Цей приклад ще раз показує, як важливо взяти себе в руки й позбутися хвилювання, що пов’язане з близькістю перемоги.

Отже, не забувайте: партію вважають виграною лише тоді, коли в таблиці з’являється очко. Через те і в завершальній стадії реалізації переваги не можна й на мить розслабитися, бо суперник одразу ж цим скористається.

Шахістові, який домігся вирішальної переваги, можна рекомендувати зробити невеличку перерву в грі, щоб трохи перепочити, зібрати всі сили, позбутися нервового напруження. А тоді глянути ;на позицію об’єктивно і впевнено довести гру до перемоги.

5. Захопленість власними задумами ;й недооцінювання контрпогроз супротивника

Часом шахіст, захоплений якоюсь своєю ідеєю чи цікавими задумами, зосереджує на здійсненні їх усю свою увагу. При цьому інші особливості позиції випадають з його поля зору.

Так, скажімо, в партії Романовський—Каспарян, Ленінград, 1938 рік (діаграма 140), чорні, захоплені ідеєю красивого мата, не ;помітили зв’язки. В цій позиції Каспарян «оголосив мат» за три ;ходи: 1…0h4— el+ 2.Kpgl—h2 Th8:h3 + ?? 3.Cg4:h3 Ke5—f3??!l ;Після чого збентежений Романовський почав пояснювати йому, що ;кінь зв’язаний. Трагікомічний випадок.

Жертвою надмірного захоплення власним задумом став якось

О. Альохін.

Альохін—Блекберн, Петербург, 1914 рік. (Діаграма 141.)

ДІАГРАМА НІ

94

Білі планують атаку на королівському фланзі й, обмірковуючи її, прогавили фігуру. І.КЬІ—d2? Коня переведено на королівський ;фланг, але 1…Фс18—а5 2.а2—а4 а7—аб, і білі лишилися без фігури. «Даруйте, я просто забув про слона»,— сказав після партії ;Альохін. Як бачите, перебуваючи в полоні своїх задумів, він недогледів досить-таки простої контрзагрози суперника.

Цікавий ще й такий приклад з партії Тайманова—Жуховицько-го, Ленінград, 1946 рік. (Діаграма 142.)

Задумавши здійснити мат на останній горизонталі, білі зіграли

l.Kd8—еб?, а треба було захищати поле Г2—l.Td2. Контрудару чорних 1…Ке5—g4!! вони не помітили. В партії було зроблено ще ;три ходи: 2.g2—g3(2.K:c7 Kf2X; 2.Td8+ 0>:d8 3.K:d8 Kf2X)

2…Фс7—c6+ 3.Tgl—g2 Kg4—f2+ 4.Kphl—gl Kf2:dl, і білі скла ли зброю.

А ось приклад обопільного засліплення.

Сокольський—Ільїн-Женевський, Ленінград, 1937 рік. (Діаграма 143.)

Білі зіграли 1.Ь4—h5?, і обидва супротивники заходилися розраховувати ефектні варіанти: 1…ФЬ5 2.ТЫ Фg4 3.T:h7! І не можна З…Кр:Ь7 через 4.Kg5+ або l…Kf4+ 2.C:f4 ef З.ТЫ fg 4.Th4. А прозаїчний хід l…Kh4 + , після якого білі втрачали фігуру, лишився непомічений.

Іноді шахіст, зосередивши всю увагу на тому, щоб відбити напад суперника в одному місці, недобачає загрози, часом іще небезпечнішої, що виникає в іншому. Як приклад можна навести партію Загорянський—Копилов, 1949 рік. (Діаграма 144.)

