Дуже часто пункт Ї7 (Ї2) ослаблюється після відходу королівської тури на відкриті лінії «е», «d» або «с». Ось характерний приклад.

Марченко—Дебелов, листування, 1971 —1972 роки. (Діаграма 70.)

У чорних після переходу тури на лінію «е» слабкий пункт Ї7, і їм тепер слід було грати i…K:d4, запобігаючи ударові на Ї7. Після ;невдалого ходу 1..,Кс6—а5? 2.Cc4:f7+l чорні одразу склали зброю,

46

бо після 2…Kp:f7 З.Кеб! Кр:е6 4.Ф65 вони одержать мат. Комбінація тотожна тій, яка була в партії Гольцгаузен—Тарраш (див. діаграму 29).

Часто слабкість пункту f7 (f2) є передумовою для подвійного удару. Так, у партії Романовський—Юдович, Ленінград, 1934 рік ;(діаграма 71) чорні необережно зіграли 1 …Кеб—а5? І в цьому прикладі спроба напасти на небезпечного білопільного слона зустрічає рішуче спростування. 2.Kg5:f7! Kpe8:f7 З.Фсії—h5+ g7—g6

4.ФЬ5:а5.

Внаслідок проведеної комбінації білі мають вирішальну позиційну перевагу, яка незабаром привела їх до перемоги.

Набагато ускладнюється боротьба, коли пункт f7 (Ї2) захищає тура. В цьому випадку великого значення набуває ;зв’язка, як сталося, наприклад, ;у партії Ботвинник—Відмар,

Ноттінгем, 1936 рік. (Діаграма 72.)

У чорних слабкий пункт

17. l.Ke5:f7! TI8:f7 (l…Kp:f7

2.C:d5 + ) 2.Cg5:f6 Ce7:f6 3.Tf5: d5 Фd6—c6 4.Td5—d6!—ось ;вона, зв’язка тури f7, яка дає

змогу білим виграти партію. ; ; ;діаграма ; ; ; ;72

47

4.. .Феб—е8 (4…Ф:сІ6 5.Ф:с8+) 5.Td6—d7, і чорні здалися. Несподівана комбінація білих одержала приз «за красу».

З цих прикладів видно, що сильніша сторона за допомогою жертви фігур на полі f7 (f2) діставала змогу атакувати. Не думайте, однак, що така жертва сама по собі може привести до успіху,— важливе розташування сил на шахівниці, активність інших ;фігур. Часто сторона, яка проводить удар на полі f7 (f2), не тільки ;не досягає успіху, але й сама змушена оборонятися.

Одним із методів захисту після жертви коня f7 (f2) є рокіровка.

Наведемо повчальний приклад — партію Спасський—Суетін, III Спартакіада народів СРСР. (Діаграма 73.) У цій гострій позиції ;майбутній чемпіон світу, не бажаючи допустити рокіровки чорних, ;сміливо зіграв l.Ke5:f7, але після спокійного 1…0—0! (l…Kp:f7? ;2.Td6!! — і атака білих скінчиться матом) з’ясувалося, що ініціатива перейшла до супротивника. Фігури чорних натискують на позицію білого короля (не останню роль відіграє королівська тура, ;що одержала відкриту лінію), а крім того, у них на пішака ;більше.

Не дивно, що незабаром Суетін досяг вирішальної матеріальної переваги: 2.КІ7—g5 сЗ:Ь2 З.ТаІ—Ы Та8—е8 4.ТЬ1:Ь2. На

4.К(С):е6 буде 4…Kph8, і білі через зв’язку матимуть збитки.

4.. .ФЬ6—сб 5.Kg5—ЇЗ Kf6—е4 6.Cf4—g3 Ке4—сЗ 7.Фе2—d3 Kc3:dl

8.Ф63:61 Те8—d8, і через десять ходів білі здалися.

5. Ослаблення діагоналей

Наведемо кілька прикладів, що показують, як небезпечно ослабляти діагоналі, на яких діють далекобійні фігури супротивника.

Балашов—Романішин, 44-й чемпіонат СРСР, Москва, 1976 рік. (Діаграма 74.)

Чорні пішли I…d5:c4?, сподіваючись мати хорошу гру після

2.Ке5? К:е5 З.С:а8 Саб. Але білі зіграли 2.Kf3—g5!, і з’ясувалося, що чорні мають віддати фігуру, бо від загрози 3.Kd5 і 4.С:Іб немає ;задовільного захисту. Зверніть увагу на дії білих слонів на діагоналях аі—h8 і hi—а8. Як бачите, чорним треба було всіляко зміцнювати пішака d5, що перешкоджав активності білопільного слона ;супротивника.

Аналогічної помилки можуть припуститися чорні у позиції, яка виникає в одному з варіантів каталонського початку після l.d4 K.f6

2.с4 еб 3.g3 СЬ4+ 4.Kd2 с5 5.dc С:с5 6.Cg2 Кеб 7.Kf3 Ь6 8.0—0 СЬ7

9.аЗ 0—0 10.Ь4 Се7 11.СЬ2 Тс8 12.ФЫ! (Діаграма 75.) Тепер необережний хід 12…а7—а5? веде до матеріальних втрат після вже знайомого випаду 13.Kf3—g5! g7—g6 (бо 14.C:f6) 14.Ь4—Ь5.

