У такій позиції, як зображено на діаграмі 96, було відкладено партію Геллер—Тан, Петрополіс, 1973 рік. У білих віддалений прохідний пішак, але чорні зайняли гарні позиції у центрі й ходом

1.. .Ь5! могли забезпечити собі нічию, бо після 2.СЇ2 Са5 З.Крс2 СЬ4 ;4,Kpb3 Cd2! білим ніде прорватися.

Замість цього чорні спокусилися пішаком Ь4, який не відіграє майже ніякої ролі, дозволивши супротивникові активізувати свої ;фігури й досягти успіху: 1…СЬ4—е 1 ? 2.а6—а71 Крс7—Ь7 3.Cd4:b6! ;Cel—g3. Чорні вже відмовляються брати пішака через 4.f4 Cg3 ;(4…g5 5.Cd8) 5.СеЗ з наступним маршем білого короля до беззахисних пішаків, але готують 4…Ї4 з шансами на порятунок.

4.Кре1—е2! — відбиваючи вищезгадану загрозу 4…f4 5.Cf21, а на

4.. .С:Ь4 знову виграє 5.f4 g5 (5…Cg3 б.СеЗ) 6.Cd8 Кр:а7 7.fg Kpb7

8.Kpf3 Крс8 9.СЇ6, і чорні не можуть перешкодити просуванню пішака супротивника, бо загрожує 10.g3.

4.. .Cg3—е5 5.СЬ5—f2! — білі убезпечили свій королівський ;фланг і тепер легко перемагають, використовуючи активність короля. 5…Се5—d6 6.Кре2—d3 Cd6—с7 7.Kpd3—с4 f5—f4 8.Крс4—d5 ;Сс7—d8 9.Kpd5—e5 g6—g5 10.h4:g5 Cd8:g5 ll.Kpe5—f5 Cg5—h5 ;12.CF2—c5! — неєдине, але найвитонченіше рішення. Зважаючи на ;загрозу 13.Kpg6, чорні здалися.

У наведеному закінченні чорні програли тому, що, погнавшися за пішаком h4, порушили координацію своїх сил і поступилися суперникові найважливішими центральними полями. «Пішакоїдство» ;небезпечне не тільки у дебюті!

Наступне закінчення розповідає про боротьбу різнокольорових слонів. В більшості випадків вони — провісники нічиєї, але й тут ;необхідна точність і ще раз точність.

Ларсен—Хюбнер, Ленінград, 1973 рік. (Діаграма 97.)

Білі мають на пішака більше, але шанси на перемогу в них незначні, бо на шахівниці різнокольорові слони й мало пішаків. ;Як і в попередньому прикладі, чорні могли досягти нічийної позиції, активізуючись у центрі: l…Kpd5! 2.а4 с4 З.КреЗ сЗ і таке інше.

Але вони дотримувалися пасивної тактики й одразу були покарані. 1…Са6—Ь5? 2.Kpf2—еЗ Креб—е5 З.СЬб—g7+ Кре5—еб 4.0g7—f8 (простіше 4.Kpf4) 4…Креб—d5 Б.КреЗ—f4 с5—с4. Більше шансів на порятунок залишало 5…Kpd4. 6.Cf8—g7 Kpd5—еб

7.Cg7—сЗ Cb5—d7 8.Kpf4—g5 Креб—f7 9.a2—a3! — цугцванг. Чорний король повинен захищати пішака g6, а слон — поле а4 й пішака f5 (через загрозу Ь4—h5).

9.. .Cd7—с8 Ю.аЗ—а4 Сс8—d7 11.а4—а-5 Cd8—с8 12.СсЗ—Ь2! — ;знову цугцванг. 12…Сс8—аб 13.h4—h5! g6:h5 14,Kpg5:f5 — і чорні ;припинили опір.

63

Me активізували вчасно свого слона чорні й у партії Німцович— Тарраш, Бад-Кіссінген, 1928 рік. (Діаграма 98.)