У білих на туру більше, проте шлях до перемоги не простий —

95

загрожує l…<P:g3 + . Тому білі вирішили зіграти l.Kpgl—h2??, щоб уникнути загрози, і попали, як кажуть, з дощу та під ринву. Після ;1 …Тс8—-с5! їм лишилося тільки здатися, оскільки немає захисту ;від смертельного 2…Th5 + . А до перемоги вело спокійне l.Tfdl!, ;дозволяючи суперникові бити пішака на g3, бо після 1…0:g3 +

2.Kpf 1 ФИЗ+ З.Креї! ФЫ+ 4.Кре2 ФЬ5+ 5.ЇЗ ФЬ2+ білий король врешті-решт уникає шахів — 6.Kpd3 Ф14 7.Ф62+ ФТЗ + 8.Крс2 і ;таке інше.

Про помилки, пов’язані із природними, але поганими ходами,

вже було сказано. Вони теж зумовлені обмеженістю уваги. ;В таких ситуаціях досить часто ;лишаються непомічені контр-погрози суперника. Розглянемо ;партію Сакс—Горт, Будапешт, ;1973 рік. (Діаграма 145.)

Позиція дуже складна. Шляхом 1…Тс8 2…Сс6 з наступним маневром Ка5—b7:d6 чорні ;могли мати хорошу для себе ;позицію. Та замість цього, мотивуючи свої вчинки лише тим, ;що кінь е4 зв’язаний, вони зі,-грали 1,..Ф68:66?, одразу забираючи зухвалого суперниково-го пішака, що вторгся у їхній ;табір. У відповідь білі провели

96

розмінну комбінацію, яку чорні не помітили: 2.®f3:f7+! Kpg8:f7

3.Ke4:d6+ Kpf7—е7 4.Kd6:b7 Ka5:b7, і здобули очевидну перевагу. Чорні пропустили нескладну комбінацію суперника через те, що ;сконцентрували увагу на ідеї зв’язки коня е4.

І на закінчення — курйозний приклад з творчості гросмейстера О. Зайцева. (Діаграма 146.) Така позиція склалася в трьох партіях, які грав Зайцев (білі) у турнірах шляхом листування. Усі три ;рази його суперники робили хід 1…К.Ї5—h4 + ?? Дивовижний випадок колективного шахового засліплення, до того ж за спокійних ;умов домашнього аналізу!

6. Передчасна психологічна капітуляція

Шахіст будь-якого рангу мусить бути психологічно ’підготовлений до боротьби у важкій позиції. Бо в шаховій партії є не лише троянди (хороші позиції), трапляються й колючки (позиції досить-таки складні), що^завдають спортсменові чимало прикрощів. Вийти зі скрутного становища —справа честі шахіста.

Уміння захищатися у важких позиціях свідчить про високу майстерність. Великими мастаками захисту були чемпіони світу ;Вільгельм Стейніц, Емануель Ласкер, Хосе Рауль Капабланка, ;Олександр Альохін, Михайло Ботвинник, Тигран Петросян. Наполегливість, яку вони виявили при цьому, не раз допомагала їм ;уникнути поразок.

Нерідко до передчасної психологічної капітуляції призводить несподіваний хід суперника, хоча цей хід іноді буває помилковий, як, скажімо, в партії Руденко—Роотаре, Луганськ, 1956 рік. (Діаграма 147.)

У цій виграній позиції чорні зненацька пішли 1…ЬЗ—Ь2?, розраховуючи після 2.С:а2 Тсі перетворити пішака на ферзя. Цей варіант побачили й білі, тому й привітали суперницю з перемогою. Але ні Руденко, ні Роотаре не подумали про наступний хід. Після ;простого З.ТП здатися довелося б чорним.

А в цій партії — Олафссон—Горт, Рейк’явік, 1972 рік (діаграма 148) — білі, опинившись у поганій позиції, попливли за течією, не знайшовши серйозного контршансу.

Після ходів 1.Тс8—с4? Ke6:g5 2.Те4:Ь4 Kg5:f3 З.КрЫ—Ь2 Таб—Ь6 4.с2—с4 g7—g5 позиція білих стала зовсім безнадійна. ;Якби у білих було більше оптимізму, то вони, безперечно, шукали б якогось порятунку, і цілком імовірно, що знайшли б його: ;1.С:е6 fe (1…Кр:е6 2.K.C7 + ) 2.ТЬ8! Тепер чорні не можуть уникнути вічного шаха, не ризикуючи програти.

