дошки часто мають форму арок з одним або трьома отворами, прикрашеними колонками. Наріжники трапляються різноманітних форм: чотирикутні, восьмикутні, круглі тощо. В деяких випадках клейма оздоблепі простими зубчатками, на зразок старих готичних орнаментів. Людські постаті, сюжетні композиції, як правило, литі, причому нерідко використовується така ж сама модель. Корінці оздоблюються накладним мережчатим ренесансним орнаментом. В такому ж дусі оформлені іі застібки. Спідні дошки переважно мають один середник, який використовується для різних сюжетних композицій. Пуклі робляться сферичними іі довкола оздоблюються мережчатим ренесансним орнаментом. Постаті здебільшого підливаються, карбуються іі гравіруються рідко. З цього погляду заслуговує на увагу оправа, яка є вкладом козацького полковника Василя Золотаренка до ніжинської Миколаївської церкви (КПЛ, № 12). Тут обидві дошки не обтягнуті оксамитом, як це робилося раніше, а оббиті срібиою бляхою, що

править за тло для накладних клейм. Принципи композиції такі ж, як були раніше, але форми середників і наріжників — нові. На дошці середник має форму арки з одним прогоном. Зверху арку увінчує фронтончпк з самоцвітами. Такі ж прикраси є і всередині арки. В ніші зображено традиційне розп’яття, за колонками — статичні пози богородиці й Магдаліни. Наріжники також відлиті, непропорційно великих розмірів, мають форму літери *Г*. На їх полях — складні сюжетні композиції. Тут, крім барельєфів євангелістів з їхніми символами, вперше зображено херувимів та серафимів. Щоб заповнити простір, у кутах наріжників укріплені ажурні розетки з кольоровим камінням. По краях, між верхніми іі нижніми наріжниками,—накладні литі орнаментальні смуги у вигляді виткого стебла з вузенькими листочками. На спідній дошці середник зовсім інший. Він має восьмигранну видовжену форму, яка окреслена піднятою безпосередньо на срібній блясі профільованою смугою. Довкола середника — овальні іі круглі медальйони. На середнику і в медальйонах вигравірувано в реалістичній манері постаті святих. По кутах накладені чотири сферичні пуклі в формі розеток, які часто трапляються на архітектурних пам’ятках XVII ст. Розетки обрамлені мережкою ренесансного характеру. Корінець оздоблено накладним ланцюжком з шести мережчатих медальйончиків. На нижній дошці вигравірувано дарчий напис: «Сне божественпое евангелие украсил коштом свонм раб божий Василям Ничиполєвич Золотарепко до храму светьіе Христа Церкви нежішской со жоною за отпущения грехов свонх п родителен Ви вечную себе паметь року божого 1658 месяца января дня ЗО».

Подібну композицію мас й інша срібна оправа, зроблена в тому ж році (КПЛ, № 3298). Особливо це стосується наріжників, які, певно, відпивались за однією моделлю.

Такі ж наріжники, як у обох попередніх оправ, є і в третій оправі, що зберігається в Державному музеї українського образотлорчого мистецтва УВСР (ДМУМ, № 262). Щоправда, остання має і свої відмінності. На середнику чільної дошки зображено не традиційне розп’яття, а Ісуса Христа, що сидить на троні. В цій же оправі дещо інакше трактується середник спідньої дошки. Він мас форму овального вінка, в центрі якого викарбувана постать архістратига Михаїла, що енергійним змахом пробиває списом камінь. Праворуч — чернець па колінах у молитовній нозі.

Композиція оправи (КПЛ, № 10) євангелія московського друку 1681 р. вирішена більш оригінально, ніж попередні, хоч і вона ще позначена впливом мистецтва минулих епох. Середник чільної дошки трактовано в формі монастирської «святої» брами. Він являє собою широкий литий фронтон 76 з трьома арками на чотирьох колонах. Зверху і знизу до середнього пре

гону примикають опальні медальйони п складному обрамленні. У нішах — традиційне розп’яття та постаті печорських ченців — Антонія і Феодосія з непропорційно великими головами. Наріжники — чотирикутні з скошеними кутами. Кожний з євангелістів мас свою портретну індивідуальність. На спідній дошці викарбувано «дре-во», в центрі якого, між гіллям, зображено «церков рождества пресвятий богородпца виноградная», що знаходиться на Дальніх печерах Київської лаври. Корінь «древа» поливають з глечиків Антоній і Феодосій. Зображення церкви має унікальне значення, бо відтворює архітектурні форми храму до його перебудови у 1698 р. З цього також випливає, що оправа була зроблена не пізніше цієї дати.

