВЛАС — жив у Києві на Подолі. В 183G р. був прийнятий до Срібного цеху. В тому ж році скаржився на цехмістра за неправильне оподаткування. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 68, 1836 р., арк. 32.

ППІЛЯРЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ — козелецький майстер-золотар. Народився у 1740 р. в сім’ї значкового товариша з Бобровиці. В 1766 р. був підсумком, наймав хату в київського полкового судді Стефана Барановського, за що виплачував по 2 крб. 50 коп. на рік. У майстерні працював його молодший брат Андрій, підмайстер Андрій Федорович Жовніковський з Лубен та учень Василь Калишенко, козацький син з Прилук. Консисторські за нього сплачував Барановський. ЦДІА, ф. 57, on. 1, спр. 386, 1766 р., арк. 255-257.

ШПНГУРОВСЬКИП ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ — народився у 1775 р., жив у Києві. Належав до Срібного цеху. Згадується в цехових документах 1816 і 1826 рр. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ШНУРЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР СТЕФАНОВИЧ — ніжинський майстер. У 1786 р. був цехмістром Срібного цеху, про що довідуємось з напису на цеховому мідному значку (ЧДІМ, № 2714).

194

Срібна водосвятна чаша а формі казанка, карбована. Майстер /!•*>. П’риіа половини XVIII ст. КПЛ, Jw 692.

ШУШИЦЬКИЙ НАУМ МИХАЙЛОВИЧ — народився у 1778 р., жив у Києві. 15 1811 р. належав до Срібного цеху. ЦДІА, ф. 452, on. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1—3.

ІОРЕВИЧ МИХАЙЛО —один з кращих майстрів XVIII ст. Народився у 1707 р., жив у Києві на Подолі, і парафії церкви Миколи Прптиска. Із сповідного розпису 1737 р. видно, що його дружина Феодора Іванівна під час сповіді мала двадцять один рік, а їх син Григорій — один рік. На той же час за майстром записані «служителі» (підмайстри та учні) Павло Іванів, сорока років, Йосиф Федорів. тридцяти років, Іван Федорів, двадцяти років, Семен Іванів, вісімнадцяти років, Іван Ілеч, тринадцяти років, і Яків Якимів, чотирнадцяти років. У1748 р. майстер виготовив із срібла царські врата для Успенського собору Києво-Печерської лаври (КПЛ, фото № 1235), а в 1751 р.— оправу на престол (КПЛ, Л» 3730). ЦДІА, ф. 127, on. 1015, спр. 2, 1737 р., арк. 43; там же, ф. 128, on. 1 (заг.), спр. 104,1751 р., арк. 4.

ЮРІЙ ЗОЛОТАР — львівський майстер, відомий з документів 1523 р. Щурат, стор. 2.

ЮРІЯ ЯКИМ — київський золотар, у 1812 р. виконував за двома контрактами різні роботи для Києво-Печерської лаври. ЦДІА. f. 12S. on. З, спр. 70, 1812 р., арк. 32.

ЮРКО ЗОЛОТАР — записаний в актових книгах Полтавською міського уряду XVII ст. як ремісник золотарської справи. V 1065 р. купив у Дохна Чамаренка будинок за «полсемдесат злотих». Акговьіе книги По.ітавского городового уряду XVII ст., в. II, Черпигов, 1912, crop. ІЗ.

ЮХИМ ЗОЛОТАРЕВСЬКИЙ — полтавський майстер. V 1705 р. скаржився Катеринославському митрополиту на попа Павла Неживого, який ие хотів заплатити майстрові за кадильницю, виготовлену для церкви села Надежди на Полтавщині. Державний архів Дніпропетровської оіи., ф. 100 on. /. спр. 136,1795 р., арк. 1.

ЯКІІМОВИЧ РОМАН — діяльність цього майстра припадає; па першу ш, лошшу XVIII ст. ІЗ архівних справах с реєстр речей, зроблених ним для Успенського собору Києво-Печерської лаври в 1704 р. До реєстру занесено срібні лампади, гробницю Феодосія, бляхи карбувальної роботи на престол та інші речі. Реєстр і підпис майстра зроблені латинню. ЦДІЛ, ф. 128, on. 1 (заг.), сир. З, 1707 р., арк. 1—17.

