іка теж мала середник, але заиіСТь Гаріи<"пкіп робилися пулі які захиц». ”, клейма від пошкоджень. Сріблом Пр„. кпашали також корінець, береги „бо* дошок, простір МІЖ головними клеймами

Т0ІД Проте У першій половині XVII Ст. оправи оздоблюються ще дуже скромно, ПОРОГОДІННІ метали використовуються досить економно, для прикрас застосовуються лише невеликих розмірів ,Іа. ріяшики, середники та деякі другор„Диі клейма. Але їх мистецький рівень тепер значно вищий. Насамперед в них віДчу. васться бажання майстра надати композиції більшої виразності та логічної завершеності. Малюнок чітко пророблюється в усіх деталях. В кожному виробі видно творчу фантазію автора у втіленні задуму.

Як ілюстрацію можна навести срібну оправу євангелія львівського друку 1638 р., перед яким у 1654 р. в переяславському Успенському соборі гетьман Богдан Хмельницький присягав на вірність російському царю. Оправа наслідує композиційні прийоми, характерні для кінця XVI ст. На обидві дошки, обтягнуті синім оксамитом, накладені срібні з позолотою клейма. Середник чільної дошки має форму дещо видовженого чотирикутника, в центрі якого вигравірувано розп’яття. На квадратних наріжниках різцем зображені погрудні постаті євангелістів. Краї клейм обрамлені зубчаткою у вигляді трилисника.

Значно багатший вигляд має оправа євангелія, надрукованого в Києво-Печерській лаврі у 1636 р. (ДМУМ,

теж мала середник, але замість #*"“ пКІВ робилися нуклі, які захиіца.

,п піл пошкоджень. Сріблом при-ля КЛЄ" також корінець, береги обох КР°Ш пПОСТІр МІЖ ГОЛОВНИМИ клеймами

доток, нрої І

Т0ІД0П те у першій половині XVII ст. оппааи оздоблюються ще дуже скромно,

„пінні метали використовуються

дор0 економно, для прикрас застосо-Л°ються лише невеликих розмірів Па. Гкшш середники та деякі другорядні р йма дле їх мистецький рівень тепер тнюпіо вищий. Насамперед в них відчу. асті ся бажання майстра надати компо-" іj більшої виразності та логічної за-вершеності. Малюнок чітко пророблює. ТІ ся в усіх деталях. В кожному виробі видно творчу фантазію автора у втіленні

задуму-

Як ілюстрацію можна навести срібну оправу євангелія львівського друку 1638 р, перед яким у 1654 р. в переяславському Успенському соборі гетьман Ііоі дан Хмельницький присягав на вірність російському царю. Оправа наслідує композиційні прийоми, характерні для кіпця XVI ст. На обидві дошки, обтягнуті синім оксамитом, накладені срібні з позолотою клейма. Середник чільної дошки має форму дещо видовженого чотирикутника, в центрі якого вигравірувано розп’яття. На квадратних наріжниках різцем зображені погрудні постаті євангелістів. Краї клейм обрамлені зубчаткою у вигляді трилисника.

Значно багатший вигляд мас оправа євангелія, надрукованого в Києво _ ® перській лаврі у 1636 р. (ДМУМ,

Срібний хрест па ceded, карбований. Майстер А. Касіянович. 1638 р. Успенська церква, Львів.

Зворот,,а сторона срібного треста. Майстер А. Касіяноеин.

Нижня частина седеса срібного хреста. Майстер А. КасІянович.

