У наведеній партії чорні витратили занадто багато часу на пересування флангових пішаків, і удар у центрі 6…d5 лише послабив їхню позицію.

Ще один приклад — з голландського захисту. I.d2—d4 [7—f5

2.Ccl—g5 h7—h6 3.Cg5—h4 g7—g5? 4.СИ4—g3 f5—f4? — здається, що білий слон у пастці, але після 5.е2—еЗ! через загрозу мата на ;h5 чорні втрачають пішака. Замість 4…Ї4 чорним треба було грати

4.. .Cg7 із обороноздатною позицією.

А цю партію взято з підручника Джоакіно Греко, написаного понад 370 років тому. 1,е2—е4 е7—е5 2.Kgl — ЇЗ КЬ8—сб З.СИ— с4 ;Cf8—с5 4.с2—сЗ Ф<Ї8—е7 (сучасна теорія вважає кращим хід

4.. .КЇ6) 5.0—0 d7—d6 6.d2—d4 Cc5—b6 7.Ccl—g5 f7—f6 8.Cg5—h4 g7—g5? — вирішальне послаблення позиції (правильно було

8.. .Cg4). Тепер білі починають красиву атаку: 9.Kf3:g5! f6:g5

Ю.ФбІ—Ь5-|—типовий удар, як і у наведених вище партіях.

Ю…Кре8—d7 ll.Ch4:g5 Фе7—g7 (не рятувало і 11..КЇ6) 12.Сс4— еб-f!! Kpd7:e6 13.ФЬ5—е8+ Kg8—е7 14.d4—d5x. (Діаграма 4.)

ДІАГРАМА З

ДІАГРАМА 4

Та повернемось із середньовіччя до наших днів і розглянемо партію сучасних гросмейстерів: Планінц—Івков, Нові-Сад, 1973 рік.

1.Ь2—ЬЗ с7—с5 2.Сс1—Ь2 КЬ8—сб ; ; ; ;З.е2—еЗ ; ; ; ;Kg8—f6

4.g2—g4? h7—h6 5.h2—h4? Білі починають флангову атаку при ;підтримці чорнопільного слона.

5…d7—d5 6.СП— h3 d5—d4! Ha противагу авантюрній стратегії білих Івков грає за канонами шахової теорії. У відповідь ;на флангову атаку починаються дії в центрі. Слон Ь2 виключається з гри. 7.g4—g5? — продовження тієї самої помилкової стратегії. (Діаграма 5.) 7…Ф68—d5! А от і розплата за азартну ;гру. Тепер білі втрачають пішаки, що «зарвалися». 8.ТЫ—h2h6:g5 ;9.h4:g5 (J>d5:g5 lO.Kgl— f3 Og5—d5 ll.Ch3:c8 Th8:h2 12.Kf3:h2 ;Ta8:c8 13.Ф61—e2. Як наслідок чорні мають на пішака більше’і в ;них гарні шанси у мітельшпілі. Та досвідчений Івков вирішує своє ;завдання значно технічніше — ходом 13…Ф68—h5! він переводить ;партію у виграний ендшпіль: 14.Фе2:Ь5 (14.f3 ФИ4 + ) 14…КГ6:Ь5 ;15КЫ—аЗ Тс8—d8, ? незабаром білі здалися.

А тепер докладніше зупинимося на аналізі ходу h3(h6) або аЗ(аб). Він має велику популярність у недосвідчених шахістів, ;оскільки перешкоджає зв’язуванню королівського коня після ;Ссі—g5 (Сс8—g4) і створює «кватирку» королю. Однак робити ;такий хід слід далеко не завжди. Він корисний у іспанській партії ;(системі Чигоріна), захисті Ласкера в дебюті Реті та в деяких інших варіантах, де органічно вплітається у систему гри. Інша річ, ;коли такий хід робиться «про всяк випадок», за звичкою, без врахування конкретної ситуації.

Ось одна з партій чемпіона світу Альохіна (білі): 1.е2—е4 е7—еб 2.d2—d4 d7—d5. З.КЫ-сЗ Cf8—b4 4.Cfl-d3 СЬ4:сЗ + ? -втрата часу. Треба було почекати, поки білі підуть а2—аЗ. 5.Ь2:сЗ ;Ь7—Ь6? — хід зроблено «просто так, про всяк випадок» тоді, коли ;вже є відставання у розвитку фігур. Цей хід зовсім не відповідає ;тому, що відбувається на шахівниці. Тут слід було грати 5,..de

6.С:е4 Kf6 і 7…0—0 із шансами на захист. 6.Ссі—аЗ! — перешкоджає короткій рокіровці. 6…КЬ8—d7 7.Ф61—е2 d5:e4 8.Cd3:e4 Kg8—f6 9.СП—d3 Ь7—Ь6? У важкому становищі чорні пропускають

8

елегантний удар Ю.Фе2:е6 + !Г f7:e6 ll.Cd3—g6X, що був би ;неможливий, якби чорний пішак лишався на Ь7. (Діаграма 6.)

Подібний приклад бачимо і в партії Харузек—Воллієр, Ко-шіце, 1893 рік.

1.е2—е4 е7—е5 2.d2—d4 e5:d4 З.с2—сЗ d4:c3 4.Cf 1 —с4 ;Kg8—16 ; ; ; ;5.Kg 1—f3 ; ; ; ;Cf8—c5

6.Kbl:c3 d7—d6 7.0—0 0—0

8.КЇЗ—g5 h7—h6? Зрозуміле бажання чорних прогнати надокучливого коня, але своїм ;ходом вони лише підштовхнули білих на комбінацію. Треба ;було продовжити розвиток спокійним 8…Кеб, і білі не мали б вигоди з перебування коня на g5. ;Тепер же настає розгром: ; ; ; ;9.Kg5:f7! Tf8:f7 10.е4—е5 Kf6—g4

П.е5—еб! Ф68—Ь4. Однаково погано 11…С:е6 12.С:е6 ФЬ4 13.Ф^4 і 11…Те7 12.Ф^4.