ЯКУБОВСЬКІШ ПЕТРО ІВАНОВИЧ—київський майетер-золотар. На родився у 1746 р., мав енна Хому (також золотаря). В 1811 р. батько і син належали до Срібного цеху. ЦДІЛ, ф. 452, on. 1, спр. І, 1811 р., арк. 7 -3.

ЯКУБОВСЬКІШ ХОМА ПЕТРОВИЧ — київський майетер-золотар. в 1811 р. був у списку цехових майстрів. ЦДІЛ, ф. 452, on. 1, спр. 1. 181] р арк. 1—3.

ЯН ЗЛОТНИК — львівський майстер, відомий з джерел 1034—1669 рр АЮЗР, ч. І, т. 11, crop. 393, 497, 498.

ЯРОСЛАВСЬКИЙ ІВАН — київський майстер, діяльність його припадає на кінець XVIII і початок XIX ст. Помер у 1822 р., залишивши малолітнього сина Івана, якого за наказом ремісничої управи навчали золотарської справи. ЦДІЛ, ф. 452, on. 1, спр. 10, 1822 р., арк. 15.

ЯРОСЛАВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ — київський майстер, у 1794 р. виготовляв срібні гудзики для церковного одягу. ЦДІЛ, ф. 62, on. 2, спр. 10, 1794 р., арк. 144.

ЯРОИІЕВСЬКИЙ ІВАН — київський майстер. У 1822 р. виготовив даро-хранильницю (КДІМ, № 4485) з написом: «Христова верьі и хрпетиан-ской любвп от трудов усопших Плавенских в Воскресенскій храм Брусп-ловский советомь и рачением друга Павла Добровольского 1822 года карта 20 дня». Другий напис говорить: «Сделав Мещаніш г. Києва Ііваи Яро-шевский».

ЯРОШЕНКО ІВАН ІВАНОВИЧ — майстер срібних справ, у 1825 р. працював у Києві. ЦДІЛ, ф. 452, on. 1, спр. 13, 1825 р., арк. 24—25.

ЯРЦЕВСЬКИЙ АНТІН — у 1730 р. жив у Стародубі, зробив для Миколи Ханенка 12 срібних гудзиків. Ханенко, стор. 25.

жЕ — це тавро виявлено на потирі (КДІМ. № 5675) з написом: «Спячаша зделана к церкво святителя Христова Николая села Западанец… 1759 года. а в лей весу фунт п лот».

AF —цим тавром позначені стакан (ДІМ, № 1967щ) 1790 р. та чаіішіцн (Державний Ермітаж*, РО 4693а) 1793 р.

AS — майстер, працював у Києві. Його тавро разом з тавром міста Києва виштаміїувано на срібному потирі (КДІМ, № 1574) з написом: «Сей ке-лехт, здолані» до церкви Воскресения христова Киево-Печерской 1738году м а я ЗО дня на тот часі» настоящего свящепіка Алексея Левицкого»: на водосвятній чаші (КПЛ, № 692), на срібній оправі євангелія (КІП

у 232) з написом: «Сне євангелію сооружися до обителн пєчерскоіі року "і’31 перомонахом Лсксеем Зеленецкпм духовником пещерьі преподобно-0 \нтоппя», а також на двох чарках-ковлачках (ЧДІМ, № 3444; ДІМ,

* 94).

gj — це тавро виявлено на срібній чарці (КДІМ. № 1127) разом з криптонімом «ГІО» і тавром міста Києва.

CD — це тавро виштампувано на підносі XVII ст. (КДІМ, № 23).

[3S — таким тавром позначений маленький свічник XVIII ст.

у; 2024).

(КДІМ,

IPR — не тавро виявлено на дарохранильниці (КПЛ, № 683) 1756 р., v створенні якої також брав участь майстер «СС».

IS — з таким тавром збереглася срібна чарка, датована 1783 р. (ЧДІМ, ,\s 5337). На стінках чарки, в картушах, дві літери — «Б» і «Г*.

XI — цим тавром позначений свічник (КДІМ, № 4511).

ST — тавро, вшптампувапе на чарці (КДІМ. № 1262).

TS — цс тавро виявлено на потирі (КДІМ, № 1547) та на срібній ложці (КДІМ, № 4686). Вироби датуються XVIII ст.

