Білі мають безсумнівну позиційну перевагу, але, «на жаль», перед ними постають дві заманливі можливості. Одна — використати невдале розміщення чорних фігур на ферзевому фланзі: l.Cfl ;Та4 2.Фе2 із загрозою З.ФЬ5 або 2.Cd3 із загрозами З.Сс2 та З.Фс2. ;Друга — пов’язана з облогою слабкого пішака d5: l.f4 g6 2,g4 з ;наступним f5.

Кожна з цих можливостей давала змогу білим іще збільшити свою перевагу. Але… Втім, наведемо вирішальну частину партії ;з коментарями «потерпілого»:

«У мене ж обидва ці плани злилися в один, і я зіграв 1.Ь2—ЬЗ.^ (цей хід взагалі нікуди не годиться, оскільки слон все одно не може піти на g4 через C:d5) 1…Ь7—Ь5 2.Ї2—Ї4 (втративши дуже важливий темп, я обрав другий план, але тепер він уже запізнюється^

86

ДІАГРАМА 129

ДІАГРАМА 130

2…Ь5—Ь4 3.аЗ:Ь4 а5:Ь4 4.Cg2—И (а ось і перший план, точніше, жалюгідна пародія на нього) 4…Ь4:сЗ 5.СП:с4 Фс6:с4 6.Ь2:сЗ ;Ce6:h3, і через кілька ходів я змушений був здатися».

Підсумовуючи нашу розмову, нагадаємо пораду Д. Бронштейна: «Майже завжди наполегливе проведення нехай навіть і не зовсім правильного плану скоріше приводить до успіху, ніж недостатньо обгрунтований крутий поворот з напівдороги».

3. Обережно, пастка!

На кожного шахіста під час гри чатують численні пастки, і що досвідченіший суперник, то краще вони замасковані, то важче їх ;розгадати.

Опинитися в пастці можна вже в дебюті. Але на цій стадії гри уникнути небезпеки легше — в основному досить лише вивчити типові для обраних вами дебютів варіанти пасток.

На жаль, деякі шахісти не завжди уважно переглядають дебютні керівництва. Розглянемо, до яких неприємностей може призвести зневажливе ставлення до підручників.

Ще минулого століття у відомому теоретичному керівництві німецького майстра Більгера «Хандбух» було опубліковано такий ;варіант пастки у контргамбіті Альбіна: l.d2—d4 d7—d5 2.c2—c4 ;e7—e5 3.d4:e5 d5—d4 4.e2—e3? — велика помилка. Правильно

4.КЇЗ, можливо і 4.аЗ або 4.е4. 4…СЇ8—Ь4+ 5.СсІ—d2 d4:e3!

6.Cd2:b4. Програє 6.Фа4+ Кеб 7.С:Ь4? ef+ 8.Кр:ї2 ФИ4+ (9.g3 Ф64 + ) Э.КреЗ Ф64+ ІО.КрГЗ Cg4 + ll.Kpg3 Kh6 I2.h3 Kf5+J

87

13.Kph2 ФЇ4— і мат. Дещо краще 6.fe, але й тоді перевагу мають чорні.

6…еЗ:ї2 + 7,Кре1—е2. (Діаграма 131.) 7…f2:glK+I— геть-чисто спростує задуми білих, які розраховували лише на 7…fg<& 8.Ф:68 + ;Kp:d8 9. T:gl.

8.Кре2—el. Нема часу на 8.Tgl через загрозу 8…Cg4 + .

8…Фс18—h4+ 9.Kpel—d2 КЬ8—сб 10.СЬ4—сЗ Сс8—g4 — і чорні виграють.

Відтоді як опубліковано цей варіант, його регулярно передруковують усі дебютні керівництва і… не менш регулярно ловляться на цей гачок гравці-початківці та й не лише вони. Так було, скажімо, ;в партіях Лінзе—К’ельберг, Мальме, 1917 рік: М. Татевосян—Е. Та-тевосян, чемпіонат Вірменії, 1947 рік, та в інших.

