Якби білі в цій позиції зробили помилковий хід 1.Ь2—Ь4?Р, чорні неодмінно скористалися б з цього: l…Kc5:d3 2.<J>d 1 :d3 еб—е5! — напад пішаком на зв’язану фігуру.

Зв’язування може принести велику користь також у позиційній боротьбі. Для прикладу розглянемо партію Тарраш—Ласкер, ;1908 рік.

Чорні допустилися неточності вже у дебюті: 1.е2—е4 е7—е5

2.Kgl—f3 Kb8—сб З.КЫ— сЗ Kg8— f6 4.СП—Ь5 Cf8-b4 5.0-0 d7—d6 (правильно було 5…0—0) б.КсЗ—d5! Cb4—с5 7.d2—d4 e5:d4 ;8.Kf3:d4 Cc5:d4. Перевага у білих і після 8…Cd7 9.КЬЗ СЬ6 10.Cg5.

9.Ф61:64 0—0 10.Kd5:f6+ ®d8:f6 11.Ф64Т6 g7:f6 12.Ccl—h6 ТІ8—е8 — і білі одержали явну позиційну перевагу.

Цікаво може розвиватися гра після 5…0—0: 6.d2—d3 d7—d6

7.Ccl—g5 h7—h6 8.Cg5—h4 g7—g5? Ця спроба звільнитися від зв’язки приводить до вирішального ослаблення позиції рокіровки ;(правильно 8…С:сЗ 9.bc Cg4) 9.Kf3:g5! h6:g5 10.Ch4:g5 СЬ4:сЗ ;(a to ll.Kd5) Il.b2:c3 Kpg8—g7 12.f2—f4! Ф68—d7 (загрожувало

13.fe і 14.C:f6) 13.f4:e5 Kf6—h7 14.Cg5—16+ Kpg7—g8 15.ТП—f5, і в чорних немає захисту від 16.®g4 + .

Із розглянутих прикладів видно, які суттєві переваги може дати зв’язування фігур супротивника. Однак слід пам’ятати, що зв’язка, ;точніше її різновид — напівзв’язка,— це зброя, яка в багатьох випадках гостра з обох боків.

ЗО

Часом напівзв’язана фігура виявляє активність зовсім недоречно, скажімо, в комбінаціях на тему «мат Легаля» або ;у пастковому варіанті ферзевого гамбіту. I.d2—d4 d7—d5

2. c2—c4 ; ; ;e7—еб ; ; ; ;З.КЫ— c3

Kg8—f6 4.Ccl—g5 Kb8—d7

5.c4:d5 e6:d5 6.Kc3:d5?? Kf6:d5!

7.Cg5:d8 Cf8—Ь4 + , і білі втрачають фігуру.

Красномовний і наступний приклад: партія Фезе—Шредер, Марбург, 1951 рік. (Діаграма 41.) Спроба білих зв’язати коня f6 l.Ccl— g5? зустріла рішуче заперечення:

l…Kf6:e4!! 2.Cg5:d8 Cd6-b4 +

3. КреІ—е2 (З.КрП T:f2X) ;5.КреЗ:е4 Сс8—f5+ 6.Кре4:е5 f

…Tf8:f2+ 4.Кре2—еЗ СЬ4—с5 + )8—d7X.

3. Відкритий напад

Наведемо мініатюру, з якої видно, що про загрозу відкритого нападу забувають іноді навіть майстри.

Гіцеску—Фішер, XIV Олімпіада, Лейпціг, 1960 рік.

31

ДІАГРАМА 43

l.d2—d4 Kg8—f6 2.c2—c4 e7—еб З.КЫ—c3 Cf8—b4 4.e2—e3 0—0 5.СП—d3 d7—d5 6.Kgl—f3 Kb8—c6 7.0—0 d5:c4 8.Cd3:c4 ;Cb4—d6 9.Cc4—b5 e7—e5 10.Cb5:c6 e5:d4 Il.e3:d4 b7:c6 12.CcI— g5 ;Tf8—e8 13.Ф61—d3? — перший крок до загибелі. 13…сб—с5

14.d4:c5?? Cd6:h2 + , і білі залишилися без ферзя.

Іще легше недобачити відкритий напад без шаха. До позиції, наведеної на діаграмі 42, прийшла партія Бронштейн—Котов, ;Москва, 1946 рік. Намагаючись спростити становище, чорні невдало зіграли 1…КІ6—d7?, і після 2.Cg5—Ь6П з’ясувалося, що вони ;не помітили відкритого нападу на ключовий пункт g7. Оскільки

2.. .К:е5 3.C:g7+ Kpg8 4.С:е5+, або 2…Cf6 3.C:g7+, або 2…f6

3.C:g7+ Kpg8 4.C:f6+ Kpf7 5.Ф:е6+ Kpe8 6.Ф:е7х веде до мата, чорні здалися.

А така ось помилка може трапитися в деяких варіантах сіцілій-ського захисту. (Діаграма 43.) 1…Ь7—Ь5? — роблячи цей хід, чорні сподівалися тільки на 2.С:Ь5 С:а2 + ! З.К:а2 Ф:Ь5 з чудовою грою. ;Та на них чекає розчарування. 2.КсЗ—d5!—типовий у подібних ;позиціях випад. 2…Фа5—аб. Нерадісно для чорних і 2..^d8

З.К:f6 + ef 4.С:Ь5, а на 2…Ф:62 відповідь З.К:е7 + .

3.Kd5:e7+ Kpg8—h8 4.Ке7—d5. Білі мають на пішака більше і кращу позицію. В цьому становищі кращим ходом чорних є

1.. .Tfc8, щоб на 2.Kd5 Ф:d2 З.К:е7 + ? відповісти 3…Kpf8 з виграшем фігури.