Л; 264). Титульна сторінка, а також кілька аркуші» прикрашені чудовими гравюрами, домальованими аквареллю, іцо падає їм великої мальовничості й нагадує мініатюри рукописних книг. Дошки оправи обтягнуті малиновим оксамитом. Середник на чільній стороні вже відрізняється від попередньої оправи, він нагадує форму чотирикінцевого хреста. У центрі вигравірувано розп’яття з пристояними. На бічних виступах середника — литі постаті херувимів. Наріжники мають трикутну форму з хвилястою внутрішньою стороною. Постаті євангелістів з символами трактовано реалістично. Простір між клеймами заповнює срібна бляха з гравірованим орнаментом у вигляді пагінців з квітами. Бляха по малюнку прорізна, і через її ажур видно оксамит. Світлотіньова гра оксамиту, золота іі срібла надає оправі великої мальовничості. На спідній дошці середник має форму хреста з короткими заокругленими чотирма кінцями. Посередині вигравірувано постать архі-стрвтига Михаїла. .’і напису на хресті видно, що «сіє євангеліє окови ваво білеті, новелеиієм їїроосвяіценого митрополита Киеиского Петра Могільї и

дано єсть нт> монастьгрй Вмдубецкиї 1G42 май 27 для». ІГо кутах хреста — чотири сферичні маленькі пуклі. Простір між клеймами оксамитовий. Бордюри обох дощок оздоблені литою зубчаткою, корінець — розетками. Застібки теж литі, прикрашені гравірованими постатями святих.

На ЗО—40-і роки XVII ст. припадав діяльність видатного львівського майстра Андрія Касіяновича. Цей золотар залишив по собі лише срібний пустотілий напрестольний хрест на седссі (стояні). Пам’ятка зберігається у Львові, в Успенській церкві. Майстер відійшов від традиційних форм православ’я і виготовив чотирикінцевий хрест, кожний кінець якого завершується трилопатевим розширенням. В кутах перехрестя припаяні на литих ажурних кронштейнах кульки. Простір по краях з обох боків обведено топким скрученим дротом, а по ребру — дрібненькою зубчаткою, що підкреслює форму хреста і надає йому особливої урочистості. Площини хреста оздоблені складними сюжетними композиціями, які мають виразиіпі характер і гармонійно поєднуються з формами хреста. На чільній стороні — традиційне для католицької церкви лите розняття, в лопатевих розширеннях віікарбушші в живих позах погрудні постаті чотирьох євангелістів. На звороті вся поверхня хреста членується на квадрати, в яких зображені сцени, пов’язані з «страстямн господніми». Щоб зрівноважити трилопатеве розширення нижнього кінця хреста, на стержень зверху насаджено велике сплющене яблуко, перетнуте но горизонталі орнаментальною прорізною смугою. Знизу ного підтримують на головах людські постаті, поставлені на другій

Срібний келих у формі ананаса. XVIII ст. їх ДІМ, X 1547.

Срібний ківш з гербом С. Бутовича — генерального осавула.

1693 р. ЧДІМ, Лт 3394.

иуклі, значно менших розмірів. Верхня частина седеса шестигранна, ко-нусовндна, що надає йому стійкості. Кожна з граней внизу мас заокруглепе І лопатеве розширення. Нижня частина седеса присадкувата, профільована І двосхідчастими виступами, орнаментальними прорізними смугами но горизонталі. Край піддону хвилястої форми.

На постаменті — напис українською мовою: «Сей крест сьоружен єсть в начаток року Рождества Христова 1638 общим советом ктьіторов ! в Ставроліти патріаршой храма Успенія Пресвятая Богородьїцн; в время 1 старшенств ряд содержащих Гаврилія Ланкгиша, Михайла Альвизн, | Александра Ирокоповича, Константія Мазапетьі. Накладем’ь общехрави- І ляща церковного огь хрпстолюбивцев’ь ііх же имепа и здесь и вж книші животпьіхт) да паїшшутся». З другого напису на цьому ж хресті дізнаємося. ; що він «рукоделіемт» мяогогрешного раба Божьія Андрея Касіановпча І составлепь бьість».

Хрест Касіяновича — це цілісний, логічно завершений високохудож- І ній твір. В ньому майстер знайшов чудове композиції!не рішення, всі йоги частішії мають гарні пропорції, гармонійно поєднані між собою. Проте не 1 можна заперечувати і того, що хрест позначенні! рисами готики та |і ренесансу.

Діяльність Касіяновича припадає на той період, коли львівське золотарство досягло свого розквіту. Сам же Андрій Касіянович був, либонь, иайталановитішим майстром серед львівських золотарів.

І

Дно срібної чарки. КПЛ, М mL

222L2S їуЩтс™ L^ZZ. чдш, я ш*.

Срібна чарка я двома медальйонами. КПЛ, Л« 2106.

ІДІМ, Л? Зг, 20.

Срібна

чарка плоского

карбування з гербом М. Ханенка.

ЧДШ, Л5 3585.

На наступному етапі (друга половина XVII — перша полонина XVIII ст.) золотарство, як і загалом мистецтво українського народу знайшло сприятливіш грунт для свого розвитку і досягло високого рівня. В цей період в соціально-економічному житті України сталися великі зміни. Внаслідок переможного закінчення народно-визвольної війни і возз’єднання Україні з Росією в 1054 р. склалися сприятливі умови і для розвитку культури та мистецтва. Велику роль у піднесенні національної культури віді-гравали міста. Центр культурно-політичного життя па Україні переміщується до Києва. На початку XVII ст. тут було створено друкарню, навколо якої групувалися видатні діячі культури і мистецтва. Поряд з богословсько-полемічною літературою друкарня видавала іі книги світського характеру — підручники, словники тощо. Ці видання художньо оформлювалися з великим смаком.

Немале значення в справі розвитку вітчизняної науки, культури та мистецтва мали Київський колегіум, а також Лаврська іконописна школа яка готувала художників не тільки для України, а іі для багатьох країн Балпапського півострова.

У другій половині XVII — першій половині XVIII ст. в зв’язку з ів-тенсивним будівництвом світських та культових камінних споруд спостерігається значне піднесення монументально-декоративного та прикладного мистецтва, зокрема золотарства. Художній рівень золотарських виробів уже в другій половині XVII ст. значно підвищився. Більш успішно долаються застарілі канони, композиції виробів стають чіткішими й логічно яснішими. Майстри прагнуть знайти нангармопійніші пропорції, внести щось нове в орнаментальні прикраси. Проте орнаментація має стримати характер, увага майстра спрямована головним чином на пошуки форм і прийомів оздоблення. Культове срібло наслідує архітектурні форми гробниці, наприклад, часто трактуються в образі трибанної української церкви або саркофага. Розширюється асортимент, збільшується попит ні світські речі. На виробах частіше з’являються герби власників і доиато-рів, дарчі написи іі підписи майстрів. Проте підписаних речей ще іі тепер дуже мало.

Срібний стакан, карбований. XVIII ст. їх ДШ, М 6218.

Серед побутових золотарських виробів найпоширенішим був посуд для пиття: кухлі, келихи, ковші, стакани (КДІМ, № 6218), півстаканн, чарки тощо. Кухоль своїм розміром значно більший за келих і відрізняється від пього тим, що но мас стовпа. Покришки («кровлі») на кухлях і келихах здебільшого були досить оригінальних форм: звірів, птахів (орел, лебідь, журавель), людських постатей. Нерідко й самі келихи мали стилізовану форму кита, сови, коня, журавля, ананаса (КДІМ, № 1547) тощо.

Інколи чарки трактувались у формі ковша. Одна з таких чарок :нале жала генеральному осавулу Стефану Кутовпчу (ЧДІМ, № 3394). Вона невеликих розмірів, на держаку вигравіруваний герб власника — три схрещені стріли вістрям донизу. Зверху, над геральдичним щитком ініціа лп: «SI3». Між літерами зображено мальтійський хрестик на ланцюжку. Під вівцями чарки напис: «Сен повить Стефана Ивановіча Бутовпча Року 1093 ноєврня 16».