у

мовні

с к

ОРОЧЕННЯ

ЛЮЗР — Архив Юго-Западиой России, К., 1859—1914.

Георгіївський — А. Георгиевский, Кяово-Подольская цорковь Николая Доброго. К., 1892.

ДДІМ

ДІМ

Жерела

ЗНТП

КДІМ

ДМУМ

КПЛ

Кузьмін

лдш

Лозінський

Марковнч

— Дніпропетровський державшій історичний музей.

— Державшій історичний музей у Москві.

— Жерела історії Україїш-Русі, т. XXII, Львів, 1913, стор. 201

— Записки наукового товариства на Полтавщині.

— Державний історичний музей УРСР у Києві.

— Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР.

— Кисво-Почерський державний історико-культурний заповідник.

— Е. М. Кузьмпп, От XVII к XVIII вену. О некоторьіх памятпиках южиорусского прикладного пскусства.— «Старше годш», 1909. июль-сентябрь.

— Львівський державшій історичний музей.

— \V. Eozinski, ZlotnicUvo lwowskie, Lwow, 1912.

— Дневннк генерального подскарбия Якова Марковича (1717—1767), ч. II, К.. 1893.

Мухін

оп

Провідник

пхм

Романовськшї

Соловій

Ханенко

— Н. Мухян, Кяево-Братскпй училищний монастьірь, К , 1893.

— Оружейная палата московского Кремля.

— Київ, Провідник, К., 1930.

— Полтавський художній музей.

— В. О. Романовськии, Переписні книги 16GG року, К., 1930.

— 0. Соловій, До історії українського живопису на початку XVIII віку.—«Україна*, 1917, кн. І—II.

— Дневннк генерального хорунжего Николая Хаиенко 1727—1753 гг. К., 1884.

ХДІМ — Харківський державний історичний музей.

ЦДІА — Центральний державшій історичний архів УРСР у Києві.

ЦНБ — Центральна наукова бібліотека АН УРСР.

ЧДЇМ — Чернігівський державшій історичний музей.

Чтелия — Чтения в императорском обществе истории и древностей россии*

скнх при Московском универсптете, М., 18G2, кп. XII, отд. III.

— П. ІЦурат, Українці золотарі у Львові XIV—XVII ст — «Неділя*. 1912, № 21, 22.

ІЦурат

.1

I

т

У Р А

К, м а Р и с и (V. З и г о л ь с, Об пскусстве, т. 1, 2, М., 1957.

0.1. Ленін, Критичні замітки з національного питання.— Твори, т. 20.

В, І. Лені и, Завдання спілок молоді.— Твори, т. 31.

Б. І. Лені н, Про пролетарську культуру.— Твори, т. 31.

В, І. Ленін про культуру і мистецтво, Держполітвндав УРСР, К., 1957.

Акти, отііосищнося к истории Западпой России, т. І, СГІб., 1846.

Акти, относящнося к нсторнн Южной п Западпой России, т. І, СПб., 1863.

Андрії онс к п й Л., Из жизни Києва в XVIII веке, К., 1894; ного ж, Исторнче-скне матерпальї, в. З, К., 1882; ного ж, Исторнческпе материальї, в. 10, К., 1886. Антонович В. В., Исслсдованне о городах Юго-Западной России, т. І, К., 1885. Архив Юго-Занадной Росснп, ч. І, т. X. XI; ч. II, т. І; ч. V, т. І; ч. VII, т. І.

Асссп Ю. С., Грнцай М. О. та ін., Нариси історії архітектури Української РСР, К., 1957.

Вага лей Д. И. і М пллер Д. П., Исторпя г. Харькова за 250 лет его существо-ваппя, Харьков. 1905.

Бара новим А. И., Украйна накануне освободнтельной войньї середини XVII в.,

М„ 1959.

Барко в И. В., Суіцествующпе прпемьі пронзводства серебряного дела, М., 1893.

Без п ал і й Л. 1!.. Ювелнрпьіе нзделня, М., 1950.

Біледькнй С. Т., Розвиток ремесла і промислів у Львові в середині XVII ст.— У зо.: З історії західноукраїнських земель, в. II, К., 1957.