Значно небезпечніші пастки в мітельшпілі, бо при розгадуванні їх може прислужитися лише власний досвід, уміння розраховувати ;варіанти, інтуїція. Ось, наприклад, яку підступну пастку обійшов ;Смислов (чорні) в партії проти Кереса, Цюріх, 1953 рік. (Діаграма 132.)

Після тривалих роздумів Смислов відмовився брати туру й зіграв I…d5:c4! На випадок l…gh? 2.Ф:h5 Те8 білі відрізали б дорогу королю суперника на другому фланзі: З.а4! з наступним СаЗ.

Проаналізуємо уважно обидві пастки. Хоча їх було поставлено в різних стадіях гри, у неоднакових позиціях, проте об’єднують ці ;пастки два основних елементи. Наявність принади (в першому випадку слон Ь4, в другому —тура Ь5) і несподіваний хід, який важко розгадати (в першому випадку перетворення пішака на коня, ;в другому — хід далеко від місця подій) . До речі, такий хід буває

83

несподіваний і його важко розпізнати не стільки з суто шахової, скільки з психологічної точки зору. Власне, так і сталося в обох ;наведених вище прикладах, а також у партії Еванс—Решевський, ;Нью-Йорк, 1965 рік. (Діаграма 133.)

Повіривши в неминучу перемогу (а так би воно й було, аби Решевський виявив бодай найменшу обережність, 1…0g6 2.Tf8 Феб 3.gl Tel-Ь і 4…Фа2+ із швидким виграшем), чорні необачно проковтнули принаду I…®g5:g3, що несподівано призвело до пата.

2.Фс8—g8!+ Kph7:g8 3.Tf7:g7 + ! — після чого суперники зголосилися на нічию (3…Kpf8 4.Tf7+ Кре8 5.Те7+ і таке інше).

Чому ж чорні припустилися помилки? Немає сумніву, що побачити цю двоходову матову комбінацію суперника за спокійних обставин для сильного шахіста не становило б жодних труднощів. Справа тут у надмірному захопленні своїми задумами, в тому, що ;гравець недооцінив можливостей суперника. Скоріш за все, побачивши, що 1…Ф^З (а цей хід насамперед впадає в око у вихідній ;позиції) швидко відкриває його фігурам доступ до короля суперника, Решевський просто облишив подальше розраховування варіантів. Він випустив з уваги патові особливості позиції, яка виникала: король запертий у кутку, пішаки заблоковані, є змога за допомогою шахів пожертвувати фігури, що зосталися. Коротко кажучи, тут ми бачимо ше один різновид наслідків так званого природного ходу.

Принади ж у пастці можуть бути найрізноманітніші: від «отруєного» пішака до відомого дебютного варіанта. Саме таку наживку запропонував суперникові Ботвинник у партії з гросмейстером ІЇІпільманом (чорні), Москва, 1938 рік.

1.е2—е4 с7—сб 2.с2—с4 d7—d5 3.e4:d5 c6:d5 4.d2—d4 Kg8—f6

5.КЫ—c3 Kb8—c6 6.Ccl—g5 ®d8—Ь6? Правильно 6…e6, але річ у тому, що знак запитання (ознака слабкого ходу) почали ставити ;після шостого ходу лише тоді, як скінчилася ця партія. 7.c4:d5 ;ФЬ6:Ь2 8.Таї—сі! Шпільман розраховував тільки на 8.Ка4, і тоді, ;згідно з останнім словом теорії того часу, чорні шляхом 8…ФЬ4 +

9.Cd2 ®:d4 10.dc Ке4 П.СеЗ ФЬ4+ 12.Кре2 be!, втрачаючи фігури, мали змогу атакувати (погрожує 13…Ф:а4 14.Ф:а4 КсЗ+ і 15…К:а4, ;а також 13…Саб+).

Хід, який зробив Ботвинник, спростував варіант 6…ФЬ6? Його було знайдено під час домашнього аналізу партії. 8…Кеб—Ь4. Якщо

8…К.Ь8 (8,..Ка5? 9.Фа4-Ь), то після 9.Ка4 ФЬ4+ 10.Cd2 чорні втрачають слона с8, a 8…Kd8 9.C:f6 ef Ю.СЬ5+ відкриває дорогу білим до навальної атаки: 10…Cd7 11.Тс2! ФЬ4 12.Фе2+ Се7 13.C:d7+ ;Kp:d7 14.®g4 з наступним 15.Ф^7 (аналіз М. Ботвинника).