Ще небезпечніше ослабляти діагоналі, які проходять у безпосе-

48

редній близькості від короля. У партії Литвинов—Вересов, Мінськ, 1958 рік (діаграма 76), замість правильного 1.КІЗ, що давало ;можливість організувати оборону, хоча після l…g5 шанси чорних ;були б вищі, білі допустилися значного ослаблення діагоналі, ;hi—а8, зробивши хід l.g2—g3? Супротивник одразу ж скористався цим, завдавши красивого удару. 1…Ф68—h4!! 2.Kd2—f3 — вимушено, бо на 2.gh буде 2…Tg6-r З.КрЫ Kf2x. 2…Ке4—g5!! Після ;цього нового красивого удару білі здалися, оскільки 3.gh (З.К:Ь4 ;КЬЗХ) З…К:ГЗ + 4.С:ГЗ Tg6+ 5,Cg2 T:g2+ 6,Kphl T:f2+ або

4.Kpg2 K:d4-r.

4 О Коля:.

ДІАГРАМА 75

ДІАГРАМА 76

До курйозів можна віднести партію Немет—Кнєжевич, Югославія, 1972 рік.

I.g2—g4? d7—d5 2.g4—g5? (краще 2.Cg2, відіграючи при

2…C:g4 ходом З.с4 пішака) 2…е7—е5 З.с2—с4 d5:c4 4.КЬ 1 — аЗ? Cf8:a3! 5.Ь2:аЗ?? Правильно 5.Фа4+ і 6.Ф:аЗ, зберігаючи шанси ;на опір. Тепер же білі непоправно ослабили не тільки діагональ ;hi—а8, але й діагональ аі—h8, що дає змогу супротивникові виграти в досить цікавий спосіб: 5…Ф68—d4!, і білі здалися. На 6.ТЫ ;відповідь 6…Фе4 з подвійним ударом на обидві тури.

6. Гонитва за матеріальною перевагою

В історії шахів відомо чимало випадків, коли гонитва за матеріальною перевагою призводила до поразки навіть шахістів високого класу. Так, у партії Герінг—Андерсен, Лейпціг, 1977 рік (діаграма 77), чорні програли тому, що не хотіли спростити позицію поверненням супротивникові частини своєї великої матеріальної переваги.

1.КЇ5—е7 + ! — останній шанс білих, становище яких незавидне, «скаламутити воду». їм це несподівано вдається: 1…Те8:е7?! (легко вигравало 1…К:е7 2.Ф:Ї4 Ф:Ї4+ 3.Kp:f4 Kg6 + , і в ендшпілі чорні мали б на два пішаки більше при позиційній перевазі)., ;2^g4—с8+ Kg6—f8?? Страшна помилка. Ще не пізно було повернути туру 2…Те8!, зберігаючи шанси на перемогу.

З.Фс8:ї8 + ! Kpg8:f8 4.Th2-h8x.

Досить часто гонитва за матеріальною переваго^ призводить до того, що фігури займають невдалі позиції й у супротивника ;з’являється можливість для операцій-відповідей. Характерний фрагмент з партії Толуш—Смислов, Ленінград, 1954 рік. (Діаграма 78.)

Тут шанси суперників однакові, але вже наступний хід білих

l.Ce2:h5? дав змогу чорним сильним контрударом 1…Ксб—е5! досягти вирішальної переваги. Справа в тому, що фігури білих «повисли», і супротивникові вдається форсовано досягти вигідних спрощень: 2.d4:e5 — вимушено, бо ферзю нікуди піти. 2…Фс7:е5 +

З.КреІ—П (З.Се2 Ф:сЗ + ) 3…®e5:g5. 4.Ch5-f3 ®g5—f6! — змушуючи до розміну ферзів, після чого перемога чорних, які мають на два пішаки більше, не викликатиме сумніву.

У наступній партії чорні почали гонитву за ворожим пішаком, дозволивши супротивникові досягти вирішальної позиційної переваги.

Авербах—Гагарін, Калуга, 1938 рік. (Діаграма 79.)

1…Кс6—Ь4? 2.Сс1—g5 КЬ4:с2 З.Таї—cl Kc2:d4 4.Ke2:d4 c5:d4

5.®dl:d4. Отже, операція чорних закінчилася «успіхом» — вони виграли пішака, але ж білі мають велику перевагу в розвитку

50

фігур! Далі білі чіткою й енергійною грою вибороли перемогу: 5…е7—е5 6.Ф64—Ь4 d6—d5

7.ФЬ4—ЬЗ Cf5—d3. Здається, що чорні значно покращили ;своє становище, але вже наступний хід білих руйнує не ;підсилений фігурами пішаковий ;центр супротивника: 8.Kc3:d5! ;Cd3:f 1 9.Cg2:fl Фб7:б5 IO.Cfl —

Ь5+ Кре8—{7 ; ; ;(10…Кре7?

11. Ф:65) ; ; ; ;11.СЬ5—с4 Фб5:с4

12. ФбЗ:с4 + . Тепер у білих не

тільки позиційна, а й матеріальна перевага. Далі просто:

12…Kpf7-g6 ; ; ;13.Cg5:f6 g7:f6.

На 13…Kp:f6 буде 14.ТсЗ — до атаки підключається тура.

14.Фс4—g4+ Kpg6—f7 ІБ.ТсІ—с7+ СГ8—е7 16^g4—с4 +

18.Тс7:е7! Те8:е7 19.Фе6:і6 +

17.Фе4—еб Та8—е8

Kpf7-f8 , і чорні здалися.

7. Неправильна оцінка позиції

Правильна, об’єктивна оцінка позиції — це ключ до шахової майстерності. Адже правильна оцінка позиції допомагає виробити