Інша чарка-ківш зберігається в Києво-Печерському історіїко-культурному заповіднику. За орнаментальний мотив тут взято трилисник] який часто зустрічається на золотарських виробах кінця XVII — початку XVIII ст.

На дні викарбувало півня з короною на голові (КПЛ, № 1351).

Наприкінці XVII — в першій половині XVIII ст. на Україні з’явився новий тип чарки, яка мала форму ковпачка.

Такі чарки-ковначки були дуже поширені серед козацької старшини та вищого духовенства. Багато з них позначено гербами власників. На оди і ії чарці (ЧДІМ, № 3619) виявлено, наприклад, герб генерального судді Війська Запорізького Якова Івановича Чарннша.

Щоб усунути блікн і підкреслити силует чарки, її поверхню зроблено матовою, і динго вузенька смужка під вінцями, а також герб позолочені. На геральдичному щитку герба вигравірувано торс (воїн без ГОЛОВИ іі ніг) з піднесеною шаблею в лівій руці. По кутах щитка ініціали власника герба — «НПЧ».

Срібна чарка, кар на трьох ніжках. КПЛ,

ана,

2083.

На іншій терці такого ж типу, крім герба власника, в медальйоні вигравірувано квітку, яка зрівноважує композицію (КІТЛ, № 2106). Чарка з гербом митрополита Тимофія Щербацького (ЧДІМ, № 3620) мас під вінцями профільовану позолочену смужку, а тулуб капфарений. Більш ефектно оброблена поверхня чарки з гербом генерального хорунжого Війська Запорізького Миколи Ханенка. Тут, крім профільованого позолоченого пояска, виконаного в техніці плоского карбування, нанесено орнаментальну смугу, характерну для ренесансного мистецтва. Емблема герба мас пишне декоративне обрамлення.

В цей період була також дуже поширена чарка на трьох ніжках у вигляді звіриних ланок з галькою в пазурах (КИЛ, № 2083).

На Україні наприкінці XVII ст. побутувала і чарка у формі мисочки з трикутним держачком. Одна з таких чарок на тулубі має соковитий рослинний орнамент, а на дні герб, за емблему якого взято мальтійський хрест (КЛЛ. № 2088).

Блюда робили різної форми — круглі, овальні, рідше прямокутні. Оздоблювались вони рослинним орнаментом, що був найбільш поширеним у другііі половині XVII ст. На блюдах, які виготовляли на замовлення, викарбовували герби власників; водночас вони правили й за прикрасу. Цікавим зразком такого тішу посуду може бути гравіроване срібне блюдо, експоноване на виставці Києво-Печерського історії-ко-культурного заповідника (КПЛ, № 1904). Воно невеликих розмірів, мас овальну форму. Його орнаментальні прикраси побудовані за принципом замкнутих композицій. На середині дна викарбувало герб, за емблему якого взято хрест, поставлений на літеру «М». Зверху, над хрестом,— шестикутна зірка. Навколо емблеми, па овальному геральдичному щитку, складний напис з окремих літер: І, Н, Т, А, МК, ГІР, Е, КД Е, Б, А, Л, який розшифрувати не вдалося. Весі» простір навколо герба гладкий. І лише борти блюда оздоблені гравірованим ніжним рослпшшм орнаментом у формі бігунця. Добре продума*

Срібне блюдо, гравіроване, з гербом. XVII ст. КПЛ, Л5 1904.

Дві срібні ложки а гербом Л. Полуботка, полковника переяславського. XV/1 ст. КПЛ, X? 2150, 2255.

на композиція надає творові великої виразності. В роботі відчувається пе-juiuiKiin смак і вправна рука майстра, ім’я якого, на жаль, не встановлено.