Білпшівськ і ії М., Дещо про українську орнаментику,—«Сяйво», 1913, Лї 3. Болх о в и т і н о в Е., Оппсанне Кпево-Печерской лаври, К., 1831.

Васнлонко К., Остатнії братств і цехов в Полтавщпне.— «Киевская старина», 1885, № 9.

Вашков С., Релнгиозное пскусство, М., 1901—1911. Сборннк работ церковиой її граждаиской утварн, нсполненной II. И. Оловянншннком.

Верб и ц ь кїї ії Л., Взорп промислу домашнього селян на Русі, серія 6, Метал, Львів,

1882.

Впнклер П. II., Герби городов, губерний, областей и посадов Россішской нмперии, шіесонньїе п полное собранио законов с 1649 по 1900 год, СПб., 1899.

Волкоп Ф., Отличительние чорти южнорусской пародіюй орнаментики,—Труди III археологического сьезда в Госсші, т. і І, К\, 1878.

Георгиевский А., Киево-Подольская церковь Николая Доброго, К., 1892.

Голуб on С., Оннсанно і истолковаипе дворянсішх гербов южнорусскнх фамнлий її проіізііодоннях духовних ппсателеіі XVII в,—Труди Киевской духовиой ака-демші, т. ПІ, К., 1872.

199

Г О Л ЬДбе Р Г Т. Г.т Очеркп ПО Іісторіш серобряного ДЄЛИ ТІ РоССІІИ II ітсрнон ПО.Юв,,, XVIII века.— Труди Государст нош того нсторического музеп, n XVIII М. р(,.’ її ж, ііздолия па драгоценннх металлов.— У кн.: Русское декоратнпжм. , стіш XVIII в., т. 2, Мм 19R3.

Гусл її стп іі It. Г., Нариси з історії України, в. II, К., 1939; n. III. її. 1941.

Д о її О. І., І с а в в і ч Я. Д., та інм Кішга і друкарство на Україні, К., 196,ї

Д е р і н з П. П., Техиика серебряного гіронзводства, Л., 1929.

Д і тя ти п И., Устройство і управловне городов Россші, т. І, СІІб., 187Г»

Днсвішк генерального подскарбня Якова Марковича (1717—1767), ч. II. К. 189,3

Дневннк генерального хорунжого Николая Хаиенко. 1727—1753 гг., Н., 1884.

Д р о а д о в Іі., Датоване культове срібло XVII ст. в Чернігівському державному ігТі, ричному музеї.— У зб.: Чернігів і північне Лівобережжя, К., 1928.

Д обровольски й П. .4.. Чершиово-Елецко-Успенскнй монастирі», Чернигов I9qq

Ери с т Фм Українське мистецтво XVII—XVIII віків, К., 1919.

Єр шов А., До історії цехів на Лівобережжі XVII—XVIII вв.— У зо.: Записки ц,. иїниського інституту народної освіти, кн. VI, 1926.

Жерела історії України-Русі, т. VII, Львів, 1903; т. XXII, Львів. 1913.

З а б е л і н И. Е., О металлпческом пронзводстве в Россни до копца XVII в, СПб 1853.

Записки паукового товариства на Полтавщині, в. І, Полтава, 1919.

Ива і о в Д. Д., Старіло русские клейма серебра.— Сборшік Оруженнон палати. \\ 1925.

Історія Києва, т. І, К., 1959.

Історія Української РСР. т. І, К„ 1954.

Историко-статистлческое ошісашю Черннговской епархші, кн. 1—7, Чернигов. 1873-1874.

Карачківсь к и іі М., Архівна спадщина київських цехів,—У зб.: Записки істо-рико-філологі чиого відділу УАН. н. XI, К., 1927; його ж, Київські цехи за лн товсько-польської та ранньої московської доби.—У київських збірниках історії іі археології, побуту її мистецтва, зб. 1, К., 1930.

Каталог украинскнх древностей коллекдіш В. В. Тариовекого, К., 1898.

Киево-Златоверхо-Мнхайловский монастирі,, К., 1889.

К лебенова-Попович Е., Спасти славу русского ювелнрного нскусства«де. коратпвное искусство СССР», I960, № 2.

К л и м енко II., Цехи на Україні, К., 1929.

К о .м п а і О. С., Міста України в другій половині XVII ст., К., 1963.