Різновидом відкритого нападу є відкритий шах — грізна зброя в руках досвідченого шахіста.

На діаграмі 44 зображена позиція, що форсовано виникає в одному з гострих варіантів захисту Грюнфельда (l.d4 К.Г6 2.с4 g6

32

З.КсЗ d5 4.cd K:d5 5.e4 K:c3 6.be c5 7.СЬ5+ Kc6 8.d5 Фа5 9.Фа4 Ф:сЗ+ 10.Kpe2 Cd7 ll.de be 12.C:c6 Td8).

Хоча у білих на фігуру більше, їм треба грати дуже точно й сильно, бо на природний хід ІЗ.Таї—Ы? (як це сталося в партії ;Ісаков—Нікітін, листування, 1947 рік) була відповідь 13…ФсЗ— ;d3 + !! —заманювання під відкритий шах.

14.Kpe2:d3 Cd7:c6+ 15.Kpd3—еЗ Сс6:а4, і чорні незабаром реалізували свою перевагу.

Єдино правильний хід у цій позиції знайшов чудовий радянський шахіст гострокомбінаційного напрямку Р. Нежметдінов. В одній із своїх партій він зіграв ІЗ.ФЬЗ!!, жертвуючи дві тури, ;але розвиваючи дуже сильну атаку: 13…Ф:а1 14.СЬ2 ФЫ 15.Kf3! ;Ф.’Ы Іб.Кеб еб 17.C:d7+ T:d7 18.ФЬ8+ Td8 (18…Кре7 19Дс6Х) ;19.ФЬ5+ Кре7 20.ФЬ7+ Крїб 21.ФІЇ7+ Kpg5 22.КЇЗ+ Kph5 ;(22…Kph6 23.ФЇ4 + ) 23.g4 + ! Після цього удару чорний король ;швидко гине. 23…Kp:g4 24.Ф:е6+ Kpf4 25.Се5+ Кр:е4 26.Kg5X.

Відкритий шах ліг в основу комбінації під назвою «Млин», яка зустрічається в партії Торре—Ласкер, Москва, 1925 рік. (Діаграма 45.)

Спокійне 1…Тас8 підкреслювало відсутність координації в діях білих фігур. Помилкове l…h7—Ь6? дозволило білим спочатку з темпом увести в гру коня 2.КаЗ—с4 Фg5—d5 З.К.с4—еЗ Ф65—Ь5, а потім провести дуже красиву комбінацію: ; ; ; ;4.Cg5—f6M ФЬ5:И5

5.Tg3:g7+ Kpg8—h8 6.Tg7:f7+ Kph8—g8 7.ТЇ7—g7+ Kpg8-h3 8,Tg7:b7+ Kph8—g8 9.Tb7—g7+ Kpg8—h8 10.Tg7—g5 + . Точність ;до кінця. 10.T:a7 + ? допомогло б чорним порівняно з продовженням у партії активізувати свою туру. 10…Kph8—h7 ll.Tg5:h5

З О. Коляков

33

Kph7—g6 12.Th5—h3 Kpg6:f6

13.Th3:h6 + . У білих на три пішаки більше, і незабаром екс-чемпіон світу зупинив годинник.

Ще небезпечніший подвійний шах. Від нього є лише один захист — відступити королем. ;(Діаграма 46.)

Ед. Ласкер—Томас, Лондон, 1911 рік.

Тут чорним треба було шляхом 1…С:е5 розміняти коня, бо не можна 2.КГ6 + ? через 2…Т:Ї6. ;Замість цього вони зіграли

1…Фс18—е7, розраховуючи на

2.K:f6 gf або 2.Kg5 g6, в обох випадках захищаючи пункт h7. ;Але білі завдали несподіваного удару: 2.<l>h5:h7+II, і чорному ;королю довелося вирушити в неприємну подорож: 2…Kpg8:h7

3.Ke4:f6++ Kph7—h6 (3…Kph8 4.Kg6x) 4.Ke5-g4+ Kph6—g5

5.h2—h4+ Kpg5—f4 6.g2—g3+ Kpf4—f3 7.Cd3—e2+ (вело до мети й 7.КрП з неминучим 8,Kh2x) ; ; ;7,..Kpf3—g2 8.ТЫ—h2 +

Kpg2—gl 9.Kpel—d2 — «відкритий мат». Можливий також мат шляхом 9.0—0—ОХ.

4. Проміжний хід

Проміжний хід нерідко є складовою частиною шахової комбінації. Вміння знаходити такі ходи свідчить про високий клас шахіста. Разом з тим помилки, пов’язані з недоглядом проміжного ходу, зустрічаються в партіях будь-якого рангу. Це можна пояснити такими причинами: по-перше, проміжні ходи часто досить добре ;замасковані, а по-друге, у запалі битви шахісти іноді забувають, ;що шахи — не шашки і тут бити одразу необов’язково. Наведемо ;найпростіший приклад: партія Петкевич — Іванов, Рига, 1976 рік ;(Діаграма 47.)

Перевага білих не викликає сумніву — в них на пішака більше, а укриття короля супротивника ненадійне. 1 .Те 1—еб?! Сильніше

1. Cd5!, щоб у відповідь на l…K:d5 самим зробити проміжний хід

2. Ф:64 + . 1…ФаЗ—Ь4 2.Ф62—g5?? Непоправна помилка, що веде ;до поразки. Білі розраховують на 2…TF8 З.Се4! або 2…Ф:Ь7?

3. Ф:І6 + , але не помічають, що після звичайного проміжного ходу