Друге блюдо, що експонується на тііі же виставці (КПЛ, № 1879), має круглу форму, борти ного оздоблені рельєфним орнаментом із стилізованих рісшії. Посередині дна впкарбувано масивний чотирипелюстковий бутон iiiiin.il. Симетрична побудова головного мотиву зрівноважує композицію

іі музеях збереглося чимало срібних столових ложок з гербами власній,шЛх форми здебільшого круглі, держаки конічної форми або скручені і- мають цікаві фігурні наконечники. В Києво-Печерському історнко-куль-прпиму заповіднику є дві такі срібні ложки з гербом Леонтія Полуботка, іі".іі;ипника переяславського (КПЛ, № 2150, 2255). Такого ж характеру " і доби мають і срібні чайні ложки (КД1М, № 612,615).

<1 дорогоцінних металів виробляли також свічники та хатні прикраси ‘ Ф’Ч’мі сопи, журавля, корабля тощо.

і

Багато уваги приділялося оформленню інтер’єра храмів. Пишні каргу Бані царські врата, срібні з позолотою татн на іконах, дарохранпльви; потири налвіїшуканішпх форм, величні панікадила, свічники, ажурні к, дильнпці (КПЛ, № 2267 2н), великі євангелія в барвистих срібних оправу з різноколірними фініфтямн — все це гармонійно поєднувалося з життєра. дісннии світлими формами архітектури, монументальним живописом, щ віїстим вбранням духівництва, церковним співом. Воно вражало уяву лк дини. збуджувало в ній ілюзорні почуття втіхи, відвертаючи її увагу від боротьби проти соціального гноблення.

В церковному будівництві козацька старшина часто брала безпосеред нго участь, виступаючи в ролі меценатів. Відомо, наприклад, що на кошти київського полковника Мокієвського побудовано Юр’ївськпй собор і трз пезну Впдубпцького монастиря, а на кошти полтавського полковпика Гер цика споруджено Хрестовоздвнженську церкву Кпєво-Печерської лаври. Великі пожертвування церквам робили також гетьмани Самойловпч і Скоропадський. генеральний обознпіі Дунін-Борковськиіі та ін. Але найбільш-увагп церковному будівництву впявпв гетьман Мазепа. Власним кошток він побудував не одну церкву і щедро обдарував київські та чернігівські монастирі сріблом. Відомий ного дарунок у Троїцько-Іллінськин монастир в Чернігові — велика карбована срібна шата ікони, срібні царські врата Борпсоглібському Чернігівському собору та ін. Не забув Мазепа й «святнії* Єрусалим. Він пожертвував православному собору Воскресіння прп «господньому гробі» карбовану на срібній блясі плащаницю.

Внаслідок такої уваги до церкви з боку панівппх класів монастирські ризниці за короткий час були набиті різними коштовними речами. Так в опису ризниці Успенського собору Кпєво-Печерської лаври за 1751 р. значиться великий золотпп хрест на позолоченому седесі — вклад гетьмана Богдана Хмельницького, золотий потнр з днскосом і зіркою — подарунок гетьмана Самонловнча. а також понад 500 інших крупних золотих і срібних виробів 1.

Наявні пам’ятки золотарства другої половини XVII ст. можна поділити на кілька локальних груп.

Київське золотарство представлене повніше, ніж будь-яка інша локальна група. На пам’ятках третьої чверті століття ще відчувається вплив західноєвропейського ренесансу, а подекуди й готики. Це можна простежити в орнаментальних прикрасах, у деяких формах клейм, а також в характері сюжетних композицій. На книжкових оправах середники чільної

1 ЦДІА, ф. 128, оп. і (заг.), спр. 107, арк. 1—7.

Майстер Д. Воіков!аТвв1 ~Меда1ьй°ни п

ёВди£\%ї"Рт°*»‘«а*гели.

сгКПЛ, .\г 827.

Срібні кадильниці, карбовані. XVIII ст.

КПЛ, Л 226712Н.

Срібна оправа євангелія, карбована.

XVII сг. КПЛ, М 10.