Незважаючи на зайвого пішака білих, позиція має нічийний характер. Чорним треба було шляхом 1…СЬ5! 2.Kpg3 (2.g4 fg 3.hg Ce2 4.Kpg3 Cf3 5.Kpf4 Крсб нічого не дає білим) 2…СП! прикувати ;білого короля до пішака g2, після чого досягти нічиєї було неважко.

Замість цього вони зіграли 1…с5—с4? 2.Kph2—g3 Kpb7—с8

3.Kpg3—Ї4 Крс8—d7 4.Се7—Ь4 Kpd7—еб 5.СЬ4—сЗ. Тепер чорним дуже складно захистити свої пішаки «Ь та «е». Білі повчально ;реалізують свою перевагу. 5…Се8—d7 6.g2—g3 Ь6—Ь5 7.Kpf4—g5 ;Кре7—f7 8.h3—h4 Cd7—c8 9.Kpg5—h6 Kpf7—g8 10.b2—b3! — білі ;утворюють прохідного пішака на протилежному краю шахівниці, ;який відверне слона чорних од захисту пішака «ї». 10…с4:ЬЧ

11. с2:ЬЗ Сс8—d7. Здається, ніби, перешкоджаючи а2—а4 і захищаючи пішака Ї5, чорні добиваються нічиєї, але далі було

12. СсЗ—е5!, і вони опинилися в цугцвангу. Програє 12…Сс8 через

13. а4 і 12…Се8 13.Kpg5 Cd7 14.Kpf6 Kpf8 15.Cd6+ Kpg8 16.Kpe7 ;Cc8 (16…Cc6 17.Kpe6) 17.a4.

Щоб упевнитись, який помилковий хід 1,..с4? зробили чорні, розглянемо варіант 5…Cg6, в якому чорні захищають своїх пішаків ;слоном, а король стереже ферзевий фланг. 1 тут білі перемагають. ;G.Kpg5 Kpd5 7.g3 Ь5 8.Ь4 Крсб 9.b3 cb Ю.сЬ КрЬб 11.а4 Ьа 12.Ьа ;Краб 13.а5 КрЬ5 14.h5! Се8 15.Kp:f5 C:h5 1б.Кр:е4 і таке інше.

Як видно з розглянутих закінчень, навіть у позиціях з різнокольоровими слонами треба бути дуже уважними. Коли ж на шахівниці однокольорові слони, увагу слід подвоїти!

64

Несподівано закінчилася боротьба у партії Тейхман—Маршалл, Сан-Себастьян, 1911 рік. (Діаграма 99.)

Оскільки на шахівниці дуже мало фігур, здається, нібито білі застраховані від усяких неприємностей, але це зовсім не так.

І.КреЗ—е4? Cg4—с8 2.Кре4—еЗ Сс8—<37! — і білі здалися. Знову слабкіша сторона програє через цугцванг. Після 3.Kpd2 (доводиться пропустити на f2 короля супротивника, бо не годиться

З.Кре4 Сс6+ 4.КреЗ C:g2 або З.Сс4 Kp:g2 4.Сс6+ Kpg3 з наступним Ь4—ЬЗ—Ь2 і Cd7—h3—g2) 3…Kpf2 4.Cc4 Kp:g2 5.Kpel Kpgl! (5…h3 6.СП + ) 6.СЇ1 Ce6 7.Cb5 h3 8,Cc6 h2 9.Ce4 Ch3 чорні виграють.

Нічию, німецький гросмейстер міг зробити ходом 1.СЬ5! Наприклад, l…Kp:g2 (нічого не міняло 1…Себ 2.Сс6 Сс4 З.Се4 Cfl 4.Cd5 C:g2 5.Се6) 2.Kpf4! Себ З.Сс6+ Kpf2 4.Cd5 Cd7 5.Cc6! Ch3 6.Cd5 ;Cg2 7.Ce6 з нічиєю.

Розглянемо кілька прикладів боротьби слона проти коня. Граючи у таких закінченнях, не забувайте, що слон — фігура далекобійна, якій потрібен простір, а кінь, навпаки, проявляє свою силу саме в закритих позиціях.