В останній чверті XVII ст. в київському золотарстві зустрічається дедалі менше пам’яток, у яких переплітаються різні художні стилі, вироби набувають більш оригінального і самобутнього характеру. Майстри почали захоплюватись рослинним рельєфним орнаментом і більш старанно виконувати пластичні та графічні зображення, які іі далі відіграють значну роль в оздобленні золотарських виробів.

Дуже цікавою пам’яткою кінця Х\ІІ ст. є срібний потир з гербом М. Долини і написом «М, Д, І, М, Т, *■> К, Іі» (КШІ, j\i 2239). Цо вже Цілком зрілий і оригінальний твір, який знаменує початок розквіту укра-

Срівний келих, карбований, з гербом М. Доли ви. Кінець XVU ст. КПЛ. Лі 2239.

інського золотарства. Потир мав чітку й логічно завершену композит*

Його стрункий силует підкреслюється правильно дібраними пропорція^

В ньому рельєфно вирізняються своїми гарними формами й щедрим озш> бленням три головні частини — чаша, яблуко і седес. У чаші трохи рииш рені вінця. Знизу вона має ажурну сітку з трьома гравірованими модально нами в формі геральдичних щитків, яка підкреслює круглу форму чаші Орнаментальна сітка зроблена у вигляді стебла рослини, на відгалужених тонких пагінцях плавні завитки. Краї сітки закінчуються рівною смугою з зубчаткою, характерною для виробів більш раннього періоду’. Яблуко, насаджене на стержень, мас форму сплющеної кулі, поверхня якої членується вподовж боровкамн. Знизу і зверху яблука дві сплющені пуклі. Седес дещо наслідує форму7 хреста роботи Касіяновича, він також шестигранний, конусовндпий, але в ньому не лишилося і сліду7 від готичних мотивів. Пого грані прикрашує виразний ланцюжок з трилисника, який пізніше часто повторюється в ліпному декорі церковних будов, зокрема в Троїцькій надбрамній церкві та дзвіниці на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври На заокруглених лопатках граней накладені медальйони з жмутами вн карбуваних квітів та сюжетами з життя Христа. Людські постаті трактовані в реалістичній манері і викопані досить чітко. Автора цього чудового твору не встановлено, бо він не лишив нам ні свого підпису, пі тавра.

За своїми формами й характером орнаментальних мотивів дсіцо відрізняється від попереднього золотий лотнр, пожертвуваний у 1686 р. гетьманом Самойловичем Києво-Печерській лаврі (ХДІМ, № 5782). Цей вопір має більше спільних рис з подібними виробами першої половини Х\ ПІ ст. Майстер знайшов дуже гармонійні пропорції келиха. Пого чаша, хоч і здається трохи мілкуватою, але за розміром діаметра чудово поєднується з диском піддоння. Оздоблено келих багато й барвисто. Поєднання яскравих живих фарб фініфтей з золотим тлом рельєфного орнаменту створює неповторно красиву колористичну гаму і надає потиру великої художньої виразності. Варто уваги, що це перша з відомих нам пам’яток, яка мас фініфтеві й емалеві прикраси. На чаші чотири круглі фініфтеві медальйони, обрамлені знизу вінком дубового листя. В медальйонах —- погрудні постаті Христа, богородиці, Предтечі й н’ятикінцевий великий хрест із списом і тростиною. В зображенні людей зроблено значний крок вперед, у них дос ить виразні живі обличчя, хоч вони ще не позбавлені умовностей. На прорізній сітці чаші викарбувані овочі, квіти і чотири херувими .і ш-тячими личками й розчепіреними крильцями. Яблуко, на відміну під інших виробів, має грушовидну форму, подібну до церковних бань Києва та міст

і сіл Придніпров’я. Вся поверхня яблука прикрашена емалевими ■

«віта ми

78

Срібна гробниця, карбовано. Майстер Феодорит.

J695 р. КПЛ, Л5 682.