Іі о с а ч е в а О. II., Украинский народний орнамент, Км 1876.

Іч у з ь м и і Е. Мм От XVII к XVIII веку. О некоторих памятииках южноруссшо про кладиого нскусства.— «Старіле годи», 1909, шоль — сентябрь.

Культурне будівництво п Українській РСР. Збірник документів, т. І, Іі.. 195!)

Лаааревсь к а К., Київські цехи в другій половині XVIII ст. та на початку’XIX її ку.- У зб.: Київ та ного околиця в історії та пам’ятках, К., 1930.

Л и т і п і о в а II. Я., Альбом. Южиорусский народний орнамент, в. І, Харьш. 1902.

/І у і: о ч с к її її В. К. п М о д з а л е я г к п й В. Л., Малороссшїсквй гербовник СПб.,

1914.

Любспкнй архив графа Милорадовича, в. І, К., 1898.

200

І хілрченко M. І., Історія української культури. З найдавніших часів до середини XVII ст., К., 1961.

Хяшуков В., Мптерпальї к паученпю церкопной старини Украйни, Харьков, 1905.

Мп.торадовпч Г. Л.. Герби малороссипских дворянскпх фамилин, Чернигов. 1892.

Мишко Д. І., Українсько-російські зв’язки з XIV—XVI ст., К., 1959.

Модзале всякий В., Основні риси українського мистецтва, Чернігів, 1918.

Монсеичев В. М., Работа ліастера позолотника, Л., 1959.

Мотиш малоросеийского орнаменти, альбом, Полтава, 1907.

і Мухи п Н„ Киево-Братскпй училищний монастмрь, К , 1893.

Нариси з історії українського мистецтва, К., 1966.

Нестеренко О. О., Розпиток промисловості на Україні, ч. І, К., 1959.

Н в к о л а й ч и к О. Д., Город Кременчук СГІб., 1891.

Описаиие г. Чернигова 1766 г.— «Черннговскне губернские ведомости», 1847, № 11,

12, 13.

І Опис новгород-сіворського намісництва (1779—1781), К., 1931.

Отам а ііовскн й В. Д., Развитне городского строя на Украяне в XIV—XVIII в. и ЛІагдебургское право.—«Вопроси псторпи», 1959, Л« 3; його ж, Города Ира-вобережной Украиіш под вдадичеством шляхетской ГІольшп от середини XVII до копца XVJII ст., т. І и II, 1956 (докторська дисертація, зберігається в Державній бібліотеці СРСР ім. В. І. Леніна).

Павлу ц ьк і й І\, Історія українського орнаменту, К., 1927.

Пащенко Д., Оннсанне черннговского наместннчества (1781 г.), Чернигов, 1868.

П о д о л і н с ь к і й С., Ремесло і фабрики на Україні, Женева, 1880.

Покровскин А. II., О золотарство в Харьковскон губернии,— Труди XII археодо-гііческого ст>езда, 1902, т. III, Харьков, 1905.

Попов П., Матеріали до словника українських граверів, К., 1926.

Пости и кова-Лосева М. М. п П л а т о і о в а 11. Г., Русское художественное серебро, М„ 1959.

Путешоствно антиохийского патрнар.ха Макария в Госеню в половіте XVII века, описаиноо его сином архкднаконом Павлом Алеппским, в. 1—IV, М., 1897.

Рядкова О., Золотарство у Старобільському повіті у Харківщині.—Матеріали до україно-руської етнології, т. IV, Львів, 1905.

Раковськніі І., Доісторичні мотиви в українському народному мистецтві. Матеріали до етнології іі антропології, т. XXI—XXII, ч. І. Львів, 1929.

Рех а ч е в М., Соверная чернь, Архангельск, 1952.

Рови не кий Д., Подробиш» словарь русских граверов XVI—XIX вв., М., 1895.

Ром а і о в сь кий И. О., Переписні книги 1666 року, К., 1930; його ж, Сільське і місько населення Лівобережної України в 00-х роках XVII ст.—«Народна творчість та етнографія», 1958, № 3.

Русская нсторичоская библнотека. нздаваемая Археографической комнссней. т VI11, СПб., 1884.

Свцинский Е., Город Каменец-Подольскніі, К., 1895; ного ж, Матераальї для исторші цохов в Подолян (окремий відбиток).