Особливо важким випробуванням для шахіста є зустріч із гравцем вищого класу. Той пригнічує суперника своїм авторитетом,

97

його задуми здаються бездоганними, ходи — безпомилковими. Про те, що ходи будь-якого суперника треба сприймати критично, а не ;сліпо довіряти авторитетові, свідчить закінчення партії Капабланка — Томас, 1930 рік. (Діаграма 149.)

Екс-чемпіон світу зіграв І.Фаб—а8? Повіривши своєму знаменитому суперникові і не роблячи подальших розрахунків, чорні припинили опір. А тим часом останній хід білих — серйозна помилка. Якби переконаність англійського майстра в безпомилковості ;розрахунків Капабланки не була така велика, то цілком можливо, ;що він знайшов би контрудар 1…Т:а2!1

Як наслідок, чорні мали б на два пішаки більше й непогані шанси на перемогу. Таким чином, вони здалися в кращій позиції.

Помилка чорних зумовлена передчасною психологічною капітуляцією. А помилковий хід 1.Фа8? білі зробили через те, що були засліплені близькістю перемоги. Використовуючи слабкість 8-ї горизонталі, можна було здійснити нескладну красиву комбінацію: ;1.Т:е8 Ф:е8 2.Фа4!!Тс1+ (2…Ф:а4 З.ТЬ8 + ) 3.Kpf2! (З.Т:с1?? Ф:а4), ;і не врятує З…Тс6 через 4.Ф:с6!

Капабланка вирішив зіграти ще простіше і міг бути покараний, аби не капітуляція його суперника.

Часом шахіст, оцінюючи свою позицію, як безнадійну, не помічає в ній шансів на порятунок. Так було й у партії Зільбер—Віто-ліньш, Рига, 1972 рік. (Діаграма 150.)

У білих позиція краща. Але їхні останні ходи привели до певних ускладнень. Після l…C:g2 2.Кеб Ф67 3.K:f8 С:Ї8 непогані контршанси були б у чорних. Але Вітоліньш чомусь вирішив за ;краще… здатися.

98

ДІАГРАМА 149

Можна навести приклад капітуляції навіть у виграшній позиції.

Пешехонов—Камінар, Тула, 1970 рік. (Діаграма 151.)

Після 1.с7—с8Ф+ Kpg8—h7 2,Фс18—е8 чорні, схвильовані ;появою у суперника нового ;ферзя і загрозою мата на g8, ;визнали свою поразку. А тим ;часом шляхом 2…КЇЗ+ ЗКТЗ ;<J>g4+ 4Kphl (4.Kph2 Th5 + )

4…Ф:ЇЗ+ чорні самі оголошували мат!

Закінчуючи нашу розмову, доцільно навести афоризм відомого гросмейстера, літератора Саведія Тартаковера: «Капітуляція ще жодного разу не

шахової партії».

Ось і дочитано останню сторінку, проаналізовано останній приклад. Тепер ви переконалися, що помиляються всі, навіть видатні шахісти. Пригадаємо ще такий факт із історії шахів. 1921 рік. Вигравши матч за звання чемпіона світу в Емануеля Ласкера, молодий Хосе Рауль Капабланка завоював серця мільйонів любите

99

лів шахів. Особливо подобався стиль гри знаменитого кубинця: маючи дивовижну інтуїцію і володіючи високою технікою, він майже миттєво приймав правильні рішення в найскладніших ситуаціях. ;Ці якості й породили легенду про «шахіста-машину», який ніколи ;не помиляється.

Цій легенді повірив увесь шаховий світ. І тільки одна людина узяла під сумнів непереможність нового чемпіона. Ця людина — ;видатний російський шахіст Олександр Альохін.