Фішер—Тайманов, Ванкувер, 1971 рік. (Діаграма 100.)

Чорним для нічиєї досить, хай навіть втративши коня, потрапити королем на кутове поле Ь8. Зробити це можна було двома способами: l…Kd3 2.h4 Kf4 3.Kpf5 Kpd6! або l…Kpd6 2.Ce2 Kd7 +

3.Kpf7 Kpe5 4.И4 KpF4.

У партії ж було l…Kpd5—е4?, і після 2.Cg4—с8! Кре4—Ї4 (не рятує 2…Kd3 З.СЇ5+ або 2…Kf3 З.СЬ7 + ) З.ЬЗ—Ь4 Ке5—f3 4.h4—h5

l/2 5 О- Коляков

65

КІЗ—g5 5.Сс8—f5! (ось коли проявляється сила слона!) 5…Kg5—f3

6.h5—h6 Kf3—g5 7.Kpf6—g6 чорні здалися.

Цей приклад наочно показує перевагу слона над конем. Віл! просто використали помилку супротивника, відрізавши його сили ;від прохідного пішака.

У наступному прикладі чорні зробили кілька неточностей, на перший погляд невеликих, які призвели до поразки в нічийному ;ендшпілі.

Викова—Вольперт, 1951 рік. (Діаграма 101.)

l.Kph4—g5 Kpg8—f7 2.h2—h4 Kc4—d6. Перша неточність. Чорним треба було підготуватися до боротьби проти прохідного пішака «Ь» (який утворюється за кілька ходів) таким чином: 2…е6 ЗіЗ Ка5 4.g4 fg 5.fg Кеб з наступним переводом коня на d5 чи f5 (яібцо ;білі здійснять просування Ь4—Ь5). Навпаки, псевдоактивний хід

2…е5? змусив би чорних після З.СсЗ грати З…е4 (3…Kpg7 4.f4), на що неприємна відповідь 4.h5!

3.f2—f3 е7—еб 4.Kpg5—f4! Слабкіше одразу 4.g4 через 4…fg

5.fg Ке4 + , і білий король змушений відступити. 4…Kd6—с4 5.g2—g4 15:g4 6.f3:g4 Kc4—d6 7.Cd4—e5! (Діаграма 102.)

Кілька допущених чорними неточностей дали змогу білим збільшити свою мізерну початкову перевагу, але в цілому партія не вийшла б за межі нічиєї після правильного ходу 7…Кс4.

7…Kd6—е8?? — дуже груба помилка. Чорні добровільно стри-ножують свого коня, який тепер не має жодного ходу. 8.Kpf4—g5 Ке8—g7 9.Kpg5—h6! — і білі виграють, бо на 9…Ке8 вирішує

10. g5!

Особливо обережно слід грати тоді, коли супротивник має так

66

ДІАГРАМА 103

звану перевагу двох слонів. Наскільки реальна така перевага, по* казує наступний приклад.

Степанов—Лілієнталь, чемпіонат ВЦРПС, 1936 рік. (Діаграма 103.)

Захист білих полегшено закритим характером позиції, і їм треба було поспішити королем на ферзевий фланг (l.Kpf2)—єдине місце, де чорні можуть здійснити прорив. Замість цього білі необережно зіграли l.Kd3—е5?, на що відповідь 1…Се7—Ь4!, і з’ясувалося, що білі втратили вирішальний темп, бо на 2.Kpf2 буде

2…С:Ь5! З.аЬ а4 4.Kd3 Cd2!, забезпечуючи марш прохідного пішака. 5Д:е6+ Крс8 6.Кес5 Ьс 7.К:с5 аЗ 8.КЬЗ а2 9.Кре2 СсЗ.

У партії білі походили 2.Ке5—d3, але й тепер результат боротьби вирішила жертва слона: ; ; ;2…Cd7:b5! ; ; ; ;3.а4:Ь5 СЬ4—d2