її ніжним трав я ним орнаментом, а також вставками з кольорового скла, що надає йому барвистого, живописного вигляду. Верхня частина седеса, як і в попередньому келиху, шестигранна, проте вона краще компонується з іншими частинами келиха. Нижня частина, на схилі, членується горизонтальною гладенькою смужкою, яка підкреслює круглу форму піддону. Така ж смужка обрамлює і бордюр піддону. Простір між смужками орнаментований карбованими купками овочів, фруктів і квітів. На гранях седеса — квітковий орнамент, виконаний золотом на блідо-голубому тлі емалі. На лопатях шість емалевих круглих медальйонів з релігійними сюжетами. На піддоні, у видовженому картуші, напис: «Зделані, сей потир в честь Бога в тройце славимого в храмі,о Уснении пресвятьія богороднцьі церкви Великия монастиря Ііиевского печерского изждпвеннем ь ясновельможного его милости господине 11 ванна Самоловича гетмана воіїскь нх царского пресвстлого величества запорожских; ради спасений и ради вечнаго иоми-новевия детеіі сю Семеона Ивановича полковника бьшшего Стародубского

п боярони Праскеви И в а новіш Шеремстевіш лота от рождества госпо ня J 080».

Уроки Великої Вітчизняної війни ця цінна пам’ятка разом з золоту днскосом зазнала серйозних пошкоджень.

Цікавою пам’яткою кіпця XVIII ст. є також «Кіот», який «созда., єсть монах Фєодорнть постриженєцт» Идубьіцкій от св’ьсго имешія до тогг, святого монастиря року 1695» (КПЛ, № 682). Кіот, або дарохраішльниця мас форму звичайної скрині на ніжках, подібних до звіриних лап із кулька-ми в пазурах. Бічні стінки оздоблені типовими мотивами реііесаисиог орнаменту — зображенням голих путто, які підтримують руками орнамев тальну рамку з боків. З рота маскарона, внкарбуваного над рамкою, зви сають два вінки соковитих квітів, що плавно розходяться півколом в обидва боки її потрапляють до рук путто. На плоскому віку кіота встановлено три шестигранні барабани з напівсфернчнимп банями, увінчаними маківками Довкола середнього барабана ритмічно, на кожній грані розставлені литі фігури каріатид, які підтримують баню. Наріжники віка оздоблені барель єфними голівками ангелів. По нижньому краю на вінцях віка викарбував орнаментальний ланцюжок з трилисника.

Майстри, які працювали в інших містах України, не мали такої фахової вправності, як київські золотарі, проте в основі їх творчості також була народномпстецькі традиції.

Вплив народного мистецтва можна простежити, зокрема, на пам’ятка чернігівської локальної групи. Чернігівські майстри широко використовували рослинні мотиви місцевої флори, причому в рослинпих орнаментах часто вживаються вінкові плетива, густо всіяні плодами винограду іі перев’язані стрічкою. Такі вінки використовуються для обрамлення середників, наріжників та інших клейм з сюжетними композиціями. Людські постаті тут звичайно подаються не поодинокими, а групуються по дві, три йбільше фігури. Бордюри, зокрема в оправах книг, обрамлюються вінками з дуб> вого листя. Простір між сюжетами заповнюсться трав’яним орнамент у вигляді тонкого виткого стебла з бутонами стилізованих квітів, характер них для місцевої флори. Чернігівські золотарі працювали здебільшог тільки в техніці карбування. Дуже рідко зустрічається прорізний орнамент Майже в усіх випадках рослиннії іі орнамент карбується на суцільній блясі У Чернігівському державному історичному музеї зберігається п’яті анонімних срібних оправ, датованих другою половиною XVII ст., які мають оригінальне вирішення. За розмірами вони невеликі іі майже однакові. За композицією та характером прикрас дуже близькі між собою, проте коїшь з них має і свої, особливі риси.

Срібна оправа євангелія, карбована.

XVIII ст. ЧДІМ, -\? 1513.

До цієї групи пам’яток належить, зокрема, срібна оправа євангелія львівського друку 1690 р. (ЧДІМ, № 187). На чільній дошці оправи середник накладний, має ромбовидну форму з хвилястими краями. Така форма добре компонується з трикутними наріжниками. В центрі середника викарбувало розп’яття з двома прпстоячпмп, обрамовує ного виноградний війок. Постаті євангелістів на наріжниках карбовані в традиційній сидячій нозі. Зроблені досить грубо, схематично. Між верхніми наріжниками викарбувала погрудна постать бога-отця з «святим духом» в образі голуба на грудях. Між нижніми наріжниками зображена Оранта. Бордюр обрамлено рослинним вінком з плодами винограду. Такий же вінок обрамовує наріжники і з внутрішнього боку. Простір між головними клеймами заповнений рослинним орнаментом у вигляді виткого стебла трави з листям і бутонами квітів. На спідній дошці інша композиція. На серединку, що має форму видовженого опала, викарбувані стоячі постаті апостолів Петра її Павла.

83

Середник чільної дошки срібної оправи євангелія. ЧДІМ, Л5 1513.

Навколо середника розміщено вісім круглих медальйонів, на яких зображені релігійні сцени. Всі медальйони й бордюри оправи, а також пуклі взяті у вінкові обрамлення і зв’язані між собою широкою стрічкою. Корінець трактовано в образі древа Ієсея, в завитках якого зображено п’ять погрудних постатей святих праотців з коронами на головах та жезлами. Краї корінця обведено вінком з плодів винограду, обвитим стрічкою. В цілому оправа сиравляс непогане враження, але вона переобтяжена декором.

Дуже близькі до цієї оправи дві інші оправи на свангеліях київського друку, без дати видання (ЧДІМ, № 1513, 215). На їхніх верхніх дошках такі ж ромбовидні середники з хвилястими краями й трикутні наріжники, як і в попередній оправі. Спідні дошки мають витягнуті овальні середники у вінках, а навколо них круглі медальйони з сюжетними композиціями в обрамленні вінків.

Дещо п іншому дусі трактована оправа на євангелії московського друку 1809 р. (ЧДІМ. № 203). З усього видно, що оправа надіта на цю книгу зовсім випадково, адже зроблена вона набагато раніше. Про це говорить і її розмір, який ніяк не пасує до книги, він значно більший за обріз євангелія; в цьому переконує також стиль самої оправи, який був характерним для кінця XVII ст. Вся оправа зроблена з металу, навіть дошки, замість оксамиту. обтягнуті суцільними бляхами з низькопробного срібла. На чільній стороні великий накладний середник у формі овального медальйона з хвилястими краями, обведеними профільованим поясом. Навколо середника, які в попередніх оправах, викарбувало виноградний вінок. В центрі середника—«Успіння богороднці». Людські постаті зображено невиразно, примітивно. Наріжники теж накладні, трохи підняті. їх форма така ж, як і в попередніх книгах. Між верхніми наріжниками викарбувало Оранту, між нижніми — сидячу постать св. Миколи. Простір між клеймами запопнено

Деталь корінця срібної оправи євангелія.

ЧДІМ, .V 1513.

Срібна оправа євангелія, карбована. XVII ст. ЧДІМ, Л? 215.

трав’яним орнаментом у вигляді витких пагінців з бутонами стилізованих квітів. На спідній дошці у великому овальному середнику з дубовим вінком високим рельєфом викарбувало різдво Христове, обабіч у видовжених овальних вінках зображені ангели на повний зріст. Зверху в медальйоні, обрамленому дубовим вінком, погруддя грізного бога-отцн їх хмарах. Внизу, під середником, в такому ж медальйоні, сидяча постаті» Андрія Юродивою з хрестом у руках. По кутах — високі сферичні пуклі з карбованим орнаментом > вигляді квітки з розкритими пелюстками. Корінець поділено на п’ять квадратних рамок в дубовому вінку. В крайніх і середніх рамках зображені шестикрилі серафими, а в двох проміжних — грона соковитих плодів — овочів і фруктів. Ця оправа відрізняється від попередніх чіткішою композицією і більш досконалим виконанням деталей.

Варто зупинитися ще па одній чернігівській оправі євангелія москов-86 ського друку 1003 р. Обидві її дошки, на відміну від попередніх оправ,

Середник спідньої дошки срібної оправи євангелія. ЧДІМ, Л* •

Срібна оправа євангелія, карбована. XV11 ст. ЧДІМ, Л 203.

