4.Kg5:e6+ Крс7—с8. Цікаво, що кінь на d3 нерухомий через загрозу мата на е 1, а кінь на еб не може прорватися .неушкодженим крізь частокіл своїх і чужих пішаків.

5.Kpg3—Ь4 а5—а4 6.Кеб—с5 — єдиний спосіб загальмувати рух чорного пішака. 6…Ь6:с5 7.Kd3:c5 а4—аЗ 8.Кс5—ЬЗ аЗ—а2 9.Kph4:h5 ;Крс8—с7! 10.Kph5—g6 Крс7—Ь6 ll.Kpg6:f5 КрЬ6:Ь5 12.еЗ—е4 ;КрЬ5—с4 ІЗ.КЬЗ—al (13.K:d2+КрсЗ!) 13…Крс4—сЗ, і білі здалися.

3. Турові закінчення

Туровий ендшпіль — один із найскладніших. У шахових партіях він трапляється набагато частіше, ніж інші, тому за довгі роки розвитку теорії закінчень йому приділялася чимала увага. Туровий

67

ендшпіль аналізували видатні шахісти-практики: Ф. Філідор, В. Стейніц, 3. Тарраш, Е. Ласкер, А. Рубінштейн, складали цінні ;для теорії етюди відомі шахові композитори. Нині для успішного ;розігрування турових закінчень, крім правильної оцінки позиції, ;точного розрахунку варіантів, необхідне ще й знання великої кількості теоретичних позицій. Бо хто їх не засвоїть, з тим можуть статися неприємності.

1890 року Е. Ласкер, тоді ще претендент на звання чемпіона світу, опублікував свій етюд (діаграма 104), який згодом став все-світньовідомим. Та, мабуть, його не знав шахіст, що грав чорними у партії Нємков—Зелінський, Рига, 1978 рік. (Діаграма 105.) Чорні зіграли 1…Краб:а5?, а далі білі продовжували «за Ласкером»:

2.Крс8—Ь7 Тс2—Ь2+ З.КрЬ7—а7 ТЬ2—с2 4.Те7—е5+ Краб—а4

5.Кра7—Ь7 Тс2—Ь2+ 6.КрЬ7—аб ТЬ2—с2 7.Те5—е4+ Кра4—аЗ

8.Кра6—Ь6, і, не чекаючи фіналу етюда Ласкера 8…ТЬ2+ 9.Кра5! Тс2 Ю.ТеЗ+ Kpd2 11.Т:е2І, чорні здалися.

Часто в турових закінченнях активність тури і хороша координація її дій з королем мають більше значення, ніж матеріальна перевага.

Класик турового ендшпілю гросмейстер А. Рубінштейн радив, якщо можна, не поспішати брати слабкі пішаки супротивника, щоб ;не допустити активізації його сил. А коли шахіст не слухається ;цієї поради, можуть бути неприємності.

Будо—Мазель, VII чемпіонат СРСР, 1931 рік. (Діаграма 106.)

У білих на два пішаки більше, і, повернувши одного з них

І.КреЗ! ТЬ2 2. Та5 T:h2 З.Т:с5 Т:а2 4.Тс8!, вони мали б два зв’язаних прохідних пішаки, утримати які чорні були б не в змозі. За-

68

мість цього білі почали гонитву за пішаком с5: ; ; ; ;І.Таб—сб?

Kpf5—f4!

Тим часом чорні активізують свого короля, створюючи загрози королю супротивника.

2.Тс6:с5? А цей помилковий хід вже остаточно позбавляє ;білих виграшу. Треба було визнати свою помилку й повернути туру до життя: 2.Те6! ТЬ4

З.Те2! Т:с4 4.Td2 Tb4 5.d6 ТЬ8

6.d7 Td8 7.Кре2 Кре5 8.Kpdl Креб 9.Крс2. Чорні скуті пішаком d7, бо, якщо його поб’ють, ;вони програють пішаковий ендшпіль. 2…ТЬ8—Ь2 +! 3.Kpf2—el ;Kpf4—еЗ! Маючи обмаль сил, ;чорним вдалося розпочати атаку ворожого короля. Ось що таке ;координація фігур! 4.Кре1—dl КреЗ—d3 5.Kpdl—cl Tb2—с2 + ;б.Крсі—ЬІ Kpd3—сЗ 7.а2—а4. Або 7.ТЬ5 Т:Ь2 8.ТЬЗ+ Кр:с4.

7…Tc2:h2 8.d5—d6? Завдання чорних було б значно важче, якби

8.а5!, але й тоді після 8…КрЬЗ! (8…ТЫ+? 9.Кра2 ТИ2+ ІО.КраЗ ТЫ 11.Кра4) 9.Крс1 (9.ТЬ5+ Кр:с4 з нічиєю) 9…КрсЗ lO.Kpdl ;Kpd3 ll.Kpel КреЗ 12.Kpf 1 Kpf3 13.Kpgl Tg2+ H.Kphl Td2! (з загрозою 15…Kpg3 і 16…TdlX) Іб.Тсб g5 чорні примушували супротивника погодитися з нічийним результатом.