12.e6:f7+ Kpg8—f8 ІЗ.СсІ—f4! Такою ж помилкою булобІЗДЗ? через 13…Kf2!

13…Kg4:f2 14.Ф61—е2 КЇ2—g4 + . Ось де з’ясовується точність тринадцятого ходу білих. При ІЗ.ЬЗ чорні ходом 14…К:ЬЗ++ могли б зруйнувати позицію білого короля: 15.Kpg1 —hi Сс8—d7 ;Іб.Таї—el Kb8—сб. (Діаграма 7.) Тепер сили чорних роз’єднані ;й білі фігури з вигідних позицій нападають на ворожого короля, ;що застряв у центрі. 17.Феї—е8 + П Та8:е8 (нічого не змінило б ;і 17…С:е8) 18.ї7:е8Ф+ Cd7:e8 19,Cf4:d6x.

Вересов—Файн, Мінськ, 1940 рік.

l.Kgl— f3 d7—d5 2.e2—e4?! d5—d4. Треба було прийняти гамбіт. Тепер же білі матимуть гарну гру. З.СП—с4 с7—с5 4.d2—d3 h7—h6 + ? — непростима помилка. Слід було продовжувати розвиток 4…Кеб або 4…К16 з приблизно однаковими шансами. (Діаграма 8.) 5.Cc4:f7 + ! Kpe8:f7 6.K.f3—е5+ Kpf7—f6. He врятувало й

б…Креб 7.ФИ5 (із загрозою 8.ФЇ5 + ) 7…g5 8,Kf7 Фе8 9^g6+ Kf6

10.K:h8 Ф^б ll.K:g6 Cg7 12.Ї4.

7.Ф61—h5 g7—g5 8.ФИ5—g6 + ! Kpf6:e5 — чорний король іде назустріч загибелі. 9.f2— f4+ g5:f4 10.Ccl:f4 + ! Kpe5:f4 ll^g6—g3X.

У розглянутих нами прикладах хід h7—h6 приводив чорних до дебютної катастрофи. Часто наслідки цього ходу даються взнаки ;й у середині гри, але про це поговоримо далі.

Хоча білі й мають перевагу першого ходу, їм також небезпеч-

9

но гаяти час. В цьому можна переконатися, розглянувши партію Вейгер — В. Іванов. Ленінград, 1972 рік.

1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl— f3 КЬ8—сб З.СП—с4 Kg8—f6 4.Kf3—g5 d7—d5 5.e4:d5 Кеб—a5 6.Cc4—Ь5+ c7—c6 7.d5:c6 b7:c6 8.Cb5—e2 ;h7—h6 9.Kg5—h3 (надійніше 9.Kf3) 9…g7—g5!? 10.a2—a3?—типова помилка. Треба було грати 10.d3, оскільки чорні, пожертвувавши пішака, здобули ініціативу. 10…g5—g4 11.КИЗ—gl Cf8—с5!

Виявляється, що не можна 12.Ь4 через 12…C:f2 + ! Таким чином, білим доводиться повертатися до звичайного плану: 12.d2—d4 Ce5:d4 13.с2—сЗ, сподіваючись розміняти ферзів. (Діаграма 9.)

13…Cd4:f2 + ! — вирішальний удар. 14.Kpel:f2 Kf6—е4+ 15.Kpf2— П. Не можна 15-КреЗ через ефективне І5…Кс4+ 16.Кр:е4 f5x.

15,..Od8-f6+ 16.Kgl-f3 g4:f3 17.Ce2:f3 Cc8—аб+ 18.Kpf 1—gl Ta8—d8 19.Ф61—el Of6:f3 20.КЫ—d2 Td8:d2!, і білі здалися.

2. Початок активних дій до закінчення розвитку фігур

Одним із прикладів помилок такого типу є гра на «дитячий мат»: 1.е2—е4 е7—е5 2.Ф61—Ь5? КЬ8—сб З.СП—с4 g7—g6

4.ФІі5—f3. Тут слід було повернутися ферзем на d 1 і спробувати надолужити прогаяне для розвитку фігур. 4…Kg8—f6 5.ФІЗ—ЬЗ? ;Наполегливе прагнення білих вчинити напад на пункт 17 приводить їх до втрати слона: 5…Кеб—d4! 6.Cc4:f7+ Кре8—е7 7.ФЬЗ—с4 ;Ь7—Ь5! (ДіаграмаІО.)

Причиною невдачі білих у цьому випадку е поспішна, непідго-товлена атака явно недостатніми силами.

10

Повчальний і наступний приклад: ; ; ;Легаль—Сен-Брі, Париж,

1787 рік. 1.е2—е4 е7—е5 2.Cfl— с4 с17—d6 3.Kgl—f3 4.КЫ—сЗ Сс8—g4 5.0—0 Кеб—d4? Цей випад для ослаблення позиції рокіровки білих зустрічає красиве спростування: 6.Kf3:e5!l Cg4:dl ;(після 6…de 7.0:g4 у білих на пішака більше і краща позиція)

7. Cc4:f7+ Кре8:е7 8.Kc3-d5x.

А ось і ще одна варіація на тему «мат Легаля»: Бергер — Фре-ліх, Грац, 1881 рік.

1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl—f3 КЬ8—сб 3,СП — Ь5 а7—аб 4.СЬ5—а4 d7—d6 5.КЫ—сЗ Сс8—g4 б.КсЗ—d5 Kg8—е7? — на полі е7 кінь ;займає невдалу позицію. Правильно 6…Kf6.