обтягнуті оксамитом вишневого кольору. Середник чільної сторони мас форму ромба з хвилястими краями. В центрі викарбувані невиразні три постаті: посередині Христос (на троні), а по боках — богородиця іі Іоаші Хреститель. Наріжники мають таку ж форму, як і в попередній оправі. Між верхніми іі нижніми наріжниками — два медальйони з зображенням святих. Простір навколо середника оздоблено прорізним орнаментом рослинного характеру, причому листя іі пагінці трактовані досить оригінально — всі вони ніби почленовані вподовж канелюрами. Такого ж характеру орнамент зустрічається в ліпних прикрасах культових споруд, зокрема в Преображенеькому соборі села Мгар Полтавської області. Спідня дошка теж обтягнута оксамитом. В центрі оправи — срібний карбований гори архімандрита нові ород-сіверського Снасо-ГІреображенеького монастиря Михайла Лежаііського. Па геральдичному щитку викарбувало чотирикінцевий хрест, що звисає на ланцюжку у вигляді вінка з квітів. Над щнт-ком — митра. Навколо щитка — пишний прорізний рослинний орнамент

і широкого стилізованого листя. На тлі орнаменту вирізьблено золотом напис: «Михайло Лежайський Архімандрит Всемилостивого спаса Новгород Сіверського» (ЧДІМ, № 170).

На другу половину XVII ст. припадає діяльність роменських майстрів Антона Івановича та Андрія Васильовича Песляковського. З їхніх робіт відома лише одна срібна оправа євангелія, виконана на замовлення романської Успенської церкви в 1088 р. (ПХМ, № 9287). Ця оправа позначена рисами народного мистецтва. Наприклад, середник чільної дошки трактований у формі шестигранного віконного отвору з різьбленою луткою, характерною для української народної архітектури XVII ст. До бокових

Деталь спідньої дошки оправи євангелія.

ЧДІМ, М 203.

Срібна оправа євангелія з гербом М. Лежайського— архімандрита новгород-сіверського. Кінець XVII ст. ЧДІМ, М 176.

колонок иримкнуті дві овальні ніші з опуклим ажурним обрамленням, які нагадують віконниці. Наріжники за формою схожі на наріжники чернігівських оправ. Вони трикутні, зсунуті на самий край оправи, внутрішнії сторона має хвилясту форму. Постаті євангелістів зображені в сидячому положенні за столиками, а біля їх ніг — символи. Всі клейма накладені на гладеньку срібну бляху, якою обтягнуто дошку. Спідня дошка має також суцільне срібне тло. В центрі великим планом вигравірувано складну композицію «Успіння богородиці» на тлі архітектурного пейзажу. По кутах — чотири масивні пуклі сферичної форми з карбованим рослинним орнаментом. Внизу, в картуші, вигравірувано напис*. «Сіє євангеліє сооружіся року 1688 в местс* Ромне до храму Усиении пресвятая богородици за старанибМ его милости пана Максима Ілншенко і ктиторє Іапа Рубана и Аидрея Мартнновича і Григоріїв Феодоровича за протопопа Дмитрия Михайловича». Під картушем у щитках відомості про майстрів: «Сию роботу робив

Срібна оправа євангелія, карбована, з гербом миргородського полковника Д. Апостола. XVII ст. КДІМ, Л? 1513.

Антонин Иванович майстер жител Роменский»; «Майстер сей роботи інт>-веньтор Андрей Васплєвич Песляковскпй».

Досить своєрідно трактована срібна оправа з гербом миргородського полковника Данила Апостола (КДІМ, № 1513). Її важко причислити до будь-якої локальної групи. Зроблена вона вправною рукою майстра. Всі деталі пророблені чітко, впевнено. На обидві дошки євангелія, що покриті суцільними срібними бляхами, накладено між головними клеймами рослинний прорізний орнамент крупного малюнка у вигляді сплетіння споришу. Середники обох дощок і наріжники чільної сторони мають форму овала в обрамленні дубових вінків. На середнику спідньої дошки зображено стоячу постать апостола Данії їла, патрона козацького полковника, з розгорнутим сувоєм в руках. Навкруги постаті напис: «Радуйся Даніпле пророки себо проповеданаго Вант Даипил возлюбівшій Україну свонм народом». Під середником геральдичний серцевидної форми щиток, на якому зображені

