А оце фрагмент із партії Майєт—Андерсен, Берлін, 1855 рік, який показує, що карається не лише «пішакоїдство». Гонитва за ;іншими фігурами також небезпечна. (Діаграма 24.)

Замість спокійного продовження 9…Фс7 або 9…ФЬ6 Андерсен пропонує супротивникові отруйну принаду: 9…0—0! Ю.Ке5:сб Ь7:сб

1І.СЬ5:с6? Треба було відійти на е2. И…Сс8—аб! 12.Ссб:а8 — вирішальна помилка. Слід було грати 12.КсЗ, що давало шанси на захист. 12…Фб8:а8 ІЗ.ФбІ—f3. На ІЗ.КсЗ у відповідь — типовий ;удар 13…d4, який відкриває лінії. 13…Kf6—d7! 14.КЫ—сЗ Kd7—е5

15.ФГЗ:65 Ке5—d3+ Іб.КреІ—dl Фа8—с8 17.Kpdl—с2 Tf8—d8 18.Ф65—Ь5 Kd3—f4! На 19.ef буде 19…Cd3+ 20.КрЬЗ Феб+j ;21.Кра4 Фс4+ 22.Ь4 Сс2+ 23.Кр:а5 Та8Х. Тому білі здалися.

Наведені приклади свідчать про те, що гонитва за матеріальною перевагою за рахунок розвитку фігур дуже небезпечна. Однак є досить популярні дебютні варіанти, де один із партнерів свідомо ;ризикує, намагаючись з перших же ходів одержати матеріальну ;перевагу. Такий, наприклад, варіант сіцілійського захисту: 1.е2—е4 ;с7—с5 2.Kgl-f3 d7-d6 3.d2-d4 c5:d4 4.Kf3:d4 Kg8-f6 5.Kbl-c3 ;a7—аб б.СсІ—g5 e7—еб 7.f2—f4 Ф68—Ь6 8.Ф61—d2 ФЬ6:Ь2. Чорні

2

19

виграють пішака, але наражаються при цьому на дуже небезпечну атаку.

Проте відомо чимало дебютів — так званих гамбітів (од італійського «гамбіт» — підніжка),— де один із шахістів жертвує супротивникові фігури, здебільшого пішаки, намагаючись випередити його у розвитку. З цими варіантами ви ознайомитесь далі. А поки ;що лише відзначимо, що один із найправильніших методів захисту ;в гамбітах полягає в тому, аби своєчасно повернути супротивникові надлишок своїх фігур з метою нейтралізувати його ініціативу. ;Скажімо, в північному гамбіті після ходів 1.е2—е4 е7—е5 2.d2—d4 ;e5:d4 З.с2—сЗ d4:c3 4.СИ—с4 сЗ:Ь2 5.Сс1:Ь2 білі одержують за два ;пішаки нібито грізну ініціативу. Але спокійне 5…d7—d5! 6.Cc4:d5 ;Kg8—Г6! 7.Cc4:f7+ Kpe8:f7 8,Odl:d8 Cf8—b4+ 9.<Dd8-d2 Cb4:d2-h

10.Kbl:d2 дає можливість чорним зрівняти гру.

5. Затримка короля у центрі

Уже з попередніх розділів ви могли переконатися, як небезпечно затримувати короля в центрі. Невдале розташування короля здебільшого не щастить компенсувати ні матеріальною перевагою (як, ;наприклад, у партіях Басман—Стін та Майєт—Андерсен), ні будь-якими іншими вигодами.

Наведемо ще кілька прикладів сумної долі короля, що застряв у центрі.

Велимирович—Васюков, Тбілісі, 1973 рік.

1.е2—е4 с7—с5 2.Kgl—f3 Kb8—сб 3.d2—d4 c5:d4 4.Kf3:d4 e7—еб 5.Kbl—сЗ а7—аб 6.СП—е2 Ф68—с7 7.0—0 Ь7—Ь5?! Теорія не схвалює цього ходу. Продовження 7…Kf6 залишає чорним більше шансів для досягнення рівноваги. 8.Kd4:c6 Фс7:с6 9.Се2—f3 Сс8—Ь7

ІО.СсІ—Ї4 d7—d6. Перевага у білих збереглась би й при Ю…Сс5 И.е5! з наступним 12.Ке4. ll.Tfl—el! е7—е5, намагаючись закрити ;центр, але білі вже готові до рішучих дій. 12.а2—а4! Ь5—Ь4. На

12…ef буде ІЗ.еб! з невідпорною атакою. ІЗ.КсЗ—d5 e5:f4. (Діаграма 25.)