Наведемо приблизні варіанти: A. 16.Tf6+ Kpg3 17.ТП Th2 +

18.Kpgl Tg2+ 19.Kphl Th2 + ; Б. Іб.Теб g4! 17.Tel Kpg3 18.Te3 + Kpf2 19.Ta3 g3 20.Tal Td4! 21.Ta2+ Kpfl з нічиєю; В. Іб.ТЬб! g4 ;17.ТЫ (відвертаючи загрозу 17…Tdl+ 18.Kph2 g3+ ; ; ; ;19.Kph3

ThlX) 17…Kpf2! 18.аб (нічого не дає й 18.Tgl Td3! 19.Tg2+ Kpfl, бо якщо 20.аб? Th3+ 21.Th2 g3!!, білі навіть програють. 22.T:h3 ;g2+ 23.Kph2 glOx) 18…g3 19.a7 Td41 20.Tb2+ Kpfl, і вже білі ;повинні давати вічний шах, бо програє 21.ТЙ2 через 21…ТИ4! 22.T:h4 ;g2+ 23.Kph2 gl<D + .

Такі цікаві варіанти ще раз показують силу узгоджено діючих фігур. У партії ж після 8.d6 чорні легко форсували нічию.

8…Th2—hi + 9.Kpbl—а2 ТЫ— h2+ Ю.Кра2—аЗ Th2—hi!

А тепер подивимось, як небезпечно нехтувати порадами іншого знавця турових закінчень, 3. Тарраша. Він вивів правило, згідно з яким тура має стояти ззаду прохідного пішака, незалежно від того, свій це пішак чи суперника.

У позиції на діаграмі 107 грубою помилкою було б 1 ,Ь5—Ьб?, бо після 1…Та7—al+ 2.Kpgl— g2 Таї—Ы! чорні ставлять туру

69

позаду прохідного пішака білих і легко роблять нічию. З.Тс2—сб ТЫ—ЬЗ 4.Kpg2—И ТЬЗ—Ь2! і таке інше.

У вихідному становищі білим слід грати 1.ТЬ2!, підтримуючи турою свого прохідного пішака ззаду. Після l…Kpf6 2.Ь6 ТЬ7

3.Kpg2 Креб 4.Kpf3 Kpd6 5.Kpf4 вони повинні добитися перемоги.

Отже, якщо тура стоїть позаду свого пішака, вона підтримує його просування у ферзі, а якщо позаду ворожого — то має велику ;свободу дій.

Турові закінчення такі складні, що від помилок у них не застраховані навіть видатні шахісти.

Тарраш—Чигорін, матч, 1893 рік. (Діаграма 108.)

У білих два зв’язаних прохідних пішаки, але й чорні мають свій контршанс — їхній пішак «а» близький до поля перетворення.

1…Тс2—а2? — повчальна помилка. Порятунок чорних тільки в активності тури. Тому треба було грати 1…а2! із хорошими шансами на нічию. Наприклад, 2.h5+ (2.Kpg4 Тс4 + , а очікувальні ;ходи білих нічого їм не дають, бо чорні маневрують турою на другій горизонталі). 2…Kpf6 3.Kph4 (після 3.g4 Тс5! 4.Т:а2 Kpg5! виникає відома теоретична позиція, в якій, незважаючи на два зайвих пішаки, білі не можуть виграти). 3…Th2+ 4.Kpg4 ТЬ2 5.Та6+, ;Kpg7 6.Kpg5 Tb5+ 7.Kph4 Tb2! 8.g4 Kpf7 9.Та7+ (9.h6 Tb6t

10.Ta7+ Kpg6 11.h7 аІФ!) 9…Kpf6! 10.g5+ Kpf5 11.h6 Th2 + 12.Kpg3 Thl! 13.T:a2 Kp:g5, і чорні врятовані.

Активність тури в поєднанні з загрозою а2—аІФ дала змогу їм затримати просування пішаків супротивника. Саме цих найважливіших факторів не мали чорні у партії після невдалого ходу 1…Та2?

2.Kph3—g4 Та2—аі З.Та5—а6 + Kpg6—f7 4.Kpg4—g5! Тепер ре-

70

зультат партії швидко вирішує взаємодія білих фігур. 4…аЗ—а2

5.g3—g4 Kpf7—е7 6.Та5—а7+- Кре7—е8 7.И4—h5 Кре8—f8 8.И5—h6 Таї—bl —вимушено, бо на 8…Kpg8 вирішує 9.Kpg6. 9.Та7:а2 і таке інше. Взагалі, пам’ятайте, що коли вже не вдалося підтримати ;свого прохідного пішака ззаду, то здебільшого вигідніше захищати його збоку аніж ставити туру на малоактивну позицію попереду пішака.

4. Складні закінчення

На відміну від попередніх, у цьому розділі будуть розглянуті закінчення, в яких на шахівниці лишається ще чимало фігур. У таких позиціях можливі майже всі типи комбінацій, що зустрічаються у мітельшпілі.

Рагозін—Болеславський, Москва, 1945 рік. (Діаграма 109.)

Чорні ходом l…Kpg8—f7? (правильно 1…ТЬ8 з імовірною нічиєю) допустили зв’язку, яка вирішувала долю боротьби не не їхню користь. 2.е7—е8Ф + ! Kpf7:e8 З.Сс2—а4, і білі виграли.