91

дві перехрещені стріли вістрям донизу. Зверху в перехрестя встановлено рукоятку меча, а з боків зображено дві зірки. Довкола емблем літери -> Д А П В II Ц П В З М — тобто: «Данило Апостол Полковник Війсь» їх Царської Пресвітлої Величності Запорізьких Миргородський». На відміну від інших оправ, бордюр цієї оправи не має вже готичної зубчатки,П замінила чотирискладчаста смуга. Оправа не датована, але її можна від-нести до кінця XVII ст., бо пізніше Д. Апостол став гетьманом і цей титул був бп відбитий на його гербі. На жаль, ім’я автора цієї своєрідної оправи не встановлено. Але своїм стилем вона тяжіє більше до чернігівських пам’яток.

Цікаву форму та орнаментальні прикраси має срібна панагія-скла-день з гербом архієпіскопа Кроковського (ЧДІМ, № 2138). Панагія нагадує овальну коробочку, яка складається з двох випуклих кришок. Посередині верхньої кришки, в овальному медальйоні, викарбувано герб власника: в центрі намет, над яким перехрещені єпіскопські атрибути — посох і сувій, а між ними митра. Тут же ініціали — І КАП — тобто: «Іоасаф Кроковськип

Срібна панагія-складень з гербом архієпіскопа /. Кроковського. ЧДІМ, Л5 2138.

І

Нижня бляшка срібної панагії, гравірована. Майстер Федір. 1655 р. КИЛ, № 1898.

Архімандрит Печерський». На спідній кришці герб з іншими емблемами: її центрі мальтійський хрестик, під ним — підкова, поверпута донизу, а зверху корона, на якій сидить птах з кільцем у дзьобі. Знизу підкову й хрестик обіймають дві схрещені пальмові гілки. Простір навколо гербів за-новіїюб виткий рослинний орнамент у вигляді стебла, в завитках якого можна вгадати квітки ромашки, соняшника та інших рослин місцевої флори.

Не можна також обійти ще одну пам’ятку, яка своєю приємною колористичною самою милує око. Це емалева оправа євангелія 1680 р., зроблена для Ніжинського собору (К1ІЛ, № 2202). Обидві її дошки оздоблені густим суцільним рослинним орнаментом, виконаним з різноколірних шматочків емалі по філігранному дрібному малюнку. Посередині обох дощок викладено з самоцвітів чотирикінцевий хрест, який служить композиційним центром і досить гарно вплітається в густе мереживо орнаменту. Слід 93

Срібна ‘ Права євангелія з прорізним орнаментом.

1741 п. /Г//.7, Мі І

ні,г.’,ними і її. що це перша оправа, яка не мав наріжників і середників, подібних до попередніх оправ. 1 В ш.омч вона дуже близька до срібних опраи| львівських майстрів. На бордюрі напис такого зміг і \. «.’Іста 7194 год\ мирім в 20 день ПОСі рОвНО сне СВЯТОЄ евангелие при держави ИЄЛИШ іогуапрсй и велнких’ь княаей Иоанна Алексеевича, Петра Ллєш совині впмі во іикня я мальш и бельш России самодержцеві». 11 пін г.іиппчми,стрІ и.п, гмі реній ПОП*Ь Христофорт» В церкви соборе Армн тракма Михайла 1 і и». 1.11 п И при ВЄЛИКОМ господине 1 ветлейшем’ь 1 оКИ ме Паї риярхс Моєю ском я всея Росії І благочестиваго И ВОЛЬМОЖНЯЮ Іоиііпл (дімоіілови і гім.іпо его царского преоі вятляго величеі гва аапорожскшо».

І» такій ж< 1 ‘mm виконана друга оправа, але вона мас іншу кондо ■’.нішо і більш яскраву колірну гаму. На ні іьній дошці (ІП1.П, № 3724),® об’і в і му ч а бордовим оксамитом накладені срібний ионолочічіиіі середо®

н рапіру нашім розп’яттям і наріжники. Навколо середника стелеться ‘|МШ рослинний орнамент а різноколірних емалей. В оправі широко ,;и і всовуються перли та коштовне каміння, іцо надає їй великої мальовничості.

Золотарство протягом усієї історії свого розвитку перебувало в тісному і’.цсмозв’язку з іншими видами мистецтва, зазнавало постійного впливу боку живопису, скульптури, архітектури. Наприкінці XVII ст. великий гилив на золотарство зробила гравюра, яка в цей час досягає високої і і коналості. Деякі гравери були не тільки авторами проектів золотарських виробів, а її успішно працювали як золотарі. Серед граверів-золотарів ілдоме ім’я видатного майстра другої половини XVII ст. Федора. Гравюри і його підписом, вміщені в євангелії київського друку 1097 р. та в інших ішдашшх, свідчать про те, що Федір був одним з кращих майстрів свого часу. До нас дійшов срібний медальйон роботи цього майстра (КІІЛ,

,\о 1898). Він складається з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми. На середнику чільної бляшки вигравірувано розп’яття, а навколо нього — знаряддя тортур. На середнику нижньої бляшки зображено Успенський собор Києво-Печерської лаври, який ніби виріс на стовбурі древа Іесея. Собор зображено до пожежі, яка сталася в 1718 р. Отже, гравюра має унікальне значення, бо є рідкісним іконографічним документом, в якому відтворюється образ цієї видатної архітектурної пам’ятки XVII ст. Від стовбура в обидва боки відходять тонесенькі гілочки з листям і плавними вигинами стеляться довкола середника, створюючи живописну орнаментальну смугу. У чашечках розкритих бутонів, що вигравірувані в центрі завнтків пагінців, сміливими штрихами зображені виразні погрудні постаті перших шести ігуменів Києво-Печерського монастиря. Над Успенським собором — «святий дух» в образі голуба в сяйві. 11а укосах середника є напис: «Зделаиа бьгеть еія панагія за… пресветлого господшіа отца Іосифа Трьізпьі архнмандрита евйтой чудотворно» Лаврьі печерской… Року 1655 Фядор. 3: МИ».

З цієї панагії видно, що Федір був не тільки вправним гравером, а її одним з кращих майстрів серед золотарів.

Нерідко п золотарстві зустрічаються орнаментальні мотиви та сюжетні композиції, споріднені з книжковими гравюрами. Так, на срібній оправі свашолія (КІІЛ, № 1) сюжет і композицій запозичені з титульного аркуша «Печорського патерика» 1001 р. Як і на гравюрі, композиційним центром нижньої дошки є храм, але не Успенський собор Києво-Печерської лаври, як на титульному аркуші, а Хрестовоздішженсі.ка церква на Ближніх печерах, біли якої стоять в смиренній позі засновники монастиря: Антонів

96

з лопатою та Феодосії! з глечиком. «Вирощені» ними пагінці виходяп з боку церкви, здіймаються закрутами вгору і стеляться по боках оправи’ а в верхнії! частині сходяться докупи. У завитках відгалужень викарбувані погрудні постаті найпідоміших лаврських ченців. В центрі, п овальному дубовому вінку — на троні богородиця з немовлям. На наріжниках, що мають форму хреста з тупими заокругленими кутами, никарбувано високим рельєфом чотири погрудні постаті святих. Дошка чільної сторони мас воли кип середник, обрамлениіі опальним рослинним вінком. На середнику зображено коронування богородиці. Наріжники також мають вигляд овальних вінків, в центрі яких викарбувані погрудні рельефи євангелістів. Вгорі і внизу, між овалами євангелістів, гравіровані чотирикінцеві нагрудні хрестики. Простір між головними клеймами заповнює прорізний рослинний орнамент у вигляді тонкого пагінця з стилізованим листям і квітами.

В цілому, композиція побудована досить чітко, вона не переобтяжена орнаментом, має трохи піднесений характер.

Багато запозичило золотарство і з орнаментальних мотивів заставок та кінцівок книг. Наприклад, застібки металевих оправ часто наслідували кінцівки книг, а рослинні мотиви (гірлянди квітів або плодів) широко використовувались в оздобленні келихів та інших золотарських вироків.

Ці мотиви зустрічаються і в оздобленні архітектурних нам яток, зокрема на фасадах Успенського собору. Троїцької надбрамної та Хрестовоздвп-женської церков, а також інших будов Києво-Печерської лаври. В золотарстві використовувались і орнаментальні рамки аркушів книг. Наприклад, на гравірованому срібному блюді (КПЛ, № 1904) орнаментальна смуга борту нагадує орнаментальну рамку напрестольного євангелія київського друку 1707 р.