14.с2—сЗ! Ь4—ЬЗ. Після 14…Ьс 15.Тс1 білі мали б дорогу для вторгнення у табір супротивника—лінію «с». 15.е4—е5! 0—0—0

16.Ф61:ЬЗ! Помилкою було б 16.Ке7+ К:е7 17.С:с6 К:с6, оскільки, здобувши три легкі фігури за ферзя, чорні перехоплювали ініціативу. 16…Крс8—Ь8 17.Kd5—Ь4! Фсб—d7 (17…ФЬ6? 18.Кс6 + !) ;18.СГЗ:Ь7 КрЬ8:Ь7. Програвало й 18…Ф:Ь7 19.Кс6+ з наступним

20.Ф:Ь7+ Kp:b7 21.K:d8+ і 22.K:f7.

19. КЬ4—d5+ КрЬ7—а8. На 19…Крс6 була б елегантна відповідь

20.е6! — і король чорних беззахисний.

20. Kd5—Ь6+ Кра8—а7 21.Kb6:d7 Td8:d7 22.Tal—dl. У зв’язку

20

з великою матеріальною перевагою супротивника чорні припинили опір. їхній король так і не знайшов «тихої гавані».

Каркліньш—Еване, Ель-Пасо, 1973 рік.

1.е2—е4 с7—с5 2.Kgl — f3 е7—еб З.КЫ— сЗ а7—аб 4.d2—d4 с5—d4 5.Kf3—d4 Ь7—Ь5?! 6.СИ— d3 Сс8—Ь7 7.0—0 КЬ8-с6 — як ;і в попередній партії, чорні розвивають лише ферзевий фланг, зовсім не турбуючись про королівський. 8.Kd4:c6 Cb7:c6 9.Ф61—е2 ;d7-d6 10.а2—а4! Ь5—Ь4 П.КсЗ—d5! а7—а5 12.Cd3—Ь5! Та8-с8. ;Програє 12…С:Ь5 13.Ф:Ь5+ Ф67 14.Кс7 + .

13. с2—сЗ! —вже знайомий мотив відкриття лінії «с». 13…Ь4:сЗ. ;Можливе продовження 13…ЬЗ, хоча й тоді у чорних дуже складна ;позиція. (Діаграма 26.)

14. Та1—аЗ! —так тура потрапляє на лінію «с». Тепер, як і раніше, погано 14…С:Ь5 через 15.Ф:Ь5+ Ф67 ; ; ; ;16.Ф:67 + Kp:d7

17. КЬ6 + .

14…Kg8—е7 15.ТаЗ:сЗ e6:d5 16.ТсЗ:с6! Ке7:с6 17.СЬ5:с6+ Тс8:с6

18. e4:d5+„ Cf8—е7. На 18…Фе7 добре 19.ФЬ51, уникаючи розміну ;ферзів.

19.d5:c6, і незабаром чорні здалися.

Слід відзначити, що в сіцілійському захисті король чорних, який застряв у центрі, часто стає об’єктом для атаки, а жертва білого ;коня на d5 з метою відкриття ліній — типова.

Бронштейн—Баршаускас, чемпіонат Литовської РСР, 1947 рік. 1.е2—е4 е7—еб 2.d2—d4 d7—d5 З.КЫ—d2 Kb8—сб 4.Kgl— f3′ ;Kg8—f6 5.e4—e5 Kf6—d7 6.Kd2-b3 Г7—f6 7.СП— Ь5 a7—a6, ;8.СЬ5:с6 b7:c6 9.0—0 c6—c5 10.c2—c4!, починаючи гостру гру в ;центрі, до якої чорні зовсім не готові. 10…с7—сб (на 10…dc добре

21

1І.Ка5) Il.e5:f6 g7:f6. Сильна атака у білих зберігається й після 11 …Ф:f6 12. cd cd 13.dc K:c5 14.K:c5 С:с5 15.Фс2! Фе7 16.Ь4:

12.Ф61—е2 Кре8—f7 13.Tf 1 —el Kd7—Ь6 14.Kb3:c5 Cf8:c5

15.d4:c5 КЬ6:с4 16.b2—ЬЗ Kc4-a5. (Діаграма 27.) 17.Kf3—е5+!! КрГ7—е7. Після 17…fe 18.ФЬ5+ Kpg8 19.Ch6 партію вирішує переведення тури на лінію «g».