Провівши величезну, справді титанічну роботу, Альохін знайшов найдрібніші вади у грі Капабланки, не помічені доти ніким. Альохін протиставив його філігранній техніці гри свою, яка стала ;не менш філігранною і була посилена високим творчим натхненням. І «шахіст-машина» був переможений у матчі 1927 року. Шість ;поразок завдав Альохін своєму доти «незборимому» суперникові, ;примусивши його помилятися.

Майстерність шахіста багато в чому визначається кількістю помилок, що їх він припускається під час гри: менше помилок — вища майстерність. І якщо, прочитавши цю книжку, ви помилятиметесь значно менше, автор вважатиме, що виконав своє завдання.

ЗМІСТ

ПОМИЛКИ У ДЕБЮТІ……4

ПОМИЛКИ У МІТЕЛЬШПІЛІ …. ; ; ;26

ПОМИЛКИ В ЕНДШПІЛІ…..55

ПСИХОЛОГІЧНІ ПОМИЛКИ …. ; ; ;82

Коляков О. М.

К62 Баталії на шахівниці: Поради юним шахістам. Для серед, і ст. шкіл. в. / Рецензенти: І. В. Платонов, П. В. Марусен-ко; Худож. оформл. В. Ю. Розенталя.— ;К.: Веселка, 1981.— 100 с., іл.

У кннжц.1 майстра спорту СРСР а шахів розповідається про найтиповіші помилки, що їх припускаються гравці під час баталій на шахівниці

70803—218-179.82.4802010000. ББК 75.581

7А9.1

К

М206(04)—81

Александр Михайлович Коляков

БАТАЛИИ НА ШАХМАТНОЙ ДОСКЕ

Советы юным шахматистам (На украинском языке)

Для среднего и старшего школьного возраста

Рецензенты: Игорь Владимирович Платонов,

Петр Владимирович Марусенко

Художественное оформление Владимира Юзефовича Розенталя

Издательство «Веселка»,

Киев-4, Бассейная, 1/2.

Редактор Л. Г. Дахненко Художній редактор Є. О. Ільннцький ;Технічний редактор Л. В. Маслова ;Коректори П. М. Коваленко, С. В. Гордіюк

Інформ. бланк № 2309

Здано на виробництво 06. 07. 81. Підписано до друку 25. 11. 61. БФ 20615. Формат 60X64l/ie. Папір друкарський ;№ 2. Гарнітура літературна. Друк високий. Умови, друк, ;арк. 6,05. Умови, фарб.-відб. 6,514. Обл.-вид. арк. 5,79. ;Тираж 65000. Ціна 20 к.

Видавництво «Веселка», Кнїв-4, Басейна, 1/2.

Львівська книжкова фабрика «Атлас», 290005, Льв1в-5, Зелена, 20,

Видавництво «Веселка» засноване в березні 1934 року. ;Щороку випускає 240—250 видань ;загальним тиражем ;близько 40 мільйонів примірників. ;Видає

українську літературу — радянську і дожовтневу, ;літературу братніх народів СРСР ;та країн соціалістичної співдружності, ;твори прогресивних письменників світу. ;Перекладає

літературу з 42 мов народів СРСР і 40 мов зарубіжних країн. ;Експортує

книжки в 64 країни світу.

У видавництві «Веселка»

протягом 1981 року вийшли такі книжки ;з розділу «Хочу все знати»:

Калита В. П.

Мільйони сонячних днів. Біографічна повість про видатного радянського фізіолога О. О. Богомольця

Карцев В. П.

Пригоди великих рівнянь. Науково-художня книжка про історію вивчення електромагнітних явищ

Конфорович А. Г., Сорока М. О.

Дорогами УнікурсаліІ. Науково-пізнавальна книжка про математику

Сабунаєв В. Б.

Цікава зоологія. Книжка про тварин Утевська П. В.

Невмирущі знаки. Нариси про виникнення й розвиток писемності в різних народів