9.КсЗ—а4 ФЬ2:а2 lO.Cfl—с4 Сс2—g4 ll.Kgl — f3 Cg4:f3 12.g2:f3, і чорні здалися, бо, щоб урятувати ферзя, їм доведеться віддати ;фігуру: 12..,ФаЗ ІЗ.ТсЗ Кс2 + .

7 О. Коляков

89

ДІАГРАМА 134

Досить часто пастку ставлять, розраховуючи на природний хід суперника. Красномовний приклад цього — хитра пастка Найдор-фа (білі) в партії з Полугаєвським, Мар-дель-Плата, 1971 рік. ;(Діаграма 134.)

Щойно білі зіграли І.Теї, приготувавши на хід 1…Тс8? гарний удар 2.d5! ed 3.Cg5 g6 (погрожувало 4.C:f6) 4.T:e7! Ф:е7 5.K:d5 ;з виграшем.

І все ж Полугаєвський розгадав цю пастку — гросмейстери рідко довіряють природним ходам.

У наступній же партії, яку ми тут розглянемо, білим не пощастило уникнути пастки. Сілі—Бронштейн, Москва, 1949 рік. (Діаграма 135.)

Чорні мають очевидну перевагу на королівському фланзі: на-піввідкрита лінія f, двійко грізних слонів, можливість посилити атаку, підключивши ферзя. Але річ у тому, що на цьому фланзі ;поки що нікого атакувати, оскільки король білих перебуває у центрі. Хитромудрий Бронштейн робить хід 1…СЇ5—еб, відводячи слона подалі від пішака ЬЗ, якого він, однак, готовий побити в будь-яку сприятливу мить.

2. 0—0? Знову природний хід! І знову помилка! Але й намагання ;знешкодити небезпечного слона шляхом 2.К:е6 теж було б покарано (2…СЬ4). 2…Ce6:h3!—сприятлива мить настала, тепер чорні ;атакуватимуть не порожнє місце. Аналогічний випадок ми вже розглядали. Отож надамо вам змогу самим переконатися в правильності рішення білих, які відмовились узяти слона. Щоправда, це ;не врятувало їх від поразки, оскільки чорні мають на пішака більше і позиційну перевагу.

90

ДІАГРАМА 136

Як бачите, уміло поставлена пастка може дати добрі наслідки. Однак не треба забувати, що палка на два кінці, і надміру захоплюватися пастками теж не варто. Іноді це погано кінчається. Типовий приклад — партія Щербаков—Фурман, 22-й чемпіонат СРСР. ;(Діаграма 136.)

Білих спокусила сумнівна пастка, і, замість правильного ходу Ке4, вони зробили 1 .Те 1—еб? Як з’ясується дещо пізніше, ця пастка погана з суто шахового боку. Але й з погляду психологічної боротьби вона теж не витримує критики — все надто очевидно. Адже ;білі не поставлять під удар туру «просто так», значить, це принада, значить, за нею ховається якась пастка.

I…f7:e6! Можлива, звичайно, і проста відповідь l…Cg7, що підкреслює безневинність задуму білих, але зроблений хід набагато сильніший. 2,Od3:g6+ Cf8—g7 3.Kg3—e4 Ta8—f8 4.g2—g3. Здавалося, пастка білих дала бажані наслідки, бо на 4…ФИЗ або

4…ФЬ5 виграє 5.K:f6 + . Та Фурман, зігравши 1 …16, заготував ефектний контрудар: 4…ФЬ4:е4!! 5.Cd3:e4 Cd7—е8. Ферзя білих спіймано, і чорні лишаються з достатньою для перемоги матеріальною перевагою.

Пастки вигідні тоді, коли відповідають цілеспрямованій грі, інакше вони тільки відвертають увагу від здійснення певного плану. До того ж, треба пам’ятати, що будь-яку, навіть найхитромудрі-шу, пастку можна розгадати, через те покладатися лише на пастки ;не слід.