Сн м а і о в с к а я Е. Д., Немецкое художественное серебро Х\ —X \’ 11 вв. в Зрмнтаже, Л., 1964.

Слаб ч о її к о М„ Хознііство гстманіцшіи в XVII—XVIII ст., т. 1. 2. Госиздат Украйни, Одесса, 1922.

201

Г"-“

Солопії! О., До історії українського живопису на початку XVIII віку.—«Україна»,

Суслов 11 М.. Москопская амаль XVII в.— «Сопетекая архоологпя», I960, № 2; його ж. Чому учиться?—«Лекоратіншое искусстно С(.СР», I960, № 2; його ж. Зяті. — V і.н.: Руссьое декоративно© искусстно, т. 2, М., 1963.

Суха Л. .4. Художні металеві вироби українців Східних Карпат, К., 1959. Гараяушенко С., Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини, Харків, 1922;

його ж, Мистецтво Слобожанщини XVII—XVIII ст., Харків, 1928. Трииольскпй В.. Иолтапское опархнальпое древлехраіінлпще, Полтава, 1909. Тронцклй В. II . Оргапл8ацпя золотого п серсбряного дела в Москво п XX’ 11 в.— Лсторнческве записки ЛН СССР, т. XII, М., 1941; іі о г о ж. Словарь москопских мастеров золотого дела XVII в., I—II. М. — Л., 1928—1930; його ж, Клейма на русскнх ссребряиьіі лзделпях XVII в.— Сборник Оружейной палати, М., 1925. Трой нлцк п її С Л, Кратний путеводнтель по галереє серебра, Петербург, 1922;

його ж. Аиглипскоосеребро, Петербург, 1923.

Груди Госудорствешюго псторического музея, в. XVIII. Сборник статей по исторнп чптериалі.ной культури XVII—XIX вв„ М., 1947.

Груди Чсрннговского лредплрлтелмюго комнтета ло устройству XIV археологпчос-кого сьеада в г. Чсршігове, Чершігов, 1908.

(І’ е л ь к е р з а ч A. h. Алфавитпий указатель С.-Петербургсішх золотих и серебряпьіх дел мастеров, говелііров, граверов п проч. 1714—1814 гг., М„ 1907.

Харзамповнч II К., Малороссппское влияпіге на великорусскую церковную жвзнь, т. І. Казань. 1914.

Чтеїшя її императорском обществе исторші и древностей россгшскпх при Москоа-ском унлверситете, А!.. 1862. кя. XII, отд. III.

Ша фоне кий А., Тоиографическое ошісапяе Черннговского паместнпчества ХТШ ст.. К„ 1853.

Шевченко Т. Г., Повно зібрання творів в десяти томах, т. VII, кн. 2 К. 1961 Лі 316, 317.

Шевченко Ф. 17., Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст, К„ 1959.

ІДербаківськлй Д., Золотарська оправа кнпжкп в XVI—XIX ст. на Україні, К., 1924; ного ж. Оправи книжок у київських золотарів XVII—XVIII ст. К., 1926; його ж. Українське мистецтво, Київ — Прага, 1926.

Щ ер ба к і в с ьк л й В, Українське мистецтво, Львів — Київ, 1913.

ІД урат В.. Українці золотарі у Львові XIV—XVII ст.—«Неділя», 1912, № 21, 22. Яиеико Г. А, Розклад цехів у Львові в 1740—1770 рр.—У зб: 3 історії західноукраїнських земель, в. II, К., 1957.

Зварндцкнй Д. Л„ Запорожская старина.—Труди XIII археологлческого сгезда в Екатерниославе, т. II, М.. 1908, стор. 64.

Bos tel. О Sudax zlotnich XVIII w.~ Sprawozdania.., V, LXXVII; й отож, Kilka wiado-moki o zlotnictwie w Przemislu.— Sprawozdania.., V, Ф. LXXVII; і ог о ж, I rzy-czynki do dziejov zloinidwa lwowskiego XVI—XVII w.— Sprawozdania.., V.

Lozinski \V„ Zlotnidwo Iwowskie, Lwow, 1912.

Rozenberg M., Der Goldschmiedc Markreichen, Frankfurt am Mein, 1911.

c