18. Сс 1 —d2! із загрозою С:а5 і К:с6 + . 18…Кре7—{8. Не врятовує й 18…СЬ7 через 19.С:а5 Ф:а5 20.К.:с6 С:с6 21,Ф:е6+.

19. Фе2—h5 f6:e5 20.Cd2—h6 +, і чорні здалися.

6. Безпланова гра та інші помилки

Досить часто дебютні катастрофи відбуваються через те, що один із партнерів хоча й розвиває фігури не гаючись, робить це ;абияк, без чіткого плану. Наприклад, у партії Ваганян—Маслов, ;Фрунзе, 1973 рік, після ходів l.d2—d4 Kg8—f6 2.c2—c4 e7—e6

3.Kgl—f3 Cf8—Ь4+ 4.КЫ—d2 d7—d5 (більше шансів дає 4…c5) 5.a2—a3 Cb4:d2+ 6.Ccl:d2 0-0 7.Tal—cl b7—b6 8.Cd2—g5! ;Cc8—b7 9.e2—e3 c7-c6 10.Kf3—e5! Kb8—аб (на 10…Kbd7 неприємна відповідь: ll.K:d7 Ф:б7 12.C:f6) Il.c4:d5 c6:d5 12.СЇ1—d3 ;Ta8—c8 13.Tcl:c8 Cb7:c8 14.Ke5—g4! (Діаграма 28.) чорні, не зробивши жодної очевидної помилки, попали у важке становище й програли: 14…Ка6—Ь8 15.Kg4:f6+ g7:f6 16.<bdl— h5! Причина їхньої ;поразки саме у відсутності чіткого плану гри в ендшпілі.

Дуже небезпечні в шаховій партії, і зокрема в дебюті, так звані шаблонні ходи. Ось що писав з цього приводу чемпіон світу Олександр Альохін: «Як вдумливо треба обирати ходи навіть при початковій постановці партії! Ніщо так не шкодить у цьому, як шаблон. Він завжди пов’язаний із небезпекою попасти в гірше становище і, безумовно, збіднює шахову гру».

Із багатьох прикладів, що підтверджують це висловлювання видатного шахіста, наведемо два.

Гольцгаузен—Тарраш, Франкфурт-на-Майні, 1917 рік.

1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl— f3 КЬ8-с6 З.СП-с4 Cf8—е7 4.d2—d4 e5:d4 5.0—0 d7—d6 6.Kf3:d4 Kg8—f6 7.КЫ—c3 0—0 8.h2—h3 ;Tf8—e8 9.TH—el Kf6-d7?? Один із найсильніших свого часу шахістів стає жертвою шаблону. Маневр Kf6—d7 — типовий для подібних позицій, але в даному випадку веде до поразки. Треба було ;грати 9…Cd7 із пасивною, але досить міцною позицією. (Діаграма 29.) 10.Cc4:f7 + ! Kpg8:f7 ll.Kd4—еб! — і чорні здалися, бо після

11…Кр:еб 12.Ф65+ Kpf6 вони одержують мат: 13.ФЇ5Х.

Попович—Крістенсен, Гройінген, 1976—1977 роки.

1.е2—е4 с7—с5 2.Kgl— f3 d7—d6 3.d2—d4 c5:d4 4.Kf3:d4 Kg8—f6 5.КЫ—c3 g7—g6 6.СП—c4 Cf8—g7 7.Ccl—e3 0—0. Помилково

22

7.. Kg4 через 8.СЬ5 + , 1 доводиться втрачати рокіровку 8…КрГ8, бо ;не можна 8…Cd7?? через 9.Ф:д4.

8.h2—h3? — перший шаблонний хід і перша помилка. Треба було грати 8.СЬЗ. 8…КЮ:е4! — типовий удар у таких позиціях, він ;дозволяє зруйнувати центр білих. 9.КсЗ:е4 d7—d5 lO.Cfl—d3? — ;другий шаблонний хід і непоправна помилка. ІО.КЬб! приводило ;до цікавої гри.

10…d5:e4 ll.Cd3:e4? f7—f5! (діаграма ЗО), і білі здалися через втрату фігури: 12.Cd3f4!

При вивченні дебютів слід особливо обережно ставитися до довгих багатоходових варіантів. Крім того, що, витрачаючи багато ;часу на механічне заучування книжкових продовжень, шахіст часто обмежує свої творчі можливості, він постійно ризикує ускочити ;в пастку, підготовлену суперником. Адже багатоходові варіанти часто бувають «з дірою». Розглянемо для прикладу варіант, ;який наводить А. Мацукевич у книзі «Сіцілійський захист»: